МАЙБУТНЄ КРАЇНИ — ЦЕ ДІТИ
Майбутнє країни — це діти. Діти — це завтрашні трудівники. І виховати їх треба так, щоб згодом не перевиховувати, не перебудовувати. Таке завдання школи я бачу в наш історичний час.
«Ростити господарів долі»,
«Черкаська правда», 27 травня 1987 року
Діти – великі фантазери і мрійники. Вони мають невичерпне джерело творчості. Якщо все це спрямувати у корисне русло, допомогти наблизити фантазію до реальності, а мрію втілити в життя – вони можуть звернути гори.
«Доверенное лицо общества»
«Правда Украины», 1983, 4 августа
Та все ж сучасні діти більше бачать, швидше розвиваються, вони справжні ерудити, на "ти" з комп'ютером, інтернетом. Це вони керуватимуть державою, будуть і в парламенті, і в уряді. Росте серед них і президент, який проявить і волю, і знання економіки, людських стосунків, і зробить все, аби кожна людина в Україні почувала свою відповідальність за її долю, відчула себе громадянином вільної держави. Треба зазирнути в майбутнє, зрозуміти його, повірити в нього, не панікувати, бути толерантним до його тенденцій, бачити і розпізнавати в ньому паростки прогресу, новизни. Слід відкинути рішуче ті стереотипи, що заважають руху вперед. Не скигліть: "От колись була глина, куди теперішній". Зживіться з молоддю, вмійте передати їй свої думки й ідеї, життєвий досвід, щоб вона не спотикалася об один і той самий камінчик, не повторювала помилок минулих поколінь.
Гордієві вузли сучасної школи. Як їх розв'язати?/
«Педагогіка толерантності», 1999, № ¾
Тисячі справ, будь-який вид діяльності, пристосований до світу дитячих інтересів, може стати предметом захоплення учня. Якщо дитина цікавиться виготовленням радіоприймача чи ракети, малюванням чи ліпленням тощо, вона здатна зробити надзвичайно багато, тому що її можливості в процесі творчості значно зростають. У тому психологічному стані, який ми називаємо захопленістю, навіть важкого учня легше перевиховати.
О.А.Захаренко, С.М.Мазурик
«Становлення громадянина»,
товариство «Знання», К., 1976
…І ще дітям потрібна мрія. Проста, зрозуміла, досяжна і відчутна. Це в нашій школі — найголовніше в системі виховної роботи.
«Школа радості»/
«Радянська освіта», 1980, 26 квітня
У школі роками утверджується й міцніє правило: в центрі уваги, спостережень, роздумів, планів учителя повинна бути конкретна особистість.
Загальний висновок, який зробив педагогічний колектив щодо виховання індивідуальних здібностей і нахилів учнів, полягає в тому, щоб поряд з навчальним процесом запропонувати учням такі види діяльності, серед яких кожний знайде стежку, якою піде першим.
«Школа—центр виховання на селі»/
«Грані творчості» (кн .для вчителя) К., 1990, с. 7-24
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ
Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального. Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини — творчості!
Творчість, як вияв новини у створенні духовних і матеріальних цінностей, потребує свободи і підтримки. Не помітити керівнику хоч маленьких виявів творчості дитини чи вчителя, на мій погляд, просто злочинно.
«Творчі таємниці вчителя»/
«Початкова школа», 1998, № 3
...Мир потрібен усім і більш за все - дітям. Їх на землі - мільярд, і наш учительський обов’язок - відстоювати мир для нинішнього і майбутніх поколінь. Будемо пам'ятати, що доля світу - не лише в руках політиків, державних діячів, дипломатів. Доля миру - в руках простих людей, в руках педагогів і вихователів. Будемо ж про це пам’ятати, і хай після кожної нашої зустрічі з дітьми вони стають розумнішими й добрішими.
«Учительская газета», 9.01.1988р.
Культура людини не в модній зачісці чи сукні і не в тому, в яку руку беремо виделку, в яку ніж, обідаючи, — це все зовнішні ознаки культури. Не так вже важливо, чи Ви знаєте сучасних співаків чи відомих діячів культури. Хоча це й не зайве. Культура — у внутрішньому світі людини: скромності, повазі до оточуючих, в тому, як вона без натяку на образу може заперечити співрозмовнику і т.д. Культурна людина не дозволить собі образ, лайки, крику. Це ознака слабкості. Вона захистить завжди слабшого, не дозволить собі насмітити в громадських місцях, зробить таке, що було б приємним для оточуючих. На 95 відсотків односельчан з с.Сахнівки, вихованих школою, такі й є. І ніхто не дозволить собі різних неподобств. І все ж таки, звертаючись до тих 5 відсотків, добре було б знати, щоб про кожного нашого випускника говорили — це випускник Сахнівської середньої. Це високоерудовані, висококультурні люди, їх вчила і виховувала знаменита, відома у всьому світі школа. Станьте такими. Будьте такими. Гордіться і селом, і батьками, і рідними, і своєю школою.
«Енциклопедія шкільного роду»
(автобіографічні дані, спогади, роздуми)
С.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області
2000 рік
На одній із ранкових лінійок визначали, який найголовніший предмет у школі? Яка найголовніша наука, без якої жити не можна? Гадали - математика, хтось сказав - фізика. Треті вважали, що мова, без неї не буде спілкування, людина опуститься до рівня тварини. Четверті переконані - на вістрі розвитку перебуває біологія, за якою майбутнє людства, бо лише з природи черпає свої досягнення фізика, техніка, енергетика. "Все важливо, - підсумував учитель, - але, на мій погляд, є предмет, який не передбачений навчальним планом. Уроки з цього предмета дає життя. Людина з дитячих літ має бути доброзичливою, добропорядною, толерантною, а простіше - доброю. Це наука наук, яка генами батька й матері передається. Якщо ця наука не опанована, то решта "наук" може лише завдавати шкоди людині, суспільству. Сивочолі селяни СТВЕРДЖУЮТЬ, що це - ІСТИНА, що це - основне правило будь-якої школи, державної чи приватної, відомчої чи спеціальної. Основа навчання доброчинності - це приклад вчителя, батька, оточення, друзів.
В одного Батьківщина починається з лелечиного гнізда на хаті, в другого - з річки, луків, пшеничного поля, в третього - з яблуневого чи вишневого садка, в якому промайнуло дитинство. Всіх нас об'єднує родина, яку шануємо, пам'ятаємо. Та чи все тут так, як належить бути?
В школі збудована "Криниця совісті". Сюди приходять люди не лише, щоб напитись осрібленої води, а й щоб присягнути нащадкам, що не зганьблять свого життя , свого роду, народу. Присягнути прийдешнім поколінням - то мудра штука, бо не можна своїм дітям сказати неправду, порушити присягу. Про все довідаються внуки і правнуки.
Присяга - то свята мораль, заснована на десяти загальнолюдських цінностях, які є основою виховного процесу; із кожної з них випущені методичні посібники для всіх класів і з усіх основних тем. Школа без мрії - що птах без крил. Треба відшукати таку мрію, таку ціль, якою б захопились діти батьки і вчителі. Тоді цікаво жити, навчатися, творити.
«Гордієві вузли сучасної школи. Як їх розв'язати?»/
«Педагогіка толерантності», 1999, № 3/4
Позитивні емоції в кілька разів ефективніші, ніж негативні, а еволюційні зміни в освіті більш природні, ніж революційні.
«Розраховуємо на мудрість» /
“Віче», 1993,
№ 3, с. 96-99
Друзі! Залишайте після себе хороший слід, щоб пам'ятали Вас і Ваші добрі справи хоч кілька поколінь. Не залишайте плутаний слід, бо по ньому не пройдеш. Проклянуть нащадки: діти, внуки, правнуки, забудуть, зітруть з пам’яті.
Залишайте після себе природну красу незайманого світу і не потолочені квіти.
Краса в дітях, яких ви народжуєте, змінюючи покоління за поколінням; будуйте для себе і для них тепле житло, удосконалюйте життя у містах і селах, робіть їх красивішими, зручнішими, затишнішими. Землю-матінку не гнівайте (!), не кривдіть (!), бо вона лагідна тільки до певного часу, а потім стає агресивною, мов звір, не жартуйте з нею зле, не нівечіть. Моліться на неї. Зробіть її ще родючішою. Вона відплатить Вам сторицею: і одягне, і напоїть, і нагодує, і казкову силу дасть. А ще може підказати, як до інших цивілізацій дістатись.
...Збережіть мир, який залежить від нас. Мир Вам в сім’ї, селі, державі, між державами. Війна - то безглуздя, притаманне лише дикунам, то страшне голодне лихо, до якого звикають цілі народи, то неймовірні картини життя.
...Є одне чудове слово - толерантність. Будьте толерантними до чужої думки, поважайте її, як свою. Не думайте, що Ви у всьому праві. Зупиніться на цьому міркуванні. Подумайте, подумайте, якщо у Вас голова є на плечах. Проаналізуйте свої думки і свого співрозмовника.
«Світлий слід на Землі»/
«Дівочі гори»,
травень 2005 року
Турбота про духовне багатство, виховання громадянськості в учнів є одним з провідних напрямів роботи учителів Сахнівської середньої школи.
Вдячність — це результат праці душі й розуму, коли разом з усвідомленням значення зробленого для себе або ж для інших в серці з'являється всеперемагаюче почуття любові, щирості до тих, хто щедро віддав людям все, що міг.
Переживаючи колективну вдячність в роки навчання багаторазово, учень проймається впевненістю, що його внесок у загальну справу буде високо оцінений. Звідси бере початок вдячність колективові за те, що він не байдужий до праці та життя кожного свого члена.
Стимулювання, підтримка, заохочення добрих вчинків зміцнює сили людини, виховує широкі інтереси до праці, викликає добрі почуття. Тому не повинно бути більш-менш помітного вчинку, діяння для колективу, до яких би він виявився байдужим.
О.А.Захаренко, С.М.Мазурик.
«Становлення громадянина»,
товариство «Знання», К., 1976
Ми вважаємо, що найкращим подарунком школі, селу є створення таких цінностей, які б потім нагадували наступним поколінням про нашу працю і наші свята, надихали бажанням діяти в ім'я майбутнього.
«Школа—центр виховання на селі»/
«Грані творчості»
(кн .для вчителя). –
К., 1990, с. 7-24
Зміст
Передмова
|
3
|
Молодому директору із скарбниці досвіду О.Захаренка
|
4
|
|
|
Роль учителя і школи у вихованні школярів
|
7
|
Знання сільських учнів – на рівень світових стандартів
|
20
|
Батьки і школа
|
24
|
Турбота про здоров’я дітей – головне завдання школи
|
26
|
Роль трудового виховання
|
27
|
Майбутнє країни — це діти
|
30
|
Загальнолюдські цінності
|
32
|
|
|
Видання підготовлено до друку та віддруковано
редакційно-видавничим відділом ЧОІПОПП
Зам. № 1166 Тираж 100 пр.
18003, Черкаси, вул. Бидгощська, 38/1
|