«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник Жовтневого
ЗМПО
С.І. Черніков
“_____” _____________ 2006 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з психологічної підготовки
з працівниками Жовтневого ЗМПО.
Тема 3.6.: Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення. Відчуття. Сприймання. Увага.
Навчальна мета: ознайомити працівників з основними пізнавальними процесами
Час: 1 година
Місце проведення: учбовий клас.
Навчально-методичне забезпечення: план-конспект
Література:
1. Годфруа Ж. Что такое психология? – М., 1992.
2. Введение в психологию / Под ред. А.В.Петровского. – М., 1996.
3. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.
4. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.
Порядок проведення заняття :
Організаційний момент - 5 хв. :
перевірка присутніх ;
оголошення теми і мети заняття, питання, які вивчатимуся.
2. Контроль знань - 5 хв. :
перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми - 20 хв.
Питання, які вивчатимуся :
1. Зміст понять «пам’ять», «мнемоніка», «мислення», «інтелект»
2. Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання інформації та відтворення.
3. Мислення, його основні форми і види. Інтелект та оцінка інтелекту. Особливості професійного мислення.
4. Уявлення та фантазія. Фізіологічні засади уявлення, види, прийоми. Роль уявлення в подоланні фізичних і психологічних перевантажень пожежників.
5. Мова і мислення.
6. Зміст понять «відчуття», «чутливість», «пороги відчуття»; «рецептор», «синестезія»; «сприйняття», «спостереження», «апперцепція», «ілюзія», «увага».
7. Роль пізнавальних психічних процесів у діяльності людини.
8. Увага в типових і екстремальних ситуаціях службової діяльності.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні
вказівки
|
● Пам’ять – форма психічного відображення, що виявляється в закріпленні, збереженні, запам’ятовуванні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів та психічних станів, завдяки пам’яті ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність.
Більшість психологів визнає три рівні пам’яті, які відрізняються тим, як довго на кожному з них може зберігатися інформація. У зв’язку з цим розрізняють безпосередню, або сенсорну, пам’ять, короткочасну пам’ять, довгочасну пам’ять.
Сенсорна пам’ять – це примітивний процес, який здійснюється на рівні рецепторів, сліди такої пам’яті зберігаються ¼ секунди.
Короткочасна пам’ять характеризується більшою тривалістю збереження інформації. Було встановлено, що вона діє 20 секунд. За такий час зберігається небагато інформації – наприклад, якесь число або декілька складів з 3–4 літер. Якщо інформація не вводиться повторно, то через 20 секунд вона зникає, не залишаючи ніяких слідів.
Довгочасна пам’ять. Саме з тих елементів, які залишаються в пам’яті короткочасній, мозок відбирає те, що буде зберігатися в пам’яті довготривалій (таблиця множення, пісеньки, вірші, які вчили в школі, сім’ї).
Оперативна пам’ять – вид пам’яті, що проявляється в ході виконання певної діяльності, така пам’ять служить цій діяльності.
Види пам’яті:
а) Мимовільна й довільна пам’ять. Мимовільна, коли ми запам’ятовуємо певну інформацію без свідомого рішення її запам’ятати, і довільна, коли ми робимо свідомі зусилля, щоб щось запам’ятати.
б) Безпосередня й відкладена пам’ять. Безпосередня, короткочасна пам’ять дає можливість відкрити певну інформацію відразу ж після ознайомлення з нею. Відкладена пам’ять – довготривала, вона виявляється у спроможності відтворити певну інформацію після певного проміжку часу.
в) Механічна й логічна пам’ять. Механічна пам’ять наявна, коли матеріал повторюється багато разів, при цьому особа повторює те, що запам’ятала, але не зможе пояснити його. Логічна пам’ять являє собою запам’ятовування, що базується на розумінні, виявленні смислу, виділенні логічних складників.
г) Образна пам’ять. Це зорова, слухова пам’ять, яка являє собою запам’ятовування того, що бачили, що чули.
д) Словесно-логічна пам’ять. Для такої пам’яті характерна схильність до запам’ятовування й відтворення думок, висловлених вербально, в усному та писемному мовленні.
е) Моторна пам’ять. Рухова пам’ять служить для набуття моторно-рухових навичок.
є) Емоційна пам’ять. Запам’ятовування подій, що мають сильні почуттєві забарвлення.
Риси пам’яті.
Найважливіші риси пам’яті це – тривалість, швидкість запам’ятовування, точність, швидкість, відтворення, місткість.
Процеси функціонування пам’яті.
Запам’ятовування. Цей етап функціонування пам’яті пов’язаний із нагромадженням у процесі діяльності досвіду. Зберігання – це потаємна фаза пам’яті. Людина при потребі може використати інформацію, нагромаджену в пам’яті, це своєрідний банк. Тривалість збереження залежить від свідомого рішення про те, наскільки довго хочемо щось пам’ятати. Пригадування – це фаза пізнавальних процесів, завдяки якій людина може використовувати нагромаджену раніше інформацію. Відтворення відбувається в трьох формах: розпізнавання, власне пригадування та репродукування. Забування – процес протилежний запам’ятовуванню, який допомагає «розвантажувати» пам’ять від багатьох непотрібних деталей. Забування може бути як корисним, так і шкідливим.
● Мислення – це пізнавальний процес, у якому відображені структурні й функціональні відношення різних елементів дійсності. Це процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.
Операції мислення.
Аналіз – мисленнєва операція, що являє собою виділення в об’єкті тих чи інших сторін, елементів, властивостей та ін.
Синтез – мисленнєва операція, яка дозволяє мислено переходити від частин до цілого.
Узагальнення – об’єднання предметів і явищ за їх загальними і суттєвими ознаками.
Порівняння – установлення подібності та відмінності.
Абстрагування – відродження від несуттєвих ознак і виокремлення лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.
Поняття – думка, в якій відображені загальні суттєві ознаки предметів і явищ дійсності. Судження - це відображення зв’язків між предметами і явищами дійсності, або між їх властивостями і ознаками. Судження це вислови про щось, вони стверджують або заперечують якісь зв’язки між предметами, явищами. Умовивід – це такий зв’язок між думками, в результаті якого з одного судження ми отримуємо інші судження.
Мислення виконує дві основні функції: пізнавальну (пізнання світу); організаторську (організовує людські вчинки).
а) творче мислення – найцінніша форма мислення;
б) репродуктивне мислення – відтворення вже відомих знань;
в) образно-рухове мислення – використовується при виконанні простих вправ;
г) абстрактно-логічне мислення – виявляється в умінні висловити свої думки за допомогою словесних або числових знаків і символів.
● Уява – це психічний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків. Розрізняють пасивну й активну уяви. Активна уява може бути відтворювальною і творчою. Відтворювальна створює образи на основі опису. Творча уява створює нові оригінальні образи та ідеї.
Шляхи розвитку уяви:
формування мотивів і установок на розвиток уявлення у процесі навчання і служби;
наближення повсякденного навчання, служби до бойової обстановки;
залучення широкого кола осіб до обговорення проведених навчально-виховних заходів;
активна участь у масово-виховній, культурно-освітній, раціоналізаторській, винахідницькій роботі, спорті;
перегляд і обговорення кіно- і телефільмів, читання літератури.
цілеспрямованість вправи по формуванню уявлення.
Шляхи розвитку пам’яті:
підвищення свідомості і відповідальності за результати своєї діяльності;
установка командирів на запам’ятовування у ході навчального процесу;
уважне конспектування вивчаємого матеріалу якомога оперативніше з метою попередження забування;
цілеспрямоване практичне застосування знань, навичок і вмінь у ході навчання і служби;
самовиховання пам’яті і регулярні вправи по її розвитку з поступовим їх ускладненням.
Шляхи розвитку уявлення:
розвиток мотивів творчого ставлення до виконання свого службового обов’язку;
постійне поповнення знань, навичок та умінь зі своєї спеціальності;
оволодіння засобами створення нових образів предметів та явищ шляхами регулярних вправ;
організація зустрічей з вченими, конструкторами, діячами літератури і мистецтва.
наслідування кращих зразків творчості;
залучення працівників до науково-дослідницької, агітаційно-пропагандистської та культурно- освітньої роботи;
активна участь у раціоналізаторській роботі.
Шляхи формування мислення:
створення проблемних ситуацій у процесі повсякденного навчання та служби;
широке впровадження діалогового способу проведення занять в навчальний процес;
озброєння комплексом глибоких знань для гармонійного розвитку;
вправи у розв’язанні завдань, зі спонуканням до самостійного творчого їх рішення;
оволодіння формами і методами мислення, діалектичною логікою пізнання світу;
самовдосконалення свого мислення.
Шляхи розвитку мови:
постійне розширення словникового запасу шляхом регулярного читання політичної, наукової, художньої літератури і матеріалів періодичного друку;
наслідування кращих зразків мови діячів науки і культури, радіо і телепередач, театральних вистав та ін.
активна участь у всіх формах навчально-виховного процесу з метою формування навичок вільного і правильного викладання своїх думок;
самоконтроль і самооцінка своєї мови.
● Процес пізнання починається з відчуттів та спостережень, потім проходить стадії уявлення, пам’яті, перетворюється на мислення й завершується в процесах прийняття рішень та виконання дій. Так, відчуття, сприйняття мислення, пам’ять, уява є засобами, інструментами будь-якого пізнання.
Відчуття – психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів, явищ, що діють на відповідні органи чуття людини. “Нічого немає в умі, чого раніше не було у відчуттях”.
Відчуття характеризується такими рисами: якість – основна властивість, яка дозволяє відрізняти одні відчуття від інших; інтенсивність – сила відчуттів залежить від рівня посилення дії збудників; тривалість – відчуття характеризуються більшим або меншим часом тривалості.
Типи відчуттів. За характером відображення та місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи.
Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла – зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові.
Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах, тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні) – спраги, голоду тощо.
Кінестетичні та статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.
Проміжні та самостійні – температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.
Закономірності відчуттів – чутливість, адаптація, взаємодія відчуттів, сенсибілізація, синестезія.
Сенсорна адаптація, або пристосування – це зміна чутливості органів відчуття під дією подразника.
Механізми сесорної адаптації діють із метою на лаштування органів почуття на максимально адекватне відображення зовнішніх впливів у вигляді відчуттів.
Сенсорна адаптація має три форми.
1. Повна адаптація відбувається при тривалій дії подразників.так людина перестає відчувати: тиск важкої ноші, неприємні запахи і т.і.
2. Негативна адаптація характеризується зниженням чуттєвості як результат притуплення відчуттів під впливом сильних подразників. Людина “звикає” до яскравого світла, сильного шуму, високої температури так, що вони не відчуваються як сильні.
3. Позитивна адаптація, або підвищення чутливості проявляється у загостренні відчуття після тривалого перебування у певних умовах (загострення зору в темноті, слуху в тиші).
Взаємодія відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.
Сенсибілізація – це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння.
Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.
● Сприймання – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин при безпосередній дії їх на органи відчуття (перцепція). На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Сприймання можуть бути повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими й ілюзорними; швидкими й повільними.
Апперцепція – це залежність сприймання від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, спрямованості.
Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про:
зорове сприймання (розглядання картини, скульптури);
слухове сприймання (слухання концерту, оповідання тощо);
тактичне сприймання (обмацування, доторкування);
сприймання:
- простору;
- часу;
- руху;
- сприймання предмета, мови, музики;
- сприймання людини людиною.
Сприймання часу – це відображення дійсності в послідовності явищ або подій. Залежить від ритму перебігу природних процесів та відпрацювання рефлексів на тривалість часу. Суб’єктивізм у сприйнятті часу зумовлюється практичною діяльністю людини.
Сприймання простору – основу такого сприйняття становлять зорові, вестибулярні, рухальні (кінестетичні) та шкірові (тактильні) відчуття. У комплексі вони дозволяють судити про положення нашого тіла відносно вертикалі, просторове розташування, відстань до інших предметів.
Сприймання руху – це відображення напрямку і швидкості просторового існування предметів. Воно може здійснюватися також на основі розумових висновків (логіки). Наприклад, сприйняття з нерухомого поїзда – потяга, що рухається.
Сприймання людини людиною здійснюється на основі зовнішності, поведінки, манер, жестів, емоцій, діяльності. Це відбувається в процесі спілкування, детермінування віком, статтю, професією, установками, вихованням. Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з нашими намірами, волею, вони можуть бути поділенні на мимовільні та довільні. Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні.
Спостереження – цілеспрямоване, планомірне, сприйняття предметів, явищ, у пізнанні яких зацікавлена людина. Основні умови спостереження – ясність завдання, підготовленість до нього, активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов’язане з орієнтуванням, тобто з отриманням досить правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації. Професія пожежника, інспектора державного пожежного нагляду потребує вдаватися до спостереження під час розвідки на пожежах, огляду місця пожежі тощо, представнику цієї професії слід розвивати професійну спостережливість.
Спостережливість – це здатність помічати в предметах і явищах малопомітні, але водночас суттєві чи важливі для певної мети деталі, ознаки чи властивості. Високий розвиток професійної спостережливості вимагає зацікавленості, постійного прагнення пізнати нове, глибше вникати в те, що оточує, з чим стикається пожежник на службі при виконанні бойових завдань.
Помилкове сприйняття називаємо ілюзією.
Шляхи удосконалення сприйняття:
формування знань, навичків і вмінь за своєю спеціальністю;
яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу;
систематичні вправи у складних умовах;
залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи.
● Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших. Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємозв’язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості. Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки. Діяти означає бути уважним до об’єкта діяльності.
Розрізняють мимовільну і довільну увагу. В основі мимовільної уваги лежить орієнтувальний рефлекс організму, що зумовлюється змінами в навколишньому середовищі, специфічними рисами об’єкта відображення, а також внутрішніми станами суб’єкта. Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, що їх ставить людина перед собою; вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі. Післядовільна увага – це увага, яка спочатку підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільною, а потім перейшла у післядовільну, коли індивід захопився роботою. Увага також може бути зовнішньою, яка виявляється у зовнішніх діях людини, та внутрішньою, яка виявляється в наших внутрішніх діях (розв’язання задач “про себе”, самоспостереження).
Властивості уваги
Концентрація уваги виявляється в поглибленні уваги на одному об’єкті. Стійкість уваги виявляється у тривалості зосередження на об’єкті. Розподіл уваги полягає в тому, що людина одночасно може утримувати в зоні уваги кілька об’єктів. Обсяг уваги визначається кількістю об’єктів, яких можна охопити увагою в обмежений проміжок часу (4–6 об’єктів за 1 с). Переключення уваги полягає у довільному перенесені її спрямованості з одного об’єкта на інший. Ступінь уважності – стійка властивість особистості.
Уважність і неуважність людини позначається на її діяльності. Однією з важливих характеристик уваги є зв’язок уважності з направленістю особистості.
Так уважність пожежного є запорукою успішного виконання бойового завдання.
Шляхи підвищення чутливості аналізаторів: усвідомлення відповідальності, уваги, спрямованість, позитивні настрої, використання обтирання холодною водою, заняття гімнастикою, застосування фармакологічних засобів у вигляді кофеїну, натурального чаю або кави.
Шляхи вдосконалення сприймання:
формування знань, навиків і умінь по своїй спеціальності;
яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу;
систематичні вправи у тяжких умовах;
залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи.
Шляхи розвитку уваги:
роз’яснення важливості спеціальності;
яскраве та образне озброєння знаннями;
підтримання організованості та дисципліни у процесі повсякденного навчання та службі;
забезпечення змагального характеру навчально-виховного процесу;
активна цілеспрямована самостійна робота;
залучення до творчої масово-виховної та культурно-освітної роботи;
прищеплення потягу наполегливо удосконалювати свою військову маневреність;
уміле використання в учбово-виховному процесі художньої, військово-мемуарної літератури, ТЗН та інших навчальних посібників;
систематичні вправи з розвитку уваги.
|
|
Закріплення вивченого матеріалу - 10 хв.
Питання для закріплення :
1. Дайте загальну характеристику пам’яті.
2. Дайте характеристику процесам пам’яті.
3. Дайте характеристику короткочасній, довгочасній оперативній пам’яті.
4. Які ви знаєте операції мислення?
5. Що таке широта мислення, глибина та гнучкість мислення?
6. Чим уява відрізняється від образного мислення, які ви знаєте види уяви?
7. Проаналізуйте основні прийоми уяви.
8.Визначте фізіологічні механізми відчуття.
9.Дайте характеристику чутливості відчуття.
10.Роль відчуттів у діяльності пожежників
11.Сутність сприйняття як психічного процесу.
12.Поясніть, що називається спостереженням.
13.Дайте характеристику мимовільній, довільній та післядовільній видам уваги.
14. Характеристика рис уваги.
5. Підбиття підсумків - 5 хв. :
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги ;
оголосити оцінки ;
відповісти на запитання.
План-конспект склав :
_______________________ __________________________
|