 УКРАЇНИА
ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ
УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ТЕХНІКУМ
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної
роботи студентів
для студентів всіх спеціальностей кооперативних технікумів та коледжів
Підготували викладачі: Малиш В. І.
Вовк М. О.
Полтава - 2013
З МІСТ
Пояснювальна записка ……………………………………………………………3
Тематичний план…………………………………………………………………..5
Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності……….....6
Тема 2.Ризик як кількісна оцінка небезпеки………………………………….10
Тема3. Природні загрози, характер їх проявів та дій на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки……………………………………………………...15
Тема 4.Техногенні небезпеки та їх наслідки………………………..................18
Тема 5. Соціальні, соціально-політичні та психологічні небезпеки…………22
Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення й організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіальних одиниць у надзвичайних ситуаціях…………………………..24
Тема 7. Управління силами та засобами об’єктів господарювання під час надзвичайних ситуацій…………………………………………………………..30
Пояснювальна записка
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань розроблено відповідно до навчальної програми дисципліни “Безпека життєдіяльності”, затвердженої Укоопспілкою 25.06.2011 р.
Мета даних методичних рекомендацій - надання допомоги студентам при самостійному вивченні питань, відведених для самостійного опрацювання.
У роботі подано короткі методичні рекомендації щодо вивчення кожної теми, зазначено список рекомендованої літератури, запропоновано запитання для самоперевірки.
Працювати над кожною темою необхідно в такій послідовності:
уважно розглянути програму;
ознайомитися з методичними рекомендаціями і конспективним викладом питань;
опрацювати рекомендовану літературу;
скласти конспект;
відповісти на запитання для самоперевірки.
Самостійне опрацювання навчального матеріалу сприяє:
глибокому засвоєнню навчального матеріалу шляхом опрацювання рекомендованої літератури;
самостійному складанню тестів, написанню статей, рефератів;
створенню презентацій із дисципліни;
стимулюванню використання телекомунікаційних засобів (комп’ютерних програм, мережі Інтернет тощо) при опрацюванні навчального матеріалу;
оволодінню культурою мови, логічним мисленням;
розвитку вмінь формулювання висновків;
формуванню широкого світогляду, позитивних моральних засад, умінь працювати з літературою.
Окремі питання тем дисципліни повністю виносяться на самостійне вивчення.
Самостійне опрацювання передбачає складання конспекту за питаннями, які рекомендовані з кожної теми.
При підготовці конспекту можна використовувати різноманітні друковані та інші матеріали (наприклад, з мережі Інтернет).
При використанні спеціальних термінів та скорочень варто скласти короткий словник основних термінів та визначень, що вживаються під час роботи і є базовими для розуміння матеріалу, що вивчається.
Словник термінів подається на початку або в кінці роботи.
Рекомендовано також самостійно розробляти та пропонувати для розгляду презентації з тем дисципліни.
Оволодіння навчальним матеріалом з курсу “Безпека життєдіяльності” потребує опрацювання як основної, так і додаткової літератури, періодичних видань.
Вивчення дисципліни направлене, перш за все, на формування у майбутнього фахівця культури особистої безпеки, відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо.
Вивчення матеріалу передбачає не лише виявлення тих чи інших негативних явищ чи небезпек середовища, а й забезпечення безпеки людини комплексно, відповідно до особливостей діяльності людини в системі “Людина - життєве середовище”.
Важливо усвідомити, що усунення негативних факторів, запобігання небезпекам та зменшення наслідків їх прояву можливе лише при володінні відповідними знаннями і вміннями.
Особливістю дисципліни “Безпека життєдіяльності” як науки є тісний зв’язок з іншими дисциплінами, зокрема з: філософією, біологією, фізикою, хімією, психологією, соціологією, екологією та ін., а також із практичною діяльністю людини.
Тому при вивченні питань, запропонованих для самостійного опрацювання, необхідно обов’язково користуватися не тільки підручниками з безпеки життєдіяльності і додатковою літературою, а й підручниками і довідниками з біології, фізики, хімії, психології, соціології, використовувати знання, отримані у школі.
Наприклад, при вивченні теми “Фізіологічні та психологічні особливості людини” необхідно повторити: будову нервової, ендокринної та інших систем людини (шкільний предмет - анатомія людини). При вивченні теми “Фізіологічні особливості людини” необхідно повторити тему з предмету “Основи безпеки життєдіяльності”.
Одним з ефективних засобів підготовки до занять є використання комп’ютерної техніки.
На сьогодні випущено значну кількість СD - дисків з різноманітних аспектів безпеки життєдіяльності людини.
Ефективним методом самостійної роботи є використання мережі Інтернет, у якій, на відміну від СD-дисків, інформація поновлюється швидше. Крім того, тут міститься багато статистичної, наукової, наочної інформації, що розміщена на сайтах міністерств, відомств, наукових організацій, видавництв тощо.
Можна також скористатися матеріалами з дисципліни в електронній бібліотеці коледжу.
Контроль за виконанням завдань самостійної роботи здійснюється таким чином:
перевірка конспекту з питань самостійної роботи;
« усне опитування з тем чи питань самостійної роботи;
перевірка виконання індивідуальних творчих завдань: рефератів, тестів, кросвордів, статей, огляду літератури із заданої теми тощо;
опитування під час заліку з дисципліни.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
й
|
Назва теми
|
Кількість годин
|
Усього
|
Аудиторні заняття
|
Самостійна робота
|
Разом
|
Лекції
|
Практичні
|
Семінарські
|
1
|
Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності
|
6
|
2
|
2
|
-
|
-
|
4
|
2
|
Ризик як кількісна оцінка небезпеки
|
8
|
6
|
2
|
4
|
-
|
2
|
3
|
Природні загрози, характер їх проявів та дій на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
|
6
|
4
|
2
|
-
|
2
|
2
|
4
|
Техногенні небезпеки та їх наслідки
|
16
|
12
|
6
|
6
|
-
|
4
|
5
|
Соціальні, соціально-політичні та психологічні небезпеки
|
6
|
4
|
2
|
-
|
2
|
2
|
6
|
Менеджмент безпеки, правове забезпечення й організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіальних одиниць у надзвичайних ситуаціях
|
6
|
4
|
2
|
-
|
2
|
2
|
7
|
Управління силами та засобами об’єктів господарювання під час надзвичайних ситуацій
|
6
|
4
|
2
|
2
|
-
|
2
|
Разом
|
54
|
36
|
18
|
12
|
6
|
18
|
Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності
Питання 1. Історія виникнення питань, пов'язаних із проблемою БЖД
У другій половині XIX століття в країнах Західної Європи, в Росії, США ивними вадами, характерними і для сучасності - недосконалість техніки, технологій і через це - забруднення природного середовища відходами, збільшення рівня захворюваності та смертності як загальної, так і пов'язаної з виробничими умовами - смертельні травмування, виробничі хвороби, зменшення тривалість життя людей, народжуваність, активні процеси деградації природи.Все це ми тепер позначаємо єдиним терміном - глобальна екологічна криза. Це комплексне поняття, пов'язане з політичними, соціально- економічними умовами життя і діяльності людини в різних сферах - природній, яка зумовлює всі інші - виробничу, побутову, соціальну, політичну, економічну, психічну. Отже, в цей час виникла необхідність аналізувати, прогнозувати ці явища, від яких залежить безпека людини, суспільства, всієї цивілізації.Першим, на сучасному науковому рівні, про забезпечення безпеки людині вказав польський натураліст В. Ястшембовський. В 1857 р. він опублікував роботу "Риси ергономіки", розуміючи під цим науку про безпеку праці, в якій пріоритет надавався машинам, не враховуючи психіку людини-працівника, оператора. Він вважав, що коли машини, механізми, техніка стануть безпечними, то і людина, працівник (оператор) будуть у цілковитій безпечності. Але крім технічної сторони потрібно враховувати і психічний стан людини - людський фактор, який може часто змінюватися в залежності від ситуації на що вказував відомий російський вчений В.М. Бєхтєрєв.
Вже в глибокій давнині обговорювали проблеми безпеки людини в процесі трудової діяльності. Наївні, зачаточні поняття про безпеку праці можна зустріти у Гіппократа (460-377 р.р. до н. е.), Аристотеля (384-322 р.р. до н.е.). Вже вони писали про важливість умов, в яких здійснюється трудова діяльність.
У період епохи Відродження відомий лікар Парацельс (14931541 р.р.) вивчав небезпеки, пов'язані з гірничорудною справою. Він першим висловив принцип нормування (принцип Парацельса) - усе є отрута, і усе є ліки - все залежить від їх дози, норми. Цей принцип став тепер основою виробничої санітарії, нормування дії гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин на людину. Німецький лікар і металург Агрикола (1494-1555 рр.) виклав питання охорони праці у своїй роботі "Про гірничу справу". Італійський лікар Рамаццані (1633-1714) заклав основи виробничої гігієни у роботі "Про хвороби ремісників".
Необхідно згадати і М.В. Ломоносова (1711-1765), який написав основні роботи з безпеки праці у гірничорудній справі.
Пізніше, у 19 сторіччі, в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості, з'являються роботи В.Л. Кирпичова (1845-1913), Д.П. Нікольського (1855-1918), А.А. Пресса (1857-1930), В.А. Левиць-кого (1867-1936), А.А. Скочинського (1874-1960) та інших вчених, їх праці яких стали основою сучасного вчення про безпечну життєдіяльність людини.
Питання 2. Наукові засади БЖД
Виходячи із сучасних уявлень безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.
У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «Р0КМ-05Е» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:
* гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);
* природничі (математика, фізика, хімія, біологія);
* інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
* науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
* науки про суспільство (соціологія, економіка, право).
Науки про безпеку мають спільні й окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка називається безпекою життєдіяльності, своєрідним корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія та інші науки. Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна й комунальна гігієна та багато інших дисциплін.
Безпека життєдіяльності - це наука про комфортну й безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.
Наука - це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацювання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою - опис, пояснення і передбачення процесів та явиш дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що теоретично обґрунтовує дійсність.
Безпека життєдіяльності тепер формується як наука, що забезпечує єдиний, загальний підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту й виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» розпочинається з назви, яку складають два слова «безпека» і «життєдіяльність». Спочатку розглянемо термін «життєдіяльність». Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий.
Питання 3. Основні поняття та визначення у БЖД.
Життя - одна із форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до різних форм руху, розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин та подразнення. Термін життя певною мірою передбачає активну діяльність, а людська активність має на думці пристосування до навколишнього середовища і трансформацію його до своїх потреб.
Діяльність - це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої цілі, що виникла в наслідок прояву у неї певної потреби. У результаті діяльності чоловік використає та розвиває свій життєвий ресурс, використає та поповнює ресурси оточення.
Життєдіяльність - властивість людини не просто діяти в навколишньому життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та саморегуляції індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей тобто єдності життєвого і природних ресурсів. Життєдіяльність людини протікає упевнених умовах, тобто сукупності біологічних, фізичних та соціальних явищ, які визначають спосіб існування індивідуума, груп та суспільства в цілому. Умови можуть бути звичайними надзвичайними, екстремальними, сприятливими, комфортними. Характер умов залежить як від стану оточуючого середовища, також від внутрішнього стану людини, від ступеню відповідності ресурсів середовища та людини. Взагалі зовнішні та внутрішні умови можуть сприяти життєдіяльності людини (використанню життєвого ресурсу), або навпаки - шкодити.
Безпека - це стан кого(чого) - не будь, при якому йому не загрожує небезпека, ступінь свободи від ризику або збалансований за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем (таксонів).
Небезпека - є негативна властивість живої і неживої матерії, яка здатна завдати шкоди самій матерії, людям, тваринному світу, природному середовищу і матеріальним цінностям. Небезпека - центральне поняття БЖД, що об'єднує явища, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах наносити збитки здоров'ю людини. Небезпека властива всім системам, які мають енергію, хімічні, біологічні чи інші, несумісні з життєдіяльністю людини компоненти. Дії небезпеки приводять до часткового або повного руйнування життєвого ресурсу.
Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності (в т.ч. трудової). Це галузь знання та науково - практичної діяльності, спрямованої на вивчення закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на життєвий ресурс, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розроблення і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як в повсякденних умовах побуту і виробництва так і в умовах надзвичайних ситуації (НС).
Небезпечний фактор — це фізичне, природне, соціальне явище або процес у середовищі існування яки потенційно можуть порушувати життєвий або природний ресурси.
Шкідливий фактор — небезпечний фактор, вплив якого на людину за певних умов призводить або може привести до захворювання або зниження життєво важливих функцій організму, а також працездатності, надає збитки матеріальним цінностям, викликає негативні процеси у суспільстві та природі.
Уражаючий фактор - шкідливий фактор, який скорочує життєвий та природний ресурси, знищує матеріальні цінності. Під скороченням життєвого ресурсу розуміється порушення будь-якого компоненту життєвого ресурсу, або сукупності його компонентів.
Середовище існування — це навколишнє середовище, яке на цей момент складається із сукупності факторів (фізичних, хімічних, біологічних, соціальних), що здатні прямо або посередньо миттєво чи на відстані впливати на діяльність людини, її здоров'я та потомство, інші компоненти, які у підсумку складають життєвий ресурс.
|