“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “
Начальник СДПЧ-1
капітан вн. служби
Ю.С. Лосяк
„___” __________2008р.
ПЛАН - КОНСПЕКТ
проведення заняття з радіотелефоністами та особами, що їх підміняють СДПЧ-1
Тема: Інструкція з охорони праці № ІОП–ГУ-4/2007 з надання першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках. Затверджена наказом ГУ МНС в Миколаївській області № 127 від 21.03.2007р.
Навчальна мета: вивчення інструкції з охорони праці № ІОП–ГУ-4/2007 з надання першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках
Час: 1 година (лекція);
Місце проведення: учбовий класс.
Навчально-методичне забезпечення: інструкція з охорони праці № ІОП–ГУ-4/2007 з надання першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках
Література: - Наказ № 455 від 27.11.2003 року .;
- інструкція з охорони праці № ІОП–ГУ-4/2007 для
радіо телефоністів, затверджена наказом ГУ МНС
в Миколаївській області № 127 від 21.03.2007р.
Порядок проведення заняття :
Організаційний момент - 5 хв. :
перевірка присутніх ;
оголошення теми і мети заняття, питання, які вивчатимуся.
Контроль знань, питання лекційного заняття -35 хв. :
1.Загальні положення
2. Правила безпеки перед початком роботи
3. Вимоги безпеки під час наданні першої медичної допомоги
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
Зміст питання
|
Методичні вказівки
|
1. Загальні положення
1.1. Цією інструкцією визначаються основні положення та вимоги охорони праці, які спрямовані на збереження життя та здоров`я працівників при наданні першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках співробітниками підрозділу УМНС України в Миколаївської області.
1.2. Інструкція розроблена на основі “Положення про розробку інструкцій по охороні праці” ДНАОП 0.00-4.15-98, “Типового положення про навчання з питань охорони праці” ДНАОП 0.00-4.12-99, “Правил безпеки праці в ДПО МВС України”.
1.3. Інструкція визначає порядок виконання безпечних прийомів і методів праці при наданні першої медичної допомоги потерпілим.
1.4. Особовий склад підрозділу зобов'язаний знати і виконувати дійсну інструкцію, повинен виконувати тільки ту роботу, яка передбачена функціональними обов`язками, доручена керівництвом частини, загону та по якій він проінструктований, і не виконувати ті вказівки, які суперечать правилам охорони праці.
1.5. Перша допомога потерпілому, яка надається особовим складом, не повинна заміняти собою допомогу медичного персоналу i має надаватись до прибуття лікаря; ця допомога має обмежуватись суворо визначеними видами (тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани та опіку, iммобiлiзацiя перелому - фіксуюча пов'язка, оживляючі заходи, перенесення i перевезення потерпілого).
2. Правила безпеки перед початком роботи
2.1. Порядок дій по наданню долікарняної допомоги постраждалим:
- усунути дію на організм факторів, що загрожують здоров`ю та життю постраждалого (звільнити від дії електричного струму, вивести з зони хімічного забруднення та інш.);
2.2. Встановити характер і тяжкість травми, найбільшу загрозу для життя постраждалого і послідовність заходів по його рятуванню;
2.3. Виконати необхідні заходи по рятуванню постраждалого у порядку терміновості (відновлення проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, перев’язати рану та ін.);
2.4. Підтримувати основні життєві функції постраждалого до прибуття медичного працівника.
3. Вимоги безпеки під час наданні першої медичної допомоги
3.1. Основні правила, які є обов'язковими при проведенні штучного дихання.
Штучне дихання необхідно проводити тільки в тому разі, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судомно, мовби схлипуючи, як помираючий), а також якщо дихання потерпілого постійно погіршується.
Пiд час проведення штучного дихання необхідно уважно спостерiгати за обличчям потерпілого.
Якщо він поворухне губами чи повiками або зробить ковтальні рухи гортанню (кадиком), треба перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Якщо після декількох миттєвостей чекання виявиться, що потерпілий не дихає, виконання штучного дихання необхідно негайно відновити. Проводити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно i рівномірно, не слід, тому що продовження штучного дихання може завдати йому тільки шкоди.
Перш ніж почати робити штучне дихання необхідно:
- потерпілого покласти спиною на тверду поверхню;
- звільнити потерпілого від одягу, який перешкоджає диханню, розв'язати краватку або шарф, зняти ремінь, розстебнути штани i т.п.;
- розкрити рот потерпілого i звільнити його від сторонніх предметів та слизу (хусткою чи кінцем сорочки). Якщо в глотці знаходиться стороннє тіло, потерпілого необхідно покласти на бік і постукати кулаком або долонею між лопатками, після чого витягнути стороннє тіло з рота. Після цього необхідно повернути потерпілого на спину і знову закинути голову максимально назад. Ці маніпуляції слід виконати за декілька секунд;
- якщо рот потерпілого міцно стиснутий, розімкнути його шляхом відтягнення вперед нижньої щелепи: для цього необхідно чотири пальці обох рук поставити позаду кутів нижньої щелепи i, упираючись великими пальцями в її край, висувати нижню щелепу так, щоб зуби нижньої щелепи були попереду верхніх.
- якщо таким чином розкрити рот потерпілого не вдається, необхідно в кут рота, між задніми корінними зубами (але не передніми), обережно, щоб не зламати зуби, вставити дощечку, металеву пластинку, ручку ложки чи інший подібний предмет та з його допомогою розтулити зуби.
При цьому необхідно слідкувати, щоб язик потерпілого не западав i не закривав дихальні шляхи. Щоб запобігти западанню язика, нижня щелепа потерпілого має бути висунута трохи вперед.
Для розкриття гортані необхідно закинути голову потерпілого назад, підклавши під потилицю одну руку, а другою рукою надавити на чоло потерпілого так, щоб підборіддя опинилося на одній лінії з шиєю. При такому положенні голови просвіт глотки i верхніх дихальних шляхів значно розширюється i забезпечується повна прохідність, що є головною умовою успіху штучного дихання.
Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "з рота до рота".
Спосіб штучного дихання "з рота до рота" полягає в тому, що особа, яка надає допомогу, виконує видих зі своїх легенів до легень потерпілого безпосередньо через рот чи ніс потерпілого.
Особа, що надає допомогу, робить глибокий вдих i з силою видихає до рота потерпілого. При вдуванні повітря, особа, яка надає допомогу, щільно притискає свій рот до обличчя потерпілого так, щоб, за можливості, охопити своїм ротом увесь рот потерпілого, а великим i вказівним пальцями кисті руки затиснути йому ніс. У цей період грудна клітина потерпілого опускається i він довільно робить пасивний видих. Якщо потерпілий дорослий, видихати слід сильніше, а якщо дитина - слабше. У хвилину кількість вдувань дорослому дорівнює 12-16, а дитині - 18-20. Вдування повторюють 2 рази.
Вдування повітря до рота чи носа треба виконувати через марлю, серветку чи носову хустку, слідкуючи за тим, щоб при кожному вдуванні відбувалося достатнє розширення грудної клітини потерпілого. При кожному вдуванні грудна клітина потерпілого має розширюватися та самостійно опускатися. Для забезпечення більш глибокого видиху можна легким натисканням на грудну клітину допомогти виходу повітря з легень потерпілого.
У разі неможливості повного охоплення рота потерпілого вдувати повітря в його легені слід через ніс, щільно закриваючи при цьому рот потерпілого. Якщо щелепи міцно стиснуті, то штучне дихання теж проводять “ з рота до носа”.
Під час проведення штучного дихання не можна також допускати охолодження потерпілого (не залишати його на сирій землі, кам’яній, бетонній чи металевій підлозі). Пiд потерпілого слід підстелити щось тепле, а зверху його накрити.
Особа, що надає допомогу, після 3-5 вдувань повітря у легені потерпілого визначає наявність пульсу на сонній артерії. За наявності пульсу продовжують проведення штучного дихання до відновлення самостійного дихання. Якщо пульсу немає, то для відновлення кровообігу слід почати проведення зовнішнього масажу серця та продовжувати процедуру штучного дихання.
При цьому слід мати на увазі, що без правильної i своєчасної попередньої допомоги потерпілому до прибуття лікаря медична допомога може виявитись запізнілою i неефективною.
3.2. Правила проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця
Зовнішній (непрямий) масаж проводиться шляхом ритмічних стискань серця через передню стінку грудної клітини при надавлюванні на відносно рухливу нижню частину грудини, за якою знаходиться серце. При цьому, серце притискається до хребта i кров з його порожнин видавлюється у кровоносні судини. Повторюючи натискання з частотою 60-70 разів на хвилину, можна забезпечити достатній кровообіг в організмі в разі припинення роботи серця.
Можливість такої імітації роботи серця з'являється в результаті глибокої втрати м'язового тонусу (напруги) у вмираючого, внаслідок чого його грудна клітина стає більш рухливою i піддатливою, ніж у здорового чоловіка.
У разі проведення зовнішнього масажу серця потерпілого необхідно покласти спиною на тверду поверхню (низький стіл, лавку або підлогу), оголити у нього грудну клітину, зняти ремінь, підтяжки та інші предмети одягу, що заважають диханню. Особа, яка надає допомогу, має стати з правої чи з лівої сторони потерпілого і зайняти таке положення, при якому можливий найбільш значний нахил над потерпілим. Якщо потерпілого поклали на стіл, то особа, яка надає допомогу, має стати на низький стілець, а при знаходженні потерпілого на підлозі, особа, що надає допомогу, має стати на коліна поруч з потерпілим.
Визначивши положення нижньої третини грудини, особа, яка надає допомогу, має покласти на неї верхній край долоні, що розігнута повністю, а потім поверх руки покласти другу руку i натискати на грудну клітину потерпілого, злегка допомагаючи при цьому нахилами свого корпусу. Натискання слід проводити швидким поштовхом у такт, щоб продвинути нижню частину грудини вниз у бік хребта на 3-4 см, а у повних людей на 5-6 см.
Зусилля при натисканні слід концентрувати на нижню частину грудини, яка завдяки прикріпленню її до хрящових кінцівок нижніх ребер є рухомою. Верхня частина грудини прикріплена нерухомо до кісткових ребер i при натисканні на неї може зламатись. Слiд уникати також натискання на кінцівки нижніх ребер, оскільки це може призвести до їхнього зламу. Ні в якому разі не можна натискати нижче краю грудної клітини (на м’які тканини), оскільки можна пошкодити розташовані тут органи, перш за все печінку.
Натискання на грудину слід повторювати приблизно 1 раз на секунду. Пiсля швидкого
поштовху руки слід залишати у досягнутому положенні приблизно одну третину секунди. Потім руки зняти, визволивши грудну клітину від тиску для того, щоб дати їй можливість розправитися. Це сприяє припливу крові з великих вен до серця i його наповненню кров'ю.
Для забезпечення організму достатньою кількістю кисню, при зупиненні роботи серця, слід одночасно з масажем серця, проводити штучне дихання способом вдування повітря до легенів потерпілого. Оскільки натискання на грудну клітину утруднює її розширення під час вдиху, вдування слід проводити в інтервалах між натисканнями або під час спеціальної паузи, передбаченої через кожні 4-6 натискань на грудну клітину. У разі, якщо особа, яка надає допомогу, не має помічника i змушена проводити штучне дихання i зовнішній масаж серця одна, слід чергувати проведення вказаних операцій у такій послідовності: після 2 глибоких вдувань до рота або носа потерпілого, особа, яка надає допомогу, робить 15 натискань на грудну клітину, потім знову робить 2 глибоких вдування i знову повторює 15 натискань з метою масажу серця i т.д.
За наявності помічника один із тих, хто надає допомогу, менш досвідчений у цьому питанні, має проводити штучне дихання шляхом вдування повітря, як менш складну процедуру, а другий, більш досвідчений, - проводить зовнішній масаж серця. При цьому вдування повітря слід проводити до часу припинення натискання на грудну клітину або перериваючи на час вдування (приблизно на 1с) масаж серця.
При однаковій кваліфікації осіб, які надають допомогу, є сенс кожному з них проводити штучне дихання i зовнішній масаж серця по черзі, змінюючи один одного через кожні 5 хв.
Таке чергування буде менш стомлюючим, ніж безперервне проведення однієї й тієї ж процедури, особливо масажу серця.
Ефективність зовнішнього масажу серця проявляється, в першу чергу, в тому, що кожне натискання на грудну клітину призводить до появи у потерпілого таких ознак оживлення:
- покращання кольору обличчя, яке набуває рожевого відтінку
- відновлення пульсу на магістральних судинах (сонні артерії);
- з'явлення самостійних дихальних рухів
- звуження зіниць.
Ступінь звуження зіниць може служити найбільш чітким показником ефективності надання допомоги. Вузькі зіниці у потерпілого вказують на достатнє забезпечення мозку киснем, i навпаки, початок розширення зіниць свідчить про погіршення забезпечення мозку кров'ю i необхідність прийняття більш ефективних заходів оживлення потерпілого. У цьому може допомогти підіймання ніг потерпілого приблизно на 0,5 м від підлоги і залишення їх у піднятому положенні протягом усього часу зовнішнього масажу серця. Таке положення ніг потерпілого сприяє кращому припливу крові до серця з вен нижньої частини тіла. Для підтримання ніг у піднятому положенні під них необхідно щось підкласти.
Штучне дихання i зовнішній масаж серця слід проводити до появи самостійного дихання i роботи серця, але поява слабких подихів (при наявності пульсу), не дає підстави для закінчення штучного дихання. У цьому випадку, як вказувалось вище, вдування повітря необхідно проводити до моменту початку власного вдиху потерпілого.
Про відновлення діяльності серця в потерпілого судять за появою у нього власного, не підтримуваного масажем регулярного пульсу. Для перевірки пульсу переривають масаж на 2-3 с, i якщо пульс зберігається, то це вказує на самостійну роботу серця. За відсутності пульсу під час перерви необхідно негайно відновити масаж.
Довга відсутність пульсу при самостійному диханні i вузьких зіницях вказує на фiбриляцiю серця. У цьому випадку необхідне продовження заходів щодо оживлення потерпілого до прибуття лікаря або до доставки потерпілого у лікувальний заклад при безперервному продовженні заходів оживлення в машині.
Слiд пам'ятати, що передчасне закінчення заходів щодо оживлення (1 хв. i менше) може призвести до непоправних наслідків. Пiсля появи перших ознак оживлення зовнішній масаж серця i штучне дихання слід продовжити протягом 5-10 хв, проводячи вдування в момент власного вдиху.
3.3. Вивільнення від електричного струму при напрузі до 1000 В
Для відокремлення потерпілого від струмопровідних частин або проводу необхідно використовувати сухий одяг, канат, палицю, дошку або будь-який інший сухий предмет, який не проводить електричний струм. Використання для цих цілей металевих чи вогких предметів не допускається. Для відокремлення потерпілого від струмопровідних частин також можна взятися за його одяг (якщо він сухий i відстає від тіла потерпілого), наприклад, за поли куртки або пальто, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів i частин тіла, які не прикриті одягом. Вiдтягуючи потерпілого за ноги, не слід торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції рук, оскільки взуття i одяг можуть бути вогкими i перетворитися на провідники електричного струму.
Для ізоляції рук особи, яка надає допомогу, особливо якщо необхідно торкатись тіла потерпілого, не прикритого одягом, необхідно одягти діелектричні рукавиці або обмотати собі руки шарфом, опустити на руки рукав куртки, використовувати прогумовану матерію (плащ) або звичайну суху матерію. Можна також ізолювати себе, ставши на суху дошку або на будь-яку іншу, що не проводить електричний струм, підстилку, пакунок одягу i т.п.
При відокремленні потерпілого від частин, що проводять електричний струм, рекомендується діяти, за можливістю, однією рукою.
При ускладненні щодо відокремлення потерпілого від струмопровідних частин необхідно перерубати або перерізати провід сокирою із сухою дерев'яною ручкою або іншим відповідним інструментом.
Виконувати це необхідно з належною обережністю (не торкаючись проводів, перерiзуючи кожний провід окремо, одягнувши діелектричні рукавицi i калоші або боти).
3.4. При напрузі вище 1000 В
Для відокремлення потерпілого від землі або частин, які проводять електричний струм i знаходяться під високою напругою, необхідно одягти діелектричні рукавицi i боти та діяти штангою або кліщами, що розраховані на напругу лінії електромережі.
На лініях електромережі, коли вивільнити потерпілого від струму одним із вказаних вище способів достатньо швидко i безпечно неможливо, необхідно вдатися до короткого замикання (накид i т.iн.) всіх проводів лінії i до надійного їх попереднього заземлення (згідно із загальними правилами безпеки праці); при цьому мають бути вжиті запобіжні заходи для того, щоб провід, що накидається, не торкнувся тіла рятувальника i потерпілого.
Крiм того, необхідно мати на увазі:
- якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно запобігти його падінню або зробити його безпечним;
- якщо потерпілий торкався одного проводу, то часто є достатнім заземлення тільки одного проводу. Провід, що застосовується для заземлення i закорочування, необхідно спочатку з'єднати з землею, а потім накинути на лінійні проводи, які підлягають заземленню.
Необхідно також знати, що i після вимикання лінії, на ній, у разі великої її ємності, може зберегтись заряд, небезпечний для життя, i убезпечити лінію може лише надійне її заземлення.
3.5. Заходи першої допомоги потерпілому від електричного струму.
Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після визволення його від електричного струму. Для визначення цього стану необхідно негайно вжити таких заходів:
- покласти потерпілого спиною на тверду поверхню;
- перевірити наявність у потерпілого дихання;
- перевірити наявність у потерпілого пульсу на сонній артерії;
- з'ясувати стан зіниці (вузька чи широка); широка зіниця вказує на різке погіршення кровопостачання мозку.
У всіх випадках ураження електричним струмом виклик лікаря є обов'язковим незалежно від стану потерпілого.
Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, але до цього був у стані запаморочення, його треба покласти у зручне положення (на підстилку i накрити зверху будь-чим з одягу) i до прибуття лікаря забезпечити повний спокій, обов'язково спостерігаючи за диханням i пульсом. Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатись, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність тяжких симптомів після ураження електричним струмом не виключає можливості подальшого погіршення стану потерпілого. Якщо лікаря швидко викликати не можна, необхідно терміново доставити потерпілого у медичний пункт, забезпечивши необхідними транспортними засобами або ношами.
Якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані, але у нього зберігається дихання i пульс, його необхідно покласти, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, бризнути на нього водою i забезпечити повний спокій. У той же час потрібно викликати лікаря. Якщо потерпілий дихає дуже погано, рідко i судомно, (як помираючий), йому необхідно робити штучне дихання i непрямий масаж серця.
У разі відсутності в потерпілого ознак життя (дихання i пульсу) не можна вважати його померлим, тому що смерть часто є уявною. Якщо в такому стані потерпілому не буде надано негайну першу допомогу у вигляді штучного дихання i зовнішнього (непрямого) масажу серця, то дійсно настане смерть. Оживлення організму, ураженого електричним струмом, може бути проведено кількома способами. Всі вони базуються на штучному диханні. Починати штучне дихання слід негайно після вивільнення потерпiлого від електричного струму i проводити безперервно до досягнення позитивного результату чи появи незаперечних ознак дійсної смерті (великих плям чи трупного заклякнення). Штучне дихання необхідно робити безперервно, як до, так i після прибуття лікаря. Питання про доцільність чи недоцільність подальшого проведення штучного дихання вирішується лікарем.
У разі надання допомоги уявно померлому, дорогою є кожна секунда, тому першу допомогу необхідно надавати негайно, i за можливості, на місці пригоди. Переносити потерпілого до іншого місця треба тільки в тих випадках, коли йому, чи особі, яка надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливе.
Ураженого електричним струмом можна визнати померлим тільки за наявності видимих тяжких зовнішніх ушкоджень: роздроблення черепа у разі падіння чи обпалення всього тіла. В інших випадках констатувати смерть має право тільки лікар.
3.6. Перша допомога в разі кровотечі.
При перших ознаках кровотечі слід вжити заходів, що спрямовані на її зупинку.
Зупинка капілярної кровотечі.
Капілярна кровотеча зупиняється швидко, якщо рану накрити чистим бинтом, зверху якого покласти шар вати, i рану перев'язати. Може бути використаний перев'язувальний пакет.
Зупинка венозної кровотечі.
Небезпечними моментами венозної кровотечі є не тільки втрата значної кількості крові, але й імовірність всмоктування повітря в судини через пошкоджені місця.
Венозну кровотечу краще за все зупинити стисною пов'язкою. На рану накладають чисту марлю, поверх неї нерозгорнутий бинт чи складену в кілька разів марлю або чисту носову хустинку i туго перев'язують. У випадку, коли відсутній перев'язувальний матеріал, треба негайно натиснути пальцями нижче місця поранення. У разі кровотечі з вени руки іноді достатньо просто підняти її догори. Але в будь-якому випадку після цього на рану слід накласти стисну пов'язку.
Зупинка артеріальної кровотечі.
Це найбільш небезпечний вид кровотечі. При кровотечах із сонної, стегнової або пахвової артерій людина може загинути через 2-3 хв. Слiд негайно натиснути на артерію пальцем вище місця поранення. Натиснення здійснюють до тих пір, поки не накладуть стисну пов'язку. При кровотечі зі стегнової артерії однієї стисної пов'язки недостатньо. У таких випадках необхідно накласти джгут. Якщо під рукою немає джгута, то використовують носову хустинку, ремінь або краватку. Джгут накладають не більш ніж на 1 годину взимку та не більш ніж на 2 години влітку. Джгут накладають на кінцівки вище місця кровотечі. Спочатку на місце накладання джгута кладуть шар марлі або бинта. Пiд джгут підкладають записку із зазначенням часу накладання джгута або пишуть на лобі. Якщо транспортування пораненого до медичного закладу з тих чи інших причин не здійснено, то після 0,5 години джгут на 3-5 хв слід трохи ослабити для відновлення кровообігу. У разі будь-якої кровотечі, особливо, якщо постраждали кінцівки, треба слідкувати за тим, щоб поранена частина тіла перебувала в піднятому стані, та забезпечити її спокій.
При кровотечах з носової порожнини.
Потерпілого кладуть на спину, піднімають голову i на перенісся кладуть холодні компреси або лід. Потерпілий стискає пальцями крила носа. При носовій кровотечі не можна промивати та спорожнювати ніс.
Кровотеча з легень.
Кровотеча з легень може виникнути в разі сильних ударів грудної клітини, переломів ребер та в інших випадках. Потерпілий відкашлює яскраво-червону кров з піною та тяжко дихає.
Потерпілого кладуть у напівсидячи положення, під спину підкладають валик, на який він спирається, розстібають комір. Потерпілому забороняється рухатись i говорити. Якщо хворий опритомнів, його слід покласти на спину з трохи опущеною головою, руки i ноги трохи підняти, що сприяє кровонаповненню мозку i підтримує його діяльність.
У всіх випадках потерпілих необхідно терміново відправити до лікувального закладу.
3.7. Перша долiкарняна допомога в разі опіків.
Розрізняють такі ступені опіків;
1 - почервоніння шкіри;
2 - відшарування зовнішнього шару шкіри з утворенням пухирів, що наповнені рідиною
3 - пошкодження всіх шарів шкіри з утворенням струпа - змертвіння тканин;
4 - обвуглювання тканин чи змертвіння шкіри, кісток, м’язів та сухожиль.
У разі опіків 2-4 ступенів i площі пошкодження більше за 10-15 % поверхні тіла розвивається шок; пульс i дихання стають частішими, шкірні покриви бліднішають, з'являється холодний липкий піт. Потерпiлий скаржиться на нудоту, головний біль, спрагу та загальну слабкість, виникає серйозна небезпека для його життя.
3.8. Перша долікарняна допомога в разі термічних опіків
Потерпілого необхідно вивести із зони високої температури, загасити на ньому одяг. На потерпілого треба відразу накинути кошму, брезент, ковдру або збити полум'я водою. Не можна відривати одяг від обгорілої шкіри, не рекомендується роздягати потерпілого. Оброблення місць опіку на тілі потерпілого проводиться за стерильних умов. Рот i ніс людини, що надає допомогу, а також потерпілого мають бути по можливості закриті марлею чи чистою носовою хусточкою, щоб під час розмови чи дихання з рота або носа на місця опіку не попадали бактерії, що можуть викликати зараження. До обпечених місць не можна торкатися руками, відривати частини одягу, що прилипли до місця опіку.
Місця опіку слід накрити чистою марлею, але не змащувати ніякими мазями. Для пов'язки використовують стерильний бинт чи індивідуальний перев'язувальний пакет, що запобігають проникненню мікробів на рани. У разі великих площ опіку можна використовувати чисті простирадла. Для зменшення болю можна змочити пов'язку спиртом чи одеколоном. Ці речовини дезінфікують i вгамовують біль. Якщо з'явилися ознаки шоку, необхідно негайно викликати швидку допомогу, а до її приїзду треба дати потерпілому заспокійливе (настойку валеріани 30-40 крапель) i серцевий засіб (таблетку валідолу під язик).
3.9. Перша долікарняна допомога в разі хімічних опіків
Необхідно знати, яка саме речовина спричинила хімічний опік. Пiд впливом кислот на шкірі виникає сухий темно-коричневий чи чорний чітко окреслений струп. Луги викликають утворення сiро-брудних струпів, що нечітко окреслені.
Спочатку з потерпілого знімають одяг i білизну. Якщо опік викликаний кислотою, місце опіку обливають сильним струменем води на протязі 15-20 хвилин.
У разі опіків лужними розчинами місце опіку слід промивати водою на протязі не менше 15 хв. (категорично забороняється промивати водою опіки від негашеного вапна). Потiм ці місця закривають чистою марлею, бинтом. Потерпiлих необхідно доставити до лікувального закладу.
3.10. Перша допомога при отруєнні промисловими газами.
У всіх випадках отруєння газами необхідно винести потерпілого з загазованої зони, при наявності надягти на постраждалого протигаз.
Викликати газорятувальну службу і швидку медичну допомогу.
Укласти потерпілого в теплому місці, звільнити його від одягу, що стискує, забезпечити приплив свіжого повітря, забезпечити йому спокій і тепло. Не кладіть потерпілого на мокру підлогу, цементну підлогу, сиру землю. По можливості зробити настил з мішковини, одягу й інших матеріалів.
До прибуття швидкої допомоги надавати першу допомогу потерпілому.
3.11. Отруєння окисом вуглецю.
При отруєнні окисом вуглецю в потерпілого з'являється головний біль, нудота, блювота, хекання, серцебиття, запаморочення, задишка, сонливість, втрата орієнтування, а у важких випадках – утрата свідомості, судороги.
При наданні першої допомоги необхідно виконати вимоги, викладені в п.п. 6.1, 6.2, 6.3 вжити заходів до зігрівання тіла. У легких випадках отруєння давати каву, міцний чай, дати понюхати нашатирний спирт (вата змочена в 3% нашатирному спирті), робити тривалу інгаляцію 75-80% киснем з переходом на 45-50% через 3 години. При важких отруєннях із зупинкою подиху і відсутністю пульсу призводить штучне дихання в сполученні з непрямим масажем серця.
При транспортуванні потерпілого в лікувальну установу надання допомоги не припиняти. Рекомендується робити допомогу і транспортувати потерпілого в лежачому положенні, навіть якщо він може пересуватися сам.
3.12. Отруєння аміаком
При отруєнні аміаком у потерпілого з'являється різкий задушливий кашель, рясна сльозотеча, порушення нервової системи, судороги, буйне марення, розлад подиху, утрата свідомості.
При високих концентраціях (2% і вище) аміак впливає на шкіру, викликаючи клінічні опіки тіла.При наданні допомоги потерпілого винести на свіже повітря, забезпечить тепло, спокій. Розстебнути одяг, що стискує. При наявності подиху проводити інгаляцію киснем 35-60%.
Рекомендується пити тепле молоко із содою.
При порушеннях або відсутності подиху робити штучне дихання. При втраті пульсу– непрямий масаж серця.
При поразці шкіри й очей обпалену поверхню обмити чистою водою, в очі закапати розчин антибіотику і надіти темні окуляри, а шкіру обробити мильним або слабим розчином лугу.
3.13. Отруєння окислами азоту, отруєння парами азотної кислоти
При отруєнні окислами азоту в потерпілого з'являється кашель, головний біль, запаморочення, слабість, а іноді збуджений стан і судороги.
Такий стан триває від декількох хвилин до 2-3 годин, потім настає схований період (3-6 годин) без прояву скарг. Після схованого періоду в потерпілого розвивається набряк легень, з'являються різкі болі в груді, кашель, задишка, обличчя стає синюшним чи землисто-сірим, з'являється задишка, що клекоче, з виділенням кров'янистого мокротиння, пульс 120-130 ударів у хвилину.
Надягти на постраждалого протигаз, винести на свіже повітря, розстебнути пояс, комір, і інші елементи одягу, що стискують подих, забезпечити спокій, тепло. Рекомендується пити гаряче молоко з содою.
При відсутності подиху проводити штучне дихання в сполученні з непрямим масажем серця. Відправити потерпілого в лікувальну установу. Неприпустимо, щоб потерпілий йшов сам, навіть при задовільному загальному стані.
3.14. Отруєння хлором
При отруєнні хлором у потерпілого з'являється удушливий, сухий кашель, печіння і різь в очах, сльозотеча, різкі болі в грудній клітці, хекання, іноді блювота.
При високих концентраціях настає смерть у результаті бронхоспазми чи набряку легень.
На потерпілого одягти протигаз, винести на свіже повітря, укласти, розстебнути одяг, покласти так, щоб верхня частина тіла була трохи піднята, забезпечити тепло, спокій, давати дихати киснем, пити тепле молоко із содою, каву, какао. Промити забруднені ділянки тіла, очі, ніс і рот струменем води. Суворо заборонено пити алкогольні напої та курити, робити різкі рухи. При відсутності подиху робити штучне дихання з непрямим масажем серця. Відправити потерпілого в лікувальну установу.
3.15. Отруєння фосгеном
При отруєнні фосгеном, у потерпілого з'являється відчуття царапання і печіння в носоглотці і за грудиною, невелика різь в очах, подих прискорений, поверхневий, пульс уповільнений.
При припиненні впливу фосгену потерпілий почуває себе здоровим. Після закінчення схованого періоду швидко зростає набряк легень, з'являється задишка, синюшність, хрипи в груді, та клекочуючий подих.
На потерпілого надягти протигаз і винести на свіже повітря. До відправлення в лікарню перемінити білизну й одяг потерпілому, обмити потерпілого, забезпечити йому абсолютний спокій і тепло (для зменшення потреби організму в кисні). При відсутності подиху робити штучне дихання в сполученні з непрямим масажем серця. Відправити потерпілого в медичну установу.
3.16. Отруєння сірководнем.
При отруєнні невеликими концентраціями сірководню в потерпілого з'являється хворобливе роздратування очей, металевий смак у роті, нежить, нудота, блювота, холодний піт, задишка, болі в груди, іноді виникає порушення з потьмаренням свідомості.
При більш важких отруєннях миттєво: судороги, утрата свідомості, що закінчуються швидкою смертю від зупинки подиху і від паралічу серця.
Перша допомога: надягти на постраждалого протигаз, винести на свіже повітря, звільнити від одягу, що стискує, забезпечити тепло, інгаляцію 35-60% киснем, пити тепле молоко із содою мінеральну лужну воду.
При порушенні і відсутності подиху робити тривале штучне дихання з киснем.
Потерпілого направити в лікувальну установу.
3.17. Отруєння бензолом, этилбензолом, етиленовою рідиною, стиролом.
Бензол отрутний і небезпечний. Вдихання його парів у невеликих концентраціях викликає важке захворювання, а при дії великих концентрацій приводить майже до миттєвої смерті.
При невеликих концентраціях – порушення, подібне алкогольному, сонливість, загальна слабість, запаморочення, нудота, блювота, головний біль, зіниці не реагують на світло, температура тіла різко знижується, пульс прискорений. Розвивається завзята кровотеча.
Стирол відрізняється від бензолу меншим впливом на кровотворні органи і меншу наркотичну дію. Дратує слизуваті оболонки, викликає поразку печінки, сухість шкіри, дерматити.
Ознаки отруєння – роздратування слизуватих оболонок, сухість і неприємний присмак у роті, сонливість, шлунково-кишкові розлади, біль у шлунковій області.
Перша допомога: надягти на постраждалого протигаз, винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, розстебнути одяг, що стискує, ингалювати 35-60% киснем.
При відсутності подиху робити штучне дихання з непрямим масажем серця. Потерпілого відправити в лікувальну установу, не припиняючи надавати першу допомогу.
Отруєння метиловим спиртом (метанолом).Метиловий спирт по зовнішньому вигляді дуже схожий з етиловим (винним) спиртом. Метанол є нервовою і судинною отрутою з різко вираженим кумулятивним ефектом. Небезпечний при прийомі усередину навіть 5-10мг, а 30мг-смертельна доза. Метанол здатний проникати через шкіру, через органи подиху у виді пару.
Симптоми отруєння (нудота, блювота) можуть наступити як незабаром після прийому отрути, так і через кілька годин. Спостерігається синюха, утруднений подих, судороги, стійкий розлад зору, головний біль, сильні болі у всім тілі. Смерть настає від зупинки подиху.
Перша допомога: перша задача – вивести метанол з організму шляхом промивання шлунка протягом перших 2-х годин, часте питво. Потерпілий має потребу в теплі, у важких випадках – інгаляції киснем або штучному диханні. Постраждалого терміново доставити в лікувальну установу.
3.18. Перша допомога в разі теплового удару
У разі теплового удару головний біль, нудота, блювання, спрага виникають швидше, ніж у разі сонячного удару. Часто виникає носова кровотеча i потерпілий може втратити свідомість.
Перша долікарняна допомога має бути надана негайно. Потерпiлого слід перенести в прохолодне місце, звільнити від одягу, що здавлює шию i груди, покласти під голову валик зі згорнутого одягу, а на голову - холодний компрес. У тяжких випадках хворого обливають холодною водою прямо в одязі, крім того дають понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий не втратив свідомість, його слід напоїти холодним напоєм. Якщо потерпілий втратив свідомість чи перестав дихати, необхідно зробити штучне дихання. У всіх випадках потерпілого слід відправити до лікарні.
3.19. Перша допомога в разі відмороження
За характером ураження розрізнюють чотири ступеня відмороження:
1 - після зігрівання на ураженому місці з'являється набряк, шкіра стає синюшною;
2 - на шкірі з'являються пухирі, що наповнені прозорою рідиною;
3 - тяжкий, на шкірі утворюються пухирі, а потім на їх місці утворюються зони змертвіння;
4 - дуже тяжкий, уражена не тільки шкіра, але й м’які тканини i навіть кістка.
Головне завдання першої допомоги - швидке відновлення кровообігу. У разі відмороження першого ступеня рекомендується чистими руками робити легкий масаж (розтирання) обморожених місць на тілі для їх зігрівання. Відморожені місця не можна розтирати снігом, тому що в процесі розтирання може бути пошкоджено шкіру. Пiсля розігрівання на ушкоджені місця накладають пов'язку з борним вазеліном.
У разі відмороження другого i третього ступенів ушкоджені місця на тілі миють водою кімнатної температури, потім на них накладають марлю, що змочена у воді, яку поступово нагрівають. Одночасно потерпілий має рухатися.
Пiсля відновлення кровообігу ушкоджені місця покривають чистою марлею i перев'язують. Потерпiлому дають пити теплі напої. Потiм слід відправити його до лікувального закладу.
3.20. Перша допомога в разі переломів
Переломи виникають унаслідок удару, перенавантаження, прямого тиску, падіння чи попадання в кістку тяжким предметом.
Переломи черепа, хребта, грудної клітини, таза можливі в разі падіння зі значної висоти, внаслідок стискання i т.п. Розрізняють закритий перелом - без ушкодження шкіри i відкритий, коли шкіра ушкоджена внаслідок травмування яким-небудь предметом чи гострим уламком кістки. У цьому випадку рана кровоточить i може бути інфікована.
Типовою ознакою закритого перелому є припухлість, у деяких випадках - зміна зовнішнього вигляду ушкодженої частини тіла, її скривлення, які особливо характерні для переломів кінцівок. Перелом кістки - тяжке поранення, що потребує негайного надання першої допомоги. У разі переломів великих кісток у потерпілого може виникнути шок, якщо негайно не надати першу допомогу.
Відкритий перелом спочатку треба обробити як рану, а вже потім зафіксувати накладенням шин чи іншими способами.
Відкритий перелом фіксують накладанням шин чи іншими способами. При цьому необхідно пам'ятати, що фіксації підлягають два сусідніх суглоби, які розміщуються вище i нижче перелому. Якщо травмовано руку, то її слід підвісити за допомогою бинтів чи хустки на перев’язі, що зав'язується на шиї. У разі переломів гомілки стегна шини накладаються з внутрішнього i зовнішнього боків пораненої кінцівки.
Пораненого з переломом грудного відділу хребта кладуть спиною на дошку та прив'язують до неї. За відсутності останньої потерпілого достатньо покласти на носилки i прив'язати таким чином, щоб під час перенесення його тіло залишалось нерухомим. Якщо поранений непритомний, його кладуть на живіт, повертають голову набік, підкладають під верхній відділ грудної клітини i голову валики для попередження задухи западаючим язиком або через вдихання блювотної маси. У такому ж положенні транспортують потерпілого в разі переломів поперекового відділу хребта.
У разі переломів таза пораненого кладуть на дошку чи прямо на носилки із зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. У разі переломів ребер грудну клітину туго перев'язують бинтами чи рушниками.
У разі ударів, здавлювання, падіння з висоти можуть виникнути ушкодження черепа i мозку. Симптоми: запаморочення, головний біль, нудота i блювання, втрата свідомості, уповільнення пульсу. При цьому необхідна негайна госпіталізація.
У разі падіння з висоти, завалювання, прямого i сильного удару в спину можуть виникнути переломи хребта. Симптомом може бути біль у спині навіть при дуже незначному порусі. Для попередження ускладнень хворого не можна піднімати за руки, ставити на ноги. Необхідно обережно покласти потерпілого на тверду поверхню (щит, дошки), терміново викликати швидку допомогу.
3.21. При пошкодженнях очей необхідно:
При порізах накласти стерильну пов'язку.
При попаданні інородного тіла до ока, промити його теплою водою.
При травмуванні інородним тілом пошкоджене око закрити паперовим стаканом і зафіксувати клейкою плівкою.
3.22. Перша долікарняна допомога в разі шоку
Шок - це загальна реакція організму на поранення чи травму, що протікає в тяжкій формі i становить найбільшу небезпеку для життя потерпілого, тому що характеризується розладом життєво необхідних функцій нервової та ендокринної систем, а також систем кровообігу, дихання i обміну речовин. Шок виникає зразу чи через 2-4 години i більше після травми внаслідок ослаблення захисних сил організму в боротьбі з наслідками травми.
Потерпiлий, який перебуває в стані шоку, не сприймає оточення, чоло покривається холодним потом, зіниці розширені, дихання i пульс частішають, а кров'яний тиск падає. У тяжкому шоку спостерігається блювання, значна спрага, колір обличчя стає попелястим, губи, мочки вух i кінчики пальців синіють. Цей стан іноді супроводжується нетриманням сечі та калу, а також втратою свідомості, може закінчитись смертю потерпілого, якщо негайно не втрутитись i не надати допомогу.
Якщо в потерпілого вже розвинувся шок, йому необхідно надати допомогу відповідно до виду поранення (зупинити кровотечу, накласти джгут, стисну пов'язку i тощо). Потiм потерпілого накривають ковдрою, кладуть у горизонтальному положенні з трохи опущеною головою. Якщо поранений хоче пити i при цьому немає підозри на ушкодження брюшної порожнини, йому дають пити. Потерпiлого в шоковому стані необхідно після надання першої допомоги негайно відправити до лікарні, краще за все, у спеціальній реанімаційній машині.
3.23. Перша долікарняна допомога в разі непритомності
Непритомність - короткочасна втрата свідомості внаслідок недостатнього кровообігу мозку. Спочатку можуть виникнути слабкість, головокружіння, шум у вухах, потемніння в очах i т.п. Перші ознаки непритомності - позіхання, збліднення шкіри, холодний піт на чолі, часте дихання. Iнодi втрата свідомості настає зразу без попередніх ознак: у потерпілого слабкий i частий пульс, зіниці розширені, поверхневе дихання, іноді виникають судоми.
Непритомність може тривати короткий час, але необхідно надати першу допомогу.
Потерпілого виносять на свіже повітря, кладуть на спину з опущеною головою i піднятими догори ногами, комір i ремінь розстібають, дають понюхати нашатирний спирт, одеколон або оцет. Пiсля повернення до хворого свідомості його слід напоїти гарячим чаєм або кавою.
Якщо хворий починає дихати з хрипом чи взагалі перестає дихати, то слід перевірити, чи немає западання язика. При цьому голова має бути піднятою. Якщо у потерпілого спостерігаються судоми, то в цій ситуації необхідно підняти голову та слідкувати за тим, щоб язик не западав. Можлива відсутність дихання i пульсу, що може бути симптомом тяжкого стану серця i мозку. У такому разі необхідно вжити заходів щодо оживлення потерпілого, тобто провести зовнішній масаж серця та зробити йому штучне дихання до прибуття швидкої допомоги (реанімаційної бригади).
3.24. Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді
Серед станів з боку здоров'я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження та перегрівання.
У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов'язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри спиртом етиловим або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.
У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокру одежу, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії дихання — необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок ватки, та провести вищевказані заходи.
Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.
В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні признаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.
По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова повисали, або "перегнути* постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу.
На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4 — 5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.
3.24.1. Серцево-легенева реанімація
Утоплення - одна з форм механічної асфіксії, що розвивається в результаті попадання рідини в дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії.
Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу.
Витягши потерпілого з води, необхідно:
швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водоростей;
одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;
покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;
визначити наявність дихання протягом 5 секунд;
якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом "з рота в рот";
визначити наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;
за його відсутності водночас із штучним диханням виконувати непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п'яти до п'ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторювати до появи ознак
дихання і серцебиття;
разом із штучним диханням здійснювати нагрівання тіла розтиранням.
Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом "з рота в рот" або "з рота в ніс" під час доставки потерпілого до катера або на берег.
Одночасно з наданням допомоги необхідно викликати "швидку медичну допомогу" або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.
Серцево-легенева реанімація
|
ВІК
|
Дорослий
понад 8 років
|
Дитина
1-8 років
|
Немовля
до 1 року
|
ПОЛОЖЕННЯ РУК
|
Дві руки на нижній половині грудини
|
Одна рука на нижній половині грудини
|
Два пальці на нижній половині грудини (на ширині одного пальця нижче сосків)
|
ГЛИБИНА ПОШТОВХІВ
|
Приблизно 4–5 см
|
Приблизно 3 см
|
Приблизно 2 см
|
ВДУВАНН
|
Повільно до підняття грудної клітини (протягом
1,5–2 сек.)
|
Повільно до підняття грудної клітини (протягом 1–1,5 сек.)
|
Повільно до підняття грудної клітини (протягом 1–1,5 сек.)
|
ЦИКЛ
|
15 поштовхів –
2 вдування
|
5 поштовхів – 1 вдування
|
5 поштовхів –
1 вдування
|
ТЕМП
|
15 поштовхів протягом приблизно 10 сек.
|
5 поштовхів протягом приблизно 3 сек.
|
5 поштовхів
протягом приблизно
3 сек.
|
РАХУНОК
|
1, 2, 3,…, 15 –
2 вдування
|
1, 2, 3, 4, 5 1вдування
|
1, 2, 3, 4, 5 –
1 вдування
|
Інструкція щодо використання засобів аптечки індивідуального медичного захисту
(АІМЗ)
Найменування
укладень
|
Одиниця
Виміру
|
Кількість
|
Правила користування
|
1
|
2
|
3
|
4
|
Акватабс 3,5 мг
|
Табл.
|
3
|
Для знезараження питної води, 1 таблетку розчинити у 1 л. води. Вживання через 30 хв.
|
Біо Стар
|
Табл.
|
20
|
При перебуванні в зоні радіаційного забруднення або передбаченого радіаційного впливу на організм.
Приймати під час вживання або після вживання їжі. З профілактичною метою 1-2 табл. На добу протягом часу перебування в зоні радіаційного впливу.
|
Валідол
|
Табл.
|
6
|
При нервному збудженні або болю в серці. Покласти 1 таблетку під язик до повного розчинення. При необхідності повторити прийом.
|
Вугілля
активоване
|
Табл.
|
20
|
При отруєннях хімічними речовинами. Приймати по 2 табл. На 10 кг ваги тіла після подрібнення і розчинення у воді.
|
Доксіцикліна
гідрохлорід
|
Капс.
|
8
|
Протибактеріальний препарат. Приймається при загрозі або прояві інфекційного захворювання – 2 капсули у перший день і по 1 капсулі на добу в подальші дні після їжі.
|
Калію йодид
|
Табл.
|
10
|
При випаді радіоактивних опадів та вживанні свіжого молока з зони забруднення радіоактивними речовинами. Приймати по одній таблетці щоденно протягом 10 днів.
|
Пластир
бактерицидний
|
Упак.
|
1
|
Зняти захисну плівку накласти на невелику рану, садно.
|
Буторфанолу
Тартрат 0,2%,
або трамадол 2,0
|
Шпиц-
тюбик
|
1
|
Засіб для знеболювання. Вводиться у м`язи передпліччя, стегна, плеа або сідниці.
|
Бинт стерільний
(5м – 10 см)
|
Упак.
|
1
|
Для перев`язок.
|
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Провести огляд місця нещасного випадку. Зібрати первинни засоби якими надавалася допомога.
4.2. При необхідності провести особисті санітарно-гігієнічні заходи.
4.3. При поверненя в підрозділ доповісти керівництву про виконани заходи та використани матеріали. Поповнити перелік медикаментів.
5. Вимоги безпеки в аварійній ситуації
5.1. Аварійна ситуація може виникнути в разі: падіння, відчуття електричного струму на радіаторах, трубах і т.п., обвалу складованих матеріалів; перекидання конструкцій штабелів, появи диму чи запаху горілого та інше.
5.2. При виникненні аварії або ситуації, що може привести до аварії, нещасного
випадку необхідно негайно припинити роботу, повідомити керівництво частини, не допускати сторонніх осіб в небезпечну зону, виконати заходи по запобіганню аварії.
5.3. У випадку одержання травми ким-небудь з працюючих негайно сповістити керівництво частини й організувати надання долікарняної допомоги потерпілому.
|
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
Прочитати, окремі положення дати під запис, пояснити
|
3. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.
Питання для закріплення :
1.Загальні положення
2. Які правила безпеки перед початком роботи
3. Які вимоги безпеки під час наданні першої медичної допомоги
4. Які вимоги безпеки після закінчення роботи
4. Підбиття підсумків - 5 хв. :
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги ;
оголосити оцінки ;
відповісти на запитання.
План-конспект склав :
начальник 4-го караулу
лейтенант вн. служби Є.Г. Іщенко
|