|
|
Скачати 59.09 Kb.
|
| В.С.Кудін, методист лабораторії виховної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників РОЗВИТОК УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ У Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» визначаються два принципи управління загальноосвітнім закладом: єдиноначальність і самоврядування. Вони передбачають право на участь в управлінні освітньою установою педагогам, батькам і учням. Однією з його форм є учнівське самоврядування, головним значенням якого є можливість впливати на шкільну політику як у плані прийняття рішень, якими керується адміністрація навчального закладу, так і з допомогою власної активності в управлінні внутрішніми процесами в закладі. Поряд з учнівським самоврядування у процесах управління закладом беруть участь педагогічна рада і органи суспільного самоврядування. Отже, шкільне самоврядування є взаємодією усіх його видів: педагогічного, суспільного, учнівського. Процеси відновлення, що відбуваються в країні, все частіше переконують нас у тому, що сформувати правову державу без підготовки підростаючих поколінь до життя у правовому, демократичному, гуманному суспільстві без виховання самостійної, відповідальної за свої вчинки і справи людини неможливо. Сьогодення потребує людей, яким властиві ініціативність, здатність до здійснення свідомого самостійного вибору, розвинене почуття власної гідності, здатність до особистісного самовдосконалення. Саме такі люди зможуть брати продуктивну участь у розбудові суспільства. Вони мають володіти цілою низкою компетенцій, а саме: управлінням своїм мисленням, почуттями, поведінкою, впливом на інших людей, умінням приймати рішення тощо. Учнівське самоврядування покликане відіграти активну роль у підготовці сьогоднішніх школярів до реального самоврядування, формування у них готовності виконувати свій громадянський обов’язок. Учнівське самоврядування – явище динамічне, воно постійно розвивається і оновлюється. Але на сьогодні вирішальним критерієм цінності учнівського самоврядування є розвиток особистості, звільнення від комплексів формалізму, заорганізованості. Аналіз сучасних тенденцій молодіжної політики країн світу засвідчує, що в ній домінують орієнтири на підвищення соціальної активності молодіжної громади за рахунок посилення активності окремих особистостей. Що, в свою чергу, вимагає від держави і суспільства певних інвестицій у молодь, створення умов, за яких молодь могла б успішно реалізувати свій потенціал. Інколи серед дорослих, які працюють з дітьми та молоддю, зустрічаються думки щодо складності і навіть неможливості організації участі молодих людей у прийнятті рішень стосовно власної життєдіяльності. Ставиться під сумнів правильність прийнятих рішень або ж здатність молодих людей нести за них відповідальність. Але з точки зору світової практики ми переконуємося в тому, що залучення молоді до участі у процесі прийняття рішень є ефективним у сфері виховання самостійності, відповідальності, соціальної активності підростаючого покоління, укріплення демократичних принципів суспільної взаємодії. Характерною особливістю нашого часу є підвищення особистої відповідальності молодих людей за свою долю. Сьогодні для них постає необхідність конкурувати на ринку праці, протистояти впливу негативних тенденцій, самостійно обирати власне місце в житті. Сьогодні соціум висуває нові вимоги до своїх членів, насамперед до молоді. Основною серед них є вимога активної життєвої позиції, активної участі особистості у прийнятті рішень стосовно власного життя. Відповідно, результат соціалізації (адаптованість до умов життя в суспільстві, адекватність соціальним нормам і цінностям, здатність оперативно реагувати на життєві зміни) безпосередньо залежить від міри соціальної активності людини та рівня сформованості необхідних життєвих навичок, передусім навичок прийняття рішень та відповідальної поведінки. Про це свідчать дані стосовно участі дітей у волонтерському русі. Адже молоді люди, які займаються волонтерською роботою, стверджують, що відчувають у собі здатність до адекватного вирішення конкретних завдань. Аналіз участі учнівського самоврядування області у проектах Ліги старшокласників засвідчує, що це цікавий і перспективний напрямок роботи. Загальна кількість проектів, поданих за п’ятьма напрямками роботи Ліги старшокласників, налічує 430 робіт. Адже серед нових проблем виховання, над якими працюють педагогічні колективи та батьки, є нівелювання негативного впливу мас-медіа та інформаційно-комп’ютерних систем на формування дитячої особистості. Жорстокі комп’ютерні ігри, вседоступний Інтернет, переповнене насильством телебачення та мобільні телефони. Для сучасних підлітків це ті речі, на які вони витрачають майже весь свій вільний час. Використання Інтернет-мережі у виховній роботі та спрямування учнівського потенціалу до роботи в інтернет-проекті Ліги старшокласників «Ми – патріоти Черкащини» дасть можливість залучити максимально велику кількість дітей до проекту, а це призведе до керованого спілкування і виховання дітей, але для цього необхідно створити відповідні умови. На сьогодні одним із часто використовуваних інтерактивних методів навчання і виховання є метод проектів. При створенні проектної моделі по формуванню розвиваючого середовища для учнів, саме педагогом задаються форми і умови дослідницької діяльності. В основі методу проектів є його практична спрямованість на результат, який обов’язково має бути таким, щоб можна було побачити, осмислити, реально застосувати на практиці. Творча співпраця учня та педагога дозволить з найменшими затратами сил, часу, засобів домогтися найбільш продуктивної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу і досягти результату, максимально можливого в даних конкретних умовах. Такий підхід допоможе педагогу не загубити за проміжними досягненнями чи невдачами стратегічні напрями співпраці, а впроваджувати у практику роботи закладу педагогіку співробітництва, педагогіку толерантності, технологій особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії, які виходять з концепції людини як найвищої цінності в суспільстві, що означає відмову від авторитарної педагогіки. Пріоритетом у закладі має бути не тільки придбання знань як єдиного показника досягнень дитини, а й набуття нею життєвої компетентності, абсолютної цінності сьогоднішнього життя. Завдання, які стоять перед сучасною освітою щодо формування та виховання творчої, соціально адаптованої, всебічно розвиненої особистості, готової до професійного самовизначення, вимагають від педагогів нових підходів до навчальної та виховної діяльності. У області проводиться робота щодо розвитку учнівського та батьківського самоврядування у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах. На сьогодні цим напрямом роботи опікуються методисти деяких позашкільних навчальних закладів області, що дає підставу вважати, що позашкільний заклад є координатором виховної та культурно-дозвіллєвої діяльності регіону. На високому рівні налагоджена ця робота в Уманському районі, систематична робота ведеться у Корсунь-Шевченківському, Золотоніському, Чорнобаївському, Черкаському районах, м.Золотоноші, м.Смілі, м.Умані. Позашкільні установи у нових умовах розглядаються не тільки і не стільки як освітні центри, що орієнтують учнів на реальні потреби ринку, адаптують їх до ринкових відносин та сприяють опануванню сучасних технологій, але й передусім як носії культурної субстанції, як центри духовного збагачення. Педагоги цих закладів знаходяться у постійному пошуку нових форм роботи і виховання учнівської молоді. Отже, важливо здійснювати освіту та виховання підростаючого покоління на засадах гуманістичних цінностей культури, що надзвичайно актуалізується на рівні позашкільних закладів. Саме у позашкільному процесі інтенсивно проходить процес формування найважливіших морально-етичних рис особистості: позитивне ставлення до Батьківщини, суспільства, держави, природи, мистецтва, праці, інших людей, до власного життя; самореалізація її в будь-якій діяльності; здатність до безперервного духовно-творчого самовдосконалення; соціальна відповідальність, яка проявляється у турботі про благополуччя інших людей; культура інтелектуально-дозвіллєвої діяльності. Зазначені положення зобов’язують позашкільні навчальні заклади бути координаторами виховної, культурно-просвітницької, організаційно-масової роботи навчальних закладів, установ, що надають позашкільну освіту в районі, місті, стати для інших навчальних закладів епіцентрами такої роботи. Успіх виховного процесу в національній системі виховання залежить від того, чи відмовиться педагог від стереотипів минулих часів, чи готовий він перейти до перебудови у навчально-виховному процесі. На зміну педагогіки заборони і вимог, авторитарності має прийти педагогіка співробітництва і співдружності, наукової виховної мудрості. Критерієм кожного педагога повинна бути дитина, її фізичне і моральне здоров’я, всебічний розвиток. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Комарова Н.М., Шелестова Л.В.Участь молоді в процесах прийняття рішень на рівні школи. – К.: Видавничий дім «Калита», 2005. 2. Єрмаков І.Г., Ковганич Г.Г. Учнівське самоврядування. – Х.: Видавнича група «Основа», 2008. 3. Лесик К.М. Виховання лідерів. - Х.: Видавнича група «Основа», 2009. 4. Вербицький В.В. Позашкільна освіта: історичні поступи та здобутки: зб. матеріалів Всеукраїнської педагогічної конференції. - К.: 2008. |