Сценарій позакласного заходу до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників
ТЕМА: «А ПАМ'ЯТЬ СВЯЩЕННА…»
Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни та про визволення України від німецько-фашиських загарбників, здійснити демонстацію архівних документів періоду Україна в ІІ світовій війні, вшанувати память загиблих визволителів; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, вміння коментувати події, спияти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни, любов до країни, в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.
Оформлення:
1. Надписи:
6.11.1943 р. — визволення Києва.
28.10.1944 р. — завершення визволення України.
2. Стіл, а на ньому — рушник, свічка, калина, фотографії загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Обладнання: ПК, проектор
Форма проведення: урок пам”яті
Звучать пісні та музика тематики Великої Вітчизняної війни.
(на фоні мелодії)
Викладач. Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана.
В огні була Вкраїнонька моя —
Була війна жорстока. Вітчизняна.
Живі і мертві, мертві і живі
Герої наші — воїни-солдати.
Ми знаємо: у тій страшній війні
Змогли либонь ви ворога здолати.
Вступне слово викладача. Шановні учні! Шановна молодь! Шановні молоді громадяни України! В ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам'ять про тих ,хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Сьгоднішні урок пам'яті «А пам'ять священна…»ми присвячуємо 66-тій річниці визволення України від німецько-фашиських загарпників. Линемо синіською памяттю в минуле і згадаємо про наших визволителів. Одним з таких визволетів був еаш земляк, учасник Великої Вітчизняної війни – Кутковий Олександр Васильвович.
Пісня «Моя Україна»
На фоні пісні та музики тематики Великої Вітчизняної війни.
Протягом 17 липня – 22 вересня 1943р. радянські війська здобули перемогу на Курській дузі, вийшли на землі України і провели ряд наступальних операцій на Лівобережжі, вийшли до р.Дніпро, найбільшої та найскладнішої перешкоди для наступаючих військ в Україні.
1 учень. 66 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.
Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік. З приходом фашистів у жовтні 1941 року для населення Лебединщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтрілу, шибениця чи катування. За час свого перебування в Лебедині фашисти закатували 486 чоловік, 3356 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Згорілі середня школа №1, де потім у тому згарищі окупанти розмістили табір смерті радянських військовополонених.
У лісах Лебединського району діяв партизанський загін К.Карпов, місцеве підпілля очолив М.Роєнко, а секретарем підпільного обкому партії став С.Антонов.
Перше визволення прийшло до Лебединщини 23 лютого 1943 року. Та сили були нерівними ворог пішов у наступ і вже 10 березня довелося залишити Лебедин радянським військам. Остаточно день визволення Лебедина настав 19 серпня 1943 року, коли частини 40-ї Армії під командуванням генерала – полковника Москаленка звільнили місто.
Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 16-стали Героями Радянського Союзу, а наш земляк із Малого Висторопа Маршал бронетанкових військ П.С.Рибалко удостоєний цього звання двічи.
Учень 2. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.
Чому і як жеве у нас незнаний бій?
Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?
І день той в пам'яті тримаємо своїй.
Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.
Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.
Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.
3-й учень. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З листопада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
4-й учень. Згадую рік сорок третій,
Юність солдатську свою,
Що пронеслась на лафеті
В смертнім, кривавім бою.
Бачу Славутича кручі,
Мінами зритий плацдарм,
В лозах окопи сипучі...
Чую могутній удар.
Хвилі, що гупає глухо
В берег невпинно, щомить...
Глухнуть від вибухів вуха,
Серце в напрузі щемить.
Чую, як гнівом клекоче
Грізний слов'янський потік,
Ворога скинути хоче
З круч непокірних навік.
Силу усяк відчуває
Сивого батька — Дніпра —
І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»
5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.
У результаті великих боїв радянські війська при звільненні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь- Шевченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 дивізій противника.
6-й учень. Хто з нас уцілів і душею не вмер,
У кого ще в серці не смеркло,
Той давнішню пам'ять шанує й тепер
Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.
...Стогнала земля від снарядів і мін,
Розорана сотнями танків,
Та раптом фашистам історії дзвін
Прорік западню на світанку.
Могутнім кільцем Українські фронти
Затисли залізну армаду,
І ордам фашистським ніде не пройти,—
Жахає їх тінь Сталінграда.
Не стали здаватись в полон вороги,—
Відкинули наш ультиматум...
І громом озвались Дніпра береги,
Коли «загорлали» гармати.
Викладач. Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став вирішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, внаслідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севастополь.
5-й учень. У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні 1944 року була проведена Східно- Карпатська наступальна операція. 8 жовтня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — селище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.
Учень 1: І знов біля братської тихо стою,
І с погад приходить, мов тихе зітхання,
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання…
Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,
Пронизує пам'ять скурбота прощання,
І сумно згасає і тепло сплива
Хвилина мовчання…
Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання…
Учень4: Встають побратими, відважні бійці,
І знов закіпає Та битва остання…
Вона, як сивина, вона, як рубці,
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання
Звучить тихо пісня «Журавлі».
Викладач. Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва...
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва
За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову
Десь там під Ржевом чи під Лозовою
Й навіки падали в траву...
Десь там, в історії...
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері...
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
Пісня «Травневий вальс»
Заключне слово викладачя. Підведення підсумку позакласного заходу.
1 учень. 66 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.
Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік. З приходом фашистів у жовтні 1941 року для населення Лебединщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтрілу, шибениця чи катування. За час свого перебування в Лебедині фашисти закатували 486 чоловік, 3356 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Згорілі середня школа №1, де потім у тому згарищі окупанти розмістили табір смерті радянських військовополонених.
У лісах Лебединського району діяв партизанський загін К.Карпов, місцеве підпілля очолив М.Роєнко, а секретарем підпільного обкому партії став С.Антонов.
Перше визволення прийшло до Лебединщини 23 лютого 1943 року. Та сили були нерівними ворог пішов у наступ і вже 10 березня довелося залишити Лебедин радянським військам. Остаточно день визволення Лебедина настав 19 серпня 1943 року, коли частини 40-ї Армії під командуванням генерала – полковника Москаленка звільнили місто.
Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 16-стали Героями Радянського Союзу, а наш земляк із Малого Висторопа Маршал бронетанкових військ П.С.Рибалко удостоєний цього звання двічи.
Учень 2. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.
Чому і як жеве у нас незнаний бій?
Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?
І день той в пам'яті тримаємо своїй.
Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.
Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.
Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.
3-й учень. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З листопада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
4-й учень. Згадую рік сорок третій,
Юність солдатську свою,
Що пронеслась на лафеті
В смертнім, кривавім бою.
Бачу Славутича кручі,
Мінами зритий плацдарм,
В лозах окопи сипучі...
Чую могутній удар.
Хвилі, що гупає глухо
В берег невпинно, щомить...
Глухнуть від вибухів вуха,
Серце в напрузі щемить.
Чую, як гнівом клекоче
Грізний слов'янський потік,
Ворога скинути хоче
З круч непокірних навік.
Силу усяк відчуває
Сивого батька — Дніпра —
І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»
5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.
У результаті великих боїв радянські війська при звільненні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь- Шевченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 дивізій противника.
6-й учень. Хто з нас уцілів і душею не вмер,
У кого ще в серці не смеркло,
Той давнішню пам'ять шанує й тепер
Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.
...Стогнала земля від снарядів і мін,
Розорана сотнями танків,
Та раптом фашистам історії дзвін
Прорік западню на світанку.
Могутнім кільцем Українські фронти
Затисли залізну армаду,
І ордам фашистським ніде не пройти,—
Жахає їх тінь Сталінграда.
Не стали здаватись в полон вороги,—
Відкинули наш ультиматум...
І громом озвались Дніпра береги,
Коли «загорлали» гармати.
Викладач. Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став вирішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, внаслідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севастополь.
5-й учень. У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні 1944 року була проведена Східно- Карпатська наступальна операція. 8 жовтня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — селище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.
Учень 1: І знов біля братської тихо стою,
І с погад приходить, мов тихе зітхання,
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання…
Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,
Пронизує пам'ять скурбота прощання,
І сумно згасає і тепло сплива
Хвилина мовчання…
Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання…
Учень4: Встають побратими, відважні бійці,
І знов закіпає Та битва остання…
Вона, як сивина, вона, як рубці,
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання
Звучить тихо пісня «Журавлі».
Викладач. Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва...
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва
За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову
Десь там під Ржевом чи під Лозовою
Й навіки падали в траву...
Десь там, в історії...
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері...
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
С. Савон
Заключне слово викладачя. Підведення підсумку позакласного заходу.
  
|