|
|
Скачати 2 Mb.
|
. Договір підряду на капітальне будівництво Створення об'єкта капітального будівництва охоплює творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових проекту будівництва споруд і будівель, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом. Безпосередньо будівництво об'єкта відбувається на підставі договору підряду на капітальне будівництво. Згідно зч. 1 ст. 318 ГК України, «за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк, визначений договором, об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх». Договір підряду на капітальне будівництво має низку особливостей, а саме: роботи за даним договором ведуться безпосередньо за місцем знаходження об'єкта; специфічний предмет договору та його суб'єктний склад (сторони договору — учасники інвестиційної діяльності в галузі капітального будівництва); широке застосування системи генерального підряду; наявність проектно-кошторисної документації; режим контролю якості робіт та порядок прийняття об'єкта до експлуатації. Предметом договору підряду на капітальне будівництво, згідно з найпоширенішою в літературі точкою зору, є кінцевий результат діяльності підрядника. Зміст договору підряду на капітальне будівництво становлять його умови про права й обов'язки сторін (замовника та підрядника). Оскільки цей договір є двостороннім, то в ньому обидві сторони наділені і правами, і обов'язками. Права й обов'язки замовника закріплені у статтях 318,320 ГК України, а також вони випливають зі змісту самого договору. Він, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, має право здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості та якості виконаних робіт проектно-кошторисній документації. На замовника покладено й досить широке коло обов'язків, в тому числі сприяти підрядникові в забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією, а також у наданні інших послуг. Форма договору підряду на капітальне будівництво є письмовою із зазначенням у ньому всіх істотних умов, а саме: найменування сторін; місця й дати укладення; предмета договору (найменування об'єкта, обсягів і видів робіт, передбачених проектом); строків початку й завершення будівництва, прав та обов'язків сторін, вартості й порядку фінансування будівництва об'єкта; порядку його матеріально-технічного забезпечення; режиму контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядку прийняття об'єкта; порядку розрахунків за виконані роботи; умов про дефекти й гарантійні строки; страхування ризиків, фінансових гарантій; відповідальності сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстав та умов зміни й розірвання договору. Припинення або призупинення капітального будівництва (а отже, й дії договору) можливе й за рішенням правомочного державного органу в разі стихійного лиха, визнання замовника (інвестора) банкрутом, введення надзвичайного стану, якщо в процесі будівництва з'ясувалося, що його продовження призведе до порушень встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, організацій та держави. 46. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво. Підрядні договори - один з видів господарських договорів. Відповідно до такого договору одна сторона (Підрядник) зобов'язується виконати у встановлений строк обумовлені договором роботи, а інша сторона (Замовник) зобов'язується передати Підрядникові необхідну для виконання робіт документацію, прийняти та оплатити виконані роботи (об'єкт). У сфері господарювання широко застосовуються договори підряду на капітальне будівництво, договори підряду на виконання проектно-пошукових робіт, договори на виконання і передачу науково-технічної продукції. Система нормативно-правових актів про підрядні договори: I. Кодекси: Господарський кодекс України - глава 33 “Капітальне будівництво” (статті 317-323 присвячені договору підряду на капітальне будівництво, а ст. 324 - договору підряду на виконання проектно-досліджувальних робіт) та ст. 331 “Договір на створення і передачу науково-технічної продукції”, що включена до глави 34 “Правове регулювання інноваційної діяльності”; Цивільний кодекс України - глава 61 “Підряд”, глава 62 “Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт”). II. Закони України: - від 18.09.1991 р. “Про інвестиційну діяльність”, який передбачає основні права та обов'язки учасників інвестиційної діяльності в будівництві; - від 16.11.1992 р. “Про основи містобудування” визначає основні засади організації та здійснення містобудівної діяльності, - від 14.10.1994 р. “Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” встановлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівельного законодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвестором-забудовником, що здійснює будівництво господарським способом), так і замовником за договором підряду на капітальне будівництво; - від 10.02.1995 р. “Про наукову і науково-технічну експертизу” (визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інвестиційних програм та проектів); - від 20.05.1999 р. “Про архітектурну діяльність”, відповідно до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть застосовуватися конкурси, контроль за дотриманням встановлених архітектурних вимог та інвестиційного проекту може здійснюватися за участю архітектора як розробника проекту та ін.; - від 20.04.2000 р. “Про планування і забудову територій” встановлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного проекту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану забудови відповідного населенного пункту, обов'язковість отримання дозволу на будівництво об'єкта як однієї з підстав розробки інвестиційного проекту будівництва; - від 06.04.2000 р. “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єкта” (дію Закону тимчасово призупинено), який передбачає майнову відповідальність сторін за невиконання умов договору, в т.ч. підрядчика - щодо порушення строків завершення виконання робіт, замовника - щодо порушення строків здійснення платежів за виконані роботи; є обов'язковим до застосування у випадках фінансування будівництва за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств, установ, організацій; - від 04.07.2002 р. “Про інноваційну діяльність” (забезпечує правове регулювання інноваційної діяльності, що здійснюється з метою комерціалізації результатів такої діяльності, визначає правовий режим інноваційних проектів); - від 16.01.2003 р. “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” (закріплює визначення понять пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, їх видів - стратегічні та середньострокові, основних засад їх формування, експертизи, затвердження, механізму їх реалізації та моніторингу). III. Постанови Кабінету Міністрів України: - від 05.08.1992 р. № 449 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення”; - від 25.11.1999 р. № 2137 “Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів”; - від 11.04.2002 р. № 483 “Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” (без дотримання зазначеного порядку будівництво об'єкта заборонено); - від 17 вересня 2003 р. №1474 “Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів” та ін. IV. Будівельні норми та правила (державні, регіональні), стандарти (державні, відомчі), технічні умови. V. Рекомендаційні акти, зокрема: Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Мінбудархітектури України (протокол від 15.12.1993 р. № 9), що містить положення щодо порядку укладання, змісту та виконання цих договорів. Договір підряду на капітальне будівництво відіграє важливу роль у сфері господарювання, оскільки спрямований на створення нових, реновацію (відновлення) або консервацію діючих будівель, споруд (об'єктів), що використовуються суб'єктами господарювання в процесі здійснення своєї діяльності як основні фонди. 47. Види, особливість укладання та виконання біржових угод Під поняттям «біржова угода» у вузькому розумінні, підпадають винятково угоди, що укладаються на біржі, між членами біржі або брокерами, що діють із дорученням членів біржі, із приводу переходу прав і обов’язків, щодо біржового товару. Біржова угода – це договір, укладений між учасниками біржової торгівлі про взаємну передачу прав і обов’язків відносно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, вчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно законодавства й Правилами біржової торгівлі. Необхідно відзначити, що до біржових договорів застосовуються норми Цивільного Кодексу України у частині, яка визначає поняття договору, вимоги до договору (глава 16 Цивільного кодексу України) та положення книги п’ятої «Зобов’язальне право», як у частині загальних положень про зобов’язання так і щодо договору купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України). Спеціальні правила щодо укладення договорів купівлі-продажу на біржі вста-новлюються статтями 278—282 ГК, законами України: «Про товарну біржу»; «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також іншими нормативно-правовими актами. Певні особливості щодо укладення договорів купівлі-продажу на біржі та їх виконання передбачаються у Правилах біржової торгівлі як основному документі, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань (ст. 281 ГК). Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. Біржові угоди, що укладаються на товарній біржі, класифікуються за певними видами ознак. Однією з основних ознак, що характеризує біржову угоду, є об’єкт торгу. Це може бути як реальний товар, так і контракт, що дає право на володіння цим товаром або право на його укладення. Відповідно до цієї ознаки біржові угоди поділяють на дві групи: угоди з реальним товаром; угоди без реального товару. Іншим різновидом угод з реальним товаром є форвардні, або строкові, контракти, тобто взаємна передача прав і обов’язків щодо реального товару з відстроченим терміном постачання. Такі угоди оформляються договором постачання. Форвардний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. До різновидів форвардних біржових контрактів, що не змінюють їх суті, але покликані знизити ступінь ризику контрагентів у біржовій торгівлі, належать такі угоди. Угода із заставою — це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагенту в момент його укладення суму, взаємовизначену договором між ними як гарантії виконання своїх зобов’язань. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють угоди із заставою на купівлю та угоди із заставою на продаж. Угода з премією — це договір, у якому один із контрагентів на підставі особливої заяви на певний день за встановлену винагороду (премію) одержує право зажадати від свого контрагента або виконання зобов’язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Форвардні угоди мають ще один різновид — угоди з кредитом. Це угоди між брокером і клієнтом, згідно з якими брокер зобов’язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому товар, що цікавить його. З цією угодою брокер звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, що цікавить клієнта, після цього одержує той товар, що його пропонував клієнт. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит банку. Одним з видів біржових угод на строк є ф’ючерсні договори, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладення контракту. Ф’ючерсний договір – стандартний документ, що засвідчує зобов’язання продати або купити цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на момент виконання зобов’язань сторонами контракту. Розглянемо один із основних та ефективних способів укладення біржових договорів – біржові торги. Важливе значення щодо забезпечення належного рівня правового забезпечення біржових торгів мають положення Господарського кодексу України (далі — ГК України), де зокрема у ч.3 ст.281 отримало закріплення поняття «біржові торги». Вперше на законодавчому рівні було закріплено поняття біржових торгів, яке дає змогу визначити як загальні вимоги щодо біржових торгів, так й принципи їх проведення. Згідно ст.281 ГК України біржові торги, визначаються як торги, що публічно і гласно проводяться в торгівельних залах біржі за участю членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі, в порядку встановленому правилами біржової торгівлі. Настання певного правового результату, а саме укладання біржової угоди на біржі, таким способом як біржові торги можливо тільки за дотримання певних умов, закріплених у ч.3 ст.281 ГК України. Зокрема до таких умов слід віднести: 1) належний суб’єктний склад торгів (члени товарної біржі); 2) належний об’єкт торгів (товар, допущений до реалізації на біржі); 3) місце проведення торгів (торговельні зали біржі); 4) дотримання встановленого порядку проведення торгів, який визначається спеціальними нормативними актами (Правилами біржової торгівлі). 48. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність. Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови цього договору (у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови) визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Особливо ґрунтовно в ЦК (статті 1132-1143) регулюються відносини щодо спільної діяльності у формі простого товариства, відповідно до якого сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Основними ознаками цього договору є: 1. об’єднання учасниками своїх вкладів для формування спільного майна, на базі якого здійснюється спільна діяльність: (а) вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки; вклади учасників вважаються рівними за вартістю (якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин); грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками; (б) спільне майно учасників формується за рахунок вкладів учасників, виробленої у результаті спільної діяльності продукція та одержаних від такої діяльності плодів і доходів (якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом); (в) користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що встановлюється за рішенням суду; (г) ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників; (д) обов’язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням цих обов’язків, встановлюються договором простого товариства |
|
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права Норми, які стосувалися винятково або переважно торгівлі, існували ще у праві рабовласницького устрою як частина цивільного права |
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ ДЛЯ СЛІПИХ Анотація. В статті аналізуються етапи становлення, розвитку та діяльності Львівської школи для сліпих дітей у період з 1851 року... |
|
Джерела господарського права. Роль судової практики та звичаїв в системі господарського права Щодо проблем визначення та співвідношення понять «джерело» та «форма» у теорії права. Проблеми визначення джерел господарського права... |
План Види суб'єктів господарського права Методи господарського права Методи господарського права |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Практичні заняття допомагають слухачам глибше оволодіти нормативно-правовими джерелами господарського права. Плани практичних занять... |
1. Поняття римського права як загального права античного світу.... Рецепція римського права: причини рецепції та її наслідки. Особливості рецепції римського приватного права в Україні |
|
ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
|
Вчені-філософи ділять право на такі види Право абстрактне – гегелівський концепт, що позначає початкову форму розвитку суспільної та індивідуальної правосвідомості. На цьому... |
Питання для підсумкового контролю Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи і течії економічної теорії |