|
|
Скачати 3.61 Mb.
|
1.3. Психіка і свідомість У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об’єктив- ної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найви- щим рівнем її розвитку є властива людині свідомість. Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розви- ток. З переходом до суспільних форм життя докорінно змінилася структура людської поведінки. Поряд з біологічними її мотивами, які залежали від безпосереднього сприймання середовища, виникли вищі, “духовні” мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які засадово зу- мовлені здатністю абстрагуватися від безпосереднього впливу сере- довища. Поряд з двома джерелами поведінки — спадково закріпле- ною програмою та власним досвідом самого індивіда — виникло третє джерело, що формує людську діяльність, — трансляція та засвоєння суспільного досвіду. У задоволенні цієї важливої соціальної потреби од- ним з вирішальних чинників була мова, що стала формою існування свідомості. Характерними особливостями і структурними компонентами свідо- мості є такі. • Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство. Рівень свідо- мості безпосередньо залежить від рівня засвоєння знань і досвіду осо- бистості. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвину- лася потреба в знаннях, яка є найважливішою її спонукою, мотивом пізнавальної діяльності. • Виокремлення людиною себе у предметному світі як суб’єкта пізнан- ня, розрізнення суб’єкта “Я” та об’єкта “не Я”, протиставлення себе як особистості іншому об’єктивному світові. Характерним щодо цього є самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідо- млення власних фізичних і морально-психологічних якостей. • Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, пе- редбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в само- контролі та коригуванні власних дій, їх перебудові, у змісті стратегії і тактики, якщо цього потребують обставини. • Ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до оточення виявляється в оціню- ванні та самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Виокремлення та протиставлення людиною себе іншому предмет- ному світові, природним і суспільним явищам, переживання свого ставлення до об’єктивної дійсності та самої себе є засадовими стосов- но самовиховання. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідо- мості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить пе- ред собою виховні цілі й досягає їх. Свідомість людини характеризується активністю. У процесі відо- браження дійсності інформація, що надходить до мозку, відображу- ється не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдан- ня та досвіду особистості. Рівень розвитку й виявлення свідомості в людини буває різний за- лежно від рівня розвитку її знань і наукового світогляду, ідейних і мо- ральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе, до форм суспільного життя. Людині властиві й неусвідомлювані форми психічної діяльності (інстинктивні та автоматизовані дії, потяги тощо). Але несвідоме вхо- дить до свідомого й завдяки цьому може контролюватися людиною. Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності люди- ни, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім се- редовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується на- самперед вищим відділом центральної нервової системи — корою ве- ликих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність організму й керує нею. 1.4. Основні галузі психологічних знань Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, патопсихологію. У зв’яз- ку з космічними польотами виникла спеціальна галузь психології — космічна. Кожна із зазначених галузей психологічних знань має певні пред- мети і методи вивчення своєрідності психічної діяльності залежно від умов праці в тій чи іншій сфері людського життя та діяльності й їхніх вимог до морально-психологічних якостей особистості. Проте всі га- лузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психології, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та во- лю, темперамент, характер і здібності. У добу науково-технічного та соціального прогресу особливу ува- гу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології. 1.5. Зв’язок психології з іншими науками Між психологією та іншими науками існує двосторонній зв’язок: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для вирішення своїх проблем, а в інших — науки використовують психологічні знання для пояснення або розв’язання певних питань. Міжпредметні зв’язки психології та інших наук сприяють їх взаємно- му розвиткові й застосуванню на практиці. Психологія в розробці питань спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використовуються в медицині, зокрема у психіатрії. Педагогіка широко використовує психологічні закономірності на- вчання та виховання. Окремі галузі психології (педагогічна і вікова пси- хологія зокрема) пов’язані з розділами теорії та методики педагогіки, дидактикою, методиками викладання окремих навчальних предметів. Однією з актуальних психолого-педагогічних проблем сучасності є формування мислення у процесі навчання, яке б забезпечувало учневі можливість самостійно засвоювати інформацію, що постійно онов- люється, гарантувало розвиток здібностей суб’єкта продуктивної інте- лектуальної діяльності. Продуктивний характер взаємозв’язку пси- хології та педагогіки виявляється в тому, що створюються умови для випередження реальної педагогічної практики, відкриваються нові шляхи для пошуку ефективних сучасних технологій навчання та виховання. Водночас психологія базується на даних педагогіки при вивченні психології формування особистості. Тісним є взаємозв’язок психології з літературою, мовознавством, історією, мистецтвом, кібер- нетикою та іншими науками. 1.6. Основні напрями в сучасній психології Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов’язаний з до- сягненнями філософської думки та успіхами природничих наук. Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму й розвитком учення про рефлекторну природу психіки (І. Сєченов, І. Павлов). Філософія прагматизму спричинила появу в американ- ській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Д. Уотсон). Німецькі психологи М. Вертхеймер, В. Келер, К. Коффка, К. Левін на основі спеціальних досліджень висунули ідею структурної психології, засадовим стосовно якої було визнання первинності приматів струк- тури, цілісних утворень, які визначають властивості та функції окре- мих частин, що входять до цілісної психічної діяльності. Дослідження в галузі психопатології та психіатрії викликали необхідність вивчати роль і дію неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. Утворився психоаналітичний на- прям у психології (З. Фрейд). Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Предметом біхевіоризму є вивчення поведінки як зовнішніх реакцій організму на стимули, що діють на нього. Поведінка, на думку біхевіористів, фор- мується в результаті неусвідомлюваного відбору фізичних рухів як реакцій на стимули. Основне у поведінці — це навички. Мислення біхевіористи зводять до мови та мовних навичок. Провідним у на- вчанні вони вважають дресирування, під час якого набуваються не- обхідні навички; при цьому усвідомлення мети, змісту та процесу нав- чання недооцінюють. Структурна психологія основним принципом вважає цілісність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних процесів, а своєрідною структурою із закладеними в ній специфічними власти- востями, які не випливають з властивостей окремих елементів психічно- го життя. Навпаки, властивості структури як цілого визначають влас- тивості окремих її частин. Психоаналіз тісно пов’язаний з теорією З. Фрейда про переважан- ня у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних по- тягів. На думку психоаналітиків, джерелом активності людини є глибоко інстинктивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнен- ня, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом актив- ності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Особли- вого значення психоаналітики надають сексуальним потягам. Вихідними у вітчизняній психології є принципи цілісності психічно- го життя особистості, взаємозв’язку психічних процесів і властивостей, розвитку особистості у процесі навчання та виховання, соціальної зу- мовленості психічного життя людини. Розділ 2 МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ 2.1. Основні вимоги до методів психології Психологія як наука має певні предмет і методи вивчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку особистості — шлях до глибшого пізнання психологічних особливостей особистості й ви- користання цих знань у практичній діяльності. Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ певні вимоги: — психічні явища потрібно вивчати в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності; — метод психологічного дослідження має бути адекватним пред- метові дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, другорядні особливості досліджуваного психологічного процесу, стану чи влас- тивості. Основним принципом психологічного дослідження є його об’єк- тивність. Методами, які забезпечують об’єктивність розкриття досліджуваного психічного явища, є спостереження, експерименталь- не дослідження, аналіз продуктів діяльності (навчальної, трудової, спортивної), бесіда, інтерв’ю та ін. Метод самоспостереження, особли- во інтроспективна його форма, не може бути єдиним і вірогідним спо- собом вивчення особливостей психічних процесів, станів і властивос- тей особистості. Самоспостереження легко піддається суб’єктивному тлумаченню психічних явищ, особливо тоді, коли досліджувана особа малорозвинена і не здатна до самоспостереження. Перевірити ж описи психічних переживань, що досліджуються самоспостережен- ням, здебільшого неможливо. Втім, при дослідженні об’єктивними методами самоспостереження може використовуватись у формі сло- весного звіту піддослідного про те, що і як він переживає під час само- спостереження психічного процесу чи стану. При самоспостереженні особистість одночасно постає як суб’єкт та як об’єкт дослідження, що унеможливлює успішність дослідження. Кращою формою самоспосте- реження є ретроспективне спостереження, засадовим стосовно якого є згадування про перебіг досліджуваного психічного явища після то- го, як воно відбулося. Людина може в такий спосіб описати, що вона відчувала у стані радості, суму, страху, як вона запам’ятовувала чи міркувала, розв’язуючи завдання. Провідним принципом об’єктивних методів у психологічному дослідженні є єдність свідомості та діяльності, опосередкованість пізнання внутрішніх, психічних явищ зовнішнім їх виявленням у вчин- ках, поведінці, мовленні, мімічних рухах, жестах та інших реакціях. Наприклад, закономірності спостереження виявляються у ступені адекватності та швидкості розпізнавання предмета, виокремлення його серед інших об’єктів, знаходження спільного та відмінного в них. 2.2. Основні методи психології. Спостереження, експеримент Спостереження як метод об’єктивного дослідження широко за- стосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних до- слідженнях. Об’єктом спостереження є поведінка особистості в найрізно- манітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. За особливостями мовлення, виразними рухами — жестами, мімікою, виразами обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо — можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру. Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою вірогідністю робити висновки про їхні внутрішні, духовні особливості. Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інстру- ментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати. Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побу- тового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньо виявленого, а проникає в сутність явищ, з’ясовує причини тих чи інших актів поведінки й цим розкриває їх психологічну природу. Щоб навчати й виховувати дитину, потрібно на основі спостереженого розкривати психологічні механізми, спиратися на них у навчально- виховній роботі, розвивати і вдосконалювати їх. Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості недостатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, почуття, волю, риси характеру, темпера- мент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того щоб уникнути ви- падкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних особливостей у різних умовах і на різно- манітному матеріалі. За одноразовим або випадковим виявленням успіхів не можна судити, скажімо, про здібності особистості, силу її пам’яті чи мислення. Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має від- повідати певним вимогам: — бути цілеспрямованим, а не випадковим; — здійснюватися планомірно й систематично; — бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережува- не явище (якомога більшою кількістю фактів); — точно фіксувати результати спостереження. Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якос- тей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості: · бути об’єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень; · володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках; · не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків; · не піддаватися першим враженням про піддослідного; · не бути поблажливим щодо піддослідного; · не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції. Об’єктивність має характеризувати весь процес дослідження й бу- ти визначальним чинником для висновків. Спостереження потребує чіткості й точності фіксації даних. Для цього використовують певні бланки. Наведемо один з них. Бланк для фіксації результатів спостереження За яких умов здійснювалось спостереження Що виявлено у процесі спостереження Пояснення даних спостереження Що спостерігалося Дата спостереження Спостереження використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості. Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експери- ментальне дослідження, коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах. За таким методом можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувану психологічну закономірність. Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити при- чини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з ме- тою нагромадження додаткових відомостей для обгрунтування одер- жаних результатів. Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий — у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабо- раторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв’язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічни- ми особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень. Різновидом природного експерименту є перетворювальний (нав- чальний та виховний). Отже, експериментальний підхід у вивченні особистості можна забезпечити такими методами, як спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетне дослідження, якщо предмет дослідження вивчатиметься різни- ми способами і в різних умовах, як того потребує експеримент. |
| ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГIЯ Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка |
Крок Загальна лікарська підготовка 2012 Мікробіологія При санітарно-бактеріологічному дослідженні питної води отримані наступні результати: загальна кількість бактерій в 1,0 мл 80, колі-індекс... |
| ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих... |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |
| Скандинавські країни: загальна характеристика (історія, культура,... Чеська Республіка: загальна характеристика (історія, культура, економіка, суспільство, політична система) |
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ |
| 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА |
12. Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії та Угорщині.... Всесвітня історія: Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії та Угорщині. Особливості революції в Італії |
| Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем Мета Тема: Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем |
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ з навчальної дисципліни «КРИМІНАЛЬНЕ... Нарські заняття проводяться з метою закріплення тих теоретичних знань з кримінального права, які студент отримує на лекціях і при... |