СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА 2 ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ДДПУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 2014 ISSN 2313-2094

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26

УДК 378:37.013.42(430)

Г 79
Ігор ГРИНИК
РОЗВИТОК СИСТЕМИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

І СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У НІМЕЧЧИНІ
Стаття присвячена проблемі становлення та розвитку системи професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників у Німеччині. Визначено витоки соціальної та соціально-педагогічної освіти в Німеччині, здійснено аналіз і систематизацію загальних рис її розвитку. У результаті проведеного аналізу визна-чено основні досягнення та труднощі у розвитку системи вищої соціальної і соціально-педагогічної освіти в Німеччині, виявлено основні риси історичного і сучасного досвіду навчання фахівців соціальної сфери.

Ключові слова: соціальний педагог, соціальний працівник, професійна підготовка соціальних педагогів, система професійної підготовки соціальних педагогів.
Постановка проблеми. Становлення і розгортання державної системи соціальної підтримки населення у Німеччині цілком очевидно загострювало питання її кадрового забезпечення та інтенсифікувало започаткування й подальшу розбудову системи професійної підготовки фахівців до роботи з різними категоріями людей, відстоювання їхніх прав та інтересів. Розвиток соціальної роботи та соціальної педагогіки як професії у Німеччині розпочина-ється на початку XX ст. зі створення перших закладів соціальної освіти. Водночас уже з моменту їх заснування утвердилися різні шляхи професійної підготовки фахівців соціальної сфери у цій країні, зумовлені розмежуванням професійного поля власне соціаль-ної та соціально-педагогічної діяльності. Соціальна педагогіка та соціальна робота виникли як остання ланка в ланцюзі організацій

© Гриник Ігор, 2014

та інститутів сучасної соціальної німецької держави. Вони беруть початок з різних традицій, однак унаслідок соціокультурних транс-формацій зазнали диференціації й професіоналізації у різних аспектах соціальної діяльності, зумовлюючи особливості та відмін-ності соціальної і соціально-педагогічної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ефективної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників до різних аспектів майбутньої професійної діяльності привертає сьогодні значну увагу світової і вітчизняної наукової спільноти, адже це завдання й обов’язок, відповідно до актуальних запитів суспільства і держави визначається наскрізним для усіх напрямів соціальної і соціально-педагогічної роботи. Результатом цього стало накопичення наукових праць, що презентують дискусії щодо підготовки фахівців соціальної і соціально-педагогічної допомоги до діяльності з різними категоріями населення, а також відображають різні аспекти досліджуваної проблеми. Вітчизняні дослідники переконливо доводять, що досвід професійної освіти соціальних педагогів/соціальних працівників, нагромаджений у різних країнах світу, є важливим джерелом збагачення вітчизняної теорії і практики (Л. Віннікова, Г. Лещук, Н. Микитенко, О. Павлішак, О. Пічкар, Н. Собчак та ін.).

Аналіз наукової літератури засвідчує достатньо активне звернення дослідників до досвіду Німеччини у галузі професійної підготовки соціальних фахівців, що вирізняється результативними підходами і прогресивними ідеями (Н. Абашкіна, М. Єфімова, О. Пришляк та ін.). Ця проблема, закономірно, знайшла ґрунтовне висвітлення і в наукових студіях німецьких учених (Р. Амтор, Г. Гайткамп, Х. Зассе, Е. Крузе, Г. Пфаффенбергер, Т. Раушен-бах та ін.).

Мета статті – здійснити аналіз проблеми становлення та розвитку системи професійної підготовки соціальних працівників та соціальних педагогів у Німеччині, виявити основні риси історич-ного і сучасного досвіду навчання фахівців соціальної сфери.

Як уже зазначалося вище, у розв’язанні різноманітних питань професійної підготовки фахівців соціальної і соціально-педагогічної роботи дослідники все частіше звертаються до зарубіжного досвіду у цій сфері, зокрема Німеччини. Так, у роботах Н. Абашкіної, М. Єфімової, А. Капської, О. Пришляк та ін., виявлено основні риси історичного і сучасного досвіду навчання соціальних педагогів/ соціальних працівників у вищих навчальних закладах Німеччини, визначено тенденції їх професійної підготовки на підставі аналізу цілей, завдань, структури, змісту, форм навчання у різних типах навчальних закладів, визначено позитивні, найбільш цінні здобутки у цій сфері та обґрунтовано можливості їх використання у націо-нальній практиці. В історії підготовки соціальних працівників/ соціальних педагогів у Німеччині науковці виділяють, як правило, п’ять основних етапів: 1) 1899 – 1917 рр. – створення перших навчальних закладів соціальної роботи, соціальних жіночих шкіл та шкіл молодіжних керівників; 2) 1918 – 1932 рр. – консолідація освіти в галузі соціальної роботи; 3) 1933 – 1945 рр. – руйнування системи підготовки фахівців у галузі соціальної роботи; 4) 1946 – 1970 рр. – відновлення системи підготовки і формування перших шкіл соціальної педагогіки; 5) 1971 – 1990 рр. – перехід освіти соціальних працівників і соціальних педагогів на вищий рівень [3].

Сьогодні у зв’язку розбудовою широко диференційованої системи соціально-педагогічної допомоги, за даними здійснених досліджень, у Німеччині функціонує ієрархічно упорядкована структура професійної підготовки соціальних працівників/соціальних педагогів чотирьох освітньо-професійних рівнів. Зокрема підготовка соціальних педагогів здійснюється тут на допрофесійному рівні, на рівні професійних училищ, на рівні середньої спеціальної освіти, на рівні вищої освіти.

У працях Н. Абашкіної, М. Єфімової, А. Капської, О. Пришляк та ін. здійснено ґрунтовний аналіз структурних компонентів й особливостей професійної підготовки соціальних працівників/ соціальних педагогів у німецьких навчальних закладах різних рівнів. Характерними тенденціями системи підготовки фахівців у ФРН вважаються запровадження інтердисциплінарних спеціалізацій, інтеграція, що відображається у злитті підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників та створенні інтеграційних предметів, курсів і форм навчання, наявність у структурі навчаль-ного процесу однофазового і двофазового типів навчання з переважа-нням двофазового, а також у поділі теоретичної фази на базове і основне навчання, використання інноваційних технологій та інтерактивних методів навчання, практична орієнтація освіти, що виявляється у наявності різного виду практик тощо.

Позитивними здобутками німецької системи професійної підготовки фахівців соціальної/соціально-педагогічної роботи згадані дослідники вважають, як правило, варіативність навчальних програм, їх побудову на основі принципу індивідуалізації навчаль-ного процесу, розширення діапазону спеціалізацій, забезпечення рефлективності навчання, орієнтацію змісту й технологій професій-ної освіти на поточні і перспективні завдання професійної діяль-ності, єдність теоретичної і практичної підготовки тощо [1]; [2]; [3].

Означена проблема знайшла ґрунтовне висвітлення і в німецькій науковій літературі. Зокрема у дослідженнях Р. Амтора, Г. Гайткампа, Х. Захсе, Е. Крузе, Г. Пфаффенбергера, Т. Раушен-баха, В. Толє та ін. здійснено розгляд різних традицій і підходів та реконструкцію історичних змін і процесів, що привели до станов-лення й утвердження сучасної системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери у Німеччині. Результати дослідження показують, що соціальна освіта у Німеччині має понад столітню історію, є складною і водночас захопливою.

Вивчення праць цих авторів доводить, що питання соціальної і соціально-педагогічної освіти розглянуті, як правило, у контексті аналізу поточної ситуації суспільного розвитку, наявних соціальних і педагогічних проблем, що зумовили започаткування і розгорта-ння системної соціальної підтримки й педагогічної допомоги різним категоріям населення на державному рівні, актуалізували потребу в якісній підготовці фахівців до їх реалізації. У цьому контексті дослід-ники визначають певні ключові моменти в історії розвитку німецької системи соціальної та соціально-педагогічної освіти, позначені їх радикальними перетвореннями відповідно до суспільно-політичного розвитку та змін у системі соціальної і соціально-педагогічної допомоги, а також вимог практики щодо якості і завдань підготовки її кадрового забезпечення [5]; [7].

Загалом у німецьких дослідженнях історії розвитку системи професійної підготовки соціальних педагогів і працівників найбільш поширеною є така періодизація (див. табл. 1).

У працях Р. Амтора, Х. Захсе, Г. Гайткампа, Е. Крузе, Г. Пфаффенбергера, Т. Раушенбаха та ін. ґрунтовно висвітлені дебати щодо професії соціального педагога і соціального працівника та зумовлені ними диференційовані напрями їх підготовки в еволюції. У першому випадку дослідження передбачає передовсім аналіз післядипломних курсів з соціальної педагогіки на початку ХХ ст., розгляд окремих семінарських курсів з цієї дисципліни у повоєнні роки й згодом її осмислення як однієї зі спеціальностей в межах університетської підготовки за напрямом “педагогіка” та розкриття самостійних напрямів підготовки “соціальна педагогіка” чи “соціальна робота/соціальна педагогіка” в німецьких універси-тетах наприкінці ХХ ст.
Таблиця 1

Основні етапи розвитку системи професійної підготовки фахівців соціальної та соціально-педагогічної роботи

у Німеччині (за Е. Крузе)

Етапи розвитку соціальної і соціально-педагогічної освіти	Роки
заснування, розбудови і консолідації	1908 – 1932
згортання і регресу	1933 – 1944
відбудови і реструктуризації	1945 – 1969
експансії і внутрішніх реформ	1970 – 1989
конвергенції і структурних реформ	1990 – 2000

У другому випадку наукові пошуки дослідників спрямовані на вивчення діяльності перших професійних шкіл та теоретичних концепцій соціальної освіти, розгляд німецької системи професійної соціальної освіти після повалення нацистської диктатури, її структур-ної перебудови і змістового оновлення навчальних планів і програм, з’ясування специфіки професійної підготовки фахівців соціальної сфери у системі вищої освіти Німеччини. Такий хід розвитку соціально-педагогічної освіти науковці пояснюють становленням й еволюцією професійного поля соціально-педагогічної і соціальної діяльності, їх поступовою інтеграцією, а також розвитком соціаль-ної педагогіки як науки, яка, виокремившись зі структури загальної педагогіки, поступово набуваючи ознак самостійної галузі наукових знань та згодом зближуючись із наукою про соціальну роботу, стала її інтегрованою складовою.

Аналізуючи численні нормативні документи з питань реформу-вання професійної соціальної і соціально-педагогічної освіти у Німеччині дослідники розкривають мету, завдання, структуру професійної підготовки фахівців соціальної і соціально-педагогічної роботи, аналізують зміст і технології з урахуванням усіх складових (соціологічна, психолого-педагогічна, економічна, правова, соціально-політична тощо) у різні історичні періоди, вказують на досягнення і невдачі.

Поряд з питаннями історичної еволюції значну увагу у німецькій науковій літературі приділено і характеристиці сучасної системи професійної підготовки фахівців соціальної і соціально-педагогічної роботи у їх найрізноманітніших напрямах, що є роз-галуженою та складною, а також диференційованою на рівні як окремих федеральних земель, так і освітніх закладів. Поряд із професійними школами для підготовки соціальних асистентів, вихователів, фахівців у галузі роботи з літніми людьми, дітьми і людьми з вадами розвитку існують також вищі професійні навчальні заклади для освіти у сфері соціальної роботи і соціальної педагогіки та відповідні напрями підготовки у німецьких університетах. Науковці представляють і аналізують увесь спектр можливостей та пропозицій щодо професійної підготовки фахівців соціальної сфери у межах німецької системи освіти, визначаючи їх особливості й відмінності, що відображаються і на організаційно-структурному, і на змістовому рівні [5]; [6]; [7].

Проведені дослідження з цієї проблеми підтверджують існува-ння відмінностей у підготовці фахівців соціальної сфери у системі власне університетської та вищої професійної освіти, спричинених їх відповідними теоретичними концепціями, що відображають, у першому випадку, традиційну академічну спрямованість універси-тетської освіти, яка ставить мету ґрунтовної всебічної теоретичної підготовки та розвиток здатності до науково-дослідницької діяль-ності, у другому – орієнтацію на безпосередню підготовку до професійної діяльності соціальних фахівців, підкреслюючи, відпо-відно, практично спрямований характер освіти. Ці особливості без-посередньо відображені в усіх напрямах професійної підготовки фахівців соціальної і соціально-педагогічної роботи, зокрема соціо-логічному, психологічному, педагогічному, економічному, правовому тощо, та посилюють необхідність подолання недоліків й одно-бічностей соціальної і соціально-педагогічної освіти як у секторі вищої професійної, так і в сфері університетської освіти, їх якісною модернізацією згідно з тенденціями розвитку німецької системи вищої освіти та динамічних потреб суспільства у соціальній підтримці й відповідних змін у професійному полі соціальних працівників.

Висновки. У науковій літературі Німеччини з означеної проблеми дослідження детально проаналізовано історичний розвиток та сучасний стан професійної підготовки фахівців соціальної роботи, розкриваються її зміст та форми, визначаються основні проблеми й шляхи їх подолання. Вивчення німецьких досліджень у цій галузі дає змогу глибоко осмислити процес професійної ком-петентності студентів у процесі їх професійної підготовки у різних навчальних закладах, виявити його позитивні риси та скористатися цим досвідом у розв’язанні нагальних питань соціально-педагогічної освіти в Україні.

Подальших наукових розвідок потребує становлення та розвиток системи професійної підготовки соціальних працівників та соціальних педагогів у країнах німецькомовного простору.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua