|
|
Скачати 308.86 Kb.
|
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, у разі неявки в судове засідання однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, стосовно яких немає відомостей про вручення їм судових повісток. Як вбачається з протоколу судового засідання від 10.07.2005 р., відповідачі не були присутніми в цьому судовому засіданні. Розписки про отримання судової повістки відповідачами на 21.09.2005 р., які містяться в матеріалах справи, не можуть братись до уваги як доказ належного сповіщення відповідачів про день та час розгляду справи, оскільки вони не відповідають порядку надсилання судової повістки, встановленому ч. 5 ст. 74 ЦПК. Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачі повістки не отримували і підписи у розписках вчинені від їх імені іншими особами. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. У разі коли особа насправді не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи (ч. 7 ст. 74 ЦПК). Подати відомості щодо цієї особи за загальним правилом має особа, за заявою якої робиться виклик. Судова повістка юридичній особі направляється за місцезнаходження останньої або її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю. Відповідно до Закону України ≪Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців≫ від 15 травня 2003 р. із змінами від 13.01.2011 р. місцезнаходження юридичної особи — це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 1). Згідно з цією нормою відокремлений підрозділ юридичної особи — це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Відповідно до ст. 17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу — підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей із відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК у редакції від 07.07.2010 р. у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам — підприємцям — за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, — за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або повідомлення вручене їм належним чином. ЦПК передбачає можливість виклику в суд відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого позивачеві невідомі, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Зазначимо, що до судових витрат, відповідно до п. 6 ч. З ст. 79 ЦПК у редакції від 07.07.2010 р. належать витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача. На наш погляд, невдалою є новела про виклик відповідача, місце проживання і місцезнаходження якого позивачеві невідомі, шляхом опублікування оголошення у пресі. При дотриманні названого порядку відповідач вважається повідомленим про час та місце судового засідання. Однак такі повідомлення у пресі не всі читають, дача оголошення пов'язана з додатковими витратами для позивача, і навряд чи це зручно і вигідно власникам друкованих видань. Друкований орган, у якому розміщуються оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 ≪Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме≫ (далі - Порядок) друкований орган, в якому повинні розміщуватися такі оголошення, не був визначений. З цього приводу А. Г. Ярема та Г. І. Давиденко вважали, що в даному випадку можливі два варіанти вирішення цієї проблеми: або чекати рішення Кабінету Міністрів України, або застосовувати за аналогією закону (частини 7, 8 ст. 8 ЦПК) наявні в чинному законодавстві норми, що регулюють подібні за змістом відносини. Такою нормою, на їх погляд, можна було вважати ч. 5 ст. 11 Закону від 14 травня 1992 р. ≪Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом≫, відповідно до якої з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, котрі виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя господарського суду ухвалою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Офіційними друкованими органами, зокрема, є газети ≪Урядовий кур'єр≫ і ≪Голос України≫. На думку вказаних авторів, у разі зволікання з визначенням друкованого органу другий варіант залишиться єдино можливим. На наш погляд, навряд чи міг бути застосований другий запропонований авторами варіант, хоча б тому, що в цивільному процесуальному законодавстві не передбачена аналогія закону, а в ч. 7 ст. 8 ЦПК мова йде про застосування аналогії матеріального закону, а не процесуального. Згідно із указаною постановою Кабінету Міністрів України у 2011 р. друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, у якому розміщуються зазначені оголошення, визначено газету ≪Урядовий кур'єр≫. Відповідно до Порядку визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків (п. 2 Порядку). Перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, у яких, зокрема, у 2011 р. розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. № 2171-р. ≪Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2011 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме≫. Згідно із Порядком Державна судова адміністрація щороку до 1 листопада подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення на наступний рік друкованих засобів масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду (п. 3). Кабінет Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації щороку до 1 грудня визначає друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та затверджує перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду, що підлягає опублікуванню в газеті ≪Урядовий кур'єр≫ (п. 5). ЦПК визначає зміст повістки про виклик, а відповідну її форму надає Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. Ця Інструкція встановлює єдиний порядок документування діяльності суду, регламентує методику складання документів. Викладені в ній правила ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у тому числі цивільного процесуального права. Згідно з Інструкцією виготовлення й надіслання повісток забезпечує секретар судового засідання. Повістки про виклик учасників процесу по всіх судових справах складаються за відповідною формою (додаток 36 до Інструкції). Повістка про виклик, що направляється судом, є важливим процесуальним документом, тому закон указує на обов'язкові її реквізити. Зі змісту повістки учасники процесу довідуються про назву справи (насамперед, про предмет позову або зміст правової вимоги по справах окремого провадження), про своє процесуальне становище у справі, що розглядається (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач), а також про те, в який суд і коли належить з'явитися даній особі (пп. 1-8 ч. 1 ст. 75 ЦПК). Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 75 ЦПК у повістці про виклик повинна міститися вказівка про наслідки неявки або неповідомлення про причини неявки в судове засідання. Наслідки неявки можуть бути різними залежно від процесуального становища особи, яка викликається. Наслідки неявки в судове засідання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст. 169 ЦПК, свідків, експертів, перекладачів, спеціалістів — статтями 94, 170 ЦПК. За злісне ухилення від явки в суд сторін, свідків, експертів, перекладачів передбачена адміністративна відповідальність (ст. 1853КпАП). Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК якщо зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача позивачеві невідоме, він викликається в суд через оголошення у пресі. В оголошенні про виклик відповідача вміщуються всі дані, встановлені в пунктах 1-7 і 9 частини першої ст. 75 ЦПК, за винятком, цілком зрозуміло, вказівки в оголошенні на обов'язок особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату. Частина 3 ст. 75 ЦПК містить реквізити повістки-повідомлення. Оскільки явка осіб, які беруть участь у справі, з приводу вчинюваних процесуальних дій не є обов'язковою, то в такій повістці не слід указувати наслідки неявки. У повістці-повідомленні повинні бути вказані найменування та адреса суду, назва справи, яка процесуальна дія вчинятиметься, місце, день і час її вчинення. Закон регламентує докладний порядок вручення повісток, бо в разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, стосовно яких немає відомостей про вручення їм повісток, як вже зазначалось, суд не може розпочати розгляд справи, а повинен його відкласти. Коли ж справа була розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, рішення може бути скасовано (ч. 3 ст. 309 ЦПК). Так, 8 грудня 2004 р. апеляційним судом Харківської області було скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у цивільній справі за позовом Слюсар І. В. та ін. до Слюсар В. І. про виділ частки в сумісній власності на жилий будинок у зв'язку із тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи по суті, що є порушенням цивільного процесуального законодавства. Повістка складається з двох частин, одна з яких залишається у адресата, а друга (зворотна розписка про одержання повістки) того ж дня поштовим відділенням, іншими особами, які її вручали, повертається суду із зазначенням часу одержання. За загальним правилом судові повістки, адресовані фізичним особам, повинні вручатися їм особисто під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду і додається до справи. За цією розпискою суд визначає своєчасність вручення її особі, яка викликається. Часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації. Це правило міститься в Кодексі адміністративного судочинства України. Його доцільно було б включити до ЦПК. Повістки, адресовані юридичним особам незалежно від форми власності, вручаються відповідній службовій особі. У цьому випадку повістка може бути вручена керівникові підприємства, установи, організації або його заступникам, юрисконсультові чи відповідальним працівникам канцелярії. Особа, яка прийняла повістку, повинна розписатися про її одержання на зворотній розписці і вказати свою посаду. ЦПК передбачає ситуацію, пов'язану з відсутністю особи, якій вручається повістка, у місці проживання (ст. 76 ЦПК). У цій нормі мова йде про короткочасну відсутність адресата і наводиться коло суб'єктів, яким може бути вручена повістка. До них належать: повнолітні члени сім'ї, котрі проживають разом з особою, яка викликається, за їх відсутності - відповідний житлово-експлуатаційний орган або виконавчий орган місцевого самоврядування. Чинний ЦПК у порівнянні з ЦПК 1963 р. спростив порядок оформлення відмови адресата від одержання судової повістки. У цьому випадку листоноша або інша особа, яка доставляє судову повістку, роблять відповідну відмітку на зворотній розписці повістки, яка має бути повернена до суду. У разі відмови адресата одержати повістку слід вважати, що вона йому вручена, а адресат оповіщений про судове засідання належним чином. Частина 1 ст. 77 ЦПК покладає на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця знаходження під час провадження у справі. Вперше про адреси заінтересованих осіб суддя дізнається з позовної заяви (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК) або заяви по справах окремого провадження. Коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не повідомляють суд про зміну свого місця проживання або місця знаходження після відкриття провадження у справі, то повістки надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Виконання вказаного обов'язку пов'язане з викликом учасників процесу в судове засідання і спрямоване на своєчасний розгляд і вирішення справи. За невиконання обов’язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть мати несприятливі процесуальні наслідки. Це пов'язано з тим, що можлива неявка в суд указаних осіб з причини неповідомлення про зміну адреси може ускладнити процес, привести до відкладення розгляду справи, залишення заяви без розгляду, постановления заочного рішення або до розгляду справи за відсутності відповідача (ст. 169 ЦПК). За ЦПК України 1963 р. за невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі була передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на осіб, які беруть участь у справі, у розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд також про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення ними про причини неявки суд може вважати, що вони не з'явились у судове засідання без поважних причин. Про наслідки невиконання цього обов'язку також говориться у ст. 169 ЦПК. Стаття 78 ЦПК передбачає спеціальні правила про розшук відповідача. Оголошення розшуку відповідача за ЦПК 2004 р. обмежено тільки двома категоріями справ: за позовами про стягнення аліментів та про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. У цих випадках оголошення розшуку відповідача, місце перебування якого позивачеві невідомо, має обов'язковий характер. Факультативний розшук відповідача, тобто право суду оголошувати розшук відповідача в справах інших категорій, ЦПК 2004 р. не передбачає. За ЦПК України 1963 р. суд мав можливість оголосити розшук відповідача як із власної ініціативи, так і за заявою позивача з будь-якої справи. Якщо місце фактичного перебування відповідача було невідоме, ЦПК 1963 р. передбачав залежно від характеру матеріально-правових відносин оголошення двох видів розшуку: факультативного та обов'язкового. У разі факультативного розшуку відповідача ініціатива належала як позивачу, так і самому суду. При вирішенні цього питання суд керувався доцільністю оголошення розшуку, ураховуючи ціну пред'явленого позову і зміст правової вимоги, якщо суд мав відомості про те, що відповідач ухилявся від явки до суду. Розшук відповідача допускається як при провадженні у справі до судового розгляду, так і під час судового розгляду. В останньому випадку суд може зупинити провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 202 ЦПК). Розшук відповідача здійснюється за ухвалою суду або судді, у провадженні якого знаходиться дана справа. В ухвалі про розшук указуються прізвище, ім'я, по батькові відповідача, дата і місце його народження, якщо відоме, останнє місце проживання і роботи відповідача, а також інші відомості, що має суд і які можуть полегшити пошук. Постановлена судом ухвала направляється для виконання до органів внутрішніх справ за місцем знаходження цього суду або за останнім відомим місцем проживання відповідача. Зважаючи на те, що розшук відповідача ведеться за рахунок держави, витрати за розшук стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду. На відміну від ЦПК 1963 р. чинний ЦПК не відносить витрати на розшук відповідача до судових витрат і не визначає їх розмір. Розмір витрат, пов'язаних із розшуком особи, яка ухиляється від сплати належних з неї платежів, визначається Кабінетом Міністрів України і складає до п'яти мінімальних заробітних плат. У виконавчому провадженні також передбачені підстави для розшуку боржника, його транспортного засобу або розшуку дитини (за позовом про відібрання дитини). Відповідно до Закону України від 21.04.1999 р. ≪Про виконавче провадження≫ в редакці . Закону від 04.11.2010 р. у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника-фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ (ч. 1 ст. 40 Закону). |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Провадження у справі до судового... |
13: Особливості провадження у справах про банкрутство Відповідна заява чи подання розглядаються колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. Про зупинення... |
|
1. Поняття та значення судового розгляду Дії, що здійснюються судом та іншими особами, які беруть участь у справі, при розгляді та вирішенні цивільних справ, повинні виконуватись... |
КУРСОВА РОБОТА Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення 8 |
|
Практика розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні Верховний Суд України здійснив узагальнення практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, а також перегляду апеляційними... |
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Позивач «Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим... |
|
СТАНДАРТ надання адміністративної послуги з видачі довідки з Єдиної... Юридичні або фізичні особи-підприємці, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, визнання його банкрутом, перебування... |
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний... |
|
ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих... |
Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених... ... |