|
|
Скачати 89.95 Kb.
|
|
Сучасні підходи до проблеми превентивного виховання в школі Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист. Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин. Система превентивного виховання будується на теоретико-методологічних засадах особистісно орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей та молоді, положень Національної програми “Діти України”, національних програм протидії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності на СНІД, боротьби зі злочинністю тощо. Превентивне виховання розглядається поліаспектно. Педагогічний аспекти превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки. Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків. Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій. Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури. Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів. Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення. Основні завдання превентивного виховання:
У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця школи з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх. Робота педагогічного колективу школи у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки. Адже він має здійснюватись на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склались у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що справляє вирішальний вплив на формування в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо. Як бачимо, превентивне виховання тісно пов’язане з правовиховною роботою, зокрема, з формуванням правової культури школярів. Необхідність формування правової культури учнів зумовлена наступними факторами. По-перше, однією із сторін розвитку творчої особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, порушує норми моралі чи законів. По-друге, в Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, відповідно посилюється гострота проблеми правопорушень серед учнівської молоді. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої злочинності в Україні. Близько 70 тис. дітей і підлітків стоять на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому. Криміногенність молоді загалом висока в усьому світі. Скажімо, за даними ООН до 30% молоді бере участь у протиправних діях, а 5% скоюють серйозні правопорушення. Однак паралелі з нами проводити тут аж ніяк не можна, тим більше якось виправдовувати загальними тенденціями суто наше явище. У нашій країні правопорушення мають іншу основу й інакші передумови. Причини злочинності неповнолітніх оцінюються всередині самого злочинного середовища: по-перше, відбувається його омолодження. Так, підлітки віком 14-17 років складають 8% загального населення України, однак скоюють чверть усіх злочинів зросла на 15%. По-друге, спостерігається значне зростання злочинності серед дівчат. Ця “прибавка” у порівнянні з 1988р. склала 44%. По-третє, збільшується рецидивна злочинність. Серед підлітків вона зросла на 20%, а 60% рецидивістів розпочали свою “кар’єру” ще підліткам. Характерною ознакою злочинності неповнолітніх є те, що вона в Україні набуває все більш організованого, групового характеру. Майже 40% правопорушень підлітків носить такий характер. З метою правової освіти і виховання учнів в школі варто організовувати тижні чи місячники правових знань, в рамках яких проводити різноманітні бесіди, круглі столи, конференції, брейн-ринги, зустрічі, відеолекторії, виставки, конкурси на правову тематику. Така робота сприяє зменшенню кількості правопорушень серед учнів школи. Суттєвим у визначенні причин правопорушень слід вважати динамічний зв’язок і взаємозалежність умов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку учня, що впливає на соціальну адаптацію. У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію учнів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони набувають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші протиправні вчинки. Як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що у 60-80% випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання. Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:
Вважаю, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому школа, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми. Розуміючи важливість даної роботи, педагоги школи повинні прагнути налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками через учнівські щоденники, телефонним зв’язком. Однією з ефективних форм педагогізації батьків та зростання їх правової культури є заняття батьківського університету. Зокрема, важливу роль у превентивно-виховній роботі відіграють батьківські конференції з участю лікарів, працівників правоохоронних органів. Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам. Адже обов’язки класного керівника передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, обліку учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення; співпрацю з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою. Специфіка професійного завдання класного керівника в превентивному вихованні визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, виявлення та аналізу деструктивних факторів, які зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх. Підґрунтям грамотної, результативної колекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок. Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні та організаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримують класні керівники в ході спостереження за поведінкою школярів в урочний і позаурочний час. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваціно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами. Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками. На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник на початку навчального року складає психолого-педагогічну характеристику класу, оформляє соціальний паспорт класу, планує роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень. Згідно з отриманими від класних керівників даними заступник директора з виховної роботи складає соціальний паспорт школи, план правовиховної роботи в школі. Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашій школі класними керівниками, дирекцією проводиться профілактична робота з класними колек- тивами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків. В школі повинен бути налагоджений жорсткий контроль за відвідуванням учнями уроків. У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу слід надавати індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу класного керівника з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками. Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, відвідування учнів удома, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті школи. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, у процесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм. |
| ВИПУСКНА РОБОТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ |
Заявка учасника VІ міжнародної науково-практичної конференції “РЕАЛІЗАЦІЯ... Гуманітарні і медико-біологічні аспекти фізкультурно-оздоровчих форм фізичної культури |
| Викладач НЕСИНОВА С. В «Сучасні проблеми права в Україні»: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Вибрані найкращі тези доповідей |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
| Назва вершини Дайте розгорнуту характеристику соціальної сфери в Україні: місце і роль в національному господарстві, структура, сучасні тенденції... |
Людмила Калюжна КРЕАТИВНІСТЬ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У статті висвітлюються наукові підходи до проблеми креативності, особливості та можливості її втілення у навчально-виховномий процес... |
| Людмила Калюжна КРЕАТИВНІСТЬ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У статті висвітлюються наукові підходи до проблеми креативності, особливості та можливості її втілення у навчально-виховномий процес... |
Сучасні підходи до формування позитивної мотивації дітей та учнівської... Міркування про здоров’я знаходимо у творах таких всесвітньо відомих філософів як Платон та Арістотель, Гіппократ та Ібн Сена (Авіценна).... |
| Керівництву ТОВ «СУЧАСНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ» Національній комісії... Рішення ДКЦПФР №1360 від 29. 09. 2011 р.), незалежною аудиторською фірмою ПП “Аудит-Тест” проведено аудит фінансової звітності товариства... |
«Сучасні проблеми математичного моделювання та обчислювальних методів» Передбачаються: пленарні доповіді (до 30 хв.), секційні доповіді (до 15 хв.), стендові повідомлення (заочна участь); вибрані доповіді... |