|
|
Скачати 461.04 Kb.
|
| § 6 Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ Поняття, зміст та ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ є однією з важливих складових частин адміністративної діяльності в цілому. У процесі її здійснення правомірними посадовими особами органів внутрішніх справ реалізується визначений законодавством значний обсяг їх повноважень у боротьбі з адміністративними правопорушеннями, що виражаються, зокрема, у виявленні адміністративних правопорушень, збиранні та перевірці доказів, оформленні необхідних процесуальних документів, розгляді підвідомчих справ та винесенні щодо них відповідних постанов, у направленні окремих справ для розгляду згідно з підвідомчістю, а також у виконавчому провадженні з таких справ. Для глибшого засвоєння суті адміністративної юрисдикції розглянемо вихідні теоретико-правові ознаки поняття юрисдикції в цілому та адміністративної юрисдикції, зокрема. Під юрисдикцією (від латинського "юрис" - право, "дико" -кажу) вбачають установлену законом (чи іншим нормативним актом) сукупність правових повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори, у тому числі справи про правопорушення, тобто оцінювати дії особи чи іншого об'єкта права з точки зору їх правомірності, застосовувати юридичні санкції до правопорушників. Характерними ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності є її державно-владна специфіка (юрисдикційний захист суспільних відносин є перш за все прерогативою компетентних державних органів), незаконність (вона завжди здійснюється в чітко регламентованих законом процесуальних межах), правозастосовний та правоохоронний характер (у процесі її здійснення не установлюються нові норми права, а лише застосовуються відповідні діючі норми права, характерні своїм правоохоронним спрямуванням). пеп<>т, • рІЗНОВИДНІСТЬ правової діяльності юрисдикція виконує передуєш охоронну, виховну і, частково, регулятивну функції. наявност "ЗК:ОВИМИ Умовами здійснення юрисдикції є необхідність Регламент ПОЛ" правоп°РУшення' специфічний процесуальний в установлИР1ШЄННЯ СПрави' а також прийняття юрисдикційного акта юрисдикційЄНИХ • Законом Ф°РМІ та порядку. В основі змісту юрисдикційної діяльності лежать збирання, дослідження і оцінка 39 обставин вчиненого правопорушення та прийняття рішення щодо справи. Залежно від характеру правопорушень, різновидності органів, що здійснюють юрисдикційну діяльність, особливостей правових санкцій, які ними застосовуються, виділяють декілька видів юрисдикції, у тому числі кримінально-правову, цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну, а також, скажімо, судову, арбітражну тощо. Звичайно, кожний з цих видів юрисдикції відрізняється властивими йому специфічними особливостями, зберігаючи водночас загальні основоположні ознаки, які характерні для всіх різновидностей юрисдикції в цілому. Для адміністративної юрисдикції характерним є те, що, будучи різновидністю юрисдикційної діяльності в цілому зі збереженням основних вищеназваних її ознак, вона в той же час виступає складовою частиною виконавчо-розпорядчої діяльності відповідних органів державної виконавчої влади. Тобто, адміністративна юрисдикція є одночасно і різновидністю адміністративної (управлінської) діяльності уповноважених на те органів державної виконавчої влади в переважній більшості випадків (слід мати на увазі, що значні повноваження у сфері адміністративної юрисдикції мають також судді). У процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності відповідні органи державної виконавчої влади та інші повноважні суб'єкти забезпечують захист суспільних відносин, що складаються у сфері державного управління, ведуть боротьбу з найбільш чисельною різновидністю правопорушень, якими є адміністративні правопорушення. Таким чином, предметом і змістом адміністративно-юрисдикційної діяльності служить здебільшого розгляд справ про адміністративні правопорушення та прийняття з них відповідних рішень. Слід вказати на тісний, нерозривний зв'язок адміністративної юрисдикції з адміністративним примусом та провадженням у справах про адміністративні правопорушення, враховуючи те, що ці поняття близькі, але не ідентичні. Порівнюючи поняття адміністративної юрисдикції і адміністративного примусу, слід відзначити, що друге з них ширше від першого. Адміністративний примус у процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності реалізується тільки частково - у формі адміністративних стягнень. Застосування адміністративно-запобіжних заходів, а частково й заходів 40 адміністративного припинення, здійснюється, як правило, поза межами адміністративно-юрисдикційної діяльності. Певною мірою ці поняття відрізняються і за своєю метою. Порівнюючи адміністративну юрисдикцію з провадженням у справах про адміністративні правопорушення, зауважимо, що таке провадження являє собою перш за все урегульовану нормами права специфічну процесуальну діяльність компетентних суб'єктів, у той час як адміністративна юрисдикція ототожнюється передусім з повноваженнями цих суб'єктів на здійснення такої діяльності, з певними сферами та межами її здійснення. Скажімо, така стадія провадження, як виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, не є, власне, безпосередньою метою юрисдикційного процесу, а, швидше, служить необхідною логічною ланкою на завершальному етапі процесуального провадження. Отже, поняття адміністративної юрисдикції і провадження у справах про адміністративні правопорушення не повністю збігаються як за метою та змістом, так і за обсягом. Причому провадження у цьому співвідношенні завжди виконує другорядну, обслуговуючу роль. Головною підставою, що обумовлює весь процес адміністративно-юрисдикційної діяльності, є факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Як видно з цього визначення, адміністративному правопорушенню властиві такі загально правові ознаки, як дія чи бездіяльність, що характеризуються антигромадським спрямуванням (в окремих джерелах цю ознаку поєднують ще зі суспільною небезпечністю чи суспільною шкідливістю), протиправністю, винуватістю та адміністративною караністю. Крім цього, адміністративним правопорушенням властива ще низка характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади. Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміється установлена нормами права сукупність ознак, при наявності яких те чи Інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Тому сукупність ознак, як відомо, формують чотири традиційних складових елементи, що характеризують зовнішній та внутрішній аспекти правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, 41 суб'єкт та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. З урахуванням особливостей юридичних складів адміністративних правопорушень, насамперед їх об'єктів, усі вони систематизовані в одинадцяти главах Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення. Слід зауважити, що у кримінальному законодавстві України діє норма, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення за діяння, яким властиві ознаки злочину, що не становлять значної суспільної небезпеки. Такі діяння у встановленому законом випадках також можуть бути підставою для встановлення адміністративної відповідальності, а отже, і спонукальною причиною для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності. У подібних випадках провадження за такою категорією справ здійснюється під час окремих стадій у межах кримінального процесу, а потім - у межах адміністративно-процесуального регламенту, тобто має змішаний характер та ознаки як кримінально-правового, так і адміністративно-правового видів юрисдикції. Адміністративна юрисдикція, як це безпосередньо випливає з вищенаведених її ознак, нерозривно пов'язана з функціонуванням інституту адміністративної відповідальності. Уже зазначалось, що адміністративні стягнення як засіб реалізації адміністративної відповідальності практично можуть бути застосовані лише у процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, тобто лише у межах адміністративної юрисдикції. Чинне законодавство не дає визначення поняття адміністративної відповідальності. По-різному воно трактується і в теорії. Існує два різновиди визначення цього поняття: через об'єктивний і суб'єктивний підходи. Перший обумовлений відповідною негативною реакцією держави на протиправні прояви з боку окремих закононеслухняних осіб - шляхом встановлення окремих заборон, відповідних правил і адекватних санкцій (заходів покарання) щодо порушників цих правил. В основі суб'єктивного підходу лежить особистий обов'язок порушника дати відповідь перед компетентними державними органами (їх службовими особами) за своє протиправне діяння і понести відповідне покарання згідно з установленим законом порядком. Отже, поєднуючи ці два підходи. визначення можна сформулювати так: адміністративна відповідальність як різновид правової відповідальності - це специфічна форма негативного реагування держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів 42 (передусім адміністративних правопорушень), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні відповідати перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії і понести адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку. Адміністративна відповідальність як остання, четверта, ланка в системі заходів адміністративного примусу реалізується через застосування до винних осіб адміністративних стягнень. Адміністративні стягнення, як зазначається у статті 23 КУпАП, є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів, поваги до правил громадського співжиття, а також для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого цій особі (дозвіл на керування транспортними засобами); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Законодавством може бути передбачено адміністративне виселення за межі України іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок (ст.24 КУпАП). На відміну від кримінально-правової юрисдикції, яку здійснює тільки суд, адміністративно-юрисдикційну діяльність здійснює значна кількість правомірних суб'єктів. До них належать адміністративні комісії, місцеві державні адміністрації, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ, органи держінспекції та інші органи (службові особи), уповноважені на те законодавством. Слід пам'ятати, що законом України від 15 листопада 1994 р. ліквідовані комісії в справах неповнолітніх як суб'єкти адміністративної юрисдикції. Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядаються районними (міськими) судами (суддями). Серед повноважних суб'єктів адміністративної юрисдикції особливе місце займають органи внутрішніх справ як різновид органів виконавчої влади, які покликані виконувати основне навантаження у сфері правоохоронної діяльності держави, у тому числі щодо боротьби з найбільш поширеною категорією протиправних проявів, якими є адміністративні правопорушення. 43 Таке особливе положення органів внутрішніх справ як суб'єктів адміністративної юрисдикції обумовлюється насамперед двома важливими обставинами: більшим, порівняно з іншими суб'єктами, обсягом суспільних відносин, які охороняються цими органами, що виявляється в значній кількості підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення, а також значно ширшими повноваженнями щодо застосування ними різних адміністративних стягнень та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до чинного законодавства, передусім ст.222 КУпАП, органами внутрішніх справ розглядаються справи про такі адміністративні правопорушення: порушення громадського порядку; незаконні придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах; порушення правил про валютні операції; порушення правил прикордонного режиму; порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземних громадян та осіб без громадянства; порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту; порушення правил, спрямованих на забезпечення збереженості вантажів на транспорті; незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів; порушення правил пожежної безпеки; порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм на об'єктах, підвідомчих Міністерству внутрішніх справ України. Зі семи названих у ст.24 КУпАП адміністративних стягнень органи внутрішніх справ правомірні застосовувати п'ять: попередження; штраф; сплатне вилучення; конфіскацію та позбавлення спеціального права керування транспортними засобами (крім виправних робіт та адміністративного арешту). Отже, органи внутрішніх справ є одним з основних суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності. Ніякий інший орган адміністративної юрисдикції не наділений таким великим обсягом юрисдикційних повноважень. 44 Провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ Адміністративно-юрисдикційна діяльність компетентних суб'єктів здійснюється в регламентованих законом процесуальній формі і порядку. Іншими словами, формою реалізації адміністративно-юрисдикційних повноважень органів внутрішніх справ є здійснюване ними провадження у справах про адміністративні правопорушення. це провадження можна визначити як сукупність здійснюваних компетентними суб'єктами на основі закону процесуальних дій щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення. Отже, слід ще раз зазначити тісний, нерозривний зв'язок між поняттями адміністративно-юрисдикційної діяльності та Провадження у справах про адміністративні правопорушення. Провадження є способом і формою здійснення адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ. Тільки в межах такого провадження і з його допомогою компетентні посадові особи органів внутрішніх справ можуть реалізовувати свої юрисдикційні повноваження, застосовувати до правопорушників заходи адміністративного примусу, особливо адміністративні стягнення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ можна визначити двояко. З одного боку -як урегульований законом порядок здійснення відповідних процесуальних дій, що забезпечують винесення законних і об'єктивних рішень щодо підвідомчих їм справах про адміністративні правопорушення, з іншої - як основану на законі діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ по розгляду підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення та прийняттю рішень по них в установлених законом формі та порядку, а також діяльність щодо застосування ними заходів, які забезпечують адміністративне провадження. Основні вичерпні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення (розділи 4 і 5). У них сформульовані завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення, підстави та порядок його здійснення, перелік основних доказів, визначені права і обов'язки осіб, які беруть участь у такому провадженні, а також визначений порядок оскарження чи опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення та порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. |
| Фінанси підприємств Навчальний посібник Схвалено Міністерством аграрної... Редькін О. С. завідувач кафедри фінансів Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної... |
Вас обслуговує менеджер з постачання: Олександр Телефон: (099) 301 47 73,(0332)29 87 29 |
| 2015 УДК ББК |
ПРОТОКОЛ розкриття пропозицій конкурсних торгів Місцезнаходження Житомирська область, Народицький район, смт. Народичі, вул. Леніна, 301-а |
| Вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29000 тел/факс (0382) 76-51-65, Е-mail ... |
ББК 67. 9(4УКР)ЗООя73 Ф89 Затверджено Міністерством науки і освіти України (лист від 3 червня 2002 р за №14/18. 2-1154) |
| ББК 81. 432. 1-7 К68 Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця. «Нова Книга», 2001 -448 с |
Перелік питань до екзамену з дисципліни «Бюджетне право» для груп П-301-303 Розгляд та затвердження Проекту державного бюджету та Проекту Закону України про Державний бюджет України |
| IV. КОНФЛІКТИ Урок 7 Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. Вид група «Основа», 2011. — 301... |
ББК Ш 141. 14 9 ... |