ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ ТА НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ У СПОРТІ ТА НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЗНЕБОЛЮВАННЯ ПРИ ТРАВМАХ

1. 
   Накладання пов‘язок забезпечує захист травмованій тканині від подразнюючого впливу повітря, додаткового потрапляння сторонніх тіл, травмування одягом, засобами транспортування тощо.
   
2. 
   Знерухомлення (іммобілізація)травмованої ділянки попереджає додаткове подразнення нервових закінчень в ділянці пошкодження за рахунок спокою в зоні травми, зменшує біль, особливо при переломах кісток, великих площах ран, опіків.
   
3. 
   Раціональне положення потерпілого знімає напруження м язів та його вплив на травмовані тканини.
   
4. 
   Застосування сухого холоду (лід, сніг, холодна вода в гумовних міхурах або в пластикових пляшках знімає чутливість нервових закінчень зменшує набряк тканин, крововиливи та швидкість починаючого запалення в ушкоджених тканинах).
   
5. 
   Застосування знеболюючих лікарських препаратів (анальгін 0,5 – 1,0).
   
6. 
   Обережне й швидке транспортування до лікарняного закладу.
   

• 
  усунути причину, що викликала шок;
  
• 
  припинити кровотечу тимчасовими методами при відкритих ушкодженнях;
  
• 
  накласти пов‘язку при відкритих ушкодженнях;
  
• 
  при відсутності дихання – звільнити верхні дихальні шляхи від сторонніх тіл й почати штучне дихання; при відсутності пульсу на сонних та стегнових артеріях – проводити закритий масаж серця;
  
• 
  боротьба з болем (іммобілізація, місцеве холод);
  
• 
  зігрівання (одягти теплий одяг, вкрити, напоїти міцним гарячим чаєм, кавою);
  
• 
  транспортування до лікувального закладу (проводити обережно).
  

• 
  надання пошкодженій частині піднятого положення по відношенню до тулуба, досягається за допомогою підкладання подушки, згорнутого одягу та ін.. Найчастіше застосовується при пораненнях кінцівок, зокрема при венозних кровотечах. Таке положення доцільно надавати кінцівці лише після накладення давлючої пов‘язки на рану;
  
• 
  придавлення кровоносної судини у місці пошкодження за допомогою давлючої пов‘язки виконують досить часто при малих кровотечах. Суть способу полягає в тому, що після обробки рани та змащування країв рани спиртовим розчином йоду, на неї накладають кілька стерильних марлевих серветок, поверх яких кладуть досить товстий шар вати, і все це туго, тобто з певним тиском, прибинтовують марлевим чи іншим бинтом;
  
• 
  пальцеве притиснення артерії в анатомічних ділянках тіла полягає в тому, що судину, що кровоточить, притискують в тих місцях, де вона розміщена відносно поверхнево, де вдається пальцями притиснути до прилеглої кістки, і таким чином здавити її і закрити просвіт. Придавлювати судину до кістки слід не одним, а декількома пальцями. Для кожної крупної артерії є певні анатомічні точки, де найдоцільніше проводити її придавлення.
  

1. 
   Накладення джгута без достатніх показів – він повинен застосовуватися лише у випадках сильної артеріальної кровотечі вище рани, яку не можна зупинити іншими способами, а також при сильній венозній кровотечі (джгут накладають нижче поранення).
   
2. 
   Накладення джгута на оголену шкіру, що може викликати прищемлення її і навіть омертвіння.
   
3. 
   Неправильний вибір місця для накладення джгута – не можне накладати на передпліччя та гомілку, суглоби.
   
4. 
   Неправильне затягування джгута (слабке затягування викликає лише посилення кровотечі, а дуже сильне – здавлення нервових стовбурів).
   

• 
  укласти потерпілого так, щоб кінцівки були підняти вгору, а голова була нижче тулуба для покращення кровопостачання головного мозку та серця;
  
• 
  накласти тугі пов‘язки на кінцівки від пальців до центру для збільшення циркулюючої крові і поліпшення кровопостачання серця та мозку;
  
• 
  посилити організм потерпілого рідиною (дати випити міцний чай, каву, солену воду);
  
• 
  забезпечити приток свіжого повітря;
  
• 
  розстібнути , зняти стискуючий одяг.
  

• 
  діти погано переносять втрату крові. У віці до одного року крововтрата 250-300 мл смертельна;
  
• 
  дитячий організм здатен самостійно зупиняти кровотечу;
  
• 
  більш ніж у 95% випадків кровотечі зупиняються після накладання здавлювальної пов‘язки, застосування гемостатичної губки;
  
• 
  для зупинки артеріальної кровотечі дітям до 3 років накладають здавлювальну пов‘язку, після 3 років – спеціальні джгути (більш еластичні порівняно з джгутами для дорослих), без особливого зусилля;
  
• 
  час накладання джгута дітям становить 1 годину – літом, взимку – до 30 хвилин.
  

• 
  до МЕХАНІЧНИХ засобів зупинки кровотечі відносяться перев‘язки судин, що кровоточать у самій рані або, рідше, накладання швів на ушкоджену судину, або зшивання її кінців (судинний шов)та заміна ушкодженої ділянки судини спеціальним протезом із синтетичних матеріалів.
  
• 
  ФІЗИЧНІ засоби – застосування холоду (міхур з льодом)або припікання судини, що кровоточить, спеціальними інструментами – термокаутером або електрокоагулятором.
  
• 
  ХІМІЧНІ засоби – застосування тампонів, змочених 3% розчином перекису водню або розчином адреналіну, при внутрішніх кровотечах – використання різноманітних лікарських речовин.
  
• 
  БІОЛОГІЧНІ засоби – переливання крові, введення сироватки, плазми та інших препаратів крові – тромбіну, фібріну, гемостатичної губки тощо.
  

• 
  тимчасовим засобом зупинити кровотечу;
  
• 
  обробити рану (від бруду, крові очистити, промити перекисом водню, край рани змазати спиртовим розчином йоду від країв до периферії);
  
• 
  накласти стерильну пов‘язку.
  

• 
  довжина шини або підручного матеріалу повинна відповідати ділянці кінцівки, яка підлягає іммобілізації;
  
• 
  по можливості шині треба надати форму кінцівки (моделювати)в фізіологічному (найзручніше положення)положенні;
  
• 
  не можна накладати жорстку шину безпосередньо на тіло (підкласти марлю, вату, одяг)або обгорнути шину ватою, хустиною, особливо у місцях, де вона прилягає до кісткових виступів;
  
• 
  при закритих переломах знімати одяг, взуття – не треба;
  
• 
  при відкритих переломах варто звільнити місце перелому від одягу. Кісткові уламки не вправляти, кінцівка фіксується в такому положенні, яке вона набула після травми;
  
• 
  при закритих переломах під час іммобілізації бажано робити обережне витягування кінцівки по її осі;
  
• 
  шина обов‘язково повинна захоплювати два (нижче й вище розташовані), а при травмі плеча і стегна – три суглоби.
  

• 
  рука відведена трохи від тулуба, зігнута в ліктьовому суглобі, долоня повернута до живота, пальці напівзігнути, в пахвову западину вкладають щільний ватний валик;
  
• 
  плечовий, ліктьовий та проміневозап‘ястковий суглоби повинні бути нерухомими;
  
• 
  шина йде від лопатки здорової сторони через спину, надпліччя, по задній поверхні пошкодженого плеча, передпліччя до кінця пальців. Краще застосовувати дві імпровізовані шини – одну від лопатки до ліктя, другу від ліктя до пальців;
  
• 
  шина або підручний матеріал прибинтовується, руку треба підвісити на хустинці;
  
• 
  забезпечити транспортування в сидячому положенні в лікарняний заклад.
  

• 
  шину моделюють, обгортають тканиною, ватою, довжина шини (підручного матеріалу)від верхньої третини плеча до кінця пальців при переломах в верхньому відділі;
  
• 
  руці надають таке ж положення, як при переломі плечової кістки (згинають в ліктьовому суглобі, під прямим кутом плече – передпліччя, долоня повернута до живота, пальці напівзігнуті);
  
• 
  шина розміщується по розгинальній поверхні кінцівки, прибинтовується (при переломах передпліччя в верхньому відділі);
  
• 
  шина довжиною від ліктьового суглобу до кінця пальців накладається у вигляді жолоба при переломах кісток нижньої третини передпліччя на долонну поверхню передпліччя і кість, в якій повинен бути валик ватно-марлевий;
  
• 
  іммобілізуючий засіб прибинтовують, руку підвішують на хустинці, шарфі або ремені.
  

• 
  нижня кінцівка повинна знаходитись у виправленому положенні, стопа під прямим кутом по осі кінцівки;
  
• 
  застосовують дві шини – довга йде по зовнішній поверхні тулуба і ноги від пахової западини до краю стопи, коротка – по внутрішній поверхні ноги від пахвової западини до стопи. Добре накласти і третю шину – по задній поверхні кінцівки;
  
• 
  шину або підручні засоби прибинтовують, можна в декількох місцях;
  
• 
  можна прибинтувати травмовану ногу до здорової, або зв‘язати хустинками, мотузками в ділянці гомілкостопних та колінних суглобів, на стегні ноги зв‘язують двома хустинами – однією вище, а другою – нижче місця перелому. Всі вузли повинні бути попереду біля неушкодженої кінцівки;
  
• 
  транспортувати в травматологічне відділення на ношах лежачи.
  

• 
  фіксується два суглоба (колінний, гомілкостопний);
  
• 
  шина накладається на виправлену кінцівку по задній поверхні ноги від верхньої третини стегна до кінця пальців стопи через підошву;
  

• 
  шину накладають по задній поверхні від верхньої третини гомілки, заходячи за кінці пальців через підошву.
  

• 
  місцево застосовувати холод (міхур з льодом, холодна вода тощо);
  
• 
  накласти здавлювальну пов‘язку;
  
• 
  забезпечити нерухомість травмованій частині в фізіологічному положенні.
  

• 
  кінцівку знерухомлюють у такому положенні, яке вона набула в момент травми (накладають косинкову пов‘язку при вивихах плечових суглобів, транспортні шини або підручні засоби при вивихах ліктьових суглобів, суглобах нижніх кінцівок);
  
• 
  прикласти холод до ушкодженої ділянки;
  
• 
  якщо є можливість – застосувати знеболюючі препарати;
  
• 
  транспортувати потерпілого у травмотологічне відділення.
  

• 
  якщо здавлювання тривало більше 6 годин, треба накласти джгут вище здавленого місця, бажано до звільнення від здавлюючих предметів; Звільнити з-під завалу;
  
• 
  накласти тугу давлючу асептичну пов‘язку від місця здавлення до периферії кінцівки;
  
• 
  провести транспортну іммобілізацію кінцівки;
  
• 
  місцево застосувати холод (міхур з льодом, снігом, холодною водою);
  
• 
  для виведення токсичних речовин дати багато лужного питва, чаю міцного, кави (якщо не ушкоджені органи черевної порожнини);
  
• 
  при змозі – знеболювання лікарськими препаратами;
  
• 
  швидке транспортування до лікувального закладу.