Класифікації договорів у класичному римському праві

Скачати 246.38 Kb.

Назва	Класифікації договорів у класичному римському праві
Сторінка	1/3
Дата	18.04.2013
Розмір	246.38 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3

Загальне вчення про договори (контракти).

Поняття та види римських договорів.
Зміст договору.
Умови дійсності договору.
Укладення договору.

1. Поняття та види римських договорів.

Договір (contractus) – це угода (узгоджене вираження волі) двох або більше сторін, спрямована на досягнення певного правового результату, а саме – виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків.

Древнереспубліканському римському праві були відомі 3 основних типа договірних зобов’язань:

nexum (нексум) – здійснювалося у формі складного обряду з застосуванням злитків та ваг;
стипуляція – словесний договір у формі питання та відповіді;
літеральний контракт – письмовий договір.

Загальною їх рисою був формальний характер.

Класифікації договорів у класичному римському праві.

1 класифікація – залежно від співвідношення прав та обов’язків сторін договори поділялися на:

односторонні – ті, за якими одна сторона має тільки права, а інша – тільки обов’язки;
двохсторонні – ті, в яких кожна сторона має права та обов’язки.

Двохсторонні договори, у залежності від обсягу прав та обов’язків сторін, поділялися на:

двосторонні з нерівноцінними обов’язками – ті, в яких одна із сторін мала більше права, а інша – більше обов’язків (договір позички; договір у безоплатне користування речі);
синалагматичні – ті, в яких кожна із сторін мала рівноцінні (однакові за обсягом) права та обов’язки (договір купівлі-продажу).

2 класифікація – залежно від існування зустрічного надання блага договори поділялися на:

відплатні – ті, за якими майнову вигоду отримували обидві сторони (договір купівлі-продажу);
безвідплатні – ті, що укладалися на користь тільки однієї сторони (договір дарування, безпроцентна позика).

3 класифікація – залежно від правового регулювання договори поділялися на:

договори суворого права (negotia stricti juris);
договори доброї совісті (negotia bonae fides).

4 класифікація - залежно від правового визнання договори поділялися на дві групи:

контракти – це формальні угоди, які визнавалися приватним (цивільним) правом і забезпечувалися позовним захистом;
пакти – це неформальні угоди самого різного змісту, які не регулювалися нормами права та, як правило, не забезпечувалися позовним захистом.

Римський юрист Гай при систематизації різних видів контрактів, визначав, що існує чотири види зобов’язань, що виникають із контрактів:

зобов’язання, яке виникає шляхом досягненням угоди (consensus);
зобов’язання, яке виникає шляхом передачі речі (res);
зобов’язання, яке виникає шляхом проголошення певних слів (verba);
зобов’язання, яке виникає шляхом написання певних слів (litterae).

Система римських контрактів:

консенсуальні – ті, що вважаються укладеними з моменту досягнення угоди між сторонами;
реальні – ті, що вважаються укладеними з моменту передачі речі;
вербальні – ті, що укладалися в усній формі;
літеральні – ті, що укладалися у письмовій формі.

Кожна із перелічених категорій контрактів охоплювала строго визначений перелік договорів. Однак, згодом на практиці з’явилися нові різновиди контрактів, які були об’єднані у окрему групу – безіменні контракти.

Пакти – це неформальні угоди, які не мали позовного захисту.

Існувало 2-і категорії пактів:

«голі пакти» – ті, що позбавлені позовного захисту;
«одягнені пакти» – ті, що забезпечені позовним захистом.

У свою чергу пакти, що забезпечені позовним захистом, поділялися на 3-и види:

1 – приєднані пакти – ті, що є додатковими до головного контракту, та вносили певні зміни в його правові наслідки;

2 – преторські пакти – ті, що отримали юридичне визнання та позовний захист від претора;

3 – імператорські (законні)) пакти – ті, що одержали позовний захист у законодавстві пізньої імперії.
2. Зміст договору.

Римські юристи визначали зміст зобов’язання взагалі, та договірного зобов’язання, зокрема, трьома термінами:

дати (передати річ);
зробити (виконати певні дії або утриматися від них);
надати (надати певні послуги).

Зміст договору - це елементи (умови), які визначають права та обов’язки його сторін.

Елементи (умови), які складали зміст договору поділяли на:

істотні – це ті, без яких договір не міг існувати (предмет, ціна);
звичайні – ті, які не є обов’язковими, але, як правило (звичайно) включаються у договори даного виду (строк внесення плати);
випадкові – ті, які не є обов’язковими та які не є звичайними для даного виду договору, але включені у конкретний договір за бажанням його сторін (умови та строки).

Сторони могли передбачити у договорі умови та строки, з якими пов’язувалися певні правові наслідки.

Умова – це застереження в договорі, за допомогою якої юридичні наслідки договору ставляться у залежність від настання (ненастання) у майбутньому певної події, відносно якої невідомо, настане вона чи ні.

Види умов:

А) такі, про які невідомо наступлять вони чи ні, але, якщо наступлять, то точно відомо коли (повноліття фізичної особи);

Б) такі, про які невідомо й час їх настання (укладення шлюбу).

Строк – це категорія, яка схожа, подібна з умовою. Відмінність полягає у тому, що строк – це подія, яка неминуче настання у майбутньому.

Римські юристи розрізняли такі строки:

А) певний строк – це той, при якому відомо, коли він настане (строк, укладений на 1 рік);

Б) невизначений строк – це той, при якому відомо, що подія у майбутньому наступить, але невідомо коли саме (смерть фізичної особи).

Умови та строки могли бути двох видів:

відкладальні – ті, при яких виникнення прав та обов’язків із договору пов’язувалося із настанням певної події (умови або строку);
скасувальні – ті, при яких припинення прав та обов’язків із договору, пов’язуються із настанням певної події. Права та обов’язки у сторін, як правило, виникають з моменту укладення договору.

Мета договору.

Кауза – це найближча мета, задля якої укладається договір; матеріальна підстава укладення договору.

У залежності від того чи можливо легко встановити каузу у договорі а її юридичного значення для юридичної сили договору, розрізняють договори:

каузальні;
абстрактні.

3. Умови дійсності договорів.

Умови дійсності договору:

Законність договору. Зміст договору, якій укладався повинен відповідати вимогам закону.
Вільне волевиявлення сторін. Воля – це внутрішнє психічне бажання встановити певні права та обов’язки. У договорі воля сторін повинна бути взаємною та спрямованою на досягнення певної мети. У зв’язку з тим, що сторони у договорі мають протилежні цілі, то їх волі є зустрічними. Для укладення договору воля однієї особи повинна бути доведена до іншої сторони. Волевиявлення – це зовнішня об’єктивна форма виявлення волі особи. Для дійсності договору необхідно, щоб воля та волевиявлення співпадали.

У випадках, коли воля та волевиявлення не збігалися, мова йшла про помилку (error). Помилка – це неправильне уявлення однієї сторони договору про виявлену зовні волю іншої сторони, яка спонукала останню на певне волевиявлення. Правові наслідки помилки залежали від того чи була ця помилка істотною (у характері договору, предметі, особистості контрагента) або неістотною (у мотиві).

У випадках, коли волевиявлення однієї із сторін здійснювалося не вільно, а під впливом іншої особи, вираження волі вважалося ушкодженим.

Вплив іншої особи міг полягати у:

обмані (dolus) – навмисне введення в оману контрагента з метою спонукання його до волевиявлення на шкоду власним майновим інтересам;
примусі - фізичне насильство або психічне насильство (погроза (metus)).

Ці договори не були абсолютно недійсними. Сторони мали право на їх оспорювання.

Право- та дієздатність сторін договору. Волевиявлення особи мало юридичне значення, якщо ця особа за законом була здатна до волевиявлення, тобто мала цивільну правоздатність та дієздатність.
Визначеність змісту договору. Не має юридичної сили договір, зміст якого є не визначеним взагалі.
Форма договору – це форма волевиявлення. У різні часі формами договорів були: манципація, стипуляція, письмова форма.
Реальна можливість виконання договору.

4. Укладення договорів.

Укладення договору буквально тлумачиться – “сходиться в одному”.

Стадії укладення договору:

1 стадія. Оферта - це пропозиція однієї особи іншій укласти договір.

2 стадія. Акцепт – прийняття пропозиції або згода укласти договір. Акцепт мав бути безумовним, тобто особа погоджувалася з усіма умовами, запропонованими в оферті.
Окремі види договорів.

Вербальні контракти.
Літеральні контракти.
Консенсуальні контракти.
Реальні контракти.
Безіменні контракти.

1. Вербальні контракти.

Вербальний контракт – це усна домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Вербальні контракти набували юридичної сили (виникали) з моменту усного проголошення певних слів (формул або фраз), у яких виражався зміст (умови) домовленості сторін.

Види вербальних контрактів:

А) Стипуляція – це формальний, абстрактний, односторонній договір, якій укладався урочисто. Сутність стипуляції полягала у тому, що вона укладалася шляхом запитання кредитором боржника та негайної та позитивній відповіді боржника. Урочистість (формальність) укладення договору полягала у тому, що воно проходило у присутності свідків, які підтверджували факт наявності договору. Односторонність стипуляції полягала у тому, що у однієї сторони (кредитора) виникало тільки право, а у іншій (боржника) – тільки обов’язок. Абстрактність означала, що у стипуляції не визначалася матеріальна основа договору, зокрема, було невідомо на підставі чого виникає обов’язок боржника передати певну грошову суму (купівля-продаж, борг тощо).

Б) Обіцянка приданого – це урочиста усна обіцянка, яку давали наречена або її родич по чоловічій лінії, жениху про передачу певного майна при укладенні шлюбу.

В) Обіцянка вільновідпущеника патрону при звільненні від рабства. Перш ніж відпустити раба на волю домовладика міг взяти з нього обіцянку, що у майбутньому він буде надавати домовладикі певні послуги. Після манумісії (звільнення) вільновідпущеник поновлював клятву патрону.

Г) Порука – це договір, за яким встановлювалася додаткова (акцесорна) відповідальність третьої особи (поручителя) за виконання певного зобов’язання боржником.

Порука укладалася одночасно з основним договором.
2. Літеральні контракти.

Літеральні контракти – це договори, які укладалися у письмовій формі.

Види літеральних контрактів:

А) Записи у прибутково-видаткових книгах – це найдавніша форма письмових договорів. Боргова книга, як правило, служила надійною гарантією для купців, банкірів та інших ділових людей.

Б) Синграф («письмовий документ») – боргове зобов’язання, яке складалося у двох примірниках та підписувалося боржником та свідками. Викладався від імені третьої особи.

В) Хирограф («власноручний підпис») – типове боргова розписка, яка складалася у одному примірнику від імені боржника та підписувалася тільки боржником.
3. Консенсуальні контракти.

Консенсуальні контракти – це договори, які вважалися укладеними з моменту досягнення домовленості сторін.

Види консенсуальних контрактів:

А) Договір купівлі-продажу – угода, за якою одна сторона (продавець) зобов’язується передати іншій стороні (покупцеві) у власність певну річ, а покупець зобов’язується прийняти куплену річ та заплатити за неї обумовлену ціну.

Істотні умови (елементи) договору – предмет (товар) та ціна. Предметом договору могла бути будь-яка річ (рухома або нерухома; індивідуально-визначена або визначена родовими ознаками; споживна або неспоживна), не вилучена із обороту.

Б) Договір найму включав три різних види договірних зобов’язань:

Договір найму речей;
Договір найму послуг;
Договір найму робіт (підряду).

Спільним у цих договорах є те, що одна сторона зобов’язується передати іншій стороні у тимчасове платне користування що-небудь. Різниця полягає у предметі договору: речі; послуги; робота.

Договір найму речей – це угода, за якою одна сторона (наймодавець) зобов’язується передати іншій стороні (наймачу) у тимчасове користування річ, а наймач зобов’язується виплачувати за користування певну винагороду та по закінченню строку договору повернути річ у повній цілості.

Предмет договору – одна або декілька індивідуально-визначених речей, як рухомих, так й нерухомих.

Договір найму послуг – це угода, за якою одна сторона (найнятий) зобов’язується виконати на користь іншої сторони (наймача) певні послуги, а наймач зобов’язується виплатити за це певну винагороду.

Предмет договору – фактичні послуги (догляд за дитиною). Послуга – це процес роботи, якій не мав матеріального результату. Цінні властивості послуги споживалися у процесі її надання.

Договір найму роботи (підряду) – це угода, за якою одна сторона (підрядчик) зобов’язується виконати певну роботу та передати її результат іншій стороні (замовнику) у встановлений строк, а замовник зобов’язується оплатити роботу.

Предмет договору – робота як процес та готовий її результат.

В) Договір доручення – угода, за якою одна сторона (повірений) зобов’язувалася виконати безоплатно на користь іншої особи (довірителя) певні дії.

1 2 3

Схожі:

7 ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ Право міжнародних договорів (далі МД) це система норм і принципів, що регулюють відносини між державами й іншими суб’єктами МП з...	Про надання дозволів неповнолітній дитині на укладання договорів купівлі-продажу частин квартир О заявники бажають здійснити продаж квартири за адресою: -Квартира належить на праві приватної спільної часткової власності гр на...
Керуючись ст. 78 Бюджетного кодексу України, розглянувши пропозиції... На виконання наказу Міністерства фінансів України від 17. 01. 2013 №19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» внести зміни...	ПЕРЕЛІК договорів оренди, укладених підприємством (установою, організацією)... Головне управління МНС України в Миколаївській області надає інформацію про перелік договорів оренди та надходження орендної плати...
1. Загальні положення Положення про порядок укладання, реєстрації, зберігання договорів та контроль за їх виконанням у Тернопільській міській раді (далі...	Юридико-технічні методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві У міжнародному приватному праві це питання чи не найменш вивчене. Для міжнародного приватного права характерним є цивільно-правовий...
Перші ранньохристиянські базиліки в Римі. Плани та об Базилікою називають також християнський храм, що композиційно слідує римському прототипові. У Римі базиліки розташовувалися звичайно...	1. 1 Ознаки класифікації переробних виробництв
“Договір перевезення” складається з наступних розділів: вступу, 1)... Ь сторін за перевезення вантажів; 3) Договір чартеру (фрахтування); 4) Договір найму (оренди) транспортного засобу; 5) Договір про...	ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Центром «Обдарованість» при класичному приватному університеті та Запорізькому технічному ліцеї м. Запоріжжя у грудні 2012 року проводять...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання