|
|
Скачати 324.82 Kb.
|
Закон УкраЇни Про особливості провадження ріелторської діяльності Цей Закон визначає правові засади провадження ріелторської діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи захисту прав споживачів ріелторських послуг, належного рівня професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Сфера дії Закону 1. Цей Закон поширюється на правовідносини, що виникають у процесі надання ріелторських послуг, пов’язаних з набуттям, зміною та припиненням прав на нерухоме майно, провадження професійної ріелторської діяльності. 2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов’язані з: 1) відчуженням нерухомого майна, яке є державною, комунальною власністю, спільною власністю держави та територіальних громад; 2) відчуженням нерухомого майна відповідно до законодавства про приватизацію; 3) операціями з нерухомим майном (продаж, купівля, оренда тощо), що здійснюються власниками або користувачами такого майна самостійно. Стаття 2. Законодавство про ріелторську діяльність 1. Ріелторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами. 2. У разі коли міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила провадження ріелторської діяльності, застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 3. Професійна ріелторська діяльність 1. Професійна ріелторська діяльність (далі – ріелторська діяльність) полягає у наданні ріелторських послуг суб’єктами ріелторської діяльності, які визнані такими відповідно до положень цього Закону. 2. Ріелторська діяльність може провадитися лише суб’єктами ріелторської діяльності, які включені до Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності. 3. Термін “ріелтор” та похідні від нього терміни дозволяється використовувати у назвах лише тих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що діють відповідно до вимог цього Закону. Стаття 4. Суб’єкти ріелторської діяльності 1. Суб’єктами ріелторської діяльності є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – підприємці, які набули статусу ріелтора, та юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі – ріелторські організації), у складі яких працює хоча б один ріелтор. 2. Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів ріелторської діяльності встановлюються цим Законом та іншими законами. Стаття 5. Ріелтор 1. Ріелтором може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах, має вищу освіту, володіє державною мовою, пройшла навчання за програмою підготовки з питань провадження ріелторської діяльності або стажування протягом одного року у складі суб’єкта ріелторської діяльності на умовах трудового договору (контракту) та отримала його позитивну рекомендацію, склала кваліфікаційний іспит, одержала кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до вимог цього Закону і зареєстрована у Державному реєстрі ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності. Робота агента, який є найманим працівником суб’єкта ріелторської діяльності, протягом одного року прирівнюється до стажування протягом одного року в такого суб’єкта на умовах трудового договору (контракту). 2. Ріелтором не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною. 3. Ріелтор може провадити ріелторську діяльність у ріелторській організації як найманий працівник. 4. Ріелтор може провадити ріелторську діяльність як фізична особа – підприємець після реєстрації в Державному реєстрі ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності. 5. Ріелтор, який провадить ріелторську діяльність як фізична особа – підприємець, зобов’язаний до початку її провадження укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності. 6. Ріелтору забороняється працювати в ріелторській організації та одночасно провадити ріелторську діяльність як фізичній особі – підприємцю. Порушення зазначеної вимоги є підставою для анулювання кваліфікаційного свідоцтва ріелтора. 7. Права, обов’язки та відповідальність ріелторів встановлюються цим Законом та іншими законами. Стаття 6. Ріелторська організація 1. Ріелторською організацією є юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі якої на постійній основі працює не менше одного ріелтора, який отримав кваліфікаційне свідоцтво ріелтора відповідно до цього Закону, включаючи керівника ріелторської організації, та яка зареєстрована в Державному реєстрі ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності. 2. Ріелторська організація не може утворюватися органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 3. Ріелторська організація провадить свою діяльність за наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності. Мінімальний розмір страхування цивільно-правової відповідальності розраховується відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Стаття 7. Агент 1. Агентом за операціями з нерухомістю (далі – агент) може бути громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах, має повну середню освіту, володіє державною мовою і є найманим працівником суб’єкта ріелторської діяльності. 2. Агент може перебувати у трудових відносинах тільки з одним суб’єктом ріелторської діяльності. 3. Агентом не може бути особа, яка має не зняту чи не погашену судимість за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, з обмеженою цивільною дієздатністю або визнана судом недієздатною. Стаття 8. Споживачі ріелторських послуг 1. Споживачами ріелторських послуг є юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти, іноземці, особи без громадянства), які звернулися за наданням ріелторських послуг. Розділ IІ РІЕЛТОРСЬКІ ПОСЛУГИ Стаття 9. Ріелторська послуга 1. Ріелторською послугою є послуга, що пов’язана із здійсненням операцій з нерухомим майном та/або наданням інформації про стан ринку нерухомості. Стаття 10. Види ріелторських послуг 1. Види ріелторських послуг: 1) посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном, що визначені у статті 11 цього Закону; 2) діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості. Стаття 11. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном 1. Посередницька діяльність з купівлі, продажу, оренди нерухомого майна та здійснення операцій з таким майном (далі – посередницька діяльність) – послуги, зокрема пов’язані з купівлею-продажем, наймом (орендою), заставою, міною, даруванням, рентою, безоплатним користуванням нерухомим майном, відчуженням житлового будинку, квартири або їх частини, іншого нерухомого майна з умовою довічного утримання (догляду). Посередницька діяльність провадиться суб’єктами ріелторської діяльності на підставі договору про надання ріелторських послуг, укладеного із споживачем таких послуг у встановленому законодавством порядку. Посередницька діяльність, пов’язана з вчиненням правочинів щодо об’єктів нерухомості і прав на них, включає забезпечення споживача ріелторських послуг інформацією відповідно до статті 34 цього Закону. 2. Посередницькою діяльністю суб’єкта ріелторської діяльності також є залучення фахівців – техніків та інженерів з нерухомості, суб’єктів оціночної діяльності, екологів, інших спеціалістів з проведення експертизи щодо об’єктів нерухомого майна, які мають право надавати інформацію про технічний, санітарний стан об’єкта нерухомого майна, його вартість, екологічний стан навколишнього природного середовища тощо. Стаття 12. Діяльність з надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості 1. Надання інформаційних і консультаційних послуг на ринку нерухомості є діяльністю суб’єкта ріелторської діяльності із забезпечення споживача таких послуг інформацією про об’єкти нерухомості у межах, визначених цим Законом та іншими законами, проведення аналізу та складення прогнозу стану ринку нерухомості, його учасників, надання послуг з вивчення кон’юнктури ринку, консультацій з питань запровадження актів законодавства у сфері регулювання на ринку нерухомості, з організації, поширення реклами об’єктів нерухомості, формування баз даних, надання рекомендацій з вибору сторін правочину і посередників, інших послуг на ринку нерухомості. 2. Ріелторські послуги у формі консультацій за вибором їх споживача можуть надаватися в усній або письмовій формі. Розділ IІІ НАБУТТЯ ПРАВА НА ПРОВАДЖЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 13. Професійна підготовка ріелторів 1. Професійна підготовка ріелторів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки ріелторів з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку ріелторів. 2. Професійна підготовка ріелторів здійснюється відповідно до програм підготовки до провадження ріелторської діяльності та підвищення кваліфікації, за результатами яких складається кваліфікаційний іспит, або шляхом стажування протягом одного року у складі суб’єкта ріелторської діяльності, за результатами якого отримано позитивну рекомендацію. Загальні вимоги до навчальних програм підготовки до провадження ріелторської діяльності та підвищення кваліфікації ріелторів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, за участю саморегулівних організацій суб’єктів ріелторської діяльності. 3. Ріелтори зобов’язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. За результатами підвищення кваліфікації ріелтору видається посвідчення про підвищення кваліфікації, яке є невід’ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва. Стаття 14. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора 1. Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора (кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує належний фаховий рівень фізичної особи для провадження ріелторської діяльності на території України. 2. У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються найменування центрального органу виконавчої влади та навчального закладу, які його видали, реєстраційний номер, дата видачі, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, якій видається свідоцтво, та фаховий рівень ріелтора. Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання вимог, установлених цим Законом. Порядок видачі та форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку. 3. За видачу, переоформлення, видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва справляється плата, розмір якої встановлює Кабінет Міністрів України, що спрямовується до державного бюджету. 4. Кваліфікаційне свідоцтво видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, разом з навчальним закладом, на базі якого проводилася професійна підготовка ріелторів та складався кваліфікаційний іспит, на підставі рекомендації екзаменаційної комісії та поданих документів. Екзаменаційна комісія утворюється в установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, порядку для перевірки знань осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного свідоцтва. До складу екзаменаційної комісії входять представники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної житлової політики, державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (за згодою), представники навчального закладу, а також представники делегованих саморегулівними організаціями ріелторів. Представники саморегулівних організацій ріелторів повинні становити не менше двох третин кількісного складу екзаменаційної комісії з урахуванням принципу пропорційного делегування представників кожної з них. Після навчання за програмою підготовки до провадження ріелторської діяльності або отримання позитивної рекомендації за результатами стажування у суб’єкта підприємницької діяльності екзаменаційна комісія встановлює строки проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного свідоцтва. Після проведення кваліфікаційного іспиту екзаменаційна комісія подає протягом трьох днів рекомендації центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, про видачу кваліфікаційного свідоцтва особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит на провадження ріелторської діяльності. 5. Кваліфікаційне свідоцтво видається протягом 10 днів з дня подання фізичною особою таких документів: заява про видачу кваліфікаційного свідоцтва, зразок якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку; копія документа, що підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства — копія документа, що підтверджує законність перебування на території України, а також паспортного документа (за наявності); копія документа про вищу освіту; відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону; документ, що підтверджує внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва. Особою, що пройшла стажування протягом одного року у складі суб’єкта ріелторської діяльності, крім зазначених вище документів також подається копія трудової книжки з відповідним записом та позитивна рекомендація суб’єкта ріелторської діяльності. Підставами для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва є: подання неповного комплекту документів; недійсність поданих документів чи зазначення в них завідомо неправдивих відомостей; невиконання ріелтором вимог статті 5 цього Закону. 6. Підставою для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва є зміна прізвища, імені, по батькові фізичної особи – ріелтора. У разі виникнення підстав для переоформлення кваліфікаційного свідоцтва ріелтор протягом десяти робочих днів подає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку: заяву про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва; кваліфікаційне свідоцтво, що підлягає переоформленню; документи, що підтверджують зазначені зміни; відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону; документ, що підтверджує внесення плати за переоформлення кваліфікаційного свідоцтва. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва та документів, що додаються до нього, видати переоформлене кваліфікаційне свідоцтво з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва. Підставою для відмови у переоформленні кваліфікаційного свідоцтва є подання фізичною особою неповного комплекту документів. 7. Підставою для видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є втрата або пошкодження кваліфікаційного свідоцтва. У разі втрати кваліфікаційного свідоцтва ріелтор зобов’язаний подати центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, заяву про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва, до якої додаються документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва і включення відомостей до Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності, та відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону. Якщо кваліфікаційне свідоцтво непридатне для користування внаслідок його пошкодження, ріелтор подає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку: заяву про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва; непридатне для користування кваліфікаційне свідоцтво; відомості за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, які необхідні для ведення Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності і зазначені у частині другій статті 15 цього Закону; документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва зобов’язаний видати ріелтору зазначений дублікат кваліфікаційного свідоцтва замість втраченого або пошкодженого. Підставою для відмови у видачі дубліката кваліфікаційного свідоцтва є подання ріелтором неповного комплекту документів. 8. Кваліфікаційне свідоцтво анулюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, у разі підтвердження факту отримання кваліфікаційного свідоцтва на підставі підроблених документів. 9. Відомості про видачу, переоформлення, анулювання та видачу дубліката кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. 10. Забороняється надання ріелторських послуг ріелторами у разі: наявності у ріелтора судимості за скоєння злочину проти власності або злочину у сфері господарської діяльності, що не знята чи не погашена згідно із законодавством; недотримання вимог частини третьої статті 13 цього Закону. 11. Забороняється надання ріелторських послуг фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційне свідоцтво ріелтора або кваліфікаційне свідоцтво якої анульовано. |
| Закон України про бібліотеки і бібліотечну справу Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України №33/95-ВР від 27. 01. 95 р |
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права... |
| Закон України "Про здійснення державних закупівель" (зі змінами)... Рахунковою палатою України, Міністерством внутрішніх справ України, Національним банком України, Головним контрольно-ревізійним управлінням... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з функціональної підготовки з начальницьким складом частини ТЕМА: Закон України “ Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14. 12. 99 №1281-ХІV |
| Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х |
Закон України Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку... |
| ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне... |
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності |
| Закон УкраЇни Цей Закон визначає правові та організаційні засади провадження торговельної діяльності на роздрібних продовольчих і непродовольчих... |
Закон України Цей Закон визначає основні напрями діяльності органів державної влади щодо сприяння підприємствам та організаціям України, незалежно... |