20. Злочини проти встановленого порядку несення
військової служби (військові злочини)
Поняття, загальна характеристика і види військових злочинів. Суб’єкти військових злочинів. Відповідальність за співучасть у цих злочинах осіб, які не є спеціальними суб’єктами.
Злочини проти порядку підлеглості та військової честі. Непокора. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Невиконання наказу. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення невиконання наказу та непокори.
Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Погроза або насильство щодо начальника. Склади злочинів. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Злочини проти порядку проходження військової служби. Самовільне залишення військової частини або місця служби. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Дезертирство. Поняття дезертирства. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування дезертирства від самовільного залишення військової частини або місця служби.
Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом. Склади злочинів. Кваліфікуючі ознаки.
Злочини проти порядку користування військовим майном та його збереження. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від злочинів проти власності та громадської безпеки.
Умисне знищення або пошкодження військового майна. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від злочинів проти власності.
Необережне знищення або пошкодження військового майна. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від умисного знищення або пошкодження військового майна та злочинів проти власності.
Марнотратство або втрата військового майна. Склади злочинів. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.
Злочини проти порядку експлуатації військової техніки. Порушення правил водіння або експлуатації машин. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.
Порушення правил польотів або підготовки до них. Склад злочину.
Порушення правил кораблеводіння. Склад злочину.
Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення статутних правил несення прикордонної служби. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення статутних правил несення бойового чергування. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення статутних правил внутрішньої служби. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці. Розголошення відомостей військового харак-теру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості. Склади злочинів. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від державної зради та інших злочинів у сфері охорони державної таємниці.
Військові службові злочини. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем. Поняття військової службової особи. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення зі злочинами у сфері службової діяльності.
Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. Поняття перевищення влади чи службових повноважень, його види. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем. Співвідношення зі злочинами у сфері службової діяльності.
Недбале ставлення до військової служби. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем.
Бездіяльність військової влади. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від інших військових службових злочинів.
Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни. Склад злочину.Відмежування від державної зради.
Залишення гинучого військового корабля. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю. Склад злочину. Відмежування від державної зради.
Добровільна здача в полон. Склад злочину. Відмежування від державної зради.
Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні. Склади злочинів. Співвідношення із державною зрадою.
Мародерство. Склад злочину. Відмежування від злочинів проти власності.
Насильство над населенням у районі воєнних дій. Склади злочинів. Відмежування від злочинів проти особи та власності.
Злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями. Погане поводження з військовополоненими. Склад злочину. Відмежування від злочинів проти особи.
Незаконне використання символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця та зловживання ними. Склад злочину.
21. Злочини проти миру, безпеки людства
та міжнародного правопорядку
Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Особливості їх суспільної небезпечності та протиправності.
Злочини проти миру. Пропаганда війни. Склад злочину.
Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Склади злочинів.
Порушення законів та звичаїв війни. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення із військовими злочинами.
Найманство. Поняття найманця. Склади злочинів.
Злочини проти безпеки людства. Застосування зброї масового знищення. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення цього злочину з порушенням законів та звичаїв війни.
Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення. Склад злочину.
Екоцид. Склад злочину. Відмежування цього злочину від злочинів проти довкілля.
Геноцид. Поняття геноциду. Склад злочину. Співвідношення цього злочину зі злочинами проти особи. Відповідальність за публічні заклики до геноциду, виготовлення та розповсюдження матеріалів із такими закликами.
Злочини проти міжнародного правопорядку. Посягання на життя представника іноземної держави. Поняття посягання на життя. Склад злочину.Співвідношення цього злочину із злочинами проти життя особи.
Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист. Склади злочинів. Співвідношення із злочинами проти особи та власності.
Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Склад злочину. Співвідношення цього злочину з військовими злочинами та порушеннями законів та звичаїв війни.
Піратство. Поняття піратства. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Значення місця вчинення цього злочину для його відмежування від суміжних злочинів.
4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Загальні методичні вказівки
Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права розраховані на знання студентом положень Загальної частини кримінального права і спрямовані на закріплення теоретичного матеріалу курсу Особливої частини кримінального права, юридичний аналіз окремих її норм, вироблення навичок правильного застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації злочинів. В основу переважної більшості завдань покладено конкретні кримінальні справи із судової практики Верховного Суду України та місцевих судів, а також слідчо-судової практики правоохоронних та судових органів м. Харкова і Харківської області.
При розв’язанні конкретних завдань рекомендується використовувати Конституцію України, чинні міжнародні договори, декларації, конвенції, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, Кримінальний кодекс України, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, підручники з кримінального права, лекційний матеріал, наукові джерела (монографії і статті).
При розв’язанні конкретних завдань слід дотримуватися такої послідовності:
визначити місце злочину в системі Особливої частини КК. Наприклад, умисне вбивство передбачене розд. II Особливої частини КК “Злочини проти життя та здоров’я особи” (ст. 115 КК України);
якщо диспозиція відповідної статті Особливої частини КК є описовою, тобто містить визначення поняття злочину, необхідно знати це визначення та розкрити його зміст (наприклад, вбивство – це умисне або через необережність протиправне заподіяння смерті іншій людині);
проаналізувати ознаки складу цього злочину (об’єкта, предмета (за наявністю), об’єктивної та суб’єктивної сторін, суб’єкта);
з’ясувати зміст кваліфікуючих обставин розглядуваного злочину (наприклад, при умисному вбивстві: з корисливих мотивів, повторно, за попереднім зговором групою осіб та ін.) – в законі це обтяжуючі обставини;
відмежувати розглядуваний злочин від суміжних (наприклад, умисне тяжке тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), від умисного та необережного вбивства.
Рішення завдань за окремими темами мають бути виконані у письмовій формі (у зошиті) і відповідати таким вимогам.
1. Необхідно встановити наявність або відсутність складу злочину в діянні особи (осіб), характеристика якого надана в завданні. Якщо вчинене не містить складу злочину, то слід точно вказати, які саме ознаки складу злочину відсутні;
2. Якщо діяння містить склад злочину, дати юридичну кваліфікацію (вказати пункт, частину статті Особливої частини КК, яка підлягає застосуванню. У разі незакінченого злочину – визначити стадію вчинення злочину, а при співучасті – визначити вид співучасників та форму співучасті, пославшись на відповідні частини ст. 27, 28 Загальної частини КК. Якщо з питань кваліфікації злочину є роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, рішення має містити розгорнуте посилання на ці роз’яснення;
3. Кваліфікація злочину має бути детально мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, тобто характеристики об’єкта (з урахуванням класифікації), предмета (за наявності), потерпілого (при необхідності), об’єктивної і суб’єктивної сторін та суб’єкта злочину. Аналіз передбачає обов’язкове встановлення відповідності фактичних ознак суспільно небезпечного діяння, яке описане в завданні, всім ознакам (елементам) складу злочину, що передбачений відповідною статтею Особливої частини КК. З урахуванням конструкції складу злочину важливо визначити момент його закінчення. На підставі вимог ст. 24 і 25 КК та законодавчого окреслення суб’єктивної сторони злочину слід вказати форму і вид вини, розкрити зміст її інтелектуального та вольового моментів, факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину. Характеризуючи суб’єкта злочину, слід відповідно до ст. 18 КК назвати три обов’язкові його ознаки, а також ознаки спеціального суб’єкта, якщо вони передбачені статтею Особливої частини КК.
4. Якщо встановлено кваліфікуючі ознаки, необхідно розкрити їх зміст.
5. При сукупності злочинів, вчинення самостійних злочинів декількома особами та злочину у співучасті необхідно кваліфікувати кожний із злочинів окремо, мотивуючи відповідним чином.
На практичних заняттях студент доповідає обставини завдання і своє рішення.
Кожен студент може брати участь в обговоренні запропонованого рішення, доповнити або розвинути його. Якщо хто-небудь із студентів має рішення, яке відрізняється від запропонованого, його слід доповісти для обговорення.
На завершення обговорення викладач підсумовує висловлені пропозиції щодо правильності рішення і акцентує увагу на допущених помилках. На підставі висновку викладача студенти повинні внести в свої відповіді корективи на полях зошиту для практичних занять.
Крім практичних завдань, студент повинен готуватися і брати участь у колоквіумах, які проводяться за графіком практичних занять. На колоквіумах обговорюються теоретичні питання за відповідною темою. При підготовці до колоквіуму необхідно: ознайомитися з програмою навчальної дисципліни “Кримінальне право України”; питаннями, які винесені для обговорення на колоквіумі; ознайомитися з відповідними статтями КК України та іншими нормативними актами; повторити матеріал, викладений на лекціях, у підручниках, науково-практичних коментарях, монографічний літературі; розглянути матеріали судової практики (рішення, висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України та ін.).
На колоквіумі студент повинен: брати участь в обговоренні питань, які розглядаються; виявити знання законодавства, теоретичного матеріалу та судової практики.
Відвідування практичних занять є обов’язковим для студентів. Якщо студент був відсутнім на практичному занятті або не виконав у письмовій формі домашнє завдання чи одержав під час занять незадовільну оцінку, він повинен відпрацювати цю тему індивідуально.
Відповідь на усі додаткові запитання студент може одержати, звернувшись до чергового викладача кафедри кримінального права.
Приклад розв’язання завдання за темою
“Злочини проти власності”
Умови: Акрамовська подала до Пенсійного фонду підроблену довідку про те, що вона з лютого 1997 р. по вересень 2000 р. працювала на фабриці, тоді як насправді в цей час вона відбувала покарання у виді позбавлення волі за крадіжку. У зв’язку з поданням цієї довідки Акрамовській була нарахована пенсія, яку вона одержувала щомісячно, до виявлення підроблення. За цей час вона незаконно одержала 2524,5 грн.
Вирішіть питання про відповідальність Акрамовської.
Рішення: В діях, вчинених Акрамовською, вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 190 КК (Шахрайство) та ст. 358 КК (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).
Злочин, передбачений ст. 190 КК (Шахрайство), відноситься до групи злочинів проти власності (розд. VI Особливої частини КК).
Родовим об’єктом шахрайства є відносини власності.
Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини з приводу права держави, юридичних та фізичних осіб володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном або правом на майно. Відповідно до умов завдання Акрамовська незаконно одержувала гроші, порушуючи право власності держави.
Предметом шахрайства є майно або право на майно. Відповідно до умов завдання Акрамовська заволоділа майном, а саме грішми. Майно як предмет шахрайства характеризується такими ознаками: юридична – належність майна на праві власності певній особі чи державі (пенсія, яка видається з державного бюджету, належить державі); економічна – майно має вартість, виражену у ціні (винна заволоділа грошовими коштами у сумі 2524,5 грн); фізична – майно – це предмет матеріального світу (гроші є таким предметом і Акрамовська заволоділа ними).
З об’єктивної сторони шахрайство характеризується чотирма обов’язковими ознаками: діяння, а саме заволодіння чужим майном чи правом на майно, наслідки у виді майнової шкоди, заподіяної власнику, причинний зв’язок, між діянням та наслідками, що настали, а також спосіб вчинення, яким є обман чи зловживання довірою. За конструкцією складу шахрайство є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди.
Відповідно до умов завдання Акрамовська незаконно, шляхом обману, заволоділа державними грошима, тобто у неї виникла фактична можливість розпорядитися ними на свій розсуд. Обман Акрамовської полягав у поданні підробленої довідки про наявність необхідного трудового стажу, що дало підставу для призначення їй трудової пенсії. У подальшому Акрамовська щомісячно одержувала пенсію.
Специфікою заволодіння майном при шахрайстві є те, що майно начебто добровільно було передано винній особі, оскільки у працівників Пенсійного фонду виникло переконання у наявності обов’язку нарахувати і сплачувати винній трудову пенсію, хоча фактично їх воля була сфальсифікована.
Акрамовською була завдана шкода Пенсійному фонду на суму 2524,5 грн., що за станом на 2003 р. являє собою 148,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, Акрамовська заволоділа майном у значному розмірі. Між вчиненим діянням та наслідками, що настали, є необхідний прямий причинний зв’язок.
З суб’єктивної сторони шахрайство є злочином, що вчинюється з прямим умислом, мотив і мета – корисливі.
Винна усвідомлювала суспільну небезпечність подання до органу соціального забезпечення підробленої довідки про наявність трудового стажу і незаконність наступного одержання нею грошей, передбачала неминучість нарахування їй пенсії та настання наслідків у виді заподіяння майнової шкоди і бажала їх настання.
Суб’єктом даного злочину є будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Умови завдання дають підстави вважати, що Акрамовська відповідає цим вимогам.
Незважаючи на систематичність незаконного одержання пенсії (грошових коштів), кожне наступне одержання пенсії не можна кваліфікувати як вчинене повторно, оскільки діяння Акрамовської є єдиним продовжуваним злочином. Початком вчинення нею шахрайства слід вважати подання до Пенсійного фонду підробленої довідки про наявність трудового стажу. В подальшому злочин складається з численних тотожних дій (щомісячне одержання пенсії). Гроші одержувались з одного джерела (Пенсійного фонду).
Разом з тим, шахрайство Акрамовська вчинила після відбуття покарання за інший злочин проти власності, а саме за крадіжку. Згідно з приміткою до ст. 185 КК “Шахрайство”, вчинене після крадіжки, за умови, що не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин, а у разі засудження – за умови наявності судимості за цей злочин, визнається повторним і кваліфікується за ч. 2 ст. 190 КК.
Таким чином, діяння Акрамовської (заволодіння грошовими коштами у сумі 2524,5 грн.) слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК.
Щодо ознак іншого складу злочину, який вбачається в діяннях Акрамовської, слід відмітити, що підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів відноситься до злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (розд. XV Особливої частини). Характеристика ознак злочину цієї групи не охоплюється планом по вивченню злочинів проти власності і тому при розв’язанні цієї задачі не наводиться.
|