Розділ 2. Реабілітація незрячих та слабозорих дітей як напрям соціально – педагогічної діяльності
2.1. Соціально–педагогічна робота у допомозі слабозорим (незрячим) дітям та їх сім’ями
Проблема розвитку дітей з порушенням зору в умовах сім'ї потребує особливої уваги соціального педагога, оскільки дитинство – це період формування «фундаменту» особистості дитини та пізнання навколишнього світу. Для дитини з порушеннями зору цей процес відбувається, на жаль, без зорового контакту. В дошкільному віці саме батьки стають активними учасниками соціалізації дитини, однак батькам, які не мають досвіду виховання незрячої (слабозорої) дитини неможливо обійтися без професійної допомоги соціального педагога.
Одним із методів, які використовує соціальний педагог у роботі з сім'єю незрячої (слабозорої) дитини є освітня допомога, спрямована на підвищення адаптивних можливостей дитини з порушеннями зору і членів її сім'ї через навчання (формулювання нових знань, умінь, навичок) та виховання (зміна цінностей, установок) [18, c. 68].
Робота з сім'єю дитини може проводитися у формі індивідуальних і групових консультацій, лекцій, круглих столів, дискусій, семінарів, тренінгів тощо.
Ці заняття можуть стосуватись обговорення таких питань:
- особливості психофізіологічного розвитку дитини з порушенням зору, які батьки обов'язково повинні враховувати при формуванні в домашніх умовах у дитини навичок самообслуговування, просторового орієнтування тощо;
- спеціалізована література, якою родина дитини з порушеннями зору може скористатися в домашніх умовах;
- спеціальні прийоми домашнього виховання дитини з порушенням зору;
- тифлотехнічні засоби реабілітації, їх характеристика, а також можливість придбання.
Крім того, у членів сім'ї повинні бути сформовані і певні вміння та навички. До їх числа належать:
-навички використання тифлотехнічних засобів реабілітації, які б вони змогли використовувати в домашніх умовах;
- навички знайомства незрячого дошкільника з оточуючими предметами;
- уміння сформувати у дитини навички самообслуговування.
При цьому соціальному педагогу необхідно звернути увагу членів сім'ї на негативні наслідки гіперопіки. Створення надмірної опіки і вседозволеності негативно позначається на формуванні особистості з порушеннями зору, тому, залежно від виховання, у дитини можуть бути сформовані як активність, так і пасивність, егоїзм, недовірливість, боязливість чи впевненість у своїх силах, утриманство або самостійність, відкритість і товариськість чи замкнутість і озлобленість [29, c. 32]
Серед важливих принципів соціально-педагогічної роботи з батьками —принцип врахування особливостей батьків, оскільки установки та очікування кожного з батьків можуть суттєво відрізнятись. Те, що виявилося вдалим у роботі з однією родиною, може виявитись неефективним для іншої. Крім того, різнитись можуть емоційні реакції та поведінка, на однакову проблему. Якщо дитина вже може брати участь у дискусіях, слід включати її в процес, що сприятиме навчанню у прийнятті рішень. Дитина повинна стати ще одним партнером, таким чином уявлення про потреби дитини стають більш точними [4, c. 171].
Соціально-педагогічна робота з дитиною може проводитися як індивідуально з кожною дитиною, так і в невеликих групах (3-4 осіб). Заняття з дітьми з порушеннями зору можуть бути організовані у формі гри або у формі навчальних занять. Вибір форми заняття і визначення кількості присутніх дітей залежить від ступеня порушення зору дітей і досліджуваної теми. Групові заняття повинні формувати у дітей навички комунікації і норми поведінки в дитячому колективі. На жаль, в нашій країні практично відсутні дитячі садки для незрячих дітей. Це призводить до того, що спілкування дитини з глибокими порушеннями зору в дошкільному віці обмежується лише колом дорослих родичів.
Наступним етапом є спеціалізована школа-інтернат, що створює проблему для дитини, пов’язану із сильним стресом через розлуку із сім'єю. Відсутність сформованих навичок взаємодії з однолітками посилює стрес. Розглянемо систему спеціальних корекційних навчально- виховних установ створених з метою навчання, виховання та лікування дітей та підлітків з особливими потребами. Дана система є основою інституту спеціального освіти дітей та підлітків з обмеженими можливостями. Реалізація функцій цього інституту (реабілітаційна, корегувальна, компенсувальна, соціально-побутова, професійно-трудова) відбувається за допомогою діяльності спеціальних корекційно-реабілітаційних установ. Виділяють такі типи закладів: будинки дитини, дитячі будинки, будинки-інтернати, спеціальні дитячі садки і групи, школи та школи-інтернати, реабілітаційні центри, професійно-технічні училища [11, c. 184].
1.Спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для незрячих дітей.
У даних закладах виховуються і навчаються тотально незрячі діти або діти, які мають мінімальний залишковий зір. Пріоритетним завданням є збереження і максимальний розвиток залишкового зору. Компенсація незрячості здійснюється за рахунок збережених аналізаторів. Абсолютно незрячі діти користуються в навчальній роботі тактильно-кінестетичними і слуховим способами сприйняття навчального матеріалу і орієнтації в життєвому просторі. Діти, які частково бачать, додатково використовують зоровий аналізатор. Освітні програми ідентичні програмам масової школи, за винятком спеціальних програм з таких дисциплін, як фізичне виховання, виробнича підготовка, рельєфне малювання і креслення.
2. Спеціальні загальноосвітні школи та школи-інтернати для слабозорих дітей.
Основною відмінністю даного типу установ від попередньої є спрямованість роботи на компенсацію зорових порушень і відновлення зору в полегшених умовах. Успіх навчання і виховання слабозорих дітей залежить від умов і особливостей зору. У класах використовується спеціальний навчальний наочний рельєфний матеріал, придатний для бісенсорного сприйняття (з використанням зору і дотику), аудіо-бібліотеки (записи, наприклад, художніх творів чи підручників на магнітних стрічках, дисках), спеціальні оптичні, технічні засоби («електронна лупа», перетворювачі світлових сигналів у звукові і тактильні сигнали, телескопічні окуляри, контактні лінзи, диктофони) та методи навчання, орієнтовані на корекцію зорових уявлень дітей. Шкільне обладнання також пристосоване до індивідуальних і типологічних особливостей розвитку дітей з урахуванням офтальмогігієнічних вимог: нахил кришки парти, підручники звичайної школи з збільшеним шрифтом, зошити з особливими розділами (опуклі розділювачі ліній - бар'єри). Місткість у класі - 12 осіб [11, c. 186].
2.2 Застосування різних видів реабілітації соціальним педагогом у роботі з незрячими і слабозорими дітьми
Реабілітаційна робота будується на основі програми реабілітації. Програма реабілітації - це система заходів, спрямованих на розвиток можливостей дитини та всієї його родини, яка розробляється разом з батьками та фахівцями: лікарем, соціальним педагогом та психологом [2, c. 6 – 11].
Система реабілітації незрячих і слабозорих дітей має забезпечити комплексність і неперервність всіх видів реабілітації для створення оптимальних умов їхнього фізичного, психічного, інтелектуального розвитку.
Розрізняють такі види реабілітації:
Психолого – педагогічна реабілітація. Психологічна реабілітація чинить вплив на психічну сферу дитини, спрямований на розвиток і корекцію індивідуально – психологічних особливостей особистості, а педагогічна включає комплекс дій виховного характеру відносно дітей, спрямованих на оволодіння необхідними вміннями та навичками з самообслуговування, отримання шкільної освіти. Важливо виробити в дитини психологічну впевненість в своїй повноцінності та сформувати правильну професійно-навчальну орієнтацію;
Медична реабілітація. Вона спрямована на відновлення або компенсацію тієї чи іншої втраченої функції або ж на уповільнення захворювання.
Соціокультурна реабілітація дозволяє включити незрячих і слабозорих дітей у культурну сферу і стати активними учасниками культурного життя
Фізична реабілітація. Спрямована на фізичний розвиток дитини за допомогою спортивно-реабілітаційних заходів;
Одним із найважливіших видів реабілітації яких потребують незрячі і слабозорі діти є психолого – педагогічна реабілітація. Завдання педагогічної реабілітації полягає у запровадженні комплексу заходів (відповідних форм, методів, змісту навчання) які створюють передумову для оволодіння дітьми з особливими освітніми потребами системою знань, умінь і навичок, застосування яких сприяє подальшому розвитку особистості: підвищення освітнього, кваліфікаційного рівня, організації побуту, адекватного планування самостійного життя. Психологічна реабілітація спрямована на корекцію та розвиток психічних функцій, особистості в цілому, створення оптимальних умов для подальшого становлення кожної дитини як особистості в процесі засвоєння цінностей та пристосування до вимог та критеріїв суспільства [30, c. 73].
Психологічна реабілітація дітей з порушеннями зору на даний час є одною з найважливіших проблем колекційної освіти, зокрема тифлопсихологіїї. Знаходження тривалий час в умовах замкнутого простору незрячі і слабозорі діти позбавлені можливості самостійно та повноцінно залучатись до соціального життя. Цілі та завдання спеціальної школи-інтернату частіш за все зведені до покращення інтелектуального розвитку та формування знань, необхідних для вступу до вищого навчального закладу [3, c. 85 – 87]. Проте, велика частина слабозорих випускників має труднощі психологічного та медичного стану, пов'язані з інтеграцією в суспільство здорових людей. Для цього ще на ранніх етапах розвитку дітей з порушеннями зору потрібна комплексна медико-психолого-педагогічна допомога. На сучасному етапі розвитку корекційної освіти в Україні це можливо лише в умовах освітніх закладів нового типу для незрячих і слабозорих дітей, а саме, в умовах навчально-реабілітаційного центру [11, c. 204]. Основна стратегічна мета навчально-виховного процесу в умовах навчально - реабілітаційного центру - це соціально-психологічна адаптація та інтеграція дітей з порушенням зору в середовище здорових однолітків, а в подальшому – систему вищої школи. Навчально-реабілітаційні центри для дітей зі значним та стійким зниженням зору є установами якісно нового типу, які поєднують в собі зусилля соціальних педагогів, психологів, медичних працівників, дають можливість сім'ї брати безпосередньо участь у реабілітаційному процесі, забезпечують умови вихованцям уже з перших днів виконання реабілітаційних програм жити у відкритому суспільстві, формувати свою життєву компетентність [19, c. 56].
Важливе місце у системі реабілітації ми відводимо саме соціокультурній реабілітації незрячих та слабозорих дітей, тому розглянемо її особливості. Соціокультурна реабілітація становить важливий елемент реабілітаційної діяльності, так як задовільняє блоковану у незрячих і слабозорих дітей потребу в інформації, в отриманні соціально-культурних послуг. Практично відсутнє дозвілля у абсолютної більшості дітей відображає наявність у них соціально-психологічного дискомфорту, спричиненого відсутністю доступу до культурних благ [32, c. 158 – 163].
Логічно розглянути кілька напрямків соціокультурної реабілітації незрячих і слабозорих дітей. Залучення незрячих та слабозорих дітей до читання книг створює умови для отримання освіти та сприяє соціокультурній реабілітації. Такі книги створені за системою шрифту Брайля, але література, створена таким способом, не дозволяє слабозорим дітям уявити ті предмети, про які йдеться в тексті. Допомогти дітям з порушеннями зору уявляти можна за рахунок рельєфу. Тактильна книжка-іграшка - це рель'єфні ілюстрації, виконані з використанням природних матеріалів, та написана за системою Брайля [36, c. 32 – 42].
До важливих засобів соціокультурної реабілітації слід віднести аудіотифлозасоби. Аудиотіфлозасоби, або засоби для озвучування «Розмовляючих книг», застосовуються для створення безбар'єрного середовища адаптації незрячих і слабозорих дітей у суспільство через можливість доступу до художніх творів, суспільно-пізнавальної та навчаньної літератури. Аудіотекст розширює словниковий запас користувача. Аудіотекст одночасно може демонструвати, які інтонації слід вживати, розбивати текст на емоційно навантажені частини, такі навички надзвичайно важливі для комунікативного досвіду незрячих і слабозорих дітей [ 33, c. 15 – 16].
На сьогодні, інтеграція незрячих та слабозорих дітей у інформаційний простій також дозволяє розглядати інформаційно-комунікативні технології як засіб соціокультурної реабілітації. З'явилися допоміжні технології, що забезпечують адаптацію управління комп'ютерним обладнанням, введенням даних та наданням інформаційних потоків до людей з обмеженим зором. Незрячі та слабозорі можуть отримувати дані на звуковому і рельєфно-точковому матеріалі (символи Брайля, рельєфні копії зображення), тому їм пропонуються спеціальні апаратні і програмні засоби інформаційно-комунікативних технологій, комп'ютерні тифлотехнологіі, які дозволяють самостійно працювати на комп'ютері і надають безліч інших послуг: робота з текстовою інформацією, доступ до печатних матеріалів шляхом сканування і розпізнання тексту, доступ до глобальної мережі Інтернет [34, c. 164].
Розглянемо фізичну реабілітацію слабозорих і незрячих дітей. Цей вік є важливим періодом для розвитку таких рухових якостей, як швидкість, спритність, сила дрібних м’язових груп. Систематичне застосування циклічних фізичних вправ (біг, плавання, ходьба на лижах) помірної інтенсивності у комплексі зі спеціальним тренуванням акомодації сприяють значному підвищенню рівня витривалості, сприятливо впливають на усі показники акомодаційної здатності очей [1, c. 52 – 53].
Одним із методів фізичної реабілітації є плавання. Це один із найефективніших засобів при роботі з слабозорими дітьми. Завдяки специфічним умовам водного середовища створюються сприятливі умови для формування постави, вільних рухових дій, розвантаження хребта, зниження м’язової і психоемоційної напруги, покращення діяльності серцево-судинної та дихальної систем, збільшення інтенсивністьобмінних процесів, активізації пізнавальної діяльністі.
Рухові можливості слабозорих дітей напряму залежать від рівня втрати зору. Л. М. Шульга наголошує на тому, що найважливішим у заняттях з оздоровчого плавання є корекція рухових недоліків, які виникли внаслідок порушення зору. У плаванні виділяють спеціальні (корекційні) завдання, які спрямовані на активізацію збережених аналізаторів, корекцію зорового і слухового сприйняття, розвиток рухової пам’яті, розвиток рухової і пізнавальної діяльності (включення розумових процесів) та корекцію вторинних відхилень у фізичному розвитку, попередження виникнення порушень опорно-рухового апарату, розвиток функцій серцево-судинної та дихальної систем [ 8, c. 18 – 21].
Отже, у другому розлілі ми визначили поняття реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності її основні види та основні особливості. Основними видами реабілітації незрячих і слабозорих дітей є фізична, медична, психолого-педагогічна та соціокультурна. Слід відмітити, що лише комплексність всіх видів реабілітації дає позитивний ефект.
Розділ 3. Емпіричне дослідження застосування реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності для забезпечення соціального функціонування незрячих дітей
3.1 Програма дослідження
Дослідницьке запитання звучить так: Чи застосовується реабілітація для забезпечення соціального функціонування незрячих дітей у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат № 100?
Мета: з'ясувати основні види реабілітації у забезпеченні соціального функціонування незрячих дітей на прикладі Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 100
Для розкриття мети потрібно виконати перелік завдань:
1) вивчити основні потреби незрячих дітей;
2) виявити суттєві проблеми незрячих дітей;
3) дізнатись основні категорії дітей які навчаються у закладі;
4) визначити чи повною мірою застосовується реабілітація;
Об'єкт: експерти Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 100, зокрема директор закладу
Предмет: визначити місце соціальної реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності при роботі з незрячими дітьми у Львівській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернат № 100
Для отримання повної інформації про застосування реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності та її види, ми використали експертне опитування як метод дослідження (див. Додаток A).
Цей метод збору інформації передбачає певну кількість блоків з переліком запитань, що допоможуть зібрати потрібну інформацію для дослідження. Основною вимогою опитування це ставити питання, що цікавлять інтерв'юєра, але так щоб вони плавно переходили одне в одне.
Експертне опитування серед працівників школи-інтернату було проведене 02 .03. 2015 року. В ньому взяло участь двоє осіб. Вік респондентів 38 та 52 років.
3.2 Інтерпретація результатів дослідження
Аналіз опитування працівників Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 100.
Наше інтерв’ю можна розділити на три блоки:
1.Дослідження особливостей діяльності Львівської спеціальної загальноосвітньої школи № 100;
2. Дослідження особливостей функціонування незрячих дітей у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі № 100, а також основнних потреб та проблем цих дітей;
3. Дослідження застосування реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі № 100;
Кожен з них містить свої специфічні запитання, що дозволяють розкрити зміст блоків, та зробити загальний висновок дослідження.
Перший блок запитань стосується самої школи, її структури та особливостей функціонування. Працівники розповіли, що шкода була створена дуже давно, тому має дуже цікаву історію. Зараз вона функціонує як державна загальноосвітня школа для незрячих дітей. У школі викладають як загальноосвітні предмети так і спеціальні корекційного характеру. Директор школи зауважила, що всього в Україні функціонує лише 6 таких шкіл. Загалом дана шкода обслуговує дітей всого західного регіону. Обоє опитаних розповіли про погане фінансування з боку держави. Основною метою вищезгаданої школи є навчання дітей та допомога у адаптації до звичайного життя, як зазначила психолог і отримання освіти всіма без винятку дітьми, на думку, директора школи. Опитані зазначили, що школа співпрацює з організаціями, котрі допомагають у фінансуванні, але не ведеться співпраці з організаціями, які займаються питаннями незрячих дітей, оскільки їх, як зауважила директор, майже немає.
Другий блок питань дозволив опитати про потреби, проблеми та соціальне функціонування учнів школи. Важливо зазначити, що при відповіді директора школи, на запитання другого блоку, зокрема і інших питань, вона намагались наголосити, що незрячі діти такі ж діти як і інші. Відчувалось дуже позитивне ставлення до дітей. Багато запитань стосувались поведінки дітей, зокрема напочатку навчання. Було зазначено, що спершу діти переживають, але пізніше легко адаптовуються, зокрема директор згадувала, що старшокласники не хочуть покидати школу. На питання про особливості поведінки, психолог зауважила недовірливість дітей на початку, директор знову підмітила, що вони ведуть себе так як і звичайні діти. Серед основних потреб були виділені такі: потреба у теплому ставленні з боку інших, увага держави до цих дітей, потреба у оволодінні специфічними знаннями, спілкування з іншими. Основні проблеми при оптуванні визначили такі: погана пристосованість до життя, але директор вказала, що саме школа дозволяє розв'язати цю проблему, неналежне облаштування державою умов життя (вулиця, робота), неорганізоване дозвілля.
Особливу увагу приділили питанню ставлення до незрячих дітей. Опитані не відмітили негативного ставлення з боку інших. Зокрема, директор зауважила, що в основному до дітей ставляться зі співчуттям, але саме у стінах школи вони відчувають себе захищеними. Психолог відзначила, що у дітях потрібно формувати активне ставлення досебе як до повноцінного члена суспільства, тоді і думка інших зміниться.
Досліджуючи третій блок питань, акцент робився на застосуванні реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності. У процесі опитування було виявлено, що програма навчання дітей складається з загальних предметів та корекційно-розвиткових занять. Це заняття із соціально-побутового орієнтування, орієнтування у просторі, розвиток мовлення, лікувальна фізкультура, масаж. Всього у школі працює 53 спеціалісти, серед них 12 дефектологів, психолог, логопед, лікарі, бібліотекар. Важливим було дослідити саме місце реабілітації. Нажаль, директор відповіла, що заняття корекційного спрямування, а серед видів реабілітації зазначила лише медичну. Це свідчить, про недостатній рівень розвитку дитини, адже такі важливі види реабілітації як соціальна, що сприяє інтеграції дитини у суспільство не використовуються. Навіть сама директор зауважила, що діти формують своє оточення лише з незрячими дітьми і тільки там почувають себе у безпеці, але залишається проблема яким чином незряча дитина буде жити після школи і чи зможе повноцінно функцоннувати надалі. Ще однією проблемою залишається нечисельна кількість не лише таких загальноосвітніх шкіл, але і інших осередків де б якісно надавали послуги незрячим і слабозорим дітям.
Отже, у третьому розділі, який має практичних характер, було досліджено місце реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат № 100. Для цього ми обрали метод експертного опитування. Ми опитали двох експертів, директора та психолога школи. У процесі дослідження були виявлені основні проблеми, потреби, а також застосування реабілітації у даному закладі.
Загальні висновоки:
Внаслідок проведеного дослідження ми прийшли до наступних висновків:
Незрячі і слабозорі діти - це особлива категорія дітей, що потребує сьогодні особливї уваги з боку соціального педагога. Робота, яка ведеться сьогодні не може повною мірою задовільнити потреби даної категорії дітей. Тому, враховуючи це, основним завданням соціальної педагогіки має стати успішна діяльність, що допоможе інтегрувати незрячих і слабозорих дітей у суспільство, зокрема за допомогою реабілітації, дослідження якої посідає чільне місце у нашій науковій роботі.
Зокрема, ми проаналізувати наукові джерела, що стосуються проблематики, пов’язаної із життєдіяльністю та функціонуванням незрячих та слабозорих дітей, реабілітацією. Це дозволило вказати, що ці питання широко представлені у науковій літературі.
Дослідивши особливості функціонування незрячих і слабозорих дітей в сучасному суспільстві, дозволило нам виявити основні проблеми, з якими стикається згадана категорія дітей в соціальному середовищі. Серед них низький рівень комунікації, адаптованості у середовищі, психологічні проблеми, невпевненість, а також невміння подбати про себе самостійно.
Ми описали реабілітацію незрячих і слабозорих дітей як напрям соціально - педагогічної діяльності та охарактеризували її види. Виділяють фізичну, психолого – педагогічну, соціокультурну реабілітації. Кожна з них однаково важлива, а комплексний вплив дозволяє досягти набагато ефективнішого результату ніж використання однієї.
Виконавши останнє завдання ми емпірично дослідили застосовування реабілітації як напрямок соціально - педагогічної діяльності з незрячими дітьми. Дослідження дало нам змогу виявити потреби та проблеми даної категорії дітей. Було виявлено, що у закладі використовують лише корекційні методи, а що стосується реабілітації то вона не проводиться на належному рівні, винятком стала медична реабілітація, яка досить активно втілюється у закладі.
Таким чином, за допомогою дослідження ми відповіли на дослідницьке запитання, і як бачимо, реабілітаційні заходи у соціально – педагогічній діяльності з незрячими і слабозорими дітьми має багато перспектив, а також дуже важлива для сучасної України.
Список використаних джерел
1. Аветисов Э. С. Занятие физической культурой при близорукости / Э. С. Аветисов, Е. И. Ливадо, Ю. И. Курпан. – Изд. 2-е, перераб., доп. — М.: Физкультура и спорт, 1983. — С. 51 –53.
2. Андреева О. С. Потребность инвалидов Москвы в медико-социальной реабилитации / О. С. Андреева // Медико – социальная экспертиза и реабилитация. — 2001. — № 1. — С. 6 – 11.
3. Бех В. І. Гуманізація спеціальної освіти аномальних дітей як соціально-педагогічна проблема / В. І. Бех // Дефектологія. — 1996. — № 1. — С. 85 – 87.
4. Бикметов Е. Ю Социализация в семье детей с ограниченными физическими возможностями: условия и факторы / Е. Ю. Бикметов, З. Л. Сизоненко, О. Н. Юлдашева. — Уфа: Аркаим, 2012. — 171 с.
5. Бистрова Ю. О. Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах навчально-реабілітаційного центру / Ю. О. Бистрова, Н. А. Колодна // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2010. — № 10. — С. 80 – 91.
6. Все про соціальну роботу: Навчальний енциклопедичний словник - довідник / За науковою ред. д.с.н., проф. В. М. Пічі. Вид. 2-ге, виправлене, перероблене та доповнене. — “Львів: Новий світ - 2000”, 2013. — 616 с.
7. Выготский, Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. — М.: Педагогика, 1991. — 480 с.
8. Вихляэв Ю. М. Лідер-тренажер для сліпих і глухих плавців / Ю. М. Вихляэв // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. — 2007. — № 11. — С. 18 – 21.
9. Григорьева Л. П. Психофизиологические исследования зрительных функций нормальновидящих и слабовидящих школьников / Л. П. Григорьева. — М.: Педагогика, 1993. — С. 52 – 57.
10. Гудонис В. П. Теоретические предпосылки интеграции лиц с нарушенным зрением / В. П. Гудонис // Дефектология. — 1996. — №2. — С. 7 – 12.
11. Дегтяренко Т. М., Вавіна Л.С. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. — 302 с.
12. Денискина В. З. Использование остаточного зрения и развитие зрительного восприятия в процессе обучения математике учащихся начальных классов школ слепых детей / В. З. Денискина // Коррекционная педагогика: теория и практика. — 2008. — № 5. — С. 62-79.
13. Денискина В. З. Особенности обучения социально-бытовой ориентировке детей с нарушением зрения / В. З. Денискина. — Уфа: Изд-во Филиала МГОПУ им. М. А. Шолохова в г. Уфе, 2004. — 62 с.
14. Дивненко Г. А. Развитие цветового восприятия у дошкольников с нарушением зрения : пособие для воспитателей дет. сада и студ. педвузов / Г. А. Дивненко; М-во образования РФ, Мурм. гос. пед. ин-т; Под ред. Ю. А. Афонькиной. — Мурманск, 2002. — 156 с.
15. Друзь В. А. Социальная адаптация лиц с нарушениями опорно-двигательного аппарата средствами физического воспитания / В. А. Друзь // Физическое воспитание студентов. — 2010. — № 1. — С. 34 — 37.
16. Ермаков В. П. Профессиональная ориентация учащихся с нарушениями зрения: Медицина, психология, педагогика: пособие для учителя / В. П. Ермаков; под ред. В. И. Селиверстова. — М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 176 с.
17. Земцова М. И. Особенности познавательной деятельности детей нарушением зрения / М. И. Земцова // Воспитание и обучение детей с нарушениями развития. — 2013. — № 3. — С. 26-32.
18. Клопота Е. А. Роль взаимодействия зрячих и успешных незрячих в трансформации представлений о возможностях лиц с глубокими нарушениями зрения / Е. А. Клопота // Дефектология. — 2012. №1. — С. 68 — 75.
19. Колпакова М. А. Зрительная гимнастика / М. А. Колпакова // Коррекционная педагогика : теория и практика. — 2012. — № 6. — С. 64.
20. Корекційна робота з виправлення зорових вад першокласників / С. В. Степанюк, Л. В. Заремба, О. О. Базенко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : збірник / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. — К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. — Вип. 18. — С. 243-247.
21. Криводонова Ю. Е. Влияние ценностных ориентаций личности слепых, слабовидящих на особенности выбора профессии / Ю. Е. Криводонова // Азимут научных исследований: педагогика и психология. — 2012. — № 1. — С. 45 - 54.
22. Лобайчук Г. Ф. Освітні аспекти соціальної реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку / Г. Ф. Лобайчук // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки : Збірник наукових праць: Навчальний посібник для спец. "Дефектологія" / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Ін-т корекційної педагогіки та психології, Навчально - реабілітац. центр для дітей з вадами зору "Левеня". — Київ: НПУ, 2003. — Вип. 2. — С. 93 — 97.
23. Лоторева Е. В. Пути повышения эффективности социокультурной адаптации незрячих людей в современных условиях / Е. В. Лоторева // Аспирантский вестник Поволжья : науч.-информационный межвузовский журн. — 2010. – № 2. — С. 19 — 20.
24. Маллаев Д. М. Игры для слепых и слабовидящих: учеб. пособие для педагогов спец. (коррекционных) образоват. учреждений III и IV видов, тренеров, врачей любого ранга и проф. направл. / Д. М. Маллаев. — М.: Сов.спорт, 2002. — 136 с.
25. Основы специальной психологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л. В. Кузнецова, Л. И. Переслени, Л. И. Солнцева; Под ред. Л. В. Кузнецовой. — М.: Издательский центр «Академия», 2002. — 480 с.
26. Подготовка детей-инвалидов к семейной и взрослой жизни. Пособие для родителей и специалистов / Под ред. Е. Р. Ярской-Смирновой. Издание 2-е, дополненное. Саратов: ООО Издательство «Научная книга», 2007. — 188 с.
27. Подколзина Е. Н. Особенности использования наглядности в обучении детей с нарушением зрения / Е. Н. Подколзина // Журнал Дефектология, 2005 — №6 — С. 33-40
28. Риков С. О. Організація медичної допомоги та медико - соціальної реабілітації сліпим та слабкозорим дітям: проблеми та шляхи їх вирішення / С. О. Риков , Т. А. Аліфанова // Укр. мед. часопис. — 2003. — № 3. — С. 67-72.
29. Свиридюк Т. П. Воспитание самостоятельности слепых и слабовидящих дошкольников в процессе организации обслуживающего труда / Т. П. Свиридюк — Киев, 1988. — 32 с.
30. Солнцева Л. И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения / Л. И. Солнцева. — М.: Полиграф - Сервис, 1999. — 180 с.
31. Солодянкина О. В. Проблемы личного развития детей с нарушениями зрения со сложными дефектами и пути их решения / О. В. Солодянкина // Вестник Удмуртского университета. Психология и педагогика, 2005. — № 9. — С. 102.
32. Социокультурная реабилитация инвалидов по зрению: Проблемы и инновационные тенденции: Материалы международной научно-практической конференции. Красноярск, 28-29 сентября 2010 г. / сост. Т.В. Фуряева. — Красноярск, 2011. — С. 158 — 163.
33. Тулашвілі Ю. Й. Електронні дидактичні засоби для навчання людей з вадами зору: особливості створення та перспективи розвитку / Ю. Й. Тулашвілі, В. К. Кабак, О. Н. Герасимчук // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. — 2008. — №12. — С.156-161.
34. Тулашвілі Ю. Й. Технологічні аспекти комп’ютерного навчання людей з вадами зору / Ю. Й. Тулашвілі. — Луцьк: ВМА «ТЕРЕН», 2010. — 264 с.
35. Фомичева Л. В. Клинико-педагогические основы обучения и воспитания детей с нарушением зрения : офтальмологические и гигиенические аспекты охраны и развития зрения: учеб.-метод. пособие для студ. вузов, обуч. по направл. "Педагогика" / Л. В. Фомичева. — С.: КАРО, 2007. — 256 с.
Додаток А
Експертне опитування
І. Дослідження особливостей діяльності Львівської спеціальної загальноосвітньої школи № 100
1. Скажіть яким чином було створено заклад?
2. Скільки часу він функціонує як загальноосвітня школа?
3. Розкажіть, будь ласка, більше про структуру вашого закладу?
4. Яким чином держава допомагає закладу?
5. Якою є основна мета Вашого закладу?
6. Скажіть, чи існують схожі заклади у Львові?
7. Ваша школа співпрацює з неблагодійними організаціями?
ІІ. Дослідження особливостей функціонування незрячих дітей у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі № 100, а також основнних потреб та проблем цих дітей
8. У Вас навчаються лише незрячі діти, чи є і слабозорі?
9. Як поводять себе діти вперше потрапляючи у школу?
10. Розкажіть чи є певні особливості у поведінці таких дітей?
11. Скажіть, чи легко діти йдуть на контакт?
12. Чи могли б Ви виділити важливі потреби цих дітей?
13. З якими, на Вашу думку, проблемами стикаються діти поза межами школи?
14. Окресліть проблем, з якими Ви стикаєтесь у роботі?
15. Скажіть, чи є серед ваших випускників діти, що навчаються у внз?
16. Скажіть, чи легко батькам йти на контакт з іншими людьми? Вони ізольовують себе і дитини від навколишнього світу?
17. Щоб Ви могли розповісти про ставлення до незрячих дітей з боку інших?
ІІІ. Дослідження застосування реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі № 100;
18. З яких занять складається навчання дітей?
19. Розкажіть бльше про спеціальні заняття для дітей?
20. Опишіть як діти проводять дозвілля?
20. Скажіть, будь ласка, які спеціалісти залучені до роботи з дітьми?
21. Чи застосовують у Вашому закладі реабілітацію?
Додаток Б
Експертне опитування
Місце проведення опитування – Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 100
Тривалість – 30 хв.
Інтерв`юер – А. – Кальмук Анна
Розповідач –І. – Костробій Ірина Йосипівна, директор Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 100
І. Дослідження особливостей діяльності Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 100
1. А: Скажіть яким чином було створено заклад?
І: Як бачите, у нас досить старе приміщення, оскільки сам заклад був створений ще у 1845 році знатним польським дворянином.
2. А: Скільки часу він функціонує як загальноосвітня школа?
І: З 1959р. – це середній навчальний заклад
3. А: Розкажіть, будь ласка, більше про структуру вашого закладу?
І: Наша школа-це звичайний загальноосвітній заклад, де викладають такі ж предмети як і всюди: біологія, алгебра просто для незрячих дітей. Після звичайних уроків діти мають спеціальні заняття з педагогами дефектологами.
4. А: Яким чином держава допомагає закладу?
І: Оскільки заклад державний. То держава має повністю забезпечити всім, але звісно є проблеми з фінансуванням. Наприклад, виготовлення читанок заспеціальним рельєфно-крапковим шрифтом дуже дороге, крани, побілки, проблеми як і всюди з фінансами.
5. А: Якою є основна мета Вашого закладу?
Б: забезпечити права незрячих дітей, отримати освітній рівень загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчання в комплексі з додатковою корекційною роботою, адже кожна дитина повинна отримати знання і вади зору не мають бути перешкодою цьому.
6. А: Скажіть, чи існують схожі заклади у Львові?
І: Для цього немає потреби, наша школа єдина у західній області, тому і називається інтернат, оскільки всі діти як зі Львова так і з області можуть тут жити, а на вихідні чи канікули їдуть додому. Всого в Україні функціонує 6 таких шкіл.
7. А: Ваша школа співпрацює з неблагодійними організаціями?
І: Я знаю, що є існує навчально-реабілітаційний центр «Левеня», чула про Оксану Потимко, але наша школа майже не співрацює з іншими організаціями, оскільки їх практично немає.
ІІ. Дослідження особливостей функціонування незрячих дітей у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі-інтернат № 100, а також основнних потреб та проблем цих дітей
8. А: У Вас навчаються лише незрячі діти, чи є і слабозорі?
І: В основному освіту здобувають повністю незрячі діти, є кілька учнів слабозорих, але їх зір лиш трохи кращий ніж у повністю незрячих дітей.
9. А: Як поводять себе діти вперше потрапляючи у школу?
І: Як звичайні діти, дехто більше переживає, дехто менше всетаки вони першокласники. Деякі діти спершу скучають за батьками, але коли вони доучуються до старших класів, то не хочуть покидати школу. Розумієте у них тут формується своє особливе середовище, вони тут почуваються добре.
10. А: Розкажіть чи є певні особливості у поведінці таких дітей?
І: Мабуть ні, всі діти ведуть себе добре, за весь час моєї роботи у нас не було якихось дивних історій.
11. А: Скажіть, чи легко діти йдуть на контакт?
І: Так, вони дуже привітні, і хочу сказати, що ці дітки дуже саранні у всьому вони хочуть здобувати цю освіту і намагаються робити це чим краще.
12. А: Чи могли б Ви виділити важливі потреби цих дітей?
І: Ну звісно основною проблемою цих дітей є їх вада зору, з цим пов'язані особливі потбери. Їм потрібно вчитись багатьом видам діяльності які для нас з вами звичайні і зрозумілі. Але наша школа якраз і функціонує для того, щоб допомогти цим дітям стати такими ж звичайними як і ми з вами.
13. А: З якими, на Вашу думку, проблемами стикаються діти поза межами школи?
І: Діти, які здобувають освіт у нашому закладі, є більш пристосовані до цього життя. У нас був випадок, пов'язаний з екскурсію. З молодшого хлопчика почали насміхатись діти які були теж там, мабуть з якоїсь іншої школи, цю ситуацію побачила наша дівчинка, що вчилась тоді в 11 класі, вона одразу захистилась за нього. Як бачите у наших дітей дуже міцні стосунки, і вони не бояться постояти один за одного. Це говорить про те, що ця дівчина вже сформувала певнне уявлення про себе, не як про інваліда, а як про повноцінну людину.
14. А: Окресліть проблем, з якими Ви стикаєтесь у роботі?
І: Основною проблемою є виснаження, але в той же час діти дають нам більше сил та наснаги. Звичайно, робота директора не така легка, але вона приносить задоволення.
15. А: Скажіть, чи є серед ваших випускників діти, що навчаються у внз?
І: Так, за останні 10 років 34 наших учня здобули вищу освіту.
16. А: Скажіть, чи легко батькам йти на контакт з іншими людьми? Вони ізольовують себе і дитини від навколишнього світу?
І: Це залежить від самих батьків. Деякі батьки аж надто опікають, інші навпаки раді, що їхній дитині допомагають інші.
17. А: Щоб Ви могли розповісти про ставлення до незрячих дітей з боку інших?
І: В основному діти живуть в оточенні, що складається у стінах школи, тут вони захищені і щасливі. Щодо інших, реакції можуть бути різноманітні. В основному це співчуття.
ІІІ. Дослідження застосування реабілітації як напрямку соціально – педагогічної діяльності у Львівськії спеціальнії загальноосвітнії школі № 100;
18. А: З яких занять складається навчання дітей?
І: Окрім загальноприйнятої освітної програми обов'язковими є корекційно - розвитковізаняття. Це заняття із соціально - побутового орієнтування які сприяють оволодінню практичними вміннями, необхідними для самостійного життя, орієнтування у просторі, розвиток мовлення, лікувальна фізкультура, масаж.
19. А: Розкажіть бльше про спеціальні заняття для дітей?
І: Ці заняття проводять педагоги-дефектологи, на корекційних заняттях дітей навчають всього, що потрібне їм для самостійного життя, як прасувати, ліпити вареники, мити посуд. Орієтування — як скуплятись у супермаркеті, на вулиці з тростиною. Розвитком мовлення займається логопед.
20. А: Опишіть, будь ласка, як діти проводять дозвілля?
І: У школі працюють спортивні, технічні, природничі, музичні, танцювальні гуртки. Майже всі учні задіяні до них.
21. А: Скажіть, будь ласка, які спеціалісти залучені до роботи з дітьми?
І: У закладі працюють 53 спеціалісти, серед них 12 дефектологів. У школі працюють педагоги, які забезпечують здобуття учнями загальної середньої освіти, а також психолог, логопед,лікарі, бібліотекар.
22. А: Чи застосовують у Вашому закладі реабілітацію?
І: Застосовують медичну реабілітацію, в основному ведеться корекційна робота.
|