|
|
Скачати 2.28 Mb.
|
5.2. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулюванняУ чинному кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 7 ВТК України) суспільно корисна праця засуджених закріплена як один з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених. З метою реалізації цього положення у ст. 49—54 ВТК України визначаються порядок і умови здійснення засудженими їх трудових прав та обов'язків. Реалізація приписів зазначених юридичних норм зумовлена соціальними властивостями і об'єктивними можливостями праці як певного явища в житті суспільства, виділенням та закріпленням у праві саме тих властивостей і можливостей праці, що здатні принести користь в умовах виконання покарання. Використання праці як одного з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених базується, по-перше, на її об'єктивних мож- 82 ливостях позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів, а по-друге, на посиленні цих можливостей за рахунок привнесення до праці низки факторів виховного характеру, властивих нашому суспільству. Виховне значення праці полягає в тому, що участь засуджених у трудових процесах сприяє формуванню та становленню особи трудівника, дає змогу людині усвідомити свою корисність для суспільства, укріплює свідомість та почуття відповідальності за доручену справу. У праці формується особистість людини і зокрема такі її якості, як колективізм, дисципліна, повага до інших, почуття особистої гідності. Праця є необхідною передумовою ефективного використання інших заходів виправно-трудового впливу: режиму, виховної роботи, загальноосвітнього та професійного навчання. Крім виправлення та перевиховання застосування праці засуджених здійснюється також для досягнення економічної, соціальної та оздоровчої мети. Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності — засуджені працюють на себе та суспільство, членами якого вони є. Соціальна мета полягає в тому, що за допомогою праці та набуття певної трудової кваліфікації засуджений отримує необхідну підготовку до нормального самостійного життя після звільнення. Оздоровча мета полягає в тому, що праця сприяє підтримці нормального фізичного стану людини, а бездіяльність не тільки фізично калічить людину, а й призводить до повної її деградації. Необхідно зазначити, що праця засуджених до позбавлення волі має специфічні особливості, які полягають у такому. По-перше, праця засуджених до позбавлення волі здійснюється в умовах режиму покарання у вигляді позбавлення волі. Це означає, що обов'язок працювати набирає категоричнішої форми, зменшує роль волевиявлення самого працюючого та посилює значення адміністративного примусу з метою виконання кожним працездатним засудженим вказаного обов'язку. По-друге, обмеження сфери волевиявлення засуджених у зв'язку з їх участю у трудових процесах закріплюється нормами кримінально-виконавчого права, зокрема ВТК України. По-третє, фактичні умови праці засуджених до позбавлення волі відрізняються від умов праці вільних громадян. Це визначається особливим характером життя засуджених, що регулюється нормами ВТК України. Залучення осіб, позбавлених волі, до суспільно корисної праці визначається ст. 49 ВТК України, згідно з вимогами якої кожний засуджений зобов'язаний працювати, а адміністрація ВТУ повинна забезпечувати залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх працездатності та по можливості спеціальності. Засуджені залучаються до праці, як правило, на виробництві ВТУ, а в окремих випадках — на контрагентній основі на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення належної їх охорони та ізоляції. Крім того, засуджені до позбавлення волі можуть залучатися до робіт, пов'язаних із господарським обслуговуванням ВТУ, а також до сільськогосподарських робіт на землях, закріплених за установою. Засудженим чоловікам віком понад 60 років, жінкам віком понад 55 років, інвалідам І та II групи, хворим на активну форму туберкульозу, вагітним жінкам, а також жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТУ, дозволяється працювати за їх бажанням та з урахуванням висновку лікарської комісії ВТУ. Уся виробничо-господарська діяльність ВТУ повинна підпорядковуватись їх основному завданню — виправляти та перевиховувати засуджених. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ забороняється використовувати працю засуджених: • в управліннях, відділах ГУ УМВС та адміністративних структурах ВТУ, крім робіт господарського призначення; • у штабах та приміщеннях військових підрозділів, де розміщуються особовий склад, озброєння та документація; • на роботах, пов'язаних з обладнанням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою; • на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідуючих продовольчими, речовими складами, а також складами зі складним та іншим дорогим обладнанням; • на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею ліків, медичного інструментарію, а також вибухових та отруйних речовин; • на посадах фотографів, зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів, у тюрмах — водіїв усіх видів транспорту за межами тюрем; • на посадах, де їм підпорядковуватимуться вільнонаймані працівники; • на приймальному та вихідному контролі за якістю продукції. 84 Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ передбачено також певні особливості праці засуджених у колоніях-поселеннях та тюрмах. Згідно з § 53 Правил в окремих випадках з дозволу начальника колонії-поселення допускається залучення до праці засуджених за межами території колонії-поселення, але в межах району дислокації установи за умови щоденного повернення їх до колонії-поселення. Згідно з § 55 Правил особи, які відбувають покарання у вигляді тюремного ув'язнення, залучаються до праці тільки на об'єктах та інших роботах всередині тюрем. Виводити засуджених, які відбувають покарання в тюрмах, на роботи за межі зони тюрми, що охороняється, заборонено. Виробничі цехи в тюрмах розміщуються в ізольованих приміщеннях у межах зони, що охороняється. У разі потреби адміністрація тюрем може залучати засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, до ремонтно-будівельних робіт на території тюрем за умови забезпечення суворої ізоляції цих осіб від засуджених, які залишені в тюрмі для господарського обслуговування. Засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, забороняється залучати до будь-яких видів робіт, пов'язаних з господарським обслуговуванням у режимних корпусах і на території тюрем. Праця засуджених у тюрмі організовується із забезпеченням суворої ізоляції різних категорій засуджених. Умови праці осіб, яких позбавлено волі, регулюються законодавством України про працю, за винятком деяких обмежень, що визначаються ст. 50 ВТК України. Тривалість робочого дня є однією з важливих умов праці. Згідно із законодавством України нормальна тривалість робочого дня на підприємствах, в установах та організаціях становить 41 годину на тиждень. Ця норма поширюється також на засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях. Тривалість робочого дня неповнолітніх засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, а також надання їм щотижневих днів відпочинку встановлюється на загальних підставах згідно із законодавством про працю. Для засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях інших видів режиму та тюрмах, встановлюється 48-годинний робочий тиждень. Час відпочинку, що надається засудженим, суттєво відрізняється від часу відпочинку, що надається робочим та службовцям згідно із законодавством про працю. Ці розбіжності полягають у такому: • особи, яких позбавлено волі, права на відпустку в період відбування покаранйя не мають; • особам, які засуджені до позбавлення волі і відбувають покарання у ВТК (крім колоній-поселень та виховно-трудових колоній) та тюрмах, щотижня для відпочинку надається один день. Засуджені звільняються від роботи у святкові дні в порядку, передбаченому законодавством про працю. Перелік святкових днів встановлюється законодавством України. У святкові дні допускається виконувати роботи, зупинити які неможливо за виробничо-технічних умов (наприклад, на виробництві безперервного циклу, невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи). Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі. Згідно зі ст. 33 ВТК України у разі сумлінного ставлення до роботи і зразкової поведінки засуджених, які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх видів, суд за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії може включити час їх роботи в колоніях-поселеннях до загального трудового стажу. Згідно з ч. 7 ст. 50 ВТК України праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці та техніки безпеки, встановлених законодавством про працю. Адміністрація ВТУ зобов'язана забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць та створити на них умови праці, що відповідають правилам охорони праці та техніки безпеки. Усі відносини, пов'язані із забезпеченням охорони праці, дотриманням техніки безпеки та виробничої санітарії у ВТУ, регулюються законодавством про працю. Контроль за технікою безпеки здійснюють інженери з техніки безпеки виробництва. Кожний засуджений, який прибуває до ВТУ для відбування покарання, проходить спеціальний інструктаж з техніки безпеки. Про це робиться позначка у спеціальному журналі та контрольній картці засудженого. На виробництві організовується пропаганда з питань техніки безпеки та охорони праці: вивішуються плакати, інструкції, попереджувальні написи тощо. Щороку у ВТУ здійснюються огляди стану техніки безпеки. У цих оглядах беруть участь представники адміністрації, члени спостережної комісії та члени секції з охорони праці ради колективу колонії. Засудженим, які працюють на виробництві зі шкідливими умовами праці, безплатно видаються спецодяг, взуття та інші засоби захисту. Виробничі приміщення обладнуються вентиляційними установками і в них підтримується певна температура. Верстати, агрегати, трансформатори забезпечуються огороджувальними пристроями. На неповнолітніх засуджених поширюється дія норм трудового права, що регламентують робочий час: не більше 36 годин на тиждень для неповнолітніх віком 16—17 років та 24 години — для неповнолітніх віком 15 років. Засуджені віком до 15 років до виробництва не залучаються. Забороняється використовувати неповнолітніх для роботи у нічний та позаурочний час. Засуджених жінок залучати до важкої праці та праці зі шкідливими умовами забороняється. На них поширюються правила охорони праці для вагітних жінок і матерів-годувальниць. На засуджених поширюються всі види доплат до заробітної плати за шкідливі умови праці. Особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України (ст. 51 ВТК України). Оплата праці засуджених здійснюється за нормами та розцінками, що діють у народному господарстві, відповідно до обсягу та якості роботи. На засуджених поширюється преміальна система оплати праці, переліки професій та робіт, що оплачуються за підвищеними тарифними ставками, та інші види доплат, за винятком винагороди за вислугу років. Без оплати праці засуджені можуть залучатися лише до робіт, пов'язаних із благоустроєм місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також поліпшенням культурно-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт для забезпечення установ продовольством (ст. 54 ВТК України). До перелічених робіт засуджені залучаються, як правило, у порядку черговості в неробочий час і щонайбільше на дві години на день. Заробітна плата нараховується засудженим з урахуванням часткового відшкодування ними витрат, пов'язаних з утриманням ВТУ. Йдеться про відшкодування засудженими лише частини витрат, які несе держава на утримування ВТУ. Ці витрати відшкодовуються шляхом утримання з нарахованого заробітку засудженого вартості наданих йому харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг. Окремим категоріям засуджених — неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам, які вагітні понад 4 місяці, жінкам, які не працюють і мають дітей у будинках дитини при ВТУ, чоловікам, які не працюють, віком понад 60 років і жінкам віком понад 55 років, а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, харчування, одяг, взуття, білизна та комунально-побутові послуги надаються безкоштовно (ст. 53 ВТК України). Винагорода засудженим за винаходи та раціоналізаторські пропозиції нараховується повністю і в розмірі, встановленому для вільнонайманих працівників. Засудженим, за винятком осіб, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях, та жінок, яким дозволено проживати за межами колонії, під час відбування покарання заробітна плата в руки не видається, а зараховується на їх особисті рахунки. Зазначеними грошима засуджені можуть розпоряджатися лише за безготівковим розрахунком у порядку, встановленому ВТК України. Засудженим забезпечується гарантований мінімум заробітку, який за певних умов та у встановленому законом розмірі зараховується на особисті рахунки засуджених. Гарантований мінімум заробітку різним категоріям засуджених має на меті створити для них додаткові матеріальні стимули для чесної, сумлінної праці та доброї поведінки. Розміри гарантованого мінімуму заробітку для засуджених до позбавлення волі визначаються ст. 52 ВТК України, згідно з якою у виправно-трудових колоніях і тюрмах на особисті рахунки засуджених, які не допускають злісних порушень режиму, повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менше 10 %, а на особисті рахунки засуджених чоловіків віком понад 60 років, жінок — віком понад 55 років, інвалідів І та II груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей у будинках дитини при ВТК, що не допускають злісних порушень режиму, — не менше 25 % нарахованого їм місячного заробітку. У виховно-трудових колоніях на особисті рахунки засуджених повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менше 45 % нарахованого їм місячного заробітку. Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових коло-ніях-поселеннях усіх видів, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживати за межами колонії, незалежно від усіх відрахувань повинно зараховуватися не менше 50 % нарахованого їм місячного заробітку. Місячний заробіток засуджених, які виконують норму виробітку або встановлені завдання, не може бути меншим від мінімального розміру заробітної плати. Для більшості засуджених законом передбачаються певні умови, за яких засудженим надається гарантований мінімум заробітку — відсутність порушень режиму. Без будь-яких умов гарантований мінімум надається засудженим, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, колоніях-поселеннях усіх видів, та засудженим жінкам, яким дозволено проживати за межами колонії. Передбачені законом умови надання засудженим гарантованого мінімуму стимулюють належну поведінку та сумлінну працю засуджених, що має велике значення для їх виправлення та перевиховання. Неоднакові розміри гарантованого мінімального заробітку різним категоріям засуджених зумовлені необхідністю диференціювати каральний та виховний вплив на засуджених, вжиттям заходів щодо повного відшкодування заподіяної ними матеріальної шкоди державі та громадянам, а також деякими особливостями їх правового положення. Умовою для нарахування засудженому заробітку в обсязі мінімального розміру заробітної плати є виконання ним норм виробітку або встановлених завдань. Як уже зазначалось, із заробітку засуджених здійснюються певні відрахування. Порядок здійснення цих відрахувань встановлюється ст. 53 ВТК України. Засуджені, які відбувають покарання у ВТК та тюрмах, із нарахованого їм заробітку або іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг, крім вартості спецодягу та спецхарчування. Після відшкодування цих витрат із нарахованого заробітку здійснюються відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами в порядку, встановленому ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України. Як виняток з цього правила аліменти на неповнолітніх дітей обчислюються з усієї суми, заробленої засудженим, і відраховуються до відшкодування цих витрат. Таким чином, стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей здійснюється з усієї заробленої засудженим суми і передбачене законом з метою захисту матеріальних інтересів неповнолітніх дітей засудженого. Відрахування із заробітку засудженого здійснюється з дотриманням такої черговості: • прибутковий податок; • вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг; • за виконавчими листами та іншими виконавчими документами, крім стягнення аліментів на неповнолітніх дітей; • відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі під час відбування покарання. У ч. З ст. 53 ВТК України встановлено порядок здійснення відрахування вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг із засуджених, які злісно ухиляються від роботи. Оскільки засуджені цієї категорії не працюють і тому не мають заробітку, зазначені відрахування здійснюються з коштів, які є на їх особистих рахунках. Первинною та основною формою організації праці засуджених у ВТУ є бригада. Вона створює можливості для підвищення змістовності праці, поліпшення якості продукції. В основу формування бригади покладено виробничий принцип. Бригади можуть поділятися на ланки. Очолює бригаду бригадир, який призначається адміністрацією ВТУ з числа найдисциплінованіших засуджених, які позитивно зарекомендували себе, мають організаторські здібності та високу кваліфікацію. Бригадир має певні права з питань керування виробничою діяльністю бригади: розподіляє отримані завдання серед членів бригади, веде облік виходу засуджених на роботу і виконання виробничих завдань, перевіряє правильність заповнення нарядів та нарахування заробітку, слідкує за дотриманням правил техніки безпеки тощо. Бригади можуть бути спеціалізованими та комплексними. Перші складаються із засуджених однієї професії, другі організовуються для виконання всього обсягу робіт на виробничій дільниці. Засуджені, які входять до складу бригади, проживають в одній жилій секції чи приміщенні. Бригадир не тільки керує виробничою діяльністю бригади, а й несе відповідальність за стан дисципліни членів бригади. Загін є основним структурним підрозділом колонії. До складу загону може входити одна чи кілька бригад залежно від місця роботи та кількості робочих змін. Важливу роль у трудовому вихованні та підвищенні рівня професійної підготовки відіграє залучення засуджених до роботи з раціоналізації та винахідництва. Адміністрація ВТУ заохочує творче ставлення засуджених до праці й застосовує для цього моральні та матеріальні стимули. Робота раціоналізаторів та винахідників широко пропагується у ВТУ. За раціоналізаторські пропозиції та винаходи засуджені отримують грошову винагороду у встановлених для всіх громадян порядку та розмірі. Участь засуджених у раціоналізаторстві та винахідництві враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання. Засуджені (переважно з числа обмежено придатних до праці), які характеризуються позитивно, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування ВТУ. Засуджених для виконання таких робіт, а також для заміщення посад майстрів, бригадирів та наряд-чиків добирають начальники відповідних служб за погодженням з оперативними та оперативно-режимними відділами. При призначенні на роботи для господарського обслуговування в тюрмах необхідна письмова згода засуджених. Призначення засуджених на зазначені роботи оформляються наказами начальників ВТУ, виписки з яких додаються до особових справ засуджених. Засуджені, яких призначено для виконання робіт з господарського обслуговування, формуються, як правило, в один загін. їх обов'язки визначаються начальниками відповідних служб. 5.3. Виховна робота з особами, позбавленими волі: завдання, форми та правове регулюванняЗгідно зі ст. 7 ВТК України одним із заходів виправлення та перевиховання засуджених є виховна робота. Організація та порядок здійснення виховної роботи з особами, позбавленими волі, визначаються кримінально-виконавчим законодавством, зокрема ст. 55—58 ВТК України, гл. 13 Правил та деякими іншими відомчими нормативними актами. Завдання виховної роботи з особами, позбавленими волі, визначаються ст. 55 ВТК України, вимоги якої передбачають, що з особами, позбавленими волі, проводиться виховна робота, спрямована на їх виховання в дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, дбайливого ставлення до державної власності, підвищення свідомості та культурного рівня, розвиток корисної ініціативи. Участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання. Виховна робота здійснюється диференційовано з урахуванням виду ВТУ, встановленого в ній режиму і особливостей різних категорій засуджених. Найголовніша мета виховної роботи у ВТУ — виправити та перевиховати засуджених з тим, щоб після звільнення вони стали гідними членами суспільства. За допомогою виховної роботи закріплюються результати виховного впливу інших засобів виправлення — режиму, суспільно корисної праці, загальноосвітнього та професійного навчання — з наданням їм ідеологічного спрямування. Виховна робота сприяє формуванню у засуджених політичної свідомості, розширенню їх світогляду, вихованню поваги до закону, особистих інтересів з інтересами громадськими. Крім того, виховна робота покликана виховувати у засуджених почуття поваги до людини, переконання, що після звільнення кожний, хто побажає, зможе знайти своє місце в суспільстві, бути йому корисним. Виховна робота в місцях позбавлення волі є живим творчим процесом. Вона повинна базуватися не тільки на нормах кримінально-виконавчого права, а й на наукових засадах педагогіки та психології. Виховні заходи із засудженими здійснюються в установлений розпорядком дня час у межах ВТУ. Участь у таких заходах беруть усі без винятку засуджені. Проводити спільні заходи із засудженими з різних ВТУ не дозволяється. Організовує виховну роботу із засудженими у ВТУ та контролює її стан заступник начальника установи із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом. Безпосередньо виховну роботу із засудженими проводять начальники загонів. Велику роль у виховному процесі серед засуджених відіграє діяльність спостережної комісії та шефських організацій. Існують різні форми виховної роботи з особами, позбавленими волі (ст. 56 ВТК України), основними з яких є такі: • індивідуальна робота на основі вивчення особи кожного засудженого з урахуванням вчиненого ним злочину, віку, освіти, фаху та інших обставин, які характеризують засудженого; • агітаційна, пропагандистська та культурно-масова робота; • правове виховання. У тюрмах та приміщеннях камерного типу виховна робота проводиться переважно по камерах. Роз'яснення законодавства України — один з важливих напрямків роботи з правового виховання засуджених. Вчинення злочину є актом неповаги до вимог закону. Правове виховання засуджених полягає передусім в їх переконанні, що кожний із них винний перед суспільством і покарання, призначене за вчинений злочин, є справедливим, а тягар життя в місцях позбавлення волі неминучий. Особлива увага повинна приділятися роз'ясненню кримінально-виконавчого законодавства, його гуманного характеру, вимог, які воно ставить перед засудженими і, зокрема, тих, у разі виконання яких можливе переведення засуджених на поліпшені умови утримання, до колоній-поселень, для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, застосування умовно-дострокового звільнення або заміни суворого покарання більш м'яким. Правове виховання засуджених здійснюється за допомогою таких засобів: • лекцій; • доповідей на правові теми; • вечорів запитань та відповідей; • групових та індивідуальних бесід; • наглядної агітації та ін. Основні заходи виховного характеру здійснюються в загонах, де щонайменше двічі на місяць проводяться заняття з основ правових знань. До заходів виховного характеру залучаються працівники суду, прокуратури, спостережних комісій, шефських організацій. Велику виховну роль у цьому процесі відіграють виїзні засідання судів у ВТУ для розгляду справ з питань дострокового та умовно-дострокового звільнення засуджених або переведення їх до колоній-поселень для осіб, які твердо стали на шлях виправлення. Агітаційно-пропагандистська робота полягає у формуванні світогляду засуджених, розширенні кола їх суспільно корисних інтересів, вихованні у них бажання мати нові знання, отриманні інформації про важливі події як в Україні, так і за її межами. Агітаційно-пропагандистська робота здійснюється в різних формах: • заняття на політичну тематику; • лекції або доповіді; • читацькі конференції; • вечори запитань та відповідей; • наочна агітація; • випуск стінних газет; • внутрішнє радіомовлення; • демонстрація кінофільмів; • зустрічі з передовиками виробництва, учасниками певних визначних подій у житті України, колишніми засудженими. Лекції та доповіді проводяться з різних тем: економічних, політичних, присвячених питанням розвитку науки, культури та мистецтва. їх проводять кваліфіковані працівники ВТУ і працівники судів, прокуратури, вчені, представники шефських організацій. Велике значення у виховній роботі має організація роботи бібліотек. Література — провідник знань і культури. Виховання любові до книжки, потреби читати і вміти знаходити в літературі відповіді на складні життєві запитання — важливе завдання в загальних зусиллях з формування особистості людини. Проведення читацьких конференцій — один із засобів залучення засуджених до читання художньої літератури, формування у них власних поглядів на події в суспільстві, уміння обгрунтувати та обстояти погляди. Вечори запитань та відповідей дають змогу краще дізнатися про потреби, зацікавленість та настрій засуджених, а також позбавитися недоліків у праці адміністрації ВТУ. Велике виховне значення мають зустрічі засуджених з ветеранами Великої Вітчизняної війни, ветеранами праці, відомими людьми, представниками різних релігійних конфесій, а також з колишніми в'язнями, які стали чесними трудівниками і приносять користь суспільству. За допомогою таких заходів у засуджених виховується переконання в тому, що допущені ними помилки можна виправити, а чесна праця — шлях до волі та щастя. Засуджені, як уже зазначалося, можуть виписувати без обмеження газети та журнали за гроші, які є на їх особистих рахунках. Мета культурно-масової роботи — розвивати зацікавленість засуджених до розумового дозвілля, спонукати поповнення фізичних сил та підвищення інтелекту особи. У кожній ВТК для проведення культурно-масової роботи обладнуються клуб, кімнати виховної роботи, бібліотека, спортивні майданчики. Основними формами проведення культурно-масової роботи із засудженими є такі: • безплатна демонстрація кінофільмів; • лекції; • бесіди; • робота гуртків художньої самодіяльності; • огляд телепередач. Порядок демонстрації кінофільмів у ВТУ визначається § 67 Правил. У ВТУ безкоштовно демонструються художні кінофільми, які мають виховне значення. У колоніях-поселеннях художні фільми демонструються за плату. У колоніях загального, посиленого та суворого режимів, виховно-трудових колоніях, а також у тюрмах для осіб, залучених до господарського обслуговування, художні кінофільми демонструються один раз на тиждень, а в колоніях особливого режиму та тюрмах для осіб, які утримуються на загальному режимі, — один—два рази на місяць. Ці норми не стосуються короткометражних навчальних, документальних та науково-популярних кінофільмів, спрямованих на перевиховання засуджених. Додатково до визначених норм дозволяється демонструвати художні кінофільми у святкові дні. У ВТУ можуть створюватися гуртки художньої самодіяльності та проводитись їх виступи в межах виправної установи, а також концерти художньої самодіяльності підшефних та інших організацій (§ 66 Правил). У ВТУ дозволяється також проводити платні концерти професійних колективів за рахунок коштів засуджених і за їх згодою при обов'язковому погодженні цих заходів з керівництвом управлінь Державного департаменту України з питань виконання покарань у АРК та областях. Адміністрація ВТУ видає для користування засудженим настільні ігри за встановленими нормами. В окремих випадках засудженим дозволяється користуватись особистими доміно, шахами чи шашками. Крім перелічених форм культурно-масової роботи із засудженими може проводитись фізкультурно-оздоровча робота у таких формах: • ранкова зарядка; • заняття у спортивних секціях; • змагання з різних видів спорту. Мета зазначених заходів — зміцнити здоров'я засуджених, розумно використовувати вільний час, виховувати дисципліну та почуття колективізму. Ці заходи проводяться тільки в межах ВТУ. При радах колективів колоній (загонів) створюються секції фізкультурно-спортивної роботи. Члени цих секцій беруть участь в організації фізкультурно-спортивної роботи, пропаганді спорту, залученні засуджених до упорядкування спортивних майданчиків. Індивідуальна робота — найважливіша форма виховної роботи із засудженими у ВТУ. Індивідуальна робота справляє систематичний і цілеспрямований виховний вплив на конкретних засуджених за допомогою вивчення особи та з урахуванням їх індивідуальних соціально-психологічних та педагогічних особливостей. Особа, яка виконує індивідуальну виховну роботу, повинна мати високі професійні та людські якості, уміти бачити в кожній людині найкраще, бути готовою прийти на допомогу. Безпосередньо індивідуальну виховну роботу із засудженими здійснює начальник загону. Він планує її, корегує та фіксує результати. У цій роботі беруть участь також представники загальноосвітніх шкіл, технічних училищ, майстри на виробництві, представники шефських організацій. Основними формами індивідуальної виховної роботи є такі: • індивідуальні бесіди; • виконання особистих доручень; • особистий контроль за поведінкою засуджених на виробництві, у школі, під час відпочинку. Виховна робота організується та проводиться залежно від виду ВТУ, режиму, встановленого в ній, особи засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину. Під керівництвом адміністрації у ВТУ створюються самодіяльні організаціТ засуджених (ст. 57 ВТК України). Мета цих організацій — розвивати навички колективізму у засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, заохочувати їх корисну ініціативу, а також використовувати вплив колективу на виправлення та перевиховання засуджених. Самодіяльні організації створюються із числа засуджених, які зарекомендували себе зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання. Самодіяльні організації засуджених мають особливий правовий статус: вони не є громадськими організаціями в конституційному розумінні (їх діяльність повністю підзвітна і підконтрольна адміністрації ВТУ), вони не можуть приймати рішення, які зобов'язують адміністрацію у будь-чому, їх склад затверджує начальник установи. Адміністрація може розформувати діючу організацію і створити нову. Самодіяльні організації допомагають адміністрації забезпечувати порядок відбування покарання, підвищувати продуктивність праці засуджених. Участь засуджених у роботі самодіяльних організацій здійснюється на добровільних засадах. Учасники цих організацій не звільняються від обов'язків, які на них покладені, і не мають жодних пільг. Види самодіяльних організацій засуджених і порядок їх діяльності визначаються ст. 58 ВТК України. У ВТК загального, посиленого та суворого режимів, колоніях-посе-леннях усіх видів та виховно-трудових колоніях серед засуджених, які залишені у слідчих ізоляторах і тюрмах для роботи з господарського обслуговування, а також серед засуджених, переведених з приміщень камерного типу до звичайних житлових приміщень колоній особливого режиму, створюються ради колективів засуджених. Ради колективів обираються на загальних зборах засуджених або на зборах їх представників відкритим голосуванням. Склад рад колективів затверджує начальник ВТУ або слідчого ізолятора. Ради колективів періодично звітують про свою роботу на зборах засуджених; рішення, які приймають ради колективів, затверджує адміністрація ВТУ або слідчого ізолятора. У тюрмах і серед засуджених, які утримуються у приміщеннях камерного типу ВТК особливого режиму, можуть створюватися ради бригадирів, які призначаються адміністрацією. Самодіяльні організації у ВТУ складаються з ради колективу колонії, рад колективів загонів, а також секцій ради колективу колонії. Рада колективу засуджених обирається строком на один рік. Кількість членів ради встановлює адміністрація ВТУ. У раді колективу ВТУ повинно бути не менше одинадцяти осіб, у раді загону — не менше семи осіб. Рада обирає зі своїх членів голову ради, його заступника і секретаря. Голови рад колективів загонів входять до складу ради колективу ВТУ на правах їх членів. Члени рад, які не впоралися з обов'язками, можуть бути достроково виведені як рішенням зборів засуджених, так і адміністрацією ВТУ. Робота ради планується. Плани затверджує начальник ВТУ чи загону. Засідання рад проводяться не менше двох разів на місяць. На відповідних засіданнях ради обов'язково повинен бути присутній представник адміністрації ВТУ чи начальник загону. Ради колективів мають право: • розробляти пропозиції щодо поліпшення виробничої та іншої діяльності та вносити їх на розгляд адміністрації; • заслуховувати звіти голів рад колективів загонів, бригадирів та інших засуджених; • керувати роботою секцій; • вживати заходів виховного впливу (виносити попередження, догану, вносити клопотання адміністрації ВТУ про накладення дисциплінарного стягнення). Ради колективів у ВТУ діють в умовах гласності, звітують перед засудженими не рідше як один раз на півроку. При радах колективів ВТУ створюються такі секції: • виробничо-масової роботи; • профілактики правопорушень (внутрішнього порядку); • загальноосвітнього навчання; • культурно-масової роботи; • фізкультурно-спортивної роботи; • санітарно-побутової роботи. Крім того, при радах колективів ВТУ створюються секції громадського харчування та громадських кореспондентів багатотиражних газет. За згодою адміністрації ВТУ можуть створюватись й інші секції (наприклад, молодіжна, з питань раціоналізації). 5.4. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулюванняЗгідно з кримінально-виконавчим законодавством України загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених є одним з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання здійснюється з метою сприяння розвитку особи, її виправленню та перевихованню і полягає не тільки в тому, що воно дає систему знань про закономірності розвитку природи та суспільства, розширює межі світогляду, сприяє інтелектуальному розвитку засуджених, залучає їх до досягнень науки і техніки, а й безпосередньо впливає на виховання засуджених. Навчання нероздільно пов'язане з вихованням. Відомо, що неможливо навчати, не виховуючи, і виховувати, не навчаючи. Під впливом навчання змінюються свідомість засуджених, їх переконання, нахили, звички, поведінка тощо. У процесі навчання їм прищеплюються такі позитивні якості, як дисциплінованість, цілеспрямованість, уміння раціонально використовувати свій час та долати перешкоди, почуття відповідальності за свою поведінку та вчинки, чемне ставлення до інших. Чим вищий загальноосвітній і професійний рівень засуджених, тим швидше та якісніше вони опанують виробничу професію, тим ефективнішою буде їх праця. Крім того, за допомогою загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджений здобуває певні знання та набуває навичок з тієї чи іншої спеціальності, що сприятиме його соціальній адаптації після звільнення з місць позбавлення волі. Значення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання полягає також у тому, що надаючи можливість засудженим безкоштовно навчатися за рахунок держави та набувати певних професій, заохочуючи при цьому їх бажання до навчання, держава тим самим виявляє турботу про майбутнє засуджених, що свідчить, у свою чергу, про гуманізм кримінально-виконавчої політики нашої держави. Ефективність процесу навчання залежить від багатьох факторів, найголовніші з яких такі: • стан організації навчального процесу залежно від режиму та особливостей виробництва; • зміст та рівень навчання; • професійна підготовка педагогічного колективу; • використання у процесі навчання положень педагогіки та психології. Загальні засади загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених визначені у ст. 59 ВТК України, згідно з вимогами якої у ВТУ для засуджених, що не мають початкової освіти, створюються загальноосвітні школи першого ступеня або консультаційні пункти. Засудженим, які бажають підвищити свій загальноосвітній рівень в основній і старшій школі, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчатися у середніх загальноосвітніх школах або в консультаційних пунктах ВТУ. У виховно-трудових колоніях створюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів, і засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безкоштовно. Для засуджених віком до сорока років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть працевлаштуватися в конкретній ВТУ, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві. Організація загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі регламентується ст. 60 ВТК України, вимоги якої передбачають, що організація загальноосвітнього навчання, професійної освіти та професійного навчання на виробництві осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно із Законом України "Про освіту" та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України "Про освіту". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація ВТУ створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час. Час, вільний від основної трудової діяльності та виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у ВТУ, є їх вільним часом (ст. 61 ВТК України). Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд, за винятком виконання тих видів діяльності, які заборонені ВТК України. Вільний час засуджених має тривати не менше двох годин і передбачається розпорядком дня ВТУ. Адміністрація ВТУ повинна забезпечити засудженим реальну можливість для навчання. З цією метою у ВТУ організовуються середні загальноосвітні (вечірні) школи або навчально-консультаційні пункти для заочної форми навчання, якщо для очної форми навчання немає відповідних умов (наприклад, колонії особливого режиму, тюрми). Школи у ВТУ створюються за наявності такої кількості учнів, яка б давала змогу організувати не менше чотирьох класів по 20 осіб у кожному, а навчально-консультаційні пункти — за наявності не менше ЗО осіб і відсутності умов для очного навчання. У виправно-трудових колоніях-поселеннях засуджені навчаються також у вечірніх (змінних) школах поза територією колонії, оскільки вони з дозволу адміністрації можуть пересуватися за межами колонії. Навчання засуджених здійснюється без відриву від виробництва за єдиними планами та програмами, затвердженими Міністерством освіти України. Заняття у школах ВТУ проводяться з урахуванням особливостей виробництва позмінно, тобто як у денний, так і у вечірній час. Особам, які закінчили школу, видається відповідний документ: у разі здобуття неповної середньої освіти — свідоцтво, після закінчення середньої школи — атестат. Документ про освіту в руки засудженим не видається, а зберігається в особовій справі засудженого до його звільнення. Підбір педагогічних кадрів, контроль за навчальним процесом у загальноосвітніх школах ВТУ здійснюють районні (міські) відділи освіти. Адміністрація ВТУ створює відповідні умови для успішної роботи шкіл. Виконуючи завдання з виправлення та перевиховання засуджених, професійно-технічне навчання одночасно вирішує й загальні завдання, що стоять перед цією системою освіти. Воно задовольняє потреби виробництва ВТУ у кваліфікованих робітниках, сприяє підвищенню ефективності праці та поліпшенню якості продукції, що виробляється на підприємствах ВТУ, уможливлює отримання народним господарством після звільнення засуджених з ВТУ необхідні кадри, підготовлені в системі профтехосвіти, що мають певний виробничий досвід. Професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі, здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, на загальних принципах організації цього навчання з урахуванням специфічних особливостей діяльності ВТУ та контингенту осіб, які в них навчаються. Умовою успішного навчання є дотримання в його процесі таких принципів: • добровільності навчання та вибору професії; • тісного зв'язку між спеціальністю та теоретичним і практичним навчанням; • організації навчання на рівні досягнень сучасної техніки; • стабільності навчальних бригад, шкіл, курсів; • планування професійно-технічного навчання. Професійно-технічне навчання засуджених здійснюється у двох основних напрямках: підготовки нових робочих і навчання суміжним спеціальностям; підвищення виробничої кваліфікації. Як уже зазначалося, у ст. 59 ВТК України передбачається, що для засуджених віком до 40 років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть працевлаштуватись у конкретній ВТУ, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві. Згідно зі ст. 62 ВТК України у ВТУ може бути організовано підвищення виробничої кваліфікації осіб, позбавлених волі, а також навчання їх новим спеціальностям, що необхідні для виробництва конкретної ВТУ. Професійно-технічне навчання засуджених і підвищення ними своєї виробничої кваліфікації заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання. Професійно-технічне навчання здійснюється як без відриву від виробництва, у робочий час, так і з відривом за програмами профтехосвіти; проводиться в таких формах: навчання на виробництві ВТУ (індивідуальне, бригадне тощо) та на відповідних курсах. Навчання засуджених безпосередньо на виробництві ВТУ здійснюється, як правило, без відриву від виробництва. При індивідуальному методі навчання особа закріплюється за найкваліфікованішим робочим або майстром чи включається до складу бригади і під керівництвом майстра або бригадира на своєму робочому місці виконує навчально-виробничі завдання. При бригадному методі навчання засуджені об'єднуються в навчйльні бригади і виконують ці завдання під керівництвом кваліфікованих та досвідчених бригадирів-інструкторів. Поряд з виробничим навчанням при індивідуальному та бригадному методах навчання проводяться також теоретичні заняття у класах по групах. Підвищення кваліфікації осіб, позбавлених волі, здійснюється шляхом створення виробничо-технічних курсів та курсів цільового призначення. Зарахування засуджених на курси та інші види професійно-технічного навчання, що організовуються безпосередньо на підприємстві ВТУ, оформлюється наказом начальника ВТУ. Професійно-технічне навчання (підготовка нових робочих, навчання суміжним професіям, підвищення виробничої кваліфікації) завершується складанням кваліфікаційних іспитів, які приймає спеціальна комісія, очолювана головним інженером ВТУ. На підставі протоколу комісії наказом начальника ВТУ засудженим надаються розряди кваліфікації. Свідоцтво про кваліфікаційний розряд (звання за спеціальністю) зберігається в особовій справі засудженого і видається йому після звільнення з місця позбавлення волі. 1. Основні засоби виправлення та перевиховання засуджених. 2. Функції режиму в місцях позбавлення волі. 3. Основні вимоги режиму в місцях позбавлення волі. 4. Як визначається чинним законодавством України порядок надання засудженим побачень, отримання ними посилок, передач, листування з родичами та іншими особами? 5. Що таке зміна умов утримування засуджених? S. Заходи заохочення та стягнення, які застосовуються до засуджених, та порядок їх застосування. 7. Як визначається чинним законодавством порядок залучення засуджених до суспільно корисної праці? 8. У чому полягають особливості праці осіб, засуджених до позбавлення волі? 9. Що таке виховна робота із засудженими і якими правовими нормами визначається порядок її здійснення? Ю. Як здійснюється загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі? |
| Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України Кримінальна політика поділяється на кримінально-правову, кримінально-процесуальну і кримінально-виконавчу1 |
| Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
Курс лекцій Розділ 2: підрозділ 3: тема 13 Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства |
| Курс лекцій Розділ : Тема Тема 14 Модель визначення впливу ринкової стратегії на прибуток [ PIMS ] та ВОСС аналіз |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
| Курс лекцій з дисципліни „Вступ до перекладознавства” розкриває взаємозв’язок... Таким чином, теорія перекладу як наука пов'язана з низкою дисциплін, таких як психологія, лінгвістика, стилістика, лексикологія,... |
Курс лекцій Розділ 2: тема 8 Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства |
| Курс лекцій Розділ 2: тема 5 Оптимізація величини партії матеріалів, що закуповується та величини серії продукції, що випускається на підприємстві |
Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |