Цивільне право в системі приватного права

Скачати 394.87 Kb.

Назва	Цивільне право в системі приватного права
Сторінка	1/4
Дата	07.04.2013
Розмір	394.87 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4

Цивільне право в системі приватного права

Михальнюк О.В.

загальна характеристика приватного права і критерії розмежування приватного та публічного права,
основні етапи розвитку приватного права,
система приватного права,
основні риси цивільного права як приватного права.

приватне право мало майнову прив’язку, пов’язану із торгівлею.

К. Маркс: економіка первинне – базис, право – вторинне – надбудова.

приватні відносини - відносини, які потрібні для нормального функціонування людей.

Держава в приватних відносинах може існувати чи бути відсутньою,

питання розмежування приватного та публічного права – Ульпіан – критерій інтересу. цивільне право поділялось на публічне і приватне

публічне – те, що відноситься до інтересів держави,

приватне – те, що відноситься до інтересів особи.

Підходів до критеріїв розмежування було досить багато. Черепахін – класифікація ідей стосовна поділу права на публічне і приватне на 2 групи:

матеріальний (теорії):
формальний критерій (теорії).

Представники матеріальних теорій:виходять із змісту відносин, що є предметом публічного, а які приватного права.

Представники формальних теорій критерій – засоби чи способи правового регулювання, увага на форму, а не на зміст.

Матеріальні:

а) в основу диференціації покладено суб’єктний склад: якщо ФО, згодом корпорації – приватне право, Держава – публічне право. Це підхід практикувався, але не став загальновизнаним.

б) інтереси: майнові або особисті, майнові регулюються приватним правом, а особисті – публічним. Ця теорія була актуальною до сучасного етапу, переважала над теорією а).

2. формальні теорії

а) теорія захисту: публічне право – охороняється за ініціативою державної влади (адміністративне, фінансове, кримінальне), а приватне – за ініціативою приватної особи ( цивільне, сімейне, земельне, трудове в сучасному праві). цей критерій враховує стан порушення прав.

б) теорія статусу суб’єктів: різниця у статусі суб’єктів ПВ: приватне право регулює відносини, що виникають між рівними суб’єктами, а у відносинах, що регулюються публічним правом держава має владу над контрагентами, диктує волю іншим суб’єктам правовідносин, це відносини влади та підпорядкування.

Більшу актуальність мають формальні торії.

Покровський «Основные проблемы гражданского права», 1917 опублікована - критерії розмежування публічного та приватного права.

в 19 ст. дуже багато теорій – тому хотіли відмовитись, в кожного своя позиція, істини не віднайти, універсального критерію немає, стан наукової втоми у цій галузі.

теорія централізації та децентралізації: критерій – способи, прийоми регулювання суспільних відносин (тому це група формальних теорій). вживає поняття «центр правового регулювання»: у публічному праві – держава, держава своїми нормами вказує конкретній особі межі прав та обов’язків і видає обов’язкові приписи – прийом юридичної централізації, сфери, де застосовується цей прийом – відноситься до публічного права. у приватному – багато маленьких центрів - ФО і ЮО, держава не визначає примусового виконання приписів, а лише охороняє відносини, що виникають між цими маленькими центрами, держава не вказує чи бути особі власником, чи ні, вступати у відносини, чи ні, держава надає вільну волю кожному маленькому центру і надає можливість самостійно регулювати відносини між собою – прийом юридичної децентралізації.
межі між публічним і приватним правом в різні епохи проходить по – різному ( крадіжка і ТУ – приватне право і захищалось лише за його ініціативою, насьогодні – це сфера публічного права),
в кожен окремий історичний момент не завжди можна провести різку демаркаційну лінію між публічним та приватним правом ( у кримінальному процесі – який є публічним правом - є справи приватного обвинувачення).

сучасні теорії: звернення до теорії Покровського.

Азімов «Поняття і зміст приватного права», вісник АПрН, 1998р. № 3 (історичний аспект),

Мамотов «До питання приватного права», вісник АПрН, 1999, №2,

Шевченко Я.М. «Поняття приватного права як ядра правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки», Право України, 2009, №8,

2 .

історія розвитку більше, ніж 2000р.

римський етап – формування цілісної системи приватно – правових норм у древньому Римі (Кодекс Юстиніана, Інституції Гая,
період права університетів - пов'язаний із діяльності глосаторів - норм, сформованих римськими юристами не вистачало ,тому тлумачили і пристосовували до нових в той час економічних умов в державі ( основних університети),
період рецепції римського права та формування сучасної системи цивільного права та виникнення системи цивільного законодавства ( кін. 18- поч. 19 ст.) – кодифікації приватного права на основі рецепції – Кодекс Наполеона, НЦУ,Швейцарський цивільний кодекс, кодекси Італії, Нідерландів,
сучасний період - прийняття новітніх кодексів – кодекси Квебеку, Нідерландів, РФ, країн СНД – період гармонізації цивільного права

Довгерт ПУ 2009 №8

пандектна – пов’язана із Дигестами Юстиніана: ЗЧ, потім інститути ( ЦКУ), та інституційна системи приватного права – Інституції Гая – окремі інститути приватного права (кодекс Наполеона).

Основні риси цивільного права як приватного:

ЦП переслідує певні приватні інтереси і приватну мету,
основне призначення цивільного права – в регулюванні відносин через диспозитивні норми,які дають свободу у вирішенні питань між приватними особами на свій розсуд, ЦП регулює відносини на основі юридичних дозволів, а не імперативного припису,
спосіб впливу на учасників приватних відносин має свої особливості: юридичну рівність учасників, майнова самостійність учасників,ініціативність у виборі контрагента, в моделюванні договірних відносин( вибір моделі, виду договору),
правове становище потенційних учасників цивільного обороту: для цивільного обороту люди іменуються ФО не залежно від правового зв’язку з державою, ЮО незалежно від форми власності, держава та інші публічно – правові утворення,
ініціатива захисту порушених прав виходить від приватних осіб, а не від держави,
порядок захисту – позовний, порядок наказного та окремого провадження,

Завдання!!!!!!!!на основі аналізу розрізняти публічні та приватні галузі, скласти таблицю і поділити всі галузі.

тема: цивільне право в системі приватного права

загальні тенденції у визначенні предмета цивільно – правового регулювання: основні проблеми.
методологія цивільного права в сучасних умовах,
новітні підходи у визначенні принципів та функцій цивільного права,
система сучасного цивільного права,
проблеми відмежування цивільного права від інших галузей права на сучасному етапі.

ПУ № 8 2009 статті Майданик Р.А. «Цивільні відносини: поняття та види»,

Кузнецова Н.С. «Основні методологічні засади сучасного права України»,

Антологія уральської цивілістики: 1925 – 1989рр.: Сборник статей, М., 2001р.: 1 Алексеев С.С. «Предмет советского гражданського права и метод гражданско – правового регулирования»,

Крассавчиков «Гражданские организационно – правове отношения»,

Черепахин В.В. «Охрана личных прав граждан, не связан с имущественными права»,

Яковлев В.Ф. «Проблемы гражданско – правового метода регулирования общественных отношений».

Майнові відносини регулюються цивільним правом

ч.1 ст. 1 ЦК – ЦП регулює особисті немайнові та майнові відносини. Чому законодавець на перше місце виніс особисті немайнові відносини? за питомою вагою майнові відносини переважають, але за важливістю концептуального підходу, що закріплено в КУ ідея прав людини важливіша, ЦК пішов за такою ж логікою побудови.

Усталене розуміння з приводу майнових відносин:

а) відносини статики – відносини, які закріплюють майнові блага за особою - право власності (Кн.3 Р.1), виходячи із аналізу ЦКУ таку статику відображають також інші речові права ( Кн. 3 ЦК Р.2 – право володіння – Гл. 31 ЦК, сервітут – Гл. 32, емфітевзис Гл.33, суперфіцій – Гл. 34),

б) відносини динаміки( відносини товарообігу, товарно – грошові відносини) і забезпечують рух матеріальних благ від одних осіб до інших – інститут зобов’язального права, а особливо договірних конструкцій.

Тенденція до розширення майнових відносин.

Особисті немайнові відносини:

які пов’язані з майновими – ПІВ,
які не пов’язані з майновими – право на життя, здоров’я сім’ю,

Таке формулювання містив ЦК УРСР і така класифікація не втратила свою актуальність.

на сьогодні досить аргументовано розглядаються організаційно – майнові відносини, включення їх до предмета цивільного права. Це поняття з’явилось в радянський період, самі зі статі Красавчикова.

Красавчиков: всі відносини в ЦП треба поділити:

відносини, що підлягають організації (организуемые отношения),
організаційно – правові відносини

Ознаки організаційно – правових відносин:

особливий зміст – система організаційних дій, спрямованих на впорядкування, організацію відносин,
особливість об’єкта - упорядкованість СВ, зв’язків та дій учасників відносин, що підлягають організації,
особливість безпосередньої цілі, мета – мета майнових відносин – отримання майна при договорі купівлі – продажу, мета організаційних відносинах – упорядкування відповідного акту, процесу по виконанню договору,

організаційно – правові відносини - певні соціальні зв’язки, побудовані на засадах координації чи субординації, які спрямовані на упорядкування інших СВ, дій її учасників або на формування соціальних утворень, такі, як ЮО чи державні органи.

Класифікація:

организационно – предпосылочные - організаційно – попередні - відносини зх. приводу укладення договору,
організаційно – делегаційні відносини - відносини стосовно видачі і відзиву довіреності,
організаційно – контролюючі відносини - договори: наприклад підряду – право замовника контролювати якість робіт,
організаційно – інформаційні відносини – поінформованість, обов’язок передати інформацію: в договорі поруки поручитель зобов’язується повідомити про це боржника.

Ця стаття не була сприйнята радянськими вченими, це сфера господарського права, до цього питання повернулись нещодавно

Проблеми:

проблема включення до предмета ЦП особистих немайнових прав:

співвідношення КН.2 ( особисті немайнові права), немає стабільності в контексті співвідношення з КУ, Конституція – публічна сфера, це відносини субординації і закріплення цих прав імперативне, інший концептуальний підхід, закріплення цих прав у ЦК - принцип децентралізації, рівність учасників, тобто принципово різний підхід,

проблема: як підходити до цих прав – з точки зору регулювання чи охорони? якщо проаналізувати КН.2 - держава не повинна регулювати ці відносини, а лише закріплювати, з точки зору охорони прав, у ЦК РФ є лише одна стаття. Л! позитивний підхід,

проблема включення до предмета ЦП права інтелектуальної власності:

це не просто наукова дискусія, вона переросла у пропозиції виключення цих положень із ЦК і ГК та створення кодексу інтелектуальної власності.

Проект КУ про ІВ 7.06. 2004р. №5620 - мета – створення єдиного кодифікованого акта:

недоліки проекту – неприйняття цього кодексу, У ЦК РФ також виникла така проблема, цей кодекс приймався по книгах, у 2006р. прийняття остання книга – інтелектуальна власність, журнал ПІВ у 2004 – 2006р. – ідея створення кодексу права інтелектуальної власності.

проблема включення сімейного права до предмета цивільного права

дискусія з приводу самостійності СК, основне - в предметі СК – особисті немайнові та майнові, але між особами, які перебувають певному ступені родства чи шлюбу – йдеться про звуження кола цивільних відносин, загальновизнаним є поділ галузей права за предметом та методом, 2 причина – історична – в дореволюційний період регулювались зводом законів Російської імперії, згодом держава почала регулювати активно ці відносини – надмірне втручання держави в цю сферу. в проекті ЦК – 8 книг, одна із них книга СП, є європейський досвід: сімейні відносини регулюються цивільними кодексами, Ромовська З.В. – СП – окрема галузь права,

врегулювання приватного права з іноземним елементом

у проекті: 8 – а книга, проблема ієрархії норм, а ці відносини регулюються ЗУ «Про МПрП»

2 .

метод – критерій виокремлення галузі права, сукупність прийомів впливу норм на СВ, що складають предмет цивільного права

юридична рівність,
самостійний організаційно - правовий статус учасників,
диспозитивних характер норм,

Алексеев виділяє 4 ознаки метода:

однакове юридичне положення суб’єктів цивільного права,
специфіка юридичних фактів,
особливості формування змісту цивільних відносин (права і обов’язки суб’єктів визначаються на основі автономії волі),
особливі юридичної форми забезпечення цивільних відносин ( особливий характер забезпечувальних засобів, умови відповідальності і порядок застосування примусових засобів, неустойка, завдаток),

Не для всіх відносин у цивільному праві справджуються 4 ознаки, наприклад, деліктні, треба вибрати основну ознаку, але різні школи виокремлюють різіні ознаки:

російська – Сергеев, Толстой - юридична рівність,
харківська школа: Спасібо – Фатєєва, Жилінкова – метод децентралізації чи координації,

3 .

Принципи права – загальні засади цивільного законодавства, закріплені в ЦК, неможливо передбачити всі види правовідносин, які є динамічними, принципи були закріплені для договірного права, а не для всього ЦК, потім були перенесені в загальні положення,

новітні принципи, які були предметом нещодавніх досліджень:

принципи договірного права: добросовісність, розумність Бондар «Договірні зобов’язання в ЦП», ст. 109 – 135, принцип свободи договору 38 – 49,

Бербено «Проблеми договірного права в Україні»,

3.. Функції цивільного права.

Л! слід виділяти компенсаційну: через неї виявляється особливість ЦП (адже регулятивна, охоронна, захисна функції притаманні багатьом галузям права). Суть цієї функції: особа, яка порушила суб’єктивні права,
4 . система ЦП

норма – інститут – підгалузь – система ЦП (пандектна)

пандектна система ЦП ( в Німеччині): ЗЧ і ОЧ

норма права – інститут - сукупність схожих норм права (правочинів, позовної давності, представництва, власності, зобов’язань). У ЦП побудова лише за допомогою інститутів і галузей – недостатньо, тому виокремлюють підгалузі – договірне (зобов’язальне), на сьогодні говорять про підгалузь права власності.

В рамках самого зобов’язальна права поділяється на ЗЧ і ОЧ, ЗЧ: забезпечення виконання зобов’язань, виконання, припинення, ОЧ: договірні конструкції (різні види договорів), делікти (з правомірних дій ( публічна обіцянка винагороди), так неправомірних ( заподіяння шкоди).

До ЗЧ:

інститут суб’єктів (інститут осіб),
інститут об’єктів,
інститут правочинів,
представництва,
позовної давності,

До ОЧ:

права власності,
особистих немайнових прав,
речових прав,
інститут ІВ,
договірного права,
не договірних зобов’язань,
інститути спадкового права.

Особливість пандектної системи: всі норми, які містяться в ЗЧ стосуються всіх інших інститутів: Напр., інститут правочинів стосується всіх договорів, що знаходяться в ОС, інституту спадкування, правочини ПІВ; застосовуючи норми

5..

проблеми розмежування ЦП від інших галузей.

сімейне, житлове, сімейне, трудове, господарське право.

Цивільне та господарське право:

17.09.2010 Демченко С.Ф. дисертація.

Л! ця проблема пов’язана із радянським періодом.

концепція господарського права вперше висунута німецьким вченим Гедеманом. у Німеччині існують Торгові кодекси ( Німецьке торгове уложення, але там не прижилась, але позитивно сприйнята радянськими вченими). Стручка, Хойбах – теорія двухсекторного права, на противагу – теорія єдиного господарського права – Гінцбург.

цвіль і господарське право – напрями соціалістичного права, всю цивільно – правову систему регулювати цивільним правом, цивільне право не сприймалось взагалі. Це підхід дуже довго зберігався.
теорія єдиного господарського права не прижилась, жодного разу не розроблявся проект господарського кодексу.

Роз’яснення ВГСУ. Ці кодекси рівні за юридичною силою. ЦК є загальним, регулює відносини не лише з приводу ФО.

Розподіл в частині поділу ЮО: ЦК – регулює ЮО приватного права, а ГК – ЮО публічного права.

Квебек, Нідерланди відмовляються від дуалізму права. в нас такої традиції не було, тому і не доцільно таку традицію впроваджувати.

Проект скасувати ГК, але він не реалізований.

Тема: Джерела ЦП

поняття та система цивільного законодавства України,
Форми систематизації цивільного законодавства,
розвиток цивільного законодавства на українських землях,
кодифікації цивільного законодавства України на сучасному етапі,
гармонізація, уніфікація а конвергенція цивільного законодавства,
судова практика та судові прецеденти як джерела цивільного права України,
звичаї як джерела цивільного права,
акти цивільного законодавства і договір.

Альманах цивилистики, вип.. 3, К., 2010 за ред.. Р.А.Майданика.

Грамацький «Унификация и гармонизация международного частого права», стор. 300,

Юридична Україна № 6 2009, Майданик «Правовий звичай як джерело цивільного права»,

ПУ № 8, 2009р. Луць «тенденції розвитку договірного права України в сучасних умовах»,

Стефанчук «Шляхи реформування цивільного законодавства: погляд на Захід та Схід»,

Довгерт «Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права України»,

Спасіба – Фатеєва «Методологічні витоки кодифікації: потреби, обґрунтованість, кон’юнктурність».

ЦК 1922, 1963рр.

Цивілістична наука в Україні в своєму історичному розвитку пройшла низку етапів, в окремі періоди була доволі тісно пов'язана з цивілістичною наукою інших країн, зокрема, Росії.

Перший етап розвитку цивілістичної науки — дореволюційний (до 1917 року). У цей період відбувалося зародження цивільно-правової науки, шляхом виокремлення її в окремий предмет дослідження з філософії та енциклопедії права. Насамперед, це було пов'язано зі створенням університетів, де відчувався доволі сильний вплив римського права та німецької філософії. Розвитку цивільного права сприяло створення Зводу законів Російської імперії. В цей період з'являються перші підручники з цивільного права (К. Неволіна, Д. Меєра, К. Победоносцева, Г. Шершеневича, Ю. Гамбарова), переклади німецьких авторів з проблем цивільного права (Ф. Савіньї, Р. Ієрінг, Г. Дернбург), праці, що присвячені римському праву (Й. Покровський, В. Хвостов, В. Єфімов).

Другий етап розвитку цивілістичної науки — довоєнний (1917—1941 pp.). Він пов'язаний зі створенням соціалістичного права, в тому числі й цивільного. Слід зазначити, що в цей період з'являється перший ЦК УРСР (1922 p.). Популярною в цей період стає так звана "мінова концепція", згідно з якою цивільне право було визнано формою опосередкування приватновласницьких, товарних відносин. У цей же час було висунуто теорію "двосекторного права" (П. Стучка), за якою наявність приватного сектора зумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектора — господарського права. Окрім цього, популярності набуває теорія "єдиного господарського права" (Е. Пашуканіс, Л. Гінзбург), згідно з якою всі відносини товарно-грошового обігу повинні регулюватись єдиним господарським правом. Однак із часом було доведено неспроможність такого підходу і його було відхилено. Його місце посіла класична цивілістична доктрина, яка базувалась на уніфікованому підході до розуміння цивільного права як галузі права. Передумовою такого розуміння стала широка дискусія про систему соціалістичного права. Вийшли фундаментальні наукові праці, окремі з яких зберігають свою актуальність і до сьогодні (М. Агарков, С. Асканзій, С. Братусь, A. Вєнєдіктов, С. Вільнянський, Д. Гєнкін, С. Ландкоф, І. Новіцький, В. Райхер, К. Флєйшиц).

Третій етап розвитку цивілістичної науки — післявоєнний (1945—1960 pp.). Характерною ознакою цього періоду є відродження заочної юридичної освіти, центр якої було сконцентровано у Всесоюзному юридичному заочному інституті (ВЮЗІ, тепер Московська державна юридична академія). Активно почали розвиватися Ленінградська (Ю. Толстой, О. Йофе) та Свердловська (С. Алексєєв, О. Красавчиков, Б. Черепахін, B. Яковлев) цивілістичні школи. Окрім цього, слід значити, що під науковим керівництвом видатних цивілістів зростала плеяда молодих науковців в сфері цивільного права, які в подальшому здобули неабияку відомість у наукових колах (В. Дозорцев, В. Лаптев, А. Маковський, О. Садіков, Я. Шевченко). У цей період знову відроджується концепція господарського права (В. Лаптев, В. Мамутов), яка зустріла шалений опір з боку більшості цивілістів (С. Братуся, О. Йофе, О. Красавчикова, В. Рахміловича, Р. Халфіної).

Четвертий етап розвитку цивілістичної науки — післякодифікаційний (1961—1990 pp.) — характеризується, насамперед, прийняттям Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік (1961 p.), а також ЦК УРСР (1964 p.). Наслідками такої бурхливої правотворчості були написання цілої низки коментарів до згаданих нормативно-правових актів та випуск нової плеяди підручників. Поряд із класичними цивілістичними школами Москви (В. Грибанов, А. Кабалкін, С. Корнєв, В. Мозолін, П. Орловський, В. Рясєнцев, Р. Халфіна) та Ленінграду (М. Єгоров, О. Йофе, Ю. Толстой) до фундаментальних наукових досліджень в сфері цивільного права були долучені також і Білоруський університет (В. Чигир, Ф. Гавзе), Казахський університет (Ю. Басін, Б. Покровський, М. Масєвич), Київський університет (Г. Матвеев, С. Ландкоф), Саратовський юридичний інститут (В. Тархов, Ю. Калмиков), Харківський юридичний інститут (В. Маслов, А. Пушкін).

П'ятий етап розвитку цивілістичної науки — новокодифікаційний (1991—2003 pp.). На початку 90-х років XX ст. усі країни постсоціалістичного простору здобули державну незалежність. Перед ними, окрім проблем підняття рівня економічного добробуту постало питання вироблення нового підходу до регулювання цивілістичних відносин, який би базувався не на адміністративно-командній системі та плановому господарстві, а на засадах вільного ринку та забезпечення прав і охороні інтересів людини. І саме на це було спрямовано всю науку вітчизняної цивілістики в даний період. Бурхливі дискусії щодо нового цивільного кодексу призвели до затягування процесу його прийняття. Проект пролежав на полицях Верховної Ради України майже 10 років, внаслідок чого не тільки в багатьох положеннях втратив свою актуальність, а й утратив основну свою ідею — стати єдиним кодифікованим актом у галузі приватного права. Цьому, насамперед, сприяли вилучення зі структури ЦК України Сімейного кодексу та положень про міжнародне приватне право, а також прийняття окремим кодифікованим актом Господарського кодексу.

У науковому житті цього періоду пожвавився цивілістичний науковий рух. Бурхливий розвиток переживають класичні Київська (Д. Боброва, О. Дзера, А. Довгерт, Н. Кузнєцова, P. Майданник, О. Підопригора, О. Підопригора (мол.), Я. Шевченко, І. Безклубий, Т. Боднар, М. Венецька, Г. Єрьоменко, І. Кучеренко) Харківська (Ч. Азімов, І. Жилінкова, А. Пушкін, І. Спасібо-Фатєєва, В. Борисова, В. Ігнатенко, В. Мусіяка, М. Сібільов, В. Яроцький), Львівська (В. Коссак, В. Луць, З. Ромовська) та Одеська (Є. Харитонов, Ю. Червоний) наукові цивілістичні школи. Створюються нові осередки цивілістичної думки в Івано-Франківську, Чернівцях та Хмельницькому.

Характерними ознаками цього періоду є також і протистояння між представниками цивілістичної науки та науки господарського права (В. Гайворонський, Г. Знаменський, В. Мамутов, Г. Пронська, Н. Саніахметова, О. Чувпило, В. Щербина та ін.), а також поява низки коментарів ЦК України та підручників з цивільного права нового покоління.
Проблеми:

1 2 3 4

Схожі:

1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей	План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права
Джерела пізнання римського приватного права Воно є юридичною основою матеріального забезпечення життєдіяльності людей Саме цим пояснюється пильна увага юристів до цивільного...	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...	План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між...
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ...	Методичні рекомендації до самостійної роботи роботи студентів з дисципліни... Цивільне процесуальне право. Робоча навчальна програма / Кіреєва Н. О., Захароіва О. С., Грабовська О. О. – Київ нац ун-т імені Тараса...
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:...	Принципи міжнародного приватного права Водночас ніякий ринок не функціонуватиме, якщо ці егоїстичні інтереси не будуть моральними. Тому моральність, справедливість, добросовісність...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання