УКРАЇНА
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ТА ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ УСТАНОВ ОСВІТИ
ЧЕРКАСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №27
ім. М. К. ПУТЕЙКА ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ШЕВЧЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ, ВЧИТЕЛЬ-МЕТОДИСТ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМАНДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ
СХВАЛЕНО ПЕДРАДОЮ ШКОЛИ ПРОТОКОЛ №8 ВІД 23.02.2010 РОКУ
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМАНДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Команда та її ознаки: термінологічний вимір проблеми ………………..………4
1.2 Типи команд……..………………………………………………………..…..….…7
1.3. Етапи розвитку команди ..………………………………………………..…….…9
1.4. Рольова типологія в команді ..……………………………..……………………11
РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ КОМАНДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ
2.1. Психологічний контекст стилів життєдіяльності ..…………………………….22
2.2. Використання специфіки стилів життєдіяльності у
командній роботі ..……………………………………………………………..……..40
2.3. Десять ознак корисного члена команди за І. Трушкевич ………………….….42
2.4. Освітній лідер і його роль в команді .…………………………………...…..….45
ВИСНОВОК...……………………………………………………………………...….50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….51
Вступ
Кожен керівник навчального закладу, так само як і будь-якого іншого, зобов'язаний розв'язувати проблеми, що виникають у діяльності закладу. Але зробити це одноосібно часом дуже складно, до того ж, деякі проблеми можуть стосуватися конкретних людей. Тому керівникові доцільно використовувати у своїй управлінській діяльності прийоми делегування повноважень та колективного прийняття управлінських рішень. Особливо Доречно робити це в умовах кризи або загострення проблем. Колегіальний підхід до управління дає змогу всебічно розглянути проблему, підвищити емоційно-мотиваційний настрій колективу, згуртувати його розумінням свого внеску в управління закладом.
Наразі багато шкіл переходять на нові умови праці, створюючи на своїй базі ліцейні, гімназійні класи, або й повністю реорганізовуючись у так звані «школи нового типу» з метою підвищення ефективності роботи закладу в цілому. Багато експертів скептично ставляться до таких перетворень, вважаючи, що досить часто змінюється лише назва, а не зміст роботи. Мета керівника саме й полягає в удосконаленні змісту роботи закладу та сприянні розвитку нового типу мислення педагогічного колективу.
Навряд чи керівникові під силу самому забезпечити ефективну роботу закладу. Безумовно, для цього необхідна високоефективна команда. Кожний творчий керівник, залежно від специфіки та складності проблеми, прагне створити відповідну команду з метою її вирішення.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМАНДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Команда та її ознаки: термінологічний вимір проблеми
Cеред формальних груп західні вчені виділяють команди — взаємопідпорядковані групи керівника-лідера та співробітників, робочі (цільові) групи, що створюються з метою і на час виконання певного завдання, комітети — спеціальні й постійні групи, яким делеговані окремі повноваження з керівництва, координації діяльності тощо. Існує й таке поняття команди: робоча група, що досягла вищого рівня згуртованості і діє як нова система, в якій задіяний груповий потенціал, поєднуються переваги формальних та неформальних груп за відсутності їх недоліків, забезпечується найбільш ефективне досягнення результатів організації та задоволення особистісних і соціальних потреб членів команди.
Команда являє собою колектив пов'язаних єдиною активністю людей, відносини яких характеризуються сумісністю та спрацьованістю, що досягають високого результату завдяки організованості спільних дій. Перевага командної взаємодії— взаємозамінність членів групи, їх перехід з однієї групової ролі на іншу, можливість брати участь у рішенні широкого кола задач за підтримкою зацікавлених колег.
Поняття «команда» уживається зараз скоріше як метафоричне позначення духу колективізму та продуктивності спрацьованої групи людей. Проте «команда», поряд із «бригадою» та «конвеєром», — це соціально-психологічні терміни, уведені Л. Уманським для позначення трьох видів кооперативної взаємодії у процесі виконання спільної діяльності.
Так, спільно-послідовна діяльність («конвейєр») спостерігається тоді, коли загальна задача виконується послідовно кожним учасником. Один пише сценарій заходу, інший готує реквізит, третій організує учасників на виконання, четвертий спостерігає й оцінює роботу.
Спільно-індивідуальна діяльність («бригада») має місце, якщо кожен одночасно робить свою частину загальної роботи незалежно від інших. Підсумки роботи кожного складаються в загальний результат.
Спільно-взаємодіюча діяльність («команда») здійснюється при одночасній взаємодії кожного учасника зі всіма іншими, і ця взаємодія спрямована на досягнення загального результату.
І. Трушкевич вважає що команда - це група працівників, що доповнюють один одного, загальний результат діяльності яких безпосередньо залежить від їхньої взаємодії.
Чим відрізняється група від команди?
Група
|
Команда
|
1. Кожен займається своєю роботою
2. Інформація надається за принципом “що належить знати”
3. Кожий в роботі переслідує свої цілі. Спільних цілей немає, або вони не є чіткі
4. Довіра та відкритість не обов”язкові.
|
1. Члени команди працюють разом і разом відповідають за результат
2. Спільне інформаційне поле
3. Спільні цілі, і вони є зрозумілими для усіх
4. Люди довірять і підтримують один одного
|
Переваги команди:
потреба належності
самовираження
краще сприйняття предмету
змагання
вища ефективність
згуртованість
розподіл обов"язків
можливість вдосконалення
причетність до успіху, вищого власних можлвостей
Складності, з якими можуть зтикатися команди.
дисбаланс психологічних особливостей членів
недієздатність структури
невизначеність відповідальності
відсутність критеріїв оцінки спільної діяльності
залежність від інших осіб
акцент на індивідуальних досягненнях
конфлікт інтересів та нездорова конкуренція
Група стає командою, коли її існування та добробут її учасників визначається загальним кінцевим результатом, який залежить не тільки від суми індивідуальних зусіль її членів, але і від якості їх взаємодії в процесі реалізації певної місії.
Принципи роботи команди
Розподіл повноважень
Ясність цілей (однакове розуміння спільних цілей)
Наявність альтернативних рішень
Толерантність
Пунктуальність
Тактовність, взаємоповага
Зовнішнє доповнення (усі можуть робити усе, але кожний відповідає за своє, але разом працюють на спільний результат. Відповідальність індивідуально-суцільна)
Отже, визначимо основні ознаки команди:
спільність інтересів усіх її членів;
єдина мета та прагнення її досягти;
спільна діяльність;
певна організаційна структура колективу;
активна участь членів у роботі команди.
Що ми розуміємо під терміном високоефективна команда? Це команда, тобто група людей, яка працює над проблемою на високому рівні, а отже, повністю відповідає за результат справи, її ефективність, зацікавлена в кращих результатах, працює на перспективу.
1.2. Типи команд
В. Верхоглазенко пропонує типологію побудовану в діалектичній логіці. У підставі типології команд лежить категоріальна пара «природне — штучне».
«ТУСОВКА» (Природне утворення: «потреба=>інтерес»).
«ГУРТОК» (Природно-штучне утворення: «інтерес=>справа»).
«ЗАГІН» (Штучне з ігноруванням природного: «справа». Перехід «природного» у свою протилежність — «перше заперечення»),
«КООПЕРАЦІЯ» (Штучне з урахуванням природного: «справа=>інтерес»).
«КОМАНДА» (Штучне як природне: тотожність справи й інтересу (справа=інтерес). Синтез «природного» і «штучного» — «друге заперечення»).
«ТУСОВКА» — взаємодія людей заснована на спільності потреб, мотивів, інтересів тощо. Динаміка потрібнісних станів, властива кожній людині, робить таке об'єднання людей тимчасовим, нестабільним: люди взаємодіють доти, доки інтереси збігаються, й розходяться при розбіжності інтересів. Якщо діяльність постійна й немає можливості просто «піти», то в рамках даного типу об'єднання виникають і міняються мікрогрупоутворення за симпатіями.
«ГУРТОК» — взаємодія людей заснована на спільності інтересів, співвіднесених з діяльнісними цілями й нормами. Однак, у даному об'єднанні людей діяльнісні норми не стійкі й не мають твердого вимогливого початку. Більшість норм лише беруться до уваги (ураховуються), але не на шкоду наявним інтересам.
«ЗАГІН» — основна особливість команди даного типу — тверда й беззаперечна дисципліна. Інтереси справи ставляться вище особистих відносин, тому між людьми переважають міжфункціональні зв'язки. «Армійська» дисципліна виступає перешкодою для творчого підходу й породжує «душевний дискомфорт» у людей, не схильних до чисто формальних відносин. Відсутність міжособистісної згуртованості між членами групи особливо деструктивно в проблемних ситуаціях, що не мають стереотипного рішення.
«КООПЕРАЦІЯ» — об'єднання людей засноване на неформальній зацікавленості кожного в інтересах справи. Індивідуально-особистісні інтереси реалізуються в такій команді за рахунок стійких мікрогрупових об'єднань, між якими можуть виникати протистояння. У цілому, всі учасники команди цього типу досить адекватно самовизначені до праці й здатні здійснювати узгодження між собою без участі лідера на основі затверджених загальних цілях.
«КОМАНДА» — об'єднання людей засноване на реалізації загальних цілей, завдань, цінностей і ідеалів. Команді властивий вищий рівень рефлексивної самоорганізації не лише в задачних, а й у проблемних ситуаціях. Даному типу команди властива гармонія міжособистісних і ділових відносин.
Основні риси:
наявність лідера, визнаного колективом;
наявність спільної мети, норм процесу досягнення мети спільної діяльності, зрозумілих і прийнятих членами «команди»;
налагодженість механізму узгодження й критеріальної рефлексії спільної діяльності;
високий рівень рефлексивної самоорганізації колективу;
максимальний рівень самовизначеності до роботи членів «кооперації» і індивідуальної відповідальності;
вищий рівень професіоналізму членів «команди» (зокрема, здатність конкретизувати одержувані абстрактні норми в технологічному ключі);
високий рівень командного духу;
чітка визначеність функціоналу кожного члена «команди» і наявність волі в рамках «функції»;
тип відносин: повна гармонія ділових і міжособистісних стосунків;
наявність погоджених критеріїв рефлексивного аналізу спільної діяльності;
наявність погоджених цінностей і ідеалів і їхня реалізація в спільній діяльності;
максимальна стійкість складу «команди»;
наявність цінності професійного саморозвитку в членів «кооперації»;
готовність до будь-яких проблем у спільній діяльності.
Джозеф і Джиммі Г.Бойєтти у книзі «Кращі ідеї майстрів керівництва», дають свій варіант типізації команд за призначенням:
робочі команди;
міжфункціональні команди;
команди з вирішення проблеми;
команди підвищення ефективності;
команди, що обслуговують процес;
інтегруючі команди;
управлінські команди;
команди, що працюють у рамках одного проекту;
спрямовуючі команди; самоуправлінські команди;
напівавтономні команди.
Основними серед них є три типи:
робочі команди;
команди підвищення ефективності (КПЕ);
інтегровані команди.
1.3. Етапи розвитку команди
Розвиток команди – це процес організаційного навчання, який дозволяє групі відчути, набути, випробувати та почати використовувати знання, принципи та навички, які необхідні для ефективного функціонування в якості команди.
Існує п’ять послідовних етапи розвитку команди. Forming, storming, norming, performing, unforming (етап формування, збурення, становлення, продуктивності, розформування).
На кожному етапі доводиться вирішувати свої питання й долати специфічні труднощі.
1 Етап формування
На порядку денному команди стоять питання:
орієнтація членів команди і отримання ними відповідей на свої запитання;
побудова довірчих стосунків;
побудова нормальних стосунків з керівником (керівниками);
досягнення абсолютної ясності у цілях, нормах поведінки, процедурних питаннях та очікуваннях.
Нехтування важливістю організаційних питань першого етапу може вийти боком пізніше.
2 Етап збурення
Виконання різних ролей спонукає членів команди переглядати свої точки зору та розробляти нові ідеї, що піддають сумніву правомірність лідерства певних осіб і правильність вибраного напрямку руху команди.
Це призводить до:
формування груп і коаліцій всередині команди;
конкуренції між членами команди;
незгоди з лідером;
появи сумнівів у правильності точок зору інших.
На третьому етапі розвитку команду розривають дві групи протилежних сил, спрямовані на збереження єдності команди, з одного боку, та індивідуальності його членів з іншого. Але водночас з’являються й нові сили, які утримують разом людей з різними поглядами і ролями в команді.
3 Етап унормування
Зусилля необхідно спрямовати на:
підтримання єдності та згуртованості;
охоплення всіх членів команди й досягнення оптимального розподілу повноважень;
демонстрацію підтримки всіх членів команди;
реагування на результати роботи команди в цілому та окремих його членів.
4 Етап продуктивності
Цей етап розвитку команди характеризується надзвичайною ефективністю і дієвістю.
Міжособистісні стосунки характеризуються:
великою взаємною довірою;
безумовною відданістю команди;
взаємним навчанням і розвитком;
ініціативністю.
5. Етап розформування
Закінчена змістовна частина роботи. Група підсумовує зроблене. Учасники прощаються і визначають дальшу форму стосунків (подальша співпраця або розставання)
|