|
|
Скачати 304.91 Kb.
|
-загально-соціальні (порушення принципів демократії, соціальної справедливості, крах соціальних ілюзій, дегуманізація суспільства); - економічні (порушення і диспропорції у народному господарстві, плануванні і розподільчих відносинах, невдоволеність потреб молоді у модних предметах, засобах дозвілля); -соціально-демографічні (перехід до малодітної сім'ї, масове залучення жінок до виробництва і відчуження дитини від сім'ї, роз'єднання поколінь); - соціотехнічні (втрати від науково-технічного прогресу у вигляді міграційних процесів, що виходять з-під контролю, урбанізація, негативний вплив засобів масової інформації тощо); -організаційно-управлінські (несвоєчасність прийняття і відсутність послідовності у здійсненні заходів з актуальних молодіжних проблем). Психолого-педагогічні причини. Психологічними причинами важковиховуваності підлітка можна вважати його неспроможність соціально прийнятним способом компенсувати свою непристосованість до соціального середовища, органічну ваду чи іншу дефективність, порушення нервової діяльності. Із серйозними проблемами зустрічаються педагоги при вихованні підлітків з акцентуаціями характеру чи темпераменту: надмірною збудливістю, тривожністю, демонстративністю, педантичністю тощо. У зарубіжній літературі широко розповсюджений термін "делінквентна поведінка", яка характеризує психологічний нахил до правопорушень. Така поведінка вбачається у суперечності норм суспільства та оцінок поведінки в ближньому оточенні, заниженій самооцінці підлітків, у неблагополучних сімейних стосунках; у розходженні норм та оцінок різних груп; вживанні алкоголю, наркотиків (до цієї групи ще вживається термін "адиктивна поведінка"); відчуженні від дорослих і негативному самоствердженні, в наслідуванні окремих асоціальних типів. Відхилення в поведінці дітей цілком обґрунтовано можуть бути пов'язані зі стилем сімейного виховання і взаєминами в родині. Д. Боумрик виділила параметри сімейного стилю (контроль, вимоги, засоби спілкування, емоційна підтримка), які "відповідають" за певні риси характеру дитини, пов'язані з відповідною поведінкою. Отже, існує причинно-наслідковий зв'язок між стилями сімейного виховання і формуванням негативних форм поведінки дітей. Зокрема, висока агресивність найчастіше спостерігається в дітей з родин з такими типами виховання: - "емоційне відкидання" (тип "Попелюшка", коли мінімальна увага до дитини поєднується з надмірністю заборон, суворістю вимог); - "гіпопротекція" (дитина полишена сама на себе, батьки не цікавляться нею, не контролюють її поведінки). Висока інтенсивність агресивності при стійкому почутті провини (тобто дитина переконана в тому, що вона є поганою людиною, постійно вчиняє щось недобре) відзначається в дітей з родин: -з "жорстоким поводженням" (надмірно суворі покарання навіть за незначні порушення поведінки); -з "домінуючою гіперпротекцією" (приділяють занадто багато уваги, позбавляють самостійності). Негативізм у відносинах з оточуючими, дорослими, однолітками є результатом гіперпротекції, що потурає: приділяють велику увагу дитині, але тільки щодо задоволення її особистих потреб. Таким чином, навички соціалізації не формуються. Стає очевидним, що найбільш значущим механізмом формування характерологічних рис дитини, відповідальних за самоконтроль і соціальну компетентність є механізм засвоєння засобів і навичок контролю, використовуваних батьками. Зрозуміло, ця залежність не завжди пряма, частіше вона опосередкована додатковими умовами і факторами: соціальними, економічними, інтелектуальним кліматом у родині, особливостями когнітивного і фізичного розвитку дитини. А. Бандура і Р. Уолтерс, спираючись на проведене ними дослідження процесів, що сприяють соціалізації, вважають, що вирішальними для успішної соціалізації є: готовність дитини встановлювати залежні стосунки, ступінь розвитку сумління і сила мотивації до агресії. Саме ці складові відрізняють агресивних і ворожих дітей від добре адаптованих підлітків. Відповідно до цього на характер агресивної і ворожої поведінки дітей впливає: - наскільки сильно батьки карають і не приймають дитини; - ступінь провокування і заохочення агресії; - послідовність вимог виконання соціальних норм поведінки. Сім'я - відправний момент формування особистості, тому вона повинна максимально забезпечувати адаптацію її членів до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у розв'язання завдань соціалізації індивіда. Криміногенний вплив з боку сім'ї на особистість полягає в стихійному чи цілеспрямованому формуванні антигромадських якостей (в Україні 1,5 млн. алкоголіків, з них 230 тис. - жінки, щорічно 20 тис. дітей через пияцтво та алкоголізм залишаються без батьківської опіки; 49% сімей розривають щорічно шлюб; серед засуджених підлітків - 40% з неповних сімей). Три основні варіанти криміногенної позиції сім'ї: - небажання виховувати дітей; - невміння виховувати дітей; - неспроможність виховати дітей. Три основні форми криміногенного впливу в сім’ї: - активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркогенних речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів; -"пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної моральної поведінки; - виштовхування дітей на вулицю, їх розчарування у батьках, відчуття власної ущербності, обділеності. Найбільш типовими помилками сімейного виховання є: 1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками. 2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок. 3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок. 4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини. 5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка. До психолого-педагогічних факторів відносяться і недоліки навчально-виховного процесу: - відмова педагогів від індивідуального підходу, формальне ставлення до роботи; - низький освітній рівень більшої частини підлітків (звуження запитів, послаблення самоконтролю і спотворення самооцінки); - недостатнє знання педагогом умов життя і виховання у сім'ї; - відсутність об'єктивного підходу до виявлення причин недисциплінованої поведінки; - негативне ставлення до учнів з низькою успішністю; - прояв недовіри; - відсутність єдності дій школи та сім'ї; -соціальний дискомфорт (ізоляція, низький престиж, що негативно відбивається на поведінці, емоційних переживаннях). Медико-біологічні фактори Соціальна природа алкоголізму, наркоманії і токсикоманії зумовлена декількома факторами: 1. Оскільки сп'яніння знижує почуття тривоги, алкоголізм і наркоманія частіше зустрічаються там, де більше соціально напружених, конфліктних ситуацій. 2. Випивка пов'язана з специфічними формами соціального контролю (ритуали - "цілеспрямоване пияцтво", ненормативна поведінка, засіб вивільнення від зовнішнього контролю). 3. Головний мотив пияцтва - бажання почувати себе впевнено і здаватися сильнішими (привернути до себе увагу). 4. Алкоголізм і наркоманія коріняться у внутрішньому конфлікті, зумовленому прагненням підлітка подолати тяжке почуття залежності. 3. Педагогічна профілактика девіантної поведінки 3.1. Сутність профілактики правопорушень неповнолітніх Спосіб життя, спрямованість учинків учнів з девіантною поведінкою вимагають корекційної роботи щодо запобігання та профілактики порушень ними норм моралі та права. Педагогічна профілактика залежно від вибору об'єкта впливу, змісту профілактичної роботи містить у собі деякі аспекти соціальної профілактики: загальносоціальної, спеціальної, індивідуальної. Вона спрямована проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення норм моралі, і виступає як один із засобів правильної соціальної орієнтації людей, стимул суспільно значущої поведінки. Функції профілактики багатогранні: - діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці); - реабілітуюча (перевиховання, подолання негативних проявів у поведінці); - координуюча (координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки); - прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх та ін.) Профілактичні заходи можна розподілити на три типи: Первинна профілактика - соціальна профілактика, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей, і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Масова і найбільш ефективна. Вона базується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я і розвиток дитини. Вторинна профілактика. Її завданням є якомога раніше виявити негативні зміни в поведінці дитини, що дає можливість також попередити їх подальший розвиток. Діагностика різних аспектів життєдіяльності учнів, індивідуальна корекція життєдіяльності і життєзабезпечення організму (звертати увагу на впертість, забіякуватість, образливість, озлобленість, лінощі, низькі пізнавальні інтереси, що веде до шкільної дезадаптації). Третинна профілактика - цілеспрямована профілактика правопорушень неповнолітніх - сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці у більш важку стадію - індивідуальна. Містить заходи щодо виявлення і усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, поведінка яких має відхилення від моральних і правових норм, з окремими групами, колективами з метою подолання несприятливих наслідків їх поведінки. Профілактика - це не лише частина попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів перевиховання і формування особистості. Профілактику слід розглядати і як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності в процесі перевиховання, а також розвитку почуття соціальної відповідальності. Профілактична робота будується на базі: - вивчення причин відхилень у поведінці; - планування профілактичної роботи на основі педагогічної діагностики; - урахування специфіки навчального закладу; - урахування рівня розвитку колективу; - необхідності залучення важковиховуваних учнів до діяльності (суспільно корисна праця); - використання індивідуального підходу; - залучення громадських організацій самоврядування. Психологічний аспект профілактичних дій педагога полягає у встановленні довірливих стосунків із важковиховуваними дітьми, реалізації соціально значущої мети - в охороні прав дитини, що складає основу для гуманістичних умов виховання. Важливою умовою реалізації профілактичних заходів є педагогічний такт, який у вітчизняній педагогіці розуміють як складну професійну властивість учителя і вихователя. Такт передбачає відсутність надмірної вимогливості, брутальності, дріб'язкової прискіпливості, фамільярності, зверхності. . 3.2. Використання можливостей педагогічної діагностики в профілактичній роботі Відомий вислів К. Д. Ушинського: щоб виховати особистість в усіх відношеннях, треба знати її також в усіх відношеннях. Це та першооснова, без якої немислима грамотна корекційна робота. Специфіка - професійного завдання класного керівника в педагогічній профілактиці правопорушень визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, глибокого аналізу деструктивних факторів, які спричиняють девіантну поведінку неповнолітніх. Діагностичний алгоритм Дослідження свідчать, що інтеріоризація (засвоєння) особистістю цінностей, норм, відношень, зразків поведінки відбувається під інформаційним впливом того життєвого середовища, з яким найтісніше пов'язані соціальні та індивідуальні характеристики особистості. Діагностика на рівні групи. Мета: з'ясувати рівень психологічного комфорту учнів у груповому колективі шляхом анкетування, соціометрії (рівень сформованості колективу, наявність друзів, лідерів (позитивний та негативний), спосіб проведення вільного часу, характер стосунків (добрі, напружені, конфліктні, наявність мікрогруп, традиції, взаємодопомога); відносини між учнями учителями, майстрами. Діагностика неблагополуччя в сім'ї Програма вивчення важковиховуваного: 1. Анкетні дані вихованця. 2. Анкетні дані батьків. Атмосфера в сім'ї, внутрішньосімейні стосунки; як батьки ставилися до дитини в шкільні роки; чи є вони прикладом зараз, стосунки зараз; наявність судимостей; сім'я - повна, неповна, повторно створена, коли батько залишив сім'ю; як батьки ставляться до роботи, як часто міняють, чому; що стало причиною розпаду сім'ї (пияцтво, бійки, аморальний спосіб життя); матеріальні, побутові, житлові умови сім'ї. 3. Кількість дітей у сім'ї, місце навчання, характер взаємовідносин між дітьми (якщо недоброзичливі - чому?). 4. Умови виховання учня в сім'ї (наявність кімнати чи місця, хто більше займається дитиною (батько, мати, бабуся, дідусь, брат тощо), яку роботу вдома виконує учень, статус дитини в сім'ї, єдність вимог сім’ї і навчального закладу. 5. Статус учня в групі, взаємостосунки з однолітками (поважають, лідер, байдужі, недружелюбні, цькують, насміхаються) - причини. Хто має вплив, хто захищає чи карає? 6. Коротка характеристика здоров'я. Ставлення учня до спорту, здорового способу життя, наркогенних речовин. 7. На основі яких соціальних, психологічних, медико-біологічних ознак належить до важковиховуваних (неуспішність, помилки сімейного виховання, прорахунки навчально-виховної роботи, стан здоров'я). 8. Особливості поведінки в сім'ї, училищі. Ставлення до праці. 9. Особливості темпераменту, характеру, інтересів, пам'яті, уяви, уваги. 10. Профілактичні заходи щодо подолання важковиховуваності. 3.3. Особливості педагогічного керівництва в роботі з важковиховуваними учнями Ефективність педагогічного керівництва в профілактиці правопорушень учнів має досягатися, виходячи із принципів організації виховного процесу: - включення важковиховуваних учнів у діяльність, що забезпечує розширення і розвиток відповідальності ; - стимулювання самовдосконалення особистості; - розширення морально-духовного змісту педагогічної аргументації норм і правил стосунків, вимог та ін. у колективній діяльності учнів. Серед позитивних особливостей роботи вихователів, за якими важковиховувані учні визначали рейтинг учителів, були названі ознаки у такій послідовності: - почуваєш себе поряд із ним легко та невимушено; - вірить мені, поважає як людину; - допомагає доброю порадою у скрутних ситуаціях; - є бажання поділитися з ним своїми невдачами і радощами; - не відчуваю страху перед ним; - може захистити при несправедливому обвинуваченні; - допомагає у налагодженні стосунків з однолітками, вчителями; - справедливий, до всіх однаково вимогливий; - не "вичитує" при всіх; - підтримує, заохочує, хвалить при учнях; - не "розбирає" на класних та батьківських зборах; - не поспішає скаржитися батькам; - життєрадісний, доброзичливий; - не підвищує голос; - правдивий, завжди відверто говорить "про життя"; - добрий, уважний, чуйний; . - при аналізі конфлікту не перекладає всю провину на мене; - добре викладає свій предмет; - виконує свої обіцянки; - працелюбний; - організує допомогу у навчанні, бере в похід. Не важко переконатися, що учні передусім цінують моральні, гуманні якості педагога, і навіть професійна майстерність стоїть далеко не на першому місці. Серед негативних особливостей особистості вчителя-вихователя важковиховувані називають: черствість, байдужість, низький культурний рівень, невміння підтримувати дисципліну в класі, безпринципність, нещирість, необ'єктивність тощо. Однією з ефективних форм роботи викладацького колективу в системі профілактики правопорушень є психолого-педагогічні засідання методичної комісії класних керівників. Вони виконують діагностичну, проективну, реабілітаційну функції. |
| Планування виховної роботи класного керівника Основним документом класного керiвника є план виховної роботи. Вiн вiдображає змiст, форми та методи виховної роботи |
План Організації та проведення виховної виховної роботи з учнями... |
| План Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення.... Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, в умовах загальноосвітніх шкіл |
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ На сьогодні актуальною проблемою суспільства є збереження інтелектуальної еліти країни |
| СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ |
План роботи учнівського самоврядування «Держава успіхів» Заступник директора з навчально-виховної роботи В. М Аврамчук Директор Л. О. Тимчук |
| Виховна робота зі старшокласниками Розглянемо вікові психологічні особливості старшокласників, які дозволять сформувати завдання виховної роботи з ними |
Виховна робота зі старшокласниками Розглянемо вікові психологічні особливості старшокласників, які дозволять сформувати завдання виховної роботи з ними |
| Навчально-методичний посібник За редакцією генерал-майора Л. А. Ріпи РОЗДІЛ 4 Соціальний статус офіцера структури виховної роботи та його роль в організації виховної роботи з особовим складом |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки Тема : Система роботи органів управління щодо зміцнення дисципліни та правопорядку. Форми і методи індивідуально-виховної роботи |