ПРОЕКТ
вноситься народними
депутатами України
Власенком С.В (посв. 470)
Бережною І.Г. (посв. 150)
Міщенком С.Г. (посв. 232)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
«Про адвокатуру» (нова редакція)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
Внести до Закону України «Про адвокатуру» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62; 2002 р., № 16, ст. 114; 2002 р., № 29, ст. 194; 2004 р., № 8, ст. 66; 2006 р., № 1, ст. 18; 2007 р., № 2, ст. 12) зміни, виклавши його у такій редакції:
«ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про адвокатуру»
Цей Закон регулює порядок надання в Україні правової допомоги та інших юридичних послуг, здійснення захисту та представництва (надалі – «адвокатська діяльність»).
Цей Закон регулює також порядок організації та діяльності системи адвокатського самоврядування в Україні.
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Адвокатура. Принципи її організації та діяльності
1. Адвокатура є спеціально уповноваженим Конституцією України незалежним недержавним самоврядним професійним правозахисним інститутом правової системи України, який діє для забезпечення права на захист від обвинувачення, надання правової допомоги та інших юридичних послуг, а також представництва інтересів фізичних та юридичних осіб. Адвокатуру складають всі адвокати, які об’єднані в Національну адвокатську палату через членство в колегіях адвокатів – колективних членах Національної адвокатської палати.
2. Адвокати, незалежно від організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності, є особами, які за своїм професійним статусом беруть участь у забезпеченні ефективного відправлення правосуддя, захищають права та свободи громадян та як такі мають встановлені законом повноваження та гарантії своєї діяльності.
3. Організація та діяльність адвокатури базується на принципах верховенства права, гуманізму, демократизму, добровільності, законності, конфіденційності, корпоративності, незалежності, самоврядності.
Стаття 2. Правове регулювання основ організації та діяльності адвокатури в Україні
1. Основи організації та діяльності адвокатури встановлюються Конституцією України, цим Законом, а також іншими законами України в частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Організація та діяльність адвокатури регулюється також міжнародними договорами, іншими актами законодавства України, рішеннями органів адвокатського самоврядування.
3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 3. Адвокатура і держава
1. Адвокатура не входить до системи органів державної влади та місцевого самоврядування.
2. Держава створює належні умови діяльності адвокатури та забезпечує захист прав адвокатів та дотримання гарантій адвокатської діяльності.
3. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані залучати органи адвокатського самоврядування до розробки проектів нормативно-правових актів, які стосуються питань організації та діяльності адвокатури.
4. Міністерство юстиції України або інший уповноважений центральний орган виконавчої влади:
1) визначає державну політику в галузі надання правової допомоги та інших юридичних послуг;
2) аналізує стан справ у сфері надання правової допомоги та інших юридичних послуг та в установленому законом порядку вносить пропозиції про внесення відповідних змін до законодавства;
3) організує фінансування надання правової допомоги за рахунок держави та забезпечує виплату гонорару та відшкодування витрат адвоката у випадку надання правової допомоги за рахунок держави відповідно до цього Закону та Закону України «Про безоплатну правову допомогу»;
4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатської практики та Єдиного реєстру іноземних адвокатів (юристів);
5) узагальнює статистичні дані про організацію та діяльність адвокатури.
Стаття 4. Міжнародні, всеукраїнські, регіональні та місцеві об’єднання адвокатів
1. Адвокати, адвокатські об’єднання можуть створювати та приймати участь в місцевих, регіональних, всеукраїнських та міжнародних спілках, асоціаціях та інших об’єднаннях громадян або юридичних осіб, благодійних фондах.
2. Діяльність організацій, зазначених в частині першій цієї статті, регулюється відповідними законами, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Розділ ІІ. Порядок набуття, зупинення та припинення права на зайняття адвокатською діяльністю
Стаття 5. Адвокат
1. Адвокатом може бути особа, яка:
а) має високі моральні якості;
б) отримала повну вищу юридичну освіту;
в) володіє державною мовою ;
г) досягла двадцяти трьох років;
ґ) склала кваліфікаційні іспити (крім випадків, коли складання кваліфікаційних іспитів не потрібне);
д) має стаж роботи в галузі права не менше трьох років та пройшла стажування у адвоката протягом шести місяців, якщо інше не встановлено цим Законом;
є) подала заяву про внесення її до Єдиного реєстру адвокатів;
ж) після виконання вищезазначених вимог принесла Присягу адвоката
2. Адвокатом не може бути особа, яка :
а) має не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість;
б) обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
в) має застосоване до неї протягом останніх трьох років дисциплінарне стягнення у вигляді виключення з колегії адвокатів;
г) була раніше звільнена з посади судді, прокурора, слідчого або з іншої державної служби за порушення вимог щодо несумісності, за порушення присяги або за вчинення корупційного правопорушення протягом трьох років з дня такого звільнення;
ґ) яка на час набуття статусу адвоката, працює на будь якій оплачуваній посаді, за винятком роботи:
- в колегії адвокатів або у Національній адвокатській палаті;
- в іншого адвоката або адвокатському об’єднані;
- в керівних органах підприємств, установ, організацій за дорученням клієнтів;
- в якості викладача;
- наукового співробітника у юридичній галузі,
- творчого співробітника редакції електронного або друкованого засобу масової інформації;
- третейського судді.
3. Кожен адвокат є членом колегії адвокатів за місцем свого проживання (реєстрації).
Стаття 6. Вища юридична освіта
1. Адвокатом може бути особа, яка має повну вищу освіту зі спеціальностей «право», «правознавство», «міжнародне право» чи «правоохоронна діяльність», здобуту на території України, або відповідних спеціальностей, здобуту в інших країнах , дипломи яких отримуються в Україні.
2. Спеціальні перехідні вимоги щодо вищої юридичної освіти встановлюються також в розділі ІХ цього Закону.
Стаття 7. Стаж роботи в галузі права
1. До стажу роботи в галузі права зараховується період роботи на посадах:
1) судді, прокурора, слідчого, нотаріуса;
2) помічника адвоката, помічника судді, стажиста адвоката або нотаріуса;
3) юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу та інших посадах в органах державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, якщо такі посади вимагають наявності вищої юридичної освіти;
4) науково-педагогічних або наукових працівників, що здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в професійно-технічних, вищих, або післядипломних навчальних закладах, якщо такі посади вимагають наявності вищої юридичної освіти;
5) працівників науково-дослідних установ, якщо такі посади вимагають наявності вищої юридичної освіти.
6) на інших посадах, які відповідно до закону вимагають наявності вищої юридичної освіти.
Стаття 8. Допуск до адвокатської діяльності
1. Адвокатську діяльність в Україні на умовах та в порядку встановлених цим Законом, можуть здійснювати лише адвокати.
2. Положення цього Закону не поширюються на діяльність, яку здійснюють:
а) нотаріуси, які надають правову допомогу відповідно до Закону України «Про нотаріат»;
б) арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), які здійснюють діяльність, в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
в) третейські судді, які діють відповідно до Закону України «Про третейські суди»;
г) представники з питань інтелектуальної власності (патентні повірені), які надають послуги з реалізації та захисту прав осіб на інтелектуальну власність;
ґ) законні представники малолітніх та неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб;
д) працівники юридичних та фізичних осіб, державні службовці, військовослужбовці, які надають правову допомогу або інші юридичні послуги згідно своїх трудових або посадових обов’язків особам, яки є їх роботодавцями, або які є місцем їх служби.
3. Підтвердження наявності у особи, яка хоче стати адвокатом, високих моральних якостей (пункт «а» частини першої статті 6 цього Закону) покладається на кваліфікаційну-дисциплінарну комісію адвокатури, в якій особа складає кваліфікаційні іспити. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури має скласти свій відповідний висновок. Порядок перевірки наявності в особи, яка хоче стати адвокатом, високих моральних якостей, затверджується Вищою радою адвокатури.
Стаття 9. Кваліфікаційні іспити
1. До складання кваліфікаційних іспитів допускаються особи, які подали до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідної адміністративно-територіальної одиниці письмову заяву про складання кваліфікаційних іспитів, сплатили відповідний збір у розмірі, встановленому Вищою радою адвокатури, та відповідають вимогам пунктів «б» – «в», «е» – «ж» частини другої статті 5 цього Закону.
2. Перелік відомостей та документів, які мають бути подані разом з письмовою заявою про складання кваліфікаційних іспитів, встановлюється Вищою радою адвокатури.
3. Прийом кваліфікаційних іспитів відбувається два рази на рік: до першого вересня та до першого березня кожного року. Вища рада адвокатури може встановити додаткові дати прийому кваліфікаційних іспитів. Строки складання повторних кваліфікаційних іспитів визначаються кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідно до частини двадцять сьомої цієї статті.
4. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом тридцяти днів з дня надходження заяви та сплати відповідного збору, але не пізніше двадцяти днів до дати проведення кваліфікаційних іспитів письмово повідомляє особі, яка подала заяву про складання кваліфікаційних іспитів, про допуск або про відмову у допуску до складання кваліфікаційних іспитів. Повідомлення про допуск до складання кваліфікаційних іспитів має містити відомості про місце, дату і час складання кваліфікаційних іспитів. Рішення про відмову у допуску до складання кваліфікаційних іспитів може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дати отримання повідомлення.
5. У випадку відмови у допуску до складання кваліфікаційних іспитів внесений збір повертається заявникові, за вирахуванням адміністративних витрат, граничний розмір яких встановлюється Вищою радою адвокатури.
6. Особа, яка допущена до складання кваліфікаційних іспитів, має право на оплачувану відпустку строком чотирнадцять днів для підготовки до складання кваліфікаційного іспиту.
7. Організація проведення та прийом кваліфікаційних іспитів здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури за місцем проживання (реєстрації) заявників. Прийом іспитів веде дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісіями адвокатури на своєму засіданні.
8. Кваліфікаційний іспит складається державною мовою.
9. Кваліфікаційні іспити складаються з двох частин: письмового іспиту та усного іспиту, які складаються в окремо.
10. Для складання письмового іспиту особа, яка складає кваліфікаційні іспити, має підготувати чотири письмових роботи з різних галузей права на власний розсуд. Письмові роботи мають бути виконані в формі підготовки процесуального документу або висновку по наданим матеріалам судової справи або справи, яку розглядають адміністративні органи, або висновку з певного питання законодавства.
11. Під час складання усного іспиту особа, яка складає кваліфікаційні іспити, має продемонструвати знання законодавства, наукової доктрини та судової практики.
12. Оцінка кожної письмової роботи оцінюється по шкалі від 0 до 30 балів. Особа, яка складає кваліфікаційні іспити, не може отримати більше 120 балів за письмовий іспит. Особа, яка складає кваліфікаційні іспити, та отримала більше 120 балів за письмовий іспит, вважається такою, яка склала письмовий іспит.
13. Оцінка письмових робіт особи, яка складає письмовий іспит, доручається двом різним членам кваліфікаційної палати. Кожний з них має оцінити кожну роботу та надати обґрунтування наданій оцінці. Результати оцінювання мають бути негайно передані голові кваліфікаційної палати.
14. Голова кваліфікаційної палати забезпечує зберігання оціночних відомостей, наданих членами кваліфікаційної палати.
15. Кваліфікаційна палата визначає оцінку, яку отримує особа, яка складала письмовий іспит, як середньоарифметичне балів, присвоєних кожним з двох членів кваліфікаційної палати, які здійснювали оцінювання.
16. Особа, яка за результатами складання письмового іспиту отримала більше 80 балів, вважається такою, що склала письмовий іспит.
17. До складання усного іспиту допускаються особи, які склали письмовий іспит.
18. Особа, яка складає усний іспит має відповісти на 15 питань, які вона обирає у довільному порядку.
19. Відповіді особи на питання оцінюються кожним членом кваліфікаційної комісії, який бере участь у засіданні, окремо по п’ятибальній шкалі від 0 до 4 балів. Оцінки кожного члена кваліфікаційної палати, який бере участь у засіданні, фіксуються ним в оціночній відомості, яка містить прізвище, ім’я та по-батькові члена кваліфікаційної комісії, оцінку, яку він поставив особі, яка складає усний іспит, по кожному питанню, та підпис члена дисциплінарної палати. Особа, яка складає усний іспит, загалом може отримати не більше 60 балів.
20. Члени кваліфікаційної палати, які беруть участь у засіданні, негайно після закінчення особою відповіді на всі питання, передають свої оціночні відомості голові кваліфікаційної палати. Ці відомості зберігаються відповідно до частини чотирнадцятої цієї статті.
21. Кваліфікаційна палата визначає оцінку, яку отримує особа, яка складала усний іспит, як середньоарифметичне балів, присвоєних кожним членом кваліфікаційної палати, який брав участь у її засіданні.
22. Особа, яка за результатами складання письмового та усного іспитів отримала більше 110 балів, вважається такою, що склала кваліфікаційні іспити.
23. За наслідками проведення кваліфікаційних іспитів кваліфікаційна палата складає протокол, який має бути підписаний всіма її членами, який має бути підписаний всіма її членами, які брали участь у засіданні кваліфікаційної палати. У випадку підписання протоколу не всіма членами кваліфікаційної палати, складається відповідний акт із зазначенням причин з яких протокол був не підписаний. Члени кваліфікаційної палати мають право заносити до протоколу свої зауваження. Протокол засідання кваліфікаційної палати затверджується рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідної адміністративно-територіальної одиниці та протягом десяти днів після затвердження надсилається Міністерству юстиції України до відома.
24. Порядок складання та Програма кваліфікаційного іспиту затверджуються Вищою радою адвокатури за погодженням з Міністерством юстиції України або іншим уповноваженим органом центральної виконавчої влади.
|