|
|
Скачати 183.52 Kb.
|
|
ДИКТАНТИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Диктант (від латинського – dicto – говорити, диктувати)- письмова робота, вправа для перевірки грамотності учнів і засвоєння ними правил правопису (орфографії, пунктуації). В основу класифікації диктантів можна взяти 4 аспекти: 1.За призначенням: навчальні диктанти, навчально-перевірні, перевірні(контрольні). 2. За часом запобігання помилок і закріплення граматичного та правописного матеріалу: попереджувальні, пояснювальні, коментовані. 3. За характером відтворювання на письмі: без зміни тексту (диктанти-завдання, диктанти-переклади), зі зміною тексту (вибіркові,словникові, творчі, вільні). 4. За сприйманням тексту: зорово-слухові,слухово-зорові, слухові, зорові (диктант з пам’яті). У шкільній практиці застосовуються різні види диктантів з урахуванням усіх цих аспектів. І. НАВЧАЛЬНІ ДИКТАНТИ 1. Попереджувальні В основу попереджувальних диктантів кладеться попереднє пояснення важких для написання орфограм, що проводиться з метою попередження помилок у диктантах. 1) Попереджувальний зорово-слуховий диктант. Зорові сприймання з попереднім звуковим і складовим аналізом або граматичним і орфографічним розбором слів є основою попередження помилок цього виду диктанту. Методика проведення зорово-слухового диктанту така: вчитель записує на дошці речення чи коротенький текст. Потрібні орфограми вчитель виділяє кольоровою крейдою, або підкреслює. Учні звертають увагу на виділені орфограми( зорове сприймання), роблять складовий, звуковий аналіз слова та граматичний та орфографічний розбір. Учитель закриває написане і диктує дітям кожне речення. Учні повторюють речення (за викликом учителя) і записують у свої зошити). Після написання диктанту учні звіряють його з написаним на дошці, відповідно роблячи, потрібні виправлення. Таким чином, написаний диктант перевіряється одразу в класі. 2) Попереджувальний слухово-зоровий диктант. В основу цього виду кладуться слухові сприймання також з попереднім звуковим та складовим аналізом, або орфографічним та граматичним розбором. Методика проведення слухово-зорового диктанту така: перед написанням диктанту вчитель дає завдання учням повторити певні правила. Учитель зачитує речення, учні уважно слухають, потім проводиться звуковий, складовий аналіз слова, та граматичний і орфографічний розбір слів на слух. Розбір може бути колективний (учитель,звертаючись до всього класу, запитує, як писати, наприклад, те чи інше слово і чому саме так, а учні один за одним пояснюють) або індивідуальний, коли учень самостійно проводить весь розбір. Вчитель читає речення, учні повторюють його і самостійно записують у зошитах, а один учень записує на дошці. Потім учні звіряють написане в зошитах з написанням на дошці. 3) Попереджувальний слуховий диктант. Усне пояснення та розбір тексту, а потім запис його – основа попередження помилок у цьому виді диктанту. Методика проведення попереджувального слухового диктанту така: учитель перед написанням диктанту дає учням завдання повторити певні правила. Учитель читає речення, а учні пояснюють усно потрібні орфограми і записують речення у зошитах. Після написання диктанту відбувається взаємоперевірка (учні обмінюються зошитами і перевіряють написане). Учитель звертає увагу на певні орфограми і домагається, щоб при взаємоперевірці ці орфограми були у полі зору перевіряючих. 4) Попереджувальний зоровий диктант – диктант з пам’яті (самодиктант) - корисний вид диктанту, бо розвиває в учнів зорову пам'ять, навички самостійного письма та довільну увагу, для самодиктанту використовуються вірші, прозові уривки, вивчені учнями раніше. Після написання диктанту учні мають перевірити написане за книжкою, таблицею чи дошкою. 2. Пояснювальні Пояснювальний диктант – перехідний ступінь від навчального і навчально-перевірного до контрольного диктанту. Цей диктант дає можливість вчителю і учням впевнитися, наскільки міцно засвоєний опрацьований матеріал. Учні записують речення з голосу вчителя без попереднього розбору важких орфограм, без попередження можливих помилок. Пояснювальний диктант – складніший вид диктанту, бо вимагає від учнів більшої самостійності. Цей вид диктанту практикується після того, як учні вже набули певних умінь і навичок. Методика проведення диктанту така: після достатньої кількості вправ на те чи інше вивчене правило вчитель попереджує учнів,що на наступному уроці вони будуть писати пояснювальний диктант. Вдома учні повторюють відповідні правила. На уроці вчитель диктує речення, клас уважно слухає. Вислухавши речення, учні записують його без жодних попередніх пояснень. Після написання диктанту, учні пояснюють важкі орфограми,записують слова з цими орфограмами на дошці або відшукують потрібні слова у словнику. 1) Пояснювальний зорово-слуховий диктант. Окремі речення чи текст учні записують під диктовку, а потім пояснюють важкі орфограми. Пояснення розраховане на зорове сприймання дітей: класна дошка, таблиці підручник, словник тощо. Наведемо приклад написання зорово - слухового диктанту. Один учень пише на дошці, а решта – в своїх зошитах. При цьому перевірка і пояснення орфограм дається після запису кожного речення. Учні мають змогу перевірити свої записи в зошитах з записами на дошці. Слід пояснити учням,чому важливо писати самостійно, перевіряючи правильність написання. Не можна дозволяти учням робити зауваження, піднімати руки раніше, ніж учень закінчить записувати речення на дошці. Закінчивши писати, учень вголос читає речення. Лише після голосного читання речення учні можуть піднімати руки, з дозволу вчителя виправляти помилки. В кінці уроку вчитель бере вибірково 3-5 зошитів для перегляду, щоб проконтролювати,наскільки уважно учні звіряють свої записи. Перевірені роботи оцінюються суворіше, ніж інші. 2) Пояснювальний слуховий диктант. В основу цього виду кладеться усне пояснення важких орфограм після написання диктанту (слухове сприйняття). 3.Коментовані Коментований диктант – це такий вид диктанту, при написанні якого пояснення правопису слів дається в процесі самого письма. Методика проведення коментованого диктанту така. Учні всього класу пишуть під диктовку вчителя. На дошці ніхто не пише. Вчитель диктує, дотримуючись правил орфоепії. Один з учнів, за дорученням вчителя, не встаючи з місця, пишучи одночасно з класом, голосно повторює перше слово речення, коротко пояснює написання певного слова, спираючись на правило, потім промовляє його по складах і одночасно пише разом з учнями, після чого переходить до коментування наступного слова. Учні всього класу працюють разом з коментуючим, уважно слідкують за коротким поясненням орфограм, перевіряють ніби себе, свої знання і вміння писати грамотно. Важливо, щоб клас працював ритмічно, без пауз, затримок. Якщо коментуючий замовкає, то негайно продовжує коментувати інший учень (вчитель називає прізвище по ходу коментування або відразу призначає кілька учнів, які будуть коментувати письмо).Один учень може коментувати кілька слів або одне речення. Коментований диктант не потребує перевірки в класі.Проте учитель потім перевіривши його, вводить в іншу вправу для коментованого письма слова або речення, в яких була допущена найбільша кількість помилок. Тут вчитель пропонує коментувати тим учням, які допустили ці помилки через неуважність. Коментований диктант треба вводити поступово, обережно. Спочатку коментує сам вчитель, подає зразок, потім ті учні, які бажають, далі (за викликом вчителя) - сильніші учні, а через 4-5 тижнів вільно коментуватимуть усі. Коментований диктант приносить і моральне задоволення учню. Учень може максимально проявити свої здібності, знання, задовольнити потреби колективу, а учитель оцінює його знання. Під час коментованого диктанту учні виявляють не тільки знання правил,а й уміння ними користуватися, забезпечується індивідуальна допомога слабо встигаючим учням, тим, хто пропустив заняття. 4. Вибіркові
Вибірковий диктант – дуже цінний вид диктанту. Саме цей диктант мобілізує всю увагу учнів, зовсім виключаючи можливість механічного запису. Крім того, це економний вид роботи, бо учні записують тільки те, що для них на даному етапі найголовніше. До вибіркового диктанту учнів потрібно поступово готувати, практикуючі спочатку вибіркове читання і вибіркове списування. Вибіркові диктанти поступово можуть ускладнюватися: написання вибіркового диктанту вимагає від учня всебічної уваги, кмітливості, напруження не тільки пам’яті, а й розуму. Учневі потрібно виділити з тексту слово для виписування і одночасно дати йому граматичну характеристику, щоб помістити у відповідну колонку. Тому речення диктують не один раз, а повторюють його двічі-тричі. До вибіркового диктанту дітей потрібно готувати. Починають з вибіркового списування, усних вибіркових диктантів у простій формі. Потім переходять до написання вибіркових диктантів – спочатку йде виписування слів, словосполучень без зміни форми слова, потім виписування слів, словосполучень із зміною форми і, нарешті, виписування слів з певним граматичним завданням. При цьому необхідно детально роз’яснювати учням техніку вибіркового запису. Коли учні добре засвоять техніку вибіркового запису,вибірковий диктант можна використовувати не тільки з навчальною метою, а й з метою контролю. Наведемо приклад вибіркового диктанту з завданням. Учитель добирає текст,насичений орфограмами певного типу. На початку уроку повторюються відповідні правописні правила. Учитель диктує текст, учні записують його без попереднього орфографічного розбору. Після запису учні виконують тут же, за текстом диктанту поставлене вчителем граматико-орфографічне завдання. Закінчену роботу перевіряють в класі колективно або вчитель забирає на перевірку. Наприклад, учитель дібрав текст,насичений словами з ненаголошеними голосними. Після запису тексту перед учнями поставлено завдання: виписати з тексту диктанту всі слова з ненаголошеними голосними і записати поряд з кожним словом перевірочне слово, у якому б ненаголошені е, и стали наголошеними. Виконання граматико - орфографічного завдання на матеріалі диктанту сприяє формуванню в учнів навичок самоконтролю,вміння перевірити правильність написання слова на основі знання певних правил. 5. Словникові Називається словниковим диктант тому,що текст для нього добирають з окремих слів або словосполучень, складних щодо правопису. 1) Словниковий диктант з пам’яті. Записуються слова, які учні прочитали на дошці, таблиці. Після написання диктанту учні самостійно перевіряють себе (за записом на дошці або на таблиці), або роблять взаємоперевірку (взаємна перевірка зошитів учнями один у одного). 2) Словниковий слуховий диктант. Економний і ефективний вид диктанту, допомагає виробити в учнів сталі правописні навички і збагачує активний словник учнів. Його варто проводити на кожному уроці протягом 3-5 хвилин. 3) Словникові диктанти з завданням: а) диктуються слова і префікси або суфікси, а учні утворюють і записують спільнокореневі слова; б) диктуються слова або словосполучення, учні добирають до них синоніми, антоніми, одне слово замінюють словосполученням, словосполучення – словом. 4) Словниковий диктант-мовчанка. Називається він так тому, що текст диктанту учні самі складають на основі спостереження картинок або іншої наочності і мовчки записують його. Вчитель підготовляє серію малюнків із зображенням предметів, тварин, рослин, птахів, риб. Учням демонструється малюнок, а вони мовчки записують у зошитах назву того, що на ньому зображено. Наприклад, з метою повторення правопису суфіксів іменників добирають малюнки або фото із зображенням людей різних професій: льотчик, лікар,тракторист, комбайнер, косар, слюсар, бандурист, артилерист, піаніст, баяніст та інші; або серію малюнків, на яких зображено різні дерева. Перед учнями ставиться завдання записати назви дерев, використавши суфікси, що надають слову зменшеності,або пестливого відтінку. Наприклад: дубочок, березонька, кленок,ялиночка, тополенька, сосонка тощо. При вивченні теми «Прикметник» учням можна запропонувати листівки або фото із зображенням квітів. Учні записують назви квітів,їх колір у формі множини, наприклад: айстри - червоні,сині, білі, рожеві;чорнобривці – жовті; хризантеми – білі,блідо-рожеві,яскраво-червоні; мімози – жовті та інші. Диктант-мовчанка має пізнавальне значення. Добираючи серії малюнків можна розширювати знання учнів про рослинний, тваринний світ, здійснювати міжпредметні зв’язки. Для диктанту-мовчанки можна використовувати різноманітну наочність яку використовують вчителі природознавства, географії, історії на своїх уроках. Повторюючи правопис слів іншомовного походження, правила про вживання великої букви, вчитель може використати географічну карту. Мовчки спрямовує указку на ті чи інші місця, які видно учням на карті і які вони вже вивчали на уроках географії, а учні записують відповідні власні назви, наприклад: Чорне море, Карпати, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай, Кримські гори, Азовське море, Росія, Молдова, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія та інші. Диктант-мовчанка вимагає не тільки знання правописних правил, а й загальної обізнаності учня в тій чи іншій галузі життя, самостійності в роботі. Отже, диктант-мовчанка – це один із засобів активізації мислення учнів на уроці. 6. Творчі Це вид вправи,що готує учнів до написання самостійних творів на певну тему. В цьому незаперечна цінність творчого диктанту. 1) Творче списування ( з дошки, таблиці) – простіший етап творчої роботи. Учням дається завдання списати, наприклад, склади, слова, але не механічно, а в певній послідовності, з певним елементом творчості. Наприклад: а) учні списують з дошки склад, а до нього додають ще по одному складу, що вийшло слово; б) списують двобуквені відкриті склади і роблять з них двобуквені закриті склади. Зразок: МА, ЛА, ПА, АМ, АЛ,АП. 2) Творчий диктант з розширенням і доповненням тексту. Учні добирають потрібні слова і словосполучення, розширюють та доповнюють продиктований учителем текст. Наприклад: На дошці опорні слова. Серед опорних слів є синонімічні ряди. Завдання: з ряду синонімів дібрати найбільш вдалі за змістом, поширивши ними зміст написаного. Ранок Холодний (зимовий, морозний) ранок. Чисте (прозоре, ясне)небо. Пишні (розкішні) дерева в інеї. Проснулось(прокинулось) село. Ожили (загомоніли) вулиці. Голосний (дзвінкий,гучний) гурт дітей. Гамір (гомін,говір,галас,гам,гук) наповнив школу. Кожне поширене учнями речення, відшліфоване колективно, вчитель диктує, учні записують. 3) Творчий диктант із заміною у тексті одних форм слів іншими. Наприклад: замінити дієслова 3-ї особи множини дієсловами 2-ї особи однини. Що посіють,те й пожнуть. Як дбають, так і мають. Не нагнувшись гриба не знайдуть. 4) Творчий диктант із заміною у тексті одних слів чи словосполучень іншими (синонімами,антонімами), наприклад: замінити в диктованому реченні вказане слово синонімом: Краще вмерти в битві від меча, ніж вкритися ганьбою (безчестям, соромом, приниженням) втікача. Змалку Шевченко любив природу, мав нахил (схильність ) до малювання. 5)Творчий диктант за картиною. Для цього диктанту використовують репродукції картин майстрів українського,зарубіжного мистецтва,які за своїм змістом доступні учням. Підбираючи картину, слід враховувати граматико-орфографічну мету, яка буде поставлена перед творчим диктантом. Важливо, щоб вживання граматико-орфографічних форм при передачі змісту картини було природним, диктувалося самим зображенням на картині. Так для роботи над відмінковими формами прикметників більш підійдуть пейзажні картини, портрети,натюрморти. Для роботи над дієсловом слід використовувати картини сюжетні,де зображені люди,їх дії. Текст диктанту складає вчитель. В ньому коротко передається основний зміст картини. Перед учнями ставиться завдання: поширити,збагатити текст з описанням картини,вставляючи в речення слова,словосполучення,які б називали ознаки предметів(чи дій) відповідно до змісту картини. Складаючи текст, вчитель в дужках зазначає, які слова, словосполучення можуть вжити учні. Це дає можливість перевірити, чи посильне для учнів завдання. Слова для вставки записують на дошці, і робота починається з аналізу їх правопису. Перед тим як диктувати текст, в класі вивішується картина, учні розглядають її. Учитель коротко розповідає про художника, його задум, як картина називається. Учні розповідають про свої враження,з’ясовують все,що їх цікавить. Потім вчитель читає стислий опис картини. Звертається увага учнів на те, що опис змісту картини можна зробити більш повним, яскравим,якщо ввести в речення слова певної граматичної категорії (прикметники,прислівники тощо). Текст диктується повільно,щоб дати можливість учням вдивитися в зображене на картині, обдумати прочитане речення, відшукати потрібні для його поширення слова, словосполучення, записати їх. Якщо така робота проводиться вперше,то учні усно називають слова, які, на їх думку, слід вставити в речення, доказують,чому саме такі слова треба вставити, посилаючись на зміст картини. Відзначають найбільш вдалі варіанти для вставок і після пояснення правопису слів записують. В міру того, як учні оволодівають методикою такої роботи, виховується їх самостійність. Виконану роботу учні зачитують в класі, потім вчитель забирає роботи для перевірки. На наступному уроці учитель відзначає учнів,які підібрали найбільш вдалі слова,збагативши текст і виявивши таким чином глибоке розуміння картини. Наприклад, текст диктанту за картиною О.К.Саврасова «Граки прилетіли»: Граки прилетіли Наступає весна. Кущі лози зазеленіли. Небо чисте. На його фоні чітко видно верхів’я дерев з гніздами. Господарі гнізд уже прилетіли. Вони подолали важкий шлях. Своїми криками вони сповіщають про повернення. Зима ще хмурить брови, та природа вже зустрічає весну. Подих весни відчуваєш, коли дивишся на картину. Слова, словосполучення для поширення тексту: впевнено, довгождана, чисте, прозоре, легкі хмаринки, гомінкі, пернаті друзі, радісними, рідні краї, суворо, дзвінкоголоса. Творчі диктанти за картиною мають певне значення і в естетичному вихованні учнів: вони знайомлять дітей з кращими зразками вітчизняного та зарубіжного мистецтва. 7.Вільні Вільний диктант. За допомогою вільного диктанту учнів можна підготувати до написання переказів. Добирається зв’язний текст,насичений потрібними орфограмами і доступний за змістом для дітей певного класу. Текст ділиться на три –чотири абзаци. Учням читається спочатку весь текст, вони переказують його зміст, Звертаючи увагу на написання тих чи інших слів. Після такої підготовчої роботи текст диктується не реченнями, а абзацами. Абзац читається один-два рази. Перед учнями ставиться завдання: записати абзац так, як запам’ятали. Заміна слів, виразів не забороняється, аби був переданий правильно зміст абзацу. Звичайно,учнів попереджають,що перед ними стоїть завдання передати зміст якомога ближче до тексту. Коли всі учні написали зміст першого абзацу, читають другий абзац і т. д. Після закінчення роботи учні самі проглядають написане. Зошити вчитель збирає для перевірки. Оцінюючи вільний диктант слід враховувати ступінь наближеності змісту роботи учня до оригіналу, уважне ставлення до художнього відтворення тексту. На уроці аналізу результатів вільного диктанту вчитель відзначає вдалі роботи з погляду передачі змісту тексту. Щоб дати учням можливість відчути успіхи і недоліки в своїй роботі, учитель може читати абзаци тексту,а учні за викликом читають,як вони передали ці частини тексту. Вчитель, готуючись до уроку, намічає, хто який абзац із своєї роботи читатиме (бажано намітити на кожний абзац по два-три учні: один-два, що вдало передали, і один, що невдало передав зміст абзацу ). Вільний диктант сприяє виробленню навичок запам’ятовування диктованого, вихованню уваги, кмітливості, логічного мислення, дає можливість поєднати вивчення орфографії з роботою над розвитком мови учнів. Вільний диктант збагачує словниковий запас учня, допомагає оволодінню різними синтаксичними конструкціями мови. Правда, великий диктант як засіб навчання орфографії має свої недоліки. Учні можуть обминати складні щодо правопису слова,заміняти їх іншими. Щоб забезпечити вживання потрібних орфограм учнями в тексті вільного диктанту, слід дібрати текст, в достатній мірі насичений орфограмами, а перед учнями поставити вимогу: передавати зміст абзаців якомога ближче до оригіналу. Учні мимоволі вживатимуть потрібні орфограми. Щоб полегшити роботу учнів, коли вони тільки вчаться писати вільні диктанти, абзаци можна читати не один раз,а двічі,а при потребі – і більше. Ускладнювати вільний диктант треба поступово, збільшуючи розмір частин, на які ділиться текст. Чим довші абзаци, тим трудніше їх запам’ятати і тим більше вільний диктант наближається до переказу. ІІ..ПЕРЕВІРНІ (КОНТРОЛЬНІ) ДИКТАНТИ Контрольні диктанти можуть бути вибіркові, словникові, творчі, вільні, а найпоширеніший контрольний диктант –це дослівний, що складається з окремих речень або зв’язного тексту. Мета контрольного диктанту – з’ясувати засвоєння учнями вивченого матеріалу з певних тем протягом півріччя, року. До контрольного диктанту учнів слід готувати. Контрольному диктантові передує ряд попереджувальних, коментованих, пояснювальних, вибіркових диктантів та інших вправ, проведених з метою вироблення в учнів правописних навичок під час вивчення того чи іншого розділу граматики. За тиждень-два учнів попереджують, що буде контрольний диктант, вказують,які правила варто повторити. Методика проведення контрольного диктанту така. Учитель попередньо читає текст, якщо він зв’язний. Якщо ж, крім зв’язного тексту, є окремі слова чи речення, то учнів попереджають про перехід до читання другої частини тексту. Прочитавши текст, учитель з’ясовує, чи все зрозуміло,чи немає запитань в учнів, і лише після цього починає повторне читання першого речення. Учні, вислухавши речення, пишуть. Текст з окремих речень учитель починає диктувати без попереднього читання. Диктувати потрібно чітко, голосно, виразно, дотримуючись норм літературної вимови. Практика показує, що учні глибоко засвоюють синтаксис і пунктуацію тільки тоді, коли вивчення матеріалу будується на основі спостереження за інтонацією. Інтонація – ряд різних змін коливання голосу у висоті, тембрі, силі. Отже інтонація явище дуже складне. В ній виділяються такі елементи: логічний (смисловий) наголос; методика тону - підвищення і пониження голосу; паузи - зупинки, перериви мовлення; темп мовлення – пришвидшення і уповільнення. Виразному читанню потрібно навчати дітей з першого класу. Потрібно відпрацьовувати інтонацію розповідного, питального, окличного речень; інтонацію перерахування у зв’язку з вивченням однорідних членів речення, кличну інтонацію у зв’язку з вивченням звертання; інтонацію попередження у зв’язку з вивченням прямої мови після слів автора; дотримування логічних наголосів і різних пауз в усному мовленні дітей і при читанні. У вивченні пунктуації важливим є уміння учнів розрізняти речення за інтонацією Так у розповідному реченні голос підвищується на тому слові, на яке падає смисловий наголос. В усній мові перед цим словом і після нього робиться пауза. На кінець речення голос понижується. На письмі ставиться в кінці речення крапка. Сашко учень /сьомого / класу. У питальному реченні сильно підвищується голос на кінець речення і особливо на тому слові, на якому робиться смисловий наголос. В усній мові це слово виділяється паузами. На письмі в кінці речення ставиться знак питання. Кого/ сьогодні немає в класі? Коли у розповідному реченні висловлюється певне почуття: радість, захоплення, здивування тощо, то такі речення читаються з окличної інтонацією. В окличному реченні голос здебільшого високий з піднесенням на слові, яке пов’язане з вираженням певного почуття. Голос на кінець речення може понижуватись більше чи менше, залежно від почуття, і не понижуватися. На письмі в кінці окличного речення ставиться знак оклику. Прийшла / весна! Однорідні члени речення вимовляються з перелічувальною інтонацією. Між однорідними членами речення робляться паузи. Логічний наголос робиться на кожному однорідному члені, і голос підвищується на кожному однорідному члені. Яблуні,/груші,/ сливи/ стоять стрункими рядочками. Складне речення. Потрібно приділити увагу спостереженням за інтонацією складного речення. Інтонація складного речення, не сума інтонацій двох або кількох простих речень а особлива. Варто звернути увагу учнів на те, що у кожному розповідному реченні, голос понижується на кінець речення. Коли складне речення розкласти на два самостійних простих, то голос понижується двічі: у кінці кожного простого самостійного речення. У складному реченні голос понижується один раз. Сонце /заходить.// Гори /чорніють.// Сонце заходить,/гори чорніють. Пауза між окремими простими реченнями довша (//), ніж між двома частинами складного речення(/) Звертання. Звертання вимовляється з кличною інтонацією. Звертання часто плутається з підметом, вираженим тим же іменником. Звертання може стояти на початку речення. Вимовляється воно з кличної інтонацією, виділяється незначною паузою. Після нього ставиться кома, а в кінці речення крапка. Петрику,/іди сюди. Звертання що стоїть на початку речення і має кличну і окличну інтонацію, виділяється значною паузою. Після звертання ставиться знак оклику. Місяченьку! // зійди над горою. Звертання, що стоїть у кінці окличного речення, виділяться комою. Прощай же, / море! При звертанні, що стоїть у середині і в кінці речення, оклична інтонація відсутня, а є тільки клична. В кінці речення ставиться крапка. Звертання виділяться комами. Я часто згадую тебе,\ сестро! Я часто,\ сестро,\ тебе згадую. Звертання може складатися з двох і більше слів. Сестро моя, я чекаю твого приїзду. Поведінка вчителя повинна допомагати учням зосереджувати увагу на письмі. Не треба ходити по класу під час диктування, не можна стояти в кінці класу за спинами дітей і диктувати: так важко сприймати диктоване. Учителю слід стояти ( не сидіти!) посеред класу, за столом і спокійно, голосно, не поспішаючи диктувати так, щоб діти бачили обличчя вчителя і вчитель бачив перед собою обличчя дітей. Темп письма у всіх учнів не однаковий. Треба навчити учнів,які встигли записати речення раніше від інших, раціонально використовувати резерв часу: зразу ж прочитати по складах те речення,що записали. Часто ті,що пишуть швидко, допускають описки: пропускають,переставляють букви. Самостійне читання написаного допомагає виправити помилки. Коли весь клас записав речення, учитель повторно читає його, попередивши учнів: «Прослідкуйте! Повторюю!».Очима слід оглянути клас,перевірити,чи всі учні готові слідкувати. Важливо, щоб учні відчули, що вчитель не поспішає, а спокійно і впевнено веде урок. Спокій і впевненість вчителя передається учням, діти краще справляються із складною для них роботою. Коли текст весь записаний,учитель ще раз його читає, учні перевіряють записане. Між окремими реченнями вчитель робить значну паузу,щоб учні могли подумати,виправити. Дехто з учителів після цього дає ще додатковий час, щоб учні перевірили самостійно написане. Зрідка доцільно попереджати, що спеціального часу на повторний перегляд не буде. Це привчає учнів до самоконтролю,примушує їх відразу писати уважно. В кінці уроку, коли контрольні роботи здані, слід запитати, в написанні яких слів учні мали сумнів. Роз’яснення вчителя знаходять в цей момент найсприятливіший грунт: правопис поясненого слова учень запам’ятовує на все життя. Неодмінно слід усе з’ясувати дітям, не залишати учнів із своїми сумнівами наодинці. |
|
Уроках історії Педагогічна довідка Тестові технології оцінювання рівня освітньої компетентності учнів на уроках історії |
Уроках математики Посібник містить методичні рекомендації щодо впровадження проектних технологій на уроках математики |
|
Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії та Проблема над якою працюю: Розширення пізнавальної компетентності учнів на уроках хімії та формування навичок навчальної діяльності... |
Комп‘ютер на уроках англійської мови Використання комп‘ютерів в навчальній та позакласній діяльності сприяє підвищенню мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку... |
|
На уроках української мови Посібник "Дидактичний матеріал з розвитку мовлення на уроках української мови у 4 класі" |
Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури Анотація. У статті описано досвід використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури з метою активізації... |
|
Методичні рекомендації містять узагальнений досвід роботи з молодшими школярами на уроках музики Рекомендації мають на меті розгляд специфіки роботи по формуванню творчої активності молодших школярів в процесі музично-естетичного... |
М.І. Паніна Вивчення іменника як частини мови на уроках Дана робота складається з теоретичного та практичного блоку. Вона допоможе молодим спеціалістам з української мови талітератури застосувати... |
|
Використання інтерактивних та мультимедійних технологій на уроках... Хочу звернути увагу на використання інноваційних технологій на уроках світової літератури |
Використання інтерактивних та мультимедійних технологій на уроках... Хочу звернути увагу на використання інноваційних технологій на уроках світової літератури |