БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Скачати 0.84 Mb.

Назва	БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Сторінка	2/5
Дата	19.04.2013
Розмір	0.84 Mb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Спорт > Методичні рекомендації

1 2 3 4 5

ТЕМА 2. РИЗИК ЯК КІЛЬКІСНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕКИ
При вивчені даної теми слід звернути увагу на фази загального аналізу ризиків, які охоплюють людину та дослідити об’єкти техносфери. Також розглянути розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності.
План

1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.

2. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
Для аналізу ризиків, з якими стикається людина в системі “людина – життєве середовище” або “людина – машина – технологічний процес”, існує певна методологія дослідження ризику, яка включає в себе три фази.

Фаза І – попередній аналіз аварій. Метою цієї фази дослідження ризику є визначення системи і виявлення можливості аварій (інженерний аналіз певної системи та умов довкілля, самого процесу та необхідного обладнання). Попередній аналіз аварій передбачає розгляд послідовності подій, які можуть привести до аварії і далі до катастрофи, а також заходів для усунення причин і наслідків катастрофи. В аерокосмічній промисловості, наприклад, після виявлення аварій їх класифікують відповідно до характеру їхніх наслідків. Типова класифікаційна шкала має такий вигляд:

Клас 1 – безпечні. Це помилки персоналу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до істотних порушень системи в цілому, людських жертв і пошкодження обладнання.

Клас ІІ – граничні. Це помилки персоналу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які хоч і призводять до істотних порушень системи в цілому, однак піддаються виправленню без людських жертв і значних пошкоджень обладнання.

Клас ІІІ – критичні. Це помилки персоналу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які порушують роботу системи в цілому, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потребують прийняття негайних дій для рятування людей та обладнання.

Клас ІV – катастрофічні. Це помилки персоналу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які істотно порушують роботу системи в цілому, що призводить до руйнування обладнання, травм персоналу та навіть людських жертв.

Загалом, фаза І дослідження ризику – попередній аналіз подій – є першою спробою визначення ще на стадії ескізного проектування стану технічних засобів системи і подій, який може призвести до аварій системи.

Фаза ІІ – визначення послідовності негативних подій (дерево подій, дерево помилок). Методика, яка ґрунтується на використанні дерева помилок, забезпечує визначення ланцюжка збоїв і відказів обладнання й помилок операторів, що може призвести до “головної події”. Використання дерева помилок дає змогу визначити такі показники, як коефіцієнт неготовності та ймовірності відмови технічних систем, які отримують в результаті спеціальних випробувань або узагальнення досвіду експлуатації. Побудова дерева подій здійснюється на основі прямих та зворотних логічних міркувань, тобто індуктивним та дедуктивним методом.

Фаза ІІІ – аналіз можливих наслідків. Для кожного виду катастрофи аналіз можливих наслідків буде мати свої особливості, але завжди на цій заключній фазі дослідження ризику необхідно:

Визначити кількість токсичних речовин або енергії, що розсіюються у навколишнє середовище, для кожного можливого шляху розвитку подій.
Простежити шляхи поширення летальних токсинів, ударної хвилі, фронту пожеж тощо.
Виконати оцінку майнових збитків і шкоди здоров’ю людей в результаті можливих аварій.
Виконати загальну оцінку використаної технології.

У зв'язку з бурхливим розвитком техніки в XVIII - XIX вв. почалося формування техносфери. Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтиснуло інших мешканців природи, що підвищує загрозу негативного і збільшує ризик небезпеки. Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до росту комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Методичною основою управління техногенною безпекою є ризик-орієнтований підхід, тобто створення системи аналізу та управління ризиками як основи регулювання безпеки населення і територій, забезпечення гарантованого рівня безпеки громадянина і суспільства. Загальновизнаним інструментарієм при цьому є ймовірнісно-детермінований принцип. Його характерною рисою є визначення параметрів надійності систем і ризиків виникнення надзвичайних ситуацій за допомогою параметрів, які визначають ймовірність розвитку небезпечних процесів за різними сценаріями. При цьому необхідною вимогою для організації безпечного функціонування об’єктів техносфери стає інструментальний моніторинг.

Техносфера характеризується:

1. Наявністю технічного устаткування, будинків і споруджень, ліній комунікацій, енергетичних джерел і ліній електропередач;

2. Викидами і скиданнями в навколишнє природне середовище, відходів одержуваних у результаті переробки матеріальних природних ресурсів, речовин, матеріалів і ін.;

3. Є джерелом енергетичного забруднення біосфери;

4. Техносфера штучно регульована частина біосфери;

5. Об'єкти техносфери – стаціонарні і нестаціонарні, локальні і що переміщаються.

Техносфера має розподіл за об’ємами , які вона займає у біосфері.

Є гігантськи техносфери - металургійні, машинобудівні, гірничодобувні комплекси. Є середні техносфери - машинобудівні підприємства Харкова (біля 50 одиниць). І малі техносфери – майстерні, механозбірні дільниці, ремонтні підприємства та інші.

Наростання негативних наслідків антропогенного впливу на території є результатом посилення декількох часто незалежних один від одного факторів-умов і факторів-процесів природного, техногенного і соціального характеру, які спільно можуть призводити до більш тяжких наслідків, ніж при їх окремому прояві.

Стан справ ще більше погіршує підвищення рівня сейсмічності платформних територій в останні роки, у зв'язку з чим тут зростає "неврахований" ризик виникнення випадків порушення стійкості та технічного стану будь-яких об'єктів, що опинилися в зоні впливу геодинамічних аномалій. Говорячи про безпеку територій, не треба забувати, що вони відносяться до відкритих систем, оскільки в принципі їх можна захистити від перетоків маси, енергії та інформації, які, в свою чергу, можуть бути як стабілізуючими, так і дестабілізуючими факторами рівня безпеки.

При аналізі та оцінці ризиків необхідно враховувати і розрізняти потенційну і ситуаційну небезпеки.

У техносфері управління ризиком - це частина системного підходу до прийняття рішень, процедур і практичних заходів у вирішенні завдань попередження або зменшення небезпеки промислових аварій для життя людини, захворювань чи травм, шкоди матеріальним цінностям і довкіллю.

Оцінка ризику будується на фундаментальному, передусім природничо і інженерному, вивченні джерела (наприклад, хімічного об'єкта) та факторів ризику (наприклад, забруднюючих речовин з урахуванням особливостей конкретної технології та екологічної обстановки) та механізму взаємодії між ними. Управління ризиком спирається на економічний і соціальний аналіз, а також на законодавчу базу. Управління ризиком має справу з аналізом альтернатив з мінімізації ризику. Оцінка ризику служить основою для дослідження і вироблення заходів управління ризиком.

2. Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища від надзвичайних ситуацій встановлюються з метою оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності.

За критеріями суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища.

Критеріями оцінки ступеня ризику від впровадження господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища є:

1) наявність:

- хімічних, біологічних, радіаційних, вибухо-, пожежо- та інших небезпечних речовин і матеріалів;

- загрози від потенційно небезпечних об'єктів, об'єктів підвищеної небезпеки;

- загрози від небезпечних гідрологічних (підтоплення, затоплення територій) та геологічних процесів (ґрунти, що просідають, підроблювальні території, карстоутворення, зсуви, обвали, селі, лавини, землетруси тощо);

- гідротехнічних споруд, накопичувачів токсичних відходів;

- будівель та споруд, що належать до аварійно небезпечних об'єктів;

- об'єктів інфраструктури життєзабезпечення населення та населених пунктів (енерго-, тепло-, газо-, водо- та інших видів постачання);

- будівель з покрівлею площею понад 1000 кв. метрів, виготовленою з використанням вантових та арочних конструкцій;

2) чисельність людей, що за прогнозами можуть постійно або тимчасово перебувати на об'єктах та у місцях масового скупчення населення;

3) належність підприємств до потенційно небезпечних об'єктів, об'єктів підвищеної небезпеки і таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, у яких на праві власності, володіння чи користування перебувають:

1) об'єкти підвищеної небезпеки, потенційно небезпечні об'єкти і такі, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

2) об'єкти виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізації отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

3) бази, склади, арсенали боєприпасів та військового озброєння;

4) об'єкти утилізації боєприпасів, небезпечних речовин та матеріалів;

5) радіаційно небезпечні об'єкти (крім атомних електростанцій), підприємства з виготовлення і переробки відпрацьованого ядерного палива, підприємства із захоронення радіоактивних відходів, науково-дослідні та проектні організації, що працюють з ядерними реакторами;

6) об'єкти, що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами;

7) об'єкти з масовим перебуванням людей, стадіони, ринки, рекреаційні зони, місця відпочинку населення (турбази, водні об'єкти тощо);

8) захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони).

До суб'єктів господарювання з середнім ступенем ризику належать суб'єкти, у яких на праві власності, володіння чи користування перебувають:

1) об'єкти, що за прогнозами можуть опинитися у зоні можливого ураження у разі виникнення надзвичайної ситуації на об'єкті підвищеної небезпеки та потенційно небезпечному об'єкті;

2) об'єкти, розташовані на територіях з небезпечними гідрологічними та геологічними процесами;

3) об'єкти, розташовані на територіях, що за прогнозами можуть опинитися у зоні можливого затоплення у разі прориву або руйнування гідроспоруди;

4) об'єкти інфраструктури життєзабезпечення населення та населених пунктів;

5) будівлі та споруди з покрівлею площею понад 1000 кв. метрів, виготовленою з використанням арочних конструкцій;

6) навчальні та дошкільні заклади, домоуправління, інші суб'єкти господарювання, що згідно з нормативно-правовими актами проводять навчання населення діям у надзвичайній ситуації;

7) проектні та експертні, інші організації, діяльність яких пов'язана із забезпеченням техногенної безпеки у сфері цивільного захисту.

До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб'єкти, що не віднесені до суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.
Запитання для самоперевірки
1. Охарактеризуйте фази загального аналізу ризиків, які охоплюють людину.

2. Які Ви знаєте об’єкти техносфери?

3. Назвіть критерії за якими здійснюється розподіл підприємств за ступенем ризику їх господарської діяльності.
ТЕМА 3. ПРИРОДНІ ЗАГРОЗИ, ХАРАКТЕР ЇХ ПРОЯВІВ ТА ДІЇ ЛЮДЕЙ, ТВАРИН, РОСЛИН, ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІКИ
Вивчення теми слід розпочати з загальної характеристики особливо небезпечних хвороб. Далі охарактеризувати інфекційні захворювання тварин та рослин

План

1. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума тощо).

2. Інфекційні захворювання тварин і рослин.
1. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума тощо).

Деякі види мікроорганізмів є хвороботворними, або патогенними. Вони викликають хвороби рослин, тварин та людини. Такі хвороби як проказа, чума, тиф, холера, малярія, туберкульоз та багато інших у далекі часи забирали тисячі життів, сіючи забобони та страх серед населення. Людство довгий час не знало, що ці хвороби викликаються мікроорганізмами. Не було і засобів боротьби із заразними хворобами. Тому інфекційні захворювання людини іноді набували масового розповсюдження, яке називається епідемією, або пандемією.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Основу дії ураження біологічних небезпечних речовин складають хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені ними токсини, дія факторів ураження яких поширюється на людей, тваринний і рослинний світ.

Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється в формі епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.

Спорадична захворюваність - це звичайний рівень захворюваності, який властивий відповідній хворобі в даній місцевості.

Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженням людей.

Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок, часу до числа жителів даного району, міста в той самий період.

Смертність - це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.

Летальність - це процент померлих від числа хворих даним інфекційним захворюванням.

Шляхи передачі збудника — це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах.

Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворювань людей і сільськогосподарських тварин:

- повітряно-капельний;

- харчовий;

- водяний;

- трансмісійний;

- контактний.

Всі інфекційні захворювання людей розділяються на 4 групи:

- кишкові інфекції;

- інфекції дихальних шляхів;

- кров'яні інфекції;

- інфекції зовнішніх покровів.

Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, правець, проказа, дизентерія, менінгіт та ін. Від чуми в середні віки загинули десятки мільйонів людей. Ця хвороба наводила на людей панічний жах. Вважається, що у ХХ ст. небезпека чуми зникла. Туберкульозні бактерії відкрив Р. Кох у 1882 р., але повністю ця хвороба не переможена. Холера в Європу занесена у 1816 р., до 1917 р. в Росії холерою перехворіло більше 5 млн людей, половина з яких померла. Зараз випадки холери рідкі.

Віруси (від лат. virus  яд)  найдрібніші неклітинні частинки, що складаються із нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової оболонки (кансиду). Мають вигляд палички, сферичні тощо. Розмір від 20 до 300 нм і більше. Віруси  внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки у живих клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих вірусних частинок  віріопів. Віруси дрібніші бактерій у 50 раз. Їх не видно у світловому мікроскопі. Вони не затримуються найтоншими фарфоровими фільтрами. Віруси розповсюджені повсюди

Отже, віруси мають наступні особливості, порівнюючи з бактеріями. Для вірусів характерна така властивість як фільтрованість, тобто вони проходять через фільтри.

Таблиця 1

Характеристика деяких збудників інфекційних захворювань людей

2. Інфекційні захворювання тварин і рослин.
Широке розповсюдження заразних хвороб тварин називається епізоотією, а рослин  епіфітотією.

Всі інфекційні захворювання тварин розподіляються на п'ять груп:

- елементарні інфекції;

- респіраторні інфекції;

- трансмісійні інфекції

- інфекції зовнішніх покровів;

- інфекції з не виясненими шляхами зараження.

Особливістю біологічних небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин є: можливість визвати масові інфек-ційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (окритого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньому природному середовищі, - можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, велика важкість діагностики цих захворювань, які можуть бути при комбінованій дії, психічна дія на людину.

До найпоширеніших інфекційних хвороб, які уражують більшість видів тварин, належать: туберкульоз, бруцельоз, пасперельоз, сибірка, паратиф, емфізематозний карбункул та ін. Збудниками цих заразних захворювань є патогенні бактерії.

Великої шкоди завдають тваринництву також інфекційні захворювання, які спричиняються вірусами (ящур, чума свиней, сказ, вірусний аборт, інфекційний ринотрахеїт, інфекційний енцефаломієлід та ін.); грибами (оравус, кандиломікоз, актиномікоз) і паразитичними найпростішими (піроплазмози, триманозомози та ін.).

Хвороби рослин характеризуються за наступними ознаками:

- за віком або фазою розвитку рослин;

- за місцем і територією проявлення;

- за протіканням;

- за культурою зараження.

Наука – фітонтологія. Розрізняють неінфекційні та інфекційні хвороби тварин.

Неінфекційні – виникають під впливом не сприятливих факторів зовнішнього середовища.

Інфекційні – спричиняється фітопатогенними матеріями, грибами, вірусами, мікоплазмами, рікетсіями, активноміцитами.

Бактеріози. Нині відомо понад триста видів бактерій, які уражують рослини.

Фітопатогенні бактерії мають переважно паличкоподібну форму, грамнегативні, більшість з них неспороносні аероби, оптимальна температура для їхнього розвитку становить 20-25 0С. зараження рослин відбувається через насіння, бульби й цибулини, вітром, комахами, птахами, при пораненні рослин та іншими шляхами. Найчастіше бактеріози проявляються у вигляді розростання тканин, в’янення, плямистой. Найбільш поширені бактеріози:

- бактеріальний рак виноградної лози;

- чорна плямистість томатів;

- судинний бактеріоз капусти;

- кільцева гниль картоплі;

- бактеріоз кукурудзи та ін.

Мікози. Близько 10 тисяч грибів є збудниками хвороб рослин. Серед них такі: сажкові, іржові, переноспорози, бораннисті роси, аскохітози, актракнози, фузаріози, гниль, рак картоплі, кила капусти, фітофтора картоплі, гниль дерев і багато інших зумовлює грибами. Які можуть проникати крізь непошкоджену зовнішню покривну тканину, природні отвори (продихи, сочевички), найчастіше різні поранення на тілі рослин. Після проникнення в середину тканини збудник вступає в безпосередні взаємини організму рослини і спричиняє в ньому патологічні процеси, порушуючи нормальне функціонування життєво важливих центрів клітини (білоксинтезуючі системи), а також генетично зв’язані з ними системи регуляторів енергетичного обміну.

За середніми підрахунками щорічні втрати зерна пшениці тільки від іржастих грибів становлять близько 10% загальної продукції зерна. Тому проблема дослідження ролі грибів в захворюваннях рослин є дуже важливою, від цього залежить доля врожаю.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні інфекційні захворювання людини

2. Яким шляхом збудники інфекцій можуть потрапляти в організмі людини?

3. На які групи поділяють інфекційні захворювання тварин?

4. За якими ознаками поділяються хвороби рослин?

1 2 3 4 5

Схожі:

Безпека життєдіяльності – як поняття. Безпека абсолютна й відносна.... Сучасна людина живе у світі небезпек – природних, технічних, антропогенних, екологічних та ін	БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної
Безпека життєдіяльності : дидактичні картки / упор. І. Майданюк.... Безпека життєдіяльності : дидактичні картки / упор. І. Майданюк. – К. Шк світ, 2014. – 112 с. – (Б-ка " Шкільного світу")	Теми рефератів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» Життєдіяльність як комплекс взаємозв’язків у системі “Людина – життєве середовище”
Задача 2 (Додатки 1,3) Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Поняття – безпека, ризик, небезпека. Аксіома про потенціальну небезпеку. (4-7,14,26)	Панорама досвіду Формування культури здоров’я та навичок здорового способу життя на уроках “Основи здоров’я» та «Безпека життєдіяльності”
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Хто такий незнайомець” (яких дорослих ти знаєш, хто вони такі, з ким і як можна поводитись)	План-конспект Література: С. М. Літвак «Безпека життєдіяльності» Тема 8: Екологічні проблеми в сучасному світі й Україні. Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру. Заходи щодо їх...
Реферат на тему «Науково-технічний прогрес і безпека праці» Розвиток науково-технічного прогресу і актуальність захисту життєдіяльності та охорони праці	Реферат на тему «Науково-технічний прогрес і безпека праці» Розвиток науково-технічного прогресу і актуальність захисту життєдіяльності та охорони праці

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання