|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
1.Чи є в породі викопні рештки організмів. 2.Чи є відбитки тріщин усихання, сліди плазунів сліди від крапель дощу. 3.Чи спостерігається чітке й правильне нашарування по всій породі і на великому просторі. 4.Чи відрізняються між собою зерна розмірами і будовою нашарування. 5.Чи є в породі похиле нашарування. 6.Чи є в породі великі кутасті уламки або галька інших порід. 7.Якого розміру і якої будови галька, що складає конгломерат. 8.Якщо у відслоненні яру або берега річки є уламки різних порід, треба оглянути їх. ДЛЯ ЧОГО СПОСТЕРІГАТИ 1. За викопними рештками можна визначити в породи і з'ясувати умови, за яких вони утворились. 2. Ці ознаки вказують, що породи відкладались смузі припливу і відпливу, обмілини або на краю водойми. 3. Це означає, що під час утворення пласта скрізь були однакові умови. 4. Наявність морських прибережних відкладів або осадків водотоків свідчить, що умови їхньої відкладення постійно змінювалися. 5. Ці особливості спостерігаються в прибережне морських і прибережно-озерних осадках, річкових потоках або в дюнах. 6. Наявність уламків свідчить, що осадки утворились поблизу суші, на березі моря або озера. 7. Вивчення гальки дає змогу встановити, з яки давніх порід утворився конгломерат, і таким чино визначити нижню межу віку верстви. 8. За уламками можна дізнатися, які породи залягаю під ґрунтом, що осипається. Магнітні породи 1. Яку форму має порода: жила це чи порода, що займає все відслонення. 2. Які явища спостерігаються на межі між магматичними й осадочними породами: а) осадочна порода на межі з магматичною характеризується великою твердістю, іншим кольором і наявністю мінералів, яких немає збоку цієї межі; всередині магматичної породи знаходяться уламки сусідньої осадочної; від магматичної породи в осадочну відходять невеликі жили у вигляді язиків; б) в осадочній породі на межі з магматичною не помітно ніяких змін, але в ній трапляються уламки або галька магматичної породи. 3. Чи помітне чергування магматичних порід з осадочними: у прошарках уламкових порід трапляються викопні рештки, обкатана галька, добре виражена шаруватість; б) у прошарках уламкових порід помітне тільки грубе нашарування, в якому є необкатані уламки лави (у породі не спостерігається сортування уламкового матеріалу). Це вказує на те, що перед нами або давня суша потоком лави, або ті тріщини, якими магма піднімалась до земної поверхні, а, можливо, це розкриті процеси руйнування глибинних верст землі, в яких дана порода застигла, не добравшись до поверхні Землі. 2. Це необхідно для визначення відносного віку порід. а) це означає, що магматична порода прорвала осадочну, піднялася з глибин і застигла, тому з віком вона молодша за осадочну; б) це свідчить, що осадочна порода відклалась на розмитій поверхні магматичних порід, старіших з віком. 3.Це необхідно для з'ясування тих умов, за яких відбулися вулканічні виверження: А)це означає, що потоки лави застигли під водою, являючи собою продукти підводних вивержень або потоки наземного вулкана, які вилилися у водний басейн; б) це означає, що перед нами схил або підніжжя давнього вулкана, який знаходився на суші. Разом зі своїми товаришами ви можете багато що зробити для пошуків родовищ корисних копалин. Не думайте, що вони всі вже відкриті. Нерідко школярі були першовідкривачами великих родовищ, про які не знали геологи. Про те, які корисні копалини можна знайти на території України, прочитайте в книжках.Найбільш поширеними серед гірських порід вважаються глини і піски, які є цінною сировиною для різних галузей народного господарства. - Зберіть зразки пісків своєї місцевості. Визначте найбільш придатні: а) як формувальні в ливарній справі (високий вміст кварцу, відсутність лугів і вапна, однорідний склад зерен); б)як фільтри для очищення води (відсутність глиняних домішок, форма зерен — напівкутаста, пористість близько 40%). Для визначення пористості необхідно мати дві мензурки місткістю 100 і 200 см3(візьміть у шкільному кабінеті хімії). В одну мензурку (200 см3) наливають 100 мл (см3) води, а в другу —насипають пісок до позначки 100. Потім пісок обережно пересипають у мензурку з водою. Вода в мензурці піднімається, але не до позначки 200, а, припустімо, до 160. Різниця (200—160) і дає величину пористості піску в процентах (у даному випадку 40%); в)як наповнювач для бетону (розмір зерен від 0,15 до 2мм, наявність глиняних домішок не більше 15%, будова зерен неоднорідна, відсутність органічних решток і сірчистих сполук); г)для шляхового будівництва (крупно- й середньо-зернистий пісок, форма зерен — кутаста); д) для виготовлення скла (однорідна тонкозерниста будова, великий вміст кварцу, відсутність домішок глини, заліза й слюди); - Зберіть зразки глин своєї місцевості різного забарвлення та якості. Серед зібраних зразків визначте найпридатніші: а) для вибілювання. З цією метою зразки глин висушіть при температурі 100—200° і розітріть у дрібний порошок. Цей порошок насипте у прозору пляшку з брудним бензином. Якщо через 10—15 хв. бензин посвітліє, це означає, що глина його очистила; б) у ливарному виробництві (наявність домішок кварцового піску, відсутність щебеню, гравію, великих шматків вапняку або гіпсу). Велике значення для відтворення геологічного минулого мають викопні рештки організмів, які знаходять у верствах гірських порід, — рослин і тварин. Вони можуть бути найрізноманітнішими. Часто це — відбитки на поверхні породи скелета або черепашки тварини, стовбурів, стебла і листя дерев. Іноді — ядра, тобто гірська порода, яка заповнила порожнини викопних організмів, або тверді частини організмів: кістки, зуби, черепашки, скелети коралів і губок, панцирі морських їжаків. Часом ці рештки трапляються не в природному стані — первинна речовина заміщена другою (повторною), наприклад, кальцитом, кварцом тощо. Найкраще шукати рештки організмів минулого у верствах, прикритих породою, яка осипалася. Для верств різного віку властиві свої викопні рештки. Відклади одного віку, які утворилися в однакових і подібних умовах, мають близькі або однакові викопні рештки. Окремі види і навіть роди організмів характерні для певних геологічних періодів і певних ступенів розвитку життя на Землі. Такі викопні рештки називаються провідними, бо вони є критерієм під час визначення віку верств гірських порід, в яких їх знайшли. У додатку до книжки наведено назви найхарактерніших основних викопних решток, які трапляються у відкладах гірських порід на території України. Бажано, щоб ви описали не тільки ті рештки, які трапляються найчастіше, а майже всі рештки викопних організмів. Серед них можуть бути й цінні, ще не відомі науці, види. Покажіть зібрані зразки фахівцям. - Використовуючи зібрані викопні рештки, оформіть для школи макети ландшафтів геологічного минулого, характерні для вашої місцевості. Історію Землі можна читати не тільки по відслоненнях гірських порід. Спостережлива людина може багато помітити, навіть не убачивши самого відслонення. Так, спостерігаючи яр, схили якого задерновані, ми не бачимо гірських порід, що його складають. Але якщо на дні яру є галька, яку приніс сюди струмок з верхів'я, дослідивши її, можна легко дізнатися про наявність порід, що тут залягають. Треба уважно розглядати уламковий матеріал. За ступенем його обкатаності можна визначити шлях уламків від місця їхнього залягання і знайти корінний поклад. Необхідно оглядати осипи уламків біля підніжжя скель і розсипи балок. Іноді зовсім неглибоко від кам'янистого розсипу може бути пісок, який вміщує в собі золото, вольфрам, циркон, гранати та інші цінні мінерали . Про склад корінних порід багато розповість і ґрунт. Глинястий за механічним складом ґрунт вкаже на залягання під корінною породою глини або глинястого сланцю. Піщаний ґрунт з кутастими уламками пісковику свідчить про наявність у підстилаючих верствах порід, утворених пісковиками. Геологічна будова місцевості визначає і характер рельєфу. Тому, проводячи геологічні спостереження, вивчають і форми поверхні сучасної суші. Встановлюють такі особливості рельєфу: його зовнішні форми, розміри, зв'язки з геологічною будовою. Для визначення відносних висот користуються екліметром. Рухаючись вздовж лінії майбутнього профілю, вимірюють кут нахилу на найближчий орієнтир, що лежить на вашому шляху, й одночасно вимірюють відстань до нього за допомогою графіка висот ,визначають перевищення однієї точки над другою. Потім переходять у цю точку (другий орієнтир) і беруть відлік на наступну точку маршруту. Припустімо, потрібно обчислити перевищення між двома точками, що віддалені одна від одної на 40 м, а кут нахилу дорівнює10 10. Взявши на графіку точку, яка відповідає 40 м, і просуваючись по перпендикуляру вгору до перетину з похилою лінією, що 10 10', знаходимо на лівій вертикальній осі значення перевищення, що приблизно дорівнює 0,8 м. За цими даними після обробки спостережень будується лінія профілю. Вивчення рельєфу дає змогу встановити закономірності поширення тих чи інших гірських порід. Гірські породи, як відомо, відрізняються між собою ступенем опору руйнуванню атмосферними факторами: одні руйнуються швидше, інші — повільніше. Горби і гребені дуже часто утворюються більш твердими і стійкими породами в порівняно з тими, що залягають у зниженнях. Але так буває не завжди. У багатьох випадках це залежить від особливостей геологічної структури або розміщення гірських порід. Деякі структури стійкі і мало піддаються руйнуванню, інші легко вивітрюються. Наприклад, група верств, які мають однорідну будову, в одних місцях утворюють горби, в інших — зниження. У гірських масивах, де верстви на великій площі нахилені в одному напрямі, трапляється, що виходи, утворені твердішою породою, межують з верствами іншої породи, яка має менший опір. Отже, навіть коли гірські породи сховані під ґрунтом і рослинністю, вони все ж визначають рельєф місцевості. Треба мати на увазі, що в місцевостях, перекритих потужним пластом поверхневих наносів, форма поверхні підстилаючих твердих порід може бути замаскована або зовсім схована. Коли ж цих наносів немає або їхня потужність мала, конфігурація поверхні корінних порід надасть істотної допомоги у вивченні геологічної будови місцевості. За характером рельєфу можна судити і про наявність родовищ корисних копалин. Плоский, рівнинний або з незначними підвищеннями рельєф указує на переважання тут осадочних гірських порід. На рівнині слід шукати в основному розсипні корисні копалини, у зниженнях — гніздові поклади озерних, болотних та інших залізних руд. У розчленованій, тобто гірській, місцевості залягання порід порушено, часто чергуються тверді й м'які породи. Ці місцевості багаті на рудні родовища. Вивчення геологічних відслонень і форм рельєфу дає великий матеріал для складання геологічних карт. Ви, звичайно, ще не зможете скласти таку карту, але своїми спостереженнями допоможете фахівцям-геологам. Ваші спостереження стануть у пригоді спеціалістам під час пошуків нових родовищ корисних копалин, необхідних народні господарству нашої країни. Тому, повернувшись з походу, розкажіть про свої знахідки вчителю або найближчій геологічній організації. - Оформіть у школі колекції мінералів, гірських порід, викопних решток організмів, які ви зібрали в поході. Нанесіть на схематичну карту своєї місцеві вивчені вами геологічні розрізи. Блакитними шляхами Артеріями життя називають річки. З незапам'ятних часів люди селилися на берегах річок ними пов'язана історія становлення нашої держави, її зміцнення й розширення. Для нашого народі держави річкові шляхи відіграли таку саму роль, морські шляхи для Іспанії, Великобританії, Португалії. Зростання кількості населення, розвиток техніки і, насамперед, енергетики визначають швидке зростання ролі води. Вода, її використання й збереження є фактором, що впливає на розміщення продуктивних сил та економічний розвиток держав. Нестача прісної води призводить до того, що деякі держави Західної Європи починають купувати прісну воду. Недостатньо води і в степовій зоні України. Тому одне з найважливіших завдань юних дослідників — пошуки нових джерел прісної води. При цьому слід враховувати деякі прямі чи побічні ознаки, які свідчать про близькість ґрунтових вод до поверхні землі. На таку близькість можуть вказувати: 1)наявність серед рослинного покриву вологолюбних рослин; 2)роїння комах після заходу сонця у рівнинних безводних місцях; 3)постійна заболоченість ділянки, а також виходи джерел на схилах терас і ярів. -Якщо ви живете в степовій зоні, організуйте пошук нових джерел прісної води. Нанесіть знайдені вами виходи джерел на схематичний план місцевості. Визначте витрату води (за допомогою будь-якої мірної посудини в літрах за секунду), її основні фізичні й хімічні властивості (як це зробити, читайте трохи далі). Про свої спостереження доповідайте у місцеві господарські організації. Ваші дані допоможуть раціональному використанню місцевих ресурсів. Окремі джерела вашого краю можуть бути мінералізованими. Треба розпитати місцевих старожилів про наявність таких вод, про їхні «цілющі», «чудодійні» властивості. Може, завдяки саме вашим відкриттям вилікуються багато хворих. Розвиток промисловості, інтенсивне розорювання земель, вирубування лісів призвело до того, що в загрозливому стані опинилося багато річок, насамперед малих. Вони повільно гинуть. Забруднення річок спричиняє утворення поверхневих внаслідок чого утруднюється насиченні киснем. Воно призводить до розвитку отруйних рослин, захворювання тварин, загибелі риби; ускладнюється водопостачання населення. У побуті ми часом не замислюємося над тим, яким багатством для людини є річка. І тільки тоді, коли вона «захворює», починаємо усвідомлювати, що втратили вірного, безкорисливого, дуже потрібного друга. Щоб річки не зникали, їх лікують річкові «лікарі « - гідрологи в річкових «поліклініках» — гідрогеологічних лабораторіях. У цих лабораторіях створюються зменшені копії річок, вивчаються їхні режими , ставиться діагноз «лікування». Ця справа дуже копітка, бо річка-«пацієнт» з характером, іноді норовливим. Адже, незважаючи на багатовікову дружбу людини з річкою, багато чого ще в її поведінці ми не знаємо. Допомогти врятувати малі річки можете і ви- юні дослідники природи. Для цього необхідно насамперед вивчити їхні особливості, ознайомитися з режимом. Спостереження над річкою треба вести протягом кількох років, але іноді можна обмежитися даними за один рік, якщо вам пощастить дістати відомості від старожилів. Однією з важливих робіт є вивчення рівня річці. Треба встановити висоту найбільшого, найменшого і середнього рівнів води протягом року. Для спостереження за рівнем використовується водомірна рейка. ЇЇ виготовляють з дошки шириною 12—13 см і товщиною 2—3 см, вкривають фарбою, з лицевого боку наносять поділки через 2 см. Для зручності користування поділки зафарбовують у два кольори: від 0 до 10 см — чорною фарбою, від 11 до 20 см — червоною, від 21 до 30 - знову чорною і т. д. Рейку прикріплюють до стояка або льодоріза мосту, стіни греблі, забитої у дно річки палі, до стіни набережної. Велике підвищення рівня води на невеликих річках буває, як правило, в період весняної повені або після сильних злив улітку. Зафіксувати його, виміряти швидкість води — важливе завдання, без розв'язання якого не можна проектувати гідротехнічні споруди на річках. Але зняти покази рейки у момент кульмінації паводка не завжди вдається. Як же бути? Насамперед обов'язково знайдіть слід, мітку, яку залишила вода на деревах — у вигляді посохлого сміття, трави, баговиння; на берегах — сліди їхнього підмиву і заміряйте висоту. Важливо взяти вимір рівня не в одному місці, а в кількох (для визначення ї річки). - Визначте площу поперечного перерізу місцевої річки, швидкість її течії, витрату води за одиницю часу. Витрату води обчислюють так: креслять поперечний переріз річки або її притоки і підраховують його площу. За допомогою поплавків і секундоміра визначають швидкість течії. Площу перерізу множать на швидкість потоку і визначають витрату води. Як провести цю роботу, докладніше вам пояснить керівник гуртка. Про чистоту річки можна судити за результатами фізичних і хімічних аналізів води. Для визначення її прозорості можна скористатися пробіркою з поділками. Діаметр її 3, а довжина — 25 см. На дно пробірки кладуть фарфорову пластинку з нанесеним на неї чорним хрестом, який не змивається. Перед тим, як заміряти воду, її необхідно збовтати. Прозорість визначається висотою стовпа води в трубці в сантиметрах, крізь який видно лінії хреста. Про якість води можна судити за її запахом. Він залежить від біологічних і хімічних домішок. Досліджувану воду необхідно налити в плоскодонну колбу з широким горлом. Розрізняють запахи: хлорний, землистий, рибний, трав'янистий, болотний, сірководневий, гнилий. Для визначення ступеня забрудненості проводять хімічний аналіз води. Необхідні реактиви можна взяти у шкільному кабінеті хімії. Органічні речовини у воді можна визначати таким способом . До 25 см3 досліджуваної води додають 1 см3 сірчаної кислоти і збовтують. Після цього у воду додають по краплині децинормальний розчин перманганату калію до появи ледь помітного забарвлення. Якщо проба забарвлюється трьома або меншою кількістю краплин розчину, то її можна вважати чистою. Якщо ж на це потрібно більш як три краплі — вода дуже брудна. Домішки хлоридів часто свідчать про забруднення водойм стічною водою. Для аналізу потрібна азотна кислота, нітропрусид натрію — індикатор і нітрат ртуті. До 100 см3 досліджуваної води додають 5 крапель азотної кислоти. Після збовтування у воду додають 1 см3 індикатора. Потім на розчин діють нітратом ртуті доти, поки не помутніє вода. За кількістю доданого реактиву визначається ступінь забруднення води хлоридами. Зелене багатство краю «Дітьми сонця» називаюті зелені рослини. Без рослин не було б життя на Землі. Завдяки ним наша Земля дихає — рослини поглинають вуглекислий газ, очищають від нього повітря, виділяють необхідний для життя кисень. Ось чому такі важливі для людини її зелені друзі. Але, як це не сумно, рослин на Землі стає дедалі менше й менше. На наших очах зникають або стають дуже рідкісними не тільки окремі види рослин, а й цілі рослинні угруповання. У цих умовах зростає наша відповідальність перед майбутніми поколіннями людства за збереження рослинного багатства планети. Ви, юні, дослідники природи, можете чимало корисного зробити, щоб допомогти дорослим у справі охорони й збереження рослини. Для цього потрібно насамперед знати й розуміти навколишній рослинний світ. Кожний з вас може навчитися опису рослинність, визначати цінність та якість ґру урожайність луків, дбати про охорону рідкісн зникаючих видів рослин. Насамперед необхідно навчитися розпізнавати рослини за їхнім зовнішнім виглядом. Спочатку ознайомтеся з флорою, з видами рослин довідниками-визначниками. Рослинність — одна зі складових частин природного середовища. Вона знаходиться у тісі зв'язку з іншими природними компонентами . Рослини гостро реагують на всі, навіть невеликі зміни в рельєфі, будові гірських порід, зволоженні.В одних умовах рослини просто не можуть існувати без других вони виживають, але дуже пригнічені, в третіх — добре ростуть, але не плодоносять, Для кожного виду характерні свої найбільш сприятливі умови, в яких рослина найкраще розвивається. Кожне рослинне угруповання для свого розвитку потребує певних ґрунтово-кліматичних умов. Тому за характером рослинності можна визначити якість ґрунту, ступінь зволоженості, особливості клімату. Під час походів по рідному краю ви бачитиі різні рослинні угруповання (мішаний і хвойний заплавні луки, болота тощо). Для їх опису виділяють пробні ділянки. Для трав'янистих угруповань беруть площу від 1 до 100 м2, для лісів — від 100 до 1000м2.. На пробних ділянках описують найтиповішу для даного угруповання рослинність. При цьому додержують такої схеми: 1.Час спостережень (місяць, число). 2.Тип рослинності (луки, ліс, болото). 3.Географічне положення (район, область, ні найближчого населеного пункту; відмічаєі напрям і відстань до нього). 4.Положення в рельєфі (на вододілі, схил долині річки); характер схилу (крутий, пологий ) та його експозиція. 5.Мікрорельєф (западини, горби тощо). Зареєструйте строки зацвітання чагарників і дерев. Як пов'язані ці строки з особливостями місцевого клімату, зокрема з тривалістю сонячного сяяння весною? Нанесіть строки зацвітання одного з видів чагарника на кругову діаграму .Чи є докази того, що чагарники, які дістають більше сонячного світла, зацвітають раніше? Чи впливає на строки зацвітання висота рослини? Земля-годувальниця Здавна поле було місцем роботи сільських трударів. Хліб дається нелегко, тому люди знають йому ціну і дбайливо до нього ставляться. Від чого ж залежить урожай? Насамперед від тієї землі, на якій сіють. «Землею-годувальницею» називають ґрунт. Саме завдяки йому існує і розвивається людська цивілізація, завдяки його властивості — родючості розвиваються рослини, які дають людям продукти харчування, корм для тварин, сировину для різних галузей промисловості. У ґрунті, як у дзеркалі, відбиваються різноманітні зв'язки в природі. І якщо ви хоча б у загальних рисах ознайомитеся з ґрунтами рідного краю, вам більш зрозумілими стануть особливості його природи, умови життя рослинності, тваринного світу й самої людини. Ґрунт — це продукт взаємодії гірських порід, клімату, рослинності й тваринного світу. Потужність ґрунтів дуже різна — від кількох сантиметрів до кількох метрів. Ґрунт можна побачити на стрімких берегах річки або на крутих схилах яру. Він відрізняється від підстилаючих гірських порід забарвленням, наявністю великої кількості коренів рослин, складом. Найчастіше для докладного вивчення ґрунтів риють ями з однією прямовисною стінкою (вона робиться з того боку, який краще освітлений сонцем). Ґрунтова яма повинна доходити до підстилаючої ґрунт гірської породи. Вже в процесі копання ями перед вами поступово розкриватимуться основні риси даного ґрунту. Насамперед на прямовисній стінці ями помітні різні ґрунтові шари, або горизонти. Ці шари відрізняються один розмірів грудки, з других — на ніжні и тон пластинки, з третіх — має вигляд «горішків» тощо.Отже, навіть під час побіжного огляду ґрунтового розрізу можна побачити, що окремі горизоні одного й того самого ґрунту дуже відрізняються між собою. Поверхневий, темніший шар, має назву перегнійного, або гумусового (позначається латинською літерою А). Він містить велику кількість коріння рослин, відмерлих стебел і листя, які перетворюються в перегній. Перегній, змішуючись частинками гірських порід, які руйнуються, склеює їх, цементує, збирає в зернятка і цим затримує вимивання їх водою вниз. Нижче лежить світліший горизонт В, в якому накопичуються речовини, що вимиваються з верхнього ґрунтового горизонту, наприкла алюміній, залізо. У цьому випадку горизонт В, матиме буре або червоно-буре забарвлення. Ще нижче знаходиться горизонт С — ґрунтоутворююча пород У ньому зовсім немає перегною, але є солі: вуглекислий кальцій, гіпс тощо. Але не всі ґрунти мають перелічені вище шари. Крім того, в ґрунтах під лісами над горизонтом з перегноєм лежить лісова підстилка (позначається Ао) — шар, який складається з рослинних решток. Ґрунт є домівкою для рослин. А щоб вивчити домівку, ми, насамперед, цікавимося з яких будівельних матеріалів вона складається. Відповідно до цього вивчаємо ґрунт — пізнаємо його будову й склад. Після того, як ви зробили ґрунтовий розріз, його необхідно замалювати і виділити в ньому ґрунтові горизонти. Потім вивчають кожний горизонт: визначають його забарвлення, будову (структуру), механічний склад, наявність включень, новоутворень і вапна, ступінь насичення вологою. Забарвлення визначають за основним кольором (фоном) ґрунтового горизонту, а потім характеризують відтінки, домішки тощо. Наприклад: темно-сірий з бурим відтінком, жовто-бурий з білими вкрапленнями. Структура – здатність грунту розпадатися на різні за формою і розмірами частини .Ці частини можуть бути у вигляді грудочок і зерен (грудкувата, або зерниста структура), плиточок, луски (плитчаста, луската структури), нагадувати призмочки (призматична), стовпчики (стовпчаста) Механічний склад визначають на дотик. Для цього невелику кількість ґрунту необхідно зволожити на долоні до такого стану, щоб ґрунтова каша не прилипла до руки. Потім добре розім'ятий ґрунт розкочують на долоні в шнур, товщина якого близько З мм. Шнур згортають у кільце діаметром близько 3 см. Залежно від механічного складу ґрунту шнур або кільце можуть утворюватися або ні. Новоутворення і включення. Під першим розуміють нагромадження в одному місці речовин, пов'язаних з процесом ґрунтоутворення. Найчастіше це виділення вуглекислого вапна у вигляді білих плям, нальотів, трубочок тощо. Часто трапляється скупчення легкорозчинних солей і гіпсу у вигляді нальотів, прожилок іржаво-бурих, темно-бурих і чорних кольорі( окисли заліза і марганцю) тощо. У ґрунті серед включень можуть бути корені рослин, продукти діяльності людини і т. д. Вологість ґрунту. Зволожений ґрунт на дотик прохолодний, відчувається, що в ньому є волога, але промокальний папір, якщо його прикласти до ґрунту, не намокає; вологий — змочує аркуш промокального паперу; дуже вологий — з ґрунту стікають краплі води. Вапнуватість ґрунту визначають дією 10-про-центного розчину соляної кислоти. Після опису ґрунтового розрізу треба встановити назву ґрунту. Наприклад, чорнозем звичайний, важкосуглинистий, опідзолений тощо. Зважаючи на відсутність доступних для школярів довідників-визначників ґрунтів, у додатку дається ключ для визначення найхарактерніших типів ґрунтів України. Бажано відібрати зразки вивчених вами грунтів. Як це зробити? Треба виготовити грунтові моноліти. Рекомендуємо плівковий моноліт. На цупку тканину ( полотно ) наносять клей ( епоксидну смолу або органічні клеї ) у формі прямокутника шириною 20 см і довжиною відповідно до глибини грунтового розрізу. Коли клей трішки підсохне, тканину притискують дошкою до передньої стінки розрізу і тримають в такому стані до повного висихання. Потім полотно з грунтом, який приклеївся, виділяють за допомогою ножа від стінки розрізу- моноліт готовий. Плівкові моноліти можуть бути виготовлені з будь- яких грунтів.
Особливості грунтів залежать також від форм поверхні. На вершинах горбів і схилах грунти різняться між собою. Це й зрозуміло, тому що вода, збігаючи з вищих місць у нижчі, зносить грунтові частки і пере відкладає їх. - Виберіть місце, де рельєф трохи похилий. Зробіть на ньому серію грунтових розрізів, починаючии з вершини і до підніжжя схилу. Чим відрізняються між собою грунти в розрізах ? Грунт є одним з головних природних ресурсів. Завдяки основній його властивості- родючості колосяться ниви, цвітуть сади, плодоносять виноградники. Не менше значення має грунт і в лісовому господарстві. В.В.Докучаєв писав, наприклад, про чорнозем, що завдяки своїй родючості він дорожчий за кам’яне вугілля, нафту, золото. Це і назва грунту – чорнозем звичайний середньосуглинистий на лесовому суглинку зобов'язує нас всіляко зберігати ґрунт, за що він віддячує високими врожаями. Неправильне користування ґрунтовими ресурсами призводить до зниження його родючості, внаслідок чого розвиваються процеси заболочування, засолювання, ерозії (змиву й розмиву або видування). Тільки в результаті глибокого вивчення ґрунтів, розробки заходів боротьби з ерозією можна ліквідувати шкідливі явища, попередити їх виникнення. Допомогти в цій справі можете і зі своїми товаришами. Візьміть у правлінні сільськогосподарського товариства плани землекористування. Вивчивши особливості ґрунтів на різних ділянках, виявіть ерозійні поля. За ступенем порушення ерозією ґрунти поділяються на слабо-, середньо- і дуже змиті. -Складіть картосхему ґрунтів з різним ступенем розмиву. Покажіть її своєму вчителю. Він разом з фахівцями зможе вирішити, які протиерозійні роботи треба провести у вашій місцевості. Сільськогосподарські рослини, які ростуть на різних ґрунтах, неоднаково реагують на їхні властивості. Деякі рослини (пшениця, кукурудза тощо) не переносять, коли в ґрунті багато кислот, інші — страждають, коли багато вуглекислого кальцію, більшість рослин не можуть рости і нормально розвиватись на заболочених і солонуватих ґрунтах, а рис, навпаки, любить такі умови. Отже, для того, щоб правильно визначити, де і що сіяти, потрібно знати найважливіші хімічні властивості ґрунтів. У кожній сільськогосподарській артілі має бути агрохімічна картограма полів. Її складають фахівці — агрохіміки. Від хімічного складу ґрунтів залежить не тільки життя рослин, а й тварин і людини. Причому велике значення має наявність у ґрунті не тільки елементів, що часто трапляються в природі, а й елементів рідкісних, тобто мікроелементів. Надлишок або нестача тих чи інших хімічних елементів призводить до різних захворювань рослин, тварин, людини. Тому необхідно знати, які з них потрібні ґрунтові, а які слід вилучити. Допомогти в цій роботі теж можуть школярі. Про приблизний хімічний склад ґрунтів можна дізнатись, подивившись уважно на зовнішній вигляд рослин, які на ньому ростуть. Цей метод називається рослинною діагностикою. Таблиця 5
|
||||||||||||||||||||
|
ОБЛАСНИЙ КОНКУРС НА КРАЩИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ТУРИСТСЬКО-... ... |
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ... |
|
Умови всеукраїнського журналістського конкурсу “Я знаю НАТО” Міністерство закордонних справ та інформаційне агентство УНІАН 3 листопада 2008 року оголосили про початок всеукраїнського конкурсу... |
ОБЛАСНИЙ КОНКУРС НА КРАЩУ МЕТОДИЧНУ РОЗРОБКУ З НАУКОВО- ТЕХНІЧНОГО... НОМІНАЦІЯ : Опис перспективного досвіду керівників гуртків із різних напрямків науково- технічної творчості учнівської молоді |
|
Уроку: «Україна вишивана» Матеріал на обласний конкурс на кращу методичну розробку з декоративно-прикладної творчості |
Миколаївська обласна державна адміністрація Миколаївським обласним Центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді з 1 по 15 березня 2013 року проведено ІІ (обласний)... |
|
ОБЛАСНИЙ КОНКУРС НА КРАЩУ МЕТОДИЧНУ РОЗРОБКУ З НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ... Для цього буде проаналізовано досвід кількарічної роботи літературної студії «Лелеченя» та «Літературно-краєзнавчого гуртка» Немирівського... |
«ЛЬВІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГО-НАТУРАЛІСТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ» Львівщини басейну Дніпра проведений обласний етап дитячої еколого-краєзнавчої естафети,,Малі ріки – життя України” на який були представлені... |
|
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ, СІМ’Ї ТА МОЛОДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ... Відповідно до річного плану роботи Львівського обласного дитячого еколого-натуралістичного центру проведено конкурс на кращий екологічний... |
5. Конкурс на кращий вірш, плакат, оповідання, казку про ялинку Виготовлення звернень, плакатів, оголошень про проведення конкурс штучних ялинок. Слайди 1- 4 |