|
|
Скачати 5.49 Mb.
|
|
§ 2. Дерегулювання підприємницької діяльності Із змісту регуляторної політики випливає розуміння делегування. Під дерегулюванням слід розуміти сукупність спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва заходів. Воно, зокрема передбачає:
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарювання, спрямовані на дерегулювання, визначені Законом України : «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09. 2003р. Метою дерегулювання, згідно з цим Законом, є формулювання оптимального співвідношення між ринковими механізмами і державним регулюванням господарської діяльності при обмежені втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання з метою нівелювання адміністративних економічних, правових та інших перешкод на шляху розвитку ринкової економіки. Маються на увазі перешкоди, пов'язані із початком господарської діяльності, доступом до основних ресурсів економічної активності; спрощення правил, пов'язаних із регулюванням господарських відносин з органами державної влади та місцевого самоврядування; забезпечення оптимальності, стабільності, гласності та відстеження результативності та за її наслідками перегляд регуляторних актів. Одним з напрямів оптимізації правового регулювання економічних відносин і дерегулювання є визначення меж державного втручання в господарську діяльність. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у таку діяльність, відповідно до ч. 3 ст. 8 ГК, може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вона визначена такими двома параметрами, як контроль над господарською діяльністю шляхом державної реєстрації її суб'єктів і визначення сфер державного контролю і нагляду за господарською діяльністю. Ці сфери діяльності належать до тих, які, згідно з пунктами 7-9 ч. 1 ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами. Зокрема, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання регулюються Законом України від 05.04.07р. «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Сфера дії цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, щодо яких він вперше визначив принципи, вимоги, консультаційну підтримку, громадський захист і право на одержання їх рішень. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів відповідно абзац 4 ч. 2 с. 5 цього Закону затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Так на його виконання Кабінет Міністрів України постановою від 14.11.2007р. затвердив Порядок розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища, щодо пожежної безпеки (далі - Порядок). За цим Порядком суб'єкти господарювання за ступенем ризику їх діяльності щодо пожежної безпеки розподілені на три категорії: з високим, середнім та незначним ступенем пожежного ризику. Відповідно установлено, що планові перевірки суб'єктом господарювання з високим ступенем ризику проводяться щороку, з середнім - один раз на три роки, з незначним - один раз на п'ять років. При складанні плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання державна податкова адміністрація України (далі – ДПА) керується переліком критеріїв із 17 пунктів. Так, у список перевірок підприємництва включаються, якщо:
Отже, система ризиків розроблена ДПАУ, дає змогу перевіряти лише ті підприємства, де є підозра на податкове зловживання і не турбувати ті, де ризики відсутні. Державні органи не можуть здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника. Посадовій особі органу державного нагляду (контролю) забороняється здійснювати державний нагляд (контроль) щодо суб'єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває в родинних стосунках. У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання. Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу. Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності). Діяльність органів державного нагляду (контролю), пов'язана зі збором інформації, метою якого є отримання відомостей про масові явища та процеси, що відбуваються у сфері господарської діяльності, не вважається заходами державного нагляду (контролю). Під час здійснення державного нагляду (контролю) посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання. Інформація, доступ до якої обмежено законом, одержана посадовою особою органу державного нагляду (контролю) під час здійснення державного нагляду (контролю), може використовуватися виключно в порядку, встановленому законом. Органи державного нагляду (контролю) забезпечують спеціальний режим захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону. 3 метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність був прийнятий Указ Президента України від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», який установив, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі — контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Вона проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення такої перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення. Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Також за власної ініціативи вищестоящий контролюючий орган може перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Також він вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови. Таким чином, чинним законодавством України передбачені тільки такі види перевірок: планові, позапланові. Всі інші перевірки з правової точки зору є незаконними, але вони передбачені у документах органів контролю, а саме: повторні, оперативні, систематичні, контрольні, цільові, комплексні, інспекційні, самостійні, спільні, камеральні. Одним з напрямів регуляторної політики, оптимізації правового регулювання економічних відносин є визначення меж державного втручання в економічну діяльність. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зазначено у ч. З ст. 8 ГК. Зокрема, межі державного втручання в економічну діяльність визначені такими двома параметрами:
Зокрема, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання тільки у таких сферах:
Ці сфери діяльності належать до тих, які, згідно зі ст. 92 Конституції України, визначаються виключно її законами. Державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю здійснюються органами державної влади та уповноваженими на це посадовими особами, їх статус, загальні умови і порядок здійснення контролю та нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно та оперативно, дотримуючись вимог законодавства поважаючи права і законні інтереси цих суб'єктів. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом. Водночас він має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через 30 днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які здійснювали інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку. § 3. Фінансування заходів державної підтримки підприємництва Державна підтримка підприємництва в Україні здійснюється також у вигляді: фінансової підтримки (фінансової допомоги); кредитної підтримки; податкових пільг; реалізації комплексної програми розвитку підприємництва. Фінансова і кредитна підтримка підприємництва здійснюється на загальнодержавному рівні через Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами підтримки підприємництва. Може бути прямою і непрямою. Пряма підтримка підприємництва здійснюється за рахунок Державного і місцевих бюджетів у формі фінансування або фінансової допомоги. Непряма підтримка у формах: пільгового кредитування; пільгового оподаткування; (єдиний податок, спрощена система оподаткування); прискореної амортизації; сприяння розвиткові лізингових відносин тощо. Перед тим, як детальніше перейти до висвітлення питання фінансування заходів державної підтримки підприємництва, слід дати визначення поняття фінансів, фінансової діяльності. Фінансами з фінансового права називають систему економічних відносин, за допомогою яких нагромаджуються і розподіляються державні кошти. Фінансова діяльність держави зумовлена об'єктивною необхідністю розподілу та перерозподілу національного доходу, а також задоволення потреб кожного громадянина і суспільства в цілому. Фінанси виражають грошові відносини, що виникають: між суб'єктами господарювання; суб’єктами господарювання і вищими організаціями; державою і суб’єктами господарювання; державою і громадянами; суб’єктами господарювання, громадянами, позабюджетними фондами, окремими ланками бюджетної системи; органами страхування і субєктами господарювання, населенням та ін. Органами управління державними фінансами є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, та орган місцевого самоврядування. Фінансова і кредитна підтримка підприємництва здійснюється па загальнодержавному рівні через Держбюджет Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами підтримки підприємництва, як правило. На поворотній основі. Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:
Ще одним засобом регулювального впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів є дотації та інші засоби державної підтримки суб'єктів господарювання (ст. 16 ГК). Дотація - це особливий вид асигнувань з Державного бюджету. Розрізняють два види дотацій:
Держава також може надавати дотації суб'єктам господарювання на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих виліг, товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб'єктам господарювання, що опинились у критичній соціально - економічній або екологічній ситуації. Основна мета надання дотацій полягає у фінансуванні капітальних вкладені, на рівні, необхідному для підтримання діяльності суб'єктів господарювання, з метою технічною розвитку, що дасть значний економічний ефект, а також в інших передбачених законом випадках. Функцію підтримки підприємництва держава виконує також шляхом надання субсидій та інших форм фінансової допомоги, що призначені для сприяння окремих галузей промисловості, регіонам країни, а інколи – окремим підприємцям. Деякі з цих форм підтримки, такі ж різноманітні, як їх кількість, та спрямовані на стабілізацію економіки, підтримку їх збалансованості, стимулювання інновацій. Державні субсидії, що надаються окремим галузям економіки підтримують підприємництво шляхом надання фінансових коштів чи послуг. Крім прямих субсидій, держава бере на себе і значні витрати на науково – дослідні роботи в окремих галузях, що є важливими для забезпечення національного добробуту і володіють комплексною технологією. Субвенція на відмінну від дотацій або субсидій – вид грошової допомоги, що надається державою місцевими органами влади для цільового фінансування реалізації певного заходу (програми, проекту), який розроблений цим місцевим органом влади і схвалений Урядом України. уразі порушення цільового призначення субвенції вона підлягає поверненню. Держава також здійснює компенсації або доплати сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується суб’єктами господарювання державі (ст. 16 ГК). Підстави і порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів господарювання визначаються законом. Окреме місце в механізмі держанного регулювання господарської діяльності посідають податки. Система оподаткування в Україні, податки і збори регламентуються виключно законами України і будується за такими принципами: економічної доцільності; соціальної справедливості; поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. З метою розв'язання найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, то регулюють оподаткування суб'єктів господарювання, повинні, відповідно до ч. 2 ст. 17 ГК передбачати: оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування; стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування; усунення подвійного оподаткування; узгодженість з податковими системами інших країн. Важливою обов'язковою нормою (ч. 3 ст. 17 ГК) передбачається, що ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятися із суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються в ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться па їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності. З метою надання фінансової підтримки підприємництва створений Український фонд підтримки підприємництва (далі - УФПП) та його територіальні відділення, які можуть надавати такі види фінансової підтримки: Фінансовий кредит через уповноважений банк. Загальними засадами діяльності УФПП у сфері падання фінансової підтримки у формі фінансового кредиту суб'єктам підприємницької діяльності: конкурсний (тендерний) відбір проектів; строковість; платність; забезпеченість; цільове призначення кредитних коштів. Суб'єктам підприємницької діяльності такого роду підтримка надається строком до 3 років. Розмір фінансової підтримки. відсоткової ставки від неї. строки, на які вона надасться, визначаються Наглядовою радою УФПП. Передача УФПП уповноваженому банку документів для кредитування здійснюється тільки після надання йому суб'єктом підприємницької діяльності забезпечення за фінансовими зобов'язаннями (застава власного майна суб'єкта підприємницької діяльності, гарантія (порука) інших осіб). Гарантії (поруки) банкам та небанківським фінансовим установам (розташованих на території України) для одержання кредитів суб'єктами підприємницької діяльності. Загальними засадами діяльності УФПП у сфері надання гарантій (порук) є: конкурсний (тендерний) відбір суб'єкта гарантування; забезпеченість; строковість. Гарантійні відносини між УФПП, суб'єктами гарантування і кредиторами здійснюється на договірних засадах. УФПП може надавати гарантію (поруку) на весь кредит або на його частку. При цьому обсяг гарантійних зобов'язань (поруки) не повинен перевищувати 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень. Протягом дії гарантії (поруки) УФПП здійснює контроль за виконанням суб'єктом гарантування умов відповідного договору (терміном до 1 року), цільовим використанням отриманих кредитних коштів, своєчасним і повним їх поверненням. Засобами забезпечення гарантії (поруки) суб'єктом гарантування можуть бути всі види застави відповідно до чинного законодавства. Часткова компенсація відсоткової ставки за надані кредити суб'єктам підприємницької діяльності в банках небанківських фінансових установах. Метою державної підтримки є створення умов для розвитку приватної ініціативи та розширення економічних можливостей суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема суб'єктів малого підприємництва, забезпечення для них доступу до кредитних ресурсів. Фінансова підтримки здійснюється на підставі рішення конкурсної комісії (тендерного комітету) і надасться на строк, що не перевищує строку дії кредитної угоди, але не більше ніж на один бюджетний рік. Загальний розмір такої підтримки не може перевищувати 70% від ставки банку або небанківської фінансової установи, визначаться умовами конкурсу (тендера) і залишається незмінним протягом усього строку дії договору, якщо інше не передбачене договором. Також укладається тристоронній фінансовий договір між Фондом, суб'єктом підприємницької діяльності та банком або небанківською фінансовою установою. Компенсація частки відсоткової ставки за кредитом здійснюється відповідно до кредитної угоди. Належну суму УФПП перераховує безпосередньо банку або небанківській фінансовій установі, яка надала кредит, якщо інше не передбачено фінансовим договором. Фонд протягом дії фінансового договору здійснює контроль виконання суб'єктом підприємницької діяльності фінансових зобов'язань за кредитною угодою. Фінансова допомога на безповоротній основі на фінансування цільових програм може бути надана суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Метою державної підтримки є забезпечення для суб'єктів підприємницької діяльності доступу до фінансових ресурсів на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Дана форма фінансової допомоги здійснюється на підставі рішення конкурсної комісії (тендерного комітету), є підставою для укладання договору між ним та Фондом. Фонд здійснює контроль за виконанням умов договору, цільовим та ефективним використанням коштів. Таким чином, УФПП здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва, утому числі малого підприємництва, за рахунок власних, залучених, наданих коштів та інших надходжень у формах, які чітко визначені в законодавстві та здійснює контроль за цільовим та ефективним використання даних нею коштів. Активізація підприємницької діяльності також залежить від функціонування і розвитку малого підприємництва. В розвинених країнах воно створює в середньому 50 - 70 % валового внутрішнього продукту (далі – ВВП), забезпечують близько 70 % зайнятості населення. В Україні 316 тис. малих підприємств та 2,5 млн. громадян підприємців, які забезпечують близько 10 % ВВП і 8 % зайнятості. У сфері малого бізнесу зайнято 1,8 млн. осіб. Підтримка і розвиток малого підприємництва є самостійним предметом правового регулювання. Воно спрямоване на реалізацію встановленого, як вже згадувалося, Конституцією України (ст.42) права громадян на підприємницьку діяльність за допомогою різноманітних форм і методів стимулювання, і розвитку суб'єктів малого підприємництва всіх організаційно - правових форм форм власності незалежно від предмета та мети їх діяльності, що сприяє їх щорічному збільшенню. Відносини з державної підтримки малого підприємництва регулюється ГК (ч. 2 ст. 48), Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000p., Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів передбачених на розвиток підприємництва в Україні», Законом України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» та іншими нормативно правовими актами України. Так, у відповідності до цієї статті ГК, держава сприяє розвитку малого підприємництва та створює необхідні умови для цього. На державному рівні підтримки малого підприємництва є одним із напрямків Державної програми розвитку промисловості на 2003 - 2011 p. p., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2003 р. Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:
На регіональному рівні питання підтримки розвитку малого підприємництва вирішуються відповідно до програм, затверджених органами місцевого самоврядування. Фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтримки малого підприємництва провадиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів позабюджетних коштів у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного порядку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Наприклад, торік з державного бюджету на часткове повернення відсотків за кредитами на інвестиційні проекти було виділено 27 млн. грн. За даними Держкомпідприємництва, ними скористалися 429 підприємців (146 — фізичних осіб-підприємців, 63 — малих підприємств, 220 — середніх). На одну вкладену за цією програмою гривню бюджетних коштів було отримано понад 12 гривень інвестицій в економіку України. Така мала кількість фізичних осіб та малих підприємств пояснюється невмінням підготувати необхідний пакет документів, зокрема бізнес-плани. Водночас збільшилась кількість середніх підприємств (їм частково відшкодовується ставка на кредит не більше 2,5 млн. грн.). Відбір суб'єктів малого та середнього бізнесу, яким виплачується відповідна компенсація, здійснюється на конкурсній основі. Порядок і умови проведення конкурсу, перелік необхідних документів затверджуються наказом Держкомпідприємництва за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном, повідомляє департамент комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабінету Міністрів. У 2008 році на таку мету буде спрямовано 32 млн. бюджетних коштів. Фінансовою підтримкою підприємництва є також застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності урегульовано в Указі Президента України від 03.07.1998 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» та в Указі Президента України від 28.06.1999 р. №746 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», в іншим підзаконних нормативно - правових актах щодо суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб. Відповідно до цих нормативно - правових актів, з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективне використання його можливостей у розвитку національної економіки діє спрощена система оподаткування для таких суб'єктів малого підприємництва:
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджує для суб'єктів малого підприємництва має такий механізм застосування:
Як для першого, так і для другого суб'єктів малого підприємництва оплата єдиного податку здійснюється що місяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Рівень розвитку малого підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу;. України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницькою клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована па приєднання України до міжнародних програм підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва. Отже, фінансова державна підтримка підприємництва здійснюється у вигляді прямої (у формі фінансування або фінансової допомоги) та непрямої (пільгове кредитування, пільгове оподаткування, прискорена амортизація, сприяння розвиткові лізингових відносин тощо) підтримки за допомогою засобів, які чітко передбачені в нормативно - правових актах України. Контрольні запитання
|
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичний... «Господарське право» (відповідно до вимог ECTS) для студентів IV курсу / Уклад. Д. В. Задихайло Ю.Є. Атаманова, Р. П. Бойчук та ін.... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Господарське право України. Програма курсу та методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми напряму... |
|
Гелич Ю. О., Нескороджена Л. Л. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Господарське право» Гелич Ю. О., Нескороджена Л. Л. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Господарське право». К.: НАВС, 201 І. 60 с |
Законодавства У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права |
|
Господарське право Некомерційна господарська діяльність: поняття, суб’єкти, особливості правового режиму |
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №…від р.) |
|
1. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ Навч посібник для студентів факультету заочного навчання. – Харків: Нац аерокосм ун-т “Харк авіац. ін-т”, 2007. – 76 с |
Законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо Господарське право,як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з |
|
Робоча навчальна програма з курсу ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО В 2-х частинах... Тематика та короткий зміст лекцій, семінарських занять, самостійної роботи студентів, зразки ситуацій та тестів |
Робоча навчальна програма з курсу ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО В 2-х частинах... Тематика та короткий зміст лекцій, семінарських занять, самостійної роботи студентів, зразки ситуацій та тестів |