|
|
Скачати 114.37 Kb.
|
|
ХРИСТОС ВОСКРЕС Вчитель. Незабаром ми всі будемо святкувати Христове Воскресіння і тому сьогодні поговоримо про це. Поговоримо про те, яке значення м ає Воскресіння Ісуса Христа для нас усіх. Великдень! Сама назва говорить про те, що це не звичайний, а великий день. Величне свято, яке споконвіку символізувало собою перемогу над силами темряви і зла. Уособлювало в собі примирення і прощення. Воно нагадує нам про любов і милосердя, страждання і біль, інші цінності. Воскресіння Ісуса Христа дає нам змогу перемогти духовну смерть і жити новим повнокровним життям. « Смертю смерть подолавши», Син Божий відкриває для нас усіх багатогранне, змістовне, сповнене глибокого духовного сенсу життя, що будується на засадах любові і милосердя. Будьмо ж достойні цього великого свята і за прикладом Ісуса Христа впевнено ступаймо на шлях, що веде нас до нашого духовного воскресіння. (Звучить грамзапис церковних дзвонів) ( Учениця читає «Христос Воскрес») Христос воскрес! Радійте, діти, Біжіть у поле у садок, Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок! Нехай бринять і пахнуть квіти Нехай почує Божий рай, Як на Землі радіють діти І звеселяють рідний край. На нас погляне Божа Мати, Радіючи з святих небес… Збирайтесь, діти, нум співати: Христос воскрес! Христос воскрес! Зоряні дзвони, срібнії дзвони, Б’ються, мов людські серця. Встаньте! Прокиньтесь, засмучені, сонні В милості Сина й Отця! Чисто, блаженно, по-Божому ясно Ллється на світ Воскресіння. Радість прийшла невимовна, прекрасна, Кінчились муки терпіння. З нами Христос! У батьківськім домі, З нами в любові і ласці. Сонячна писанка в теплій долоні Світиться людям на щастя. ( Учні по черзі читають поезії)
Який би непосильний, тяжкий хрест Не випав вам на долю, посміхніться. Христос воскрес! Воістину воскрес! Прийшов у наші душі, наші весни Так благодатно, ніжно, так спокійно, Я вірю, що з Христом добро воскресне І землю вкриє бережно, лелійно.
І лиш любов всевишня і свята Над світом розпростерла Божі крила, Рятуючи від ненависті й зла. Не плачте, мої рідні, не журіться, В благаннях щирих станьте на коліна, Всім серцем і душею помоліться За світле воскресіння Бога-Сина!
Пливуть хмаринок білі табуни І Божий світ чудовий, наче казка, Барвистий, сяйний усміхом весни. Христос воскрес! – вітаємось, радієм, Йдемо у церкву, де свічки горять, Співаємо гаївки як умієм З оркестрою веселих пташенят. 4. Ми згадуємо рідних в Україні, Братів, сестер, родину, рідний дім. Христос воскрес і смерть здолав він нині, А завтра долю принесе усім. Зима пройшла недобра і холодна. Весна воскресла над полями, Луги змережила квітками І нам Великдень принесла. 5. Встаєм удосвіта й побожно Усі у церкву поспішаєм. «Христос воскрес» - гуртом співаєм І серце радісно тремтить. Великий день! Воскресний день – Найрадісніша в нас пора І ми згадаймо усіх рідних І побажаймо їм добра! Вчитель. Великдень! Найурочистіше православне християнське свято. Слово «Паска» означає визволення. Згадаймо про те, як Мойсей вивів свій народ з неволі. Сини Ізраїлеві страждали у єгипетському рабстві. Під палючим сонцем вони знемагали від роботи, за найменшу провину їх карали. І нещасні почали благати Бога, щоб Він допоміг їм. Господь почув їхню молитву. І одного разу Мойсей, що пас череду побачив палаючий кущ. Він дивився довго на нього. Кущ палав, але не згоряв. Мойсей наблизився і почув голос Господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із Єгипту. Ізраїльтяни з радістю погодилися залишити Єгипет. Вони вшанували Бога за його милосердя до них. І повів Мойсей синів ізраїлевих до Ханаану. Ізраїльтяни почувалися щасливими, бо були вільними і прямували до чудової країни, де на них чекав достаток. Але подорож була довгою, важкою. Не вистачало хліба і вони, забувши милість Господа, почали ремствувати, що помруть в пустелі від голоду. Бог почув їхні несправедливі слова і послав людям манну небесну, яка їх врятувала. Невдовзі не стало води і знову невдячні люди стали гостро дорікати Мойсеєві, мовляв, нащо їх було виводити з Єгипту, коли вони так знемагають від спраги? Ізраїльтяни гнівалися, вони ладні були побити Мойсея камінням. Люди забули ту радість, з якою вони покидали Єгипет, забули про Бога, а пам’ятали тільки те, що їм потрібна вода. Ніколи на гнівні слова Мойсей не відповідав гостро і сердито. Він завжди був лагідним, терпеливим і лише молився. Бог знову допоміг синам Ізраїля. Ми, діти, ніколи не повинні ремствувати, а мати завжди надію на Бога, на його милосердя, завжди пам’ятати, що Господь є над нами, і в скрутну для нас хвилину завжди прийде нам на допомогу. І хоч зараз в нас з вами не найкращі часи, намагаймось не бути невдячними ізраїльтянами, а будьмо лагідними, смиренними, покірними, як Мойсей. (Учениця читає поезію «Україні») Не тривожитись я не можу, Біль і жаль огортає душу Я за тебе, моя Україно, Як та доня, плакати мушу. Чом тобі стільки літ не таланить? Чом народ твій талану не має? Та невже він на світі найгірший? Моє серце юнацьке питає. Не багато в житті розумію, Може дечого зовсім не знаю. Та чому ми у вічному рабстві? Я так часто у себе питаю. Вже немає над нами наруги, Не гнітить нас ніхто не плюндрує, Та народ мій, як плем’я Мойсея, В невідомості довго мандрує. Та настала пора, годі спати! Прокидаймось, будуймо державу! Ми ж бо гордий народ – українці. Заслужили ми шану і славу. (Учениця розповідає легенду «Лілеї») Це було тоді, коли погані Пилатові воїни вели невинного Ісуса на гору Голгофу. Поруч Нього йшла Його страждальна Мати. Серце її розривалося від болю, коли дивилася на страшні муки невинного Сина. Вона гірко плакала, перли ЇЇ сріблистих сліз скочувалися по святому обличчю і тихо падали на дорогу… Минула година розп’яття – смерті Спасителя. Прийшли вірні апостоли, обережно зняли Христове тіло і поклали до гробу. Не відступила від свого улюбленого Сина Пречиста Мати. Довго стояла Вона на колінах перед гробом і в гарячих сльозах молилася до Всевишнього. І сталося чудо. Другого дня зацвіли білі квіти там, де впали сльози Богоматері, а третього дня воскреслий Христос обдарував їх запахом, найкращим, що його мають будь-які.квіти. Ці білі квіти ми називаємо лілеями. Вони стали символом, і донині їх ставлять в усіх церквах біля Божого Гробу у страсний тиждень. (Учень читає поезію « Прощання Ісуса Христа з учнями») Настала ніч, усе затихло, Встав Петро: «О, Боже, мушу Заснув святий Єрусалим. Сказати правду і скажу – Схиливши голову на груди, Хоч зрадять всі Тебе, я душу Сидів Христос та учні з ним. Свою за Тебе положу. Він їм казав про страшні муки, Що ти говориш, чоловіче? Про смерть Свою Він говорив. Чи можеш ти мій хрест нести? І холод чорної розлуки Не проспіває півень тричі, Спливав з Його пророчих слів. Як тричі відречешся ти. А на Христове біле чоло Я йду в далекую дорогу, Там виступив кривавий піт Щоб приготовить місце вам, Прийміте, їжте цеє Тіло Там дні щасливі і веселі, І кров пролиту за весь світ. Життя усіх чекає там. Скорбить душа моя до болю, Після зими дає Бог весну, Бо всіх нас ворог розжене, А після ночі день дає. В цю ніч, воістину говорю, Я завтра вмру і знов воскресну Один із вас продасть мене. І всім вам дам життя нове. Вчитель. Всі ми знаємо, що на Великдень фарбують курячі яйця у різні кольори. А чи знаєте ви, чому? Коли Ісуса Христа не знайшли в печері, де Тіло Його положили до гробу, припущення були різні. Ніхто і гадки не мав, що Спаситель воскрес. Воскреслий, Він явився Марії Магдалині і цю радісну звістку вона понесла людям. Принесла її в Єрусалим до царя. А тоді в Єрусалимі був звичай: ніхто не мав права заходити до царя без подарунка. Нічого не мала з собою Марія Магдалина, крім яйця. З ним вона поспішила до царського палацу. З яким радісним трепетом розповідала вона царю звістку про те, що Ісус Христос воскрес. Вислухав її цар і засміявся, сказавши. Що ніколи не повірить у те, що померлий може воскреснути, як не може почервоніти, принесене нею біле яйце. В цей час на очах у царя і Марії Магдалини яйце почало червоніти. Повірив цар у воскресіння Ісуса Христа. Люди почали на Великдень фабувати яйця у червоний колір. А згодом і у інші кольори. (Учениця розповідає про те, як фарбують яйця на Україні) На Україні здавна для фарбування яєць використовували природні барвники: лушпиння цибулі, кору з дикої яблуні, гречану полову, горицвіт, звіробій, синю мальву, сон-траву, бузину. Розписували гарячим воском. Кожен колір мав певне значення: червоний- радість життя, жовтий – місяць, зорі, врожай, блакитний – здоров’я, зелений – воскресіння природи. А зараз послухайте легенду про писанку. Забажала Божа Мати Сина Ісуса рятувати, Як взяли Його на муки фарисеї люті злюки. Хустку білу вона взяла і яїчок нав’язала. До Пілата йде в палати ласки Синові благати. Стала Вона на порозі, серце билося в тривозі І ридали очі-зорі в материнськім лютім горі. « Він не винен ясний пане. Чи зробив щось зле, погане? Не дозволь Його вбивати, я прошу тебе, Пілате.» Відповів Пілат не грізно: « Мати, Ти прийшла запізно. Все дарма! Тієї ночі смерть Йому закрила очі!» Мати зойкнула, збіліла, похитнулась і зомліла. Заболіло серце з муки, вузлик випустили руки. І яїчка розгубились. По підлозі покотились І вдаряючись об камінь поробились писанками, Наче квіти, наче зорі в пишні вбралися узори Й кольорами засіяли, мов веселка серед хмари. Стрепенувся Пілат з дива: Мати, Мати нещаслива. Вірю Син Твій – Бог любові, не хотів я Його крові. Писанки ж, мов пишні квіти, розкотилися по світі. Люди їх збирати стали, Бога-Сина прославляли. Вчитель. Ми всі родом із дитинства, з того клаптика землі, де народились і виросли. Кожен з нас любить свій рідний край, свою батьківську землю. Але понад усе ми повинні любити Бога. Цього вчить нас Ісус Христос, якого катували, розп’яли. Але Він у повній славі своїй довів світові, що правда і справедливість перемагають зло. Чимало легенд розповідають про страждання Сина Божого. Тамуємо подих, стискається серце, коли знову і знову чуємо про нашого Спасителя. (Учениця читає легенду «Святойванське зілля») Святойванського зілля стеблини простяга бабуся мені. На них Божої крові краплинки і Пречистої сьози рясні. Було зілля колись неримітним, обминали його знахарі. По лугах і галявинах квітло, вибігало до битих доріг. Як Ісуса вели по дорозі із тяжким хрестом на плечах. Затремтіла зілинка в тривозі і змінилась у всіх на очах. Підросло стебельце невисоке і дивилось з таким співчуттям! Що ви робите, люди жорстокі? На чиє замахнулись життя? Кров стікає струмками по тілу, прихилилась зілинка в журбі. Щось зробити маленька хотіла, щоб Спасителю зменшити біль. Під страшним тягарем гасне сила і Син Божий упав на моріг. А зілинка у Бога просила, щоб страждальця від лиха зберіг. Пелюстками чоло холодила і росою змочила вуста. Повернулась Ісусова сила, до зілинки торкнувся і встав. Він на неї із вдячністю глянув, своїм поглядом благословив І на неї вказав Іоанну ледь помітним кивком голови. Знову били, погнали на страту, аж стогнала зілинка з журби. Люди, люди! Чи більша є втрата: Того бити, котрий вас любив? Божа кров на квітках і на листі. Сік червоний став з тої пори. Поклонилась зілинка Пречистій, як спускалась Вона із гори. Це зело упізнала Марія, воно силу добра берегло. І Пречистої сьози зоріють, обмивають цілюще стебло. А святий Іоан на колінах свіжу землю стеблу підгортав, Підіймав все зім’яте сумлінно, шепотіли молитву вуста. Святойванським це зілля назвали, «Божа кровця» або «звіробій». І тепер ми вже знаємо з вами, що воно угамовує біль. - Не забули зело освятити? Щоб зміцнити всі сили добра. Зараз люд майже весь хворовитий! – шепотіла бабуся стара. Вчитель. Великдень приходить до нас завжди весною, коли природа пробуджується після зимового сну. У людей дуже багато справ. Кожен намагається навести лад на свєму обійсті, підготуватися до свята. І хоч турбот багато, всі вони приємні. І хоч як багато є справ, Бог завжди дає силу, наснагу вчасно з усім справитись. ( Учениця читає власну поезію «Великодні приготування») Сядемо ми ввечері за стіл, Буде в нас тоді багато діл! Крашанки покрасимо умить, Але треба ще дещо зробить. Яйця, що лежать неподалік Дуже обережно я візьму, Кольорами різними на них До кінця я відгоню зиму І орнаментом їх прикрашу Тим, що можна бачить лиш уві сні. І красиві яйця-писанки Ніби заспівають чарівні пісні. Вчитель. Лунають Великодні дзвони, не просто лунають, несуться до землі, рвуться до небес, щоб сповістити всіх: що правда є і що вона жива. І ми щасливі від усвідомлення того, що життя вічне. Серця людські наповнені радістю, яка примушує нас спрямувати свій взір на ідеали добра і справедливості і вірити в їх здійснення. ( Учениця читає поезію «Великдень») Квітневий день, святе причастя Із чаші сонця з Божої руки. І від цього хмільного щастя Життя здається щирим і легким. Підсніжники і котики вербові, Шати зелені у берез. І чути в кожнім дзвоні-слові: Христос Воскрес! У відповідь: Воістину Воскрес! Вчитель. Син Божий був катований, розп’ятий на хресті, помер. І все це ради нас, людей, щоб ми мали життя вічне. Христос своїм воскресінням відчинив двері Божого царства. Але увійти в ті двері дуже важко. Перш за все ми повинні дотримуватись Божих заповідей, бути милосердними, покірними, любити всіх тих, хто живе поруч нас, ми повинні очистити наші душі і наші серця, щоб в них не залишилось місця для злоби, ненависті, презирства, гордощів, а залишилась тільки любов. ( учень читає поезію «Собори наших душ») Наші душі просять чистоти, Вже вони втомилися блукати. Їм болять знівечені хрести І пісні, що їх співала мати. Нашим душам сниться доброта, А байдужість дуже їх лякає. Хочеться, щоб кривди не було… Страшно, коли правди теж немає. У серцях святині збережіть, Люди! Я прошу вас і благаю. За законом совісті живіть, Вищого від нього я не знаю. В кожнім з нас місцинка є свята, Про яку лише Всевишній знає. Душі випромінюють тепло, Зло ж шматує їх і спопеляє. Збережіть собори душ своїх! Тільки це врятує Україну, Тільки це врятує нас усіх… Я молюсь за віру цю єдину. Вчитель. Світла радість Христового воскресіння поєднується нині з твердою вірою, надією нашою на перемогу правди, світла в нашому житті. Торжество цієї перемоги необхідне завжди, а особливо тепер, в наш непростий час. Ми молимось Воскреслому Спасителю, щоб він дав мудрість і силу нам, нашому уряду справитись з тими наболілими проблемами, перед якими стоїть наша країна. Ми просимо Господа, ми Його молимо спасти нам нашу Україну, а значить спасти і всіх нас. (Звучитьб запис «Молитви за Україну») |
|
Любов, як сонце,світу відкриває Вчитель: Сьогодні ми з вами поговоримо про найсвятіше, найсвітліше і найпрекрасніше почуття – про любов. Почуття, про яке відомий... |
Їжа – джерело енергії, тепла, росту, здоров’я, сну людини Сьогодні ми поговоримо про енергетичну цінність їжі, її складову та гігієну харчування. Будемо вчитися вибирати їжу, корисну для... |
|
Їжа – джерело енергії, тепла, росту, здоров’я, сну людини Сьогодні ми поговоримо про енергетичну цінність їжі, її складову та гігієну харчування. Будемо вчитися вибирати їжу, корисну для... |
Нашого свята невипадкова, ми з вами поговоримо про нашу рідну мову.... Святково прибраний клас. Учні сидять за столами, застеленими скатертинами. Всі учні і вчитель у вишиванках |
|
Закони Баррі Коммонера Сьогодні ми поговоримо про нас, людей, про довкілля, про проблеми,які виникають унаслідок ігнорування правил поведінки на природі,... |
Урок 3 Тема. Свійські тварини рідного краю Сьогодні ми поговоримо про свійських тварин рідного краю. Згадаємо, чим вони корисні людині і як людина повинна піклуватися про свійських... |
|
Уроку : «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?» Сьогодні ми ще раз поговоримо про щастя, про особливе призначення людини на землі. Сподіваюся, що після сьогоднішнього уроку ви частіше... |
М. Сьогодні чудовий день! Адже ми будемо святкувати Новий рік! Ж. Протягом вечора з вами ми. Мар’яна, учениця 10- а класу, президент шкільного євроклубу |
|
Дайте усні відповіді на запитання: Що таке воскресіння? |
Завдання A. Свята Згідно цьому закону перші K днів року, а також 23 лютого (День 2-го туру олімпіади по інформатиці) і 8 березня оголошуються святковими,... |