|
Проект
Закон УкраЇни
Про основні засади
державного регулювання діяльності роздрібних ринків
Цей Закон визначає правові та організаційні засади провадження торговельної діяльності на роздрібних продовольчих і непродовольчих ринках.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виробничо-торговельна діяльність - діяльність з виробництва продовольчих або непродовольчих товарів, їх переробки чи ремонт та торгівля ними;
керівництво ринку — суб’єкт господарювання приватної або комунальної власності, виключною метою діяльності якого є надання послуг суб’єктам торговельних відносин на ринку із забезпечення їх умовами торгівлі (продажем/купівлею) товарами на ринку;
магазин — об’єкт торгівлі, розташований в окремій капітальній споруді або приміщеннях іншої капітальної чи тимчасової споруди некапітального типу або їх частинах з торговельними, підсобними, адміністративно-побутовими приміщеннями, а також приміщеннями для приймання, зберігання, допродажної підготовки та продажу товарів, оснащений торговим та інженерним устаткуванням, яке забезпечує провадження торговельної діяльності;
об’єкт торгівлі — спеціально облаштовані місце для провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності і яке розташоване в окремої капітальної споруді або приміщенні іншої капітальної чи тимчасової споруди некапітального типу, чи в розвізних, переносних технічних, транспортних засобах, або на земельній ділянці, наданій для провадження торговельної діяльності в порядку, визначеному законом;
оренда торговельного місця – строкове платне користування торговельним місцем для здійснення торговельної діяльності.
орендна плата – плата за користування торговельним місцем на ринку, розмир якої встановлюється у договоре оренди між Комунальним підприємством та суб’єктом торговельних відносин на ринку;
ринковий збір – плата за право тимчасового зайняття торговельного місця на ринку для здійснення торговельної діяльності. Тимчасове заняття торговельного місця складає від одного до десяти календарних днів;
роздрібний ринок (ринок) — майновий комплекс, що розташований на спеціально відведеній земельній ділянці для розміщення виключно об’єктів торгівлі і забезпечення надання послуг щодо діяльності з продажу/купівлі товарів кінцевому споживачу;
саморегулівна організація роздрібних ринків - асоціація роздрібних ринків, що набула статусу саморегулівної організації в порядку, визначеному цим Законом;
суб’єкт торговельних відносин на ринку — виробник (переробник), постачальник, продавець та покупець (споживач), відносини яких пов’язані з продажем/купівлею товарів на ринку;
торговельне місце на ринку — неподільне облаштоване чи необлаштоване місце, розміри якого встановлюються відповідно до плану території ринку, для провадження торговельної діяльності на ринку чи здійснення продажу товарів з транспортних засобів (причепів, візків) або надання послуг суб’єктом торговельних відносин на ринку. Розмір торговельного місця визначається відповідно до плану території ринку відповідно до законодавства.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється, крім випадків, вказаних частиною другою цієї статті, на відносини пов’язані з провадженням торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності на роздрібних ринках, що виникають між суб’єктами господарювання, фізичними особами, органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
До роздрібних ринків не належать об'єкти торгівлі, які є відокремленими капітальними спорудами, мають окрему поштову адресу і функціонують, як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, магазини.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення торгівлі:
цінними паперами;
об’єктами нерухомості;
біржової торгівлі;
лікарськими засобами;
речами, які закладені в ломбарді;
державними знаками поштової оплати;
вхідними квитками у заклади культури та спорту, проїзними квитками, лотерейними квитками;
не розфасованими для продажу газом та водою;
електричною та тепловою енергією;
предметами релігійного культу в культових спорудах (будівлях).
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про державне регулювання роздрібних ринків, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 3. Принципи провадження діяльності на роздрібних ринках
Основними принципами провадження господарської діяльності на роздрібних ринках є:
рівність прав всіх суб’єктів торговельних відносин на ринку та забезпечення добросовісної конкуренції;
дотримання правил торгівлі та законних інтересів суб’єктів торговельних відносин на ринку;
надання безпечних і якісних послуг;
недопущення незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність суб’єктів торговельних відносин на ринку.
Порушення принципів провадження господарської діяльності на ринках тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 4. Особливості організації торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності на роздрібних ринках
Порядок та правила провадження торговельної діяльності на роздрібних ринках встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правила роботи ринків встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та торгівлі і центральним органом виконавчої влади з забезпечення реалізації державної регуляторної політики із врахуванням вимог законів України «Про захист прав споживачів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про безпечність та якість харчових продуктів».
Торгівлю на ринку можуть здійснювати громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства, перебування яких в Україні здійснено відповідно до законодавства, а також суб’єкти господарювання незалежно від форм власності шляхом продажу товарів, у тому числі власного виробництва, або здійснення посередницької діяльності (агентські, комісійні послуг з просування вітчизняних та/або імпортованих споживчих товарів від постачальників до кінцевого покупця).
Облаштування території роздрібного ринку повинна відповідати умовам, що встановлені законодавством.
На вході до ринку розміщується вивіска із зазначенням повної назви ринку і його власника, спеціалізації ринку, режиму роботи, свідоцтво про реєстрацію ринку як суб’єкта господарювання, а також графічно виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об’єктів ринку (зокрема лабораторії ветеринарно-санітарної чи фіто-санітарної експертизи), пішохідних і транспортних маршрутів, аварійних виходів, а також інша інформація яка встановлена правилами торгівлі на ринках.
Суб’єкт господарювання провадить торговельну та виробничо-торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законом, за наявності документів дозвільного характеру, що надають право на провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності.
Суб’єкти торговельних відносин на ринку зобов’язані:
дотримуватися правил торгівлі;
забезпечити продаж виключно небезпечних і якісних товарів,
здійснювати розрахунки з покупцями у порядку, встановленому законом. На вимогу покупця суб’єкт торговельних відносин на ринку, який відповідно до законодавства звільнений від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, повинен видати товарний чек, що засвідчує факт купівлі, у якому зазначаються: найменування суб’єкта торговельних відносин на ринку, ряд та номер торговельного місця, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище та ініціали продавця, за його підписом;
забезпечити культурне обслуговування покупців;
дотримуватися встановленого режиму роботи об’єкта торгівлі;
пред’явити на вимогу покупця висновок лабораторії ветеринарно-санітарної або фіто-санітарної експертизи щодо якості продуктів, що реалізуються;
забезпечити відповідно до законодавства ведення обліку проданих товарів та подання звітності;
забезпечити наявність на зручному для огляду покупцем місці документа про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, ліцензії (у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню), табличка із зазначенням його прізвища, ім’я та по батькові та інші документи, які встановлені правилами торгівлі на ринках;
сплачувати платежі, вичерпний перелік яких встановлюється цим законом.
Забороняється залучення до участі у купівлі товарів покупців шляхом пропонування їм винагороди (компенсації) за залучення інших покупців.
Суб’єкти торговельних відносин на ринку мають право:
отримувати якісні послуги на ринку, перелік яких встановлюється цим Законом;
вимагати від керівництва ринку письмових підтверджень (квитанцій, чеків, тощо) сплати ринкового збору, орендної плати, інших платежів;
безперешкодного входу до орендованого ним приміщення, торговельного місця, прилавку протягом робочого часу ринку згідно умов договору оренди;
протягом робочого часу безперешкодної видачі товару, що знаходиться на зберіганні у ринку, та передбачених договором зберігання документів;
відшкодування збитків заподіяних суб’єкту торговельних відносин на ринку з вини керівництва комунального підприємства та інших осіб на території ринку відповідно до законодавства;
укладення письмового договору оренди торговельного місця або споруди відповідно до вимог цього Закону;
здійснювати виставкові заходи (виставки, презентації тощо) з організацією показу зразків товарів, випробувань, дегустації та іншої демонстрації властивостей або якостей товарів з продажем (виставка-продаж) або без продажу таких товарів.
Продукція, що підлягає обов’язковій сертифікації, дозволяється до продажу за наявності в документах, згідно з якими вона надійшла, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідну продукцію.
Торгівля свіжим, охолодженим та замороженим м’ясом (зокрема птиці, свинини, яловичини, телятини, баранини), рибою, молоком та молочними продуктами дозволяється на ринках або ярмарках у стаціонарних і нестаціонарних об’єктах з продажу сільськогосподарської продукції за умови забезпечення ветеринарного та/або фіто-санітарного контролю.
Реалізація сільгосппродуктів, продовольчих, непродовольчих товарів, живої худоби, птиці, кормів, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, посадкового матеріалу плодово-ягідних культур, овочевої і квіткової розсади, живих садових квітів, насіння овочевих культур і квітів проводиться на спеціально виділених рядах (секціях) змішаних ринків з обов’язковим дотриманням відповідних санітарно-епідеміологічних вимог.
Кількість торговельних місць у спеціально відведених органами місцевого самоврядування місцях для проведення торгівлі виробами власного виробництва декоративно-вжиткового призначення та образотворчого мистецтва, виготовленими з елементами ручної праці, не може бути менше ніж десяти відсотків загальної кількості місць для продажу таких товарів.
Об’єкти торгівлі повинні бути безпечними для життя і здоров’я покупців, їх майна та навколишнього природного середовища та пристосовані для покупців з обмеженими фізичними можливостями;
Робота роздрібних ринків не повинна погіршувати санітарний та екологічний стан місцевості й негативно впливати на умови проживання населення.
Вхід до роздрібного ринку безоплатний.
Режим роботи об’єктів торгівлі комунальної форми власності встановлюється органами місцевого самоврядування.
Режим роботи об’єктів торгівлі інших форм власності встановлюється власником цього об’єкта торгівлі.
На час проведення мітингів, демонстрацій та інших публічних заходів органи місцевого самоврядування мають право на відповідній території визначати групи товарів, продаж яких обмежується на період проведення таких заходів, та/або час роботи самих роздрібних ринків. Органи місцевого самоврядування зобов’язані письмово повідомити суб’єктам торговельних відносин на ринку про прийняте рішення щодо таких обмежень не пізніше ніж за три дні до початку проведення таких заходів.
Стаття 5. Основні вимоги до провадження торговельної та виробничо-торговельної діяльності на роздрібних ринках
Вимоги до організації діяльності всіх видів роздрібних ринків встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Земельна ділянка для розміщення роздрібного ринку надається в установленому законом порядку.
Рішення про місце розташування роздрібного ринку та його площу ухвалюється органами місцевого самоврядування відповідно до містобудівної документації (генерального плану) населеного пункту.
Роздрібні ринки розрізняються за чотирма основними видами:
за конструкцією — криті, відкриті та комбіновані. До критих ринків належать побудовані за типовим або індивідуальним проектом будівлі ринків різної поверховості або улаштовані у спеціально обладнаних некапітальних спорудах місткості до 24 квадратних метрів. Відкритий ринок - це облаштована відкрита територія або майданчик, на яких ринкова торгівля ведеться із столів-прилавків, пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, автомобілів, гужових і ручних візків;
за часом діяльності — постійно діючі або сезонні, одноразові, денні, вечірні та нічні. Постійні діючі - що функціонують безперервно протягом року. Сезонні ринки діють відповідно до певних кліматичних умов або у сезон виробництва продукції, яка реалізується. Одноразові ярмарки-базари - одномоментні комерційно-торговельні заходи, що носять тематичний характер і поєднуються з виїзною торгівлею товаровиробників і представників різних торговельних систем. Денні, вечірні та нічні ринки – що діють протягом певних часів доби;
за товарною спеціалізацією — з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів, а також змішані. Спеціалізовані ринки - це продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні квіткові та інші ринки. Змішані ринки можуть поєднувати різні напрями товарної спеціалізації - продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо.
Керівництво роздрібного ринку:
розробляє та погоджує з відповідним органом місцевого самоврядування:
план території ринку, в якому зазначається межа території ринку,
кількість та схема розміщення торговельних місць на ринку із зазначенням їх розмірів,
площа стоянок (у разі їх наявності) для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці),
схема розміщення будівель та споруд на ринку із зазначенням їх функціонального призначення,
час роботи ринку;
забезпечує дотримання вимог санітарних норм і правил, правил електро-, пожежобезпечності, екологічної безпеки, безпеки праці, а також створити умови для здійснення постійного контролю за безпекою і якістю товарів, які реалізуються на ринку, та дотриманням вимог законодавства у сфері торговельної діяльності.
У разі неможливості забезпечення таких умов відповідний орган самоврядування передає земельну ділянку, що була надана для організації діяльності ринку, у комунальну власність;
не має права здавати майно, що йому належить, в оренду, відчужувати, та іншим чином передавати в користування іншим особам, окрім як суб’єктам торговельних відносин на ринку, які здійснюють торгівельну чи торгівельно-виробничу діяльність на території цього роздрібного ринку.
При прийнятті рішення про реконструкцію або планового закриття роздрібного ринку чи його окремих приміщень керівництво цього ринку зобов’язане не менше ніж за три місяці до початку проведення таких дій письмово повідомити про це орендарям торговельних місць на цьому ринку.
Керівництво роздрібного ринку не пізніше як:
за два тижня повинне повідомити про його закриття громадян (покупців), розмістивши біля входу до цього ринку інформацію про порядок роботи ринку, дату та період закриття, й оповістити про це через радіовузол ринку, засоби масової інформації;
за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання) та закриття цього ринку подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення суб’єктів торговельних відносин іншими торговельними місцями.
На період реконструкції ринку орендарі торговельних місць на роздрібному ринку його керівництвом забезпечуються тимчасовими торговельними місцями. Після завершення реконструкції керівництво цього ринку повинна поновити договір оренди на ті місця, де була проведена реконструкція або ремонт.
Керівництво роздрібного ринку забезпечує створення окремих торговельних місць на відповідному ринку для продажу товарів безпосередньо їх виробниками.
Для провадження суб’єктами господарювання чи фізичними особами торговельної діяльності на ринку більше 30 календарних днів керівництво ринку зобов’язано укласти з ними договір оренди торговельного місця на ринку на строк не менше, ніж 10 років.
Договір оренди торговельного місця на ринку повинен передбачати надання на підставі окремого договору послуг охорони, освітлення місць загального користування, прибирання, вивезення сміття, тепло- та водопостачання, пожежної охорони, санвузлів.
Типовий договір оренди торговельного місця на роздрібному ринку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівництво роздрібного ринку забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер.
Порядок розрахунку розміру плати за оренду торговельного місця на роздрібному ринку та розміру плати за послуги, що надаються на таких ринках, встановлюється спільним наказом центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі та центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної регуляторної політики.
У разі укладення орендатором договору суборенди, то він письмово повідомляє про це у п'ятиденний строк керівництво роздрібного ринку.
Строк надання торговельного місця у суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди торговельного місця на роздрібному ринку.
Плата за суборенду торговельного місця на роздрібному ринку, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за торговельне місце на цьому ринку, що передається в суборенду.
Передача орендарем торговельного місця у суборенду не може бути підставою для підвищення керівництвом роздрібного ринку розміру орендної плати чи плати за послуги, які надаються орендарю.
Орендар торговельного місця на території роздрібного ринку має право з письмового дозволу керівництва цього ринку встановити тимчасові споруди некапітального типу та здійснювати поліпшення торговельного місця виключно для провадження ним торговельної чи торгівельно-виробничої діяльності.
Таки споруди повинні відповідати технічним вимогам, правилам пожежної безпеки та санітарним нормам відповідно до законодавства.
Проекти та плани споруд затверджуються керівництвом роздрібного ринку та зберігаються разом з договором оренди торговельного місця та мають бути зафіксовані та описані у ньому як майно орендаря.
Вичерпний перелік платних послуг, що надаються на роздрібному ринку:
ринковий збір - збір за право тимчасового зайняття торговельного місця на ринку.
Тимчасове заняття торговельного місця складає від одного до десяти календарних днів.
Ринковий збір сплачується суб’єктом торговельних відносин після проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного та рослинного походження до початку торгівлі.
При справлянні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що настає через дві години з початку роботи ринку. Після закінчення двох годин від початку роботи роздрібному ринку, ринковий збір сплачується суб’єктом торговельних відносин до зайняття торговельного місця.
Документи про сплату ринкового збору та за утримання торговельного місця в належному стані повинні зберігатися суб’єктом торговельних відносин на роздрібному ринку до закінчення торгівлі.
Передача торговельного місця, документів про сплату ринкового збору й послуги ринку третім особам та торгівля без санітарних документів та без сплати ринкового збору забороняється.
Відповідальність за сплату ринкового збору несуть суб’єкти торговельних відносин на роздрібному ринку та керівництво цього ринку відповідно до законодавства;
орендна плата – плата за користування торговельним місцем на роздрібному ринку, розмір якої встановлюється у договоре оренди між керівництвом ринку та суб’єктом торговельних відносин на цьому ринку.
Орендна плата за торгові місця (площі) на роздрібних ринках розраховується їх керівництвом, виходячи із собівартості надання в оренду торгових місць (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість і повинен встановлюватися відповідно з умовами порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на роздрібному ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;
додаткові платежі – платежі за послуги, які пов’язані з забезпеченням ринкової діяльності:
плата за оренду торговельно-технологічного та або холодильного устаткування на ринках (без врахування податку на додану вартість),
прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу,
зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках,
зважування на товарних вагах,
розрубка м’яса (рубачами м’яса ринку),
інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру,
утримання торговельного місця в належному стані,
забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку,
консультації спеціалістів,
вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги,
приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг.
постійне вивезення відходів і сміття, а також після закінчення роботи ринку належне очищення (з вологим придбанням) та дезінфекцію всіх приміщень, торгових об’єктів і торговельних місць ринку.
розмін всіх плат, що визначені цією статтею, погоджуються керівництвом роздрібного ринку з відповідним органом місцевого самоврядування щорічно.
Керівництво роздрібного ринку зобов’язане контролювати сплату суб’єктами торговельних відносин ринкового збору та сплату оренду і перерахувати їх до місцевого бюджету в порядку, що встановлює Кабінет Міністрів України.
Погоджений перелік платних послуг є вичерпним.
Плата за додаткові платежі є доходом ринку.
керівництву роздрібного ринку забороняється нав’язувати суб’єктам господарювання та фізичним особам, які реалізують товари на ринку, інші (додаткові) платні послуги, ніж ті, що вказані в цієї статті, або примушувати їх придбавати такі послуги в інших осіб.
У разі відсутності у суб’єкта господарювання право-установчих документів на відведення йому земельної ділянки для провадження торгівельної або торгівельно-виробничої діяльності на цієї ділянці, то органи самоврядування зобов’язані на протязі шести місяців припинити таку діяльність.
За рішенням відповідного органу самоврядування на такої території може діяти лише суб’єкт господарювання комунальної форми власності.
Кабінет Міністрів України може встановлювати обмеження на строк, який не перевищує один місяць, щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на ринках відповідно до закону.
Органи державного нагляду (контролю) під час здійснення заходів контролю не мають права перешкоджати діяльності суб’єктів торговельних відносин на роздрібному ринку, якщо така діяльність не суперечить вимогам закону.
Стаття 6. Порядок розміщення об’єктів торгівлі на роздрібному ринку та їх облік
Планування розвитку та розміщення об’єктів торгівлі здійснюється відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі мінімальних нормативів щодо забезпечення суб’єктів торговельних відносин на ринку і населення торговельною площею (торговельними місцями на роздрібному ринку) та соціально значущими товарами, вичерпний перелік яких визначає Кабінет Міністрів України.
Розміщення нестаціонарних об’єктів торгівлі здійснюється у порядку, встановленому законодавством для тимчасових споруд.
Нестаціонарний об’єкт торгівлі може розміщуватися на земельній ділянці державної або комунальної власності виключно на підставі договору оренди. Облік об’єктів торгівлі на відповідній території ведуть органи місцевого самоврядування у порядку, що встановлює центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі.
Органи державної податкової служби подають щокварталу органам місцевого самоврядування інформацію про видачу або анулювання торгових патентів для здійснення торгівлі та/або торгово-виробничої діяльності на відповідному роздрібному ринку із зазначенням:
номерів торгових патентів;
найменування власників торгових патентів;
виду господарської діяльності;
місцезнаходження об’єктів торгівлі;
місця проведення державної реєстрації суб’єкта господарювання (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу такого суб’єкта);
найменування державного органу, що видав торговий патент.
Стаття 7. Звітність про результати торговельної та виробничо-торговельної діяльності
1. Суб’єкти торговельних відносин на роздрібному ринку, які провадять торговельну або виробничо-торговельну діяльність, подають звіти про результати своєї діяльності органам державної статистики в установленому законом порядку.
2. Суб’єкти торговельних відносин на роздрібному ринку, які застосовують спрощену систему оподаткування, подають звіти про результати торговельної або виробничо-торговельної діяльності органам державної статистики за результатами року.
Громадяни, які реалізують на роздрібному ринку продукцію власного виробництва, від звітування вивільнюються.
Стаття 8. Повноваження центральних органів виконавчої влади
Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного розвитку та державної політики у сфері торгівлі разом з центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах трудових відносин та соціального захисту населення:
бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері утворення, організації діяльності і ліквідації ринків, розробляє механізми їх державного регулювання, а також здійснює координацію діяльності в цій сфері інших органів виконавчої влади;
здійснює координацію роботи та інформаційно-методологічне забезпечення відповідних підрозділів місцевих органів виконавчої влади у сфері функціонування ринків;
проводить моніторинг та аналіз стану торговельної та виробничо-торговельної діяльності;
сприяє формуванню та товарному насиченню споживчого ринку, розширенню асортименту товарів та поліпшенню їх якості з урахуванням попиту населення;
розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами товарів та правила здійснення окремих форм торгівлі на ринках;
встановлює примірні правила торгівлі на ринках;
забезпечує реалізацію програм розвитку ринкової торгівля;
здійснює співробітництво з громадськими організаціями та об’єднаннями суб’єктів господарювання сфери торгівлі та залучає їх до участі у формуванні та реалізації державної політики в цієї сфері.
Стаття 9. Повноваження місцевих органів виконавчої влади
До повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування щодо діяльності їх ринків на їх території належать:
проведення моніторингу за дотриманням вимог законодавства щодо організації торговельної чи торгівельно-виробничої діяльності на ринках;
формування регіональних товарних ресурсів для здійснення товарних інтервенцій у роздрібну торговельну мережу;
сприяння забезпеченню наявності у торговельній мережі соціально значущих продовольчих товарів;
проведення аналізу розвитку ринків;
підготовка пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо розміщення об’єктів торгівлі чи ринків;
розроблення пропозицій щодо необхідності виробництва і реалізації продукції для місцевих потреб;
сприяння місцевим товаровиробникам у реалізації їх продукції під час здійснення торгівлі;
розроблення і реалізація регіональних програм розвитку торгівлі.
Стаття 10. Контроль за додержанням вимог цього Закону
1. Контроль за додержанням вимог цього Закону здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до його повноважень, встановлених законом.
Інші органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства у межах своєї компетенції, встановлених законом.
2. Державний нагляд (контроль) за суб‘єктами торгівлі на роздрібному ринку здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Стаття 11. Відповідальність суб’єктів торговельних відносин на ринку, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність
Суб’єкти господарювання, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність на ринку, та їх посадові особи несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань чи порушення правил, норм та вимог щодо провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності на підставі і в порядку, визначеному законом.
У разі порушення вимог цього Закону суб’єкти торговельних відносин на ринку, які провадять торговельну та/або торговельно-виробничу діяльність, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 12. Захист прав і законних інтересів суб’єктів торговельної діяльності на ринках
1. Центральний органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку залучає об’єднання суб’єктів торговельної діяльності на ринках та об’єднання споживачів до участі у розробленні та реалізації державної політики регулювання торгівельної і торгівельно-виробничої діяльності.
2. Суб’єкти торговельної діяльності на ринку мають право звертатися до контролюючих органів із запитом (скаргою) щодо порушення їх прав і законних інтересів, який зобов’язаний надати обґрунтовану відповідь у строк до 10 днів або до суду за захистом своїх прав та інтересів.
У разі якщо контролюючий орган не надав обґрунтовану відповідь на звернення суб’єкта торговельної діяльності на ринку у встановлений строк, то запит (скарга) вважається задоволеною.
Заявник може звертатися до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної регуляторної політики, який зобов’язаний у десятиденний строк накласти штраф у порядку, встановленому законом, на посадову особу відповідного контролюючого органу, яка не надала обґрунтованої відповіді.
3. Порушення посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування вимог цього Закону тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 13. Саморегулівні організації роздрібних ринків
Під саморегулюванням роздрібних ринків у цьому законі розуміється самостійна і ініціативна діяльність суб’єктів господарювання, які здійснюють торгову або виробничо-торговельну діяльність на ринку. Змістом такої самостійної і ініціативної діяльності є розробка і встановлення стандартів і правил торгівлі на роздрібних ринках, а також контроль за дотриманням вимог зазначених стандартів і правил.
Саморегулівними організаціями (товариствами) визнаються як некомерційні організації, що засновані на членстві виключно роздрібних ринків.
Керівництво роздрібних ринків з метою постійної координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та задоволення власних господарських потреб мають право на добровільних засадах створювати саморегулівні організації роздрібних ринків.
Саморегулівна організація роздрібних ринків набуває статусу саморегулівної організації роздрібних ринків за умови, якщо її членами є не менше десяти роздрібних ринків.
Порядок надання та позбавлення саморегулівних організацій роздрібних ринків статусу саморегулівної організації роздрібних ринків, порядок їх дії, права і обов’язки встановлюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі відповідно до закону.
Саморегулівна організація роздрібних ринків:
Бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, що стосуються діяльності роздрібних ринків, а також державних цільових та інших програм підтримки та розвитку роздрібних ринків;
розробляє і встановлює вимоги до членства суб"єктів господарювання або професійної діяльності в саморегулівної організації, у тому числі вимоги до вступу в саморегулюючою організацію;
застосовує заходи дисциплінарного впливу, що передбачені законом і внутрішніми документами саморегулюючої організації, у відношенні своїх членів;
утворює третейські суди для вирішення спорів, що виникають між членами саморегулівної організації, а також між ними і споживачами вироблених членами саморегулюючої організації товарів (робіт, послуг), іншими особами, відповідно до законодавства про третейські суди;
здійснює аналіз діяльності своїх членів на підставі інформації, що надається ними в саморегулюючу організацію у формі звітів у порядку, встановленому статутом саморегулюючої організації або іншим документом, затвердженими рішенням загальних зборів членів саморегулівної організації;
представляє інтереси членів саморегулівної організації у їх відносинах з органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
організовує професійне навчання, атестацію працівників членів саморегулівної організації або сертифікацію вироблених членами саморегулюючої організації товарів (робіт, послуг), якщо інше не встановлено законом;
створенні та забезпеченні функціонування системи інформаційного забезпечення діяльності роздрібних ринків;
організаційному та методичному забезпеченні підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників роздрібних ринків в організаціях і підприємствах, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі;
інших заходах, встановлених законом.
Стандарти і правила саморегулівних організацій повинні відповідати законам і прийнятим відповідно до них інших нормативних правових актів.
Стандартами і правилами саморегулівної організації можуть установлюватися додаткові вимоги до торговельної діяльності на роздрібних ринках.
Саморегулівна організація від свого імені та в інтересах своїх членів має право звернутися до суду із заявою про визнання недіючим не відповідного акту законодавства, обов'язок дотримання якого покладається на членів саморегулюючої організації, в тому числі нормативно-правового акту, що містить розширювальне тлумачення норм закону.
Стандарти і правила саморегулівної організації повинні передбачати заходи дисциплінарного впливу щодо членів саморегулюючої організації за порушення вимог стандартів і правил саморегулівної організації, а також інформаційну відкритість зачіпає права та законні інтереси будь-яких осіб діяльності членів саморегулюючої організації.
Стандарти і правила саморегулівної організації повинні:
відповідати правилам ділової етики, усувати або зменшувати конфлікт інтересів членів саморегулюючої організації, їх працівників і членів постійно діючого колегіального органу управління саморегулюючої організації;
встановлювати заборону на здійснення членами саморегулівної організації діяльності на шкоду іншим суб'єктам підприємницької або професійної діяльності, а також повинні встановлювати вимоги, що перешкоджають недобросовісній конкуренції, здійсненню дій, що заподіюють моральну шкоду або шкоду споживачам товарів (робіт, послуг) та іншим особам, дій, що завдають шкоди діловій репутації члена саморегулюючої організації або ділової репутації саморегулівної організації.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності через 100 днів з дати його опублікування.
До приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.
Затвердження нормативів, визначених частиною першою статті 6 цього Закону, не є підставою для перегляду розміщення об’єктів торгівлі, будівництво та/або реконструкція яких розпочата чи завершена до затвердження зазначених нормативів.
Президент України В.Ф.Янукович
|