|
|
Скачати 0.54 Mb.
|
|
Розділ1. Огляд Катеринославської губернії Війна 1914-1918 рр. Була спричинена імперіалістичними протиріччями, боротьбою за перерозподіл світу та сфер впливу між двома групами капіталістичних держав, Німеччиною та Австро-Угорщиною – з однієї сторони, та Англією, Францією та Росією – з іншого боку. У склад Катеринославської губернії входили 8 повітів: Катеринославський, Верхньодніпровський, Олександрійський, Новомосковський, Павлоградський, Маріупольський, Бахмутський и Слов’яносербський. Вона межувала з Полтавською, Харківською, Тавричеською та Херсонською губерніями. Площа губернії 55, 704 кв. версти.1 Населення губернії на 1 січня 1915 р. за даними Статистичного комітету було 3 517 372 чол., в т.ч. 538 464 чол. у містах.2 Населення Катеринослава в 1914 р. складало 21 070 чол. Доросле населення за соціальним складом було таке: робітники (25,3%), службовці (22,1%), прислуга (3,2%), вільні професії (1,2%), члени родин (7,2%). Інші категорії – 19,7%. Національний склад: росіяни – 41,7%, євреї – 35,4%, українці – 15,8%.3 Землеробство губернії. Земельні площі займали 3370485 дес. Збирання хлібу за 1914 р. – 147539531 пуд., сіна – 15543456 пуд. Кількість худоби 2607097 голів Дуже розвинуте було садівництво, виноробство, бджільництво. Велику роботу проводили партійні та радянські органи губернії по здійсненню аграрних законів Радянської влади. На середину червня, як зазначалося у звіті земельних відділів губернії, було обстежено і взято на облік 147 маєтків (загалом 336 235,5 десятини землі, з них орної — 247 614 десятин). 218 650 десятин землі розвали * Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918 — серпень 1919). Збірник документів і матеріалів. К., 1962, стор. 702. селянам. Але фактично селяни одержали значно більше землі, бо загальна кількість ліквідованих поміщицьких маєтків далеко перевищувала кількість обстежених. Поміщицьке землеволодіння (на 1910 рік) становило понад 1 млн. десятин. За приблизними підрахунками Наркомзему УРСР влітку 1919 року на одне селянське господарство в губернії припадало 12,66 десятини землі проти 7,8 десятини до 1917 року1. У роки Першої світової війни до російської армії було мобілізовано від 3,5 до 4,5 млн. українців. Істотна різниця у цифрах, які наводяться в історичних дослідженнях, не є випадковою. У дореволюційних статистичних першоджерелах далеко не завжди вказувалися ознаки, за якими можна було б визначити національність мобілізованих. Більш надійними є дані про кількість українців, мобілізованих до австрійської армії, — понад 300 тис. чол. У відповідних першоджерелах українців не можна було сплутати з іншими національностями. В Австро-Угорщині зберігалися і стабільно вживалися щодо них дві форми історичної самоназви — «руські» (місцева «русини») або латинізована «рутени». В усіх документах визначалася конфесійна приналежність людини, а конфесія українців була унікальною — греко-католики. Неукраїнців у цій конфесії просто не було.[57; 12] В арміях обох воюючих імперій українці були «гарматним м’ясом». Вони воювали один проти одного за чужі для них імперіалістичні інтереси. Серед цих останніх була й зацікавленість панівних кіл обох імперій у поглиненні українських земель, що належали ворожій стороні. Війна поставила перед її учасниками низку гострих і винятково важливих проблем, яких не вдалося уникнути жодній із протиборствуючих країн. Проте найпотужніше вони виявилися в Російській імперії, де проблеми соціально-економічного характеру тісно переплелися з політичними. Перша світова війна каталізувала всі суспільні процеси в Наддніпрянській Україні. Відтворити загальну мозаїчну картину всіх явищ воєнно-політичного, соціально-економічного, ідеологічного, етноконфесійного порядку — нелегке завдання для істориків. З огляду на це Інститут історії України НАНУ готує цілу низку наукових праць, присвячених цій війні, її політичним, суспільним та ментальним наслідкам. Планується також і підготовка колективної монографії з окресленої проблематики. Робоча назва цього проекту — «Велика війна 1914–1918 рр. і Україна». Метою узагальнюючої праці є розкриття епохальної ролі І Світової війни, її впливу на долю нашого та сусідніх народів. Вивчення соціальної історії дасть змогу простежити глибинні процеси, які відбувалися на українських етнічних територіях, що входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій, спроектувати їх на пізніші події революційної доби й національного державотворення.[73; 5] Перша світова війна мала руйнівний вплив на економіку України. Припинилася зовнішня торгівля, завмерли величезні чорноморські порти. Війна відірвала від продуктивної праці 4 млн. жителів України. Лише в 1914 р. були мобілізовані на фронт 30 — 40 % робітників кам’яновугільної промисловості Донбасу. Заводи і фабрики збільшували воєнні замовлення і скорочували виробництво предметів широкого вжитку. Під час війни зріс попит па метал, особливо для воєнних потреб, а виплавлення його зменшувалося. Наприклад, Юзівський металургійний завод у 1917 р. скоротив виробництво порівняно з попередніми роками на 22,8 %, Дніпровський — 26,3 %, Петровський — 27,7 %, Олександрівський — 29,1 %, Ольхівський — 35,9%, «Русский провиданс” — 42,6%, Катеринославський трубопрокатний — 42,9 %, Костянтинівський — на 64,2 %. “ Таблиця 1.1” Стан металургійного виробництва в Україні 1916- 1917 рр. [64; 385]
Отже, металургійна промисловість України йшла до занепаду і розрухи, хоча кількість робітників, зайнятих у ній, аж до 1917 р. збільшувалася за рахунок некваліфікованих кадрів і військовополонених. Після деякого пожвавлення занепадала й кам’яновугільна промисловість Донбасу.
На період 1914–1918 рр. у склад Катеринославської губернії входили 8 повітів: Катеринославський, Верхньодніпровський, Олександрійський, Новомосковський, Павлоградський, Маріупольський, Бахмутський и Слов’яносербський. Вона межувала з Полтавською, Харківською, Тавричеською та Херсонською губерніями. Площа губернії 55, 704 кв. версти.[20; 5] Південні кордони складали Азовське море й Таврійська губернія. В адміністративному відношенні територія губернії роз поділялась на 8, дуже неоднакових за розмірами, повітів: Олександрівський, Бахмутський, Верхньодніпровський, Катеринославський Маріупольський, Новомосковський, Павлоградський та Слов’яносербський. Найбільший, Олександрівський, повіт складав 8.545 кв. верст потім йшли Бахмутський та Маріупольський з площею у 8.004 і 7.821 кв. верст. На ці три повіти припадало в загальному обсязі майже половина (44,7%) усієї площі губернії. Розміри інших повітів коливались від 5.500 до 7.500 кв. верст і тільки найменший, Слов’яносербський, мав 4.284 кв. версти. [66; 14] Населення губернії на 1 січня 1915 р. за даними Статистичного комітету було 3 517 372 чол., в т.ч. 538 464 чол. у містах. [4; 27] Населення Катеринослава в 1914 р. складало 21 070 чол. Доросле населення за соціальним складом було таке: робітники (25,3%), службовці (22,1%), прислуга (3,2%), вільні професії (1,2%), члени родин (7,2%). Інші категорії – 19,7%. Національний склад: росіяни – 41,7%, євреї – 35,4%, українці – 15,8%.[58; 3] В порівнянні з переписом 1897 року, коли у губернії проживало 2,1 млн. чол. Всього лише за 15 років населення збільшилося більш ніж на чверть, досягнувши у 1912 році 2,7 млн. чол. Середня густота населення у губернії визначалась у 54 чол. на 1 кв. версту, у повітах же коливання складали від 63,2 у найбільш густонаселеному Новомосковському повіті до 43,6 у повіті з найбільш рідким населенням – Олександрівському. Розміщувалось населення у 8 містах і 1 заштатному, 15 містечках і 1.788 селищах. В етнічному відношенні населення губернії було вельми строкатим. Основну його масу - 68,9% - складали українці, на другому місці - були росіяни 17,3%, за ними йшли євреї - 4,7%, німці - 3,8%, греки - 2,3%. Жили на території губернії й інші народності, кількість яких коливалась від кількох десятків до кількох тисяч. Населення в основному мало компактні місця проживання. Так, російське населення було зосереджене, головним чином, у Катеринославському, Бахмутському, Маріупольському, Слов’яносербському повітах, українське - в Олександрівському, Новомосковському, Павлоградському, німецьке - у Катеринославському, Олександрівському, Бахмутському, Маріупольському. Молдавани разом жили у Бахмутському повіті, греки, татари й турки - у Маріупольському. Особливістю губернії була й велика кількість іноземних підданих. За їхнею кількістю губернія займала одне з перших місць серед губерній Росії. Строкатий національний склад населення губернії накладав певний відбиток не тільки на господарське життя губернії, але й на діяльність земських установ. Цікавим був склад населення і в соціальному відношенні. Кількість дворян не досягала й 1% (0,96). Ще менше було купців - 0,37%. Біля 10% складали міщани. Основну ж масу - 87,4% - селяни та козаки. [66; 15] Землеробство губернії. Земельні площі займали 3370485 дес. Збирання хлібу за 1914 р. – 147539531 пуд., сіна – 15543456 пуд. Кількість худоби 2607097 голів Дуже розвинуте було садівництво, виноробство, бджільництво. Промисловість губернії. Кількість фабрично-заводських підприємств в 1914 р. сягнула 403. Кількість робітників 39145 чоловік. З липня 1914 р. почала значно падати. Найбільшого розвитку набула гірничозаводська промисловість. На початок імперіалістичної війни Катеринославщина давала 44,4% загально російського чавуну, близько 44% залізної руди, близько 60% вугілля. Промисловість розвивалася головним чином на базі іноземних капіталів, що вкладалися з метою отримання надприбутку.[26; 5] Військові події торкнулися всіх трьох груп підприємств типових для губернії – обробки металів, керамічних виробництв та виробництва харчових продуктів. На кінець 1914 р. призупинили свою роботу 38 підприємств с 1500 працівниками. Скоротило виробництво – 79 підприємств. Скоротився залізничний рух, бо подорожчало пальне. Нестабільними стали кредитні відносини. Зменшився попит на цеглу, були призупинені будівельні роботи, бо не вистачало будівельників, внаслідок літньої мобілізації. Зменшився видобуток вугілля. Нерегулярно надходив транспорт. Важкі умови праці вугільників, складний побут – все це не давало постійних кадрів в цій галузі. Торгівля. Було видано всіх документів на дозвіл торгівлі 45687. Податків зібрано 1182636 р. Відбувся 551 ярмарок. Відкривалися нові поштово-телеграфні відділення. Здійснювався ветеринарно-санітарний нагляд. У губернії працювало 110 ветеринарних лікарів. В 2576 учбових закладах навчалося 255770 чол. Чоловічої статі – 153441. Жіночої – 102329. Народна освіта крокувала уперед. Відкривалися нові учбові заклади. Відбувалися народні читання. Публічних бібліотек було 120. Читачів в них було 64721. Прочитано за 1914 рік 163436 книжок.[4; 37] Такі дані надав Статистичний комітет. Катеринославське Повітове Земство для своїх службовців заснувало бібліотеку. Вона налічувала 1952 томи, 82 томи енциклопедичного словника та періодичні журнали. Загальна коштовність бібліотеки – 52225 р. Нею користувалися вчителі та лікарі. Для народу відкривалися бібліотеки-читальні.[16; 3-4] А документальні спогади про Катеринославщину та місто Катеринослав залишили українські письменники, публіцисти і громадські діячі Федір Матушевський, Юрій Тищенко та ін. [21] Володимир Винниченко у 1914 році перебував у Катеринославі. У своїх щоденниках він залишив яскраві описи Катеринославу воєнного часу. 23. VIII.1914 р. Ополченці, що марширують от там на базарному пляцу перед госпіталем, роблять моторошне враження. Зовсім інше відношення до солдатів у формі. Солдати неначе інші люди, навіть не люди, а якісь специфічні істоти, спеціально створені для марширування, стріляння, помирання масами й поодинці. На цих же тяжко дивитись, видно, що вони люди: в одного картуз, у другого капелюх, сорочки різні — червоні, сині, там тужурка, піджак, один у чоботях, другий у черевиках. Вони марширують якось не масою, а кожний сам по собі, і рухи їхні в кожного свої власні, індивідуальні. Нема ніякого сумніву, що це живі люди. Он там стоять жінки. І нічого дивного чи особливого, що тут стоять жінки та сестри. У солдата не полатається ні жони, ні сестри. Солдатам природно йти по вулиці і співати. Але коли співають ці бородаті штатські люди, одягнені в різнокольорову одіж, коли вони, як хлопчаки, ходять купою по пляцу й безпорядочно розмахують руками, кричять хрипкими голосами якусь глупу пісню, — тоді стає моторошно. [35; 148-149] 1.3. Становище робітників та селян Катеринославської губернії. Війна принесла різке погіршення економічного положення, голод, людські втрати. В Катеринославській губернії було ¼ млн. пролетарів. Царський уряд мало задум позбавитися від революційних елементів під час мобілізації. З самого початку війни гостро відчувається нестача кваліфікованих кадрів, бо 40% робітників було узято в армію. В Криворізькому районі в другій половині 1914 р. зовсім не було добутку руди протягом 1,5-3 місяці. В Донбасі на 1/3 впав видобуток вугілля.[27; 103] Уряд розробив систему “отсрочек”, що поставила робітників в залежність від свавілля адміністрації. 9 березня 1915 р. уряд затвердив положення Ради Міністрів про залучення жінок і дітей до роботи на шахтах и шкідливих виробництвах, в нічні години. В Катеринославській губернії в 1915 р. число робітників-чоловіків знизилося, порівняно з 1914 р. на 10%, підлітків зросло на 25%, жінок – на 71%. Так на Катеринославському трубопрокатному заводі на початок 1915 р. працювало всього 70 жінок, а в кінці року — 1546 (з 7500 робітників.) Поповнення також відбувалося з рядів селян, втікачів з районів військових дій, військо полонених. В 1916 р. з загальної кількості робітників металургійних заводів Півдня військо полонені, втікачі, жінки та підлітки складали більш 40%. Збільшилась загальна кількість робітників і збільшилась кількість некваліфікованих робітників.[27; 104] Але безробіття не було ліквідоване. Резерв робочої сили залишався. На заводи потрапили й ті, що хотіли ухилитися від військової служби. Це послабило революційні сили робітничого класу. З перших місяців війни економічне становище робітників значно погіршилося. По-перше через дорожнечу (ціни піднялися на 100%) та зниження заробітної плати адміністрацією підприємств. Це не міг відзначити навіть департамент поліції. Зниження зарплати на 7-12% по деяким цехам Нікопольського-Маріупольського заводу в 1915 р. в порівнянні з 1914 р. відмічено у звіті правління каси заводу.[27; 106] Другою причиною погіршення економічного стану робітників було використання дешевої праці некваліфікованих робітників. Жінки робітниці отримували значно менше чоловіків. Третя причина – зниження реальної зарплати в порівнянні з дороговизною. Подорожчали в Катеринославській губернії харчі. “ Таблиця 1.2 ” Середній заробіток робітника ( порівняння) [27; 106]
В вересні 1916 р. почалися перебої з м’ясом, жирами, овочами. Зник керосин. Почалися перебої з мукою, хлібом. Почали вводити “карткову систему“. Продовольча криза викликала падіння виробничих показників. Щоб заспокоїти страйковий рух керівники деяких підприємств пішли на поступки. Були введені “премії”. Але були обрахунки робітників. За роки війни випуск паперових грошей зріс на 300%. Знизилася купівельна спроможність карбованця: 1.01.1914 р. – 100 коп, 1.01.1915 р. – 86 коп., 1.01.1916 р. – 70 коп., 1.01.1917 р. – 60 коп. Реальна заробітна плата робітників зменшилася в 3-4 рази. Зросли витрати на військові потреби. Кожен день війни в 1914 р. для Росію був – 10 млн. крб., а в 1916 р. – 40 млн. крб. Податкова політика царизму мала антинародний характер. Значна кількість прибутків осідала в кишенях іноземних інвесторів. Буржуазія отримала великі бариші від військових замовлень. Було подовжено робочий час, власники підприємств примусили працювати без святкових днів і 13016 годин на добу.[27; 111] Ст. фабричний інженер Катеринославської губернії повідомляв 18 липня 1915 р., що на заводі Гнатке кількість понадурочних робіт сягнуло ¼ загальної кількості днів. На Дніпровському заводі в 1916 р. половина робітників працювала понаднормово по 20 годин на тиждень. Буржуазія створила військово-промислові комітети. Їх представники агітували за підвищення виробничих показників. Там була велика кількість троцкистів та меншовиків. Більшовики не підтримували ці комітети.[27; 112] Спроба буржуазії задіяти робітничий клас до активної підтримки імперіалістичної війни не вдалася. Виснажлива праця, антисанітарій ні умови праці, старі механізми, використання праці жінок та дітей, погіршення харчування – все це призвело до масового травматизму та захворюваності робітників. Зі звітів лікарняних кас, на Брянському заводі, наприклад, травматизм був 235 випадків в рік на 1000 робітників, на Нікополь-Маріупольському заводі – 420 на 1000, на Катеринославському трубопрокатному – 480 на 1000. Близько 50% усіх робітників захворіли на брючний тиф. Власники підприємств звільняли робітників, що травмувалися 3 рази. Значно зросло штрафування робітників. ¾ робітників це відчували на собі. Погіршилися побутові умови. Не вистачало житла. Нова одежа та взуття були недоступні. За 2,5 роки було проведено 16 мобілізацій. Сім’ї мобілізованих голодували. Страхові товариства відмовляли їм у допомозі. В роки імперіалістичної війни царизм намагався звести нанівець ті незначні права, яких пролетаріат домігся у революційній боротьбі. Народним представникам важко було потрапити в Державну Думу. В Катеринославській губернії, наприклад, з 260 тис. Промислових робітників губернатором у списки виборців були включені близько 170 тис., а фактично стали виборцями 100 тис. робітників. Царський уряд розумів, що на крупних підприємствах пролетаріат значно організованіший, то навмисно обмежувало права робітників крупних підприємств. Так в Катеринославській губернії 7 293 робітника мілких підприємств обрали 101 уповноваженого, а 126 103 робочих груп великих підприємств тільки 48 уповноважених. Але в IV Думі було 6 більшовиків, що показали зразок легальної та нелегальної діяльності. Більшовицька фракція в Думі виступила проти війни. Та депутати-більшовики були заарештовані. Царизм позбавив мінімальних політичних прав робітничий клас.[27; 114] В період Першої світової війни царизм учинив жорстку розправу над робітничими організаціями. Тільки за 1,5 роки війни було закрито близько 100 робочих профспілок. В Катеринославській губернії на початок війни залишилося 2 легальних профспілки. Більшовицькі організації створювали нелегальні типографії, друкували газети та листівки, закликали до революційної боротьби. Так більшовик Катеринослава випустили у 1915 р. газету “Южная Правда”, де зверталися до робітників “Долой преступную войну!”. Війна мала руйнівний вплив на економіку, були відірвані від продуктивної праці робітники, пройшла мобілізація. Військові події торкнулися всіх трьох груп підприємств типових для Катеринославської губернії – обробки металів, керамічних виробництв та виробництва харчових продуктів. З перших місяців війни економічне становище робітників значно погіршилося. Власникам підприємств було вигідно використання дешевої праці некваліфікованих робітників. Жінки робітниці отримували значно менше чоловіків. Дуже значно знизилася зарплатня. В роки імперіалістичної війни царизм намагався звести нанівець ті незначні права, яких пролетаріат домігся у революційній боротьбі. Иииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииии Для проведення усіх робіт Думі потрібні були гроші. Восени Дума обговорювала проект кошторису прибутків і видатків по місту на наступний рік. За 130 років кошторис міста збільшився майже у 5 тисяч разів, а населення у 54. Катеринослав був одним з 20 міст Росії, бюджет якого перевищував мільйон карбованців. Так, у 1917 році він становив 4 млн. 27 тис. 633 крб. [13] Жалування міського голови складало 10 тис, крб.. на рік, члена управи – 5.400 крб. Двічі на рік – на Різдво і Великдень видавалися передсвяткові нагороди службовцям управи. Тттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттт Велику роботу по створенню і організації нелегальних та легальних профспілок проводили більшовики. В період Першої світової війни в Катеринославі існувало 5 нелегальних профспілок: кравців “Голка”, пральників, вантажників, друкарів та кожевників.[74; 20] Розглянемо діяльність профспілок на прикладі профспілки харчовиків. Спілка харчовиків була ліквідована. Енергія хазяїв була скерована на позбавлення 8-годинного робочого дня та 3-ї зміни. Зарплата була зменшена з 1 руб. до 80 коп. На активних робітників писали доноси, поліція їх арештовувала. Фабрично-заводська лікарня занепала. Відмінено вихідні та святкові дні. Не видають спецодяг. Робітників б’ють.[71; 18] Офіційна місія лікарняних кас була в страхуванні робочих. Але в період реакції навколо них відбулося єднання робітників. Статут каси затверджено 25 липня 1913 р. Туди увійшли лісопильні заводи, макаронна фабрика, два пивоварних заводи. У 1914 р. – 27 підприємств - 12 млинів, 12 лісопильних заводів та 3 інших.[71; 19] Правління каси цікавилося становищем робітників, умовами праці. На загальних зборах піднімалися питанні страхування від нещасних випадків. “Ленские события” підштовхнули харчовиків до страйків. Основні вимоги – вихідний у неділю, встановлення 40-годинного робочого тижня, спецодяг, відміна нічних робіт, попередження про звільнення за 2 тижні та інші вимоги. В травні 1914 р. не всі пекарні страйкували, але частину вимог було задовільнено. Також хвилювання були у кондитерів та табачників. Профактив створив підпільне профспілкове бюро. В 1916 р. делегація з 8 чоловік висунула вимоги. Адміністрація фабрики визвала поліцію. Члени делегації були звільнені з роботи. Платню підвищили на 35%. Такою важкою була ситуація передреволюційного періоду. Більшовицька організація піддавалася систематичним переслідуванням, арештам. Меншовики притримувалися обор чеської позиції. [71; 21] Лютнева революція 1917 р. змінила життя харчовиків – відродилися профспілки млинар них робітників, кондитерів, табачників, гільзовщиць, робітників пивоварних, сельтерських, оцетних підприємств, ковбасники. Таким чином у 1917 р. всі виробництва були охоплені профспілковою організацією. Але не було єдиного керівництва. Серед мельників відчувається вплив меншовиків, серед табачників – соціалістів, серед булочників – анархістів та більшовиків. Цим пояснюється різне ставлення харчовиків до політичних подій 1917-1918 рр., до Жовтневого заколоту, української Центральної Ради. Першим питанням була вимога до господарів про виплату заробітної платні за час простою з лютого до травня. Потім піднімали питання про “вислугу років”. Правління вирішило обидва питання. Не заспокоїв робітників перехід з 12-годинного на 8-годинний робочий день. Питання про підвищення платні було хронічним. Була створена комісія контролю за виробництвом. Такий самий нагляд за контролем виробництва здійснювали Павлограді. В квітні 1917 р. булочники з’єдналися з кондитерами, серед яких було значне безробіття, бо не було вдосталь цукру та борошна. Булочники надавали роботу кондитерам у пекарнях. Борошно знаходилося в розпорядженні продовольчого комітету, вона видавалася тільки реквізованім пекарням, приватні пекарі не працювали. Зменшилася норма, що припадала на кожного пекаря. Це давало змогу залучити до праці безробітних.[71; 23] В галузі культурно освітньої роботи правління в своєму приміщенні організувало бібліотеку і навіть театр. Діяла спеціальна комісія з цього питання. Значним кроком в діяльності профспілки булочників було скликання його правлінням восени 1917 р. обласного з’їзду булочників півдня Росії. На з’їзд приїхали представники від Миколаєва, Києва, Херсона, Харкова, Одеси, Олександрівська. Було 38 делегатів. Біли поставлені питання політичного характеру, про ставлення до тимчасового уряду, до війни. Ььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььььь 3.2. Робітничий рух в Катеринославі в березні - жовтні 1917 р. Незважаючи на зміни, що відбулися в останні роки в нашій суспільній свідомості, ще залишаються стереотипи в оцінці багатьох явищ вітчизняної історії, що потребують уточнення. Одним з таких сталих поглядів є той, що за будь-яких умов соціальною базою більшовиків в період революції 1917 р. був робітничий клас. Не заперечуючи загалом вірного твердження, хочемо показати, що лише певні соціально-економічні обставини роблять пролетаріат, або його окремі категорії, союзником найбільш радикальних сил.[28; 171] Певним доказом даного твердження може слугувати розгляд подій 1917 р. в одному з найбільших промислових центрів царської Росії - Катеринославі. В ньому нараховувалося близько 100 заводів (в тому числі 20 - загальноросійського значення), на яких працювало більше 50 тис. робітників. [30; 3] Починаючи з осені 1914 р., промисловість міста була зорієнтована на випуск воєнної продукції. Такий стан речей визначив скорочення випуску товарів широкого вжитку, порушив налагоджений у довоєнні часи товарообмін, що позначився на можливостях міста в обмін на промислову продукцію отримувати від села в повному обсязі необхідну кількість - сільськогосподарської. Але серйозних незадоволень це не викликало. Оскільки діяла карткова система розподілу продуктів, що давало можливість задовольнити необхідні потреби, хоч і в мінімальному обсязі, найбільш широких верств населення міста, а саме - пролетаріату. В той же час, будь-які незадоволення, в першу чергу - політичного характеру, вирішувалися владою шляхом відправлення найбільш активної частини незадоволених на фронт. Така політика дозволяла, в основному, забезпечувати спокій в Катеринославі. З початком революційних подій настрої населення, практично, не змінилися. Хоча в місті відбулися певні зміни в структурі влади - виникають три органи, що претендують на керівництво всіма сторонами його економічного, культурного, громадського життя. З березня створюється Виконавчий комітет об’єднаних організацій, який фактично, увібрав в себе всі колишні структури державної влади царської Росії. [7] 4 березня обрано Раду робітничих і солдатських депутатів, в якій більшість отримали представники поміркованих партій, тобто - есерів і соціал-демократів (меншовиків). Більшовики в них складали лише 9%.[14; 8]. Хоча Рада проголосила себе виразником інтересів широких народних мас, однак з перших же днів свого існування стала виконувати функції дорадчого органу Виконавчого комітету. В квітні виникає ще один представницький орган, який теж, хоч дещо й пізніше, починає висувати свої претензії щодо влади – Українська губернська рада. [14] Найбільшою підтримкою вона користувалася серед залізничників, але для розширення своєї соціальної бази провадила роботу в середовищі робітників інших галузей промисловості. Так, Українською радою видаються газети та листівки і розповсюджуються на підприємствах міста та в робітничих селищах, закладається «Українське видавництво», яке друкує дитячу, художню, навчальну літературу на рідній мові. Представники ради читають лекції з історії України в робочому середовищі. А в вересні було створено Катеринославський курінь вільного козацтва, що складався повністю із робітників Аналогічні курені були створені в Нових Кайдаках, Діївці. [18] Зміна влади не вплинула суттєво на ситуацію в місті. З часом лише загострилася продовольча проблема, викликана хлібною кризою, що виникла в 20-х числах лютого і була створена перебоями в постачанні крамниць хлібопродуктами, що супроводжувалося зростанням спекуляції ними. І це не давало можливості робітникам навіть по картках отримати необхідну кількість продуктів. Ускладнювало ситуацію і постійне скорочення виробництва, що викликало масові звільнення робітників і, тим самим, збільшувало соціальну базу незадоволених. Додала проблем і повінь, що трапилася навесні 1917 р., від якої постраждали тисячі будинків робітників селища Амур - Нижньодніпровськ та Мандриківка. Десятки тисяч людей змушені були полишити свої помешкання і тимчасово оселитися у своїх родичів, друзів тощо. В таких умовах Виконавчий комітет виправити ситуацію в місті. Так, було проголошено, що хліб і надалі буде відпускатися по твердих цінах. Створювалися спеціальні комітети: продовольчий - в обов’язок якого входило контролювати процес забезпечення міста хлібом та товарами першої необхідності; громадський - який мав займатися владнанням конфліктів між робітниками і підприємцями, мануфактурних торговців - для контролю за цінами і боротьби зі спекуляцією. Активізувалися спроби ліквідувати наслідки повені: організовано лікарняно-продовольчий пункт для постраждалих, відкрито два магазини для розподілу продуктів харчування серед потерпілих від стихійного лиха. Для збільшення хлібних запасів міста почали вилучати надлишки в великих економіях, закуповувати хліб у сусідніх губерніях (хоча і в невеликій кількості, бо на це були потрібні кошти, а їх в міській скарбниці не було). Приймається рішення про передачу фабрикантами частини товарів для розпродажу їх серед мешканців міста по низьких цінах. Але вживані заходи в умовах воєнного часу не досягли бажаної мети. Незадоволення робітників зростало. Бачачи неефективність дій влади, небажання Ради робітничих і солдатських депутатів втручатися в її діяльність, робітники починають створювати свої власні організації - професійні спілки та фабрично-заводські комітети. Це певним чином змінило ситуацію. Основні вимоги, що висували робітничі організації, були економічні. Основна форма боротьби - страйки. В травні ними було охоплено більшість підприємств міста. В червні страйки все більше набирають політичного забарвлення. Головним стає гасло: «Замінити Виконавчий комітет на Раду робітничих і солдатських депутатів». Хвиля страйків змусила владу активізувати свою діяльність. Було збільшено продаж хліба по стабільним цінам, знижено ціни на ряд товарів широкого вжитку, почалося підвищення заробітної плати. Так, якщо в квітні, наприклад, токар першого розряду отримував 9,50 крб., то в червні 10,85, а в вересні вже 12 крб. До того ж кожному робітникові до заробітної плати додавалося по 2 крб. (як індексація за підвищення цін).[28; 183] Вирішення економічних проблем привело до заспокоєння в робітничому середовищі. На спад пішли страйки. Основна маса робітників вже не висувала вимоги усунути від влади Виконавчий комітет. В результаті, замість заміни його на Раду, було проведено лише переобрання останньої, в ході якого значна більшість залишилася за партіями, що сповідували помірковані погляди, були проти «розхитування човна» в умовах непростих для країни зовнішніх і внутрішніх проблем, тобто - за есерами і меншовиками. Питома вага більшовиків, що були виразниками найбільш радикально налаштованих - низькооплачуваних категорій робітників, зросла лише до 23,3% . Це дало можливість Раді продовжувати свою політику без змін аж до жовтня 1917 р. Таким чином, в основі боротьби робітників такого промислового міста, як Катеринослав, лежали проблеми їх повсякденного буття. Ступінь задоволення цих проблем визначала і ступінь їх революційності. Лише незабезпечена меншість робітництва була найбільш послідовною у втілені політичних гасел, але вона не мала необхідної ваги, щоб реалізувати їх. Тому місто, фактично до жовтня 1917 р. не знало значних політичних криз та соціально-економічних катаклізмів. Ммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммм Тривало подальше скорочення промислового виробництва. На металургійних заводах Півдня з 63 доменних печей па кінець травня 1918 р. працювало чотири, а на кінець серпня — лише дві. До осені з 102 мартенівських печей були в дії тільки 7, працювало також лише 7 прокатних станів. Виплавляння чавуну в 1918 р. скоротилося порівняно з 1913 р. в 11 разів, сталі — в 13, виробництво прокату — в 15, видобуток залізної руди — в 17, марганцю — у 10 разів. Весь гірничопромисловий і металургійний регіон Донбасу та Криворіжжя був суцільним промисловим кладовищем. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ Джерела:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вільшанська О. Повсякденне життя населення України під час Першої... Вільшанська О. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни // Український історичний журнал. – 2004. № – С. 56 –... |
Тести. Перша світова війна Залік №1 по темах: Передумови виникнення Першої світової війни. Війна та її наслідки. Повоєнне облаштування світу. Версальсько-Вашингтонська... |
|
1. Наслідки Першої світової війни Італія була середньорозвиненою... Після поразки біля Капоретто у жовтні 1917 р вона опинилася на межі повної катастрофи, і тільки допомога військсоюзників врятувала... |
Тести до теми „Українська революція (лютий 1917 р. – грудень 1917 р)” Завдання до теми „Україна у боротьбі за збереження державної незалежності” (1918 – 1919рр.) |
|
Тести до теми „Українська революція (лютий 1917 р. – грудень 1917 р)” Завдання до теми „Україна у боротьбі за збереження державної незалежності” (1918 – 1919рр.) |
"Україна в роки Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни" Бажання учнів отримати перемогу, є стимулом до ретельної підготовки, до постійного повторення пройденого матеріалу |
|
Уроку Панченка П. П., Тимченка С. М., стіна карта «Україна в роки Другої світової війни», збірник завдань для тематичного оцінювання |
Теми рефератів з дисципліни Міжнародні відносини США у роки Другої світової війни: сутність та зміст. Роль США у розгромі фашизму |
|
Тема уроку: Західні демократії Мета: узагальнити знання про демократичні держави, їх становище після Першої світової війни;закріпити знання про поняття «Новий курс»,... |
У лютому 1947 р президентом Польщі став лідер ПРП Б. Берут Польща була першою жертвою фашистської агресії в роки Другої світової війни і зазнала всіх страждань окупаційного режиму. Загинуло... |