|
|
Скачати 242.8 Kb.
|
|
Лекція Тема: Професійне самовизначення учнів у процесі профільного (професійного навчання). План: 1. Сутність і структура професійної орієнтації. 2. Психологічні особливості старшокласників і вибір професії. 3. Система профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі в умовах профільного навчання. 4. Профорієнтаційна робота вчителів-предметників в умовах профільного навчання 1. Сутність і структура професійної орієнтації. Профорієнтаційна робота в закладі освіти - це спеціально організована діяльність, спрямована на надання учням психолого-педагогічної підтримки в проектуванні ними варіантів продовження навчання у профільних і непрофільних класах старшої школи, в установах професійної освіти. Елементи профорієнтаційної роботи: -допомога кожному школяреві у виборі напрямку й місця подальшого навчання; - робота з підвищення готовності підлітка до соціального, професійного й культурного самовизначення. Види профорієнтаційної діяльності: - професійну інформацію. Вона передбачає повне і всебічне знайомство учнів зі світом професій, з правилами вибору професії, з соціально-економічними, психологічними і медико-фізіологічними аспектами вибору професії, що є найважливішою передумовою для вироблення готовності до професійного вибору. Організатором цієї роботи має бути класний керівник. А питання профінформації повинні органічно увійти до плану виховної роботи з класом. - професійне виховання - містить низку заходів із формування схильностей і професійних інтересів школярів. Цей напрямок профорієнтаційної роботи передбачає передовсім підвищення ефективності учбової роботи, залучення школярів до різноманітних видів позашкільної суспільно-корисної діяльності, стимулювання їхніх пізнавальних можливостей, самопізнання і самовиховання. На цій ділянці профорієнтаційної роботи класний керівник має діяти у тісному контакті з вчителями-предметниками. Виявляти і підтримувати інтереси школяра до різних навчальних предметів, спонукати до самостійної роботи із вивчення сфери діяльності, яка його зацікавила. Позитивну роль тут мають зіграти предметні гуртки і гуртки за інтересами, особливо якщо вибрані вони будуть з урахуванням переважаючого інтересу до одного з типів професійної діяльності. - професійна консультація - науково обґрунтована рекомендація конкретній особі (або групі) у період вибору професії. Потребують її найчастіше випускники 9-11-х класів. Вона ґрунтується на знанні схильностей та інтересів консультованого, його особистих якостей. Професійна консультація проводиться з метою допомогти старшокласнику ніби "приміряти" професії, що цікавлять його, на себе, задоволення інтересу школяра до конкретної спеціальності (до її змісту, вимог до якостей особистості і врахуванню протипоказань для виконання тієї або іншої роботи). У ході консультації визначаються шляхи отримання освіти за обраною спеціальністю, терміни навчання, перспективи професійного зростання, затребуваність фахівців на ринку праці. У ролі консультанта в школі може виступати класний керівник, педагог-психолог або соціальний педагог. Професійну консультацію можна одержати у профконсультантів служби зайнятості, або у відділі профорієнтаційної роботи м. . - професійна діагностика - певне, головний елемент профорієнтації. Без неї не можуть функціонувати ані професійна консультація, ані професійне виховання, а тим більше професійний відбір. Професійна діагностика займається вивченням особистості школяра, процесу росту, формування якостей, здібностей та інтересів. Це фундамент, на якому формується професійне самовизначення особистості. Робота ця проводиться протягом всього періоду шкільного навчання класним керівником і педагогом-психологом за опомогою різноманітних методик. З учнями 7-11-х класів проводити її можна за допомогою опитувальників і анкет, досить апробованих та інформаційних, а також карти профорієнтації. Ці чотири складові системи профорієнтаційної роботи є головними для школи. Але випускники шкіл повинні мати уявлення і про професійний відбір, і про професійну адаптацію, і про ринок праці. - професійний відбір - виявляє придатність людини до конкретного виду праці. Робота із професійного відбору є досить трудомісткою і складною, вимагає спеціальної підготовки у галузі фізіології, психології, медицини, педагогіки. Цей елемент професійної орієнтації використовується при прийомі на роботу і виявляє придатність людини до конкретного виду праці. - професійна адаптація - активний процес пристосування молодої людини до виробництва, нового соціального оточення, умов праці і особливостей конкретної ситуації. Успішність професійної адаптації є одним з головних критеріїв правильного вибору професії, оцінкою ефективності всієї профорієнтаційної роботи. Отже, уміле поєднання всіх компонентів профорієнтації служить основою для наукового вибору професії. Тим більше, що форми і методи профорієнтаційної роботи можуть органічно входити в систему навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі. Це логічно витікає з функцій кожної складової системи профорієнтації: I. Професійна інформація 1. Бесіди, лекції, телерадіопрограми профорієнтаційного спрямування. 2. Кінолекторій про професії. 3. Екскурсії на підприємства і в установи, професійно-технічні навчальні заклади. 4. Зустрічі з керівниками підприємств, з передовиками виробництва, молодими робітниками, керівниками підприємств. 5. Професіографічні матеріали, рекламні проспекти навчальних закладів, підприємств і установ різної форми власності. 6. Збірки довідкових матеріалів про навчальні заклади різного рівня. II. Професійне виховання 1. Трудове навчання. 2. Тематичні батьківські збори, педради. 3. Організація предметних гуртків, факультативів, гуртків за інтересами. 4. Шкільні тематичні вечори, клуби цікавих зустрічей, ток-шоу профорієнтаційної роботи. III. Профдіагностика 1. Медичні огляди (медичні огляди учнів проводяться з метою виявлення відхилень у фізичному розвитку і стані здоров'я, їх корекції і лікування, а також встановлення можливих обмежень за медичними показаннями для певних видів трудової діяльності). 2. Психодіагностичне тестування. 3. Профорієнтаційна карта. IV. Профконсультація 1. Вивчення професійних планів школярів шляхом анкетування. 2. Індивідуальна бесіда з профконсультантом. 3. Рекомендації щодо вибору майбутньої професії у відповідності до інтересів і можливостей школяра і щодо можливих шляхів її здобуття. V. Професійний відбір (підбір) 1. Розробка методик відбору по професіях. 2. Виявлення у претендентів на роботу протипоказань до професії. 3. Відбір учнів для навчання на відділеннях допрофесійної підготовки технікумів,ВНЗ відповідно до профілів. VI. Ринок праці 1. Інформація про ринок праці: затребувані і незатребувані професії. VII. Професійна адаптація 1. Організація наставництва. 2. Контроль за адаптацією випускника протягом двох років. 3. Надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації на початковому етапі самостійного життя. Отже професійна орієнтація має два аспекти: перший – її вплив на формування професійних інтересів людей, насамперед позитивних мотивів вибору професії, які забезпечують узгодження інтересів особистості і суспільства; другий – виявлення професійних вимог і психологічний аналіз професії, з одного боку, та оцінка психофізіологічних властивостей і якостей учнів з урахуванням проб їх сил в обраній діяльності, з другого. 2. Психологічні особливості старшокласників і вибір професії. У період ранньої юності дитина виявляється на порозі реального дорослого життя. Завершується фізичний ріст. Соціальна ситуація розвитку. Юність - період стабілізації особистості. У зв'язку з ускладненням самосвідомості ускладнюється ставлення до себе та до інших; загострюється потреба юнацтва зайняти позицію якоїсь соціальної групи; з'являються дорослі ролі і обов'язки: старшокласники отримують паспорт, несуть відповідальність за правопорушення, з 17 років мають право вступити до шлюбу. Старшокласники визначаються з громадянською позицією, обумовленою появою нової соціальної ситуації "Я і суспільство". Центральним новоутворенням є професійне і особистісне самовизначення - потреба юнаків зайняти внутрішню позицію дорослої людини, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості разом з усвідомленням себе як члена суспільства, свого місця і призначення в житті. Складаються основи наукового і громадянського світогляду, формується потреба в трудовій діяльності. Основна спрямованість особистості - зосередження в майбутнє. Сензитивний період для формування життєвих цінностей, світогляду. Основне протиріччя - оцінка своїх можливостей і здібностей та відсутність засобів реалізації цих здібностей. Провідний вид діяльності - учбово-професійна діяльність. В процесі реформування шкільної освіти, а саме перехід від загальноосвітніх шкіл до профільних, дає можливість учням вибрати профіль споріднений до їх інтересів, нахилів, здібностей, а це в свою чергу забезпечує більш свідомий вибір професії у недалекому майбутньому. Виходячи з цієї можливості профорієнтаційна робота школи направлена на допомогу учням у вірному виборі профілю. Учневі який визначився з напрямом профілізації: суспільно-гуманітарний, природничо-науковий, художньо-естетичний, фізико-математичний, набагато легше ознайомитись з майбутньою професією, вивчаючи поглиблено курси за вибором, профільні дисципліни тощо. Готовність учня до профільного навчання має базуватися на орієнтації в світі професії та вимогах з їх боку до особистості. Існує безліч класифікацій професій згідно з класифікацією професій за Є. Клімова визначаються п'ять їх типів: людина-природа, людина-техніка, людина - людина, людина-знак, людина - художній образ. Розглядаючи ці типи професій як загальні профілі їх розподіляють за наступними типами: 1. Людина-природа: природничо-науковий, хіміко-біологічний, медичний, екологічний, сільськогосподарський, географічний тощо. 2. Людина-техніка: технічний, технологічний, транспортний, комп'ютерно-інформаційний, виробничий, дизайнерський тощо. 3. Людина-людина: гуманітарний, філологічний, економічний, спортивний, історичний, правознавчий, педагогічний тощо. 4. Людина-знак: природничо-науковий, фізико-математичний, інформаційний, лінгвістичний тощо. 5. Людина-художній образ: естетичний, образотворчий, музичний, хореографічний, театральний, дизайнерський тощо. Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішності вибору професії: - правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, устремлінь, можливостей і обмежень; - знання того, що потрібне для успішної діяльності по кожній з вибираних професій; - уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій. Психологи Л. Виготський, О. Леонтьев, А. Петровський, С. Рубінштейн обґрунтували найважливішу закономірність: розвиток особи відбувається в діяльності, причому лише в тій діяльності, яка насичена елементами творчості і викликає у людини позитивне відношення до даного виду праці. Всяка діяльність, у тому числі і трудова, представляє процес взаємодії індивіда з дійсністю, в якому і відбувається становлення його як особи. Відношення індивіда до трудової діяльності – це не просто психофізіологічне, але і соціальне явище, чому соціологи приділяють виключно велику увагу. На їх думку, відношення людини до праці обумовлене трьома головними чинниками: 1) соціально-економічним; 2) технологічним або функціональні (можливість розвитку сутнісних творчих здібностей у даної особи в конкретному виді діяльності); 3) психолого-педагогічним (трудовою спрямованістю, змістом і інтенсивністю мотивів, інтересів, схильностей, здібностей, світоглядом, вольовими і іншими сторонами психічної, структури особи). Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства. Принцип свідомості у виборі професії виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особові потреби в трудовій діяльності, але і принести якомога більше користі суспільству. Усвідомлення необхідності вибору в першу чергу тих професій, які потрібні, народному господарству, в даний момент найбільшою мірою, служить одним з показників розвиненості свідомості особи. Принцип відповідності вибираній професії інтересам, схильностям, здібностям особи і одночасно потребам суспільства в цілому (району, регіону) в кадрах необхідних професій виражає зв'язок особового і суспільного аспектів вибору професії. По аналогії з відомою думкою не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства – можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів і не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особі і суспільства приводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів. Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особи в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил що вчаться в процесі трудової і професійної підготовки, ради батьків і їх професійний досвід, пошук і читання (по професії, що цікавить) літератури, участь в роботі кружків технічної творчості, робота під час практики і багато що інше. Виходячи з цього в процесі формування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу на такі індивідуальні особливості. Перш за все - це інтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю і цілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень Розвиток та формування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії, розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичними основами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії. Таким чином вибір вірної професії залежить не тільки від індивідуально-типологічних відмінностей учнів, а від їх пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів. Визначити індивідуально-типологічні особливості учнів важче ніж їхні інтереси до того чи іншого предмету, виходячи з цього профільні класи є тією ланкою, яка допомагає педагогу визначити галузь майбутньої діяльності старшокласника. 3. Система профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі в умовах профільного навчання. Робота по підготовці до вибору учнями професії повинна стати органічною частиною всього навчально-виховного процесу. Вона складається з таких напрямів: - професійна просвіта - озброєння старшокласника знаннями про різні професії; - професійна психодіагностика - вивчення психічних особливостей школяра; - професійна консультація - встановлення відповідності індивідуально-психологічних особливостей старшокласника тій або іншій професії; - розвиток інтересів, нахилів старшокласника до різних видів діяльності. Щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні три фактори: - інформованість про світ професій, - знання своїх особистісних особливостей, - уміння співвідносити особисті якості з вимогами, які пред'являють професія і спеціальність. Уся шкільна робота повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку схильностей і здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності. Психолого-педагогічна функція профорієнтації – це перш за все виявлення і формування інтересів, нахилів, здібностей школярів, визначення шляхів і умов ефективного управління їх професійним самовизначенням. Також це – формування професійних намірів у відповідності з інтересами і потребами конкретного регіону у кадрах. Профорієнтація повинна здійснюватися на всіх вікових етапах: 1. Емоційно-образний (діти старшого дошкільного віку). Формування позитивного ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії професії відомі дітям лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками (форма одягу, манери поведінки, оцінка оточуючих людей). 2. Пропедевтичний (І-IV класи). Розвиток інтересу до професії батьків, до найбільш масових професій. Формування любові і сумлінного ставлення до праці. У молодших школярів ще немає підстав для здійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси і нахили. Вони легко змінюються на інші. 3. Пошуково-зондуючий (V-VII класи). Формування професійної спрямованості при усвідомленні інтересів, здібностей, цінностей, які пов'язані з вибором професії і визначенням свого місця у суспільстві. В цих учнів можуть мати місце особливо раптові переміни в інтересах, що викликано істотнім підйомом пізнавальної активності у цьому віці. Але саме в цьому віці можуть виникнути інтереси, які можуть мати вихід на професійну діяльність. 4. Формування професійної свідомості (VIII-IX класи). Формування особистісного сенсу вибору професії, уміння співвідносити суспільні цілі вибору сфери діяльності із своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїми можливостями. На цьому етапі учень повинен вже реально сформулювати для себе задачу вибору майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів. Предмети на вибір у цих класах покликані сприяти формуванню в школярів стійких інтересів, допомогти їм у виборі профільного навчання в 10-11 класах. Підсилюється увага до вироблення у школярів бажання до постійного навчання. Профорієнтаційна робота з ними планується з урахуванням можливості продовження освіти в професійно-технічних, середніх спеціальних навчальних закладах чи у середніх загальноосвітніх школах. 5. Період уточнення соціально-професійного статусу (Х-ХІ класи). Формування знань, умінь у визначеній сфері трудової діяльності. На даному етапі в сучасній системі освіти старшокласники, що вибрали профіль навчання чи опанували (за бажанням) професію, уточнюють відповідність своїх професійно важливих і інших якостей, стану здоров'я вимогам професійної діяльності, що обирається. Мету професійної орієнтації учнів слід розглядати в загальному зв'язку з ширшими цілями і завданнями трудової підготовки школярів. В професійній підготовки учнів на сучасному етапі визначено таким чином: - сформувати у школярів готовність до суспільне корисної, продуктивної праці, тобто виробити сукупність трудових колективах і практичне здійснення кадровою політики на місцях; - організація діяльності по підвищенню кваліфікації співробітників центрів профорієнтації; - проведення роботи з підготовки молоді до вибору професії; - узагальнення і розповсюдження передового досвіду профорієнтаційної роботи. З огляду на важливу роль у професійному самовизначенні учнів їхніх батьків особливе значення має співпраця в професійній роботі школи і сім'ї. Тому школа повинна направляти зусилля батьків на створення умов для розвитку інтересів, схильностей і здібностей їхніх дітей. Здійснювана в школі цілеспрямована робота з професійної орієнтації учнів є частиною навчально-виховного процесу. Вона проводиться всім педагогічним колективом, а не лише психологом та вчителями трудового навчання. 4. Профорієнтаційна робота вчителів-предметників в умовах профільного навчання Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є: - знайомити учнів з різними видами труда і професії; - вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси, формувати у них суспільно-значущих мотивів вибору професії; - консультувати учнів з питань, які пов'язанні з продовження навчання та працевлаштуванням. Вчитель повинен продумати, з якою професією доречно ознайомити учнів у межах програмної теми, враховувати спільні основи профорієнтації під час вивчення різних навчальних предметів. Таким чином спираючись на пізнавальні інтереси учнів до відповідної професії можна зорієнтувати їх на доцільний профіль навчання, і навпаки, знаючи здібності і нахили учнів до деяких предметів навчально-виховного циклу, можна запропонувати відповідний профіль, а в подальшому і саму професію. Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно зорієнтованими характеристиками мотивів, мети, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають стосовно до учня у вигляді певних вимог. Учні повинні перейти від більш загального, точніше загальноосвітнього до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, конкретизацію навчальної діяльності навколо визначеної групи професій. З часом така орієнтація буде звужуватися і конкретизуватися у професійній підготовки у ПТНЗ чи ВНЗ. Узагальнюючи вимоги з боку профільного навчання до особистості учня, можна визначити такі їх головні групи: 1. Активізація, інтенсифікація навчальної діяльності, що виявляється в збільшенні навантаження на нервову систему учня. Це викликає необхідність виховувати і формувати психофізіологічну готовність учня до профільного навчання. 2. Збільшення інтелектуального напруження – через необхідність розв'язання значно більшої кількості спеціалізованих, профільних навчальних завдань, що потребує розвитку відповідної інтелектуальної готовності учня. 3. Інтенсивне нарощування профільного навчального і продуктивного досвіду-спеціальних знань, умінь, навичок відповідного напряму, що ставить питання про готовність учня. 4. Підвищення рівня самоорганізації, самостійності у виконанні завдань навчальної діяльності й життєдіяльності, оскільки саме в період профільного навчання в старшій школі стають провідними особистісне, життєве і професійне самовизначення. Тому слід виокремлювати так звану рефлексивну готовність учня до профільного навчання. 5. Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис характеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності. 6. Профільне навчання вимагає від учня значної відповідності його потреб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів специфіці профілю і професій, що його складають, тому слід говорити про мотиваційну готовність особистості. При цьому відбувається зміщення спрямованості в майбутнє, активізація процесів прогнозування, програмування діяльності учня. Діяльність учня в процесі опанування профілю навчання має починатися з актуалізації відповідних потреб і мотивів, бути забезпеченою необхідною вихідною інформацією й розгортанням пізнавального процесу, на основі чого він ставить нову мету і складає програму профільної навчально-продуктивної-творчої діяльності, перебіг якої має обов'язково призводить до суспільного та особистісного значущого результату. Вимоги з боку профільного навчання ставиться не лише до особистості учня, а й до вчителів-предметників. Особливої уваги потребує профорієнтація учнів у процесі вивчення основ наук в умовах профільного навчання: різні цикли – суспільно-гуманітарні, природничо-математичні, трудове навчання, фізичне й естетичне виховання – мають нерівнозначні профорієнтаційні можливості. Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але ознайомити учнів з професіями в який їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності, сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків, збудити до них інтерес. Необхідно захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань. Саме усвідомлення практичного значення шкільного предмету, його місця в трудовій діяльності формує інтерес до предмету, а разом з ним і до професій, науково-теоретичну основу яких він складає. Так наприклад, учитель математики в класах фізико-математичного, науково-природничого, технічного профілю знайомить учнів з видатними відкриттями в науці і техніці, з біографією відомих вчених. За рахунок позакласних годин проводить екскурсії на підприємства. Вчитель іноземної мови в класах гуманітарного, філологічного профілю може більш ретельно розповісти учням про роботу перекладача, лінгвіста, журналіста тощо.В складнішому становище опиняються вчителі, які викладають не профільні дисципліни. Знайти міст між своєю дисципліною і майбутньою професією учнів, які не будуть її використовувати у подальшій професійній діяльності дуже важко. З іншого боку необхідно пам'ятати, що навіть при ретельній діагностиці учнів до того, чи іншого профілю можуть виникати випадки хибного вибору. Це означає, що учневі необхідно переорієнтуватися в майбутньому, але без знань деяких дисциплін зробити це буде йому дуже важко. Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є: - ознайомити учнів з різними видами праці і професії; - вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси, формувати у них суспільно-значущих мотивів вибору професії; - консультувати учнів з питань, які пов'язанні з продовження навчання та працевлаштуванням. Вчитель повинен продумати, з якою професією доречно ознайомити учнів у межах програмної теми, враховувати спільні основи профорієнтації під час вивчення різних навчальних предметів. Для проведення профорієнтаційної роботи в рамках свого предмета, вчитель-предметник повинен мати теоретичну та практичну підготовку. Теоретична підготовка включає: знання цілей, задач профорієнтації, методів її реалізації в умовах відповідного предмета, психолого-педагогічні основи проблеми. Практична підготовка включає: знання методики профорієнтаційної роботи в умовах викладання відповідного предмета, вмінь та навиків проведення різних заходів (бесіди, зустрічі, екскурсії). Урок є основна форма навчально-виховного процесу, і від того, наскільки серйозно відноситься вчитель-предметник до включення в хід уроку профорієнтаційного матеріалу, буде залежати ефективність роботи всієї школи при підготовки учнів до основного, правильного вибору професії.В процесі підготовки до уроку вчитель повинен на всіх етапах передбачати розв'язання профорієнтаційних задач. Для цього вчителя можуть використовувати професіографічні картки, які мають таку структуру. Клас. Предмет. Тема уроку. Галузь, професія (спеціальність), якою вчитель знайомить учнів. Коротка інформація про професію. Не завжди можна знайти готові, укладені спеціалістами опис професій, тому кожному вчителю необхідно оволодіти методикою профорієнтаційного відбору матеріалу. Цей відбір може проводитись в наступному порядку: - вивчення і аналіз навчальних програм і шкільних підручників з метою визначення переліку професій, на які буде здійснюватися орієнтація учнів; - вивчення і аналіз професіонально-кваліфікованих характеристик, програм професіональної підготовки;- вивчення досвіду роботи підприємств; - аналіз шкільних програм трудового навчання у відповідній школі.Основними формами профорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних тем є: - бесіда про професії, які пов'язанні з вивчаючим матеріалом; - розв'язання різних типів задач з практичним змістом; - участь в олімпіадах, вечорах, теоретичних конференціях; - екскурсії на підприємства, виставки;- зустріч із спеціалістами;- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів. Треба пам'ятати, що в рамках одного або декількох предметів, які ізольовані друг від друга проводити профорієнтаційну роботу не можливо. Будь-яка професіонально діяльність передбачає наявність у працівника значної кількості знань і вмінь з різних, іноді навіть не суміжних дисциплін. Застосовуються різноманітні форми роботи: Робота вчителів-предметників на уроках з профорієнтації учнів участь учнів в олімпіадах, конкурсах, теоретичних конференціях Виховні години на теми : “Вчись поважати свою професію”, “Чи є романтика в твоїй професії”, “Моя професія – професія майбутнього” зустрічі з викладачами ПТУ, ліцеїв, технікумів, вузів; Бесіди та лекції з проблем ринкової економіки; Опитування на професійну спрямованість та престижність професії Індивідуальні консультації з учнями з питань підвищення інтересу до обраної професії Місячник пропаганди по професіям Виготовлення альбомів по професіям “Розповідь про свою професію” Екскурсії на підприємства, зустрічі, бесіди з керівниками та працівниками підприємств Виставки виробів, творчих робіт Конкурс кращий за професією Робота з батьківськими комітетами груп з питання профорієнтації Вечори – зустрічі поколінь “Професія моїх батьків” Індивідуальні консультації з батьками з питань підвищення інтересу до обраної професії в їх дітей Батьківські збори Участь батьків в шкільних заходах Співпраця з управлінням освіти та НМЦ з питань організації роботи Відвідування учнями виставок та Днів відкритих дверей у технікумах, ліцеях та ВНЗ “Дні відкритих дверей” Направлення листів до органів опіки та піклування з метою закріплення першого робочого місця Участь учнів та працівників школи у “Ярмарку професій” спільно з Центрами зайнятості Запрошення спеціалістів ЦЗ у випускні класи з метою працевлаштування та подальшого закріплення на підприємствах міста Робота програмно-апаратного комплексу «Профорієнтаційний термінал». Моніторинг потреб підприємств міста та області по даній професії Психологічний супровід профорієнтаційної роботи Види супроводу самовизначення школярів. Супровід самовизначення підлітків передбачає педагогічне, психологічне й гуманітарно-соціальне забезпечення.Утаблиці 2 вказано: якщо супроводжувати, то куди й до чого, а також подано ситуації індивідуального самовизначення, що потребують професійної підтримки з боку всіх суб'єктів освітнього середовища. Таблиця 2
Для ефективного інформування учнів про певну професію використовують її професіограму, що передбачає розкриття таких питань:
Під час орієнтації учнів на конкретну професію можливі такі помилки:
Список використаних джерел 1. Ендальцев Е.А. Выбор профессии. Социальные, экономические и педагогические фактории.-К.: Вища школа, 1982.-149с. 2. Закатнов Д.А. Психолого-педагогические основы профессионального самоопределения школьников // Наукові записки Ніженського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки №2.-Ніжин.-2001.-С.26-31. 3. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников.-М.: Просвещение, 1988.-270с. 4. Зінченко В.П., Янцур М.С. Теорія і практика розбудови системи професійної орієнтації в сучасних умовах // Оновлення змісту і методі психології освіти та професійної орієнтації.-Вип.4, 1998.-С.4-15. 5. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях: Учеб. пособие. -М.: Изд-во МГУ, 1995.-224с. 6. Кон И.С. Психология старшеклассника. -М.: Просвещение, 1980.-192с. 7. Конопкин О.А., Прыгин Г.С. Связь учебной успеваемости студентов с индивидуально-типологическими особенностями их саморегуляции // Вопросы психологии.-1984.-№3.-С.42-52. 8. Лернер П.С. Модель самоопределения выпускников профильных классов средней общеобразовательной школы // Школьные технологии.-2004.-№4.-С.50-63. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Лекція Тема: Професійне самовизначення учнів у процесі профільного (професійного навчання) Система профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі в умовах профільного навчання |
Тема: Професійне самовизначення учнів у процесі профільного (професійного) навчання МЕТА: сформувати розуміння змісту профільної (професійної) освіти, професійного самовизначення, види професій |
|
Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів Метою профільного навчання за спеціалізацією «Основи дизайну» є забезпечення загальноосвітньої проектно-технологічної підготовки... |
Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних... Метою профільного навчання за спеціалізацією "Деревообробка" є підвищення рівня компетентностей учнів 10-11 класів з основ деревообробки... |
|
ВПЛИВ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА НА САМОВИЗНАЧЕННЯ ВИПУСКНИКІВ ЗНЗ Психологічне супроводження професійного самовизначення старшокласників |
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ Йної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, вироблення... |
|
ЛЕКЦІЯ Тема: Методика здійснення профільного навчання в старшій школі Егоров О. Профильное образование: проблемы и перспективы // Народное образование. – 2006. – № – С. 32-36 |
Відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації Профільне навчання в загальноосвітній школі створює реальні умови для професійного самовизначення кожного учня, побудови індивідуальної... |
|
Пріоритетні напрями розвитку позашкільної освіти та професійного самовизначення школярів «Основні орієнтири виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»[1], в основу якої покладено науково... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальностей: 010100(21) Професійне... Професійне навчання. Електромеханічне обладнання, автоматизація процесів добування корисних копалин і руд |