|
|
Скачати 101.78 Kb.
|
|
УДК 376.1-371 Н. І. Ройко, вчитель географії Луцького навчально-реабілітаційного центру (м. Луцьк) РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА Анотація. В статті розглядається виховне значення мистецтва для розвитку особистості слабозорих школярів. Ключові слова: слабозорі діти, чуттєво-змістове сприймання, емоційні реакції, арттерапія, самореалізація, пізнавальна активність, образотворча діяльність, почуттєве пізнання. Аннотация. В статье рассматривается воспитательное значение искусства для развития личности слабовидящих школьников. Ключевые слова: слабовидящие дети, чувственно-смысловое восприятие, эмоциональные реакции, арттерапия, самореализация, познавательная активность, изобразительная деятельность, чувственное познание. Порушення функцій зорового сприймання негативно позначається на ефективності побудови міжособистісних комунікацій, впливаючи на соціальну адекватність і знижуючи критичність міжособистісного спілкування дітей. Комунікативно-мовленнєва діяльність слабозорих школярів емоційно збіднена. За даними Л. Єгорової, О. Литвак та ін., у більшості дітей з вадами зору значно обмежені невербальні засоби спілкування, особливо експресивно-мімічні: виразні рухи рук і тіла, міміка, усмішка, погляді, якими в діти повинні володіти вже в п'ятирічному віці (М. Лісіна та ін.). А ушкодження або цілковите виключення зорового аналізатора значно обмежує не лише пізнавальні можливості особистості, а й чуттєво-змістове сприймання комунікативної інформації, характеру, емоційного стану співрозмовника, ускладнює процес налагодження міжособистісних стосунків (А. Бодальов, В. Боброва, О. Литвак та ін.). Це проявляється через емоційну пригніченість дітей, їх замкненість, небажання брати участь в іграх з ровесниками та дорослими, девіантну поведінку. У слабозорої дитини, позбавленої можливості зорово-дистантно сприймати і розуміти мімічні й пантомімічні прояви емоційних реакцій співрозмовника, порушується або зовсім не розвивається вміння адекватно відтворювати їх у процесі спілкування. Внаслідок порушення наслідувально-виконавчих дій, спричинених вадами зорового сприймання і часто ускладненого іншими патологіями розвитку (дитячим церебральним паралічем, розумовою відсталістю тощо), гальмується динаміка формування як невербальних, так і вербальних засобів спілкування, пізнання людей і об'єктів довкілля, розвивається відчуття особистісної неповноцінності. Відомий російський логодидакт М. Хватцев, досліджуючи недоліки мовлення дітей з вадами зору, довів, що засвоєння процесу мовлення (в тому числі й емоційних реакцій) у них відбувається «своєрідно і спотворено». Обмеженість зорових вражень і зорового досвіду або цілковита його відсутність значно збіднює процес комунікації та інтерес до неї. Це перешкоджає реалізації функцій нормального спілкування, особливо таких, як словесне регулювання спільної діяльності та усвідомлення особистої повноцінності і відчуття впевненості під час взаємодії з оточенням та формування самосвідомості. Тому так важливо, для цих дітей мати можливість самоствердження та визнання їх з боку людей із нормальним зором. Формування і розвиток цих потреб відбувається в умовах активної і широкої міжособистісної взаємодії, в тому числі й різноманітними засобами мистецтва . В психологічній літературі можна зустріти багато розроблених практичними психологами та соціальними педагогами психо- та соціально-корекційних програм, метою яких є підготовка учнів з особливими потребами та їх родин до життя, та їх соціальна адаптація в суспільстві. Різні аспекти реабілітації дітей з вадами зору розглядають Т. Баранцова, А. Капська, О. Молчан, І. Пінчук, О. Толстоухова та ін. Але, незважаючи на всі зусилля, ця проблема залишається дуже актуальною. З досвіду роботи нашого навчально-реабілітаційного центру, можна сказати, що створивши умов для творчого використання мистецтва, як засобу соціально-культурної реабілітації дітей з особливими потребами, ми досягли хороших результатів в нормалізації їх життєдіяльності, самоактуалізації та активізації процесу спілкування. Через мистецтво, у дітей з вадами зору, ми розвиваємо комунікативну, пізнавальну, естетичну активність. Мистецтво, полегшує розуміння дітьми складних суспільних відносин, готує підґрунтя для сприйняття людиною суспільних вимог. Отже, виконуючи свої соціальні функції, здійснюючи роль суспільного інструмента формування особистості, воно водночас задовольняє духовні потреби самої особистості, збагачує її життя, приносить їй особливу радість. Тому в школі діють: студія дизайну, гуртки з лозо- та бісероплетіння, театральні, танцювальний та вокальний гуртки. Дієвим засобом соціально-педагогічного впливу на таких дітей, виступає театральне мистецтво. Як інтегративний вид мистецтва величезної сили емоційного і художнього впливу, він насичує духовний світ дитини різноманітними характерами і образами, гармонійними звуками, особистими переживаннями, особливо під час постановки вистав за народними казками, переказами, обрядами, розвиває естетичні почуття, бажання виявляти свої творчі здібності. Ефективність цього колективного виду творчості полягає в тому, що якість художнього виконання певного твору залежить від рівня володіння навичками художньо-образного осмислення і передачі його змісту та характеру кожним учнем, уміння співвідносити свої можливості з іншими акторами. Базуючись на розумінні людини як творчої особистості, котра з певних причин обмежена психічними і фізичними вадами та завдяки своїй специфічності і багатоаспектності артотерапія забезпечує високу ефективність реабілітаційного процесу. ЇЇ мета полягає у виявленні негативних станів, реконструюванні та закріпленні особистого «Я» Використовуючи її, ми проводимо психологічну і спеціально-педагогічну підтримку дітей з вадами зору. Одним із напрямків роботи якої є підготовка і реалізація проектів у місцевому Будинку маляти «Подаруй дитині радість» та «Фабрика Святого Миколая». Готуючи казкові вистави, подарунки для сиріт. ми разом із дітьми, повертаємось до джерел народної педагогіки її багатовікової мудрості, згадуємо те, що завжди викликає в нас позитивні емоції і приємні спогади, стараємось донести це до наших маленьких друзів. Саме під час вистави вони взаємопов'язуються рамками літературного матеріалу та вчаться адаптовувати його до сьогодення. А поетичне слово, поєднане з ліричним музичним матеріалом, у якому оспівується природа, краса рідного краю, знайомить дітей із національною культурою народу. Ефективність впливу театрального мистецтва на емоційні почуття дитини полягає в тому, що словесна, мімічна та-музична інформація закріплюється в пам'яті значно краще за рахунок використання драматизації, лицедійства і елементів рухливо-ритмічних композицій. Перевтілення, емпатія, гра дозволяють учасникам приміряти на себе будь-який образ. Ці проекти дозволяють дітям відчути себе потрібним, насолоджуватись тим, що тебе чекають, тебе раді бачити – стати більш упевненими у власних силах, – спочатку в межах театральної студії, на сцені, а потім перенести цю впевненість у повсякденне життя. В ході роботи над образом діти вчаться і допомагають один одному долати свої індивідуальні комплекси, вади, вияви хвороби, аби успішно представити свої казкові образ на сцені. А робота над сценарієм, костюмами створює атмосферу групової згуртованості, взаємопідтримки, емоційного піднесення, натхнення. Проекти «Подаруй дитині радість» та «Фабрика Святого Миколая» не лише синтезують у собі багато досягнень психології, педагогіки й філософії різних культур, вони ще й дають серйозну мотивацію для досягнення учасниками, по можливості, найвищих результатів. При цьому використовуються різні психотехнічні прийоми: лялько терапія та іміджтерапія, аналіз і розповідь, створення, переписування, малювання, психодинамічні медитації, постановка казок тощо. Працюючи на результат, ми всі (школярі, батьки, педагоги), вдосконалюємось. Це оздоровлення дітей і батьків, середовищем, особливою казковою атмосферою, у якій можуть виявляються потенційні риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне – виникає відчуття захищеності, затребуваності та смак успіху і перемоги над собою та своїми вадам. Це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесення казкових змістів у реальність, де використовуються і затребувані практично всі види художньої діяльності, де кожен може проявити свій талант та здібності. Але воно стає ефективним, дієвим засобом невербального творчого самовираження слабозорих дітей за лише умови спеціальної організації художнього навчання. Адже недоліки чуттєвого досвіду пізнання у дітей з патологією зору негативно позначаються на рівні розвитку номінативних та експресивних мовленнєвих функцій, знижуючи результативність пізнавальної діяльності в цілому. Саме тому особливого значення на заняттях з образотворчого мистецтва набуває формування міжособистісних стосунків. Участь дітей у колективній творчій діяльності є основою виховання комунікабельності, взаємодопомоги, вміння узгоджувати свої дії з іншими. Цьому допомагають заняття з образотворчого мистецтва. На них формуються й певні моральні звички: допомагати товаришам долати труднощі, радіти їхнім успіхам, колективної відповідальності за якість виконання образотворчих робіт. Це дозволяє дитині відчути і зрозуміти саму себе і оточуючих, виявити думки і почуття, звільнитись від конфліктів, розвинути свою фантазію, вільно висвітлювати свої бажання. Так на заняттях школярі створюють декорації до вистав. Спочатку малюючи плоскі предмети для казкових героїв, окремі дерева, а потім пейзажі, маски поступово вдосконалюючи свої навички. Але при цьому обов’язково враховуються усі діагнози та можливості учнів. Так. з дітьми із дитячим церебральним паралічем, затримкою розвитку працюємо за трафаретом, шаблоном змінюючи темп малювання. Часто образотворча діяльність є єдиним стимулом у житті дітей з вадами зору, одним із шляхів духовного зростання особистості, яка приносить радість і користь оточенню. Завдяки її емоційно-стресовиим впливам відновлюється духовна індивідуальність особистості. Арттерапевтичне малювання (ізотерапія) сприяє звільненню від внутрішньої напруженості. А малювати можна не лише пензликом – можна пальцями на великих аркушах паперу, крейдою на асфальті, зубними щіточками та паличками і т. п. Займаючись малюванням, школярі самореалізуються, знаходять сенс у власному існуванні, прагнуть збагатити багаж знань. самовиражаються, знімають агресію та стрес, усвідомлюють себе повноцінними членами соціуму, відчувають радість та смак життя. Фарбами та кольоровими олівцями вони зображують, а з пластиліну виліплюють усе, що привернуло їхню увагу. Тобто художня діяльність стає природною потребою особистості. Оскільки ефективність процесу виховання залежить від цілеспрямованого формування і задоволення духовних потреб людини, то розвиток її художніх вмінь і навичок повинен став у школі першочерговим предметом уваги педагогів-вихователів. Хорошим реабілітаційним засобом для корекції та розвитку координації рухів дітей із вадами є ліплення та конструювання.. Для роботи з дітьми педагоги використовувати хліб, глину і пластилін. Заняття починають з ліплення простих за формою предметів, поступово ускладнюючи завдання. Це дає змогу розвиваються м'язи кисті рук та виховувати звичку послідовного виконання роботи. У них відтворюються сенсорні і розумові здібності, рухові і технічні навички, тренуються здатності аналізувати свого героя, бачити складові елементи своїх героїв, підбирати кольори і необхідний матеріал для роботи, фантазувати. Отож виготовлення сюжетних ліплених картинок у поєднанні елементів ліплення і конструювання згуртовує дітей, формує технічні уміння і навички, виховує особливе ставлення до світу кольору, природи і краси. Техніка такого сюжетного конструювання, доступна за будь-яких умов на уроках у школі, вдома, у гуртку. А результати конструювання мають практичне значення, оскільки ця діяльність спрямована на отримання певного, заздалегідь продуманого продукту, відповідно до його функціонального призначення. Найчастіше, як матеріал для цього ми використовуємо папір, фанеру, картон, нитки, тканину, соломку та бісер. Із цих матеріалів діти з вадами зору під керівництвом дорослих роблять багато цікавих речей: декорації та героїв для лялькового театру, іграшки, сувеніри, картини, аплікації. Творче начало в людині – це здатність сприймати і створювати нове, це ініціативність, гнучкість мислення і поведінки, уміння слухати себе і інших; адекватна життєвим ситуаціям поведінка. Творча діяльність стимулює бажання індивіда спілкуватись, розширювати міжособистісні стосунки. У процесі творчості дитина з вадами зору відкривається для вираження своїх емоцій, звільняється від напруження, почуття пригніченості. Це надає їй можливості виявити свої приховані хвилювання (стрес, агресію, страх); самостійно вирішувати свої проблеми; створити таку атмосферу, що відображає почуття дитини, в якій вона зможе відповідати за власні вчинки. У дітей з вадами зору підвищується довіра до себе і оточення; формується власна думка; підвищується самооцінка; розвивається творча уява; зникає страх і побоювання; вони поводяться вільно, активно, емоційно; у них виникає готовність до співпраці з дітьми і дорослими. Таким чином, різні види мистецтва, відкривають великі можливості для нормалізації емоційного стану, розвитку навичок повноцінного навчання дітей з особливими потребами. А реалізація психотерапевтичних методів і підходів при комплексних корекційних впливах на дітей з вадами зору сприяє вдосконаленню соціально-психологічної адаптації цієї групи дітей. Процес пізнання власних здібностей повний несподіваних знахідок, сприяє розширенню свідомості і вдосконаленню взаємодії з довколишнім світом. Діти, що захоплені тим чи іншим заняттям, успішніше проходять процес психологічної і соціально-культурної реабілітації, особливо якщо і батьки поділяють захоплення дитини. Отже, реабілітація дітей з вадами зору засобами мистецтва як суспільний інструмент формування особистості сприяє комунікативній активності, задовольняє духовні потреби самої особистості, збагачує її життя, максимально активізує природні здібності та духовний потенціал, закладений у кожній людині від народження, є надійним провідником на шляху творчого зростання. Список літератури
|
|
Н.І. Ройко, вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ ЯК СКЛАДОВА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ |
Вступ РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ |
|
1. Україна під час Другої світової війни Навчально-методичний посібник. – Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Маяки Луцького району, – Луцьк 2013. – 63 с |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛУЦЬК 2012 Економічна теорія. Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форм... |
|
Редакційно-видавничий відділ Луцького державного технічного університету Луцьк 2007 Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання |
Географія галузей машинобудування та металообробки Криворучко Мар'яна Володимирівна, вчитель біології і географії Смілянського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний... |
|
Відділ освіти Веселинівської райдержадміністрації Районний методичний... ... |
М. Гура, вчитель географії і біології вищої категорії, старший вчитель Розглянуто особливості видового складу і розміщення рослинних угрупувань на території України, необхідність охорони рослин з використанням... |
|
«Формування інтелектуальних вмінь та навичок учнів на уроках біології» Криворучко Мар’яна Володимирівна, вчитель біології, заступник директора з навчально-виховної роботи Смілянського навчально-виховного... |
Навчально-виховний комплекс №3 Т. В. Пілець Веселкове різнобарв '... Бондарчук О. М., вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист |