|
|
Скачати 2.39 Mb.
|
| Додаток Б. При розробці програми автори керувалися принципом гуманізації. Гуманізація виховного процесу не обмежується стосунками педагога з дітьми – цей принцип має визначати зміст виховної роботи. Тому програма передбачає ознайомлення дошкільників з найближчим оточенням, починаючи з сім’ї, рідного дому, села чи міста; набуття дітьми тих навичок та вмінь, які дадуть їм змогу брати посильну участь у житті дорослих; прилучення дітей до загальнолюдських цінностей. За означеними програмами система навчання дітей дошкільного віку читання передбачала такі заняття: навчання грамоти, розвиток мовлення та індивідуальна форма роботи з дітьми (у вільні від занять години). За програмою «Малятко» [159] навчання дітей читанню починалося з підготовчої до школи групи. Цьому передувала робота над звуковим аналізом слова, над умінням ділити слова на склади. Новим у змісті програми «Малятко» є початки народознавства. У дітей формують уявлення про історію свого життя, сім’ї, залучають до складання біографії роду, розвивають інтерес до свого майбутнього [159]. Серцевину змісту розділу програми «Дитина і навколишній світ» складає людинознавчий матеріал. Його підрозділами є: сім’я, дитячий садок, рідний край, початки народознавства, праця дорослих (для дітей старшої групи). У розділі «Рідна природа» відчутніше простежується екологічне спрямування програмного матеріалу. Розділ «Цікава математика» спонукав вихователів застосовувати цікаві для малят форми та методи реалізації змісту. Його завдання знайдуть розв’язання в усіх видах діяльності дошкільників, проте за змістом цей розділ відрізняється від програми 1986 р. збільшенням обсягу. У програмі «Малятко» у повному обсязі представлено навчання дітей орієнтуванню в часі, у просторі. У програмі ж 1985 р. цих підрозділів не було. Особливістю програми «Малятко» 1991 року видання є те, що в ній уперше вміщено розділ «Спілкування другою мовою (для груп некорінної національності), у підготовчій групі якого передбачалося навчання дітей спілкування іноземною мовою та введено розділи з розвитку українського та російського мовлення. Основним засобом навчання й виховання малят є їхня провідна діяльність – гра. Саме вона має посісти чільне місце у виховній роботі дитячого садка. Відродження національної культури зумовило виділення підрозділу «Усна народна творчість», в якому передбачається прилучення дітей до перлин народної мудрості. Збільшена вага класичних творів (Т.Г. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Коцюбинський, М. Вовчок, О. Пчілка та ін.) і творів сучасних українських письменників (П. Тичина, М. Рильський, Л. Костенко, В. Чухліб, М. Вінграновський та ін.). Розділ «Образотворче мистецтво» розширено за рахунок ознайомлення дітей з різними жанрами живопису, графікою, скульптурою, архітектурою, українським народним декоративно-прикладним мистецтвом. У розділі «У світі музики» закладено два основні напрями музичного виховання: фольклорний та класично-традиційний. Відправною точкою першого є добір певного репертуару, що складається з народних пісень, поспівок, ігор, обробок народних пісень тощо – як українських, так і інших народів. До класично-традиційного належать авторські твори композиторів минулого та сучасності. Музичний матеріал складається з кращих зразків народного фольклору різних регіонів України, творів композиторів-класиків і представників різних напрямів сучасного музичного мистецтва [159]. Програма «Дитина» була створена у 1993 р. авторським колективом Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів із залученням провідних фахівців дошкільної і початкової ланок освіти: Н. Бібік, М. Вашуленка, Е. Вільчковського, О. Кононко, О. Проскури, О. Хорошковської та ін. Посилаючись на праці провідних психологів і педагогів Г.С. Костюка, О.В. Запорожця, М.І. Лісіної, С.Ф. Русової, В.О. Сухомлинського, укладачі програми зауважували, що саме в дошкільному віці починає формуватися особистість творча, здібна, відповідальна або пасивна, якій ще змалку відбили бажання цікавитись, пробувати, ділитися враженнями. Додаток Д. Автори програми розглядають дошкільне дитинство як: а) самоціннісний етап життя людини; б) етап підготовки до наступного періоду – шкільного дитинства; в) період, протягом якого формуються не тільки передумови, а й провідні риси особистості, що визначатимуть її спрямованість, поведінку і діяльність протягом усього життя [89]. Виходячи з цього, ними було визначено основні завдання дошкільного закладу: - створити умови для того, щоб дитинство в дитячому садку для кожного виховання було радісним, змістовним, цікавим, щасливим; - забезпечити кваліфіковану турботу про зміцнення і збереження фізичного і психічного здоров’я дітей, а в умовах Київської, Житомирської, Чернігівської та інших областей здійснювати ці завдання з обов’язковим урахуванням наслідків чорнобильської катастрофи і місцевої екологічної ситуації; - спільно з сім’єю дбати про те, щоб кожна дитина зростала чемною, привітною, вихованою, інтелігентною, любила своїх батьків, родину, рідну країну; - забезпечити умови для повноцінного, своєчасного і різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості; - виховувати активне пізнавальне, моральне (бережне, шанобливе), естетичне ставлення до навколишнього світу – до явищ живої і неживої природи, предметів побуту, до людей, до власної особи; - прилучити дітей до основних ділянок людської культури (рідної мови, традицій, звичаїв, знань, книжок, праці, мистецтва, моралі та ін.). Основні принципи, які визначили зміст програми: - гуманізації виховного процесу, що полягає в орієнтації вихователя на особистість дитини, на її вікові та індивідуальні особливості, в підтримці пізнавальної активності, корекції негативних проявів; - узгодження колективних та індивідуальних форм і методів роботи з дітьми в усіх вікових групах з метою принципового збільшення питомої ваги індивідуальної роботи; - орієнтація на основні сфери дійсності (світ навколишніх предметів, побут, природа, люди і людські взаємини, соціальні явища, праця, мистецтво тощо) як джерела формування відповідної системи ставлень, ціннісних орієнтацій, моральних та етичних норм; - опора на здобутки психологічної науки про роль таких видів діяльності, як спілкування з дорослими, діяльність з предметами, гра, організовані (керовані вихователем) та самостійні (творчі, за вибором дітей) заняття; - забезпечення зв’язку з традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва; - створення умов для формування творчої особистості. Це вимагає переорієнтації вихователя з репродуктивних на продуктивні (творчі, дослідницькі) методи організації колективної та індивідуальної діяльності дітей. Головним фактором формування творчої особистості в період дошкільного дитинства є розвиток пізнавальної активності дітей, передбачений в усіх розділах програми; - традиції країни, різних її регіонів, національні особливості культури мають бути джерелами своєрідності, самобутності укладу дитячого садка, що виявлятимуться як у змісті життя дітей, загального виховного процесу, так і в інтер’єрах і навіть у проектах приміщень для дитячих закладів; - дотримання принципу інтеграції, системності, комплексності при визначенні змісту розділів програми та в процесі планування і здійснення виховної роботи [89, 4]. Програмою пропонувалося режим дня кожного дошкільного закладу зробити одночасно і упорядкованим, і гнучким, зручним для батьків та вихователів. Доцільно, наприклад, йти назустріч батькам, дозволивши приводити сина або доньку до дитячого садка і забирати додому протягом усього дня, попередньо домовившись з вихователем; враховувати побажання батьків щодо введення дієтичного харчування дітей, які його потребують за станом здоров’я. Завдання і зміст виховної роботи з дітьми подано за розділами. Це створює умови для забезпечення послідовності викладу матеріалу, його систематичності, ускладнення відповідно до зростання вікових можливостей дітей, розвитку інтересів та індивідуальних нахилів до різних видів діяльності. Вихователів не обмежували у доборі форм і методів організації роботи, у прояві власної ініціативи, творчості, самостійного пошуку. Для кожної вікової групи передбачено розділ «Діти, що потребують допомоги батьків та вихователя». Він зосереджує увагу вихователів на доцільних психологічних прийомах індивідуальної роботи. Крім того, тут розглянуті найбільш типові психологічні причини труднощів, які виникають у вихованні. Для кожної вікової групи окреслено відповідний зміст і найбільш доцільні форми співпраці з батьками, що дає змогу при врахуванні специфіки громадського і сімейного виховання досягати спільності, взаємопідтримки, взаємозбагачення виховних можливостей з орієнтацією на кращі традиції сім’ї та на позитивні фактори виховання у дитячому садку. Зрозумло, що програма може бути успішно виконана тільки при дотриманні певних умов. Серед найважливіших уважаємо доцільним назвати такі: - рівень виховної роботи має бути обумовлений високим рівнем загальної культури і професійної підготовки кожного члена педагогічного колективу; - концепцією затверджено, що в групі має бути не більше 15 дітей. Всі зусилля слід спрямувати на додержання цієї вимоги; - вихователь – людина творча, він має право вносити свої корективи до програми, шукати методи і прийоми роботи, які найкраще відповідають його здібностям, можливостям; - забезпечення достатньої матеріальної бази і повного набору необхідних посібників для кожної дитини і кожної групи; - зміцнення зв’язків сімейного і громадського виховання, підтримка національних традицій шляхом переорієнтації груп одновікових у різновікові, а також доопрацювання, конкретизація різних розділів програми відповідно до історії, традицій, особливостей свого регіону [89, 10]. Програма «Дитина» [89] в розділі «Мова рідна, слово рідне» передбачала для середньої групи два варіанти роботи над звуковимовою: варіант А – для дітей україномовних, варіант Б – для російськомовних. У підготовчій до школи групі пропонувалася робота над формуванням вміння читати з усіма дітьми. Дошкільників знайомили лише з дванадцятьма буквами, а, за бажанням батьків та урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини, вихователі працювали над засвоєнням дітьми інших букв алфавіту. Велася робота над звуко-буквеним аналізом слів з називанням букв алфавітними назвами. На заняттях з підготовки до письма дітям сьомого року життя пропонувалося писати літери друкованим шрифтом на папері в клітинку [89]. За програмою «Дитина в дошкільні роки», виданою у 1991 р. [88], дітей середньої групи вчили володіти граматичними формами схожих слів російської та української мови. Діти шостого року життя (старша група дитячого садка) вправлялися в умінні аналізувати слова. У підготовчій до школи групі продовжували працювати над поняттям «звук», «буква», «склад» і складали односкладові і двоскладові слова, вчили читати речення в «Абетці». Як бачимо, вимоги до навчання читанню за програмою «Малятко» та «Дитина в дошкільні роки» збігаються. Лише програма «Дитина», ураховуючи побажання батьків, пропонує починати навчання дітей читанню з п’яти років [88]. У кінці 80 – на початку 90-х рр. багато педагогів-методистів учених займалися питанням, як навчити дітей читати (А. Богуш, Д. Ельконін, В. Едигей, Л. Журова, К. Крутій, А. Максакова та ін.). Використовуючи різні принципи (фонемний, складовий), навчання читанню відбувалося на моделюванні звукового складу слова (М. Вашуленко, Д. Ельконін, В. Левін), або за рахунок кольору, звука та ін., що сприяло механічному запам’ятовуванню слів (О. Декролі, М. Зайцев, М. Монтессорі, Є. Шулешко). Вихователям дошкільних закладів дозволялося використовувати в роботі з дітьми різні альтернативні методики і програми, проте орієнтуватися вони зрештую, мали на показники, що містилися у кінці кожного розділу програми «Малятко» для відповідної вікової групи. Практичною реалізацією принципів демократизації і гуманізації виховного процесу в дитячому садку визначалися народознавчі, людинознавчі підходи. У 1993 р. виходить з друку програма «Українське народознавство» підготовлене авторським колективом під керівництвом А. Богуш [232]. У ній констатується, що знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці виховання підростаючого покоління. Авторський колектив пропонує дошкільним працівникам своє бачення шляхів прилучення дітей до українських національних традицій, звичаїв, культури, ознайомлення малюків з рідним краєм, оселею, домівкою, стежиною, яка веде до ставу, озера, квіткою, яка щодня зустрічає дитину на цій стежині, тобто з найближчим рідним довкіллям, а від нього вже – до інших просторів України. Програма побудована за регіональним принципом ознайомлення дітей з рідним краєм, який перегукується із загальнодидактичним принципом – від близького до далекого, від знайомого до незнайомого. Безумовно, авторському колективу, на жаль не вдалося у пропонованій програмі охопити специфіку традицій та звичаїв усіх регіонів України, та, мабуть, це і неможливо. Вони залишили право за кожним дошкільним закладом, за кожним вихователем самостійно добирати місцевий краєзнавчий матеріал, вести його пошуки разом зі своїми вихованцями та їх батьками, дідусями і бабусями. Водночас науковці застерігають дошкільних працівників від однобічного захоплення місцевим матеріалом. Дітей потрібно ознайомлювати як із загальнотрадиційними українськими традиціями та звичаями, посудом, одягом, їжею тощо, так і з регіональними, місцевими. Окремих занять з народознавства програмою не передбачається. Зміст пропонованої програми можна реалізовувати на заняттях з усіх розділів основної програми виховання та навчання у дитячому садку. На заняттях на ознайомлення дітей з навколишнього дійсністю (іграшки, посуд, одяг, їжа, взуття, символи, рід, родовід, Україна тощо), з природи (рідна природа, календарні сезонні свята, обряди), художньої літератури (казки, малі жанри українського фольклору, оповідання українських письменників класиків та сучасних), образотворчої діяльності (народні промисли, розписи, скульптура, мистецтво), праці (виготовлення виробів), музичних (пісні, танці, вечорниці), у гуртковій роботі. Тематика занять, що пропонується для відповідної вікової групи, є орієнтовною і рухомою. Вихователь має право доповнювати їх та варіювати теми в межах вікових груп залежно від рівня розумового та мовленнєвого розвитку дітей, місцевих та регіональних умов, мовного режиму групи чи дошкільного закладу. У ході виконання програми з народознавства рекомендувалося бути особливо уважним до словникової роботи. Дітям слід пояснити (та показати наочно) кожне слово, його походження, вимову, наголос. Тому радили вихователям, добираючи місцевий, регіональний матеріал, обов’язково складати тлумачні тематичні словники, звіривши їх із відповідними літературними. У 1997 р. вийшли з друку програма та методичні рекомендації «Витоки мовленнєвого розпитку дітей дошкільного віку» за редакцією А. Богуш [64]. Програма розрахована на роботу з дітьми від двох до семи років. Оскільки на той час діти від народження до двох років життя виховувалися у сім’ї, в програмі наводилися лише базисні характеристики їхнього мовленнєвого розвитку. «Витоки мовленнєвого розвитку...» складалися з чотирьох розділів: «Мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі»; «Мовленнєва діяльність, мовленнєве спілкування, розвиток мовлення рідною мовою» (програма); «Художньо-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку»; «Програма художньо-мовленнєвої діяльності». Згодом запропоновані матеріали «Витоків...» були доопрацьовані відповідно до Базового компонента дошкільної освіти і видані у 2004 р. як «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти» [43]. Отже, у 1999 р. вийшов із друку Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО), що насправді становив стандарт дошкільної освіти. БКДО визначає обов’язковий мінімум змісту основних освітніх програм, обсяг навантаження, вимоги до рівня розвиненості, вихованості та навченості дитини семи (шести) років, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті [17, 13]. Базовий компонент дошкільної освіти – це мінімально достатній та необхідний дитині для нормального функціонування в навколишньому середовищі ступінь компетентності, який передбачає набір особистісних властивостей, розвинених потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень та життєво важливих практичних умінь, що гарантують дошкільнику пристосованість до життя, вміння орієнтуватися у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей. Документ також визначив і кінцеву мету дошкільної освіти – сформувати базис особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупності чотирьох сфер життєдіяльності – «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам» [17, 12]. Розробка змісту БКДО та його реалізація враховує, принаймні, три позиції: базисні характеристики особистості, якісні новоутворення та вікову сенситивність. Базисними характеристиками дитини-дошкільника психологи визнають такі психічні якості та властивості, як-то: креативність, ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свобода поведінки і безпека, самосвідомість і самооцінка. Якісними новоутвореннями психічного розвитку, за даними психологів (Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв та ін.), є класична формула «Я-сам» трирічної дитини, оволодіння діалогічним (у молодшому віці) і монологічним (у середньому віці) мовленням; поява планувальної, регулювальної функцій у шість років; довільність поведінки; самостійність дітей старшого дошкільного віку тощо. Під сенситивними періодами розвитку розуміють найбільш сприятливий вік для засвоєння певного матеріалу, набуття знань, умінь і навичок у певному виді діяльності, наприклад, в оволодінні мовою – від двох до п’ять років. У БКДО відсутні змістові лінії, пов’язані з мовою, мовленням і спілкуванням. Водночас завдання з розвитку мовлення дитини є складовим змістового аспекту кожної з означених сфер. Після видання у 1997 р. проекту Базового компонента дошкільної освіти в Україні (БКДО), авторським колективом програми «Малятко» було доопрацьовано її зміст. Доповнений і оновлений зміст нової програми цілком відповідав основним положенням Базового компонента дошкільної освіти, і нею від 1999 до 1 вересня 2009 р. користувалися усі вихователі ДНЗ України як такою, що можна було вважати базовою [158]. У другому виданні згаданої вище програми уочнено обсяг та зміст знань, умінь і навичок, засвоєння яких забезпечувало б основу розвитку та життєдіяльності особистості. У її змісті відображено результати багаторічних досліджень вітчизняної та світової психологічної і педагогічної науки. Обов’язковим компонентом процесу формування особистості визначено знання та вміння, а кінцевим його продуктом – ставлення до себе і навколишнього світу, яке проявляється в емоційно-чуттєвій сфері, судженнях та поведінці дитини. Зміст програми орієнтує вихователів на те, чого має досягти дитина у відповідний сенситивний період розвитку, її всебічний гармонійний розвиток є завданням виховних технологій. Зміст програми побудовано на принципах науковості, доступності, послідовності викладу матеріалу, його систематичності, ускладнення відповідно до зростання вікових можливостей дітей. У програмі зазначається, що головною метою виховання є формування у дітей цінностей. Саме цінності здебільшого детермінують потреби, які впливають на рушійні механізми активної діяльності людини. Зміни в суспільстві зумовлюють зміни й у системі цінностей. І навпаки, з переоцінки цінностей розпочинаються зміни в соціально-політичних поглядах людей. Будь-яка система виховання має на меті зробити для кожної особистості ціннісно значущими норми й закони, якими керується суспільство. Тільки в такому разі воно матиме законослухняного громадянина й активного діяча суспільного процесу. Цінності визначають зміст виховання, а виховання прагне прищепити дітям віру у прийняті цінності. Яку систему цінностей вибирає суспільство, таким має бути і характер виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі, в суспільстві [158, 4]. Зважаючи на підвищенням престижу сім’ї та ролі сімейного виховання, яке найбільше впливає на становлення особистості саме в дошкільному віці, на можливості й бажання окремих батьків виховувати дитину тільки в сім’ї, у програмі запропоновано новий розділ «Виховання дитини в сім’ї». Його зміст торкається всіх найважливіших аспектів сімейного виховання дітей дошкільного віку на гуманістичних засадах, пропонує модель взаємин батьків і дітей на принципах взаємоповаги і взаєморозуміння, співпраці й співпричетності. У розділі акцентується увага на найперших завданнях родинного виховання та його стратегії, методах сімейного впливу на дошкільників, батьківських помилках і їх причинах, на ролі матері й ролі батька у становленні особистості дитини, на суті й складових виховного потенціалу та виховного ідеалу сім’ї. Отже, програма виховання дітей дошкільного віку «Малятко» (1999) своїм змістом зробила новий крок у розвитку змісту дошкільної освіти. Так, розробкою стандарту дошкільної освіти й оновленим змістом програми «Малятко» завершується становлення змісту освіти періоду із середини 50-х рр. XX ст. до 2000 р. Розробка цих документів виступала результатом виконання Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI століття). |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ |
ПРОГРАМА V Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі „ Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Полоністичний науково-інформаційний центр імені Ігоря Менька... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ... Шановна Пані секретар Дрогобицької міської ради, в о міського голови міста Дрогобича |
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Вимоги до претендентів: наявність відповідного наукового ступеня і/або вченого звання, повна вища освіта за профілем кафедри |
|
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Вимоги до претендентів: наявність відповідного наукового ступеня і/або вченого звання, повна вища освіта за профілем кафедри |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДРОГОБИЦЬКИЙ... Медичну довідку про стан здоров’я за формою №086-о та 2 фотокартки, 2 конверти, 2 папки |
|
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка На посаду декана Інституту фізики, математики та інформатики мають право претендувати науково-педагогічні працівники цього інституту,... |
Дрогобицькому регіону потрібні фахівці з комп’ютерного еколого-економічного моніторингу У 2011 році Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка ліцензує підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного... |
|
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА На виконання наказу МОН України від 24. 05. 2007 № 420 «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу», рішення... |
ЗАПРОШЕННЯ на Всеукраїнську студентську олімпіаду 2010-2011 навчального... Міністерства освіти і науки України від 02. 12. 2010 року №1190 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2010-2011 навчального... |