Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі


Скачати 109.24 Kb.
НазваКиїв Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Дата10.12.2013
Розмір109.24 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Банк > Документи
ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:


головуючого

Яреми А.Г.,







суддів:

Григор’євої Л.І.,

Онопенка В.В.,

Патрюка М.В.,




Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л., –




Лященко Н.П.,







за участі: ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12  вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання частково недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 28 лютого 2008 року між нею як покупцем і товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі – ТОВ «Екобуд») як забудовником було укладено договір резервування приміщення НОМЕР_1, за яким забудовник зобов’язався після введення в експлуатацію житлового будинку, що знаходиться за АДРЕСА_1, передати їй у власність квартиру НОМЕР_2, яка розташована в цьому будинку, за умови належного виконання нею взятих на себе за договором зобов’язань. На виконання умов зазначеного договору того самого дня між нею й товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна фондова компанія» (далі – ТОВ «Незалежна фондова компанія») укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, а саме 11 445 облігацій.

18 вересня 2007 року між ТОВ «Екобуд» та акціонерним комерційним банком «Київ» (далі – АКБ «Київ»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерцій ний банк «Київ» (далі – ПАТ «АКБ «Київ»), укладено іпотечний договір майнових прав, згідно з яким ТОВ «Екобуд» у рахунок забезпечення виконання кредитного договору від 12 вересня 2007 року передало в іпотеку АКБ «Київ» майнові права на нерухоме майно, що стане власністю ТОВ «Екобуд» у майбутньому, зокрема на квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1.

Уточнивши позовні вимоги та пославшись на те, що майнові права на квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, що стали предметом укладеної відповідачами угоди, не могли бути передані в іпотеку, оскільки на момент укладення спірного договору не були визначені Законом України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV) як майно, що може бути предметом іпотеки, ОСОБА_1 просила суд визнати укладений відповідачами іпотечний договір недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на зазначену квартиру, зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити запис у Державному реєстрі іпотек про обтяження іпотекою майнових прав на квартиру.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним іпотечний договір від 18 вересня 2007 року в частині передачі в іпотеку квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, знято заборону відчуження нерухомого майна, вилучено запис з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо зазначеної квартири та виключено з Державного реєстру іпотек інформацію про обтяження іпотекою майнових прав на квартиру.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У липні 2013 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Екобуд», ПАТ «АКБ «Київ», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання частково недійсним договору іпотеки для перегляду рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до пункту 1 частини другої статті 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року та залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 5 Закону № 898-IV та статей 1 та 5 Закону України від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (далі – Закон № 979-IV), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_1 додає до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2012 року, від 10 жовтня 2012 року, від 18 січня 2013 року, 18 квітня 2013 року та від 31 травня 2013 року, а також посилається на ухвали цього самого суду від 30 серпня 2012 року та від 22 жовтня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2, дослідивши доводи заявниці, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Установлено, що 18 вересня 2007 року між ТОВ «Екобуд» та АКБ «Київ» укладено іпотечний договір, за умовами якого ТОВ «Екобуд» з метою забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, укладеним 12 вересня 2007 року, передало в іпотеку іпотекодержателю майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме нерухомість загальною площею S_1 (у тому числі квартиру НОМЕР_2), яка знаходиться за АДРЕСА_1. Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно предметом іпотеки будуть квартири, майнові права на які за цим договором є предметом іпотеки.

На підставі зазначеного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було накладено заборону на майнові права, які є предметом іпотеки і які зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

28 лютого 2008 року ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 укладено договір резервування приміщення НОМЕР_1, відповідно до якого забудовник зобов’язався за умови належного виконання покупцем взятих на себе за договором зобов’язань здійснити резервування квартири НОМЕР_2 у будинку, що розташований за АДРЕСА_1 та передати її покупцю після введення зазначеного житлового будинку в експлуатацію, а покупець зобов’язався за договором купівлі-продажу цінних паперів придбати у власність лот облігацій у кількості 11 445 шт.

28 лютого 2008 року між ТОВ «Незалежна фондова компанія» (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_3, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а останній зобов’язується прийняти й оплатити цінні папери (лот).

Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 придбала 11 445 облігацій номінальною вартістю 34 грн 68 коп. кожна, чим виконала перед ТОВ «Екобуд» взяті на себе зобов’язання.

Суд першої інстанцій, з висновками якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що за наявності договорів резервування приміщення від 28 лютого 2008 року НОМЕР_1 та купівлі-продажу цінних паперів від 28 лютого 2008 року НОМЕР_3, а також виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за зазначеними договорами ТОВ «Екобуд» не мало права передавати в іпотеку майнові права на квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, оскільки це суперечить положенням частини другої статті 583 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Крім того, суд виходив із того, що майнові права на об’єкт незавершеного будівництва на момент укладення спірного іпотечного договору відповідно до статті 5 Закону № 898-IV не могли бути предметом іпотеки.

Касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив зі змісту вимог статті 341 ЦПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або ж змінити їх, якщо судами застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Суд дійшов висновку, що оскільки у справі, яка переглядається, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 979-IV як спеціального закону (положення якого не застосовано судами до спірних правовідносин), що містить норми щодо укладення договору іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, спірний договір не підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, у справі про перегляд рішення в якій подано заяву, судами встановлено, що спірний договір іпотеки було укладено до виникнення між позивачкою та ТОВ «Екобуд» правовідносин щодо передачі у власність ОСОБА_1 квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1.

У справах, рішення в яких надано ОСОБА_1 на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2012 року, від 18 січня 2013 року та від 31 травня 2013 року, суди, установивши, що договори іпотеки були укладені після вчинення позивачами дій, які спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкти будівництва або набуття майнових прав на них, визнавали спірні договори іпотеки в частині передачі майнових прав на квартири позивачів недійсними виходячи з того, що договори іпотеки укладені в порушення вимог частини другої статті 583 ЦК України, оскільки, укладаючи спірні договори іпотекодавець не був власником предметів іпотеки і діяв без згоди позивачів на передачу майнових прав в іпотеку. Крім того, суди посилались і на те, що укладені договори іпотеки суперечать вимогам частини другої статті 5 Закону № 898-IV, яка в редакції, що була чинною на момент укладення договорів іпотеки, не передбачала, що майнові права на об’єкти незавершеного будівництва можуть бути предметом іпотеки. З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погоджувався й касаційних суд, залишаючи їх без змін або відмовляючи банку в відкритті касаційного провадження.

Зазначені судові рішення мають відмінні від справи, рішення в якій переглядається, установлені судами обставини, а саме черговість укладення договорів про передачу нерухомого майна позивачам-замовникам та передачу цього ж майна в іпотеку банку, тому вони не свідчать про неоднакове застосування норм матеріального права.

Не свідчать про наявність подібних правовідносин і судові рішення касаційного суду від 10 жовтня 2012 року та від 18 квітня 2013 року.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги про визнання договору іпотеки частково недійсним та зобов’язання вчинити дії, скасовано й передано справу на новий розгляд із тих підстав, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив яка норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення первісного позову щодо визнання договору іпотеки частково недійсним, касаційний суд у справі, ухвалу від 18 квітня 2013 року в якій додано до заяви ОСОБА_1, погодився з висновками судів про те, що на момент передачі майна в іпотеку за спірним договором іпотекодавець не мав права на вчинення такої дії, оскільки всі майнові права на нього належали іншій юридичній особі, яка згодом за договором купівлі-продажу передала спірне нерухоме майно позивачам.

Не можуть бути підтвердженням неоднакового застосування й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2012 року та від 22 жовтня 2012 року, на які посилається ОСОБА_1 у заяві, оскільки ними відкрито провадження у справах, а не винесено рішення про їх перегляд у касаційному порядку.

За таких обставин, які свідчать про те, що наведені заявником судові рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360–3, 360–5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема


Судді:

Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Ю.Л. Сенін

Схожі:

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада...
Судова палата у кримінальних справах
Голови Верховного Суду України – секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І
28 січня 2015 року м. Київ Судова палата у господарських справах...
ОСОБА 1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі №924/205/13-г...
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі
МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності), управління комунального майна Хмельницької міської ради (далі – УКМ...
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВ А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової...
Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В.,  Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В.,...
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової...
Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В.,  Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка...
24 жовтня 2013 року м. Київ
Голови Верховного Суду України – секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І
24 жовтня 2013 року м. Київ
Голови Верховного Суду України –секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І
Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених...
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка