Моя майбутня професія психолог
|
|
Скачати 79.7 Kb.
|
| Моя майбутня професія - психолог. Одного разу в дитинстві, через мою непосидючість тато посадив мене на коліна і почав виливати на мене незаплановану порцію «моралі». Я мало що запам’ятав з татової розповіді, лише фразу: « Поганим бути дуже легко,- не потрібно старатись, щоб комусь заподіяти зло, а от хорошим бути набагато важче і це власне є великим мистецтвом, тож шліфуй синку в собі це мистецтво »! Ось приблизно таку установку дав мені батько. Я на неї звичайно відреагував по дитячому - зіскочив з татового коліна та побіг «шукати вітру в полі». Та все ж таки ця фраза запам’яталася мені на роки і відбилася у моєму серці, та й зараз ще дозріває. Йшов час і я шукав, як можна втілити це в життя. Читав літературу на філософську, релігійну тематику; було бажання піти вчитися до духовної семінарії, адже першими практичними психологами були священики та монахи. Однак зараз розумію, що це дуже важкий шлях, тому що на тебе будуть дивитися як на взірець і в майбутньому я зобов’язаний показувати приклад. Наприклад, якщо я буду вести групу « Анонімних алкоголіків », то повинен забути про будь - який алкоголь; чим би я не займався, я повинен бути прикладом, а це великий та важкий тягар. Я знаю, що це завдання мені підйомне і, можливо, тоді я зможу назвати себе щасливою людиною. Адже щастя полягає не в легкості - його потрібно здобути важкою наполегливою працею над собою, своїми помилками та аналізом своїх досягнень. Та як осягнути і осмислити силу мого покликання? Чи дійсно професія психолога – це моє життєве покликання ? Як зробити, щоб професія, яку я обрав, давала мені заряд позитивної енергії; щоб у моєму внутрішньому « Я » не сіли батарейки? Як мені осягнути радість своєї майбутньої професії? В цьому напевно і полягає пошук самого себе, прагнення бути щасливим. А взагалі, що таке щастя? Це коли я задоволений? – НІ! Коли в мене всі і все є? – НІ! Я думаю щастя я осягну тоді, коли в мене не будуть «сідати батарейки» мого внутрішнього « Я » - психолога, які даватимуть мені ентузіазм в моїй професії, яку я планую здобути. Я хочу навчитись жити в гармонії з собою та світом, щоб відблиски моєї гармонії освітлювали та омивали інших людей, заряджали їх особливою енергією. Враховуючи це все, бути щасливим ніби дуже легко,- якщо ти звик до постійної боротьби,- адже щастя є ніщо інше як боротьба. Марк Аврелій писав: « Живи так, ніби час, що залишився тобі, є несподіваним подарунком долі ». Час нам непідвладний і це дійсно є безцінний дар. Тому потрібно цінувати кожну секунду свого життя, хоча можна сказати, що секунда нічого не змінить. Тоді скажіть це срібному призеру олімпійських ігор з бігу, який стоїть на п’єдисталі олімпійської слави і дивиться на чемпіона. Звична річ - хочеться бути найкращим, але ще більше хочеться бути щасливим. Психологи – це мислителі життя, знавці людяності та помічники для потребуючих. Цим заняттям займаються люди, які здатні на щирі прояви любові, бачачи біль та страждання, зовнішню агресію, благання про допомогу. Чи вийде це в мене? Чи знайду майстра, який мені передасть ці секрети? З іншої сторони, самої любові недостатньо- потрібно вміти любити, агресію спрямувати у потрібне русло, благання про допомогу розвіяти та навчити людину допомогти собі та іншим. Але як… Мені дуже часто говорять, що я можу дуже довго вчитись на психолога і ніколи не зможу ним стати. На мою думку, психолог - це людина з особливим станом душі. І психолог повинен вміти керувати цим станом. В нашому сучасному брутальному світі, де панує брехня, жадібність та заздрість, ми повинні керуватися особливими цінностями і стати взірцем для світу, але для початку повинні допомогти собі змиритись з цим. Це все потрібно осягнути, навчитись; а коли почнеться практична діяльність, то що тоді… Це сумніви, розпач, комплекси, екстремізм, невдоволення. Я розумію, що це речі нормальні, але й розумію, що це не так вже і легко. А може це закономірні етапи росту, будь-якого професійного зросту! Мабуть важливо не зупинятись, не думати, що так буде завжди, адже не помиляється той, хто не працює. Професія психолога - це професія, яка ламає важкі життєві стереотипи. Психолог відштовхується від особистісних потреб людини; не всі інноваційні методи та технології можуть йому допомогти, тому він постійно знаходиться в постійному пошуку для повноцінного розвитку та духовного спокою особистості. Я хочу бути психологом, погляд якого виражає пошук, і тактику « підлаштовування » до душевного стану людини. Психологу приписують здатність «прогнозувати», «бачити наскрізь людину», «вгадувати думку», «пророкувати долю», взагалі, таке враження що від психолога вимагають постійно якогось дива. Нажаль, це взагалі не так: місія «провидця», «чарівника» чи ворожки психологу не личить. На мій погляд, психологом має бути людина небайдужа, неординарна, уміти зрозуміти людину. Психолог покликаний не тільки сприяти максимальному розвитку людини, а і особистісному, емоційному і звичайно вольовому. В своїй майбутній професії я старатимусь навчити людину самостійно справлятися з проблемами, щоб від мене вона незалежно та впевнено йшла своєю дорогою до вершин без сторонньої допомоги. А найбільше мистецтво, - це допомогти психологічно слабкій людині вміти жити і вирішувати тяжкі проблеми буденного життя. Психологія здається такою загадковою, адже вона була проголошена наукою, а кожен з нас знає, що ніяка наука не допоможе зрозуміти відчуття, переживання та турбування. Дійсно: що може знати якась абстрактна наука про сором, який я приховую, звертаючись за допомогою? Тільки задумайтеся, що для когось я – механізм, хай навіть складний і цікавий. Як я - як майбутній психолог - зрозумію свою гордість і наскільки вона цінна для мене, і як мені в майбутньому допомогти іншим таким як я?! « І що ти людям зможеш порадити?! – говорить мій однокласник, дізнавшись, що я, 17-річний юнак, обрав професію психолога. – адже ти не зможеш зрозуміти людей як слід, – без життєвого досвіду! – і взагалі, ти життя їм не зміниш». Я відчуваю, інтуїтивно знаю, що витоки негараздів молодого психолога лежать десь там, в глибині мого єства, куди я сам не заглядаю; і ось з'явиться хтось чужий (мусить мене хтось цього навчити), і він туди проникне та допоможе мені?! Цього не може бути, тому що він все одно не зрозуміє мене: про мене в підручниках не писали… Не говорячи вже про те, що я не випадково бережу свої глибинні переживання від зовнішнього погляду, і боротимуся за це. Якщо ж цей фахівець все-таки зможе зрозуміти моє єство, про яке я не говорив нікому і сам не дуже-то знаю, – то він небезпечна людина. Якийсь шаман, або чаклун, чи маг. Тому що робить те, що я все життя вважаю за неможливе для звичної людини. Він уміє щось абсолютно неймовірне – як наприклад літати, чи пророкувати. І тоді він непередбачуваний. Тому багато хто вважає, що психолог - незвичайна людина: він до зубів озброєний своєю наукою, яка від «усіх людських проблем». «Тебе щось турбує, – говорить іноді мама. – Ти ж хочеш бути психологом, повинен розуміти...» Друг, дізнавшись, що я боюсь, написав мені смс: «Очманіти!!! Майбутній психолог, і боїться. Може, тобі до психіатра звернутися?!» Люди частенько дивуються – мовляв, що ж таке: ось людина як людина, з своїми «прибамбасами» і «тараканами в голові», з розчаруваннями і злістю, нічим таким не відрізняється; а ось майбутній психолог вже пише наукові, бере участь в різних конкурсах. Напевно, – несправжній; швидше за все, – не дуже хороший. Навряд чи може кому-небудь взагалі допомогти. Ну, може, повезе йому – хоч хтось його візьме до себе асистентом, – заразом підучить. Я недовіряю психологам, які використовують в практиці психологію як науку. Практична психологія не наука, а мистецтво; я не науковець. Я не вивчатиму людей; я прагнутиму зрозуміти їх і про що вони мені будуть говорити. Неодноразово зустрічав різні дискусії і обговорення на тему: « Чи потрібен мені (нам, їм, тим або іншим) психолог?». І так хотілося пояснити, а потім навіть довести, що ПОТРІБЕН! Ми живемо самі з собою все життя, долаємо свої маленькі і великі труднощі, і не вирішуючи їх вчасно, запускаємо. І мріємо, щоб незнайома людина раптом за одну годину дізналася про них все і розібралася зі всім тим, що було накопичене за декілька років. А коли поліпшений настрій після зустрічі з психологом випаровується, ми нарікаємо – «вся ця психологія фігня, так, на один день стало трохи краще, а потім знову все так само. Ну і який же це результат?» Коли людина приходить в перукарню, вона ж не чекає на те, що перукар зробить класну зачіску і все - прекрасний зовнішній вигляд вам забезпечений до наступного року! Безумовно, професіонал може і краще знає, як поєднуватиметься колір очей і волосся, і що під «цю» форму голови необхідна «така» стрижка. Але ж Вам це може не сподобатися і бути абсолютно не потрібним, не дивлячись на очевидну логіку досвідченого майстра. А укладена зачіска розкалашматиться вітром до вечора, фарба змиється тижнів за два, а ще через два прийде пора чергового візиту. За таблетки, уколи або хірургічне втручання платити правильно, адже тут все ясно – горло болить, смокчемо льодяник; ногу зламав, накладемо гіпс. За красу теж правильно – чик - чик і ти вже абсолютно інший. А за те, щоб розібратися в собі, що відбувається всередині – у-у-у-у-у, так хіба ж це робота? Сиди собі і слухай, таке кожний може. Можливо, сидіти і слухати може кожний. А розібратися і допомогти осмислити клієнту? Не нав'язати свою думку або пораду, а вникнути, побути з людиною поряд. Не слухати, а почути про що він говорить. Не оцінювати, а допомагати рухатися далі і шукати нові рішення і способи. Стати опорою в процесі роботи, щоб йому могли довіряти. Н  авіть елементарні стресові ситуації постійно супроводжують нас всюди: при виборі та прийнятті рішень, під час перегляду новин тощо. І психологог, як професіонал своєї справи, повинен навчити нас долати його. Наш організм підпадає під важкі колеса стресу вже від самого народження. І це власне не лише йдеться про фізичні чи хімічні дії (пам’ятаючи про це жінка до зачаття відмовляється від алкоголю та нікотину), а також психологічні - дитина чує кожне слово в лоні матері як за тонкою стіною панельного дому і відчуває кожен пережитий мамою стрес, оскільки дитина і мама - це дві невід’ємні частинки одного цілого аж до народження. Народження дитини - це теж великий стрес, дитина вдихає вперше повітря, лікарі перерізають єдиний зв'язок між матір’ю (пуповину) та немовлям. Тобто дитина не встигла ще народитись, а отримала кучу стресів. Можна зробити висновок: стрес - це невід’ємна частинка нашого життя. На протязі року люди двічі потрапляють до тенет стресу: восени (що пояснюється декількома факторами - закінчилась відпустка, скорочується день, швидко темніє) і на весні (пояснюється авітамінозом після зими). Також дає про себе знати екологія, глобальне потепління, несправедливість - одним словом всі ті установки, які дає нам телебачення. А допомогти з цим всім боротися нам допомагає психолог. А що мені робити, коли сам знаходишся в стресовому стані? Як допомагати іншим, коли в самого криза? Тож професія психолога – це постійні стресові ситуації, конфлікти та напруга. Скільки існує людина, стільки існують конфлікти. Християнство завжди закликає людину до досконалості. Коли людина обирає даний шлях перед нею завжди стоять перешкоди. Конфлікт - одна із таких перешкод. Чим більш людина духовно та інтелектуально розвинена, тим складніші завдання життя ставить перед нею.З  найпершим і найсерйознішим конфліктом людство стикнулось на самому початку історії розвитку людства, який описує нам Біблія старого завіту: коли Бог вигнав перших людей з Едемського саду, тому і конфлікт сприймається як щось негативне.Конфлікт можна сприймати як щось деструктивне, але насправді він мобілізує і формує; ми вчимось домовлятись, з’ясовувати, перемагати його та іти з ним на компроміс або втікати, але тоді він нас буде переслідувати і завдавати нам шкоду. Конфлікт - як молоток, яким можна не тільки відремонтувати та змайструвати, а й проламати людині череп. Тож потрібно шукати компроміси, рішення, які задовольнили б усіх учасників, щоб усі залишились задоволеними. Продовжуючи роздуми про щастя, я можу сказати: щоб бути щасливим, потрібно бути вдячним, вміти радіти своїм успіхам та адекватно сприймати невдачі, бути оптимістом, робити добрі вчинки. Отже, для себе я зробив такий висновок: щоб бути хорошим психологом, потрібно бути перш за все щасливою та задоволеною людиною, бути вдячним за те, що ти маєш, а не сумувати за тим, чого не маєш; вміти знаходити промінчик сонця у сірих буднях життя. |
Схожі:
|
28. «Моя майбутня професія: шлях до успіху» курс за вибором для учнів 10 (11)-х класів «Моя майбутня професія: шлях до успіху» курс за вибором для учнів 10 (11)-х класів |
Миколаєнко А.Є., Ж. М. Миколаєнко, М. Т. Степанченко Моя професія. Методичний посібник Моя професія. Методичний посібник Я.: Вид-во «ТОВ Яготинська друкарня», 2013. 20с |
|
Матусю,ти жiночка єдина, Чому немає сльоз в моїх очах? Коли в душi лише ганьба. Батьківщина моя, Життя i серце, це таємно, Ти родина моя |
Розповідає доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Луганського... Ніверситету. Доцільність такої підготовки зумовлена відповідною професійною орієнтацією ліцею. Крім того, знання та вміння, які отримують... |
|
Зміни приголосних при творенні слів Це моя історія, це моя країна”, лінгвоестафета, самостійна робота «Я – сам, я – сама», «Правильно-неправильно», «Кодування», складання... |
Багато професій у сучасному світі. Кожна з них водночас і складна,... Проте одна з найгуманніших і найвідповідальніших професій – професія педагога, класного керівника, якого по праву можна вважати митцем... |
|
Тема: Костянтина Малицька «Чом, чом земле моя ». Розповідь про письменницю Обладнання: портрет письменниці, малюнки із зображенням природи, фонозапис пісні «Чом, чом, земле моя» |
«Що є любов?» Мета «любов», «майбутня родина»; визначити для себе, що є важливим при виборі майбутнього партнера, розкрити значення родини в житті людини.... |
|
Моя країна Україно! Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене? Україна це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких... |
Частина мови. Іменник. 6 клас Іменники І відміни. Однина Шевченко) Слава навіки Вітчизні моїй. (Сосюра) Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину. (Шевченко)... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua