|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
ТЕМА: Конституційна система державних органів України
1. Важливим інститутом конституційного права є система державних органів. Іноді її називають державним апаратом, через який здійснюється державна влада, функції держави. Також, конституційно закріплено, що народ здійснює владу не лише безпосередньо (у формах безпосередньої демократії), а й через органи державної влади (ст. 5 Конституції України), діяльність яких побудовано за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом України. Вона втратила колишній статус найвищого органу державної влади, який було закріплено в Конституції України 1978 р., і водночас набула всіх основних рис парламенту України — єдиності, загальнонаціональності, представницькості, виборності, однопалатності, колегіальності та постійності. Єдиність парламенту полягає в тому, що в Україні немає інших органів законодавчої влади, як це було до 1992 року, коли законодавчу владу в період між сесіями здійснювала Президія Верховної Ради України, вносячи зміни і доповнення до чинного законодавства. Верховна Рада характеризується загальнонаціональним характером, оскільки вона представляє увесь Український народ і виступає від його імені. Саме це закріплено в преамбулі Конституції України. Колегіальність парламенту України проявляється в тому, що, складаючись з 450 народних депутатів, він є повноважним за умови обрання не менше як двох третин від його конституційного складу (ст. 82). Рішення Верховної Ради ухвалюються на її пленарних засіданнях більшістю від її конституційного складу шляхом голосування, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91). Виборність Верховної Ради полягає в тому, що вона формується виключно шляхом виборів народних депутатів на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Український парламент є однопалатним. Це зумовлено насамперед тим, що: Україна є унітарною державою; становлення парламентаризму перебуває на початковому етапі; організація державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову утвердилася в Україні далеко ще не в усьому. Верховна Рада України є постійно діючим державним органом. Це підтверджується тим, що народні депутати обираються до парламенту строком на 4 роки і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Наведені риси парламенту України визначають властиве тільки йому місце в системі органів державної влади України. Головними функціями Верховної Ради є: 1) законодавча; 2) установча (державотворча, організаційна); 3) функція парламентського контролю. Пріоритетною функцією Верховної Ради є законодавча. Вона полягає в ухваленні законів, у внесенні до них змін чи визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, в скасуванні або призупиненні їхньої дії. Складовою частиною цієї функції є також законопроектна робота, винесення законопроектів на розгляд парламенту, а також видання законів, проведення відповідних наукових досліджень (наприклад, з проблем ефективності і розвитку законодавства). Згідно з Конституцією Верховна Рада може ухвалювати закони з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Водночас ст. 92 передбачає низку питань, які вирішуються виключно законами України: права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов тощо. Не менш важливою є установча функція Верховної Ради України. Основними напрямами її діяльності із здійснення цієї функції є: участь у формуванні органів виконавчої влади; формування органів судової влади; створення парламентських структур; участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій; вирішення питань територіального устрою України і забезпечення формування органів місцевого самоврядування. Важливе місце в діяльності Верховної Ради України посідає парламентський контроль. Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є: 1) парламентський контроль за дотриманням конституційних прав та свобод людини і громадянина та захист їх; 2) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; 3) бюджетно-фінансовий контроль; 4) ухвалення Верховною Радою рішення про направлення запиту Президентові України; 5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради; 6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури; 7) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії тощо. Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями як головними функціями парламенту Верховна Рада України здійснює чимало інших функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, оборонну. Парламент України наділено широкими повноваженнями, які визначають його місце та роль у державі. Їх можна класифікувати за напрямами його діяльності. У галузі правотворчої діяльності: — внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції (ст. 85.1); — ухвалення законів (ст. 83.3); — затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього (ст. 85.4); — затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля (ст. 85.6); — затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про отримання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України (ст. 95.14); — затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності (ст. 85.36). У галузі державного будівництва та адміністративно-територіального устрою держави: - визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85.5); - призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією України (ст. 85.2); - призначення виборів Президента України в строки, передбачені Конституцією України (ст. 85.7); - призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (ст. 85.30); - призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим тощо. У галузі зовнішньої політики: - визначення засад зовнішньої політики (ст. 85.5); - надання у передбачений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація (припинення дії) міжнародних договорів України (ст. 85.32). У галузі контрольної діяльності: - контроль за виконанням Державного бюджету України (ст. 85.4); - заслуховування щорічних послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України (ст. 85.8); - здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України (статті 85.13, 87); - заслуховування щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (ст. 85.17); - здійснення парламентського контролю в межах, визначених Конституцією України (ст. 95.33); - усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) (ст. 85.10); - висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади (ст. 85.25) тощо: У галузі національної безпеки та оборони: - оголошення за поданням Президента України стану війни і укладання миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (ст. 85.9); - ухвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допущення підрозділів збройних сил інших держав на територію України; - затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України (ст. 85.23); - затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (ст. 85.31) тощо. З питань затвердження органів, призначення і звільнення з посади посадових осіб: - надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України (ст. 85.12), Генерального прокурора України (ст. 85.25); - призначення або обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією України (ст. 85.15); - призначення на посаду і звільнення з посади: Голови Національного банку України (за поданням Президента України) (ст. 85.18); Голови та інших членів Рахункової палати (ст. 85.16); Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 85.17); половини складу Ради Національного банку України (ст. 85.19); половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (ст. 85.20); призначення третини складу Конституційного Суду України (ст. 85.26); призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України (ст. 85.21); надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України (ст. 85.24); обрання суддів безстроково (ст. 85.27); призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України (ст. 85.35) тощо. Конституція України в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у формі однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути. Істотними новелами є: припинення функціонування Президії Верховної Ради України як постійно діючого органу загальної компетенції; перетворення постійних комісій Верховної Ради на комітети; формування Рахункової палати Верховної Ради; створення інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та інших інститутів (наприклад, інституту найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради України і для здійснення процедури складання присяги народними депутатами; представника Президента у Верховній Раді та ін.). Для здійснення контролю від імені Верховної Ради за використанням коштів Державного бюджету формується Рахункова палата. Сфера її повноважень поширюється передовсім на уряд, фінансово-економічні органи виконавчої влади, Національний банк України та інші органи, визначені в законі. Контрольний орган парламенту організовує свою діяльність на засадах законності, плановості, об'єктивності та гласності. Незалежність Рахункової палати означає, що в межах своєї компетенції вона самостійно вирішує питання, пов'язані зі здійсненням контролю, проведенням перевірок та ревізій, діє незалежно від будь-яких інших органів держави, політичних партій і громадських об'єднань. Конституцією (ст. 101) вперше в Україні затверджується посада Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на якого покладається завдання здійснення парламентського контролю за дотриманням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Він призначається на посаду і звільняється з неї Верховною Радою України. Уповноважений з прав людини має розглядати звернення, заяви і скарги громадян з приводу порушення їхніх прав та свобод, а також вживати заходів до відшкодування громадянам шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями. Уповноважений є підзвітним лише парламенту України. Він діє незалежно від будь-якої влади, не пов'язаний ніяким імперативним мандатом. Його посада несумісна з будь-якою політичною посадою або діяльністю, перебуванням на іншій посаді в органах державної виконавчої влади й органах місцевого самоврядування, членством у політичних партіях чи профспілках, заняттям підприємницькою діяльністю. Основними галузевими органами Верховної Ради є її комітети. Верховна Рада затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Комітети здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України (ст. 89). Парламент у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховною Радою створюються тимчасові слідчі комісії. Відповідно до ст. 88 Конституції до складу Верховної Ради входять: Голова Верховної Ради України; перший заступник Голови Верховної Ради України; заступники Голови Верховної Ради України; апарат Верховної Ради України. Голова Верховної Ради має такі повноваження: 1) веде засідання Верховної Ради; 2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданні Верховної Ради; 3) підписує акти, ухвалені Верховною Радою; 4) представляє Верховну Раду в зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради. Відповідно до ст. 82 Конституції Верховна Рада України працює сесійно. Сесії поділяються на чергові та позачергові. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня. Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менше як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або на вимогу Президента. У разі запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання. Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні (тобто загальні) і засідання її органів (комітетів). Вони проводяться, як правило, відкрито. Закрите засідання відбувається за рішенням більшості від конституційного складу парламенту. Рішення Верховної Ради ухвалюються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж голосування на засіданнях здійснюється народним депутатом особисто. Засідання парламенту проводяться згідно з розкладом засідань. Рішення ухвалюються тільки з питань, внесених до порядку денного, за винятком випадків, передбачених регламентом Верховної Ради України. У разі порушення цієї вимоги ухвалене рішення є недійсним і Голова Верховної Ради не має права підписувати відповідний акт. Засідання Верховної Ради відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради або його заступники. В окремих випадках ці функції виконує один із голів комітету парламенту, визначений Головою Верховної Ради або ж головуючий, обраний депутатами на засіданні. Перед кожним пленарним засіданням відбувається поіменна реєстрація депутатів з пред'явленням посвідчення, персональної картки для голосування і з особистим підписом депутата. На початку кожного засідання Верховної Ради головуючий повідомляє про кількість депутатів, які зареєструвалися, а також про тих, котрі відсутні з поважних причин. Кожного робочого дня на початку засідання головуючий оголошує порядок денний на весь день роботи. Питання розглядаються в тій послідовності, в якій їх внесено до порядку денного. Рішення Верховної Ради ухвалюються відкритим голосуванням за допомогою електронної системи підрахунку голосів та таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-якого депутата, підтриманою не менше як третиною депутатів, які взяли участь у голосуванні. На пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу головуючого. Промовець зобов'язаний виступати тільки з питання, з якого йому надано слово. Він не має права вживати образливих висловлювань та непристойних або лайливих слів, закликати до незаконних чи насильницьких дій. Конституція України закріпила правові засади здійснення законодавчого процесу (законодавчої процедури). Він являє собою передбачений Конституцією та законами України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень. Законодавчий процес складається з кількох стадій: вияв законодавчої ініціативи; обговорення законопроекту; прийняття закону; підписання закону; опублікування закону. У свою чергу, кожна із зазначених стадій поділяється на окремі етапи та підстадії. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді надано Президентові України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України, Національному банку України (ст. 93). Інші суб'єкти також можуть звертатися до Верховної Ради з відповідними пропозиціями. Однак ці звернення не обов'язкові для розгляду в парламенті. Згідно з регламентом Верховної Ради є певна послідовність розгляду законопроектів, яка визначається планами законодавчих робіт. Тому від моменту вияву законодавчої ініціативи до її розгляду Верховною Радою потрібен певний час. Проте, якщо Президент визначає свій законопроект невідкладним, він розглядається позачергово. Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях. До розгляду й ухвалення законопроекту входять: обговорення і схвалення основних положень в цілому (перше читання), обговорення і схвалення статей законопроекту (друге читання), внесення редакційних поправок, узгодження структурних частин між собою та узгодження з іншими законами (третє читання). За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення: — про ухвалення закону в цілому; — про відхилення законопроекту; — про повернення законопроекту на доопрацювання із наступним поданням на повторне третє читання; — про відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до ухвалення інших рішень; — про ухвалення законопроекту в цілому і, якщо він стосується питання, зазначеного в ст. 73 Конституції, винесення його на всеукраїнський референдум. Тексти законів та інших законодавчих актів, ухвалених Верховною Радою України, оформляються апаратом парламенту і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради, після чого закони невідкладно надсилаються на підпис Президентові. Президент протягом 15 днів може вивчати текст закону, залучати до цього вчених і спеціалістів, консультуватися з іншими компетентними особами та органами, після чого може підписати закон і тим самим взяти його до виконання й офіційного оприлюднення. Стаття 94 Конституції передбачає також, що в разі неповернення Президентом закону для повторного розгляду він вважається схваленим ним і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Президент може скористатися правом відкладного вето, під яким розуміється право глави держави на повернення закону, поданого йому на підпис, для повторного розгляду в парламент. Відхиляючи закон, Президент надсилає також до Верховної Ради сформульовані й умотивовані пропозиції до цього закону. Пропозиції і зауваження Президента спочатку розглядаються в комітетах, а потім на пленарному засіданні. Якщо під час розгляду закон знову буде ухвалено Верховною Радою не менше як двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати й офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Конституція передбачає, що закон набуває чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Мається на увазі, що закон може сам визначати певний варіант набуття ним чинності, наприклад, передбачати конкретну дату. В усякому разі закон спочатку має бути опубліковано, і він не може ні в якому разі набути чинності раніше дня такого опублікування. 2. Пост Президента України введено через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет. Першого Президента було обрано всенародне 1 грудня 1991 року водночас з проведенням всеукраїнського референдуму, який підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року про проголошення України незалежною суверенною державою. Правовий статус Президента визначено в розділі 5 чинної Конституції, який визначає його роль і місце в державі, окреслює коло повноважень, регламентує порядок обрання і припинення його посадових повноважень, форми співпраці з органами законодавчої, виконавчої і судової влади. За Конституцією Президент України є главою держави і гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина. Він є уособленням держави і державної влади в цілому, а не якоїсь окремої гілки, що зумовлено колом його повноважень, його роллю та місцем у політичному житті суспільства. Як глава держави він є вищою посадовою особою і саме тому наділяється повноваженнями виступати від імені України як у внутрішньому житті, так і в міжнародних відносинах. Президентом України може бути обрано громадянина, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. Одна і та ж особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті отримання прибутку. Новообраний Президент вступає на пост після складання присяги на урочистому засіданні Верховної Ради України. До присяги його приводить Голова Конституційного Суду України. Ця присяга за своїм змістом і формою є присягою народові України, невідступною обіцянкою виконувати повноваження тільки в інтересах усіх громадян України. Юридичне значення присяги полягає не тільки в тому, що з моменту її складення новообраний Президент приступає до своїх повноважень як глава держави, а і в тому, що припиняються повноваження попереднього Президента. Конституційні повноваження Президента України можна класифікувати за сферами діяльності. У сфері національної безпеки і оборони:
У сфері зовнішньополітичної діяльності:
У взаємостосунках із законодавчою владою:
У взаємостосунках із виконавчою владою:
У питаннях призначення інших органів та посадових осіб:
У галузі прав людини і громадянина:
Президент виконує й інші повноваження, визначені Конституцією України. Названі повноваження нерозривно пов'язані із сутністю посади Президента як глави держави, тому він не може передавати (делегувати) їх іншим особам або органам. Конституція гарантує недоторканність Президента на час здійснення президентських повноважень, яку слід розглядати як особисту гарантію, що створює умови для безперешкодного виконання повноважень. Свої повноваження Президент виконує до вступу на пост новообраного президента України. В окремих випадках, передбачених Конституцією, його повноваження може бути припинено достроково в разі: — відставки, тобто добровільної відмови від займаної посади. Вона набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Згоди парламенту не потрібно; — неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я. Відставку має бути прийнято на засіданні парламенту і підтверджено рішенням більшості від його конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України; — усунення з посади в порядку імпічменту — особливої процедури притягнення до відповідальності в разі порушення Конституції або скоєння тяжкого злочину; — смерті. Для забезпечення виконання своїх повноважень Президент наділяється правом видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Ці акти ухвалюються на основі Конституції та законів і спрямовані на виконання їхніх положень. І За юридичними ознаками укази і розпорядження Президента можуть бути нормативними, в яких закріплюються правила поведінки загального характеру, розраховані на багаторазове застосування, або індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (наприклад, призначення на посаду, нагородження). 3. За своїм статусом Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і, як уряд, очолює цю систему. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та контролюючи діяльність цих органів. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри. Прем'єр-міністр є главою Кабінету Міністрів України, який керує роботою Кабінету Міністрів і спрямовує її на виконання програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою. Він призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Склад Кабінету Міністрів формується Президентом України за певної участі Верховної Ради в строк, що не перевищує 60 днів після припинення повноважень попереднього уряду. Новоутворений Кабінет Міністрів не пізніше як за 30 днів подає Верховній Раді України для схвалення програму своєї діяльності на весь термін повноважень. До програми додається схема структури Кабінету Міністрів України з інформацією про його персональний склад. Програма вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Кабінет Міністрів утворюється на строк повноважень Президента України, тобто на 5 років. Однак кожного члена Кабінету Міністрів може бути звільнено з посади в будь-який момент Президентом. Разом із тим, кожен член Кабінету Міністрів має право з політичних чи особистих мотивів заявити Президентові про свою відставку. Головними завданнями Кабінету Міністрів України є: забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, реалізація прав та свобод людини і громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості; виконання Конституції та законів України, актів Президента України про формування і проведення зовнішньої і внутрішньої політики держави; піклування про безпечне для життя та здоров'я людей довкілля, екологічну безпеку і раціональне використання природних ресурсів; вжиття заходів з гарантування національної безпеки й обороноздатності України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю тощо. Діяльність уряду грунтується на принципах: а) розподілу державної влади, який означає, що Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу у визначених Конституцією межах незалежно від органів законодавчої і судової влади, крім випадків, передбачених Конституцією; б) верховенства права, тобто Кабінет Міністрів у своїй діяльності дотримується вимог утвердження та гарантування прав і свобод людини, відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя; в) законності, яка полягає в тому, що Кабінет Міністрів здійснює свої повноваження на основі і на виконання Конституції, законів України, указів та розпоряджень Президента України; г) колегіальності, оскільки Кабінет Міністрів є колегіальним органом, який ухвалює рішення після вільного демократичного обговорення питань на своїх засіданнях; д) науковості, тобто Кабінет Міністрів у своїй діяльності спирається на наукове і соціологічне обгрунтування здійснюваної ним державної політики, активно використовує новітні досягнення наукових досліджень; е) гласності, тобто уряд регулярно інформує громадськість про свою діяльність. Кабінет Міністрів України має дуже широкий обсяг функцій та повноважень із здійснення виконавчої влади. Приймаючи за основу найбільш типовий перелік сфер і галузей суспільного життя, можна визначити такі основні їхні види. 1. У сферах економіки, фінансів, науки і технологій: — здійснення прогнозування та антимонопольного регулювання економіки України, сприяння розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності; — вжиття заходів з проведення земельної реформи, залучення інвестицій в економіку України, утворення і використання державних резервних фондів, визначення порядку формування та розміщення замовлень на виробництво продукції для державних потреб; -організація розробки і виконання Державного бюджету України, контроль обслуговування державного боргу України, дотримання порядку державного ціноутворення, організація державного страхування тощо. 2. У сферах соціального розвитку, освіти і культури: — вжиття заходів з підвищення реального рівня життя населення, забезпечення його зайнятості, пріоритетності соціального розвитку села, охорони сім'ї, материнства і дитинства, регулювання міграційних процесів; — створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку галузей охорони здоров'я, освіти, культури, спорту і туризму; — забезпечення духовно-культурного розвитку української нації, всього українського народу, збереження й охорони істо-рико-культурних пам'яток тощо; 3. У сферах гарантування прав і свобод людини, законності та громадського порядку, національної безпеки й обороноздатності: — організація і контроль дотримання органами виконавчої влади законодавства, що визначає права та свободи людини і громадянина, гарантії реалізації їх та захисту; — забезпечення охорони приватної та інших форм власності, зміцнення громадського порядку, активної боротьби зі злочинністю, виконання судових рішень; — забезпечення дотримання вимог законності в діяльності органів виконавчої влади та їхнього апарату, посадових осіб, вжиття заходів з подолання бюрократичних та інших зловживань при здійсненні їхніх повноважень тощо. 4. У сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування: — організація управління охороною і раціональним використанням природних ресурсів, розробка і забезпечення виконання державних та міжурядових екологічних програм; — забезпечення виконання програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо. 5. У сферах зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності: — участь у забезпеченні виконання міжнародних договорів України, ухвалення рішень і проведення переговорів та підписання міжнародних договорів України, які укладаються від імені Кабінету Міністрів України; — організація управління зовнішньоекономічною діяльністю держави, митною справою, складання платіжного балансу України, забезпечення раціонального використання державних валютних коштів тощо. На відміну від Президента України, якому Конституція забороняє передавати свої повноваження для здійснення іншим особам або органам, Кабінет Міністрів у разі необхідності може делегувати (тобто передавати для тимчасового чи безстрокового виконання) окремі повноваження іншим органам виконавчої влади, а також органам місцевого самоврядування — за їхньою згодою, якщо це прямо не заборонено законом або актом Президента України. Повноваження уряду припиняються в разі: — обрання нового Президента України; — прийняття Президентом рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України; — ухвалення Верховною Радою резолюції про недовіру Кабінету Міністрів; — відставки або смерті Прем'єр-міністра. Основною формою реалізації компетенції Кабінету Міністрів є його правові акти — постанови і розпорядження, які обов'язкові для виконання на території України. Постановами уряду оформляються найбільш важливі рішення, які мають нормативний характер. Рішення з оперативних, інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр і вони набирають чинності з дня підписання їх, якщо інше не передбачено в цих актах. |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
Тема: Основи теорії держави Терміни: суспільство, суспільно-економічна формація, політика, влада, держава, суверенітет, функції держави, механізм держави, державний... |
Основні концепції походження держави Бога, то вона має право на існування і є непорушною. У філософії теологічну концепцію походження держави створив один із найвидатніших... |
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030202... ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ: ПОХОДЖЕННЯ, СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ, ФОРМА ДЕРЖАВИ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ, УПРАВЛІННЯ ТА ВЛАДА |
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
|
Г лава держави Глава держави Держави — це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, яка посідає формально найвище місце в системі органів... |
План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |