ЗНАННЯ СІЛЬСЬКИХ УЧНІВ –
НА РІВЕНЬ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ
Постає питання: чи можна підняти планку рівня знань дітей сільської школи? Так, можна. Досвід багатьох педагогів і шкіл стверджує: можна, якщо принцип навчання буде демократичним І передбачатиме високу відповідальність за одержання знань як з боку вчителя, так і дитини, при глибокому переконанні останньої в необхідності знань. Демократизм тут означає, що кожен учень може навчитись на ту оцінку, яку він хоче отримати, усвідомлюючи власні можливості, здібності та вкладену працю. В старших класах оцінка виставляється в журнал лише за згодою учня, який, згідно шкільного статуту, має право на додаткову вечірню консультацію та перездачу теми чи уроку. Практичні, індивідуально-групові та репетиторські заняття дають можливість учневі зрозуміти те, що на уроці пропущено, розглянути матеріал грунтовніше, передати його на вищому рівні і без списування цієї шкільної злочинності, яка так розповсюдилась в сільських школах на уроках математики, фізики та деяких інших дисциплін.
Початок боротьби за знання найвищого ґатунку в дитячому садку, сім'ї, в молодших класах, де проводиться якомога раніше діагностика дитячих характерів, уподобань, нахилів і інших даних, подарованих їй природою. Ці дані співставляються, уточнюються, і щоденно навчальний процес коректується з урахуванням можливостей дитини.
В середніх і старших класах практикується поділ учнів на групи для глибокого і досконалого вивчення того чи іншого предмета. Причому, в зв'язку з тим, що в сільській школі в класах не більше 20 осіб, то поділ проводять лише ентузіасти з половинною оплатою затраченого часу. Зате діти гуманітарного нахилу отримують душевну насолоду від спілкування з творами, які дійсно є взірцями світової літератури, а ті, що мають природничо-математичні уподобання, відкривають для себе нові світи і закономірності філософії математики, фізики, астрономії.
Частина вчителів природничо-математичної кафедри опанували і успішно користуються трьохрівневим контролем і таким же опануванням нових тем. При цьому кожен учень виборює право перейти на вищий, більш престижний рівень. Всім важко, але посильно, немає тих, хто байдикує, загальний розвиток без принижень, адже вибір рівня — справа самої дитини.
Поліпшенню рівня знань, вихованню нових позитивних рис характеру сприяє широка сітка гуртків, які ведуть висококваліфіковані спеціалісти своєї справи, що поєднують теоретичні знання з практикою життя, навчають робити красиві речі.
Будь-яка школа не може досягти успіху без застосування стимулів для дітей і дорослих. Такими в Сахнівці є: стипендії за відмінні успіхи або особливі успіхи у вивченні окремих предметів, грамоти, подяки, призи за активну участь у навчальному процесі і житті школи, за успіхи в олімпіадах, конкурсах, призи за щоденну ранкову гру-розминку, яка проводиться в кожній ранковій лінійці. Не менш важливі стимули: розповідь про учня чи сім'ю в шкільній багатотиражці або по місцевому телебаченню. Моральні, як І матеріальні стимули, якщо вони не формально застосовуються, при будь-якому устрої відіграватимуть значну роль в житті школи і суспільства в цілому.
Останнім часом в освітянському товаристві пішла мода (в хорошому розумінні слова) на проведення нестандартних уроків. Не обминула вона і сільську школу. Умови життя на селі, ставлення до знань батьків, а, зрозуміло, і самих дітей, змушує вчителя відшукувати такі форми і такий зміст уроку, який би конкурував з роботою артиста театру чи кіно, а то й циркового жонглера чи фокусника. Не з усім можна погодитись в такому "циркацтві" (треба привчати дитину і до терпеливої, рутинної праці, яка більше зустрічається в житті, ніж творча). Проте нестандартний урок— це свято для учнів. Це політ для вчителя. Це істинна його творчість і передача її вихованцям. Уроки крилатої фантазії, добродійної казки, неймовірних проектів — це уроки, взяті з стабільної державної програми, але розроблені вчителем з власним баченням проблем, розкриттям їх зсередини чи з певної відстані. Вони залишаються в пам'яті дитини на довгі роки як яскравий промінь в шкільному буденні.
Гуманність і шкільний демократизм зовсім не означають відсутність відповідальності і порядку. В школі особлива вимогливість і безкомпромісність у виставленні підсумкових оцінок за чверть. Як правило, оцінка виставляється на основі 10 оцінок. Якщо їх менше (учень не був на уроці через хворобу або іншу причину і не знайшов можливості перездати вивчений матеріал), він може бути не атестований або буде виставлена середня оцінка з урахуванням одержаних "нулів" через відсутність на занятті. Трапляються неодноразові випадки такого характеру: серед поточних оцінок з математики в десятикласника є дві п'ятірки, а за ІІІ чверть учень отримує "одиницю". Така надмірна строгість компенсує в якійсь мірі ті недоліки, які неодмінно є супутниками дозволу перездачі вивченого матеріалу.
«Сутність сільської загальноосвітньої»/
«Педагогічний вісник», № 4, 1997
«Шкільний світ», 1997, № 4, с.4-5
...Із школи має вийти допитлива і всебічно освічена людина. І перше, що ми повинні прищепити учневі, це потребу вчитися усвідомлено, самостійно, цілеспрямовано. Але як пробудити в дитини це неспокійне творче начало? І тут я підходжу до однієї з «базових ідей нашої школи - принципу самоврядування, який розвиває в дітей самостійність і почуття відповідальності за свої вчинки.
«Известия», 10.01.1986р.
БАТЬКИ І ШКОЛА
Ніщо так не вчить і не виховує, як приклад і досвід попередніх поколінь. Вони теж колись ростили крила, опановуючи світ знань, і тепер крокують осяйними шляхами дорослості. Та найближчою і найбільш повчальною є доля односельчан, поруч з якими жив, яких знаєш, на місці яких сидиш за учнівською партою. їх багаторічний духовний злет, тривалі пошуки власного покликання, вияви особистої переконаності виступають притягальною силою, викликають щиру довіру
Хто краще може переконати, в чому сенс і щастя буття, як не людина своїм життєвим, особистим прикладом, своїм людським щастям. Відповідь на те, яким бути, що цінувати, як любити Вітчизну, народ, чому присвятити життя, подають в найпереконливішій формі розповіді випускників.
Як найвищий обов'язок і як найневід'ємніша складова благополуччя в нашому домі виступають благородні взаємини в сім'ї, злагода, турбота про дітей. В цьому також вбачають основу щастя колишні вихованці і без самовихваляння розповідають про радощі родинного життя, про палку любов до дітей.
Моральні заповіді старших поколінь стають тими духовними цінностями, по яких вимірюють свою людську сутність нинішні вихованці. Порівнюючи особисті погляди, переконання з порадами старших і близьких людей, учні борються з недоліками, долають труднощі, виробляють у собі кращі моральні якості. Ця внутрішня робота, непомітна і повсякденна, можливо, не завжди дає про себе знати в усій повноті кращих виявів відразу, але вона відбувається. Зріє характер. Може, навіть у школі і не виявиться в повен зріст. Та певен учитель — посіяне зерно зійде, згодом стане могутнім колосом.
«Щаслива доля поколінь»,
«Радянська школа», 1977, № 11
Повага — це, мабуть, та єдина ниточка, що з'єднує покоління, що натягується щоразу, як струна, коли покоління починає жити за рахунок майбуття.
Ми — педагоги — люди дещо консервативні. Чи тому, що в педагогіці давно все відкрито, крім хіба що гуманізації. Чи тому, що вихованням і навчанням займається людство, скільки й існує. А, можливо, тому, що кожна мати, кожен батько з появою дитини стають єдиними у всьому світі педагогами, які ведуть по життю свою малечу, спотикаючись, шукаючи свої шляхи, набиваючи на лобі гулі, власні гулі, не відаючи, що прийде час і розлетяться ластовенята, хто куди, подалі від свого гніздечка. А поки не розлетілись, то батьки, діти, — ваша кров і плоть, і зробіть все, аби вони були кращими, ніж ви, аби вони були сильніші, розумніші від вас, аби були спритніші, кмітливіші, вижили в цьому житті, не порушили людських прав інших, аби любов і доброта були основними ідеалами здорової людини, людини завтрашнього дня, людина Нового суспільства.
«Енциклопедія шкільного роду»
(автобіографічні дані, спогади, роздуми)
С.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області
2000 рік
Формування у дітей почуття вдячності, обов'язку, зокрема по відношенню до батьків, має велике значення у комуністичному вихованні підростаючого покоління. Адже такі фактори, як все повніше забезпечення матеріальних потреб людей, сучасні зміни в сім'ї, коли вона має переважно одну дитину чи дві, можуть бути причиною нігілістичного ставлення деякої частини молоді до моральних норм. Все це зобов'язує школу з особливою наполегливістю усувати ті чи інші недоліки сімейного виховання. І справа не тільки в тому, що дехто з молодих невдячний за зроблене добро, бо не пережив труднощів, які випали на долю старших поколінь. Хоч це слід брати до уваги. Але, на нашу думку, найчастіше байдужість та черствість, які подекуди проявляються,— результат неправильного сімейного виховання.
Школа тримає під контролем взаємини учнів у сім'ї, виконання ними своїх обов'язків по відношенню до рідних. У нас організована виховна робота і з батьками. Тим з них, які правильно виховують своїх дітей, вручається «Подяка батькам». До речі, досвід указує на необхідність спеціальних нагород батькам за успіхи у вихованні дітей.
Від вдячності рідним — один крок до великого і гордого почуття вдячності тим, хто своїм подвигом приніс щастя Батьківщині, відстояв його в бою, примножив у праці. Збереження пам'яті про людей, яким ми зобов'язані своїм життям, свободою,— це прояв високих громадянських якостей.
О.А.Захаренко, С.М.Мазурик
«Становлення громадянина»,
товариство «Знання», К., 1976
Виховання неможливе без тісної співдружності школи і сім'ї. Тому наш педагогічний колектив прагне створити належні умови для їхньої спільної роботи. Ми вважаємо, що батьки повинні добровільно брати участь у всіх шкільних заходах, а не лише приходити на збори, урочисті свята. І нам слід шукати не нав'язливі шляхи прилучення батьків до школи, відкривати в кожному батькові, матері індивідуальну неповторність, педагогічне обдарування й майстерність. Уважне ставлення до навчальних досягнень, високе цінування трудової діяльності учня й батька — важливий чинник стимуляції бажання дітей бути кращими.
Спостереження вчителів за моральною вихованістю учнів, індивідуальні бесіди з батьками та матерями переконали нас у тому, що і емоційні стосунки в сім'ях потребують формування. А в окремі періоди, особливо в отроцтві, коли інтереси підлітків розширюються, з'являється почуття дорослості, самостійності, й непомітно слабне зв'язок з родиною, треба спрямовано виховувати ставлення до рідних.
Досвід нашої школи підтверджує: якщо правильно орієнтувати учнів, якщо вміло стимулювати їхню самодіяльність, вони безпомилково знайдуть вузькі місця в роботі, правильно оцінять ситуацію, що склалася, й будуть активно добиватися її позитивного вирішення, боротися за поліпшення результатів. Щоранку учні нашої школи збираються на лінійку. Командири доповідають про стан справ у кожному класі за минулий день. Доповідають усьому селу: мікрофон включений, голоси дочок і синів звучать у сільських хатах, колгоспній конторі, виробничих приміщеннях, де працюють батьки. Село слухає своїх дітей.
«Школа—центр виховання на селі» /
«Грані творчості» (кн .для вчителя) К., 1990, с. 7-24
ТУРБОТА ПРО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ – ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ШКОЛИ
Шановні друзі, колишні учні і колеги! Повірте, переконайтесь: те, що ми називали здоров'ям тіла, потрібне Вам самим та Вашим рідним. Зміцнюйте його, загартовуйте спеціальними вправами. Другого життя не буде! Проживіть те, що Вам відведено, гідно, пристойно, без недуг, каліцтв. Пам'ятайте, береженого й Бог береже. Живіть довго. Довголіття — це найголовніший, найяскравіший показник всякої держави. Не вкорочуйте віку собі, своїм рідним і людям взагалі.
Ми так влаштовані природою, що постійно забуваємо про свій вік. Все гадаємо, що вічно житимемо на цій планеті. Радуватимемось сонцю, вітру, теплому дощу. Так і вчителі. Постійно спілкуючись з дітьми, переймаючись їх проблемами, вчитель забувається, що йому вже не двадцять п'ять, що треба колись подумати і про своє здоров'я, бо буде пізно...
«Енциклопедія шкільного роду»
(автобіографічні дані, спогади, роздуми)
С.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області
2000 рік
Для нас зараз найголовніше — виробити стратегію і колективну думку щодо питання, як зупинити вимирання нації, як зміцнити здоров'я дітей — громадян України. Що належить зробити освіті, що — іншим структурам?
Здоров'я нації — в дітях. Спілка педагога і лікаря має бути міцною і вічною, бо хворіють частіше душа і тіло одночасно. Збільшення часу на фізичну культуру та введення нового плану, який би давав початкові знання дітям з народної медицини, гігієни, подання першої допомоги. Все це допоможе вижити нашим дітям, отруєним чорнобильським димом.
«Розраховуємо на мудрість»/
“Віче», 1993,
№ 3, с. 96-99
РОЛЬ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ
Педагоги вважають, що одним з елементів психологічного комфорту дітей є посильна, необхідна для людини праця. Праця, що приносить не лише втому, а й радість та успіх.
«Сутність сільської загальноосвітньої»
(Знайомство із Сахнівською середньою школою)
«Педагогічний вісник», № 4, 1997
«Шкільний світ», 1997, № 4, с.4-5.
Загальновідомо, що основою становлення громадянина є виховання у нього ще з дитячих років шани й любові до праці. Звісно, справжньої працелюбності розмовами про користь праці чи її імітацією не виховаєш. Для цього потрібна посильна, але справжня, продуктивна праця.
Хлібороба треба виховувати від народження, без розриву єдності поколінь. У сільському домі завжди має залишатися продовжувач роду, а отчий дім має бути святинею, гніздом, де живуть батьки, діти й онуки, а не хатою, до якої діти з міста приїздять за торбами. В селі повинні жити й розвиватися хліборобські традиції, буяти джерела вірної любові до свого краю, а відтак і до великої нашої матері-Вітчизни.
«Школа: з неї все починається»/
«Під прапором ленінізму». – 1987. № 9, с.72-76.
Виховувати хлібороба сьогодні не можна лише красивими словами про золоте пшеничне поле та годувальницю-землю У частини людей втрачений смак до землі, почуття пошани до неї. Хлібороба треба виховувати з дитинства. В сільському домі має завжди залишатися продовжувач роду, а отчий дім повинен бути святинею, в яку збираються діти для збагачення духовної мудрості через слідкування з живою природою, з традиціями свого роду, свого села, матері-Вітчизни...
Виховати хлібороба не можна через екран телевізора, красивим словом про золоте пшеничне поле і годувальницю-землю. У частини людей втрачено смак до праці на землі, синівське почуття до неї.
«Ростити господарів долі»/
«Черкаська правда», 27 травня 1987 року.
Чи, може, в нас такий менталітет, чи, можливо, інша причина, але ми звикли розтринькувати землю, найбільше наше багатство, направо і наліво, зовсім не думаючи, що це найбільша наша святиня. Проїдьте, подивіться скільки її необробленої, занедбаної, забутої. Вибачте, але в деяких країнах заходу на всій території немає жодного необробленого клаптика. Може, і нам вимірювати площу не в гектарах, а в квадратних метрах? Може, оті зайві нулі змусили б кожного з нас лицем припасти до святині, плекати, як кохану дружину, поливати, обробляти, мати якусь користь з неї. Вона не залишиться в боргу. Відплатить сторицею.
Жити багато — це зовсім не означає — купатись в золоті, та й золото, бува, брудне. Купіль нечиста. Слід намагатись жити красиво. Але краса не буває без чистоти. Отже, чисто жити — це наша ціль. Придивіться — і Ви пізнаєте своїх друзів, тих, хто чистить взуття лише спереду — «для людей». Придивіться уважніше і побачите тих, для кого чистота — це взірець, це символ. Такі прагнуть, аби ніхто не посмів порушити внутрішню красу. Киньте погляд на стічні канави, лісосмуги, місточки — всюди сліди нерадивих ледацюг, хто псує нам життя, а з нами і нашим нащадкам, хто врешті-решт псує нашу матінку-землю, яка годує нас, зігріває, дає притулок і життя.
«Енциклопедія шкільного роду»
(автобіографічні дані, спогади, роздуми)
С.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області
2000 рік
Країні потрібні сумлінні, віддані люди, що трудитимуться у будь-якій сфері матеріального виробництва. Але в час науково-технічної революції потрібні і розум, інтелект, творча мудрість, одержимість. Їх треба закладати тепер у школі.
«З щоденника директора школи»/
Рад.школа.-1987.-
№ 5.-с.66-68,
№4.с.76-80.
Здійснити трудове виховання без посильної продуктивної праці — така ж утопія, як навчити плавати без води. І тут школі має належати вирішальна роль.
Для нас головне — навчити дітей пізнавати радість у праці.
«Школа радості» /«Радянська освіта», 1980, 26 квітня
Залучення учнів до різноманітних видів суспільно-корисної виробничої праці сприяє виробленню у них трудових умінь, навичок, формуванню професійних інтересів та нахилів, оволодінню робочими спеціальностями.
Вже в початкових класах учні щодня протягом години обов'язково працюють. Вони беруть участь в операціях «Колосок», у збиранні насіння цінних рослин, в охороні корисних птахів, мурашників, виконують прості й посильні види праці в теплиці, на будівництві.
«Школа—центр виховання на селі»/
«Грані творчості»
(кн .для вчителя). –
К., 1990, с. 7-24
Потрібно посилити трудове виховання, збільшити кількість уроків праці. Твердо переконані, що дітей слід привчати до посильної, продуктивної праці щоденно з перших років життя, а у школі – з нульового класу. У нашій школі давно існує така практика. Кожен учень, починаючи з третього класу, має трудову книжку, в кожному класі створені трудові загони, вони мають свої завдання, плани з праці.
Потрібно не на словах, а на справі тісно пов’язати шкільну програму із практичними життєвими справами.
«Доверенное лицо общества»/
«Правда Украины»,
1983, 4 августа
|