|
|
Скачати 2.28 Mb.
|
ТЕМА 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУПопереднє ув'язнення під варту створює близький до покарання у вигляді позбавлення волі особливий правовий інститут, який має деякі ознаки позбавлення волі. Проте утримання засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі та ув'язнених згідно із застосованим запобіжним заходом має різнитися через ряд обставин. По-перше, йдеться про осіб, які визнані вироком суду винними у скоєних злочинах і заслуговують на відповідне поводження з ними, яке не може бути таким самим до осіб, стосовно до яких таке рішення судом не прийнято. По-друге, позбавлення волі як покарання і попереднє ув'язнення як запобіжний захід мають різну мету. Позбавлення волі як покарання застосовується з метою забезпечення виправлення та перевиховання засуджених, запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Мета попереднього ув'язнення — запобігти можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкодженню встановленню істини у кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечити виконання вироку. Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом України "Про попереднє ув'язнення" від 30.06.93, Кримінально-процесуальним і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства. Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, і засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Підстави і порядок виконання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту регламентуються ст. 148—150, 155—162 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України. До осіб, які обвинувачуються у скоєнні злочинів, перелічених у ч. 2 ст.155 КПК України, взяття під варту може бути застосовано з мотивів самої лише небезпечності злочину. Підставою для попереднього ув'язнення є санкціонована прокурором постанова слідчого органу, який здійснює дізнання, постанова прокурора або вирок, ухвала суду чи постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесені відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. З огляду на завдання кримінального судочинства утримування осіб, узятих під варту, здійснюється за неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів щодо поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи- моральних страждань або принижують людську гідність. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" установами для утримування осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують також функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримування або на гауптвахті. Порядок і строк утримування осіб, узятих під варту, в ізоляторі тимчасового утримування, на гауптвахті або у тюрмі визначаються законодавством України. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 155 КПК України, особи, узяті під варту, можуть перебувати в місцях утримування затриманих щонайбільше три доби, а якщо їх доставления у слідчий ізолятор у цей строк неможливе через віддаленість або за відсутністю належних шляхів сполучення — до десяти діб. Строки утримування під вартою регламентуються ст. 156 КПК України. Граничний строк утримування під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних справах не може перевищувати 1,5 року. Продовження строку не допускається, і обвинувачений, якого утримувають під вартою, підлягає негайному звільненню. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку утримування під вартою як запобіжного заходу не враховується. Якщо особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і до них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка здійснює розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або у дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті. У випадках і порядку, передбачених ст. 24 ВТК України, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені у слідчому ізоляторі (тюрмі) для роботи в ньому, пов'язаної з господарським обслуговуванням чи благоустроєм. У зв'язку з перевантаженням слідчих ізоляторів Постановою Верховної Ради України № 3195-ХІІ від 06.05.93 "Про тимчасові слідчі ізолятори на територіях виправно-трудових колоній" передбачено створення тимчасових слідчих ізоляторів на території виправно-трудових колоній. Постановою Верховної Ради України № 701/97-ВР від 09.12.97 строк дії Постанови Верховної Ради України від 06.05.93 продовжено до 10.12.2002. Забезпечення порядку утримування під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення. Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок, умови утримування осіб, узятих під варту, та нагляд за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється Законом України "Про попереднє ув'язнення" та іншими нормативними актами. Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону основними вимогами режиму у місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, узятих під варту, постійний нагляд за ними та окреме утримування. Особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню та фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі та посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування — перегляду. Цим особам забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання у місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні у місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі та предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування у місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються у доход держави за мотивованою постановою начальника установи попереднього ув'язнення, яку санкціонує прокурор і копія якої приєднується до особової справи особи, яка утримувається під вартою. Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду. Вимоги щодо окремого утримування осіб у місцях попереднього ув'язнення регламентуються ст. 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення". Осіб, узятих під варту, утримують у маломісних або загальних камерах. В окремих випадках їх можуть утримувати в одиночних камерах з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їхнє життя чи запобігання вчиненню ними нового злочину або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, які ведуть справу, чи начальника установи попереднього ув'язнення, яку санкціонує прокурор. Застосувати цей захід до неповнолітніх забороняється, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери. Осіб, узятих під варту, розміщують у камерах із додержанням певних вимог ізоляції: • чоловіків — окремо від жінок; • неповнолітніх — окремо від дорослих. В окремих випадках з метою запобігання порушенням режиму у камерах, де утримують неповнолітніх, за санкцією прокурора допускається утримувати не більше двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжких злочинів; • осіб, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; • осіб, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, — окремо від осіб, які не перебували у місцях позбавлення волі; • осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; • осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні особливо небезпечних злочинів проти держави, — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; • особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; • осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, юстиції та в суді, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; • засуджених — окремо від осіб, які перебувають під вартою, у тому числі засуджених, яким за судовим вироком визначено інший вид режиму виправно-трудової колонії; • іноземних громадян і осіб без громадянства — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою. Засуджених до смертної кари утримувають ізольовано від усіх, хто перебуває під вартою. Звинувачених або підозрюваних у тій самій справі за наявності розпорядження особи або органу, які ведуть справу, утримувають окремо. Порядок розміщення у лікувальних закладах місць попереднього ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань, Службою безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Генеральною прокуратурою України. Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, регламентується ст. 6 Закону України "Про попереднє ув'язнення", де зазначається, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про попереднє ув'язнення" і випливають з режиму утримування під вартою. Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України "Про попереднє ув'язнення" (далі — Законом) і випливають з режиму утримування під вартою. Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та колишніх заслуг. Права і обов'язки осіб, узятих під варту, передбачені ст. 9 та 10 цього Закону. Особи, узяті під варту, мають право: • на захист відповідно до кримінально-процесуального законодавства; • ознайомитись із правилами утримування під вартою; • на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим із дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин; • одержувати двічі на місяць передачі або посилки вагою до восьми кілограмів і без обмежень грошові перекази та передачі; • купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування та предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати, а також без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення; • користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи; • користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами та книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу; • відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди та користуватися релігійною літературою і властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб; • на восьмигодинний сон уночі, під час якого не допускається залучення до участі у процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків; • звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб у порядку, встановленому ст. 13 цього Закону. Узяті під варту жінки мають право утримувати при собі дітей віком до двох років. Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у зв'язку з провадженням в іншій справі, утримувають відповідно до правил, встановлених цим Законом. Ці особи одержують посилки і передачі, купують продукти харчування та предмети першої необхідності у порядку, встановленому ВТК України для виду режиму виправно-трудової колонії, призначеного їм за вироком, ухвалою або постановою суду. Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, узятим під варту, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань і Службою безпеки України за погодженням з Генеральною прокуратурою України. Особи, узяті під варту, зобов'язані: • додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації; • дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту у камері; • бути ввічливими з працівниками місця попереднього ув'язнення, а також з іншими особами, узятими під варту; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків; • бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення. До осіб, узятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 15 цього Закону може застосовувати такі заходи стягнення: • попередження або догану; • позачергове залучення до прибирання приміщення; • позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчування й одержувати передачі або посилки. Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, а також неповнолітні не можуть бути в порядку дисциплінарного стягнення позбавлені права купувати продукти харчування та одержувати передачі або посилки. Особи, узяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні — на строк до п'яти діб. При цьому не повинні погіршуватися встановлені норми харчування. Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають. Заходи стягнення, які застосовуються до взятих під варту, мають відповідати тяжкості та характеру провини. Не допускається застосовувати заходів, що навмисно завдають особам, яких утримувають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб із дня виявлення провини, а якщо у зв'язку з провиною здійснювалася перевірка, — то з дня її завершення, але не пізніше як через шість місяців з дня вчинення провини. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення. До осіб, які перебувають під вартою, у разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи заохочення: • оголошення подяки; • дострокове зняття раніше накладеного стягнення; • збільшення тривалості прогулянки на одну годину; • дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 % на місяць від суми, передбаченої ч. 1 ст. 9 цього Закону; • дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі; • преміювання за кращі показники в роботі. Особам, узятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути меншою від 2,5 м2, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, — 4,5 м2. Особам, узятим під варту, безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, надаються харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. У разі потреби їм видаються одяг і взуття встановленого зразка. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична та протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і здійснюються відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначають Державний департамент України з питань виконання покарань, Служба безпеки України та Міністерство охорони здоров'я України. Побачення з родичами або іншими особами адміністрація місця попереднього ув'язнення може надавати особам, узятим під варту, лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких перебуває справа, як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до двох годин. Іноземним громадянам, узятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням із Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу. Побачення здійснюється під контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Особа, яку взято під варту, має право на побачення із захисником наодинці без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, які ведуть справу, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи попереднього ув'язнення повинна забезпечити умови для проведення побачень. Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які ведуть справу. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється без обмежень. Скарги, заяви і листи осіб, узятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув'язнення. Скарги, заяви і листи, що адресовані прокурору, перегляду не підлягають і надсилаються за адресою протягом доби з часу їх подання. Скарги на дії особи, яка здійснює дізнання, або слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення прокурору, а скарги на дії та рішення прокурора (за винятком оскарження санкції на арешт) — прокурору вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання. Заяви осіб з питань оскарження санкції прокурора на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення до відповідного суду протягом доби з часу їх подання, про що одночасно повідомляється прокуророві. Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з веденням справи, не пізніше трьох діб із часу їх подання надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, які ведуть справу. Ця особа або орган розглядають їх у порядку, встановленому законом. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які ведуть справу, про що сповіщають особу, яка перебуває під вартою, і прокурора, який здійснює нагляд за проведенням дізнання або слідства. Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних із веденням справи, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення або надсилаються за належністю у порядку, встановленому законом. З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, узятих під варту, під розписки, які додаються до їх особових справ. Особи, яких узято під варту, можуть залучатися до роботи лише у межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов утримування під вартою. Особи, яких узято під варту, можуть залучатися без оплати лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і щонайбільше на дві години протягом дня. Особи, яких узято під варту, несуть матеріальну відповідальність за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення шкоду в розмірах, встановлених законодавством України. Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця попереднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку особи, яку утримувають під вартою. Не відшкодовані цією особою під час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути стягнуті адміністрацією ВТУ з коштів, що надійшли на особовий рахунок засудженого. У разі скасування або зміни запобіжного заходу збитки, що не відшкодовані особою, звільненою з-під варти, можуть бути стягнуті на загальних підставах. Адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 18 Закону має право застосовувати до осіб, узятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках та порядку, передбачених Законом. Перед тим як застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю потрібно по можливості попереджати про це. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю можна застосовувати у разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб. Якщо заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не повинні перевищувати засоби, необхідні для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків і мають заподіювати якнайменше шкоди здоров'ю правопорушників. У разі потреби адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим. Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, у тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків. Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане із ризиком заподіяння шкоди здоров'ю оточуючим, дають начальник управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, начальник Головного управління Служби безпеки України в Республіці Крим, начальник управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі або особи, які їх заміщують, директор Державного департаменту України з питань виконання покарань, Голова Служби безпеки України або їх заступники. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, окрім випадків вчинення ними збройного опору або групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб. З метою припинення зазначених протиправних дій з дозволу і у присутності медичного працівника особи, узяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка. До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосовувати гамівну сорочку забороняється. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника. У разі вчинення особою, узятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосовувати зброю забороняється. Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника. Особи, до яких було застосовано заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальну зброю, підлягають обов'язковому медичному огляду. Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомляти прокурора. Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальність. У разі стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори осіб, узятих під варту, або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце попереднього ув'язнення чи у зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування установи для попереднього ув'язнення з дозволу директора Державного департаменту України з питань виконання покарань, Голови Служби безпеки України, начальника управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, начальника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, начальника управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, узгодженого з відповідним прокурором, для осіб, які перебувають в установі для попереднього ув'язнення, може бути запроваджено особливий режим строком до ЗО днів. У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього ув'язнення посилюються охорона, нагляд за особами, узятими під варту, припиняються всі заходи, що здійснюються цими особами, а також не надаються побачення та не приймаються посилки та передачі, здійснюються інші режимні заходи. З метою припинення групових протиправних дій осіб, узятих під варту, і ліквідації їх наслідків використовуються сили та засоби місць попереднього ув'язнення, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Підстави та порядок звільнення осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, викладені у ст. 20 Закону. Підстави для звільнення з-під варти: • скасування запобіжного заходу; • зміна запобіжного заходу; • закінчення передбаченого законом строку утримування під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено у встановленому законом порядку. Начальник місця попереднього ув'язнення повинен не пізніше як за сім діб до завершення строку утримування під вартою письмово повідомити про це слідчого або орган дізнання, які ведуть справу, а також прокурора, який здійснює нагляд за її веденням. У день закінчення строку утримування особи під вартою начальник місця попереднього ув'язнення повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства. Звільняє осіб з-під варти начальник місця попереднього ув'язнення на підставі постанови особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді, прокурора або вироку чи ухвали суду. У разі закінчення передбаченого законом строку утримування під вартою, якщо цей строк не продовжено, особи, узяті під варту, звільняються за постановою прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства. Особа, яка під час попереднього слідства у кримінальній справі перебувала під вартою максимальний строк, встановлений ч. 2 ст. 156 КПК України, підлягає негайному звільненню адміністрацією установи у перший день після закінчення цього строку, якщо не отримано повідомлення слідчого або прокурора про закінчення попереднього слідства і пред'явлення його матеріалів для ознайомлення особі, яку утримувають під вартою. Персональна відповідальність за звільнення ув'язненого покладається в цьому разі на начальника місця попереднього ув'язнення. Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення. Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом до місця проживання. У разі потреби їм видаються грошова допомога і одяг. До персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої системи і військовослужбовці служби безпеки, а також особи, які працюють у цих установах за трудовими угодами. Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень, що їх надають Закон України "Про попереднє ув'язнення" та інші законодавчі акти, приймають рішення самостійно і за свої протиправні дії або за бездіяльність несуть дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана: • забезпечити належні охорону та режим утримування осіб, узятих під варту; • створити особам, яких узято під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням; • створити необхідні умови для роботи слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора та суду (судді), яка пов'язана з веденням кримінальної справи. Працівникам місця попереднього ув'язнення забороняється вступати у неслужбові стосунки з особами, узятими під варту, а також користуватися їх послугами. Нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор УкраТни і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та наказу Генерального прокурора України № 7 від 23.10.98 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян". Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов утримування осіб, узятих під варту, підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць попереднього ув'язнення. 1. В чому полягає різниця між покаранням у вигляді позбавлення волі та попереднім ув'язненням під варту? 2. Що є правовою підставою для застосування попереднього ув'язнення під варту? 3. В яких установах здійснюється утримування осіб, взятих під варту? 4. Строки утримування під вартою, передбачені чинним законодавством. 5. Охарактеризуйте основні вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення. 6. Якими правами користуються особи, взяті під варту? 7. Які заходи заохочення та стягнення можуть бути застосовані до осіб, взятих під варту? 8. Як регулюються чинним законодавством порядок надання особам, узятим під варту, побачень, отримання ними посилок або передач, листування з родичами та іншими громадянами? 9. В яких випадках і до яких категорій ув'язнених під варту можуть бути застосовані спеціальні засоби та вогнепальна зброя? 10. Підстави та порядок звільнення з-під варти. |
| Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України Кримінальна політика поділяється на кримінально-правову, кримінально-процесуальну і кримінально-виконавчу1 |
| Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
Курс лекцій Розділ 2: підрозділ 3: тема 13 Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства |
| Курс лекцій Розділ : Тема Тема 14 Модель визначення впливу ринкової стратегії на прибуток [ PIMS ] та ВОСС аналіз |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
| Курс лекцій з дисципліни „Вступ до перекладознавства” розкриває взаємозв’язок... Таким чином, теорія перекладу як наука пов'язана з низкою дисциплін, таких як психологія, лінгвістика, стилістика, лексикологія,... |
Курс лекцій Розділ 2: тема 8 Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства |
| Курс лекцій Розділ 2: тема 5 Оптимізація величини партії матеріалів, що закуповується та величини серії продукції, що випускається на підприємстві |
Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |