|
|
Скачати 38.62 Kb.
|
| Звертання Пушкіна у своїй творчості до Горацию й Державіна Але була ще одна, більше істотна причина звертання Пушкіна до Горацию й Державіна. Гораций, як і багато хто його сучасники, був переконаний, що інші держави можуть, подібно давньоєгипетському, зникати з особи землі, але тільки Рим - вічна; імперія римська, її державні встановлення, що панує релігія, римське мовлення не зникнуть ніколи. Тому й вічність своєї поезії він порівнював з існуванням Рима: Немає! не весь я вмру,- частина мене краща Уникне похорону; славою вечною Буду я зростати, у храм Капитолия Жрець сходить поки з дівою безмолвною. Державін зробив ту ж помилку. Російська держава- саме таке, якої воно було при ньому, самодержавне держава - він уважав вічним і незмінним; в інтересах і потребах держави, як він думав, вьи ражались головні й вищі інтереси всього народу й кожної окремої людини. Тому користь, принесена державі, була, на його думку, абсолютною мірою всіх людських достоїнств і справ, включаючи й достоїнства поета. Він був переконаний, що такий погляд на російську самодержавну державу розділяють і вічно будуть розділяти всі живучі в Росії люди; слов’яни й інші «народи неис-четни» будуть пам’ятати про нього насамперед тому, що він перший «дерзнув» «про чесноти Фелици виголосити…» «і істину царям з посмішкою говорити». В основі пушкінського «Пам’ятника» лежать думки й переконання, діаметрально протилежні державинским. Це розходження чітко виражене вже в першому чотиривірші: Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний, До нього не заросте народна стежка, Піднісся вище він главою непокірливої Олександрійського стовпа Спочатку - про конкретну деталь. Відомо, що Олександрійським стовпом тут названа колона, установлена в Петербурзі на Палацовій площі на згадку Олександра I. Микола I і його оточення всіма способами намагалися роздути посмертну славу Олександрові I: його величали переможцем Наполеона, благодійником російського народу, миротворцем та ін. та ін. Але ідеологи нового царювання, марнуючи хвали покійному паную, не забували і його спадкоємця- Миколи I; створення колони вони представляли як знак його вірності «великому» справі Олександра. Цієї подвійної мети було підпорядковано й урочисте відкриття колони. Пушкіна на цьому пишному святі не було. 28 листопада 1834 року він зробив у своєму «Щоденнику» наступний запис: «Я нічого не записував протягом трьох місяців. Я був у відсутності - виїхав з Петербурга за 5 днів до відкриття Александровской колони, щоб не бути присутнім при церемонії разом з камер-юнкерами - моїми товаришами…» Пушкін недвозначно засудив не тільки Олександра - мстивого гонителя своєї молодості,- але й Миколи; останнього навіть подвійно: він був головним розпорядником витівки по ввічненню пам’яті «плішивого чепуруна» і він же «запроторив» великого поета «у камерпажи». Цей осуд відбите й в «Пам’ятнику». Александровская колона представлена тут як символ двох царювань. Але пам’ятник, споруджений поетом,- це адже теж символ, символ поетичної творчості, духовного творення. Ці два символи, як і в оді Горация, зіставлений: подвиг поета вище, ніж всі «подвиги» царів; але в Пушкіна вони й прямо протипоставлені: у пам’ятнику поета, тобто в тих найважливіших властивостях його поезії, завдяки яким його ім’я ввійде у вдячну пам’ять народу й навічно збережеться в ній, є властивість непокори верховним володарям Росії. Ці значеннєві співвідношення доповнені й розвинені в четвертій строфі «Пам’ятника»: И довго буду тим люб’язний я народу, Що почуття добрі я лірою будив, Що в моє жорстоке століття восславил я Волю И милість до занепалого призивався Пушкін, зрозуміло, розумів, що вірш, у якому Александровская колона представлена як символ зла, цензор (а їм міг виявитися й Микола I, що, як відомо, ще в 1826 році сам себе призначив цензором великого поета) не дозволить друкувати; тому він злегка видозмінив її назву - «Олександрійського» замість, допустимо, «Александровского»,- для того щоб «найвищий» цензор міг подумати, начебто мова йде про колону в єгипетському місті Олександрії, спорудженої, як прийнято було вважати, на могилі Олександра Македонського. Але ця відволікаюча подробиця не могла приспати підозрілості цензора: йому, як і будь-якому тодішньому росіянинові читачеві, при читанні четвертого рядка вірша естественнее було згадати Росію, а не далекий Єгипет, легше уявити собі недавно відкритий у Петербурзі пам’ятник росіянинові паную, чим досить згадува рідко навіть у спеціальній історичній літературі колону на пустельної окраїні Олександрії. Що ж стосується «посилань» на Горация й Державіна, те вже одне вірне розуміння змісту четвертого вірша відразу ж розкривало їхнє захисно-декоративне значення. Приблизно так повинен був міркувати Жуковський, перш ніж наважитися на переробки, що пристосували вірш Пушкіна до вимог цензури. У четвертому вірші він слово «Олександрійського» замінив словом «Наполеонова», а п’ятнадцятий вірш «Що в моє жорстоке століття восславил я волю» викреслив майже цілком і замість нього вписав іншої - власного твору, після чого четверта строфа «Пам’ятника» придбала такий вид: И довго буду тим народу я люб’язний, Що почуття добрі я лірою будив, Що принадністю живий віршів я був корисний И милість до занепалого призивався На перший погляд може здатися, що ці переробки не так вуж і значні: із двадцяти віршів переінакшено три, причому в одному з них - у тринадцятому - змінений тільки порядок слів. Але зміст вірша від цих замін і перестановок стало зовсім іншим Доданий Жуковським образ Наполеонова стовпа витиснув з першої строфи її справжнє соціальне й эстетическое значення. У серпні 1836 року, коли був написаний «Пам’ятник», завойовницькі ідеї Наполеона й у самій Франції мали не так вуж багато прихильників, а про безпосередню їхню небезпеку для Росії не могло бути й мовлення И вже зовсім невпізнанним став зміст четвертої строфи «Пам’ятника»: «принадність живаючи віршів» ні з «почуттями добрими», ні із закликами «милості до занепалих» ні явно ні приховано не співвідноситься |
|
План-конспект уроку української мови в 5 класі Тема Мета: поглибити поняття про звертання, формувати вміння визначати звертання (поширені й непоширені; риторичні) в реченнях, правильно... |
Урок-екскурсія Тема. Екскурсія пушкінськими місцями Мета: здійснити заочну екскурсію місцями, де жив і творив великий поет, ознайомити учнів з основними фактами життя і творчості О.... |
|
Завдання до семінарських занять зі світової літератури по роману... Завдання до семінарських занять зі світової літератури по роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (9 клас) |
І варіант Початковий та середній рівень Указати героя, про якого не згадується у вступі до поеми О. Пушкіна «Руслан і Людмила» |
|
Керівництво та педагогічний колектив ЦПР та ДТ перебуває у творчому... ... |
Урок за баладою О. С. Пушкіна Тема: Олександр Сергійович Пушкін. Поетизація давньоруської минувшини в баладі «Пісня про віщого Олега» |
|
Гнатюка, «рідно пахне» у своїй хаті ? Що,на думку Івана Гнатюка, «рідно пахне» у своїй хаті ? (1 б.) а)хліб б) рушник в) дим |
Дидактичний матеріал до теми «Речення зі звертаннями» Спишіть речення, розставляючи розділові знаки при звертаннях. Назвіть звертання, визначте, які з них поширені |
|
ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ Поняття педагогічної творчості. Педагогіка творчості як галузь педагогічної науки, об’єкт вивчення, завдання |
ПРАВА Методичні матеріали до вступних випробувань на навчання за програмою магістра та спеціаліста зi спеціалъності 03040101, 03040101... |