О. В. Комаровський ЛОГІКА PR-КОМУНІКАЦІЇ


Скачати 102.56 Kb.
НазваО. В. Комаровський ЛОГІКА PR-КОМУНІКАЦІЇ
Дата14.03.2013
Розмір102.56 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
УДК 378:659.4

ББК 60.842

О. В. Комаровський
ЛОГІКА PR-КОМУНІКАЦІЇ
Постановка проблеми. В наш час комунікація, як процес, і теорія комунікації, як наука, викликають великий інтерес не лише фахівців різноманітних галузей, пов’язаних із впливом людини на людину, але й суспільства в цілому.

За останні п'ятнадцять років наше суспільство здійснило перехід від системи ієрархічної комунікації, що панувала в колишньому СРСР, головним компонентом якої був наказ, до системи демократичної комунікації, основою якої є переконання. В минулому, коли система в країні була репресивно-комунікаційною, для того щоб схилити індивіда до тих чи інших дій достатньо було спертися на зовнішній примус. Сьогодні вважається, що таким примусом може бути лише внутрішнє бажання, власне рішення даного індивіда. Система ж покликана допомогти йому виявити це бажання [11, с. 12].

Але завдяки чому, завдяки яким саме засобам і стратегіям система комунікації спроможна викликати в зазначеного індивіда необхідне бажання діяти тим чи іншим чином? Серед подібних стратегій зазвичай називають агітацію, пропаганду, рекламу та паблік рилейшнз [1, с. 38-46].

Аналіз останніх досліджень. Європейські фахівці в галузі зв’язків з громадськістю Ф. Буарі та Л. Матра визначають пропаганду як „стратегію нав’язування стереотипних реакцій”, рекламу – як „стратегію бажання”, а зв’язки з громадськістю, або паблік рилейшнз (PR) – як „стратегію довіри” [2, с. 10]. Разом із тим вони однозначно позиціонують PR як „комунікаційну науку” [2, с. 36].

За останні роки здійснено значну кількість вітчизняних досліджень в галузі паблік рилейшнз як специфічного виду комунікації [1; 2; 10; 11]. Автору також належить певний доробок у сфері дослідження розвитку системи PR-комунікації вищого навчального закладу з метою підвищення його конкурентоздатності на ринку освітніх послуг [5; 6; 7; 8; 9]. Проте жодне з відомих авторові досліджень не надає відповідь на питання, яким саме чином потрібно впливати на свідомість адресата комунікації, щоб він, в результаті комунікації, добровільно змінював свої погляди і поведінку виключно у бік, бажаний комунікатору. При цьому мінімізуючи, якщо не виключаючи зовсім, можливість небажаної поведінки адресата.

Ми припускаємо, що можуть існувати певні закони і правила, дотримання яких дозволить вірно відповісти на дане питання, що, в свою чергу, і є метою даної роботи.

Виклад основного матеріалу. Так що ж таке PR-комунікація? Г.Г. Почепцов закликає розуміти під комунікацією процеси перекодування вербальної у невербальну і невербальної у вербальну сфери. Він стверджує, що історично комунікацією було саме примушування іншого до виконання певної дії. Тобто результатом комунікації є перехід від говоріння Одного до дій Іншого. Саме заради цього реалізується передача значень між двома різними автономними системами, якими є дві людини [11, с. 14]. До того ж різні моделі комунікації виникають з різних завдань, що стоять перед комунікатором. В галузі прикладних комунікацій, до яких відносяться паблік рилейшнз, суб’єкт комунікаціі (комунікатор) намагається перевести об’єкт комунікаціі (адресат) на новий/інший тип поведінки, тобто суб’єкт може переводити об’єкт на цілі, що є вигідними не йому, а суб’єкту.

В цілому процес PR-комунікації складається з суб’єкта комунікації, об’єкта комунікації та предмета комунікації (повідомлення).

На нашу думку, саме предмет комунікації є результатом всіх попередніх зусиль суб’єкта та головним чинником зміни поведінки об’єкта у потрібному суб’єкту напрямку. Адже адресований об’єкту предмет комунікації починає жити самостійним життям і його ефективність залежить від того наскільки правильно був змодельований його зміст.

Іншими словами, висновки, які зробить об’єкт після осмислення предмету комунікації, залежать від якісних параметрів інформації, що закладається суб’єктом у зміст предмету комунікації. В свою чергу, ця інформація має привести об’єкт до однозначних, прогнозованих суб’єктом висновків, виключаючи або мінімізуючи можливість отримання об’єктом інших, непередбачених висновків.

Для правильного розуміння процесу отримання об’єктом комунікації певних висновків на основі адресованого йому предмету комунікації, вважаємо за необхідне звернутися до використання здобутків такої наукової дисципліни як логіка.

Логіка – це наука, яка досліджує закони і форми мислення [3; 4].

Логіка вивчає, в яких випадках можна отримати істинні висновки, а в яких висновки правдоподібні, імовірні, у вигляді гіпотез, передбачень, або взагалі хибні [3, с. 10]. Закони логіки – це принципи, якими належить керуватися при висновках. Подальшому аналізу ці закони не підлягають [4, с. 20].

З точки зору PR-комунікації, ми вважаємо, що найважливішим для її суб’єкта є визначення умов, за яких об’єкт PR-впливу робитиме висновки не просто істинні чи правдоподібні, а саме такі, які потрібні суб’єкту PR-впливу, а також не робитиме висновків хибних. Тому необхідно вміти заздалегідь прогнозувати і аналізувати хід міркувань об’єкта під впливом предмета PR-комунікації.

А саме аналіз міркувань, як вказує В. Н. Гладунський, і є сновним завданням логіки як науки [3, с. 10].

Міркування – це складний розумовий процес і, як будь-який процес він може бути або правильним, або не правильним і привести людину до правильних (істинних) або неправильних (хибних) висновків. Міркування вважається правильним, якщо висновок, який людина отримує у цьому процесі, з необхідністю випливає з інших, до цього відомих знань. Отже, одне із завдань PR-комунікації полягає у тому, щоб предмет комунікації був адекватним до попередніх знань об’єкта, відповідав його уявленням та переконанням. Тоді висновок, який має зробити об’єкт під впливом предмету буде правильним, тобто відповідатиме поставленим цілям PR-комунікації.

При визначенні мети і завдань PR-комунікації необхідно враховувати, що більшість знань, які здобуває людина і якими вона користується є опосередкованими, вивідними. Вони здобуваються шляхом логічного міркування з уже існуючих деяких знань, якими людина володіла до цього. Форму, за допомогою якої ці знання здобуті, логіка називає умовиводом.

Логіка розкриває умовивід як форму мислення, у процесі якої з одного або більше висловлень за певними правилами здобувається нове висловлення, яке містить у собі нове знання. Серія взаємопов’язаних умививодів, яка закінчується новим умовиводом, або прийняттям рішення, називається міркуванням.

Для цілей PR-комунікації є важливим вміти передбачити хід та напрямок міркувань об’єкта PR-комунікації щодо предмету PR-комунікації і, за необхідністю, скерувати міркування об’єкта у вигідний для суб’єкта PR-комунікації бік.

Для цього необхідно знати логічну структуру умовиводу, складовими частинами якої логіка називає:

а) висловлення, з яких виводиться нове висловлення. Вони несуть основне знання і становлять засновок умовиводу;

б) нове висловлення, яке одержане внаслідок виведення із засновку, - називається висновком умовиводу. Зміст висновку становить нове, вивідне знання, здобуте шляхом виведення з основного.;

в) саме виведення – це логічний зв'язок між засновком і висновком, завдяки якому здійснюється перехід від засновку до висновку, від раніше відомих знань до нових, безпосередньо здобутих у даному умовиводі [3. с. 140].

Прикладом раніше відомих знань можуть стати висловлення «Якість освітніх послуг вітчизняних вищих навчальних закладів контролюється державою» і «Луганський державний інститут культури і мистецтв є вітчизняним вищим навчальним закладом». Найочевиднішим висновком, який випливає зі співставлення цих двох висловлень є нове знання про те, що «Якість освітніх послуг Луганського державного інституту культури і мистецтв контролюється державою».

Подібний висновок, зроблений об’єктом PR-комунікації інституту може бути не лише бажаним з точки зору ствердження позитивної репутації ЛДІКМ в очах громадськості, яка виступає в якості об’єкта, але й заздалегідь спрогнозованим.

Прогнозування ймовірних висновків об’єкта про предмет комунікації можливе за умов врахування правил логіки, та опори на попередні знання, уявлення та переконання об’єкта.

Отже, ми можемо дійти власного висновку, що предмет PR-комунікації повинен моделюватися суб’єктом як засновок певного умовиводу, хід якого має привести об’єкт до конкретного, бажаного для суб’єкта висновку. До того ж зміст предмету комунікації має бути адекватним попереднім знанням об’єкта.

Розглядаючи логіку PR-комунікації, ми, насамперед, спираємось на її близькість за точністю до математики, найхарактернішою рисою якої є метод дедукції [4, с. 20]. А тому вважаємо за необхідне детальніше розглянути такий вид умовиводів, як дедуктивні умовиводи, в яких здійснюється перехід, як правило, від загального до менш загального, часткового, одиничного.

У засновок дедуктивних умовиводів входять загальні доведені положення, закони, теореми, аксіоми та ін., тобто висловлення які несуть об’єктивну істинну інформацію і виражають загальне правило або знання по відношенню до певної множини предметів, які підпорядковані цьому загальному правилу.

Знання, що містяться у висновку дедуктивного умовиводу, стосуються лише тих предметів, про які йдеться в засновку. У наведеному вище прикладі одне з висловлень засновку «Якість освітніх послуг вітчизняних внз контролюється державою» - це загальне істинне правило, яке випливає із законодавчих і нормативних актів, а друге – „ЛДІКМ – вітчизняний внз” - також істинне висловлення, це висловлення підпорядковане за змістом першому тим, що «ЛДІКМ теж є вітчизняний внз». Висновок «Якість освітніх послуг ЛДІКМ контролюється державою» є логічним висновком з двох попередніх висловлень – засновків. Цей висновок ми одержали внаслідок поширення загального правила на одиничний предмет - ЛДІКМ. Отже, дедуктивні умовиводи будуються завжди, коли конкретне часткове підводиться під загальне правило, а потім із загального правила дістається нове знання - висновок щодо цього конкретного і часткового.

Висновок об’єкта PR-комунікації, що виникає у його свідомості на основі предмета PR-комунікації, описаного у попередньому прикладі, може виникати також у вигляді твердження: „Якщо ЛДІКМ є вітчизняним внз, то (значить) якість його освітніх послуг контролюється державою”. Звідси лише один крок до наступного висновку: „Якщо якість освітніх послуг ЛДІКМ контролюється державою, то вона не може бути низькою, а, отже, є високою!”

Дедукція вважається єдиним методом побудови ланцюжка логічних висновків при доказі математичних теорем, які формулюються у вигляді умовних висловлень „Якщо..., то...”, в яких вихідне припущення називається умовою теореми, а висновок – твердженням теореми. [4, с. 20].

У природній мові складне речення, складові частини якого з’єднано зворотом „якщо..., то...”, називається складнопідрядним реченням з підрядним умовним, а в логіці – імплікацією ( лат. implicatio – сплетення, переплетення), або умовним висловленням. Частина висловлення, яка пов’язана зі словом „якщо”, в логіці називається „антецедент” (попередній), інша частина, що починається зі слова „то”, - „консеквент” (наступний) [3, с. 83; 4, с. 49].

Таким чином, ми можемо уявити предмет PR-комунікації як антецедент, а висновок об’єкта, – як консеквент імплікаційного висловлення, пов’язані за змістом і за формою. Якщо ми запишемо імплікаційне висловлення: „Якщо якість освітніх послуг ЛДІКМ контролюється державою, то вона є високою!” у вигляді логічної формули, воно виглядатиме наступним чином:

a => b

і читатиметься так: „a імплікує b”.

З точки зору потреб PR-комунікації, суб’єкт має бути зацікавленим у тому, щоб висновок об’єкта не був хибним. У цьому має допомогти знання логічного правила, що імплікація може виявитися хибною тільки тоді, коли антецедент є істинним, а консеквент – хибним. Іншими словами, зазначає К. К. Жоль, імплікація є хибною тоді й тільки тоді, коли засновок – істинний, а висновок – хибний [4, с. 51].

Якщо у дедуктивному умовиводі висловлення, які є у засновку, - істинні (здаються об’єкту істинними) і сам умовивід побудовано правильно, то істинність висновку з необхідністю випливає з істинності засновку і не викликає у об’єкта найменших сумнівів. Що саме й потрібно суб’єкту комунікації

Висновки. Отже, для досягнення поставлених суб’єктом цілей PR-комунікації, виникає необхідність моделювання засновків таким чином, щоб у об’єкта формувалися лише прогнозовані однозначні висновки.

Для формування у свідомості об’єкта PR-комунікації однозначних висновків про предмет комунікації, необхідно при його побудові враховувати логічні правила засновків, які виглядають наступним чином:

а) з двох заперечних засновків не можна зробити однозначного висновку;

б) з двох часткових засновків не можна зробити однозначного висновку;

в) якщо один із засновків є частковим судженням, то й висновок, якщо він можливий, має бути частковим;

г) якщо один із засновків є заперечним судженням, то і висновок, якщо він можливий, має бути заперечним;

д) якщо обидва засновки є стверджувальними судженнями, то висновок не може бути заперечним [3, с.150].

Основне завдання PR-комунікації, на нашу думку полягає в тому, щоб: спрямувати хід міркувань об’єкта у потрібному суб’єкту напрямку і, спираючись на попередні знання об’єкта та на закони і правила логіки, підвести його до отримання такого нового знання про предмет, яке є вигідним для суб’єкта.

При цьому в свідомості об’єкта має скластися особисте переконання в повній самостійності і незалежності в процесі отримання нового знання та ілюзія про відсутність зовнішнього втручання в процес його міркувань.

Зовнішнє втручання як раз і полягає в тому, що об’єкт отримував виключно такі знання про предмет, які повністю співпадали з попередніми знаннями, уявленнями та переконаннями що склалися в його свідомості, а тому просто не міг дійти інших висновків, протилежних тим, до яких його скеровував суб’єкт комунікації.
Література:


  1. Борисов Б. Л. Технологии рекламы и PR: Учебное пособие – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 624 с.: ил.

  2. Буари Филипп А. Паблик рилейшнз, или стратегия доверия: пер. с фр. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 178 с.

  3. Гладунський В. Н. Логіка. Навчальний посібник (вид. 2-ге). Львів: Афіша, 2004. – 359 с.

  4. Жоль К. К. Вступ до сучасної логіки. К.: Либідь, 2002. – 152 с.

  5. Комаровський О. В. Використання методів паблік рилейшнз на ринку освітніх послуг / Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка / Зб. наукових праць. – Харків – Луганськ: СтильІздат, 2006. – С.41-52.

  6. Комаровський О. В. Паблік рилейшнз в освіті / Підготовка творчої особистості в мистецьких вищих навчальних закладах / Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Харків: Принт дизайн, 2003. – С.211-222.

  7. Комаровський О. В. Паблік рилейшнз в освітньому просторі / Активізація креативного потенціалу особистості / Зб. наук.-метод. праць. За ред. Третьяченко В. В. (гол. ред. кол.), Гладушиної Р. М., Сорочан Т. М., Філіппова В. Л. та ін. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. – С. 92-95.

  8. Комаровський О. В. Паблік рилейшнз як чинник підвищення конкурентоздатності вищого навчального закладу / Проблеми творчого зростання особистості сучасного фахівця / Зб. матеріалів методологічного семінару (Луганськ, 30 січня 2007 р.). – Луганськ: Луганськ-Арт, 2007. – С. 64-83.

  9. Комаровський О. В. Підвищення конкурентоздатності вищого навчального закладу засобами паблік рилейшнз / Менеджмент соціокультурної діяльності: стан та перспективи / Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (Луганськ, 22-23 лютого 2007 р.). – Луганськ: Луганськ-Арт, 2007. – С. 107-116.

  10. Почепцов Г. Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 506 с

  11. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, - 2001. – 656 с.

Схожі:

Парафійник ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ Частина І Навчальний...
Парафійник Н.І. Документно-інформаційні комунікації: навч посіб для студ спец. «Документознавство та інформаційна діяльність» / Н.І....
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів...
Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...
1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
ТЕМА ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО – ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
Особливості невербальної комунікації у прозі Панаса Мирного на прикладі усмішки
Романи Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія» відзначаються яскравими зразками використання невербальної комунікації...
Олексій Комаровський
Сьогодні, у наш динамічний час, інформація про когось, чи про щось розповсюджується з неймовірною швидкістю, впливаючи на свідомість,...
Школи(спортивні,музичні,художні)
Риторика, логіка та комп'ютерні ігри. Гуртки: музичний, спортивної боротьби, хореографічний
Логіка: 1, 2, 3 роки навчання Розділ Методика роботи над поняттям
«більше» («менше»), «старший» («молодший»); вміти встановлювати порядок розміщення предметів за заданим відношенням
Створення структурно-логічних схем з поєднанням
...
О. М. Володченко // Актуальні питання масової комунікації: науковий...
Володченко О. М. PR-тексти та їх використання в туристичних виданнях / О. М. Володченко // Актуальні питання масової комунікації:...
«Людина не винна, поки не доведено протилежне»
Партія Ренесансу дотримується наступних принципів: інтелектуалізму (логіка, «презумпція невинності» і «бритва Оккама», концепція...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка