Хімічна небезпека
Підприємства хімічної та інших споріднених галузей промисловості спеціалізуються на випуску матеріалів, для одержання яких необхідні небезпечні для здоров’я і життя людини речовини. Наприклад, вихідною сировиною для одержання поролону, пенопластів є фосген. Оргскло, штучне хутро, синтетичні каучуки виробляють із синильної кислоти. Обидві ці сполуки є бойовими отруйними речовинами (ОР).
Сірководень — сильний відновлювач. Його застосовують у виробництві сульфатної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірчановодневих ванн. Зберігається й перевозиться він у залізничних цистернах і балонах під тиском у скрапленому стані. При виході в атмосферу перетворюється на газ.
Амоніак використовують при одержанні нітратної кислоти, соди, сечовини, добрив. Рідкий амоніак широко застосовується як робоча речовина у холодильних машинах. Перевозиться у скрапленому стані під тиском.
Щорічне споживання хлору у світі досягає 40 млн тонн. Використовується він у виробництві кількох хімічних сполук. У більшості випадків використовується як дезінфікуючий засіб, для відбілювання тканин та паперової маси, знезараження питної води та в інших галузях промисловості. Зберігають і перевозять його у сталевих балонах і залізничних цистернах під тиском. Застосовувався як отруйна речовина задушливої дії (під час Першої світової війни). Уражає легені, подразнює слизові та шкіру.
Через велику реакційну здатність фосген широко використовується при органічних синтезах. Також його застосовують як ОР.
Синильну кислоту використовують для одержання речовин, необхідних при виробництві пластмас, а також як фумігант — засіб боротьби із сільськогосподарськими шкідниками, для обробки закритих приміщень і транспортних засобів.
Територія, заражена отруйними речовинами у небезпечних для життя людини межах, називається зоною зараження ОР. При вітрі 1 м/с за одну годину хмара від місця аварії віддалиться на 5—7 км, при 2 м/с — на 10—14 км, а при 3 м/с — на 16—21 км. Збільшення швидкості вітру спричиняє більш швидке розповсюдження отруйних речовин.
Відмінною особливістю хімічних заражень є те, що при високих концентраціях ураження людей може статися за дуже короткий час. При одержанні попередження про загрозу хімічного зараження рекомендується негайно вжити заходів щодо рятування.
Заходи щодо рятування при загрозі хімічного зараження:
1) Удягніть підручні засоби індивідуального захисту органів дихання (прикрийте рот і ніс хусткою або пов’язкою, які попередньо необхідно змочити водою) і залиште район, де припускається зараження;
2) якщо залишити район не вдалося, залишайтеся вдома (у школі і т. п.). При цьому вдягніть найпростіші засоби захисту органів дихання і загерметизуйте приміщення: щільно зачиніть вікна, двері, димохід, вентиляційні люки; вхідні двері завісьте цупкими тканинами (шторами, ковдрами, пледами), зашпаруйте у вікнах щілини за допомогою різних плівок, лейкопластирю, звичайного паперу тощо. Слухайте подальші повідомлення місцевих органів цивільної оборони;
3) якщо неможливе подальше перебування у приміщенні, залиште його, вийдіть із зони зараження, рухаючись перпендикулярно до вітру. При рухові по зараженій місцевості уникайте проходження через тунелі та заглиблення; рухатися необхідно швидко, але не бігти, щоб не підняти пил; використовуйте підручні засоби захисту органів дихання та шкіри. Якщо сигнал застав вас на вулиці, рухайтеся перпендикулярно до вітру, користуючись вказівками постів міліції;
4) якщо це можливо, надайте допомогу потерпілим. Перш за все необхідно захистити органи дихання від подальшого впливу токсичних речовин. Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її: при отруєнні хлором — водою або 2%-м розчином питної соди, а при отруєнні аміаком — 5%-м розчином лимонної кислоти, і винесіть (виведіть) його із зони зараження. Потерпілого потрібно доставити в медичний заклад.
В усіх випадках ураження токсичними речовинами потерпілих після надання їм першої медичної допомоги доставляють у медичні заклади.
Фізичні (природні) небезпеки
Землетруси — підземні поштовхи у земній корі або верхній частині мантії, які спричиняють коливання земної поверхні, її деформацію або руйнування інженерних споруд.
Крім наземних землетрусів бувають ще й підводні, океанічні. Наслідком таких землетрусів є дуже потужні цунамі.
Сейсмоактивними зонами України є Закарпатська, Карпатська (гори Вранча), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.
З метою попередження землетрусів необхідна організація постійного контролю за сейсмічною обстановкою, проведення робіт із підвищення стійкості об’єктів інфраструктури (укріплення будинків і споруд), підтримання у постійній готовності системи оповіщення, оперативна інформація про загрозу землетрусу та про його виникнення, підготовка населення до дій в умовах землетрусу.
При попередній евакуації населення виводиться із будинків на найближчі відкриті майданчики, розміщені поза зонами можливих завалів. При неможливості евакуації населення готує свої житлові приміщення до можливих поштовхів.
Правила поводження на випадок раптового землетрусу
1) Не панікувати, діяти спокійно;
2) у випадку, якщо землетрус почався серією невеликих поштовхів, а ви пребуваєте недалеко від входу — негайно залиште будівлю, оберігаючись від скла, уламків облицювання та каміння, що падає вподовж стін;
3) якщо ви перебуваєте далеко від виходу або на верхніх поверхах, шукайте порятунку у внутрішньому приміщенні, де застав землетрус, зайнявши безпечне місце (у дверній коробці, кутку, під столом);
4) остерігайтеся близькості вікон, скляних дверей та стін, кутових кімнат. Не користуйтеся сходами та ліфтами;
5) якщо землетрус застиг вас на вулиці, відійдіть якомога далі від стін, стовпів та проводів ліній електропередачі;
6) після закінчення поштовхів негайно залиште будівлю, вимкнувши газ, світло й воду, і більше в нього не заходити, тому що можливі повторні поштовхи — афтершоки, що можуть завершити руйнування, які спричинив землетрус.
Зсув — зміщення мас гірських порід униз по схилу під дією сили земного притягування без втрати контакту із нерухомою основою на більш низький рівень.
Причини виникнення зсувів — порушення рівноваги у різних породах або послаблення їх міцності. Вони можуть бути викликані і природними факторами (землетруси, надмірне зволоження схилів гір інтенсивними атмосферними опадами або ґрунтовими водами, річкова ерозія та ін.), і штучними причинами (антропогенними — пов’язаними з діяльністю людини — підрізування схилів при прокладанні шляхів, вирубування лісів та кущів на схилах, виконання вибухових та гірських робіт поблизу ділянок зсувів, неконтрольоване розорювання та поливання земельних ділянок на схилах).
Обвал — відривання снігових (крижаних) брил або мас гірських порід від схилу або укосу гір і їх вільне падіння під дією сил притягання.
Причини обвалів — геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин і зон роздроблення гірських порід, куди потрапляє вода при підвищенні температури. Наслідки зсувів та обвалів — людські жертви, великі збитки господарству та природному середовищу. Основні уражаючі фактори цих небезпечних природних явищ — удари мас гірських порід, криги, снігу, що рухаються, а також завалювання або заливання цими масами того чи іншого простору. Зсуви та обвали можуть виникнути на знач-ній частині території України (крім Поліської низовини). Площа зсувонебезпечних територій за останнє десятиліття збільшилась у п’ять разів. Найзначніше збільшення сталося у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській зонах і в Криму. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ і узбережжя Чорного та Азовського морів.
Смерч — сильний вихор, що опускається з нижньої частини купчастих дощових хмар у вигляді темної воронки або хобота та має майже вертикальну вісь, невеликі поперечні перетяжки та дуже низький тиск у своїй центральній частині. Сильні смерчі проходять десятки кілометрів.
Якщо від сильного смерчу вчасно не сховатися, він може підняти і кинути людину з висоти десятого поверху, кинути на нього предмети, що летять, уламки, придавивши в руїнах будівлі. Найкращий засіб порятунку при наближенні смерчу — заховатися у підвальному приміщенні.
Ранній льодостав — завчасне, незвичне для даної місцевості виникнення криги на судохідних водоймах, ріках і морях. При сильному вітрі або підвищенні температури повітря прибережна крига відривається. Дуже часто на таких крижинах опиняються рибалки, яких потім доводиться рятувати.
Затори — скупчення уламків крижин у гирлі рік під час льодоходу, яке спричиняє підвищення рівня води. Затори завдають шкоди усьому, що є у зоні берегової смуги, особливо будівлям. Затори відбуваються навесні й пов’язані з льодоходом.
Повені обмежують господарську діяльність на охоплених ними територіях, блокують транспорт, знищують результати раніше проведених сільськогосподарських робіт, часто — запаси харчів, що зберігаються під відкритим небом. Великі й катастрофічні повені, крім того, можуть зруйнувати фундаменти капітальних будівель, основу покриття транспортних магістралей. Стовбури дерев, що впали і переносяться водою, утворюють затори, що призводить до руйнування мостів.
Сель являє собою гірський потік, що складається із суміші води та крихкоуламкової гірської породи. Слово «сель» походить від арабського «сайль», що означає «бурхливий потік». Залежно від співвідношення твердої і рідкої речовини селі бувають грязьові, грязьокам’яні та кам’яні.
Окремі уламки, що переносяться селями, мають масу 100—200 тонн і більше. Селі рухаються іноді зі швидкістю більше 10 м/с, а їхній об’єм може досягти сотень тисяч і навіть мільйонів кубічних метрів. Пересуваючись швидко, такі величезні маси спричиняють жахливі руйнування, завдаючи шкоди сільському господарству, знищуючи населені пункти, викликаючи рух скельних порід та ґрунтових мас.
Лавина — швидкий рух снігу та (або) криги вниз стрімкими схилами гір, що виник раптово та загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та навколишньому природному середовищу.
Оптимальні умови для виникнення лавин складаються на схилах крутістю 30—40°. На таких схилах вони зазвичай сходять тоді, коли шар снігу, який щойно випав, досягає 30 см. Формування лавин зі старого (влежаного) снігу відбувається при сніговому покриві завтовшки 70 см.
Екологічна небезпека
Екологічна небезпека – ймовірність зруйнування середовища проживання людини, пов’язаних з нею рослин і тварин внаслідок неконтрольованого розвитку економіки, відставання технологій, природних і антропогенних аварій та катастроф, в результаті чого порушується пристосування живих систем до умов існування.
|