|
|
Скачати 57.94 Kb.
|
|
О.В.Крутенко, завідувач лабораторії виховної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ У 2010 – 2011 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, програма «Основні орієнтири виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів», «Концепція національно-патріотичного виховання молоді», визначивши головні вектори освітнього процесу – навчання і виховання, – пріоритетним проголошують саме виховання, яке має здійснюватись на засадах розуміння, усвідомлення і реалізації школярами загальнолюдських цінностей. Серед стратегічних завдань реформування освіти в Україні у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") визначено необхідність відродження і розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків. Одним із шляхів реформування освіти, як записано у цьому документі, є подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національних джерел. У «Концепції національно-патріотичного виховання молоді», що була прийнята у жовтні 2009 року, зазначено: «Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування в особистості ціннісного ставлення до навколишнього дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції». Таким чином, соціальний запит суспільства щодо підростаючого покоління вимагає трансформації системи освіти на якісно новому рівні, який би забезпечував формування особистості школяра, який є соціально активним, має усталену ієрархію гуманістичних цінностей, відзначається високою моральністю і позитивним ставленням до себе, оточуючих людей, природи, світу. З огляду на це, вважаємо за доцільне продовжувати роботу навчальних закладів області зі створення виховних систем. Створення і функціонування виховної системи має відбуватися на основі глибокого наукового підходу. Пропонуємо декілька визначень поняття «виховна система». Виховна система – це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються у часі і просторі:
Виховна система — умовно об'єднаний комплекс виховних цілей, людей, що реалізують їх у процесі цілеспрямованої діяльності, відносин між її учасниками, освоєного середовища й управлінської діяльності із забезпечення життєздатності цієї системи [2]. Найбільш узагальнена структура виховної системи школи така: мета, заради якої вона створюється; діяльність і спілкування, що забезпечують її реалізацію; відносини суб’єктів діяльності; основне середовище; керування, що забезпечує інтеграцію компонентів у цілісну систему. Основоположна ідея виховної системи має пов’язувати усі її ланки в єдине ціле. Навчальний процес, зміст усіх навчальних предметів також підпорядковується меті виховної системи, тобто виховання відбувається засобами усіх навчальних предметів. В іншому випадку ми можемо говорити не про наявність виховної системи, а про систему позакласної виховної роботи, яка складається із набору розрізнених заходів виховного спрямування. Створенню ефективної виховної системи сприяє впровадження принципів, що притаманні так званим громадсько-активним школам (ГАШ), які є зразком ефективної моделі такої школи, яка забезпечує «становлення підростаючих громадян як суб’єктів демократії». Громадсько-активна школа – це звичайна школа, де є:
Таким чином, основним завданням громадсько-активної школи є залучення до співпраці якомога більшої кількості партнерів, які можуть стати учасниками навчально-виховного процесу. Така співпраця має бути взаємовигідною і для школи, і для її партнерів. Навчальний заклад для цього здійснює аналіз власних можливостей у розрізі того, які послуги може надавати громаді. Натомість представники громади надають посильну спонсорську або будь-яку іншу посильну допомогу. Досвід роботи ГАШ України свідчить про значне зростання авторитету закладу у населеному пункті або мікрорайоні, розширення можливостей для діяльності і самодіяльності учнів, підвищення зацікавленості батьків у житті шкільного колективу. Із 2009 року діє наказ Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів тендерної рівності в освіту» (№ 839 від 10.09.2009). Відповідно до цього наказу має бути організована робота щодо забезпечення принципів гендерної рівності у навчальних закладах області. З цією метою необхідно проводити цілеспрямовану роботу щодо гендерної обізнаності і педагогів, і школярів, і батьків; знайомити учнів з основними аспектами гендерної культури і освіти, які сприяють досягненню паритетних стосунків між чоловіками і жінками у суспільстві, розвитку та розповсюдженню гендерної культури. Серед аргументів, що свідчать на користь необхідності впровадження гендерної обізнаності, можна назвати такі:
Реалії нашого життя дають багато прикладів негативного впливу гендерних стереотипів на людину. Потрапляючи в прокрустове ложе гендерного стереотипу, людина підкорює власні здібності, можливості, бажання тим вузьким стандартам, які диктує їй суспільство. Мова не йде про відміну морально-етичних норм, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і є обов’язковими для всіх членів суспільства. Мова йде про ті стереотипи, які негативно впливають на становлення особистості, перспективи її розвитку, вибір професії, кар’єрний ріст, сімейне життя. Як завжди, діяльність педагогічного та учнівського колективів має бути спрямована на пропаганду здорового способу життя і профілактику негативних звичок, але підходи до організації профілактичної роботи мають кардинально змінитися. Досвід показує, що проведення виховних годин інформаційного спрямування не дає ефективних результатів. Профілактичну роботу необхідно проводити у відповідності до принципів таких програм, які забезпечують формування життєвих навичок («Школа проти СНІДу», «Корисні звички», «Просвітницька робота «рівний – рівному» щодо здорового способу життя» та інші). Це означає, що, крім інформації про шкідливість паління та небезпеку ВІЛ-інфікування школярі мають отримати певні навички і уміння, що свідчать про неухильне дотримання правил здорового способу життя. Для досягнення цієї мети рекомендуємо проводити профілактичну роботу з використанням інтерактивних форм і методів, а саме: тренінгів, керованих дискусій, рольових ігор, годин спілкування з елементами тренінгу – тобто, таких форм і методів, які сприяють формуванню ціннісного ставлення школярів до власного здоров’я. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
|