|
|
Скачати 1.98 Mb.
|
|
ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ПОРЯДКУ СЛІВ У ПОЛЬСЬКОМУ РЕЧЕННІ ПРИ ЗВОРОТНОМУ ПЕРЕКЛАДІ Ткаченко К. І. (Сумський державний університет) Науковий керівник – канд техн. наук, доцент Кобяков О. М. У перекладах польською мовою слід ураховувати, що порядок слів у польському реченні, як і в українському, вільний, але не довільний. Підмет може стояти перед присудком (звичайний порядок), напр. Andrzej czyta; або після нього (непрямий порядок), напр. Przyjechali goście. Непрямий порядок є обов’язковим у словах автора, якщо вони розділяють пряму мову або слідують за нею. Напр.: – W takim razie, – powiedział Andrzej, – będę u ciebie za godzinę. Найбільш акцентовані слова переміщуються на початок речення, напр. Nigdy nie zapomnę o tym dniu. Зворотний займенник się , особові закінчення минулого часу і умовна частка by разом з особовими закінченнями стоять зазвичай після першого в реченні акцептованого слова. Напр.: On się zawsze tak głośno śmieje. Kiedyście tam byli? Jemu bym nigdy o tym nie powiedziała. Короткі (енклітичні) форми займенників ніколи не ставляться на початку речення, а в кінці вони застосовуються лише в дуже коротких реченнях, напр.: Pomóż mi. Przepraszam cię. За збігу двох енклітичних займенників зворотний займенник ставиться зазвичай після інших займенників, напр.: Bardzo mi się tam spodobało. Енклітичний займенник у давальному відмінку ставится перед енклітичним займенником в знахідному відмінку або родовому відмінку, напр.: Piotr mi je pokazał. Piotr mi go nie pokazał. Означення, що виражається односкладовим вказівним займенником (напр., ten, ów), якщо останній не є логічно акцентованим, найчастіше вживається після означуваного слова, напр.: Dziewczyna ta jest studentką pierwszego roku. Додаток вживається зазвичай після дієслова. Але при кількох додатках спочатку ставиться додаток у давальному відмінку, а після нього – прямий додаток, напр.: Kupiłam bratu książkę. Додаток з прийменником dla ставиться після прямого додатка. Напр.: Kupiłam książkę dla brata. Прикметникові означення посідають наступні місця. Перед означуваним словом ставиться означення, яке характеризує матеріал, розмір, колір, форму, перевагу або недолік. Напр.: Duży dębowy stół. Tłumaczę bardzo trudny tekst. Wczoraj przyjechała moja starsza siostra. Na oknie stały piękne czerwone kwiaty. Після означуваного слова застосовуються означення, що передають важливі особливі риси або входять до складу назви, напр.: Powstanie listopadowe. Uniwersytet Jagełłoński. Związek Radziecki. Wybrzeże Gdańskie. При кількох прикметникових означеннях після означуваного слова ставиться означення, що має особливе значення, напр.: Tu jest dział polskiej literatury pięknej, a tam polskiej literatury naukowej. У підрядних означальних реченнях з відносним займенником który він посідає перше місце (не враховуючи прийменників), напр.: Autorzy, których utwory uznano za najlepsze, otrzymali nagrody. Секція "Дискурсивна лінгвістика" МОВЛЕННЄВИЙ АКТ НЕЗГОДИ В СУЧАСНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ Азаренко А. Ю. (Горлівський інститут іноземних мов ДНВЗ "Донбаський державний педагогічний університет) Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Кишко С. М. Загальна спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень на поглиблене вивчення різних типів мовленнєвого акту (МА) та їхніх функціональних особливостей в цілому, та МА незгоди зокрема, зумовлює актуальність нашого дослідження. Незважаючи, на цілий ряд робіт в області прагматики, дослідження МА незгоди у сфері сучасного англомовного діалогічного дискурсу з погляду основних принципів теорії ввічливості було тільки-но започатковано в останнє десятиріччя, що й підсилює актуальність теми нашого дослідження. Об’єктом дослідження виступає МА незгоди як одиниця мовленнєвої комунікації в сучасному діалогічному дискурсі. Предметом дослідження є семантико-структурні, прагматичні та соціолінгвістичні особливості МА незгоди в сучасному діалогічному дискурсі. Описуючи МА незгоди та визначаючи його місце в дискурсі, ми виокремлюємо в його структурі не тільки аспект адресанта, аспект адресата, але й звертаємо увагу на його цілеспрямованість у досягненні певного ефекту у конкретному контексті і ситуації [3]. Дотримуючись широкого підходу до поняття МА як інтеракціонального акту, під МА незгоди у нашій роботі розуміється комунікативний акт вираження інтенції незгоди адресанта, опосередкований соціопрагматичними факторами. Наприклад: – Will you be interested in having dinner with me? – The thing is I sort of have a boy friend. – Sure, yeah. I’m sorry. Категорія незгоди є мовною універсалією, основним змістом якої є логічне заперечення. Однак мовне і логічне заперечення, будучи порівнянні, далеко не ідентичні і можуть не співпадати. Заперечення в логіці ‒ унарна операція над судженнями, результатом якої є судження (у відомому сенсі) «протилежне» вихідному. У мові заперечення займає особливе місце в силу своєї багатомірності: негація, на відміну від інших категорій, в тій чи іншій мірі пронизує всі рівні мовної системи. У традиційній граматиці засоби вираження заперечення в силу своєї різнорідності розглядаються в різних частинах граматичного опису ‒ лексикології, словотворенні, морфології, синтаксисі. Однак такий підхід не відображає реальної складності даного явища в комунікації. Так, з позицій структурного підходу, висловлення, які не мають формальної ознаки заперечення, не є негативними. Однак в мовній свідомості носія мови вони можуть представляти ситуації незгоди, відмови, заперечення або утримання від позитивних оцінок. Таким чином, центр уваги дослідників переноситься з системи мови у систему дискурсу, де вивчаються особливості вираження заперечення в зв’язному тексті. Прагматичний принцип аналізу висловлення з урахуванням його множинних цілей полягає в тому, що інтенція мовця дає поштовх вербальному контакту і самовираженню індивіда, а саме висловлення служить виконанню певного інтенціонального завдання [1]. В області прагматики, на сьогоднішній день, під МА незгоди розуміють такий мовленнєвий акт, що об’єднує всі види негативної реакції: спростування, заперечення, вираз невдоволення, несхвалення [2, 56]. Об’єкт нашого дослідження має ряд особливостей. Перш за все, МА незгоди являє собою складне і багатоаспектне висловлення, в якому взаємодіють семантичний, структурний та прагматичний аспекти. Досліджуваний МА висловлює негативне ставлення до дії чи висловлювання співрозмовника, тим самим являє собою інформативне, оцінне або імперативне висловлення. В модусі такого висловлення завжди є певні вербальні одиниці, які можуть розглядатися як іллокутивні показники реалізації мовцем комунікативної інтенції незгоди. Використання засобів вираження незгоди залежить від ряду факторів: ситуації, намірів мовця, від характеру стимульованої репліки. МА незгоди має також і соціолінгвістичний аспект, який полягає в його детермінованості факторами, що ідентифікують особу мовця (стать, вік, соціальний статус). Слід звернути увагу на те, що вираження негативної реакції передбачає вживання мовних формул етикету, що обумовлює культурологічний аспект досліджуваного МА. Володіння особливостями мовленнєвої поведінки й етикету будь-якого народу, зокрема, представників англомовних спільнот являє собою частину комунікативної компетенції мовця, наявність якої є необхідною вимогою для ефективної комунікації з представниками іншої культури. Таким чином, перспективу подальшого дослідження складає аналіз семантико-структурних, прагматичних та соціолінгвістичних особливостей МА незгоди в сучасному діалогічному дискурсі, його залежності від прагматичних факторів, а також визначення вербальних засобів реалізації комунікативної інтенції незгоди.
Матеріалізація категорії негації Гема М. Л. (Сумський державний університет) Науковий керівник − д-р філол. наук, професор Швачко С. О. Дослідження мовних універсалій належить до приорітетних напрямів сучасної лінгвістики. Категорія негації, серед інших універсалій, вирізняється особливим статусом у багатьох галузях людського знання — філософіі, логіці, мовознавстві, психології – тобто має міждисциплінарний, загальнонауковий характер. Результати дослідження розглядаються на матеріалі корпусу 128 одиниць, вилучених із англомовного художнього дискурсу. Негація реалізується різними способами: експліцитно, за допомогою спеціалізованих морфологічних маркерів вираження заперечення, імпліцитно-вербально, в складі неспеціалізованих для вираження заперечення лексичних одиниць, пресупозитивно, а також невербально, через відповідну жестикуляцію, міміку, візуальний контакт, моторику голови й тіла, паралінгвальні засоби [1, 31]. Негація в мові може реалізовуватися на лексико-семантичному рівні, не отримуючи експліцитного вираження за допомогою заперечних маркерів, а будучи компонентом значення слова: fail, lack, deny, hate, doubt, absent, hardly, scarcely. Напр.: Most people have hardly any smile at all, or a lousy one [6, 63]. Імпліцитне заперечення є змістовою мовною категорією. Виявлення імпліцитного заперечення можливо при аналізі семантики комунікативної одиниці. Особливість імпліцитного заперечення полягає в асиметрії, тобто у невідповідності плану змісту й плану вираження, а також у відсутності формально-граматичних показників [2, 21]. Лексичний рівень представлений 27% (34 прикладами) у загальному корпусі засобів негації. До способів матеріалізації негації на граматичному рівні належать: афіксація, заперечні займенники, прислівники, заперечні конструкції та ін. Граматичну парадигму негації складають такі заперечні оператори, як: not, no, neither, nor, never, nowhere, nobody, no one, none, nothing [3, 159], найпоширенішим із яких є заперечна частка not. Заперечні префікси є іншим поширеним негативним маркером. Граматичний рівень нараховує 55 % (71 приклад) загального корпусу. Префікси un- та dis- представлені відповідно 21 % та 20 % від загальної кількості заперечних маркерів, префікс im- – 10 %, non- – 9%, in- – 6%, de- – 4%, суфікс less- –11%. Напр.: An unexpected, a singularly noncombatant, note came into Mrs. Glass's voice [4, 105]. Префікси il-, ir-, mis- позначені найнижчою частотністю – 1% кожен. Напр.: At one of the bookcases, he gave a misaligned book an orderly little push with his thumb [4, 137]. 16 % від загальної кількості експліцитних маркерів негації на граматичному рівні нараховує денумератив none. Ефективним еквівалентом негації у діалогічному мовленні є повторення висловлювання мовця (або тієї частини, що викликає негативну реакцію). Напр.: Ah, God, what's the use of talking? [4, 204]. "You are without a doubt the most tactless person I've ever known in my life." "Tactless! Never. Outspoken, yes. High-spirited, yes. Mettlesome. Sanguine, perhaps, to a fault [4, 160]. Повтори та питально-заперечні речення (7 % корпусу) не містять формальних лексико-граматичних сигналів негативного значення, однак в контексті ситуації вони ідентифікуються мовцями як заперечні. В англійській мові, що є мононегативною, подвійна негоція є стилістично маркованою: I didn't see hardly anybody on the street [6, 36]. За допомогою мейозиса та літоти акцентується емоційність висловлювання: She's not little enough any more to go stark staring mad in the toy department [6, 222]. Найпоширенішою формою мейозиса в англійській мові є подвійна негація типу not un- , not in-. Напр.: The general theme of our messages usually ran to excessively strong admonitions and, not infrequently, undisguised threats [5, 45]. Стилістичні прийоми налічують 11% (14 прикладів) від загального корпусу засобів негації. Категорія негації реалізується на усіх мовних рівнях, на кожному з яких вона знаходить специфічні засоби вираження.
КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ЛЕКСЕМИ “ONE” (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ) Грінченко А. І. (Сумський державний університет) Науковий керівник – д-р філол. наук, професор Швачко С. О. Мова – це знакова система, яка з'явилась задля задоволення потреб людини. Мова включає систему метазнаків та є результатом когнітивного процесу людини. Суспільство постійно динамічно розвивається і в зв’язку з цим з'являється потреба в нових словах. Мова задовольняє цю потребу за допомогою включення в свою систему запозичень, а також завдяки девіаційному розвитку слів. В процесі еволюції мови слова втрачають свої первинні значення, набувають нових, вторинних, семантично спустошуються, генерують забуті значення та неологізми [1, 12]. Слова у мові творяться не хаотично та безсистемно, а за притаманними їм моделями, нормами та лінгвістичними традиціями. Основу денумеративів складають числівники, поверхнева та глибинна структура яких може змінюватися, модифікуватися, що сприяє ефективності вербокреації, появі нових слів. В умовах оточуючого контексту числівники модифікують синтаксичну, прагматичну, морфологічну, епідигматичну функції. У ході мовної еволюції частиномовне семантичне навантаження денумеративів постійно змінюється, що зумовлено їх парадигматичним буттям та семою числа, яка була закладена в них спочатку [2, 198]. У словниках лексема one експлікується алонімами типу англ. only, individual, unique, united, specified, сertain, indefinite, identical, equal. Вихідною у лексемі one була сема виокремлення одного предмету, що було необхідним для лічби та виміру денотатів. Потім до вже існуючої семи додалася ще сема винятковості. Розрізняють позитивну конотацію (унікальність) (The time allotted for the tributes to say goodbye to their loved ones [3, 74]) та негативну конотацію (недостатність) (Only one is still alive [3, 64]). Найближчими елементами тлумачення лексеми one в словниках виступає лексема single (самотній, поодинокий, одинарний) з конотативним компонентом відчуження, самотності і її стилістично нейтральним синонімом individual (окремий). Лексема onе може бути іменником, прикметником, займенником або входити до ідіоматичного сполучення [2, 199]. Окремість, відокремлення одних об’єктів від інших, дискретизація дійсності є необхідними як для лічби об’єктів, так і для їх сприймання, визначення індивідуальних властивостей, характеристик в опозиції з іншими об’єктами. Для протиставлення одного референта із групи йому подібних використовується конструкція “one of...”, напр.: англ. – It will be less obvious if I send one of my acquaintances [4, 46]. В даному випадку лексема one не позначає певну особу чи групу осіб, але правостороння означувана група обмежує коло можливих варіантів, тобто one частково втрачає неозначеність. Всім денумеральним конструюванням, в тому числі і денумеративу one, притаманні «сім чудес» їх буття (становлення та функціонування): генетична синкретичність (предметність + нумеральність), термінологічність, детермінологічність, фразеологізація, поліфункціональність (позначення точної, приблизної, невизначеної кількості), семантичне спустошення та словотвірний потенціал. У денумеральних конструюваннях виникають сплески минулої числової предметності, що свідчить про їх когнітивну пам’ять [2, 199]. Числівник one та неозначений артикль a (an) є етимологічними дублетами. Обидві лексеми позначають одиничність, виключність та опозицію предметів у множині. Генетичні образи лексеми one простежуються у древніх формах мов індоєвропейської сім’ї. У грецькій мові oinos етимологізує значення «одне очко». Ця форма має свої паралелі у лат. unus, гот. аins, нім. ein, слав. инь. У санскриті еna семантизує займенникове значення "вона". Сучасні лінгвісти зазначають у своїх працях, що двоїна та її маркери були передвісниками одиничності: двоїна створила основу для виникнення одиничності [5, 5]. Не дивлячись на те, що двоїна генерувала однину, лексема one є високочастотною як у вільних, так і у стабільних словосполученнях, напр. англ. one student, one revolution; one and all, one-horse (carriage), once-removed (brother) [2, 200]. Лексема оne зустрічається у фразеологічних словосполученнях. Семантичне наповнення зазначеної лексеми визначається фразеологічним контекстом, напр.: англ. one too many «зайвий», one of these days «незабаром», one and all «всі разом і кожен зокрема», one-horse «невеличкий, незначний, невеликий». Похідні від числівника one зберігають квантитативний шарм та отримують нові квалітативні ознаки. Існують випадки повної втрати квантитативного значення (деквантифікація), появи семантичного спустошення (десемантизація), що притаманне, зокрема, стабільним фразеологічним одиницям [2, 200] Як замінники попередніх слів, лексеми one – ones мають різну числову представленість, що ілюструє собою певну семантичну девіацію. Ці денумеративні конструювання були утворені в результаті процесу конверсії і синкретично вони продовжують представляти нумеральність та предметність. Виконуючи функцію замінника попередньо вжитого слова, денумератив one вбирає в себе всі функції слова, яке заміняється, повторює його контекстуальну сполучуваність та позицію в реченні. Слово-замінник one має свої характерні граматичні та лексичні особливості і функції: вживається тільки з обчислюваними іменниками; застосовується як у відношенні до живих предметів, так і у відношенні до неживих; може замінювати іменник у множині, при цьому використовується форма ones; може вживатися замість іменника, який має означення (частіш за все виражене прикметником); форма множини ones у сполученні з прикметником може позначати всіх людей, що характеризуються цим прикметником; може вживатися після порядкових числівників та слів the last, the next [6, 114]. Слово-замінник one виконує в реченні функції підмета, іменної частини присудка або додатка [6, 117], напр.: Inside the box were four gray puppies, one of which hopped up on its hind legs to peer over the side at her (підмет) [7, 25]. There wasn’t a chance she’d fit in with people around here who had money, at least the ones he knew (додаток) [7, 40]. Nowadays, they were the ones who stole the booze, the ones who beat the bold guy unconscious at the airport before taking his wallet, the ones who painted the swastikas on the synagogue (іменний присудок) [7, 41]. На основі проаналізованих нами 1400 денумеративів у художньому дискурсі встановлено, що як повнозначне слово денумератив one був вжитий як іменник 95 разів, 44 рази як займенник (слова-замінники). Загалом лексема one реалізувалась 139 разів, що у загальному корпусі денумеративів складає приблизно 10%. Лексема one займає важливе місце у мовній системі і позначена високою частотністю вживання, семантичною гнучкістю та поліфункціональністю.
|
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №2 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
| 1. Українська мова належить до: а східнослов’янської підгрупи мов;... Яке з поданих слів має значення „спрямований вперед; який рухається у висхідному напрямі” |
ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ... |
| Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на... Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література... |
Програма іноземних мов в ЗНЗ. Друга іноземна мова. К., 2004) 1 семестр. (1 година на тиждень.) Чумак Н. П., Голуб Т. В. Французька мова: Підручник для 5 класу. – К.: Ірпінь, 2008. – 176с |
| Київський молодіжний центр праці Київський молодіжний центр праці (КМЦП) створений розпорядженням Представника Президента України у м. Києві №443 від 12. 04. 1993... |
І.І. Срезнєвський вважав, що українська мова є однією з найбагатших... Срезнєвський вважав, що українська мова є однією з найбагатших серед слов'янських мов, багатством слів вона не поступається чеській,... |