|
|
Скачати 453.49 Kb.
|
| Лекція № 7 Тема: Соціальні групи Мета вивчення: розкрити сутність соціальної групи, яка має психологічну основу; відзначити, що вона ґрунтується на активізації психічних процесів, регулюється відповідними психічними функціями і мотивується залежно від потреб, інтересів та інших особистісних властивостей людини. Студенту варто знати: Сутність поняття «група», «соціальна група»; Класифікацію груп; Характеристику колективу, як вищої форми організації групи; Основи згуртованості колективу; Студенту варто вміти: Розрізняти провідні функції керівника; Виділяти чинники, які сприяють згуртованості колективу; Визначати засоби психічного впливу керівника; Ключові терміни і поняття: група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, неофіційна група, колектив, конформізм, статус, лідер, внутрішньогрупова диференціація, "зірки", "Ізольовані", соціометрична ма¬триця, соціограма. Література основна: 1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. М.: 1986. 2. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. – М., 1988. 3. Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704 с. 4. Загальна психологія: Навч. пос. / О.В. Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: АПН, 1999. – 463 с. 5. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології /За ред.. Т.І. Пашукової. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 204 с. 6. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. пос. – К.: Вища школа, 2000. – 479 с. 7. Немов Р.С. Психология. Книга 1. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. -576с. 8. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов / А.В.Петровский. Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с. 9. Практикум по общей психологии. Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1990. – 255 с. 10. Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогіка в вопросах и ответах. – Ростов-на-Дону: „Феникс”, 1999. – 576 с. Література додаткова: 1. Аникеев Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989. 2. Донцов А. И. Психология коллектива. - М., 1984. 3. Загальна психологія / За ред. С.Д.Максименка. - К.: Форум, 2000. 4. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск: Изд-во Белорус, ун-та, 1975. 5. Лутошкин А. Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. - М., 1988. План: 1. Поняття про групи і колектив. 2. Відносини між особистостями в групі. 3. Спілкування в групі. 4. Розвиток групи в колектив. 5. Основи згуртованості колективу. Питання для самостійної роботи: 1. За якими ознаками виділяються групи? 2. Яка група може виступати для особистості як референтна? 3. Якими ознаками характеризуються групи різної організації? 4. Якими є істотні ознаки колективу? 5. У чому полягає істотна відмінність між офіційним та неофіцій¬ним лідером групи? 6. Чим визначається статус особистості в колективі? 7. У чому полягає суть методу соціометрії і в чому обмеженість його у варіанті, запропонованому Дж. Морено? 8. За якою соціометричною шкалою визначається статус члена групи? Основний зміст теми 1. Поняття про групи і колектив. Людина живе, розвивається і діє в групі. У колективі І під його впливом відбувається становлення особистос¬ті - формується її спрямованість, суспільна активність, воля, створю¬ються умови для саморегуляції та розвитку здібностей. Проте не кожну спільність людей, до якої належить особистість, можна назвати колективом. Потрібно розрізняти поняття "група" і "колектив". Групою можна назвати будь-яке об'єднання людей, незалежно від того, який характер зв'язків існує між її членами. Групи бувають великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіцій¬ні та референтні. Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними. Реальні групи - це об'єднання людей на ґрунті реальних відносин -ділових або особистих. Так, реальною групою є учнівський клас, сім'я, товариство друзів тощо. Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою - віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не мають між собою реальних відносин та зв'язків і навіть можуть не знати один одного. Офіційна (формальна) група виникає як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Фор¬мальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Ділові відносини між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного і регулюються певним розпорядником. Неофіційна група - це спільність людей, що виникла стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і пе¬реконань або з інших мотивів. Так, неофіційними групами є групи осіб, що товаришують, шанувальники туризму, риболови тощо. Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, під її впли¬вом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки. Людина може бути членом групи, яка водночас є для неї референт¬ною. За цих умов гармонізуються відносини з групою, створюються психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі. Референтна група іноді існує для особистості поза реальною, якщо вона зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої групи. Тоді ета¬лоном для неї є інший взірець. Такий стан може істотно позначитися на внутрішньоколективних відносинах, ускладнювати взаємини між членами групи. Якщо в людини кілька референтних груп, це зумовлює виникнення внутрішнього конфлікту. Об'єднання людей у реальні групи може ґрунтуватися на спільнос¬ті їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти значущих результатів. Вищою формою організації групи є колектив. Колектив - це група людей, залучених до спільної діяльності і об'єднаних єдиною метою, яка підпорядковується суспільній меті. Істотна ознака колективу - суспільна важливість мети та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави роз¬глядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму. Виконання спільної соціальне вартісної та особистісно важливої ді¬яльності сприяє становленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що виявляє її солідарність з метою та програмами діяльності колективу, готовність активно обстоювати їх. Типи поведінки людини в колективі. Узгоджені дії колективу, спрямовані на досягнення мети, на підтримку спільних зусиль, ква¬ліфікуються як колективістські дії. Поведінка особистості може бути конформною. Конформність у поведінці виявляється в тому, що люди¬на пасивно пристосовується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а намагається поводитися, орієнтуючись на оцінку сторонніх, пристосовуючись до їхніх вимог. Конформізм - це така поведінка людини, для якої характерною є зо¬внішня відповідність колективній меті, навіть якщо людина внутріш¬ньо не погоджується з нею. Взаємовідносини окремих членів у групах І колективах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий характер, коли їх об'єднує співробітництво, спільна участь у реалізації важ¬ливих виробничих справ, праці. Відносини можуть бути особистісними, коли вони ґрунтуються на взаємній симпатії або антипатії між людьми, доброзичливості або во¬рожості. Кожна особистість у системі особистісних відносин має свій статус, який визначається властивостями її характеру, популярністю, впливовістю. 2. Відносини між особистостями в групі Важливий аспект у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є від¬носини між людьми в групі. Ці відносини неминуче виникають між членами колективу під час спілкування та взаємодії в процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Мета діяльності, її мотиви, організація дій співпрацівників визна¬чають характер відносин, що складаються в групі. Відносини між особистостями мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер мети, умови для її досягнення, особливості керівництва, відносини між членами гру¬пи, що склалися), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їх домагань, індивідуально-психологічні осо¬бливості, здібності та ін.). Головний метод дослідження взаємовідносин у колективі - спо¬стереження. Воно дає змогу всебічно з'ясувати змістовність життя в групі, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів. Плідними для вивчення колективів є також різні форми анкетування, опитування, інтерв'ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, бачення її членами різних аспектів життя певної спільності. Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних відносин є запропонований американським психологом і мікросоціологом Дж. Морено метод соціометрії. Засадовим для нього є принцип синтонності - емоційних потягів і симпатій, які виявляються у відно¬синах між членами групи і визначають їх характер. Процедура соціометричного дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання "З ким би ти хотів...?" Воно може стосуватися будь-якої сфери людських взаємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними і зорієнтованими на істотні психологічні якості особистості - її моральні принципи, силу характе¬ру, вольові та інтелектуальні здібності, наприклад: "З ким би ти пішов у розвідку?" "До кого б ти звернувся по допомогу для розв'язання конфліктної ситуації?" тощо. Критерії можуть бути слабкими, коли це стосується обрання парт¬нера для розваг, відпочинку або для забезпечення психологічного комфорту. Такими можуть бути запитання: "З ким би ти хотів проводити своє дозвілля?", "З ким би ти хотів сидіти за однією партою?". При цьому надається можливість виявити міру бажаності партнера, якого обирають, пропонується послідовний потрійний вибір за принципом: "дуже бажаний", "бажаний", "менш бажаний". Отримані результати - вибори - занотовуються до соціометричної матриці й аналізуються шляхом підрахунку кількості виборів щодо кожного члена групи. Інформація може бути математично опрацьована і виражена графіком-соціограмою. Популярність членів групи, їх статус має такий характер вираження: "зірки" - ті, кого обирають найчастіше, поступа¬ються їм "бажані", що мають по три-чотири вибори. Менш популярних називають "мало бажані" - один-два вибори, поза полем вибору залишаються "ізольовані", з якими ніхто не бажає співпрацювати. Представники останньої підгрупи становлять контин¬гент підвищеного соціально-психологічного ризику й потребують особ¬ливої до себе уваги та розуміння. Проте результати соціометрії не є вичерпно інформативними і не завжди розкривають справжні мотиви, якими керуються члени групи, обираючи одних партнерів та ігноруючи інших.. 3. Спілкування в групі Спільна діяльність - один із основних видів людського спілкування. Вона неможлива без наявності контактів між підлеглими, без об¬міну інформацією з метою успішного розв'язання завдань. Тому спіль¬на діяльність - найважливіший чинник організації життя і соціалізації особистості. Конкретними формами спільної діяльності можуть бути: в дошкіль¬ному віці - гра, у шкільному - навчання, у дорослих - праця. Але це не означає, що кожному віку властивий певний, а не якийсь інший стиль спілкування під час спільної діяльності. Найраціональніші процеси спілкування, а отже і розвиток особистості, можливі за умови гармо¬нійного поєднання всіх трьох видів спільної діяльності, що залучають до активності всі види спілкування, які й збагачують особистість. У спільній діяльності як виді спілкування людей можливе інфор¬маційне спілкування, що передбачає передавання і обмін інформацією не лише як аспекту діяльності, а й поза нею. Таке спілкування при¬пускає наявність відправника (комунікатора) і одержувача (реципієн¬та) інформації. В акті спілкування треба чітко розрізняти такі його елементи: а) за¬вдання спілкування; б) його зміст; в) засоби спілкування; г) соціально-психологічний продукт спілкування. Якщо хоча б одного елементу цієї цілісності бракує, спілкування перетворюється на беззмістовну розмову. Справжнє інформаційне спілкування завжди виконує такі основні функції: 1) інформаційну, головна властивість якої - оригінальність пові¬домлення; 2) командну - у формі усного наказу діяти так чи інакше, розпо¬рядження, в якому формулюється зміст завдання чи вказується спосіб його вирішення; 3) інтегративну, що забезпечує цілісність організації того чи ін¬шого процесу; 4) переконання, що дає змогу реципієнту розсіяти сумніви, оста¬точно пересвідчитися у правильності запропонованої дії, набути міц¬ного переконання в успіхові. Спілкування в колективній дії може набувати різних форм. До них відносять: сповіщення, пропозицію, прохання, вимогу, наказ і установ¬ку. Усе це може здійснюватися як в усній, словесній, так і в знаковій формі передавання інформації -- за допомогою жестів, міміки, умовних рухів та інших кодів для передавання інформації з метою використання її під час виконання справи. Обмін інформацією під час спілкування ілюструє різне ставлення реципієнта до повідомлення, яке він отримує. У позитивному сенсі - це вияв співчуття, згоди, солідарності, довіри, симпатії, приязні, допомоги, коли реципієнт сприймає отриману інфор¬мацію як керівну або інтегративну і включає її в регуляцію своїх дій. У негативному сенсі виникає байдужість, незгода, ворожість, анти¬патія, протидія бажанню інших, що й призводить до виникнення кон¬фліктних ситуацій у колективі, який може розпастися на декілька груп. Модель групи. Це емоційно-психологічне утворення. Але вона не є об'єктом соціометричних досліджень, тому що не сприяє належному здійсненню аналізу взаємовідносин людей на основі суспільних норм, ціннісних орієнтацій, оцінок. Значення правильно віднайденого ключа до розуміння колекти¬ву важко переоцінити, бо це дає змогу цілеспрямовано скеровувати і точно регулювати такі психологічні феномени, як взаємовідносини і взаємодія членів колективу, згуртованість, психологічний клімат і су¬місність, самопочуття і самошанування особистості, її перспективи, пов'язані з колективом. Ці феномени роблять колектив ланкою, яка пов'язує особистість і суспільство. Психологія нагромадила досвід розуміння і формування колективу, його найкращих зразків. Цей досвід випливає з ідей і закономірностей, виявлених А. С. Макаренком, який розглядав колектив як групу людей, об'єднаних визнаною суспільством метою діяльності, де відносини бу¬дуються на взаєморозумінні та взаємній підтримці. Запропонована А. В. Петровським стратометрична концепція внутрішньогрупової активності дає можливість інакше розглядати її про¬блематику в історичному контексті. В основі такого погляду - уявлення про те, що психічні властивості особистості мають опосередкований характер. Функцію опосередковування виконують знаки, з допомогою яких людина опановує свою поведінку, власні дії, соціальне їх детер¬мінує. Використання знаків і знакових систем докорінно перебудовує і активізує діяльність людини. Психічні функції людини складаються спочатку в соціальному пла¬ні, в процесі взаємодії між людьми, а після цього вони переносяться у внутрішній план. Звідси і випливає значення первинних груп, в які спершу включаєть¬ся кожна людина ще з дитинства. Вищі психічні функції виражаються в цих групах як відносини між дітьми, а згодом, коли діти їх опанують, набувають форми якостей особистості, які стають складовою системи регуляції поведінки і діяльності. Відносини між підлеглими в колективі впливають на формування особистісних якостей. Опанування знаків і знакових систем дає змогу підлеглим застосовувати соціальний досвід і знання, прилучатися до культурних надбань людства. Сформовані під час спілкування і гру¬пової дії психічні функції стають внутрішньою детермінантою актив¬ності особистості. Становлення особистості здійснюється в одному напрямі - від ко¬лективу до особистості. Супротивний процес відбувається в іншому напрямку - від особистості до колективу. При цьому кожна особис¬тість вносить щось своє, впливає на інших, на перебіг міжособистісних відносин і характер групової дії. |
|
ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих... |
“ Соціальні пенсії і державні соціальні допомоги малозабезпеченим, багатодітним сім’ям” Відповідно до статті 93 Закону України “Про пенсійне забезпечення” соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам,... |
|
ЛЕКЦІЯ №8 ТЕМА: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ |
Орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю на 2014... ... |
|
Лекція Р 4 Тема: Вказівка повторення (цикли) Вказівка повторення з передумовою – while призначена для організації багатократного виконання групи вказівок (тіло циклу) до тих... |
УРОК ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Тема: Виготовлення об’ємних виробів із солоного... Мета уроку: формувати соціальні компетентності, усвідомленість виконання завдань, самостійність, впевненість в своїх силах; виховувати... |
|
Лекція 12 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Процес суспільного... Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття |
6 клас Тема. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні Мета Обладнання: Таблиці “Прикметник як частина мови“, “Групи прикметників зазначенням” алгоритм, індивідуальні диференційовані картки,... |
|
Тема. Слова ввічливості За 1 хвилину учні кожної групи добирають слова, у яких: звуків більше, ніж букв. Потім спікер кожної групи зачитує дібрані слова |
Пелещишин Андрій Миколайович Тимовчак-Максимець Соціальні мережі останнім часом набули поширення як неформальні спільноти – інструмент спілкування, обміну думками, а також отримання... |