|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
4. Центральними органами виконавчої влади є міністерства, державні комітети та інші центральні органи (відомства, служби, головні управління, агентства, комісії тощо). Основними правовими актами, які регулюють діяльність цих органів, є Конституція України, закони, укази Президента, Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, а також окремі положення про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (наприклад, Положення про Міністерство юстиції України). За змістом діяльності кожний центральний орган виконавчої влади забезпечує втілення в життя державної політики у відповідні галузі державного управління на території України, здійснює керівництво дорученою сферою відання і несе відповідальність за її стан і розвиток перед Кабінетом Міністрів та Президентом України. Центральні органи утворюються, реорганізуються і ліквідуються Президентом за поданням Прем'єр-міністра України. Вони є, як правило, єдиноначальними органами виконавчої влади, що означає здійснення владних повноважень цього органу його керівником — міністром, головою державного комітету, керівником іншого центрального органу. Він персонально несе всю повноту відповідальності за результати роботи центрального органу безпосередньо перед Президентом і урядом. Міністерство визначається як центральний орган виконавчої влади, який здійснює керівництво дорученою йому галуззю управління або сферою діяльності. Його очолює міністр, котрий призначається на посаду Президентом за поданням Прем'єр-міністра України, а звільняється з посади безпосередньо за рішенням Президента України. В Україні створено міністерства економіки, закордонних справ, внутрішніх справ, вугільної промисловості, оборони та ін. Державний комітет — це центральний орган виконавчої влади, який здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами. Його очолює голова державного комітету. В Україні створено державні комітети статистики, зв'язку та інформації, з туризму, земельних ресурсів тощо. До інших центральних органів виконавчої влади належать центральні органи, які здійснюють виконавчі, контрольні, наглядові, координаційні та дозвільні функції. Такими органами в Україні зокрема є: Головні управління при Кабінеті Міністрів України (архівне та ін.); агентства (Національне космічне агентство, Національне агентство з питань банкрутства, Національне агентство з питань розвитку та європейської інтеграції та ін.); комісії (Вища атестаційна комісія та ін.); комітети (Антимонопольний комітет, Комітет водного господарства та ін.); фонди (державного майна), інші відомства (Ліцензійна палата. Державна податкова адміністрація та ін.). Загальна ж кількість центральних органів виконавчої влади перевищує дев'яносто. Переважна більшість центральних органів бере участь у реалізації економічної і соціальної політики держави. Кожний з цих органів в межах дорученої йому сфери відання: — прогнозує перспективні напрями і реалізує стратегічну мету та завдання розвитку; — бере участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку держави; — розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізми впровадження їх, затверджує галузеві стандарти; — формує державну промислову політику і забезпечує її проведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для прискореного розвитку їх; — розробляє пропозиції для зміни умов оподаткування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств окремих галузей; — вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку; — бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру тощо. Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій центральним органам надано широкі повноваження із забезпечення роботи. Зокрема вони мають право: — одержувати від інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань; — скликати у визначеному порядку наради з питань, які належать до їхнього відання; — залучати спеціалістів центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій для розгляду питань, які належать до їхнього відання; — притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними місцевих органів, а також підприємств, установ, організацій, які належать до їхнього сфери відання та ін. Рішення центрального органу виконавчої влади набуває юридичної сили, коли воно оформлене як правовий акт, який видано ним у межах повноважень на основі та на виконання Конституції і законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України. Переважна більшість актів центрального органу видається у формі наказів керівників цих органів. Вони є обов'язковими для виконання всіма органами й організаціями, їхніми посадовими особами, які підпорядковані відповідному центральному органові. Нормативно-правові акти підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному законом. Нормативно-правові акти центральних органів про права й обов'язки громадян має обов'язково бути доведено до відома населення. В інакшому разі вони є нечинними. 5. Виконавчу влади в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні і районні, Київська та Севастопольська місцеві державні адміністрації. Ці органи є єдиноначальними органами виконавчої влади, владні повноваження яких реалізуються одноособове їхніми керівниками — головами місцевих державних адміністрацій. Вони наділені правом представляти інтереси держави й видавати від її імені розпорядження, чинні на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві державні адміністрації діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом і урядом, підзвітності та підконтроль-ності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених Законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні". Головними завданнями місцевих державних адміністрацій є: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; дотримання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля; 4) підготовка та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодія з органами місцевого самоврядування; 7) реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Головною функцією місцевої державної адміністрації є виконавча функція, оскільки цей орган, його діяльність безпосередньо пов'язані з практичною реалізацією виконавчої влади. В управлінні відповідних місцевих адміністрацій перебувають об'єкти державної власності: інвестиційні фонди, засновниками яких є відповідні місцеві державні адміністрації; об'єкти, які забезпечують діяльність державних організацій, установ та служб, що фінансуються з відповідного обласного чи районного бюджету; заклади освіти, культури, охорони здоров'я та ін. У разі делегування місцевим органам державної виконавчої влади відповідних повноважень районними чи обласними радами в їхньому управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад. Кабінет Міністрів України за погодженням з Президентом може передавати місцевим державним адміністраціям повноваження органів вищого рівня в межах, визначених Конституцією та законами. Для вирішення своїх завдань і виконання функцій місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану дотримання Конституції та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ незалежно від форм власності і підпорядкування; давати обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій і громадянам з питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду; отримувати необхідну статистичну інформацію та інші необхідні дані від державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ; порушувати питання про дострокове припинення повноважень відповідних рад, сільських, селищних і міських голів згідно з чинним законодавством тощо. Місцеві державні адміністрації очолюють голови цих адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету Міністрів України на термін повноважень Президента, тобто на 5 років. У разі обрання нового Президента голови державних адміністрацій виконують свої повноваження до сформування Кабінету Міністрів і заявляють про свою відставку в день набуття повноважень новим складом уряду. Дострокове припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації можливе, зокрема, в тому разі, якщо орган місцевого самоврядування висловить недовіру голові, на підставі чого Президент приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради. Президент має прийняти рішення про відставку голови. Законом встановлено певні обмеження стосовно зайняття посад у місцевих державних адміністраціях. Зокрема, їхні голови, заступники, керівники управлінь, відділів не можуть бути народними депутатами, мати інший представницький мандат, не мають права поєднувати свою службову діяльність з іншою роботою, окрім викладацької, наукової, творчої в поза-робочий час, входити до складу керівного органу підприємства чи іншої організації, що має на меті отримання прибутку. Голови місцевих державних адміністрацій одноособове приймають рішення шляхом видання розпоряджень і несуть за них відповідальність за чинним законодавством. Нормативно-правові акти цих органів підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції і з цього моменту набувають чинності. Акти, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набувають чинності не раніше, ніж з моменту оприлюднення. 6. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. 7. Серед трьох складових гілок державної влади в Україні особливе місце посідає судова. Судова влада (правосуддя) здійснюється виключно судами у формі конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. Привласнення функцій правосуддя будь-ким іншим не допускається. У ст. 124 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судову систему України складають Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Організація, повноваження і порядок діяльності цих судів визначаються спеціальними законами України. Конституційний Суд України є незалежним, самостійним суб’єктом у системі судової влади, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України здійснює правосуддя в межах, визначених Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. До складу Конституційного Суду України входять 18 суддів Конституційного Суду. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (КСУ). Суддею КСУ може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя КСУ призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засідання КСУ зі складу суддів КСУ таємним голосуванням на трирічний строк. До повноважень КСУ належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлумачити Конституцію України та закони України. Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим. Суди загальної юрисдикції забезпечують захист прав і свобод громадян через розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ. До них належать районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міжобласний, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил, арбітражні суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, Вищий арбітражний суд України, Верховний Суд України та всі інші суди, що мають бути утворені відповідно до Конституції України. Конституція України встановлює, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, порядок обрання і функціонування яких має визначитися законами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України. Вони є обов’язковими для всіх суб’єктів на всій території України. За їх невиконання встановлено юридичну відповідальність. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності й спеціалізації. Принцип територіальності означає, що місцеві суди, до яких відносять районні (міські) суди, військові суди гарнізонів та арбітражні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, утворюються переважно з огляду на адміністративно-територіальний поділ України. Принцип спеціалізації передбачає створення спеціалізованих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних, сімейних, адміністративних та у справах неповнолітніх. Конституцією та законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів. Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і що будь-який вплив на суддів заборонений. Недоторканність суддів поширюється на листування, засоби зв’язку, документи, службові та приватні приміщення. Гарантії незалежності й недоторканності суддів виявляються також у тому, що вони обіймають свої посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначених на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Решта суддів, крім суддів КСУ, обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому законодавством про судоустрій. Конституція України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі й присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Професійним суддям забороняється належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь в будь-якій політичній діяльності, бути членами виборних державних органів чи органів місцевого самоврядування, обіймати будь-які інші оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Судочинство в Україні провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними його засадами є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов’язковість рішень суду. Конституція України також встановлює, що за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності. Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус суддів” суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Верховна Рада України зупиняє повноваження судді та дає згоду на його затримання чи арешт у випадках, передбачених законом. Згідно з Конституцією України в державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а Всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох. За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. До відання Вищої ради юстиції належать: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) винесення рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності місцевих суддів і прокурорів. Лекція № 6 |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
Тема: Основи теорії держави Терміни: суспільство, суспільно-економічна формація, політика, влада, держава, суверенітет, функції держави, механізм держави, державний... |
Основні концепції походження держави Бога, то вона має право на існування і є непорушною. У філософії теологічну концепцію походження держави створив один із найвидатніших... |
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030202... ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ: ПОХОДЖЕННЯ, СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ, ФОРМА ДЕРЖАВИ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ, УПРАВЛІННЯ ТА ВЛАДА |
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
|
Г лава держави Глава держави Держави — це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, яка посідає формально найвище місце в системі органів... |
План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |