|
Скачати 228.14 Kb.
|
Економіка підприємства: курс лекцій Розділ 2: тема 8 Розділ 2 Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства. Підрозділ 2.1 Матеріально-речові ресурси підприємства. Тема 4. Виробничі фонди підприємства. Тема 5. Оборотні кошти підприємства. Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи підприємства. Тема 7. Якість продукції – своєрідний ресурс процесу виробництва. Підрозділ 2.2 Праця та кадри – як особливі ресурси підприємства. Тема 8. Кадри та кадрова політика на підприємстві. Тема 9. Нормування праці на підприємстві. Тема 10. Продуктивність праці – найважливіший чинник ефективного використання ресурсів підприємства. Тема 11. Наукова організація праці в процесі виробничої діяльності підприємства. Тема 12. Оплата праці на підприємстві. Підрозділ 2.3 Виробнича потужність підприємства. Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства. Тема 8. Кадри та кадрова політика на підприємстві. Питання теми: 8.1 Поняття, класифікація та структура персоналу. 8.2 Визначення чисельності працюючих. 8.3 Кадрова політика підприємства. Література до теми 8. : [ 3, -С. 30; 8, -С. 327; 18, -С.55; 25, -С.74; 39, -С. 210; 40, -С. 70; 51, -С.296] Розкриття змісту питання 8.1 Ключові терміни та поняття:
Персонал підприємства – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. [21, -С.75; 15] Усіх працівників промислового підприємства поділяють на дві групи:
За своїм складом промислово-виробничий персонал включає працівників основних виробничих, допоміжних, транспортних, підсобних та побічних цехів, а також охорони, апарату заводоуправління зі всіма його відділами та бюро. Непромисловий персонал включає працівників, що не приймають участі в основній діяльності підприємства, а зайняті створенням умов, що забезпечують нормальне функціонування виробництва вцілому, наприклад, працівники культурно-побутового та медико-санітарного обслуговування. Працівників промислового підприємства залежно від функцій, що ними виконуються поділяють на такі категорії:
Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями, кваліфікацією. У зв’язку з цим визначають такі категорії, як: професія, спеціальність, кваліфікація.[25, -С.76] Професія – вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність – різновид трудової діяльності в межах професії. Кваліфікація – сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти та досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів:
Робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи:
Вказані кваліфікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, стаж, ступінь механізації праці) служать основою для розрахунків різних видів структур. При плануванні та обліку чисельності працівників підприємства слід розрізняти їх явочний, списковий (обліковий) та середньосписковий (середньообліковий) склад.
Явочний склад визначають при плануванні та обліку лише робітників. Він являє собою:
Списковий (обліковий) склад включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо. [25, -С.78; 39, -С. 211; 51, -С. 297; 52, -С.269] Чисельність працівників підприємства визначається на певні дати і як середня чисельність (спискова /облікова/ або явочна) за певні періоди. Середнє спискове (облікове) число працівників отримують шляхом ділення суми спискового числа за усі дні розглядаємого періоду на календарне число днів цього періоду. При цьому спискове число працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до спискової чисельності персоналу попереднього дня. Так як спискове число працівників за кожен день складається з числа тих, що з’явилися на роботу та тих, що не з’явилися, то середнє спискове число можна також визначити шляхом ділення суми явок і неявок за всі дні періоду на календарне число днів в періоді.[52, -С.269] Середнє явочне число визначається шляхом ділення суми людино-днів явок на число днів роботи підприємства в даному періоді.[52, -С.270] Для оцінки персоналу підприємства може бути використана система показників (див. табл. 8.1 ). Таблиця 8.1 Система показників оцінки персоналу підприємства.[25, -С.79]
Розкриття змісту питання 8.2 Ключові терміни та поняття:
На підприємствах визначається чисельність по категоріям, а в середені категорій – по професіях, спеціальностях, кваліфікації. Загальна чисельність працівників підприємства визначається за формулою, [8, -С. 323; 51, -С. 297]: де: Чп – середньоспискова планова чисельність працюючих; Чб – середньоспискова базова чисельність працюючих; ІА – індекс збільшення обсягу виробництва у плановому періоді; ІП – індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді.
До виробничих відносяться робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції. Для розрахунку необхідні наступні вихідні данні:
Виробнича програма та норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми(Тв.п.). Остання визначається шляхом добутку витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів в програмі. Тут повинні використовуватись планові норми трудомісткості, в яких відображено запроектовані організаційно-технічні заходи з урахуванням терміну їх впровдження. При значних коливаннях норм по кварталам, річна трудомісткість розраховується як середньозважена із квартальних. Для визначення трудомісткості тієї частини виробничої програми, номенклатура якої не уточнена, тобто трудомісткості запасних частин, незавершеного виробництва тощо, визначається питома трудомісткість 1 тис. грн. продукції за звітніми даними, що коректується на запланований процент зменшення трудомісткості. Якщо відомо обсяг виробництва цієї частини продукції та трудомісткість одиниці (1 тис. грн.), то добутком цих величин визначають трудомісткість цієї номенклатурної позиції програми. Загальна трудомісткість виробничої програми представляє собою суму трудомісткостей її окремих частин. Для визначення планової кількості годин, що в середньому відпрацьовує кожен робітник у плановому періоді розробляється баланс (бюджет) робочого часу. Попередньо по звітним даним складають звітний баланс, що характеризує фактичне використання робочого часу у попередньому році, проводиться його аналіз та проектуються заходи по скороченню втрат (див. табл.8.2). Таблиця 8.2 Приклад структури річного балансу ( бюджету) робочого часу на одного робітника. [40, -С.71]
Тривалість відпусток визначається (у відповідності з діючим законодавством) на одного спискового робітника як середньозважена величина, оскільки робітники з різним стажем роботи та працюючи у різних умовах, мають неоднакову тривалість відпустки. Приклад 8.1 Умова: припустимо, що відпустку тривалістю 15 робочих днів отримують 85%, 18 днів – 5% та 24 дня – 10% робітників ( ці дані приймаються по інформації відділу кадрів чрез те, що право на відпустку працівник отримує лише після шести місяців роботи з дня прийняття на дане підприємство). Визначити: середньозважену відпустку в умовах 5-ти денного робочого дня з 2-ма вихідними днями. Розв'язок. Середньозважена відпустка у цьому випадку складе: (85% × 13днів + 5% × 15днів + 10% × 20днів ) ÷ 100% = 1380 ÷ 100% = 13,8 дня. В умовах 5-ти денного тижня з двома вихідними днями робочі дні відпустки вираховуються із розрахунку 5-ть днів у тижні. Це означає, що якщо при шестиденному тижні термін відпустки встановлено 18 робочих днів, то при 5-ти денному він буде дорівнювати 15-ти робочим дням. Загальний термін відпустки у календарних днях при цьому не змінюється. В умовах 6-ти денного тижня, термін (загальний) склав 18 робочих + 3-и вихідних дня, що усього складає 21 календарний день. В умовах 5-ти денного тижня він складає 15 робочих днів + 6-ть вихідних, а усього також – 21 календарний день. Невиходи у зв’язку з відпустками по вагітності та пологах встановлюються на основі аналізу звітних даних з урахуванням зміни питомої ваги жінок, що працюють на підприємстві. Невиходи по хворобі визначаються також по звітним даним, але з обов’язковим зниженням за рахунок запропонованих заходів з покращення умов праці та медичного обслуговування. При визначенні середньої тривалості робочого дня враховується:
Ці дані розраховуються по групах робітників і у абсолютних величинах відносяться до всієї їх чисельності. Наприклад, якщо число робітників зі шкідливими умовами праці складає – 400 чол., а середньоспискове число робітників – 4000 чол., то тривалість робочого дня одного робітника скоротиться у середньому на: (400чол. × 60хвилин ) ÷ 4000чол. = 6 хвилин або 0,1 години. Чисельність робітників – це відношення трудомісткості програми по плановим нормам (Тп) на користний (ефективний) фонд часу середньоспискового робітника у годинах (Фр) з урахуванням запланованого коефіцієнта виконання норм (виробітку) (Кв).[8, -С. 329] Чр = Тп ÷ ( Фр × Кв), (8.2) Таким методом може бути розрахована планова чисельність бригад, дільниць, цехів по видах робіт, професіях та тарифних розрядах. Якщо на дільниці, у цеху або вцілому по підприємству можна визначити обсяг продукції у натуральних одиницях, то планова чисельність робітників (Чр) розраховується по нормах виробітку за такою формулою, [8, -С.329]: Чр = А ÷ ( Нв × Фр × Кв ), (8.3) де: А – запланований обсяг робіт у натуральних одиницях; Нв – годинна норма виробітку за планом. Розрахунок чисельності виробничих робітників-погодинників, що зайняті на ненормованих роботах проводиться за нормами обслуговування. Норма обслуговування – це кількість одиниць обладнання, агрегатів закріплених за одним робітнком, або кількість робітників, що обслуговують один агрегат або одне робоче місце. Спискова чисельність виробничих робітників-погодинників розраховується виходячи із: кількості та характеру робочих місць, що обслуговуються, норми обслуговування, режиму роботи (число змін на добу) та розміру запланованих невиходів за такою формулою,[8, -С.330]: Чв.р.п. = (( О × С ) ÷ Но) × Кс.п., (8.4) де: О – число одиниць обладнання; С – число змін; Но – норма обслуговування; Кс.п.– коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової. Кс.п.. = 100 ÷ (100 – Кн), (8.5) де: Кн – запланований процент невиходів на роботу робітників по балансу робочого часу (див. табл.8.2). Приклад 8.2 Умова: На дільниці працює 10 термічних печей, режим роботи 3-х змінний, норма обслуговування – 2-і печи на одного терміста в зміну, запланований процент невиходів по балансу робочого часу – 7,6 години. Визначити: спискову чисельність робітників. Розв’язок. Спискова чисельність робітниківскладе: Чв.р.п. = (( О × С ) ÷ Но) × (100 ÷ (100 – Кн) ) = (( 10 × 3 ) ÷ 2) × (100 ÷ (100 – 7,6)) = 15 × 1,08 ≈ 16 чоловік. Планування чисельності допоміжних робітників виконується тим же методом, що і основних. Розрахунок чисельності інженерно-технічних працівників та службовців слід проводити керуючись структурою та схемою управління підприємством, його цехами, а також штатним розкладом. Приклад розрахунку чисельності робітників-відрядників за спеціальностями та розрядами (див. табл.8.3). Таблиця 8.3 Приклад визначення чисельності робітників-відрядників на річну програму. [40, -С.74] ( річна прграма по: виробу “А” – 15 000шт., “Б” – 50 000шт.)
Розкриття змісту питання 8.3 [18, -С.58 – 59; 25, -С.84 – 87] Ключові терміни та поняття:
Головною метою кадрової політики підприємства є забезпечення наразі та в майбутньому кожного робочого місця персоналом відповідної категорії, професії, спеціальності та кваліфікації. Для її вирішення необхідне виконання наступних функцій:
У кадровій політиці підприємства розрізняють зовнішній та внутрішній набір персоналу. Зовнішній – набір кадрів через об’яви, бюро працевлаштування, систему контрактів між підприємством та навчальними закладами. Внутрішній – набір кадрів за рахунок внутрішніх резервів (декрктні відпустки, міжцеховий перехід, посадові зрушення). Ефективна робота персоналу забезпечується тим, наскільки чітко регламентовані трудові взаємовідносини між робітником та роботодавцем. Ці взаємовідносини регулюються існуючим в країні соціальним і трудовим законодавством. Основними правовими актами, що регулюють питання праці є:
Основними документами, що забезпечують юридичні аспекти відносин між працівником і роботодавцем є:
Трудовий договір – договір між робітником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, що визначена цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умови праці необхідні для виконання робіт, що передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. [16, -С.263] Особливою формою трудового договору є контракт, в якому термін його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством (Ст. 21 Кодексу Законів про Працю України) [16, -С. 263] Угода між власником підприємства та трудовим колективом визначається колективним договором. Договір підряду. [16, -С.340]. За цим договором підрядник зобов’язується виконати на свій страх та ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник прийняти та оплатити виконану роботу (Ст. 332 Цивільго кодексу України (ЦКУ)). Між договором підряду та трудовим договором існує збіг та відмінності.[16, -С.146 – 147] Збіг полягає в тому, що відносини які регулюються цими документами пов’язані з трудовою діяльністю. Проте існують і суттєві відмінності, внаслідок яких особи, що працюють за цивільно-правовим договором підряду до складу трудового колективу не включаються. Зумовлюється це наступними обставинами:
|
Курс лекцій Розділ 2: підрозділ 3: тема 13 Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства |
Курс лекцій Розділ : Тема Тема 14 Модель визначення впливу ринкової стратегії на прибуток [ PIMS ] та ВОСС аналіз |
Курс лекцій Розділ 2: тема 5 Оптимізація величини партії матеріалів, що закуповується та величини серії продукції, що випускається на підприємстві |
Курс лекцій Розділ 2: тема 7 Якість продукції згідно ГОСТу 15467-79 – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби... |
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
Курс лекцій. ВСТУП ТЕМА 7 КРИМІНАЛЬНО ... |
Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ |