|
|
Скачати 1.08 Mb.
|
38. Поняття виборчого процесуВиборчий процес - урегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб’єктів виборчого процесу) з підготування і проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування. Суб’єктами виборчого процесу визнаються особи, органи та організації, наділені Конституцією та виборчим законодавством України правами та обов’язками стосовно організації та проведення виборів, зокрема: • виборці; • зареєстровані кандидати в депутати, кандидати на пост Президента України, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови; • уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, від кандидатів; • виборчі комісії — спеціально утворені виборчі органи; • органи державної влади та органи місцевого самоврядування; • партії (блоки), їхні місцеві організації, які висунули кандидатів. У виборчому законодавстві регламентація виборчого процесу здійснюється: по-перше, закріпленням засад виборів і виборчого процесу; по-друге, детальним регулюванням усіх стадій (етапів) виборчого процесу; по-третє, визначенням порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів виборчого процесу; по-четверте, встановленням засад фінансового та матеріально-технічного забезпечення підготування і проведення виборів. 39. Класифікація виборчих спорів Виборчі спори можна умовно розділити на кілька категорій. 1. Залежно від характеру захищається виборчого права: · Спори про захист пасивного виборчого права, під якими розуміються суперечки, що виникають при захисті права громадянина бути обраним до органів державної влади та органи місцевого самоврядування; · Спори про захист активного виборчого права, під якими розуміються суперечки, що виникають при захисті права громадян обирати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Залежно від порядку вирішення виборчих спорів: · Спори, які вирішуються в судовому порядку; · Спори, які вирішуються в адміністративному порядку; У залежності від предмета спору: - Про призначення виборів; - Про формування виборчих округів і дільниць; - Про складання списків виборців; - Про формування виборчих комісій; - Про висунення кандидатів, списків кандидатів; - Про порядок збору підписів на підтримку кандидатів; У залежності від стадії виборчого процесу, в рамках якої виникає суперечка: а) про призначення виборів; б) про порядок формування виборчих комісій; в) Про відмову в реєстрації; г) про скасування реєстрації кандидата, списку кандидатів; д) про оскарження підсумків голосування, результатів виборів. Виборчі спори - неминучі, хоча і небажані супутники будь-якої виборчої кампанії, оскільки в ході підготовки і проведення виборів не можуть не стикатися інтереси активних учасників виборчого процесу - політичних партій, громадян, представників владних структур і тих, хто прагне прийти їм на зміну. 40. Структура виборчого спору Структура – це зв'язок складових елементів. Структура виборчого спору буде здійснюватись нами з позиції ії розуміння як юридичного конфлікту, який складається із чотирьох складових елементів: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна сторона. При цьому ми не заперечуємо можливість класичного підходу до структури правовідносин з виділом трьох елементів: суб’єкт, об’єкт та зміст, але на наш погляд, конфліктологічний підхід дозволить нам більш детально дослідити структурні особливості виборчих спорів, показати специфіку їх окремих елементів. часником виборчого спору як конфлікту може бути фізична особа, група осіб, посадова особа чи організація, орган державної влади чи місцевого самоврядування, які приймають участь, іноді за відсутністю задачі та мети конфліктної протидії. В юридичному конфлікті учасниками можуть бути підмовник, посібник, посередник, пасивні свідки та очевидці, інші фігури. До того ж вони можуть постійно змінюватись, виходячи з протидії, змінюватись іншими, до конфлікту можуть приєднуватись нові учасники та від цього сам виборчий спір не припиняється. На відміну від учасників протидіючої сторони (суб’єкти конфлікту) в конкретному спорі незмінні, вони діють самостійно або через своїх представників. Індивідуалізація суб’єктів в груповому конфлікті відноситься не до конкретних осіб, а до всієї протидіючої сторони. Хоча фактично в протидію безпосередньо вступають конкретні особи, тобто колектив, керівники, інші посадові особи організації, а суб’єктом конфлікту є саме організація . Вирішуючи питання щодо суб’єктів виборчих спорів, важливо вказати, що вони в більшості випадків дуже специфічні, що обумовлено, передусім, особливостями суб’єктного складу виборчих правовідносин як регулятивних, де проходить першочергове порушення виборчих прав, так і охоронних, в рамках яких протікає сам виборчий спір. Виборчі спори, як виборчі правовідносини, які в свою чергу, виникають в результаті регулювання нормами виборчого права визначених суспільних відносин, обумовлюють свій суб’єктивний склад у взаємозв’язку з кругом суб’єктів виборчого права в цілому. Суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборці; 2) Центральна виборча комісія, виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до виборних Законів, Закону України "Про Центральну виборчу комісію" та інших законів України; 3) кандидати, що претендують на обрану посаду; 4) партії (блоки), які висунули кандидатів на обрану посаду; 5) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу та від кандидатів на обраний пост 41. Процесуальне становище сторін у справах щодо розгляду і вирішення виборчих спорів Позивачем в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути: 1) у спорах, пов'язаних з правовідносинами в процесі виборів, - кандидат, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), які є суб'єктами відповідного виборчого процесу; 2) у спорах, пов'язаних з правовідносинами в процесі референдуму, - ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму (частина перша коментованої статті). 7. За частиною другою коментованої статті виборець, тобто кожна особа, яка має право голосу у відповідних виборах або референдумі, також може оскаржити дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, якщо такі дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто. Це означає, зокрема, що виборець не може обґрунтувати свій позов тим, що внаслідок порушення прав кандидата, за якого він готовий віддати свій голос, обмежено право виборця вільно обирати тощо. Виборець повинен довести, що порушено саме його права та інтереси безпосередньо. Згідно з роз'ясненням Пленуму Вищого адміністративного суду України, виборець у позовній заяві повинен зазначати, яким чином такі оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто. Якщо у позовній заяві цього немає, тоді суд залишає її без руху і пропонує позивачеві виправити цей недолік. У разі неусунення зазначеного недоліку у встановлений судом строк така позовна заява за правилами пункту 1 частини третьої статті 108 КАСУ повертається позивачеві. Якщо на стадії судового розгляду буде встановлено, що оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю не порушені виборчі права та інтереси виборця особисто, тоді суд повинен відмовити у задоволенні позову. Тобто, розглядаючи такі справи, суди повинні перевірити, чи має право позивач звертатися до суду з відповідними вимогами, і лише в разі встановлення такого права перевіряти правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності (див. пункт 7 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму"). Відповідач 8. Відповідачем в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути: кандидат, його довірена особа, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), їхня посадова особа чи уповноважена особа, ініціативна група референдуму, інший суб'єкт ініціювання референдуму, офіційний спостерігач від суб'єкта виборчого процесу (частина перша коментованої статті). Важливо, щоб спір виник з правовідносин, що врегульовані відповідним законодавством про вибори чи референдум. 42. Підсудність виборчих спорів Підсудність 9. Підсудність адміністративних справ, визначених коментованою статтею, має свої особливості, оскільки вона повинна забезпечити максимальну незалежність суду від політичного впливу, тому предметна підсудність таких справ залежить від суб'єкта, чиї дії чи бездіяльність є предметом оскарження (частини третя коментованої статті). Тому загальні правила статей 18 - 19 КАСУ щодо підсудності не застосовуються. 10. Окружним адміністративним судам за місцем вчинення дії чи місцем, де цю дію має бути вчинено, підсудні виборчі спори щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидатів у народні депутати, у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, у міські, селищні, сільські голови, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори та референдум. Спеціальну підсудність для окружного адміністративного суду, територіальну юрисдикцію якого поширено на місто Київ (Окружного адміністративного суду м. Києва), закон визначив стосовно виборчих спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум. Місцевим загальним судам (міським, районним, районним у містах, міськрайонним судам) за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія має бути вчинена, що діють як адміністративні суди, підсудні виборчі спори щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної, міської ради, що порушують законодавство про вибори та референдум. Відповідно до пункту 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ до початку діяльності окружних адміністративних судів справи, визначені коментованою статтею, у першій інстанції розглядають відповідні місцеві загальні суди (крім військових), зокрема, й у випадках, якщо сторонами у них є лише юридичні особи (див. абзац 2 пункту 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму"). Якщо в позовній заяві є вимоги, що підсудні різним судам, то такі вимоги розглядатися в одному провадженні не можуть (частина перша статті 21 КАСУ). 43. Строки у справах щодо виборчих спорів Строк розгляду і вирішення адміністративних справ, визначених коментованою статтею, порівняно із загальними положеннями суттєво скорочений (частина п'ята коментованої статті у цьому питанні відсилає до частини одинадцятої статті 172 КАСУ). Такі справи належить розглянути і вирішити у п'ятиденний строк після надходження позовної заяви. Надходження позовної заяви - це доставлення позовної заяви безпосередньо в адміністративний суд, незалежно від того, коли вона була здана на пошту чи її передано до інших підприємств зв'язку (наприклад, кур'єрської служби). Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, суд вирішує у п'ятиденний строк, але не пізніше, ніж за дві години до початку голосування. Про розгляд справи у судовому засіданні суд повідомляє сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, - у строк, достатній для їх прибуття до суду (друге речення частини третьої статті 35 КАСУ). У цьому випадку допустимо здійснювати судовий виклик або судове повідомлення телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації (стаття 38 КАСУ). Однак неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду (частина шоста коментованої статті). Разом з тим, порушення судом встановленого строку вирішення адміністративної справи не є підставою для закриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду - суд повинен закінчити розгляд справи по суті та ухвалити відповідну постанову. У таких випадках позовна заява може бути залишена без розгляду лише в разі, якщо суд з незалежних від нього обставин не встиг розглянути справу за дві години до початку голосування (див. пункт 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму"). Інші особливості Особливості судових рішень за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених коментованою статтею, порядку набрання ними законної сили, оскарження та перегляду встановлені статтею 177 КАСУ. Особливості представництва у таких справах передбачено статтею 178, а особливості обчислення строків - статтею 179 КАСУ. 44. Докази,забезпечення позову і доказів у справах щодо розгляду і вирішення виборчихспорів. Встановлено, що КАСУ не містить окремих норм, які регулюють механізм доказування у виборчих спорах. У той же час, значний вплив на процес доказування справляють стислі строки, які встановлює законодавець для розгляду цієї категорії адміністративних справ. Виборчі спори характеризуються обмеженим переліком засобів доказування, оскільки під час розгляду виборчого спору недоцільним є застосування адміністративним судом ст. 78 КАСУ (допит свідка за місцем його перебування), 81-85 КАСУ (призначення судової експертизи), 115-115/5 КАСУ (судові доручення). У законах, які регламентують порядок проведення виборів Президента України і народних депутатів, наводиться вичерпний перелік фактів, встановлення яких може бути здійснено виключно адміністративним судом у межах своїх повноважень. Встановлення таких фактів має преюдиційне значення для відповідної виборчої комісії при здійсненні своїх функцій, зокрема, про скасування реєстрації кандидата на представницьку посаду. обов’язку доказування у справах, пов’язаних з виборчим процесом, який залежить від відповідача: у справах, в яких відповідачем є виборча комісія, член виборчої комісії, а також орган державної влади, місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, що порушують законодавство про вибори – відповідач має довести обставини, на які він посилається, якщо він заперечує проти позову; у справах за адміністративним позовом до кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії 45. Представництво у справах щодо вибочих спорів вимоги загальних положень КАС щодо здійснення представництва в адміністративному процесі, які мають застосовуватись з урахуванням спеціальних норм ст. 178 КАС. Насамперед КАС однозначно вказують на ту обставину, що належним позивачем є, зокрема, кандидат, партія, місцева організація партії чи відповідний виборчий блок. Водночас частинами 1 та 2 ст. 178 КАС передбачено, що особа, яка згідно із законом про вибори чи референдум зареєстрована, відповідно, як: уповноважений представник або довірена особа кандидата; уповноважена особа (представник) партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій), ініціативної групи референдуму, діє як представник певного суб’єкта без додатковогоуповноваження. Положенням ч. 3 ст. 56 КАС передбачають, що представники сторін беруть участь в адміністративному процесі на основі договоруабо закону. Відповідно до припису ч. 7 ст. 56 КАС законним представником органу, підприємства, установи, організації є його керівникчи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. На нашу думку, з огляду на цей припис КАС керівники місцевих організацій партій та блоків є саме тими особами, які мають право від імені «колективних» суб’єктів виборчого процесу підписувати позовні заяви до суду та представляти інтереси цих суб’єктів як їх законні представники на підставі відповідних партійних статутів чи угод про утворення виборчих блоків. Водночас наявність вжитого у ч. 7 ст. 56 КАС сполучника альтернативного характеру «чи» приводить до висновку про можливість здійснення відповідних процесуальних дій також іншими особами, які є уповноваженими на це законом. Вважаємо, що саме такими особами є уповноважені особи (представники) партій, місцевих організацій партій або виборчих блоків, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 178 КАС. Вказані приписи визначають право цих осіб без додаткового уповноваження діяти якпредставники партій, місцевих організацій партій (блоків) у справах, пов’язаних з виборчим процесом. Причому належні повноваження таких осіб підтверджуються відповідним посвідченням, як передбачено ч. 3 ст. 178 КАС. Умови і порядок реєстрації уповноважених осіб (представників) партій, місцевих організацій партій, відповідних виборчих блоків, а також порядок видачі зазначених у ч. 3 ст. 178 КАС посвідчень визначаються нормами виборчих законів. Окрім цього наголошено, що недотримання судами першої інстанції під час розгляду та вирішення виборчих спорів положень КАС стосовно представництва сторін є підставою для скасування апеляційними судами ухвалених рішень судів першої інстанції із залишенням позовних заяв без розгляду, на що також звертають увагу автори окремих публікацій. Цими самими правилами керуються апеляційні суди під час прийняття апеляційних скарг та розгляду справ у апеляційній інстанції. Крім того, важливо вказати на позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України стосовно ситуації, коли суд першої інстанції розглянув та вирішив справу без дотримання зазначених правил представництва, а представник позивача, який не має повноважень на ведення справи, подає апеляційну скаргу. У п. 13 Постанови № 2/07 підкреслено, що такі обставини неє підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду, а є лише підставою для скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду. |
|
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії кримінально-правових... Характерні риси державного управління, його співвідношення з державною виконавчою владою |
|
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ Поняття та зміст механізму адміністративно-правового регулювання міграційних процесів |
Цікаве про Різдво Христове Історія свята Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні,... |
|
Міністерство освіти України Національний Технічний Університет України... Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми... |
Ринкові реформи пов’язані із змінами в системі правового регулювання... Ринкові реформи пов’язані із змінами в системі правового регулювання економічних відносин. Такі процеси обумовлюють розвиток донедавна... |
|
Господарське право Некомерційна господарська діяльність: поняття, суб’єкти, особливості правового режиму |
1. Поняття, місце і роль адміністративного права в системі права... Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична... |
|
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
ЛЕКЦІЯ № Загальні засади конституційно-правового регулювання ПЛАН Вивчення галузі права неможливе без з'ясування особливостей правових норм, які його складають |