|
|
Скачати 317.45 Kb.
|
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2013 року, встановила: Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 вересня 2012 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених частинами третьою і четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК) та на підставі статті 49 КК звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності. За частиною першою статті 289 КК ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину. Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 13 вересня 2006 року в м. Яготині Київської області за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, яка, назвавшись ОСОБА_3, пред’явила нотаріусу технічний паспорт на автомобіль ВАЗ 21061, ІНФОРМАЦІЯ_2, та особистий документ покійного ОСОБА_3 з метою видачі ОСОБА_2 довіреності на право керувати та розпоряджатися вказаним автомобілем. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 16 вересня 2006 року використала підроблену довіреність в Києво-Святошинському РЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області та зняла з обліку реєстрації вказаний транспортний засіб. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2012 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни. Касаційний суд – колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ – за наслідками перегляду ухвалою від 13 червня 2013 року рішення судів нижчої ланки щодо ОСОБА_2 залишив без зміни. У заяві заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції. На думку прокурора, дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частинами другою та третьою статті 358 КК в редакції Закону від 5 квітня 2001 року, чинної на час вчинення нею у вересні 2006 року цих злочинів. На обґрунтування своєї позиції прокурор послався на правові висновки ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2013 року, в якій повторне підроблення і використання завідомо підроблених документів, що видаються медичною установою, вчинене Особою_5 у березні-квітні 2011 року, були перекваліфіковані касаційним судом з частин третьої та четвертої статті 358 КК в редакції Закону від 7 квітня 2011 року на частини другу та третю цієї статті в редакції Закону від 5 квітня 2001 року, чинної на час вчинення цих злочинів. Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, думку потерпілої про скасування рішень щодо ОСОБА_2, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в заяві доводи та висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України і дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке. Зіставлення фактичних обставин суспільно небезпечних діянь, передбачених статтею 358 КК, за вчинення яких засуджено ОСОБА_2, з фактичними обставинами діянь, щодо яких висловлена правова позиція касаційного суду в наданому для порівняння рішенні, дають підстави стверджувати, що вони подібні за рядом ознак, характерних для цих складів злочинів. Водночас ці діяння отримали різну правову оцінку і були кваліфіковані відповідно за різними частинами статті 358 КК в редакції Закону від 5 квітня 2001 року та від 7 квітня 2011 року. Відмінність у застосуванні норми закону про кримінальну відповідальність до зазначених в оспореному й порівнюваному судових рішеннях фактичних обставин суспільно небезпечних діянь дає змогу провадити перегляд справи по суті заявлених у зверненні вимог на предмет законності та обґрунтованості оспореного рішення (підстава: пункт 1 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі – КПК 1960 року) – неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень). Відповідно до положень статті 400-11, пункту 1 частини першої статті 400-12, частини першої статті 400-21, частин першої та другої статті 400-22 КПК 1960 року перегляд оспореного рішення провадиться з огляду на ті фактичні обставини справи, які були встановлені й визнані доведеними судом першої інстанції, з дійсністю, достатністю та достовірністю яких погодився суд касаційної інстанції. Предметом перегляду вказаної справи є питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії, неоднаковість правової позиції суду касаційної інстанції з цих питань. Верховний Суд України в контексті різних видів фактичних обставин справи раніше неодноразово висловлював висновок про правозастосування у цьому питанні (див.: справи № 5-1 кс 13, № 5-33 кс 13), однак суд касаційної інстанції ухвалив рішення, яке суперечить йому. Відповідно до зазначеного висновку, на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з’ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення посягання, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (статті 4, 6, 7 та 8 КК). Однак необхідно враховувати й вимоги статті 5 КК, згідно з якою, якщо новий закон скасовує злочинну діяльність, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такою нормою закону чинності. У кримінальній справі, у якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що інкриміноване ОСОБА_2 підроблення документа, який видається та посвідчується приватним нотаріусом і який надає відповідні права з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також використання завідомо підробленого документа, були вчинені у вересні 2006 року. На час вчинення цих посягань чинною була редакція частин другої та третьої статті 358 КК від 5 квітня 2001 року, відповідно до ознак яких й були порушені кримінальні справи. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI від 7 квітня 2011 року, що набрав чинності з 1 липня 2011 року (далі – Закон № 3207-VI), статтю 358 КК викладено у новій редакції, згідно з якою вказану норму доповнено частиною другою, якою законодавець визначив відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут спеціального суб’єкта – працівника юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Відповідно попередню нумерацію частин указаної статті було змінено з другої частини на третю, а з третьої - на четверту. У зв’язку із зазначеними змінами органи досудового слідства закрили провадження у кримінальних справах щодо ОСОБА_2 за частинами другою і третьою статті 358 КК в редакції, яка була чинною на час вчинення нею злочинів, та порушили кримінальні справи щодо неї за частинами третьою і четвертою статті 358 КК в редакції Закону від 7 квітня 2011 року. За цим законом ОСОБА_2 було пред’явлено остаточне обвинувачення; суд визнав її винуватою і звільнив від відбування покарання без його призначення. З’ясування причин та умов такого правозастосування (незастосування санкції закону про кримінальну відповідальність) відповідно до пункту 1 частини першої статті 400-12 і частини другої статті 400-22 КПК 1960 року, перебуває за межами предмету перегляду, у зв’язку з чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цього. Водночас закон про кримінальну відповідальність, який суд першої інстанції фактично застосував, не скасовував злочинність діяння, інкримінованого винній особі, не пом’якшував кримінальну відповідальність та жодним іншим чином не поліпшував її становище. Рішення суду про зворотну дію цього закону в часі є помилковим. Незважаючи на це, за наслідками касаційного розгляду справи суд погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за частинами третьою та четвертою статті 358 КК в редакції Закону від 7 квітня 2011 року, запропонованою органом досудового слідства. За схожих обставин подібні суспільно небезпечні діяння отримали іншу кримінально-правову оцінку касаційного суду в рішенні щодо Особи_5. Зважаючи на те, що на час вчинення Особою_5 злочину в березні-квітні 2011 року стаття 358 КК діяла в редакції Закону від 5 квітня 2001 року, а Законом № 3207-VI караність за скоєння цього злочину не змінена та не скасована, касаційний суд перекваліфікував дії Особи_5 із частини третьої на частину другу статті 358 КК та з частини четвертої на частину третю статті 358 КК в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, тобто від 5 квітня 2001 року. Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваного судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Тому рішення касаційного суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 400-22 КПК 1960 року іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено. Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством. Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, статтями 400-20, 400-21, 400-23 КПК 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановила: Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_2, за винятком рішення про виправдання ОСОБА_2 за частиною першою статті 289 КК, скасувати, а справу - направити на новий касаційний розгляд. Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Головуючий А.І. Редька Судді:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Судова палата у кримінальних справах Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.... |
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада... |
|
Судова палата у цивільних справах Севастопольської міської ради до ОСОБА 1, третя особа обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Александрия», про визнання... |
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності), управління комунального майна Хмельницької міської ради (далі – УКМ... |
|
Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі ОСОБА 1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»,... |
5 вересня 2013 року м. Київ ОСОБА 1 за заявою його захисника Майданика П. А. про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого... |
|
28 січня 2015 року м. Київ Судова палата у господарських справах... ОСОБА 1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі №924/205/13-г... |
Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку* Донецькій області 122 (107), Автономній Республіці Крим 71 (69) та м. Києві 64 (52) |
|
Судові палати у цивільних та господарських справах Українська земля, про повернення безпідставно отриманих коштів за заявою ОСОБА 2 про перегляд рішення колегії суддів судової палати... |
Залікові ПИТАННЯ З КУРСУ "СУДОВА МЕДИЦИНА ТА СУДОВА ПСИХІАТРІЯ" Судова медицина — це важлива галузь медицини з власними методами дослідження, яка слугує розв'язанню складних медико-біологічних... |