13: Особливості провадження у справах про банкрутство

Скачати 248.21 Kb.

Назва	13: Особливості провадження у справах про банкрутство
Дата	20.04.2013
Розмір	248.21 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Банк > Документи

Відповідна заява чи подання розглядаються колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Питання про поновлення виконання судового рішення розглядається судом касаційної інстанції під час прийняття постанови, про що зазначається в постанові касаційної інстанції. Ухвалу про поновлення виконання судового рішення може бути винесено після закінчення перегляду оскарженого судового рішення й ухвалення судом касаційної інстанції постанови.

Гарантією захисту майнових прав суб'єктів господарювання є передбачений ст. 122 ГПК України поворот виконання рішення, постанови господарського суду, що включає підстави та порядок повернення майна, грошових сум та інших предметів, одержаних стягувачем при скасуванні чи зміні рішення, згідно з яким вони були передані стягувачеві.

Рішенню про повернення майна та інших предметів передує перегляд судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Повернення майна та інших предметів як наслідок перегляду справи можуть мати місце у разі:

1. постановлення нового рішення про повну чи часткову відмову у задоволенні позову;

2. припинення провадження у справі;

3. залишення позову без розгляду.

В основу повороту виконання покладено загальне положення цивільного права: особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи з підстав, що згодом відпали, зобов'язана повернути його.

Поворот виконання спрямований на відновлення прав боржника, що порушені виконанням рішення.

Апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучене державним виконавцем.

При повороті виконання позивач зобов'язаний повернути відповідачеві гроші чи те майно, яке від нього одержав за скасованим рішенням. Якщо повернення в натурі неможливі, наказ суду повинен передбачати відшкодування вартості цього майна.
Тема 13: Особливості провадження у справах про банкрутство
1. Учасники провадження у справах про банкрутство

Учасники провадження у справах про банкрутство – це особи, які здійснюють при вирішенні справи про визнання боржника банкрутом господарським судом передбачені законом процесуальні дії.

Учасниками провадження є такі учасники господарського процесу, які мають юридичний інтерес у справі та внаслідок цього наділені правом впливати на рух господарського процесу. Їх інтерес до процесу може бути спрямований на захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Інтерес у процесі можна поділити на два види:

1. матеріально-правовий інтерес існує об'єктивно і означає можливість впливу судового рішення на права, обов'язки особи, які беруть участь у справі;

2. інтерес суспільний (державний, службовий, функціональний).

Інтерес кожної особи, яка бере участь у справі, є юридичним, тобто таким, що є підставою для участі у справі та водночас відрізняється від інтересів інших осіб, що приймають участь у справі, що передбачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав та обов'язків.

Склад учасників процесу банкрутства закріплений ГПК України, а також у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До учасників процедури банкрутства законодавством віднесені:

1. кредитори;

2. боржники;

3. арбітражний керуючий – це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду:

3.1. розпорядник майна – це фізична особа, на яку у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку докладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку;

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

- звертатися до господарського суду;

- одержувати винагороду;

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника;

- подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду внаслідок порушення справи про банкрутство;

- вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

- виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

- скликати збори кредиторів;

- надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність.

При здійснені своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, ураховувати інтереси боржника та його кредиторів. Він несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

3.2. керуючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.

Керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником недійсними.

Керуючий санацією зобов'язаний:

- прийняти в господарське відання майно боржника та організовувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

- розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

- організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;

- від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів;

- звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

- повідомляти в десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна в процедурі санації.

3.3. ліквідатор – це фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

До повноважень ліквідатора відносяться:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута;

- заявляє в установленому порядку заперечення за заявленими до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів;

- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів.

4. власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

5. Фонд державного майна України;

6. державний орган з питань банкрутства;

7. представник органу місцевого самоврядування;

8. представник працівників боржника тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суб'єкт банкрутства (банкрут) – це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

До суб'єктів банкрутства віднесені юридичні особи:

1. суб'єкти підприємницької діяльності;

2. банки;

3. споживчі товариства, благодійні чи інші фонди;

4. юридичні особи — підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, у частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів;

5. гірничі підприємства – створені в процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався;

6. юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування не прийняте рішення щодо незастосування процедури банкрутства.

Не можуть бути суб'єктами банкрутства:

1. відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філії, представництва, відділення;

2. казенні підприємства;

3. юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовна них на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняте рішення щодо обмеження сфери застосування процедури банкрутства.

Сторонами в процедурі банкрутства є:

1. боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Після встановлення неплатоспроможності боржника він постановою суду визнається банкрутом.

2. кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів:

2.1. ініціюючий кредитор – це кредитор, з ініціативи якого порушена справа про банкрутство;

2.2. вимушені кредитори – це кредитори, що звертаються до господарського суду після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або при визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

2.3.заставні кредитори – це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою;

2.4. поточні кредитори – кредитори завимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

2.5. привілейовані кредитори – це кредитори, чиї вимоги не потребують визнання господарським судом і погашаються протягом усієї процедури банкрутства;

2.6. конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які з'явилися до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника;

2.7. кредитори погашеної заборгованості – це такі кредитори, чиї вимога погашені на підставі строку, встановленого спеціальними нормами закону.

2. Строки провадження у справах про банкрутство

Основні строки процедури банкрутства обчислюються виходячи з:

1. дати надходження до суду заяв про порушення провадження у справі про банкрутство;

2. дати проведення підготовчого засідання;

3. дати проведення судового засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом.

В залежності від події, від якої обраховуються процесуальні строки у справах про банкрутство строки можна поділити на:

1. від дати надходження заяви до суду обчислюються строки першої групи:

1.1. ва винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвали про повернення заяви чи ухвали про відмову в прийнятті заяви - 5 днів;

1.2. строк надання боржником відзиву на заяву - до 30 днів;

1.3. дата проведення підготовчого засідання - 30 днів.

2. з дати проведення підготовчого засідання суду:

2.1. строк, який відводиться на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, — 10 днів;

2.2. дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше 2 місяців та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

2.3. дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 3 місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

2.4. дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше 3 місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

2.5. дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше 6 місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

3. з дати проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом:

3.1. строки на складення плану санації - до 3 місяців;

3.2. строки на оцінку плану санації комітетом кредиторів - 4 місяці;

3.3. строк на представлення схваленого комітетом кредиторів плану санації на затвердження господарського суду - 4 місяці 5 днів;

3.4. строк, із закінченням якого господарський суд, не одержавши на затвердження плану санації, може відкрити ліквідаційне провадження — 6 місяців;

3.5. звичайні та подовжені строки проведення процедури санації - 12 або 18 місяців;

3.6. звичайні та подовжені строки санації місто утворюючих та особливо небезпечних підприємств — 12 місяців або від 2 до 10 років;

3.7. звичайні та подовжені строки санації окремих суб'єктів підприємницької діяльності;

3.8. звичайні та подовжені строки ліквідаційної процедури — 12 або 18 місяців.

Таким чином, максимальна тривалість процедури банкрутства для звичайного суб'єкта банкрутства, тобто такого, який не належить до суб'єктів банкрутства, щодо яких встановлено подовжені строки провадження, за умови, що вона вбирає в себе і максимально можливу за тривалістю процедуру санації, яка потім припиняється, і максимально можливу за тривалістю ліквідаційну процедуру, становить 3 роки та 6 місяців.

3. Порядок порушення провадження у справах про банкрутство

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст заяви про порушення справи про банкрутство:

1. найменування господарського суду, до якого подається заява;

2. найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

3. найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, у заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

4. номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

5. виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку;

6. перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

7. рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженого чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

8. протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю тощо.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Боржник зобов’язаний звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в разі не виконання таких обставин:

1. задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведено до неможливості грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

2. орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

3. у разі ліквідації боржника не внаслідок процедури банкрутства встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Заява боржника додатково має містити такі відомості:

1. суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями в розмірі, який не оскаржується боржником;

2. розмір заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, за податками та зборами;

3. розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

4. відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

5. найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове та кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

1. рішення власника майна боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою;

2. бухгалтерський баланс на останню звітну дату;

3. перелік і повний опис заставленого майна;

4. рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

5. протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника представників боржника тощо.

Якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов’язаний одночасно подати план санації.

Заява кредитора додатково має містити такі відомості:

1. розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки, яка підлягає сплаті;

2. виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

3. докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати;

4. докази обґрунтованості вимог кредитора тощо.

До заяви кредитора додаються відповідні документи:

1. рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

2. копія неоплаченого розрахункового документа;

3. докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою.

Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Суддя господарського суду відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

1. боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2. подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім перетворення) юридичної особи;

3. стосовно боржника юридичної чи фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

4. якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, у сумі складають менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

5. вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови в прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами, і дана ухвала може бути оскаржена. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

1. заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2. у заяві не вказало повне найменування сторін, їх поштову адресу;

3. не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

4. заявник не дотримав тримісячного строку.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, у якій вказується:

про прийняття заяви до розгляду;
про введення процедури розпорядження майном боржника;
призначення розпорядника майна;
дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство;
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Додати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відзив боржника має містити:

1. наявні в боржника заперечення щодо вимог заявника;

2. загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами;

3. відомості про наявне в боржника майна, у тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ.

4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

1. розпорядження майном боржника;

2. мирова угода;

3. санація (відновлення платоспроможності) боржника;

4. ліквідація банкрута.

Розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців, але цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника боржника.

Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

1. реорганізацію і ліквідацію боржника;

2. створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

3. створення філій та представництв;

4. виплату дивідендів;

5. проведення боржником емісії цінних паперів;

6. вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;

7. про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

1. передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства тощо;

2. одержання та видачі позик, поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

3. розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Повноваження керівника боржника або органів управління боржника можуть бути припинені в разі, якщо:

1. ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника;

2. створюються перешкоди діям розпорядника майна чи інші порушення законодавства.

У такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення нового керівника боржника.

З дня винесення господарським судом даної ухвали розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Санація – система заходів, що здійснюються в процесі провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, але даний строк може бути продовжений на шість місяців, або скорочений.

Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

З дня винесення ухвали про санацію:

1. керівник боржника відсторонюється від посади;

2. управління боржником переходить до керуючого санацією;

3. припиняються повноваження органів управління боржника;

4. арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном.

Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого, про що зазначається в ухвалі суду.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо ва засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів.

План санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. Звіт керуючого санацією направляються в господарський суд не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів.

Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації внаслідок виконання плану санації та відновлення платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, про що виноситься ухвала.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим.

Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом і набирає чинності з дня її затвердження господарським судом та є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів а дня укладення мирової угоди має подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

1. текст мирової угоди;

2. протокол засідання комітету кредиторів;

3. список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

4. зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат;

5. письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди в разі:

1. порушення порядку укладення мирової угоди;

2. якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, в даному випадку мирова угода вважається неукладеною.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. Винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців, але господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців.

У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

1. показники виявленої ліквідаційної маси (дані інвентаризації);

2. відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

3. копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

4. реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

5. документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали направляється:

1. органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи – банкрута;

2. органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

3. власнику;

4. органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

Схожі:

СТАНДАРТ надання адміністративної послуги з видачі довідки з Єдиної... Юридичні або фізичні особи-підприємці, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, визнання його банкрутом, перебування...	Тема: Особливості провадження в справах про злочин неповнолітніх Ця робота є власністю HALLBOOKS. NET і надається для вільного ознайомлення. (замовляйте повну версію)
Адміністративна відповідальність неповнолітніх у віці від 16 до 18 років ...	КУРСОВА РОБОТА Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення 8
Т ема 12. БАНКРУТСТВО, САНАЦІЯ І РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ФІНАНСОВА КРИЗА, БАНКРУТСТВО, КОМІТЕТ КРЕДИТОРІВ, ЛІКВІДАЦІЙНА КОМІСІЯ, МИРОВА УГОДА, ДОСУДОВА САНАЦІЯ, САНАЦІЯ ЗА...	Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра правосуддя Укладач Особливості розгляду справ позовного провадження; м2 Особливості розгляду справ окремого та наказного проваджень
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення...	Міністерство надзвичайних ситуацій України МНС України при проведенні пожежно-технічних розслідувань, перевірок заяв, повідомлень та іншої інформації про пожежі та злочини,...
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний...	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання