Екологічне виховання


Скачати 389.73 Kb.
НазваЕкологічне виховання
Сторінка2/3
Дата30.10.2013
Розмір389.73 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
1   2   3

1.2. Особливості формування екологічної культури

в молодшому шкільному віці.

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в її повсякденному житті. Ми черпаємо зі скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов`язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.

Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища [16, С.3].

Початкова школа – початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя та вихователя ГПД – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

  • знання про взаємозв`язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

  • розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

  • уміння і навички позитивного впливу на природу;

  • розуміння естетичної цінності природи ;

  • негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу[21, С. 3].

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Метою екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.

Зміст навчально - виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам`яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість [24, С 10-12].

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.
1.3. Екологічне виховання школярів на групі продовженого дня.

Минув, на жаль, той час, коли в молодших класах про охорону природи достатньо було говорити як про любов до квітів, бо вони гарні і приємно пахнуть, до лісу, бо в ньому росте ялиночка, що прикрасить Новорічне свято, метеликів, бо вони строкато забарвлені, а ще пташок, бо милують наш слух веселим щебетом, та ще котика Мурчика і кімнатного песика, бо вони “братики наші молодші”. Тепер такий підхід може бути виправданий для дітей дошкільного віку, де справді достатньо привернути увагу малюків на різноманітність живого дивосвіту, активізувати їх позитивні відчуття у сприйнятті природного довкілля. Натомість, в школі, уже з першого класу важливо всебічно, терпляче, а головне – кваліфіковано спрямовувати світогляд учнів на цілісність і тісний, екологічно-злагоджений взаємозв’язок рослинного і тваринного світу між собою та компонентами і явищами неживої природи – водою, світлом, температурою, змінами пір року тощо. Важливо, щоб учні молодшого шкільного віку отримували необхідну кількість знань не епізодично, а систематично, у динамічному природоохоронному контексті: від простих, очевидних до складних екологічних категорій, необхідних (водночас – доступних) для усвідомлення у 6-10-річному віці. При цьому треба враховувати, що йдеться не стільки про освіту, тобто обсяг інформації про живі істоти, їх суто біологічну, анатомічну, морфологічну, біосистематичну характеристику тощо, скільки про загально прийняте сьогодні екологічне виховання. Хоч, правильніше було б його називати для початкової школи – природоохоронним вихованням, що є більш зрозумілим для педпрацівників і учнів та знімає психологічну домінанту про необхідність наявності в школі спеціаліста-еколога чи хоча б обов’язкову причетність до реалізації програми екологічного виховання вчителя біології.

Функцію носія природоохоронних (екологічних) знань і фактично практичного впроваджувача початкового природоохоронного виховання в школі з успіхом реалізує вихователь групи продовженого дня. Власне, саме він (чи вона) найбільше часу перебуває з учнями-початківцями. Вихователь ГПД має змогу працювати як з цілим складом групи, так і з окремою дитиною, враховуючи при цьому фізичний стан учнів, їхню зайнятість під час виконання домашніх завдань, особисті риси характеру тощо. Спланувавши тематику екскурсій, виховних годин, щоденних прогулянок, час відведений для вивчення уроків дозвілля й відпочинку, вихователь ГПД може організувати учнів не тільки на вивчення й засвоєння теоретичної інформації, а й на виконання доступних їхньому вікові практичних природоохоронних завдань, як, наприклад: догляд за зеленими насадженнями на території школи, підгодівлю птахів, що зимують у нас, виготовлення й розвішування штучних гнізд, догляд за класним (шкільним) куточком живої природи.

У школі створюється куточок екологічної інформації, учні надалі залучаються до короткочасних та довготривалих природоохоронних акцій. У програму роботи вихователя ГПД включено різноманітні форми теоретичної і практичної роботи з молодшими школярами з тим, щоб надати учням початкові, відповідні до їхнього віку, але вже систематизовані, грунтовні природоохоронні знання й навички, підготувати їх до сприйняття й розуміння в старших класах більш складних (вже можна сказати) екологічних категорій.

Безперечно, для того, щоб вихователі груп продовженого дня могли організовувати й проводити природоохоронну роботу з учнями, вони самі повинні мати певні знання і навички. У цьому напрямі допомогу школам можуть надавати станції юннатів та еколого-натуралістичні центри учнівської молоді, методичні працівники відділів освіти, інститутів методики навчання, виховання, підвищення кваліфікації педпрацівників, шкільні вчителі природничих дисциплін, особливо біології, географії і, звичайно, належна екологічна самоосвіта.

Слід також зауважити, що залучення вихователів ГПД до еколого-виховного процесу ні в якому разі не повинно бути адміністративним, через примус, наказ з боку відділів освіти та дирекції шкіл, а виключно через переконання і сприяння їм в роботі. Екологічна освіта й виховання – це не данина моді і процес, до якого можна поставитися формально. Не забуваймо, сьогоднішній учень – виключно природокористувач, а завтра буде розпорядником природних ресурсів, і від нього значною мірою залежатиме стан природного довкілля нашої країни.

Поставимося до цього відповідально.



Розділ 2. методи та форми екологічного виховання молодших школярів
Для здійснення екологічного виховання слід використовувати такі цікаві форми роботи:

  • заняття-вистави, акторами в яких виступають діти;

  • прогулянки, екскурсії в природу, в музеї, на поля, в ліс;

  • робота дитячих організацій, гуртків, студій: “Зелена аптека”, “Природа і фантазія”, “Юні друзі природи”;

  • перегляд відеофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику;

  • вікторини, анкетування;

  • збирання лікарських рослин, приготування чаїв та коктейлів;

  • організація роботи на городах, проведення дослідів з рослинами і тваринами;

  • вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;

  • використання художньої літератури та полотен художників відповідного змісту.

Майстерність вихователя найяскравіше проявляється в організації самостійної діяльності молодших школярів. Як спрямувати кожну дитину на корисну і цікаву гру, не пригнічуючи його активності та ініціативи? Як чергувати ігри та розподіляти молодших школярів у груповій кімнаті, на ділянці, щоб їм було зручно грати, не заважаючи одне одному? Як усувати непорозуміння і конфлікти, що виникають? Від уміння швидко вирішити ці питання залежить всебічне виховання молодших школярів, творчий розвиток кожної дитини. У дошкільної педагогіки є багато методів і прийомів впливу на молодших школярів, вибір яких залежить від конкретної ситуації. Іноді вихователі при знайомстві з передовим педагогічним досвідом (у пресі, під час перегляду відкритих занять, ігор) виявляють нові прийоми координації та оформлення ігрових зон і механічно переносять їх у свою роботу, не отримуючи при цьому бажаного результату.

Методичні прийоми приносять результат в тих випадках, якщо вихователь застосовує їх систематично, враховує загальні тенденції психічного розвитку молодших школярів, закономірності формованої діяльності, якщо педагог добре знає і відчуває кожну дитину.

Оволодівши за допомогою дорослих основними способами дії, характерних для тієї чи іншої діяльності, діти можуть використовувати їх у тих же або кілька змінених умовах. Для цього треба, щоб у груповій кімнаті та на ділянці були створені умови для різноманітної самостійної діяльності малят. Кожен вид іграшок та посібників слід зберігати у певному порядку. Це дозволить дітям знайти потрібний предмет, а після гри прибрати його на місце. Важливо продумати, як найбільш раціонально розподілити ігровий матеріал, щоб діти могли зайнятися різноманітною діяльністю, не заважаючи одне одному.

Спокійне місце в групі відводиться для самостійних ігор з дидактичними іграми, розглядання картинок, ілюстрацій, ігор. Дидактичні ігри, книги зберігаються у відкритій шафі, поруч зі столами, за якими діти грають і розглядають книги. Більш складні дидактичні ігри, іграшки-забави повинні бути видні дітям. Краще, якщо вони будуть лежати на полиці вище зросту дитини, щоб дорослий міг не тільки допомогти взяти іграшку, але й простежити за грою дитини.

В даний час існує чимало літератури для пізнання екології. "Сюди можна віднести будь-яку дитячу книгу, де в цікавій формі описано життя тварин. Такими є й частина казок, де діють персонажі зі світу тварин, а крім того, не порушуються екологічні правила (Вовк може з'їсти Бабусю і Червону Шапочку, але мабуть, не стане їсти солоний огірок або пити чай з варенням) ".

Казка є однією з доступних і приваблюваних форм розкриття взаємозв´язків та взаємозалежностей у природному світі. Через казково захоплюючий сюжет дитина легше сприймає і засвоює складний механізм взаємодії живих організмів між собою та неживою природою. Казка завжди викликає особливе зацікавлення притаманне молодшим школярам.

м хочеться, щоб рослини і тварини розуміли одне одного, спілкувалися між собою та з дітьми. У казкових сюжетах розкриваються анатомічні, фізіологічні та екологічні особливості рослин і тварин, їх залежність одне від одного, пояснюються непрості причинно-наслідкові зв´язки, в результаті, навіть складні для дитячого розуміння процеси стають доступними і простими в засвоєнні. Казка навчає дітей жити за законами природи, допомагає формувати відповідальне ставлення до всього живого, спонукає до добрих справ, сприяє розвитку природної допитливості. Казка - допоміжний засіб вихователя ГПД. Вона має сприяти закріпленню здобутих у природному оточенні знань. Тому перш ніж читати чи розповідати дітям казку, бажано створити необхідний психологічний клімат. Ні в якому разі не можна застосовувати її зненацька.

У казці діти бачать щось незвичайне, що виходить за межі їхнього розуміння. Отже, цей жанр потребує роздумів і певної підготовки учнів. У казковій формі діти дізнаються про корисні справи вітру як садівника і як вихователя і захисника та лікаря рослин: так, він приносить насіння, розпушує ґрунт, розсіває його і загортає ґрунтом, надмухує хмаринку, щоб полити теплим дощиком. Лікарські рослини розповідають у доступній формі про свої цілющі властивості лікувати різні хвороби та просять берегти їх і не зривати безпідставно. Тварини і птахи просять не руйнувати їхніх жител, допомагати їм узимку; рибки просять не забруднювати водойми, розчищувати джерела. Дерева і кущі просять не ламати їх, бо вони є легенями планети, допомагають людям дихати, очищають повітря.

Практика переконує, що застосування казкових форм бесіди та казок дає позитивний результат у формуванні відповідального ставлення до природи.

Багато екологічних казок створено Б. Заходера. Як приклад, візьмемо чудову казку Б.Заходери «Сіра зірочка». Увага дітей звертається на красу очей тварини-жаби, грацію її рухів: «...ви лише пригляньтеся, які у неї променисті очі! А оскільки вона сіра, ви можете називати її Сірою Зірочкою. У Сірої Зірочки променисті очі тому, що у неї чиста совість - адже вона робить корисну справу».

До числа екологічних можна віднести і розповіді В. Біанки. Можуть бути корисними і деякі російські народні казки, якщо в них є ланцюг перетворень: яйце - у гусінь, гусениця - у лялечку, та - в метелика. Дуже екологічні взаємодії чарівника і його непокірного учня (учень - в зерно, чарівник - в курку; учень - у карася, чарівник - одразу в щуку; учень - в качку, а чарівник - в сокола). Це вже ілюстрація фрагментів харчових ланцюгів, елементи складних природних взаємодій типу "хижак - жертва".

Взявши до уваги ці міркування, Л.Н. Ердаков придумав екологічні сюжети про пригоди Еколобка. Чому ж ця казка про екологічного колобка? Колобок - цікавий персонаж. Він зроблений з тіста і свідомо не несе ніяких екологічних властивостей і спеціалізацій. Такому персонажу можна приписувати різні особливості та поміщати його в різні екологічні ситуації. Еколобок стає членом багатьох біоценозів і вступає там у взаємини з живою та неживою природою. На нього впливає середовище, а він, у свою чергу, якось його змінює. Книга складається з 5 випусків. Всі вони яскраво ілюстровані художниками з Новосибірська Якушевічамі Л.А. і Т.А.. У першому випуску Еколобок, як і годиться, тікає в ліс. Справа відбувається взимку і йому холодно. У дорозі він зустрічає різних звірів що мають різну адаптацію до холоду (тепла шуба, нора, барліг). Кожен пропонує йому свій спосіб зігрітися. Зрештою Еколобок повертається до бабусі в теплий дім.

Другий, третій випуски ілюструють пристосування тварин до снігового покрову. У другому випуску Еколобок дізнається як пристосовуються тварини жити в пухкому снігу. Дізнається про тварин, які всю зиму проводять під снігом. Сам Еколобок не може жити в рихлому снігу, він тоне в ньому, скотившись з доріжки. Його рятують хлопчики й відвезли додому на санчатах. Третій випуск присвячений подорожі Еколобка в лісі по насту. Він бачить як одні тварини пристосовуються до руху по насту, інші - ні. Сова не може дістати корм з-за насту. Куріпок довелося рятувати. Вони лягли спати в снігу, а прокинулися і не змогли вибратися з своїх лунок.

У четвертому випуску справа відбувається влітку. Ця лісова прогулянка ілюструє адаптацію рослин і тварин до прямого сонячного випромінювання, до спеки. Еколобок не має певних пристосувань і розтріскується. Численні організми навколо показують йому як можна сховатися від пекучих променів сонця.

П'ятий випуск - друга літня прогулянка. Еколобок дізнається можливості маскувального (пристосувального) забарвлення і пристосувальної поведінки різних тварин до свого місцепроживання.

Пригоди Еколобка - це своєрідний підручник з екології. За казковим сюжетом криються чіткі правила екології. Книжки про пригоди Еколобка апробовані як навчальний посібник для учнів 1 класу в школі №12 м.Новосибірськ. На їх основі проведено уроки екології. Книги чорно-білі, це дозволяє дітям цікавитися забарвленням різних тварин. За півроку клас знайомиться з 1-5 випусками "Еколобка". Цей підручник допоможе дітям засвоїти деякі екологічні поняття, більше дізнатися про взаємозалежність компонентів природи.

Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям художні твори: вірші та проза, а також пейзажні полотна художників. Неперевершені зразки опису природи знаходимо у творах Л.Українки, Т.Шевченка, Б.Чалого, М.Познанської, М.Пришвіна, В.Сосюри, М.Підгір´янки. Ознайомлення з пейзажними картинами великих майстрів (І. Левітан «Золота осінь», «Весна», «Велика вода»; О.Пластов «Перший сніг»; І.Шишкін «Зима», «Осінь»; Т.Яблонська «Весна», «Хліб»; Айвазовський «Захід сонця») сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої природи, зберегти красу природи. Кращому осмисленню пізнання природи сприяє слухання музичних творів «Політ джмеля» М.Римського-Корсакова, «Весняні води» С.Рахманінова, «Жайворонок» М.Глінки, «Веснянка» Л.Ревуцького, твори П.Чайковського з циклу «Пори року», а також виготовлення виробів з природних матеріалів.

Вихователю слід постійно підкреслювати, що все живе - прекрасне, і людина повинна берегти цю красу. Дітей слід ставити у роль маленьких дослідників природи: дати їм завдання дослідити, як живляться тварини, як пересуваються.

Великого значення в природничо-екологічному вихованні набувають свята та дитячі ранки. Діти, співаючи пісні та читаючи вірші природничо-екологічного характеру, навчаються самі та навчають інших дітей берегти, любити і шанувати рідну природу, побачити і відчути її красу і велич.

Турботливе ставлення до природи формується лише тоді, коли дитина покращує навколишнє середовище своєю посильною працею. Прикладом такої корисної праці є робота «зелених» та «голубих» патрулів, які охороняють дерева, кущі, квіти, водойми; праця на пришкільній ділянці, у кутку живої природи; весняна й осіння посадка дерев і кущів.

Потрібно, щоб діти бачили і відкривали у праці красу і романтику, радість творчості, на основі яких розвивається краса людських стосунків.
1   2   3

Схожі:

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
Любов людини до навколишнього середовища виховується з перших років навчання в школі. Від того, як здійснюється процес екологічного...
Екологічне та естетичне виховання учнів; пошук нових форм і методів формування в учнів навичок
...
УРОК 4 Тема: Вплив діяльності людини на стан біосфери
Мета: ознайомити учнів із сучасною екологічною й демографічною ситуацією у світі та в Україні; виявити основні причини й шляхи розв'язання...
УРОК 4 Тема: Вплив діяльності людини на стан біосфери
Мета: ознайомити учнів із сучасною екологічною й демографічною ситуацією у світі та в Україні; виявити основні причини й шляхи розв'язання...
Ярошенко П. Т. Природні національні парки України. Л., 1988. Верес...
Мета: розширити знання учнів про різноманітність голонасінних, виховувати любов до природи, розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні...
Загадковий світ природи. З ахід для учнів 7-х класів з біології
Мета: розширити знання учнів про різноманітність рослин та тварин нашої планети, виховувати любов до природи, розвивати кмітливість,...
Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного і екологічного права
Робоча програма із спецкурсу „Екологічний контроль та екологічне страхування за законодавством України” : Частина І „Екологічний...
Принципи процесу виховання – їх характеристика ”. Анотація
Автор висвітлює концепцію національного виховання і її принципи. Наведені приклади практичної реалізації принципів виховання в освітньому...
Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються (далі студенти)...
Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються (далі студенти)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка