|
|
Скачати 84.34 Kb.
|
“ ЗАТВЕРДЖУЮ “Начальник ПДПЧ-16 Центрального району майор вн.сл. О.П.Македонський „___”_____________ 2007року П Л А Н - К О Н С П Е К Тпроведення семінарського заняття по психологічній підготовці з особовим складом 4-го караулу ПДПЧ-16 Тема 3.12: Стресовий стан та керування стресом. Мета: ознайомити співробітників із психологічними причинами, які призведуть до стресу й шляхами його подолання Час: 1 годинаМісце проведення: навчальний класУчбово-методичне забезпечення: план-конспект Література: 1. Е. Черепанова «Психологічний стрес» - М., 1996. 2. Введення в психологію / Під ред. А.В.Петровского. - М., 1996. Порядок проведення заняття :
2. Контроль знань - 5 хв. :
3. Виклад матеріалу теми - 30 хв. Питання для вивчення : 1. Стадії розвитку стресу. 2. Причини психологічної травми. 3. Механізми виникнення післятравматичного стресу. I. Стрес - дійсний біч нашого часу - явище неоднозначне. Певний ступінь стресу може бути навіть корисний, тому що відіграє мобілізуючу роль і сприяє пристосуванню людини до умов, що змінюються. Але якщо стрес сильний і триває занадто довго, те він перевантажує адаптаційні можливості людини й приводить до психологічних і фізіологічним «поломок» в організмі. Прийнято виділяти три основні стадії розвитку стресу: 1. Аларм-стадія (стадія тривоги), коли відбувається мобілізація адаптаційних ресурсів організму. Людина перебуває в стані напруженості й сторожкості, хоча фізично почуває себе добре, перебуває в піднятому настрої. На цій фазі часто проходять захворювання, які ставляться до розряду так званих «психосоматичних»: гастрити, коліти, виразки шлунка, мігрені, алергії й т.п. Правда, до третьої стадії вони повертаються з потроєною силою. Це добре відомий феномен. Так, наприклад, у часи Великої Вітчизняної війни люди надзвичайно рідко боліли - настільки вони були внутрішньо мобілізовані, зате після закінчення її захворювання посипалися як з рога достатку. Порозумівається це тим, що люди змушені були мобілізувати всі наявні в їхньому розпорядженні адаптаційні ресурси, запас яким не безмежний, на виживання в складних умовах. 2. Стадія резистентності (опору). Здійснюється витрата адаптаційних можливостей. Людина, пристосовуючись до умов, почуває себе цілком відносно, хоча вже без щиросердечного підйому, характерного для першої фази. Він як би «відпрацювався» і готовий до більш-менш тривалого зусилля по подоланню труднощів. 3. Стадія виснаження. Енергія вже вичерпана, фізіологічний і психологічний захисти виявляються зломленими. Людина не має більше можливості захищатися. Коли стрес перевантажує психологічні, фізіологічні, адаптаційні можливості людини й руйнує захист, він стає травматичним. Психологічна травма можлива якщо: - подія, що виникла усвідомлювано, тобто людина знає, що з ним відбулося й через що в нього погіршився психологічний стан; - пережите руйнує звичний спосіб життя. Травматичний стрес - це нормальна реакція на ненормальні обставини, тобто людина, що пережила травматичний стрес, іноді може здаватися ненормальним, або божевільним, хоча насправді таким не є. Отже, говорячи про післятравматичний стрес, ми маємо на увазі, що людина пережила одне або кілька травмованих подій, які глибоко торкнулися його психіку. Ці події так різко відрізнялися від усього попереднього досвіду або заподіювали настільки сильні страждання, що людина відповіла на них бурхливою негативною реакцією. Якщо травма була порівняно невеликий, то підвищена тривожність й інші симптоми стресу пройдуть протягом декількох годин, днів або тижнів. Якщо ж травма була сильної або події, що травмують, повторювалися багаторазово, хвороблива реакція може зберегтися на довгі роки. Подібно тому, як ми здобуваємо імунітет до певної хвороби, наша психіка виробляє особливий механізм для захисту від хворобливих переживань. Наприклад, людина, що пережила трагічну втрату близьких, надалі підсвідомо уникає встановлювати з ким-небудь тісний емоційний контакт. Коли в людини немає можливості розрядити внутрішнє напруження, його тіло й психіка знаходять спосіб якось застосуватися до цієї напруги. У цьому, у принципі, і складається механізм післятравматичного стресу. Його симптоми, - які в комплексі виглядають як психологічне відхилення, - насправді не що інше, як глибоко вкорінені способи поводження, пов'язані з екстремальними подіями в минулому. II. Якщо людина пережила психологічну травму, то все залежить від того, як він може впоратися із цим. В успішному випадку, коли людина змогла витягти зі свого переживання важливий для особистості досвід, він стає набагато більше зрілою особистістю. І поза залежністю від свого віку він завжди буде психологічно доросліше того, хто ніколи не зіштовхувався з людською трагедією. Він буде більше розуміти життя й краще почувати інших людей. Найдужчим обмежником вільного поводження людини є почуття провини й усілякі борги, що випливають із нього, зобов'язання й т.д. Маніпулюючи почуттям провини, з людиною можна робити всі що завгодно. Наприклад, батьки часто говорять дитині: «Через тебе втратив здоров'я, відмовився від кар'єри й т.п.», викликаючи тим самим у ньому почуття провини й назавжди прив'язуючи його до себе. Тим часом почуття провини - одне із самих непродуктивних. Людина з почуттям провини як би «застряє» у минулому, не змінюючись, не просуваючись уперед, і іноді навіть починає вважати, що він взагалі не вартий жити. У людей, що пережили психологічну травму, почуття провини виникає в трьох видах. По-перше, це почуття може виникнути як провина за уявлювані гріхи. Якщо, наприклад, умирає хтось близький, людина починає аналізувати своє поводження стосовно померлий і завжди знаходить причини, які засмучували померлого. По-друге, у людини, що пережили травматичний стрес, часто виникає почуття провини за те, що він не зробив. Взагалі жертви травматичних ситуацій часто страждають від того, що названо «хворобливим почуттям відповідальності», коли їх турбує реальна або уявлювана відповідальність за дії в минулому. Звичайно, якщо проаналізувати ситуацію, завжди можна знайти щось, що можна було зробити інакше й тим самим запобігти трагедії. Але особливо важкі випадки, коли людина дійсно винувата. По-третє, так називана «провина людини. що вижила», коли людина випробовує почуття провини тільки тому, що залишився живий, а той, інший умер. Що вижив випробовує неймовірну відповідальність. Він як би зобов'язаний жити тепер «за себе й за того хлопця», що важко й не потрібно. Людина повинен прожити тільки своє життя - і нічию іншу. Інакше відповідальність занадто велика. Почуття ізоляції добре відомо жертвам травматичного стресу: багато хто з них страждають від самітності, від труднощів і навіть неможливості встановлення близьких відносин з іншими людьми. Їхнього переживання, їхній досвід настільки унікальні, що іншим людям просто неможливо буває зрозуміти таких людей. Їм самим інші люди починають здаватися нудними, нічого не розуміючими в житті. Саме тому жертви так тягнуться друг до друга. На їхню думку, тільки людина, що випробувала щось подібне, може зрозуміти їх. Але самітність, пережита постраждалими, це не тільки психологічна реальність, але й соціальна. Жертва викликає не тільки співчуття, але й агресію. Якщо тебе ограбували - не будь тюхтієм, якщо зґвалтували - треба спідниці длініші носити й т.д. Люди починають цуратися потерпілого, як би боячись заразитися від нього нещастям. Природно, що людині, що зштовхнулася з нещастям, з несправедливістю, доводитися крім усього іншого миритися й з агресією навколишніх. Саме тому важливо, щоб друзі й близькі вчасно прийшли рятуйте! спробували зрозуміти почуття потерпілих, тому що вони дуже уразливі й ранимі. Людина може винести всі що завгодно, якщо в цьому є зміст. А психологічна травма несподівана, безпричинна й тому сприймається як безглузда. Це змушує потерпілих шукати яке-небудь пояснення тому, що відбулося, щоб травматичне переживання не було даремним. Якщо цього пояснення не існує в дійсності, він його придумає. Інакше - загибель. III. Психологічну травму можна зрівняти зі скалкою. Так само як скалка порушує поверхневий захисний шар шкіри, так і травма порушує цілісність психологічних захистів. Що людина може зробити зі скалкою? Взявши голку, спробувати її вийняти. Це боляче, неприємно й вимагає певної мужності. Тому можливо інший шлях - спробувати залікувати шкірний покрив, не торкаючи скалку. Це менш болісно, але проблема не вирішується, скалка залишилася в тілі. Та ж стратегія застосовна й до психологічної травми. В одному випадку людина може проробити травматичне переживання, прийняти його, зробивши частиною своєї біографії, і постаратися винести із цього, нехай і сумного, досвіду особистісне знання. Цей шлях дуже складний і хворобливий, але дає дуже гарний результат. Але якщо скалку можна витягти, то із психологічною травмою, це проробити практично неможливо. Колись отримана, вона назавжди залишається в пам'яті, стає фактом життєвого шляху. Меду тим, що одержав травму людина часто намагається зробити з нею те ж, що й зі скалкою - щось таке, щоб усе було як колись. Тоді він говорить собі: «Я намагаюся забути все, що із мною відбулося», «Мені треба заспокоїтися, відволіктися, і тоді все забудеться». Тобто зробити так, щоб травма перестала заподіювати щиросердечний біль, позбутися від хворобливих вражень, не міняючи нічого в собі. По суті справи людина як би відокремлює від себе свої хворобливі переживання, їх, як би поміщаючи в «контейнер». В «Контейнер» укладені травматичні переживання надзвичайно негативні, навіть руйнівні: гнів, провина, страх й ін. Ці почуття заряджені дуже сильно. Тому усередині «контейнера» укладена агресивна енергія, що не знайшла свого виходу в момент переживання травми. Травмована людина, що пережила надзвичайно сильної й руйнівної емоції, найбільше на світі боїться їхнього повторення. Але ці емоції вже виникли й «дбайливо» зберігаються, не маючи вільного виходу. Якщо ж їм вдається вирватися назовні, травмований людина, як правило, губить контроль над собою. Знаючи це, він змушений уживати титанічні зусилля, щоб «контейнер» не расконсервувався й руйнівні емоції не вирвалися назовні. Така людина, більшу частину часу може здаватися собі й іншим цілком благополучним і здоровим. Однак будь-який стимул, що асоціюється із травматичною ситуацією, миттєво пожвавлює всі переживання, і людина знову й знову змушена поринати туди, де найбільше на світі не хотіла б виявитися. Тоді людина виявляється захлеснутий почуттями, і для навколишніх виглядає в цей момент як божевільний. Його, що називається, «несе». Іноді в ці моменти він може зробити непоправні вчинки, про які буде шкодувати надалі. Тому людина змушена постійно бути уважним й уникати всього, що може нагадати травматичну ситуацію. Природно, що людина, не може бути уважним до всього на світі. Тому він стає неуважним, у нього погіршується пам'ять, увага. Така пильність згодом вимагає усе більше й більше сил, і, зрештою, може вийти так, що вся енергія людини почне йти на це, виснажуючи його. Звідси перевтома, безсоння, дратівливість, порушення уваги, пам'яті й ін. Якщо психологічний захист досить сильний, то вся емоційна напруга як би йде всередину, впливаючи на фізичне здоров'я. У цьому випадку виникають так називані психосоматичні порушення, розладу, тобто хвороби на «нервовому ґрунті». Тому люди, що перенесли психологічну травму, часто мають проблеми з фізичним здоров'ям. У стані стресу в людини, як відомо, підвищується рівень адреналіну в крові. Але є ще одна речовина, що викидається в кров при травматичних стресах. Це так називані ендоморфіни - речовини, що виконують роль внутрішніх заспокійливих засобів. При довгострокових або при травматичних стресах кількість ендоморфінів не може підтримуватися на необхідному рівні, згодом їхнє виробництво виснажується. Тоді людина випробовує необхідність у штучних заспокійливих засобах, таких, як алкоголь, наркотики, заспокійливі таблетки й т.д. (до речі, у цю групу входить і нікотин). Тому збільшення споживання алкоголю або викурених сигарет після пережитої травми може визначати розвиток, що почався, післятравматичного стресу.
Питання для закріплення : 1. Які три основні стадії розвитку стресу?
3. Розкрийте явище «контейнера». 4. Які речовини виробляються організмом при стресах? 5. Підведення підсумків - 3 хв. :
План-конспект склав : Начальник караулу ПДПЧ-16 лейтенант вн. сл. О.М.Задорожний |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення семінарського заняття по функціональній... Процес підготовки проекту Основного Закону почався після проголошення державного суверенітету України |
План-конспект на проведення семінарського заняття по медичній підготовці... Навчальна мета: Навчити о\с караулу наданню першої медичної допомоги потерпілим при ДТП |
|
План-конспект на проведення семінарського заняття по медичній підготовці... Література: Методичні рекомендації, щодо забезпечення належного санітарно-протиепідемічного стану в підрозділах ГУМНС України в Миколаївській... |
ПЛАН КОНСПЕК Т для проведення заняття по психологічній підготовці... Тема : Психологічні особливості поведінки населення у надзвичайних ситуаціях різного характеру. Моделі поведінки начальницького складу... |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять з особовим складом 3-го караулу... ... |
ПЛАН КОНСПЕКТ проведення семінарського заняття з гуманітарної підготовці... Звичаї складаються і існують у суспільстві завдяки підтримці громадської думки тієї або іншої групи людей і передаються від покоління... |
|
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття по технічній підготовці з водійським складом жовтневого ЗМПО Навчальна мета: вивчити з особовим складом водіїв основні вимоги безпеки праці до пожежних машин |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з особовим складом 3-го караулу СДПЧ-25 Тема №7: Індивідуально-психологічні властивості особистості. Темперамент. Характер |
|
План семінарського заняття по спеціальній фізичній підготовці з начальницьким... ... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення занятть по рятувальній підготовці з особовим складом 4-го караулу Навчальна мета: вивчення з особовим складом основних видів аварій, їх стисла характеристика |